CC BY
80
ЕКОНОМ1КА. 132/2012
~ 13 ~
УДК 330.831.2
О. Нестеренко, канд. екон. наук (КНУ iMeHi Тараса Шевченка)
АВСТР1ИСЬКА СУБ'СКТИВНО-ПСИХОЛОПЧНА ШКОЛА ТА ФОРМУВАННЯ АВСТР1ЙСЬКО1 ТРАДИЦМ ЕКОНОМ1ЧНОГО АНАЛ1ЗУ
Розкрито основн теоретuко-методологiчнi положения австршськоï суб'cктuвно-псuхологiчноï школи. Виявлено яксн i характеристики австршсько! традици економiчного анал'зу, реал'зоваш в межах австршського неолiбералiзму.
Ключовi слова: австршська суб'cктuвно-псuхологiчна школа, методологiчнuй iндuвiдуалiзм, австршська традиця економiчного анал'зу, австршський неолiбералiзм.
Раскрыты основные теоретико-методологические положения австрийской субъективно-психологической школы. Выявлены качественные характеристики австрийской традиции экономического анализа, реализованные в рамках австрийского неолиберализма.
Ключевые слова: австрийская субъективно-психологическая школа, методологический индивидуализм, австрийская традиция экономического анализа, австрийский неолиберализм.
The main theoretical and methodological provisions of the Austrian subjective-psychological school are covered. Qualitative characteristics of the Austrian tradition of economic analysis are identified which were implemented in the framework of the Austrian neo-liberalism.
Keywords: the Austrian subjective-psychological school, methodological individualism, the Austrian tradition of economic analysis, the Austrian neo-liberalism.
Роль австршськоТ економмчноТ школи у багатьох су-часних дослщженнях применшуеться, зводиться до одного з маржиналютських угруповань, яке посприяло утвердженню пануючоТ неокласичноТ ортодоксальноТ теори. Звичайно, в момент свого виникнення неокласи-чна теорiя не претендувала на роль пануючоТ й тим бтьше ортодоксальноТ, адже знаходилася в динамiчнiй взаемоди, доведены свого права на посщання чтьного мюця в структурi економiчного знання. Потрiбно наго-лосити, що термш "неокласичний" був введений в еко-номiчну теор^ основоположником американського ш-ституцiоналiзму Т. Вебленом як поняття, що якюно вщ-рiзняе економiчну теор^ А. Маршалла ("неокласичну") вщ вщмЫних традицш всерединi маржиналiзму, зокре-ма австрiйськоТ суб'ективно-психологiчноТ та математи-чноТ. Тому i по суп, i крiзь призму iсторiТ економiчноТ науки, вiднесення австрiйськоТ школи маржиналiзму винятково до предтечi неокласики значно применшуе i звужуе ТТ ютинну роль, так само як i спроба "втиснути" багатоманiття iдей австрш^в у термiн "маржиналiзм". Останнiй насьогодн став синонiмом вузькоспецiалiзо-ваноТ, високоматематизованоТ економiчноТ теорiТ, побу-дованоТ на концепци граничноТ корисностi, де змютовне навантаження припадае на математичний смисл поняття "гранична", тодi як актуальнють i значущiсть досль джень представнигав австрiйськоТ школи як першопро-ходцiв маржиналiзму мiститься, на наш погляд, у по-няттi "кориснють".
Серед вiтчизняних та росiйських вчених, що вивча-ли провiднi щеТ та iсторичну мiсiю австрiйськоТ школи необхщно вiдзначити В. Автономова [4], В. Базилевича [2], I. БлюмЫа, Л. Горюну, Н. Гражевську [2], А. Чухна. Серед зарубiжних науков^в заслуговують на увагу до-слщження Н. Беррi [1], М. Блауга, Р. ЕбелЫга [7], Р. Кубедду [3], Х. Уерта де Сото [5], Й. Шумпетера. Представниками австршського пщходу, як плiдно роз-вивали його та аналiзували здобутки своТх попередни-кiв, зокрема К. Менгера [4], О. фон Бем-Баверка, Ф. фон Вiзера, були передусiм Л. фон Мiзес [8, 9] та Ф. фон Хайек [6].
Метою статт е щентифка^я австрiйськоТ школи як цтюноТ системи наукових поглядiв та ТТ вплив на фор-мування неолiберального напряму економiчноТ науки, який актуалiзуе австрiйську традицiю економiчного ана-лiзу у наш час. Виявлення основних напрямiв економiч-них дослщжень в межах реалiзацiТ австршськоТ традицiТ представниками австрiйського неолiбералiзму е неви-рiшеною ранiше частиною загальноТ проблеми.
Стисла iсторiя розвитку австршськоТ школи вигля-дае так: вщлк ТТ iснуванню поклала у 1871 р. публка^я
прац К. Менгера "Основи полiтичноT eKOHOMiT" (бiльш доречним був би переклад "Основи учення про народне господарство", згщно ымецького оригiналу Grundsätze der Volkswirtschaftslehre) [4]. 1880-Ti рр. ознаменувалися розвитком щей К. Менгера О. фон Бем-Баверком i Ф фон Вiзeром, а до 1914 р. (початку першоТ свтовоТ вiйни) австрiйська школа охоплювала групу eкономiстiв багатьох нацiональностeй, об'еднаних спiльними по-глядами на природу людини i ринкову eкономiку [9]. На 1920-1930-т рр. припадае потужний розвиток школи, уособлений науковими розвщками Л. фон Мiзeса, Г. Хаберлера, Ф. Махлупа, Ф. фон Хайека, О. Моргенш-терна, Е. Жамса, А. Розенштейн-Родана, Р. Штр^ля та Ыших вчених. 1940-1950-тi рр. - перюд "затишшя" у розвитку школи, а з сер. 19б0-х рр. штерес до неТ знову посилюеться завдяки новiтнiм розробкам I. Юрцнера та М. Ротбарда.
Основнi методолопчы принципи та тeорeтичнi поло-ження австршсько! суб'ективно-психолопчноТ школи:
мeтодологiчний iндивiдуалiзм, абсолютний послщо-вний суб'ективiзм, iдeалiзм та психологiзацiя eкономiч-ного аналiзу, визнання психологи основою eкономiчноT дiяльностi, дослiджeння психологiчних мотивiв Ыдивь дуальноТ повeдiнки;
метод робiнзонади, атомiзм, тобто розгляд окремих споживачiв i виробнигав як господарських "атомiв";
дотримання мЫовоТ концепци - дослiджeння ринко-вих зв'язгав, що визначають пропорци виробництва, внаслщок чого останне вiдiграе вторинну роль;
каузальний (причинно-наслщковий) рeалiстичний аналiз, дослiджeння eкономiчних законiв, що виражен катeгорiями взаемоди iндивiда з благами, людини з речами (мeнгeрiвський пщхщ), а не виробничих вщносин мiж людьми (марксистський пiдхiд);
побудова теори граничноТ корисност1, згiдно з якою цiннiсть блага залежить вщ суб'ективноТ оцiнки Ыдивь дом корисност останньоТ одиницi запасу;
тeорiя приписування (вмЫення) - блага "першого порядку" (споживч^, цiннiсть яких споживач визначае безпосередньо, надтяють цiннiстю блага "вищих по-рядкiв" (фактори виробництва - каттал i працю), що беруть участь у Тхньому виробництвi;
кардиналютський пiдхiд до вимiрювання загальноТ та граничноТ корисност1;
головним цiноутворюючим фактором визнаеться попит за умов обмеженоТ або фксованоТ пропозицiT;
вiдсутнiсть функцюнального, графiчного i математи-чного аналiзу.
Логiка класичноТ школи, згiдно з якою витрати прац (або витрати виробництва) визначають цЫнють (вар© Нестеренко О., 2012
~ 14 ~
В I С Н И К Ки'|'вського нацюнального унiверситету iменi Тараса Шевченка
тiсть) поступаеться мiсцем логiцi австрiйськоí школи, яка полягае у дiаметрально протилежному пщходк тть-ки набуття благами цЫност в процесi споживання до-зволяе оцiнити використанi фактори виробництва (ви-трати). Таким чином витратний пщхщ замiнюеться у дослiдженнях австрм^в результатним.
Один iз сучасних дослщниш австрiйськоí економiчноí школи Дж. Салерно, торкаючись питань розвитку менге-рiвськоí традицií, вважае мiзесiвську теорiю процесу встановлення фактичних ринкових цiн "вищою точкою розвитку концепцií цiни, сформульовано'1' К. Менгером ще у 1871 р." [10, р. 41]. Дж. Салерно вибудовуе свое бачен-ня австрмського неолiбералiзму на протиставленнi по-глядiв щодо теорп цiноутворення двох основних пред-ставникiв школи у ХХ ст. - Л. фон Мiзеса i Ф. фон Хайе-ка. В такому контекстi Л. фон Мiзесу належить слава економюта, що здiйснив вiдродження менгерiвськоí тра-дицп економiчних дослiджень, тодi як Ф. фон Хайека зо-бражено вченим, що здмснював поступову Ытеграцю iдей австрiйськоí школи з неокласичною теорiею. Остан-не твердження, на нашу думку, не витримуе критики: Ф. фон Хайека важко звинуватити у прагненн Ытегрува-ти австрмсьга ще1 до пануючоí ортодоксп (це може бути справедливим ттьки вщносно раннього перiоду його творчостi, так само, до реч^ як i до iдей раннiх робiт Л. фон Мiзеса). Але навiть якби це вщповщало дiйсностi, спроби тако1 iнтеграцií заслуговують на схвалення, адже за таких умов сьогодн питання залучення окремих пщ-ходiв австрмських економiстiв до лона домiнуючоí еко-номiчноí теорií поставало б менш гостро.
1нший дослiдник творчостi австрм^в, Р. Ебелiнг, також наголошуе на тому, що провщною фiгурою у реалiзацií австрiйського пiдходу впродовж ХХ ст. був Л. фон Мiзес, тому при виявленн його сутност вчений спираеться на мiзесiвськi формулювання [8]. Цим самим Р. Ебелн ^но-руе той факт, що велику роль у просуванн й розвитку щей австрмсько1 школи аж до 1990-х рр. в^гравав Ф. фон Хайек, який суттево доповнив i розвинув менгерiвський пiдхiд, здмснював потужну антикейнсiанську критику, ви-сував ще1 iнституцiйноí обумовленостi процесiв со^ально-економiчноí трансформаций розробляв австрiйську теорю економiчного циклу. Парадоксально, але у текст статтi кiлькiсть посилань автора на прац Ф. фон Хайека доволi значна [7, С. 350, 354, 355, 357, 359, 360].
Л. фон Мiзес i Ф. фон Хайек продовжили розробки австрмсько! школи, проте кожен у власному ключ Успа-дкувавши переважну бтьшють и методологiчних рис i ознак, скориставшись загальними засадами економiчно-го лiбералiзму, дослiдники зосередили своí зусилля на дещо вщмЫних завданнях. Л. фон Мiзес зосереджував увагу на реалiзацií iдеí про економiчного суб'екта як пер-шооснову дiяльностi, критикуючи колективiзм, тотал^а-ризм, соцiалiзм, розкривав важливi проблеми економiч-ноí теорп, зокрема економiчноí циклiчностi, грошей та кредиту, методолопчы аспекти iсторií економiчних учень та iн. Ф. фон Хайек охопив значний спектр дослщжень -економiчна кон'юнктура, грошовий об^, критика кейнаан-ськоí теорп, проблеми соцiалiзму, а наприкiнцi творчого життя бiльшою мiрою цiкавився проблемами сусптьно1 координацп, придiляв значну увагу Ыституцмним перед-умовам функцiонування економiчноí системи.
На наш погляд, основы ще1 обох видатних представ-никiв, незважаючи на 1х розбiжностi, можуть розглядати-ся в якостi проявiв варiативностi неолiберальноí еконо-мiчноí думки. Розбiжностi поглядiв обумовлюються пе-редусiм вщмЫностями проблематики дослiджень, i тор-каються питань праксиологiчних основ економiки, розро-бка яких належить Л. фон Мiзесу та механiзмiв со^аль-но-економiчноí координацií, розкритих Ф. фон Хайеком.
Основними напрямами дослщжень в межах реаль зацп австрiйськоí традицií представниками австршсько-го неолiбералiзму, на нашу думку, е:
розбудова т. зв. лопки дм, що базуеться на розумiннi людини як дiяльнiсноí особи (праксеолопчних засад суспiльних наук i економiчноí теорп) на противагу лопц вибору як реакцп пристосування Ыдив^фв до обставин, що склалися. Лопка дiяльностi первинна вiдносно лоп-ки вибору, адже ттьки дiяльнiсть, дiя породжуе вибiр;
посилення традицiй iндивiдуалiзму та суб'ективiзму економiчного аналiзу в напрямку визнання людини дiе-вою, активною, творчою особистютю, яка не е об'ектом машпуляцм "соцiальних iнженерiв", що пасивно реагуе на юную^ обмеження, а е центром системи i сама змь нюеться вщповщно до своеí функци надання переваг або у вщповщь на змЫу iснуючих обмежень;
критика сцiентизму, тобто неправомiрного запози-чення методологií природничих наук при вивченн сус-птьних явищ i процесiв. Природничi об'екти завжди залишаються виключно об'ектами дослщження, тодi як людина е i об'ектом, i суб'ектом дп, усвщомлюе власнi цiлi та цiлi Ыших людей, опановуе новi знання, поспйно здiйснюе вибiр мiж альтернативами, модифкуе власну систему цiнностей. Австрiйцi принципово пщкреслюють, що методологiя природничих i суспiльних наук повинна бути вщмЫною (т. зв. методологiчний дуалiзм);
захист ще1 самоорганiзацií, втiлений, зокрема, в хайеювсьш концепцií спонтанного порядку. Вона роз-кривае становлення соцiальних Ыституцй що не е продуктами попереднього задуму i плану, так само як не е результатами рефлексивночнстинктивно1 поведшки, проте вiдiграють надзвичайно важливу роль у забезпе-ченн функцiонування соцiально-економiчних систем (знаходяться '^ж iнстинктом i розумом", за влучним висловлюванням Ф. фон Хайека). Переважна бтьшють життево важливих для юнування суспiльства iнституцiй виникли спонтанно у ходi ринкових i соцiальних взае-модiй, i е 1х незапланованим результатом;
критичне ставлення до державного регулювання взагал^ особливо його кейнаанського зразка, неви-знання можливостi здмснення економiчного розрахунку за соцiалiзму, критика со^алютичного планування та iнших проявiв "соцiальноí iнженерií". Плановий орган нколи, на думку австрiйцiв, не буде володiти потрiбним обсягом розпорошеноí шформаци та практичного знання, якою володють iндивiдууми в свош сукупност1;
розбудова реалiстичноí теорп динамiчного ринкового процесу та пщприемництва, концепцп недосконалого знання, розумЫня першочерговоí Ыформацмно1 ролi ринкових цiн та конкурентних засад функцiонування економiки;
виклад альтернативно! (щодо традицiйноí неокла-сичноí) австрмсько1 теорií конкуренцп, що базуеться на творчому опануванн пiдприемцями ринкових обставин i е дiйсною "процедурою вщкриття" в непередбачувано-му процесi постшних змiн ринкового середовища;
iгнорування макроекономiчного пiдходу в його кейн-аанському варiантi та критика беззмiстовностi викорис-тання макроекономiчних показникiв внаслiдок неви-знання аналiтичноí дихотомп мiж реальним, пов'язаним iз обсягами попиту i виробництва товарiв i послуг, i грошовим, що вiдображае номiнальну цЫнють товарiв, секторами економiки;
побудова грошово1 теорií, яка задовго до виникнення монетаризму вказала на вкрай негативний вплив рiзких змЫ пропозицп грошей, що порушують структуру ринкових цн змЫюючи и вiдносно ле1, що була б за вщсутнос-тi змiн кiлькостi грошей. Це призводить до викривлення уявлень споживачiв та пщприем^в про реальнi риню^ умови, що, в свою чергу, викликае помилковий розподiл виробничих ресурав мiж сферами та галузями;
EKOHOMIKA. 132/2012
~ 15 ~
своерщне врахування фактору часу, пояснюване тим, що qmi реалiзуються в майбутньому, а засоби ïx досягнення використовуються в теперiшньому перiодi, тому будь-який вибiр мiстить в собi елемент надання переваг у часк Складна система мiжчасовиx стввщно-шень пронизуе як "вертикальну" (етапнiсть процесу виробництва), так i "горизонтальну" (внутрiшньо- i мiж-галузевi взаемозв'язки ) структуру виробництва;
виклад австрiйськоï теори економiчного циклу, що пов'язуе змiни грошово' пропозицiï через ринок позич-кового катталу з обсягами iнвестування та структурою цш за посередництва мiжчасовиx зв'язкiв.
Означенi елементи австрiйського пщходу поступово iнтегруються до домiнуючоï науково' парадигми еконо-мiчноï теорiï, проте цей процес м^ би бути бтьш посту-пальним i всеохоплюючим. Вщносно використання над-бань австршсько1 теорiï лунають рiзнi думки, серед яких можна виокремити двi позицп. Перша полягае у прого-лошенн австрiйського пiдxоду едино вiрним, вщкидае його "приеднання" до досягнень сучасно! економiчноï науки, визнаючи його самодостатню роль як претендента на замшу юнуючо1 парадигми. Його дотримуються, передусiм, радикально спрямованi, де в чому апологе-тично налаштованi учн Л. фон Мiзеса у США, зокрема М. Ротбард. Друга пози^я, що видаеться нам бтьш зваженою, закликае до використання оригiнального австршського пiдxоду всюди, де це можливо, на правах рiвнозначноï з пануючою ортодоксiею економiчноï докт-рини (найiмовiрнiше, представлена Ф. фон Хайеком). Австршську теорiю iнколи iменують "теорiею здорового глузду", а, як доводить практика, здоровий глузд нехай поступово, проте перемагае, зрщка повнютю витюняю-чи попереды, сxематичнi й нереалiстичнi уявлення про переб^ економiчниx процесiв, а найчастше - Ытегрую-чись до пануючо1 насьогоднi системи економiчниx знань у якост ïï невiддiльного елемента.
Неупереджений аналiз основних положень австрй ськоï школи засвiдчив, що австрмський пiдxiд мае вла-сну теор^ i методологiю дослiдження, потребуе актив-нiшоï iнтеграцiï до пануючоï неокласично1 парадигми. Започаткована австрiйською школою австршська тра-дицiя економiчного аналiзу розвиваеться i використову-еться тими економютами, що прагнуть реалiстичнiше вiдображати картину економiчного життя суспiльства. В межах австрмсько1 традицiï дiяльнiсть людини на ринку дослщжуеться як процес координацп послщовних змiн, що вiдбуваються у чаа, учасники якого дiють вщповщно до власних знань, переконань, очкувань, продукують
УДК 338.24
нову Ыформацю, знаходять HOBi можливостi, реалiзу-ють свiй творчий потенцiал.
Л. фон Mi3ec i Ф фон Хайек плщно розвинули пiдходи австрiйськоí школи, здмснили поглибленi подальшi еко-номiчнi дослiдження у напрямку побудови австрмського варiанту неолiберального напряму економiчноí науки. Незважаючи на окресленi розбiжностi ix вчень, вищеви-кладений аналiз австрмсько1 традицií дозволяе охарак-теризувати ii як певну iдейно-теоретичну цiлiснiсть, а австрмський неолiбералiзм як безпосереднього щейного наступника австрiйськоí суб'ективно-псиxологiчноí школи. Хоча сучасна австрмська школа остаточно втратила свм географiчний, нацiональний змют, вона набула кос-мополiтичного, наднацюнального значення i представлена американським та европейським поколЫнями еко-номю^в австрiйськоí традицií, що посилюють свм вплив починаючи з середини 1970-х рр. минулого столггтя.
Щодо перспектив подальших наукових розвiдок, то заслуговуе на увагу визначення мюця i ролi австрiйськоí школи в структурi маржиналiзму, етапiв и розвитку та еволюцп, внутрiшнix суперечностей, ймовiрниx шляxiв iмплементацií iдей, висловлених и представниками, до сучасно1 економiчноí науки.
1. Берри Н. Норман. Австрийская экономическая школа: расхождения с ортодоксией // Панорама экономической мысли конца ХХ столетия [Текст] / / [Под ред. Д. Гринэуэя, М. Блини, И. Стюарта]: В 2-х т.: Пер. с англ. [Под ред. В.С. Автономова и С.А. Афонцева]. - СПб.: Экон. шк., 2002. - Т. 1. - С. С. 81-105. 2. 1стор1я економ1чних учень : Хресто-мат1я : Навч. поЫб. [Текст] / / [уклад.: В.Д. Базилевич, Н.1. Гражевська, А.О. Маслов та н.]; за ред. В. Д. Базилевича. - К.: Знання, 2011. - 1198 с. 3. Кубедду Р. Политическая философия австрийской школы: К. Менгер, Л. Мизес, Ф. Хайек [Текст] / Р. Кубедду / Пер. с англ. - М., Челябинск: ИРИСЭН, Мысль, Социум, 2008. - 406 с. 4. Менгер К. Основания политической экономии // Австрийская школа в политической экономии. К. Менгер, Е. Бём-Баверк, Ф. Визер [Текст] /. - М.: Экономика, 1992. -С. 31-242. 5. Уэрта де Сото Х. Австрийская экономическая школа: рынок и предпринимательское творчество / Хесус Уэрта де Сото ; [пер. с англ. Б. С. Пинскера под ред. А. В. Куряева]. - Челябинск: Социум, 2007. - viii + 202 с. (Серия "Австрийская школа" Вып.1). 6. Хайек Ф. фон. Судьбы либерализма в XX веке [Текст] / Фридрих фон Хайек / [пер. с англ. Б. Пинскера под ред. Т. Даниловой и А. Куряева]. - М., Челябинск: ИРИСЭН, Мысль, Социум, 2009. - 337 с. 7. Эбелинг Р. Роль австрийской школы в развитии мировой экономической мысли XX века [Текст] / Р. Эбелинг // Экономика и математические методы. - Т. 28. -Вып. 3. - 1992. - С. 347-363. 8. Mises L. von. My Contribution to Economic Theory [Текст] / L. von. Mises. // Planning for Freedom. - South Holland, 1980. - 121 р. 9. Mises L. von. The Historical Setting of the Austrian School of Economics. [Текст] / L. von. Mises. - New Rochelle, 1969. - 167 р. 10. Salerno, Joseph T. The place of "Human Action" in the Development of Modern Economic Thought [Текст] / Joseph T. Salerno // The Quarterly Journal of Austrian Economics. Spring 1999. - Vol. 2. - № 1. - Р. 35-65.
Над1йшла до редколегп 09.12.11
Г. Чорноус, канд. екон. наук, доц. (КНУ iменi Тараса Шевченка)
МЕХАН1ЗМ ЩЕНТИФ1КАЦП СИТУАЦ1Й ТА ПРИЧИННО-НАСЛ1ДКОВИХ ЗВ ЯЗК1В
М1Ж ПОД1ЯМИ НА П1ДПРИСМСТВ1
Розглядаються питання, пов'язан з адаптацею концепцИ моделювання проактивного механзму прийняття управлнських ршень на базi iнструментарiю iнтелектуального аналiзу даних на piew тдприемства. Розроблено ме-ханзм iдентифiкацil ситуацй та причинно-на^дкових зв'язкв м/'ж под/'ями на тдприемства
Ключовi слова: проблемна ситуаця, проактивне упpавлiння, прийняття ршень, iнтелектуальний анал!з даних.
Рассматриваются вопросы, связанные с адаптацией концепции моделирования проактивного механизма принятия управленческих решений на базе инструментария интеллектуального анализа данных на уровне предприятия. Разработан механизм идентификации ситуаций и причинно-следственных связей между событиями на предприятии.
Ключевые слова: проблемная ситуация, проактивное управление, принятие решений, интеллектуальный анализ данных.
The article deals with the adaptation of the concept of modeling a proactive decision making mechanism based on Data Mining tools at the enterprise level. The mechanism to identify situations and causal relationships between events in the enterprise has been developed.
Keywords: problem situation, proactive management, decision making, Data Mining.
Сyчаснi масштаби соцiально-економiчноï взаeмодiï, шформацмш, технолопчш та оргашзацмш зв'язки вима-складн та розгалyженi економiчнi, фшансов^ со^альш, гають вщ менеджментy пiдприeмств застосyвання в
© Чорноус Г., 2012
