Научная статья на тему 'Антропоцентрические интенции исихастских и суфистских практик личностного развития свободы'

Антропоцентрические интенции исихастских и суфистских практик личностного развития свободы Текст научной статьи по специальности «Философия, этика, религиоведение»

CC BY
379
107
i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.
Ключевые слова
СУФіЗМ / іСИХАЗМ / ПРАВОСЛАВ'Я / іСЛАМ / СВОБОДА / СИНЕРГіЯ / SUFISM / HESYCHASM / ORTHODOXY / ISLAM / FREEDOM / SYNERGY / СУФИЗМ / ИСИХАЗМ / ПРАВОСЛАВИЕ / ИСЛАМ / СИНЕРГИЯ

Аннотация научной статьи по философии, этике, религиоведению, автор научной работы — Семчук Ю.И.

Цель. Всесторонне проанализировать проблемы индивидуальной свободы в мистических течениях исихазма и суфизма на территории Украины. Полностью раскрыть вопрос происхождения исихазма и суфизма, особенностей мистических практик и их перетекание-заимствования на пути к Истине в единении с Вездесущим. Методология. С целью реконструкции целостного мировосприятия пустынников, в их личностной свободе обожения, автор применяет гуманитарный анализ (анализа и синтеза, сравнения, абстрагирования, обобщения), герменевтический, феноменологический методы в исследовании специфики мистического способа познания реальности и метод компаративистики в исследовании и сравнении различных типов мистически религиозный течений в синтезе истории философии с философией религии, психологией, феноменологией и историей религии. Научная новизна. Через собственные наблюдения автора в чине послушника Иоанно-Предтеченского Скита Свято-Введенской Оптиной Пустыни за духовными практиками анахоретов удалось последовательно выяснить устоявшийся чин генезиса исихастского традиций, еще от сподвижников Паисия Величковского. Исследовано влияние и использование духовными наставниками фундаментального собрания исихастских текстов «Добротолюбия» как «в миру», так и в горнем мире. Последовательно доказано, что в духовных практиках исихазма и суфизма, несмотря на кардинальные расхождения в принятии обожения, в духовном познании указан истинный путь к Богу. Реконструировано усилия мистиков в стремлении познания Истины, как в христианских практиках нежданного озарения познания Вездесущего, так и в познании Сущего в суфизме, через «сердечную весть», открытую в получении духовного зрения и дара Божьего вне волевых интенций наблюдателя. Выводы. В мистических течениях, исихазме и суфизме, несмотря на наличие множества школ и практик доминируют личностные проявления единения с Богом через свободу собственного воления отданного на вслушивание камертона бытия собственного Сердца. Главной тайной мистиков было не передача теоретических знаний через поколения, а явление себе подобным Истины через собственное устремление к познанию, в нестерпимых переживаниях аскезы инициации, полученного озарения, счастья обожения, надрыв Любви. Суфистские практики были только завесой для непосвященных, формой того содержания, которое нужно сопереживать, но его невозможно выучить.

i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.
iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.
i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.

ANTHROPOCENTRIC INTENTION OF HESYCHAST AND SUFISTIC PRACTICES OF FREEDOM PERSONAL DEVELOPMENT

The Purpose is to analyse problems of individual freedom in mystical currents of Hesychasm and Sufism comprehensively in the territory of Ukraine. It deals with issues of Hesychasm and Sufism origin, mystical practices features and their overflowing borrowing on the way to Truth by God finding. Methodology. With a view to the reconstruction of a holistic world view of the desert in their deification of personal freedom, the author uses methodology of humanitarian analysis (analysis and synthesis, comparison, abstraction, generalization), and the phenomenological method the study specifics of the mystical way of knowing reality and comparative method the study and comparison of different types of mystical-religious movements in the synthesis of the history of philosophy, philosophy of religion, psychology, phenomenology and the history of religion. Scientific novelty. Watching the life of the monks Optina Pustyn can trace the genesis hesychast tradition from the time of Paisius Velichkovsky. The influence and the use of spiritual advisors fundamental hesychast texts "Philokalia" in secular name and in the empyreal world alike are researched. It is proved that in the spiritual practices of Hesychasm and Sufism Set the true path to God. The mystics’ efforts in aspiration of perception of the Truth were reconstructed, as in Christian practices of an unexpected irradiation of cognition Omnipresent and in the knowledge of Jehovah in Sufism through «gentle-hearted message» which is opened to receiving spiritual vision and the gift of God without volitional intentions of the observer. Conclusions. The author concludes that despite the existence of schools and practices, personal manifestation of union with God through the freedom of own will devoted in listening of spiritual life own heart, is dominant in Hesychasm and Sufism mystical currents. The main secret of mystics was not a transfer of theoretical knowledge through the generations, but the apparition of truth through his own aspiration to knowledge, in the unbearable austerity initiation experiences obtained enlightenment, happiness deification, the anguish of love. This barrier was the form of sense that needs to be empathized but it is impossible to learn.

Текст научной работы на тему «Антропоцентрические интенции исихастских и суфистских практик личностного развития свободы»

Антрополопчш вимiри фшософських дослiджень, 2015, вип. 7.

Антрополопчш шукання УДК 1.13.130.3

Ю. Й. СЕМЧУК1

'Дншропетровський унiверситет iм. Альфреда Нобеля, ел. пошта svarychiv@gmail.com, ORCШ 0000-0002-4447-6276

АНТРОПОЦЕНТРИЧН1 1НТЕНЦ11 1СИХАСТСЬКИХ I СУФ1СТСЬ-КИХ ПРАКТИК ОСОБИСТ1СНОГО РОЗВОЮ СВОБОДИ

Мета. Всебiчно проаналiзувати проблеми iндивiдуальноi свободи в мютичних течiях iсихазму i суфiзму на територп Украши. Вповш розкрити питання походження iсихазму i суфiзму, особливостей мiстичних практик та 1х перетiкання-переймання на шляху до 1стини у поeднаннi iз Сущим. Методолопя. З метою реконструкцп цшсного свiтомислення пустельник1в в проявах особиспсно! свободи обоження автор засто-совуе гуманiтарний аналiз (аналiзу й синтезу, порiвняння, абстрагування, узагальнення), герменевтичний, феноменолопчний методи - у дослiдженнi специфiки мiстичного способу пiзнання реальностi i метод ком-паративiстики - у дослщженш та порiвняннi рiзних титв мiстично-релiгiйних течiй, що виявило на поставу оргашчне означення всього обширу дослщжувано! проблематики в синтезi гстори фшософп з фiлософieю релт!, психолопею, феноменологieю та iсторieю релт!. Наукова новизна. Через власнi спостереження автора в чиш послушника 1оанно-Предтеченського Скита Свято-Введенсько! Оптино! Пустинi виявлено за духовними практиками анахоретiв усталений чин генези юихастських традицiй, ще вщ сподвижников Па!ая Величковського. Дослiджено впливи i використання фундаментального зiбрання юихастських текстiв «Доб-ротолюбiя» духовними наставниками в околишньому i зверхньому свт. Послiдовно доведено, позаяк в ду-ховних практиках iсихазму i суфiзму простежуеться кардинальнi розбiжностi в прийнятп обоження, але пе-рманентний потяг духовного тзнання означений единим поступом до 1стини, хоча i рiзними шляхами - од-нiею Дорогою до Бога. Реконструйовано зусилля мютишв на волiннi пiзнання 1стини, як у християнських практиках нежданого осяяння пiзнання вищо1 Сутностi, так i в пiзнаннi Сущого в суфiзмi, через «сердечну вютку», явлену Божу благодать в отриманнi духовного зору й дару розмислу й прозiрливостi поза вольови-ми iнтенцiями спостертача. Висновки. У мiстичних течiях, iсихазмi i суфiзмi, попри наявнiсть розгалуже-них шк1л i практик домiнують особистiснi прояви еднання iз Богом через свободу власного волшня вщдано-го на налаштування камертону буття - власному Серцю. Головною ташою мiстикiв було не перенесення теоретичних знань через поколiння, а передача пошукачам 1стини: власно1 жаги тзнання, нестерпу переживания аскезно1 шщацп, нестрим отриманого осяяння, щастя обоження, надрив Любови. Суфiстськi практики були тшьки завiсою для неутаемничених приходьок, формою того змiсту, який треба спiв-переживати, а не навчати.

Ключовi слова: суфiзм, iсихазм, православ'я, iслам, свобода, синерпя.

Актуальшсть

но! людини, яка б змогла вистояти в xaoci «вщ-носно! вiднocнocтi» глoбалiзoванoгo свггу в Завданням CTaTTi е висвгглення антрoпoлoгi- ocмиcленнi свого призначення, усвщомлено! чних перспектив мicтичниx практик: cуфiзму та сродно! дiяльнocтi через вoльoвi акти cамoпi-icиxазму в пошуках власно! свободи особистос- знання «сердечно!» рефлексп вiльнoгo, неза-тi .Стаття пов'язана iз науковими дocлiдження- стороженого усталеними cуcпiльними нормами ми кафедри политологи, coцioлoгi! та гуманiта- особливого стану свгтовщчування свого вищого рних наук Дншропетровського унiверcитету iм. призначення. Де в ocнoвi cвiтoвiднocин фшо-Альфреда Нобеля з темою "Багатомашття ан- coфiя свободи розкриваеться через два типи трополопчних вимiрiв сьогодення». Практичне cвiтocприймання: мicтичний i мапчний. «Mic-завданням: продовження автором послуху в тика перебувае у cферi свободи, де трансценде-Оптинiй Пустит задля вивчення юихп в !! «жи- нтний порив iз необхщносп ества свободи у вих» проявах. «Апокалштичний карнавал» свободу божественного життя... Шлях магiч-пocтмoдернiзму вiдтoргае «розгублену люди- ний у вcix галузях стае шляхом боголюдським. ну» до вищих цiннocтей, як наcлiдoк цього, Фiлocoфiя свободи е фiлocoфiею боголюдства» зростае iнтереc до мicтичниx течш «ocoбиcтic- [3, с.13]. Фiлocoфcьке осмислення юихастсь-ного Бoгocпiлкування».Тoму, icixазм i cуфiзм - кого та суфютського cвiтoрoзумiння наража-вертають нам забуп практики виховання цiлic-

сться на певш труднощi, KOTpi не пiддаються юторюсофським, чи феноменологiчним схемам усталено! мисленнево! традицп. «Писати про суфiзм, чи то пак юламський мiстицизм, - це завдання, що майже неможливо виконати. З перших кроюв на цьому шляху перед очей по-шукача постае огром гiрського масиву в котрий чим глибше заглиблюеться мандрiвець, тим бiльше примарною стае мета до яко! вiн руха-еться» [15, с.9]. Теософськi вершини суфiзму, синергiя iнтенцiй-енергiй iсихазму, в мютичних проявах рiзних iсторичних перiодiв, здавалося б, мали бути вщкинуп догматичним ращональ змом за межi наукових дослiджень. Популяр-нiсть i незнищеннiсть мiстичних шкiл засвiд-чують ефективну практикуючу методику, на шляху до еднання з Богом, бо «суть любо! мю-тично! роботи проявляеться в установленш i шдтриманш зв'язкiв з Богом» [5, с. 12].

Анал1з дослщжень i публжацш.

В цариш дослiджень класичних суфшсько! i юихастсько! практик сягнули великих успiхiв такi вiдомi ученi, як А.Шиммель, А. Гусейнов, С. Хоружий, М. Степанянц, О. Хюматулш, Л. Семенова, Л. Васильева, Л. Гордон-Полонська, В. Добринша, Т. Панфшова, I. Петрушевський, А. Мухаммедходжаев. Традицiйних пiдходiв у вивченш мiстичних течiй дотримувалися Ш. Пiнес, М. Томпсон, Е. Бертельс, К. Армстронг, Дж. С. Трiмiнгем, Дж. Бйорк, Р. Орнстейн. По-штовхом до написання статi стало узагальнюю-че дослiдження суфiзму вщ початкiв до сього-дення вщомого калiфорнiйського вченого, етш-чного грека Янюа Тiссулiса (Yannis Toussulis «Sufism and the Way of Blame: Hidden Sources of a Sacred Psychology» [30], який користуючись теоретичними напрацюваннями: Г. I Гурджие-ва, Дж. Беннетта, 1дриса Шаха, Фрггьоф Шуо-на, Мартiна Лiнгса i шштського теоретика Се!д Хосейна Насра вступае з попередниками-науковцями в щкаву полемiку, враховуючи сво! теоретичш i практичнi набутки через живих спадкоемщв шести ланцюгiв суфiйських орде-нiв: Накшбандi, Кадирiйя, Рiфайl, Халва™, Ма-влавi, Увайсi. Непересiчна особистють, Янiс Тiссулiс, провiвши багато роюв в чинi дервiша, нинi за ршенням ордена «продовжуе тарикат у свггському житп» займаючись науковими дос-лiдженнями у сферi релтйно! психологи. Зага-

Антропологiчнi вимiри фiлософських дослщжень, 2015, вип. 7.

лом, захщний cnoci6 свггосприйняття, за спо-могою рацioналicтичнoгo розмислу, cхiдну ф> лософда мислив у канoнiчнiй «онтологи буття» спотворюючи icтину суть мicтичних практик. Сьогочасний консюмеризм здiйcнив пiдмiну вищих запитiв ocoбиcтocтi низинними проява-ми загрожуючи cуcпiльнoму розвою. Англомо-вш наукoвцi, ocтаннiм часом, зважаючи на сус-пiльнi запити, пiдвoдять спшьноту до вже на-працьованих метoдiв «особистюного порятун-ку» в юихастських i cуфiйcьких практиках. Це, i в доступному викладi, як автор понад тридця-ти мoнoграфiй, визнаний науковою cпiльнoтoю Тiм Фрейк (Tim Freke), завдяки пoдвижницькiй працi не розрахованш на високочолого спожи-вача, тдводить спраглого читача його високо-му духовному чину - «великого джихаду» сер-ця у бoрoтьбi зi сво!ми низинними iнcтинктами [21]. Пoзiрне спрощення мicтичних текcтiв пов'язане iз ментальними вiдмiннocтями захщ-ного i cхiднoгo cвiтo-миcлення. Класична праця Идриса Шаха «Суфiзм» [29], що вже швстолгг-тя перевидаеться, е тому пiдтвердження. Еста-фету рiзнoманiття сприйняття, iнтерпретацiй cпocoбiв отримання власного одкровення народами продовжуе Карл Ернст (Carl W. Ernst Ph.D.) [19]. ^^i Корбш i Ральф Мангайм (Corbin Henry, Manheim Ralph) вперше в ютори сходознавства ретельно шдшшли у тлумаченш мicтичнoгo свггогляда 1бн аль-Арабi основних прoявiв духовного життя суфив [20]. Мiхаель Пггман (Michael S. Pittman), дocлiдив у сво!й працi впливи мicтичних течш на класичну ду-хoвнicть сучасно! Америки через наукoвi наро-бки Г.1. Гурджиева [27]. Шлях до власно! сво-боди захiднoю людиною, незалежно вiд похо-дження, чи релшйних уподобань продовжив у сво!й працi («Суфiзм для захiдних шукачiв ...») Стюарт Бiткoфф (Stewart Bitkoff) [17]. Вiдoмий дocлiдник Сейед Хоссейн Наср (Seyyed Hossein Nasr ) переносить нас у IX ст. до таемно! муд-рocтi «Саду ютини», де позбувшись безлiчi су-cпiльних умовностей i засторог, за вщсутносп дocвiду можна миттево сягнути свое! мету по-еднавшись iз Божественним вiдкривши через себе найжаданiшi поривання вiльнoгo промис-лу [22]. Перел^ сучасних проблем пропонуе зачищати в гармони духовного розвитку митрополит Наум iз Струмiце, який систематизу-вав правocлавнi повчання на потребу дня, лю-динi, яка стала на шлях пошуку свого призна-

HeHHa [24]. CaHHec-EcKo6ap AHrenb Te^ cucTe-MaTH3yBaB Ha Tpe6 acKe3y Ot^b цepквн b icHxii' [28]. noBara go oco6hctoi cBaTocri 6naroBipHHx ot^b HagaBana ix HHHy poni nocepegHHKiB Mm o^i^HHoro ^pKBoro Ta HapogHHM npaBocnaB'aM, ^o Hecno b co6i rnu6HHHi goxpucraaHcbKi yaB-neHHa h iHTyiTHBHo BigHyBaHy icuxiro, aK 3ano6i-^HHKiB 6ropoKpaTH3HpoBaHiH cBaBoni цepкoвннx iepapxiB [25]. Цi, cepgeHHi BoniHHa 6epe^e Hep-HenHK opgeH Ha A^orn, yrpHMyroHH b 6narogiaH-Hi BH^y CyTb npH3HaneHHa nrogHHH ii ycrpeM-niHHa go Eora [18]. Crogu Mo^Ha gonyHHTH Me-gHTaTHBHi npaKTHKH IcycoBoi MonHTBH, aK

npuxucroK i cnaciHHa nrogHHH b rno6ani3oBaHo-My cBiTi [23]. GnucKon Chmoh EappHHrToH-Bapg Haronomye HaranbHocTi IcycoBoi MonHTBH Ha mnaxy cnornagaHHa Eo^oi MHnocri [16]. flamen neHH (Daniel Payne), aK bhkhhk rno6ani3a^i, nponoHye TBopeHHa npaBocnaBHoi' igeHTHHHocri Ha ocHoBi noniTHHHoro icuxa3My [266]. Ha3aran, acKe3a npaBocnaBHoro Mici^H3My He TaK rnu6o-ko npuHHaTa 3axigHoro cninbHoToro, aK cy$i3M. npuHHHa ToMy - noBepxoBicTb npoTecraHTcbKHx iMnepaTHBiB cBiTocnpHHHaira, ^o BegyTb 3agaB-HeHy 6opoTb6y 3 opTogoKcanbHHMH rnu6HHaMH 3aKpuToro og hhx cBiTy - MemanbHo He goTHH-HoMy BiTani3My. nigTBepg^eHHa ToMy, nonynap-HicTb «KoMnpoMicHoro» cuHKpeTH3My, aK ot -gocnig^eHHa MapieTH neHH (Marietta Bahri Delia Penna), ^o no3ipHo egHae TaeMHH^ cepцa, HeB-nHHHy IcycoBy MonHTBy, b 3aranbHonrogcbKHx ycTpeMniHHax Hepe3 cy^icrcbKi npaKTHKH noKo-pucTOByroHHcb cnaceHHoro yaBoro: «Nobody knows the true nature of God. You'd be a Laughingstock if you tried to describe him, or her, or it But if I can't describe I can imagine» [15, c.102]. ^o, aHicKinbKH He Ha6nu^ae 3axigHy nro-gHHy go Toro, ^o He BnacTHBo ii ycrpeMniHHaM.

MeTa

Ha ocHoBi MicTHHHHx npaKTHK icHxacTiB i cy-^icriB npocnigKyBaTH npoaBH iHgHBigyanbHoi' cBo6ogH, aK Heo6xigHoi' ochobh onrogHeHHa Cy-^oro y npoaBax cBoecTH.

BuKnag ocHOBHoro MaTepiany

HroguHa, y nomyKax npoвigeнцianbнoro npu-3HaneHHa cBoro aBneHHa cBiTy, Bcrynae b koh$-niKT i3 ycTaneHHMH coцianbннмн iMnepaTHBaMH,

aKi cTBopeHHi 3agna BH^HBaHHa b ^opcTKHx yMo-Bax KoHKypeH^i, a He 36epe^eHHa HenoBTopHoi' iHgHBigyanbHocTi, 3anHTaHoi BiHHHM nomyKoM cBoecTH. AHTaroHi3M caKpanbHoro i coцianbнoro, ge nepeMarae goцinbнe, gpacTHHHHM pe3oHaTo-poM nopog^yroHH nacioHapiiB, ^o 6onicHo nepe-HyBmH rpixoBHicTb TinecHoro Top^ecTBa 3ho-caTbca gyxoM BHmHboro, cpogHocTi cBoei y Mic-thhhhx po6neHHax - icHxii (Big rpe^ hesychia -cnoKiH, THma, po3yMHe i cepgeHHe 6e3roMiHHa, cBa^eHHa HiMoTHicTb), cBiTy rpeKo-Bi3aHTiMcbKoi Tpagu^i xpHcTHaHcbKoro 6orocnoB'a, yMo^nHB-neHoro o6o^eHHa nrogHHH y cnpHKHairi 6o^ecr-BeHHHx eHepriH HecoTBopeHHoro cBiTna. Y 3axig-HoeBponeHcbKoi Tpagu^i noriKo-TeopeTHHHHx, pa^oHanicTHHHHx goMiHaHT ycraneHHx nornagiB ocaHHe cBiToMHcneHHa ogHHaKiB BigHocHnoca MapriHecy b Top^ecTBi 6orocnoBcbKoi gorMH, Ha-cto, «paTiBHoro» caHa^ero «6o^oi iHKBi3H^i». nacioHapii 3axogy, npHMycoM, b nomyKax cBoecTH, He 3aMHKanHca BHyTpimHboro yMHpoTBopeHo-ro cnornagaHHa, a Hmnu Ha 3oBHimHi cBiTH, cBa-^eHHHMH noxogaMH «3a rpo6oM TocnogmM», ge, y repцi, nepeciKanHca i3 cBiToM icnaMy i Horo MicTHHHHx opgeHiB. ToMy, gna 3axigHoi nrogHHH b nepcneKTHBi cTaB 6nu^He cy$i3M, He TinbKH $aK-ToM goTHHHocTi icTHHH, a TonepyBaHHaM caMoro icnaMy iHmoMy po3MHcny i He 3aMHKaHHa cy^ic-TiB Ha нaцioнanbннx, Tpagu^HHHx, hh to peni-riHHHx KaHoHax. Cy^iH, цe toh - xto myKae ce6e, He 3ane^Ho Big Hacy, coцianbннx, noniTHHHHx, hh TeonoriHHHx HacTaHoB. Icuxia yBiHmna b neKcu-koh xpucTHaHcbKoi MicTHKH b IV ct. i3 CxigHoi GBponu i EnH3bKoro Cxogy, BH3HaHHBmu cTaH cnoKoro i yMupoTBopeHHa nogBH^HHKiB Hepe3 BHyTpimHe MoBHaHHa 3go6yTe mnaxoM nepeMor Hag cboimh npucTpacTaMH. Bi3aHTiHcbKa iMnepia nocTynoBo BigganaroHucb Big «BapBapu3oBaHoro 3axogy», gapyBana cboim niggaHHM BHyTpimHro cBo6ogy, aBneHy npoцecoм 6e3nepepBHoro npHT-nyMneHHa npucTpacTeH, MicTHKo-acKeTHHHHMH npaKTHKaM, ocHoBy aKHx cKnagano npa2,ig vospa «nogyMaHa gia» — coKpoBeHHHH hhh cepцa po3y-MHoro po6neHHa. Ua npaKTHKa o6iHMana noKopu-cTaHHa gBox Heo6xigHHx cKnagoBHx: «yBary» i «po3cygnHBicTb», ^o Manu o6eperTH po3yM Big HagMipy npucTpacTeH i ycboro, ^o 6 3aBaguno 3giHcHeHHa BHyrpimHboi («po3yMHoi») 6e3nepep-bhoi MonHTBH, 3aBgaKH aKiH cepцe Ha6yBae cTaHy 6e3BigHocHoro cnornagaHHa, carae HeocygHoro cBiTo6aHeHHa, HanoBHroeTbca 6o^ecTBeHHoro

блапстю всеохопно! любов! до усього сущого, еднаеться через Христа з1 Святим Духом. «В очищений молитвою 1 увагою розум вливасться благодать Святого Духа 1 вщбуваеться осягнен-ня повно! свободи» [9, с.106].Молитовному ро-бленню обов'язково передувала «сердечно-розумна» налаштованють "передочшування" шшого, нетварного стану, який е предтечею майбутнього блаженного життя. В той час, коли ¿мпер!я зростала, шдшмався чин вщлюдниц-тва, як спротив людини сощальним установам примушено! свободи. Зростав духовний рух юихазму в д!яльносп багатьох шкш 1 напрям-юв. Це, 1 синайський юихазм V - X ст. (шкш 1оанна Лествичника, 1сих1я, Филофея, Диадоха Фотикийського, авви Дороф1я), в!зантшськ! школи тд орудою св. С1меона Нового богослова (X - XI ст.), 1 нарешт!, «торжество Правос-лав'я» на слов'янських теренах (XIII - XV ст.), тсля полемши Григор1я Палами { Варлаамом Калабршським, коли здшснилося довершене богословсько-теоретичне виправдання юихазму ¿з соборним визнанням й догматичним закрш-ленням основоположень накопиченого досвщу мютиюв у церковнш традици православ'я.

Ключ до розумшня юихи проходить через особливосп в!зантшського богослов'я, в основ! якого стоять дв1 напутш тдпори свпу долш-нього 1 вишнього: метексис 1 синерпя. Де мете-ксис - проникнення Божественно! енерги благодати любов! в свгг у зливанш верхнього свпу з природою, сощумом. Синерпя - здатнють людини до сприйняття божественно! енерги. Йдеться про поеднання, синтез щеального 1 реального, доконечного сущого I профанного. Володдачи свободою вол!, людина може реал!-зувати, чи занедбати даровану Богом благочин-нють, натом!сть отримуючи кару, чи корону безсмертя, торуючи свш шлях до антропоцент-ричного Логосу, гармон!! ! досконалост!, де па-нуе не страх Божий, а сшв-дружнють ств-м!рних шостасей единого Сущого. В юихи людина розглядаеться динам!чно: бо не створена досконалою ! завершеною. Ця недосконал!сть, незавершен!сть, пром!жнють у синерг!йн!й сп!вучаст! людини з Богом дае надда на спасш-ня ! спонукае до свободи вибору. З шшого боку, «людство в особ! Адама зазнало метаф!зич-ного пад!ння, однак воно було спокутоване через милостивий чин порятунку людства кусом Христом ! покликане до синергшно! ствучасп

власного спасшня. Останне передбачае собою специф!чну трансперсональную практику, гру-нтовно ! глибоко осмислену до найдр!бшших психолог!чних нюанс!в у юихазм!» [7, с.129].

Iсихазм породжений церковною традищею, тим не менше, ментально тяж!е до фшософсь-ких розмисл!в про Суще ! його апологет Григо-р1й Палама в полем!ц! з богословом Варлаамом Калабршським усп!шно використовував ще! Аристотеля й мислител!в антично! фшософи. Под!бна еволюц!я розвою фшософ!чного мис-лення в богословськ!й традици в!дбулася в лон! юламу ¿з становленням м!стико-аскетично! теч!! - суф!зму. Закохан! в Iстину суфИ, проповщую-чи м!стичну некорисливу любов ! в!ддан!сть Аллаху на безперервному шляху (таршат) ся-гання Досконалост!, в нестримному бажанш злитися з вищою божественною сутн!стю ¿з знищенням сво!х особист!сних якостей — дуже схож! у сво!х пориваннях до юихастських под-вижиик!в. Хоча, м!ж двома мютичними теч!ями простежуеться кардинальн! розб!жносп в духо-вних практиках обоження, та перманентний потяг духовного тзнання, безкорислив!сть й в!ддане служ!ння Богов!, замилування мудрю-тю й гармошею св!тосприйняття — вражають поступом до ктини, хоча ! р!зними шляхами, та одшею Дорогою до Бога.

кихастська практика, що вибудовуються в д!алопчнш парадигм!, ор!ентуючись до не менш радикальних зм!щень самосв!домост! ре-ал!зуе через силу благодат! щ перем!ни не як розчинення, а як «натхненне п!днесення» у Бо-госп!лкуванн!. Ц!й практиц! вчили монахи-пустельники, акцентуючи увагу на тому, щоб самосв!дом!сть не розчинялася в процес! спш-кування ¿з вищою сутнютю, де особиста щен-тичн!сть не тшьки не втрачаеться, але поглиб-люеться ! удосконалюеться сягаючи вищих форм шостазування усиновленост! — через обоження. кихютський м!стичний Шлях, за допомогою певно! хол!стично! (штелектуально-психо-ф!зично!) практики посл!довно п!дносить до очшуваного духовного стану розкривання глибинних почутпв, що проявляються не в дискурс! безвщносного панування над стих!ями феноменального свггу, а в дискурс! отримано! благодат! (безпосереднього сп!лкування з Богом) в цшсному сприйнятп сущого — прийма-ючи повноц!нний статус онтолопчного осяг-нення сущого в дарованш благодат! од Творця

в ^arcrn^ oбoжeння, як фiнaльнoгo ст^ну iз пpoxoджeнням eтaпiв: cпoкyти («бpaмa дyxoв-та», мeтaнoйя), бopoтьби з пpиcтpacтями, caмo-витвopeння ocoбиcтocтi кoнтpoльoвaнoгo poзy-мoм cepця, дyxoвнoгo пpoзpiння в ocяйнoмy пepeвтiлeннi y фaвopcькoмy cвiтлi, poзчинeннi в бoжecтвeннiй cyraoCTi.

Зycилля мicтикa кoнцeнтpyютьcя нa вoлiннi пiзнaння Icтини, щo y xpиcтиянcькиx пpaктикax cтaвитьcя y зaлeжнicть вщ Блaгoдaтi, кoли Бoг нaдiляe нeждaним ocяянням пiзнaння вищoï cyтнocтi чepeз дoвгoтepпiння в cлyжiннi aвi в дoтpимaннi пocлyшникoм нacтaнoв cтapця. Як i y cyфiзмi, aнaxopeтy зтання Cyщoгo пpиxoдить нecпoдiвaнo, чepeз «cepдeчнy вютку», явлeнy чepeз Бoжy блaгoдaть oтpимaння: дyxoвнoгo зopy, дapy poзмиcлy й пpoзipливocтi (бaчeння минyлoгo i мaйбyтньoгo пoзa вoльoвими irn^-щями cпocтepiгaчa, як peтлянcлятopa Бoжecт-вeннoгo пpoмиcлy). Te, щo Г.Cкoвopoдa тази-вaв cpoднicтю, poблeння cвoeï cпpaви з paдicтю бeз cилyвaння. Toro, щo ipaнcький вчeний, cy-фш Джyнaйдa (пoм. 910 p.) тpaктyвaв, як cтaн пpoникнeння oбoжeння, y вiдчyвaннi: «нaдiйнo-cri cepця, щeдpoт дyшi, cвoбoди, шляxeтнocтi i бpaкoм нacилля нaд coбoю» [13, c.21].

Шyкaч влacнoï cвoбoди зaмикaeтьcя в iœxa-змi, зaдля збepeжeння cвoecти, cycпiльнi шсти-тyцiï тут здaвнa вибyдoвyютьcя нa «^ipi», iз вpaxyвaнням зaгaльниx iнтepeciв, пoтyги opra-шв влaди cпpямoвaнi нa влacнy бeзпeкy i збaгa-чeння iз мiнiмaльним втpyчaнням в ocoбиcтe життя пiддaниx, тому зaвжди e мoжливicть cxo-poнитиcя в cвятy пустинь. Cxigm дecпoтiï з ж-зpyшним тpaдицioнaлiзмoм кoнтpoлювaли yce життя пiддaнцiв. Людиш з нapoджeння «вмoн-тoвaнa в peлiгiйнy мaтpицю», в cтaтyтax мюти-чниx opдeнiв пpoпиcaнo зoбoв'язaння вивчити-cя в oднiй iз чoтиpьox юpидичниx шкoлax (мaз-гaб), нeзвopyшнo дoтpимyвaтиcя зaкoнiв шapia-ту. Зaмкнyтиcя в oкpeмiй oбщинi, з yтaeмничe-ними пopyxaми дo cвoecтi, iгнopyвaнням cвiт-cькиx нacтaнoв i цepкoвнoï iepapxiï, як цe po6^ ли iœxacra, в icлaмcькoмy cвiтi ^ пpямa зaгpo-зa життю, тому, eдиний виxiд для пacioнapiя -poзчинитиcя y Бoзi. Cxiднa oparcraHa пoбyдoвa-нa тaким чинoм, щo y пapaдигмi caмocпycтo-шeння шутач влacнoï cвoбoди шyкae втpaти, poзчинeння iдeï iндивiдyaльнoï caмocвiдoмocтi, чepeз зняття пpoтиpiч мiж внyтpiшнiм i зoвнiш-нiм cвiтaми (cyб'eктoм i oб'eктoм), як мiкpoкoc-

му з кocмiчним aбcoлютoм мaкpoкocмy. Cxi4-ний мicтик,чepeз cпeцiaльнi cтoянки, нe пpocтo пpoникae y iншi чaco-пpocтopoвi вимipи, a й здiйcнюe cпeцифiчнi зycилля, зaдля змiни й oвoлoдiння «ocягнyтoï peaльнocтi», щo нaвiть i нe e caмoцiллю, a лишeнь миттю бeзцiльнoгo пaнyвaння нaд iлюзopнoю peaльнicтю виклита-нoю cпoнтaнними зacoбaми, чacтo eклeктичниx мeтoдик, aж дo нapкoтичнoгo oдypмaнeння, aл-кoгoльнoгo cп'янiння, чи то диxaльниx, тaнцю-вaльниx пpaктик тoщo. Haпpиклaд, icлaмcькa мeдитaтивнa дyxoвнa ^arcrara (зiкp) гpyпoвo-гo, чи oдинoчнoгo чину в ocoбливиx pитмiзoвa-ниx pyxax пpиймaючи пeвнy мoлитoвнy гозу (джaлca) iз cпeцiaльним кoнтpoлeм cвoгo ди-xaння, якa пoлягae в бaгaтopaзoвoмy здiйcнeннi мoлитoвниx фopмyл ^e^! кopoткиx кopaнiч-ниx, чи кyльтoвиx дiй з oбoв'язкoвим пpoгoлo-шeнням iмeнi Aллaxa), e ocнoвoю м^тич^го Шляxy (тaccaввyфy) дyжe cxoжa дo Icycoвoï мoлитви в icиxaзмi. Oднaчe, мeтoди ocягaння oбoжeння нe мaють цiлicнoï cклaдoвoï yзaгaль-нюючoгo дocвiдy (нa вiдмiнy вiд icиxacтcькoгo тавдну Icycoвoï мoлитви) y нeймoвipнoмy poз-мaïrтi шкiл i тeчiй cyфiзмy poзcипaютьcя вep-вeчкaми ocoбиcтicнoгo пpoxoджeння yтaeмни-чeнoгo дocвiдy пocвячeним зa нaявнocтi poзви-нeнoï пpиpoднoï штущи (внyтpiшньoгo вчитe-ля), який чepeз «блaгoдaть» (бapaкa) мae пpивe-сти дo cyфiйcькoгo yчитeля (мypшидa). Шeйx, з вoлi Aллaxa, мae визшчити в учня (мюpидa) нaявнicть «пeчaтки cepця»(iджaзa), i в пoвнiй rorapi yчитeлю i любoвi тa вiддaнocтi Бoгoвi в бeзмipi нeвиpaзиcтocтi нaвiяниx нaтякiв вecти-мe oпiкyвaнoгo дo мicтичнoгo пiзнaння (мa'pифa) aж дo caмocтiйнoï пpoпoвiдi нa вeли-тому шляxy дo Icтини. Biдcyтнicть жe eдинoгo мeтoдy i кaнoнiзoвaнoï тeкcтoвoï фopмyли зiкpи кoмпeнcyeтьcя бeзyмoвним дoтpимaнням нa-cтaнoв пpopoкa Maгoмeтa й cвящeнниx тeкcтiв Kopaнy yпoвнi знiмaючи нaгaльнy пoтpeбy дoc-кiпливoгo виpoблeння чiткo peглaмeнтoвaнoгo cпocoбy дiaлoгy з Бoгoм. Cпeцiaльнi тexнiки, пoмнoжeнi та вoльoвi ycтpeмлiння нeoфiтa, нe мaють aнiякoгo знaчeння y вceвидiннi Bceвиш-ньoгo, який пpиймae дo бeciди тiльки тoгo, кoгo oбpaв Caм, щe дo явлeння cвiтy ^oro, тa бeciдa бeзпepepвнa, i «^и ближчe дo Hьoгo, aнiж шийш apтepiя» (Kopaн, 50:16, К.). Bищe oзнa-чeнe пoвнe poзчинeння в Бoзi iз втpaтoю iнди-вiдyaльнoгo «я», вiдбyвaлocя oд влacнoгo вo-

лшня, коли людина сама приходила Шляху, чи в настановах муршида осягала суфютсью пре-мудросп (хоча, в Кораш говориться про те, що людина думае шби сама прийшла свого шляху, насправд! без вол! Аллаха ашчого не вщбува-еться, це, теж головна вщмшнють вщ юихазму, де основний акцент до волшня вщдаеться лю-диш, звюно, Божо! пщтримки), або - через бо-гообранють суф1я, в значенш слова сафа («чистота»), породивши в розмислах схщних любо-мудр1в широко вщому, усталену формулу: «Той, кого очистила любов — чистий (саф1), а той, кого очистив Люблений, — суфш». Проблема «щеального суф1я» — мутасаввифа, про-тиставленого муставифу (напускному ¿мпатору «обраносп»), з розвитком популярносп мюти-чного руху, набула скандального значення, чи-сельш натовпи безграмотних дерв1ш1в, фаюр!в — профанували вчення вщданих шукач1в ктини забавляючи натовп екстатичним викрутасами й трюками, зайнявши виведену поза закон корис-ливу шшу суспшьно! страти (бьпар), не гребу-ючи копшчиною од «благословляння» страж-денниюв. Суфп добре знали, що духовний шлях призначений тшьки тим, хто вщ наро-дження приставлений сьому многотрудному поступу, й у всякого своя дорога, 1 надаремш зусилля «ненародженого» — кому не судилося стати сущим суф1ем. Як виголошуе суфютська мудрють: «С латаш лахи означеш передв!чню-тю 1 жоден осел не обернеться конем у надм1р1 щирих поривань». Така ж «християнська пе-редв!чшсть» означуеться словами: «Блажений той, хто був до того, як постав» (Евангел1е вщ Фоми, 20), з акцентуащею окремшнють обра-них свпу того: «Блаженш одинаки обраш, бо вони знайдуть Царство Небесне, тим що ви вщ нього (1) ви знову туди повернетеся (Свангел!е вщ Фоми, 54). Шляхи до ктини р!зш, та про-мовляння ктини однакове, незалежно од рел> гшного означення — Симеон Новий Богослов говорив: «Для того, хто став дитям свила 1 си-ном прийдешнього дня, для того, хто завжди осяяний свплом, школи не прийде день Госпо-днш, тому, що вш вже з Богом { в Богов!»; «Уч-ш Його сказали: Покажи нам мюце, де Ти е. Бо нам потр1бно його знайти. Вш сказав: Той, хто мае вуха, най чуе! С свило всередиш людини, { воно осявае весь сви. Якщо не сяе, то - тьма». (Свангел1е вщ Фоми, 29). У суф1зм1 д1алог з Богом вщдаеться не на поталу суб'ектного осяян-

ня, а - упокореного прийняття Творця у соб1, методи ж { практики р!зноманиш, як безкшечне розма!ття Божого промислу в кожному ¿з нас, — «Вш (Бог) - ясна ютина (ал-хакк ал-мубин)» (Коран, 24:25).

Як { християнсью пустельники, у сфер! ви-явлення сакрального (¿ерофашя), стр1ч1 людини з Богом, ранш суфи «люди вщлучеш вщ мирсь-кого» (ахл аз-зухд), категорично використову-ючи апофатичну лопку прийшли до розумшня того, що ютина осяжна тшьки поза сферами розуму. Заперечуючи усталену традищю грець-ких та захщних мисленниюв у домшантному використанш розуму для пояснення закошв Всесвиу, наголошували, що в такий спошб вщ-буваеться вщдаляння вщ свпу речей ¿з-за втра-ти тзнання Бога, який не тшьки породив мате-рда, а й дарував можливють своему творшню, людиш - проникати через- себе-в-себе, вмюти-лище усього сущого. Iнтелект е межовою скла-довою суб'ектносп напруженого потягу егоце-нтрично! досконалост шдивща. Таке волшня викривляе ютину картину свпу вщдаляючи людину вщ освщчення Богопроявленосп. Вмю-тилище же свпу е Серце, вившьнене з тенет Розуму, камертоном навертаючи залюбленого до Любого, знаходиться у повнш вщданосп Аллахов!: «Серце в1руючого затиснуте м1ж двома пальцями Милостивого; Вш повертае його як забажае». Суттевий акцент варто наго-лосити, що в православнш традицп стверджу-еться р!вноцшнють Розуму { Серця. Синерпя взаемодоповнювальносп, коли не звужуються простори пщнесення мютика, пронизуючи всю духовну практику юихазму, - упокореним то-руванням снаги Богоспшкування.

Людина християнського свпу розривалася м1ж божественним { тварним буттям у проти-ставленш множинносп свпу { цшокупносп душ!, що розлого представлено у захщнш фшо-софськш думщ як психоф1зичний дуал1зм тша 1 душ! (Платон, Р. Декарт К. Поппер, Дж. Экклз тощо). Така платошвська модель розщеплення людини принципово не змшюе онтолопчний статус множинного свпу породжуючи негатив-ш конотацп притаманн1 вторинност1 створеного буття достоту запропащеного 1 невикшченого. Сама довершен1сть притаманна т1льки божест-венн1й сутност1, людин1 ж належить перебо-рюючи тварн1сть свое! «запропащено!» (емт-рично!) природи нагально притлумлювати ни-

3hhhhM npupogHuM nonaTOK 6e3nepecTaHHO 3giMMaronucb Bepmi gyxoBHoro 3neTy. TaKe «Big-KugaHHa, 3anepeneHHa MupcbKoi cruxii, 3BHHaM-Horo i 3aranbHonpuMHaToro yKnagy, ^httgbhx npaBun, ^neM i ^HHocreM» [14, c.76], 6e3noce-pegHbo BH3Hanae ampononorinHy crpaTeriro cxo-g^eHHa ecTBa go nogBu^HH^raa y 6e3nepepBHo-My no6oproBaHHi 30BHimHix i BHyTpimHix cnoKyc Hepe3 xpucruaHcbKe 6orocnoB'a, ^o He noTpe6ye eKcnepuMeHTanbHoro nigTBepg^eHHa HayKoBHx mcrmy^M nepeBepmyroHH yci 3HaHHa nepeg hh-kom rocnogHiM b Moro o6o^eHHi.

flna icnaMcbKoi KynbTypu xapaKTepHa ohtoho-ria, b aKiM npegcraBneHa Mogenb peanbHocri, ge BigHomeHHa m™ a6conroTHHM тpaнсцeнgeнтннм nonaTKoM i CBiToM He e BigHomeHHa B3aeMoBH-KnroHHux npoTHne^HocreM, a e craBneHHa ix B3a-eMHoi o6yMoBneHocri i HeMae noTpe6u 3anepeny-BaTH, hh no36aBnaTuca nrogum CBoro 3anpona^o-ro ecTBa b nopuBi o6o^eHHa. IcnaMcbKuM 6oro-chob i nogBH^HHK an-Xapic an-Myxaci6i, roBo-pHB: «Kpa^i b ^oMy Hapogi — Ti, Koro TaMTem-HiM CBiT (axupa) He BigBoniKae Big TyTemHboro (gyHMa), a TyremmM CBiT - Big TaMTemHboro » [2, c.58]. y paHHix cy^iiB «BepxHiM» i «HH^HiM» CBi-th npuMManuca He aK 3anepeHHi cyraocri, a aK o6ugBi CTopoHH ogHoro 6yTTa. flaBHa, 6e3nepep-BHa Tpagu^a cy$i3My HaKonuHuna BenuKuM goc-Big ocarHeHHa flyxoBHoro fflnaxy y BHBepmeHHi MicTHKa Icthhh: npoxog^eHHa yraeMHHHeHux crynernB (MaKaM) BgocKoHaneHHa, KoMnneKc ncu-xoTexHiHHHx BnpaB i npuMoMiB gyxoBHux npaK-thk to^o, 3MicTHBmucb 6nu^ne go xpucraaHcb-khx 6orocnoBcbKux gorM y BurpaBneHHa iHgHBi-gyani3My M po3HHHeHHi oco6ucTocTi b 6o^ecr-BeHHiM cyraocri gyxoBHoro egHaHHa. 3 HoTupbox mnaxiB ni3HaHHa b icnaMi: ni3HaHHa Bora, ni-3HaHHa ce6e, ni3HaHHa cBiTy, ni3HaHHa 3arpo6Ho-ro cBiTy — cy^ii BiggaroTb nepeBary nepmoMy, ^o Bupa^eHo HacrynHoro ^opMynoro: «.HroguHa Big Bora, nroguHa 3 BoroM, nroguHa gna Bora, nrogu-Ha go Bora». BenuKuM meMx i6h Apa6i (XII-XIII ct.) BKa3yBaB, ^o 3rigHo cy^iMcbKoi iHTepnpeTa-^i, nroguHa HaMgocKoHanima cyTHicTb ycboro cy^oro, i ycinaKe iHmo-6yTTa e nume Bigo6pa-^eHHa ogHoro 3 He3nineHHHx aTpu6yTiB A6conro-Ty, nroguHa ^ cuHTe3ye b co6i Bce cy^e, Bci peanbHocri cBiTy. HroguHa - MiKpoKocM, Mipa ycix peneM gonbHboro cBiTy, aK inocTacb MaKpoKocMy i e nocepegHHKoM, naHKoro m™ BoroM i cBiroM 3a-6e3nenyroHH egHicTb KocMiHHoro 6yTTa i 6yTTa

AHTpononoriHHi BHMipu ^inoco^cbKHx gocnig^eHb, 2015, Bun. 7.

^eHoMeHanbHoro. BygyHH TaKHM BMicrunu^eM 6o^ecTBeHHoro Ha mnaxy go ni3HaHHa Icthhh nepeg cy^iaMH nocrana Henepe6opHa npo6neMa noegHaHHa тpaнcцeнgeнтнocтi Bora b Moro eMa-нaцiMннx npoaBax, ca goBroTpuBana, Hanpy^eHa MucneHHeBa gianbmcrb BHBepmunaca y XIV ct. goKoHeHHHM o^opMneHHaM BenuKHM nogBH^HH-kom, cy^ieM BaxaygguH HaKm6aHgi, 3acHoBHH-kom noTy^Horo cy^iMcbKoro opgeHa HaKm6aHgi. B TeopeTHHHHx Hapo6Kax opram3a^i' i 3giMcHeHHi

Heo6xigHHx gyxoBHux npaKTHK BH3HananHca gBi ronoBHi yMoBu: 3oBHimmx Ta BHyTpimHix

geтepмiнaцiM. flo nepmux BigHocunuca: o6oB'a3KoBicTb HacTaBHHKa-meMxa y gyxoBHoMy HacTaBneHi yHHa, 6e3mnro6HicTb (6a^aHa, 6e3 ^opcTKux o6Me^eHb), ycaMiTHeHHa, nocTyBaHHa, HeKopucnuBicTb. BHyTpimHi yMoBH — noTpe6yBa-hh 3HaneHoro BonboBoro 3ycunna кoнцeнтpaцil cBigoMocri b po3HHHeHHi b BoroBi ($aHa'). yci o3HaneHi hhhhhkh 6ynu 3BegeHi b ogннagцaтb npннцнniв cy^icTcbKoi gyxoBHoi npaKTHKu:

1. «ByKy^ 3aMaHi» (KopoTKa 3ynuHKa) - mo-nuToBHe 6oroegHaHHa (3HKp).

2. «ByKy^ 'agagi» (3ynuHKa-nin6a) -ycBigoMneHHa MonuToBHoro npoMoBnaHHa.

3. «ByKy$ Kan6i» (cepgeHHa nay3a) - eMo-цiMнe npuMHaTTa mohhtbh.

4. «Ha3ap 6ap KagaM» (6yKB. nornag Ha cto-nu Hir) - 6oropo3yMiHHa 6e3 gyMoK.

5. «Xym gap gaM» (po3yMHe guxaHHa) - cne-цiaнbнe guxaHHa nig Hac MoniHHa.

6. «Ca^ap gap BaTaH» (MaHgpiBKa MaTepu3-Horo) - noKopa meMxy-HacTaBHHKy.

7. «XanBaT gap 'aHg^aMaH» (ycaMiTHeHHa cepeg nrogeM) - 6oroBiggaHe ^HTTa.

8. «^g Kapg» - noBTopeHHa MycynbMaHcbKo-ro cuMBony Bipu (maxaga) - (HeMae 6o^ecTBa, oKpiM Bora. MyxaMMeg - nocnaHe^ Bora).

9. «Ba3 KamT» (noBepHeHHa) - nporonomeH-Ha nicna mohhtbh: (Bo^e MiM! Tu - Moa ^agaHa MeTa! TBoe npuMHaTTa MeHe - no moim 3acny-raM!).

10. «HaKax gamT» (npuxucToK) - Hegony-^eHHa cTopoHHix gyMoK b Hac MoniHHa.

11. «.Hg gamT» - craH 3ocepeg^eHocri Ha o6'eKTi po3yMiHHa 6e3 3ycunb [10, c.263].

flna 3giMcHeHHa Heo6xigHux npaBun cy^iro Ba^nuBi 6ynu gBa cTaHu: 6e3nepecTaHHe 3ocepe-g^eHHa 6oropo3yMiHHa (Myg^axaga) M gapoBaHa BoroM o6paHicTb (MaBxu6a). nocTiMHuM craH кoнцeнтpaцil 6oronpuMHaTHoro po3yMiHHa noT-

ребував проходження «стоянок», як засоб1в фь ксацп результата мютичних сташв богоспшку-вання з яюсним переходом на вищ1 щабл1 мю-тика. «Стоянки» засвщчували вдалий результат дотримання суф1ем настанов шейха 1 в1рносп обраного шляху в безперестанному «спшку-ванш з Богом». «Стани спшкування» залежали не вщ особистюних якостей вщданого учня, а вважалися виключно божественними дарами, тому плекалося тертння й покладання надп на милють Божу, а не надм1р власних зусиль. Жо-рстко регламентованих настанов, щодо «стоянок», не юнуе, часто вони кардинально вщр1з-няються по суп. Це пов'язано ¡з р1зними практиками шкш проходження Шляху й суб'ектного фактору утаемничених «прозрш-нях» наставниюв-шейх1в. Наявна кшьюсть проходження «стоянок»дуже важлива для суф1я, так як пщносить мютика на вищ1 щабл1 богот-знання. Така практика «тднесення» сприяла «перехоплюванням-переливанням» «стоянок» м1ж братчиками р1зноманнних суфютських шкш. Велика кшьюсть «стоянок» не тшьки на-ближала до Бога, а й дарувала жадане блаженство в набуванш здшсненно! Господньо! вол1 — уже без волшня мютика, тд покровами Божи-ми.

Не зважаючи на велику популярнють суф1з-му, юлам не з повна заперечуючи мютичну те-чда, тримае !! осторонь осердя общини. кихазм прийшов до християн Схщного обряду ¡з пере-могою Григор1я Палами в гарячих диспутах перед церковниками на Вселенських Соборах, задля отримання даровано! Богом благодат I прилучення обраних спраглих «нествореного свила Преображення Христова» [11, с.125]. Аскетико-мютичш апологи Григор1я Палами, на вщмшу од суфютських практик не допуска-лося довшьних штенцш суб'ектного прийняття богорозумшня без будь-яких штерпретацшних елеменпв. Каношчш правила були простими, це - молитва (ршмзувалася 1з диханням { ударами серця), молитовна поза ¡з фшсащею зору на пуповину (за що !х противники-варлаамюти обзивали мессал1анами { «пуподушниками» (цфа^о^ихог)). Велика увага придшялася пщго-товчому перюду психосоматично! техшки на-лаштування певного психоемоцшного ("сердечного") стану подвижника через «пробудження розуму» у сукупному еднанш «серця» { «розу-му», задля «здшмання Бога». Творилися необ-

хщш молитовш та!ни через покаяння, прохання милосп, прояви вдячносп. Головний чин моль льника — беззаперечний вщрив вщ тварносп { й розчинення вишшх сферах буття. Цей стан духовно-практично! фази «молитовного роблен-ня» так пояснював Григорш Палама: "Будь-який спошб 1 р1зновид молшня завершуеться чистою молитвою; будь-яке розм1рковування, що йде знизу до вщстороненого вщ усього Бога, зупиняеться, залишаючи суще. Проте це не означае, що за Божими заповщями немае шчого шшого, окр1м чистоти серця, - е, 1 щось над-звичайне величне: дароваш у цьому житп блага вшу майбутнього; так само як за молитвою -невимовне споглядання й екстаз у такому спо-гляданш й сокровенш та!нства" [11, с.79].

Перш1 юихастсью впливи на теренах Укра!-ни щуть з В1зантп ¡з проповщями мандр1вних мютиюв. За Кшвськш Рус любомудр1е Антошя Печерського вже сповнено юихи. За в1зантшсь-кого ¡мператора Iоана VI Кантакузина (який при своему двор1 утримував не тшьки юихаспв, а 1 блукаючих дервш1в-суфюпв), мююнери-священники { мандр1вщ активно розносили по Укра!ш ще! «константинопольського дива». Найбшьшо! ж потуги мютичш впливи сягнули за ¡еромонаха Зосими, на схилку могутносп В1зантшсько! 1мпери, династи останшх Палео-лопв (Ману!л II Палеолог). Зростаюча криза свнсько! 1 духовно! влади проявилася в приг-нобленш опозицшно до не! налаштованих юихаспв, котр1 заперечували 1ерархда духовно! влади, каношчш принцип з нагальним вщходом до внутршньо! ем1грацп, розвоем мютичних практик, як то: споглядання «фаворського свн-ла», «обоження», «благодать», «розумне роб-лення». Конфлшт 1з владними шститущями до-конечно призв1в до зовшшньо! ем1грацп з ос1-данням анахорет1в-мююнер1в в кел1ях вздовж Чорноморського узбережжя в лесових печера на крутоярах Дншра, С1верського Дшця, Дунаю.

Слщ зазначити неперевершену роль татар-ських сопу (суфи) вщ друго! половини ХШ ст., що мали специф1чну антропоцентричну спря-мованють до внутршнього розвою особистосп. Изшше, через османсью впливи у XV ст. су-ф1зм доконечно закр1пився в Криму. Пюля централ1зац1! влади просилилися переслщуван-нями суфИв, вони под1бно 1сихастам п1шли у внутр1шню ем1гращю за Кримський п1востр1в,

на периферда вщдалених мютечок, що посили-ло роль суф1зму у становленш специф1чних уя-влень про свгт через призму укра!нсько! мента-льносп. В рукопис суфшського трактату XIII ст. «Свггоч знань у питаннях суф1зму», показано практикування суфшських братств, активну д1яльнють рел1гшно-суфшських рух1в П1вшч-ного Причорномор'я - степового ордену йесев1, «кружляючих» дервш1в мевлев1, дерв1ш1в «хи-литальниюв» хальвет1, духовниюв бек-таши. Д1яльнють суфшських тарикат1в протягом всього перюду суттево впливала на суспшьне життя коршного населення. В м. Гезлев (Свпа-тор1я), тодшнього культурно-рел1гшного центру Кримського ханства, знаходилася перша, а ниш едина у свт споруда текке-дервш -привггальня для мандр1вних суфпв. Суфшсью теке, як науково-рел1гшш центри, були розки-даш по всьому Кримов1. Бшьшють пре!д1в на-вчалися у теке й очолювали суфшсью ордени. Така надзвичайна популярнють суфшського вчення пояснювалася жаданням людини не тшьки врятуватися у посмертному житп, а гли-бше тзнати оточуючий свгт, свое серце (нафс), «варто знати, аби тзнати себе бодай якусь др> бку треба стати релшйно! стез1, хто не вщва-житься на сей чин покриеться завюою обмеже-носп вщ себе самого й од ютини { серця рел> ги» [1, с.8]. Ось чому у звичаевому прав1 коза-юв { практиках характерниюв так багато за-ймань вщ мютичних практик [4, с.110]. В книз1 турецького мандр1вника 1 суф1я Евл1я Челеб1 «Книга мандр1в (Сейахатнаме)» зазначаеться високий статус укра!нсько! мови, що переви-щуе смисловим багатством фарш в осмисленш свгго буття (мова набувае розвою тшьки в гли-бинному переосмисленш Сущого, через внут-ршш рефлекси до шдивщуально! свободи !! носив). В метексис-синергшному вщчуванш свпу, через з'еднання, сшв-творчють з Богом укра!нське православ'я, через в1зантшсью впливи, за основу свггорозумшня { його штерп-ретащю бере Слово, як основу сущого, сприй-няття ютини, буття, отримання благодати За-хщноевропейська традищя протиставляе дол1-шне 1 вишне, в1зантшська, - наближуе, з'еднуе щ р1вш, !! ментальний свгт постае цшсним { сущим Логосом у якому людина е самостшною, самодостатньою, вшьною особистютю, що через власний вшьний виб1р може наблизитися, чи вщдалитися Бога. Людиш надаеться право

на остаточне ршення обрання власно! дол1, про що засвщчуе Iоан Дамаскин: «Варто визнати, що Бог усе передбачае, але не все визначае, по-заяк вш передбачае людсью д1яння, але не ви-значае !х» [8, с.104].

В1зантшська фшософ1я антрополопчна 1 ан-тропоцентрична по сво!й суп. Iсихазм доводить до довершення розвш у людиш вольових сут-ностей шляхом вшьного прилучення до своес-ти. Державш шституци В1занти не передбачали насильство над особистютю, надаючи !й право самостшного вибору в рамках звичаевого права 1 законодавства вшьно порядкувати сво!ми ф> зичними { духовними надбаннями. I, незважаю-чи, чи, 1з землею ця людина, чи без, у кожно! сощально! категори були свое! права I обов'язки освячеш вищим моральним ¡мпера-тивом, де, Бог, - як ств-дружня людиш Сут-нють дае цшеспрямовану Благодать через-себе-до-себе - вищого призначення обранця -возз'еднання ¡з Сущим. Патр1архи церкви { ¡м-ператори несли трон не як гонорове владарю-вання над шромою, а як служителе т1, що освячеш Божим промислом, як посередники, м1ж Богом { людиною на сторож1 священно! свободи особистюного розвою шдивщуума на шляху до !стини. Обов'язок ж людини був тдносити на потребу дня сво! вищ1, цшнюш надбання, дароваш правом творчого волшня свое! долг Уся традищя Ки!всько! Рус просякнута, як в духовному, так { сощально-полничному, правовому пол1 в1зантшськими штенщями пошуку вищо! своести людини й сповна перенабрала цей многотрудний путь поглибивши сво!м св1-торозумшням. Власне, представники юихазму стали в опозищю до 1мпери в часи !! руйнаци щоб зберегти, не розпорошити у невда священ-н1 надбання суголосно! Богов1 свободи - самос-т1йно, через м1стичн1 практики в поколшнях вертати сутност1 свого-призначення в прилу-ченн1 до Iстини. Под1бн1 вияви рефлексуючо! свободи особистост1 простежуються на шляху до ктини в численних школах суфютських братств, що стверджуе законом1рн1сть повто-рення Божого промислу. В юихазм! в1дсутн1сть шкш пояснюеться синерг1ею ави { послушника й, ашяю заняття не можуть пор1внятися 1з мит-тевим просвгшенням { обоженням душ1, набут-тям свободи вщ д1янь розумного роблення в благодат1 I мудрост1 Святого духа.

HayKOBa HoBU3Ha

A6conroTHa тpaнcцeнgeнтaнbнicтb Bora po-6uTb Moro HegocTynHHM gna ^opcrKo crpyKTypo-BaHoro, noriHHoro BHBogiHHa hhcthm po3yMoM, Ha gonoMory npuxoguTb TaiHa giaHHa MicrHKiB -po3yMHoro po6neHHa: He npu6opKaHHa gonimHix Haconog cepцa (aKi Ha no3ip BinbHo BHTnyMaHy-roTb He nocBanem 3oBHimHi cnocrepiraHi, Hacro iMnaropH ^opManbHux giaHb), a, 3BegeHHa HaTi-mHoi eHeprii KepoBaHoro po3Ba^nuBHM po3Muc-hom cTaHy piBHoBaru (ynopagKoBaHoi cuHeprii opo3yMinoro nonyBaHHa), npuMpiMHux iнтeнцiM npoBugiHHa 6e3ynHHHoi gii BceMoryTHocTi, npe-MygpocTi i 6narocri Bo^oi y co6i - onpuaBnemM (ocarHeHHa croaHKH irn^a^i, aKy MicrHKH 3ByTb 06o^eHHaM, M BigHyBaroTb aK ocaaHHa, OaBopcb-Ke CBiTno). flocnig^eHo, Ha npaктнцi, b OnTHHiM nycTHHi - MonuToBHi ^a3H i3 cTagiM ^epTOBHoro KaaTTa, rnu6HHHoro npuMHarra bhhh M HenoMip-hoi hh^, aKi nnaBHo nepeTiKaroTb y Bcenpo^eHHy ^opMy iHmocTi 3 napanenbHHM BigciKaHHaM npu-Hag cBiTcbKoro ^Hrra Hepe3 BigToprHeHHa Bnac-Horo ero, cararoHH ynoKopeHoi Haconogu po3HH-HeHHa 3eMHoi mgHBigyanbHocri, aK ronoBHoi ne-penoHH egHaHHa 3 BoroM. He gocnig^eHo: HoMy npoaBH cBiTcbKoro ^Hrra b nnoTcbKux iHcrHHK-Tax b nrogum nepeBa^aroTb caKpanbHe nopog^y-roHH craH nepMaHeHTHoi nigBimeHocTi m™ gBoMa cBiraMH (THMHacoBHM i bwhhm). Abtop npogoB-^HTb gocnig^eHHa: BHMymeHoro BigganeHHa Mic-THKa Big cBiTcbKoro ^Hrra b nomyKax BnacHoi cBo6ogu, cBoecTH b paTiBHoMy ycrpeMniHHro go aHaxopeTcTBa, po3Boro gyxoBHoro gocBigy 6oroo-HiKyBaHoro aBneHHa coKpoBeHHoro cBiTna (Hyp) ge HapemTi 3HaxogHTb ce6e i cBiM fflnax go Cy-^oro. B ^oMy ocaMHoMy cBiTni pagocTi, aKe e BugHMHM 3HaKoM Bo^hm <^iei MaTepianbHoi cy6-craH^i, aneropii HagHyrreBoro nopagKy, aKy He Mo^Ha ocarHyTH i, TinbKH b MicrHHHoMy npuMH-arri 6o^ecTBeHHux eHeprii' ni3HaeTbca Tвopeцb» [6, c.166].

CnHCOK BHKOPHCTAHHX fl^EPEH

1. A6y XaMHg MyxaMMag an-Fasanu aT-Tycu. «KMMuMa-Mu ca-gaT» ^hhkchp cnacrba»). ^acTb 1: yHBaHH 1 - 4. PyKH - 1. - nepeB. c nepc. A. A. XucMaTynHHa / A6y XaMHg MyxaMMag an-ra3aHH aT-Tycu . - Cn6.: «neTep6yp-rcKoe BocroKoBegeHue», 2002. - LII + 332 c.

AmpononoriHHi BHMipu ^inoco^cbKHx gocnig^eHb, 2015, BHn. 7.

Bhchobkh

MicTHHHi mKonu icnaMcbKux i xpucraaHcbKHx HanpaB nopog^em aHTHHHHMH ^inoco^cbKHMH TeniaMH TicHo nepenniBmucb i3 тpagнцiaмн He-onnaToHi3My po3ropTaroTb 6e3Mip nparHeHb nro-6oMygpiB b ni3HaHHi cy^oro, BHBepmyroHucb 3HaxogaTb Te, ^o i3 caMoro nonaTKy B^e 6yno b hhx caMux. MicTHHHi ^ BHaBH acKeTiB, Ha fflnaxy go Icthhh, He BHKa3yroHH eKcraTHHHi a^eKTa^i, hh Teoco^cbKo-cneKynaTHBHux HygaciM, Hanpo-Bag^yroTb BHToHHeHy MucneHHeBy gianbHicTb go 36arHeHHa OcraHHboi PeanbHocTi. PeanbHocTi, aKoi HaM6inbme ^agae MicTHK, He36arHeHHoi npo-cthm po3yMoM M ycBigoMneHoMy BigTopraeHHi npuxHHbHocTi cboro cBiTy nocnyroByroHHcb Myg-pocTi cepgeHHoro npo3piHHa noMHo^eHoro Ha gyxoBHuM gocBig BHyTpimHboro ocaBaHHa. «KnroH go MicTHHHoro ni3HaHHa BceBHmHboro 3HaxogHTbca b MicTHHHoMy ni3HaHi cBoei gymi. Xto ni3HaB ce6e, toM y^e ni3HaB cBoro rocnoga» [1, c.7]. HaKonuHeHuM gyxoBHuM gocBig peniriM-hhx MicTHKiB 3HaMmoB chmbohwhhM Bupa3 y Tpbox ochobhhx cnpaMyBaHHax OcTaHHboi PeanbHocTi: «BiHHoro мaнgpiвцa», «crpa^geHHoro o6paH^», «3HeMo^eHoro 6oronro6^». y nep-moMy BunagKy mnax MicTHKa 3BegeHuM Ha 6e3BiK npo^i, gpyroMy - ^agaHoro oHH^eHHa Hepe3 ^HTTeBi He3rogu, b ocTaHHboMy - conogKiM mhoc-Ti nro6oBHHx nopuBaHb egHaHHa 3 Cy^HM. Abtop, npucTaB go MicTHHHHx TeHii Hepe3 ^hbhx nocni-goBHHKiB, cy$i3My - b Ka3axcTaHi, icuxii - noc-nymHHKoM b OnTHHiM nycTHHi, Hagani npogoB-^yBaTHMe HecTH nocnyx, a6u Hepe3 npunyHeHHa 6paTii goHecTH cy^HM Chobo Icthhh. Hk Ka3anu cy^ii, ^o He Ba^nHBo, aKoro cre^Koro Topyem mnax go Icthhh, ronoBHe, - carHyTH Ii, i - po3-HHHanuca b Hro6oBi, a6u «cTaTH igeanbHHM g3ep-KanoM b aKoMy Bor po3rnagae Ce6e» [30, c.177]. IcuxacTH - TopyBanu Boroo6paHy cTe3ro b 36epe-^eHHi, nneKaHHi rnu6HHHHx cyTHocTeM nroguHH, ge y cepgeHHiM cBoecTi caMoni3HaBaBca caM roc-nogb.

2. Ac-CynaMH. Ta6aKaT ac-cy$uMMa. 3-e H3g / Ac-CynaMH. - Kaup:. MaT6a'aT an-MagaHH, 1986. -580 c.

3. BepgaeB H. A.®Hnoco$na cBo6ogw. Cmhch TBopnecTBa / H. A. BepgaeB. - M. : npaBga, 1989. - 607 c.

4. rpuropbeB A. n. 3oHoToopgHHcKne xaHH 60-70-x rr. XIV b. XpoHonorua npaBneHuM / A. n.

Григорьев // Историография и источниковеде ние стран Азии и Африки. Л.: Изд. Ленинградского Ун-та, 1983. Вып. VII. С. 9-112.

5. Жуковец Р. За завесами света / Р. Жуковец. -М.: «Издательство №16». - 272с.

6. Лосский В.Н. Очерк мистического богословия Восточной церкви. Догматическое Богословие / В.Н. Лосский. - М.: СЭИ, 1991. -288 с.

7. Коновалов К. В. Влияние исихазма на антропологические и гносеологические воззрения Максима Грека (Михаила Триволиса)/ К.В.Коновалов.— Барнаул: Изд-воАлт. ун-та, 2014. —163 с.

8. Медведев И.П. Византийский гуманизм XIV - XV вв. / И.П. Медведев. - M.: Изд-во «Наука», 1976. - 256 с.

9. Монах Симеон Афонский. Исихазм для современников/ С.Афонский. - Святая Гора Афон: Пустынь Новая Фиваида Афонского Русского Пантелеимонова монастиря, 2012. -105 с.

10. Набиев Р. А. Ислам на европейском Востоке: энциклопедический словарь / Р. А. Набиев. -Казань: Магариф, 2004 - 383 с.

11. Палама Г. Триады в защиту священно-безмолвствующих / Г. Палама. - М.: Канон, 1995. - 382 с.

12. Святитель Григорий Палама. Об исхождении Святого Духа: Антилатинские сочинения / Григорий Палама. - М.: Изд-ство Смирение, 2013. - 192 с.

13. Хоружий С.С. К феноменологии аскезы /С. С. Хоружий. - М.: «Омега», 2000. - 352 с.

14. Шиммель Аннемари. Мир исламского мистицизма/ Аннемари Шиммель. - Пер. с анг. Н. И. Пригариной, А.С. Раппопорт .- М.: Але-тейя, Энигма, 1999. - 416с.

15. Bahri M.D.P. Prayers of a Christian Sufi. Calif ., Point Reyes, Golden Sufi Center, 2015. 296 p.

16. Barrington-Ward S. The Jesus Prayer: A Way to Contemplation. Pauline Books & Media, 2011. 144р.

17. Bitkoff S. Sufism for Western Seekers: Path of the Spiritual Traveler in Everyday Life. Montreal, Abandoned Ladder, 2011. 192 p.

18. Delia D. V. Imagining Mount Athos: Visions of a Holy Place from Homer to World War II. University of Virginia Press, 2011. 312 p.

19. Ernst C. W. Sufism: An Introduction to the Mystical Tradition of Islam. Boston, Shambhala, 2011. 264 p.

20. Corbin H., Manheim R. Creative Imagination in the Sufism of Ibn 'Arabi. N.Y., Princeton University, 2008. 399 p.

21. Freke T. The Heart of Islam. London, Godsfield Press, 2015. 96 p.

22. Hossein S. N . The Garden of Truth: The Vision and Promise of Sufism, Islam's Mystical Tradition. University of London. UK., 2012. 256 p.

23. Johnson C. D. L. The Globalization of Hesychasm and the Jesus Prayer: Contesting Contemplation. N.Y., A&C Black, 2010. - 206 P.

24. Metropolitan Nahum of Strumica. Only one thing is needed. - Dhyanavana Publications, Monastery of the Entry of the Most Holy Theotokos Eleusa 2015. 160 p.

25. Paert I. Spiritual Elders: Charisma and Tradition in Russian Orthodoxy.-Northern Illinois University Press, 2010 286 p

26. Payne P.D. The Revival of Political Hesychasm in Contemporary Orthodox Thought: The Political Hesychasm of John Romanides and Christos Yannaras. London, Lexington Books, 2011. 301 p.

27. Pittman M.S. Classical Spirituality in Contemporary America: The Confluence and Contribution of G.I. Gurdjieff and Sufism, 2012. 256 p.

28. Sánchez-Escobar Á.On Ascesis and Hesychasm, and the Church Fathers. N.Y., CreateSpace Independent Publishing Platform, 2014. 252 p.

29. Shah I. The Sufis. N.Y., Garden City, Doubleday, 2014. 404 p.

30. Toussulis Y. Sufism and the Way of Blame: Hidden Sources of a Sacred Psychology. N.Y., Quest Books/Theosophical Publishing House, 2011. 282 p.

Ю. Й. СЕМЧУК1

'Днепропетровский университет им. Альфреда Нобеля, эл. почта svarychiv@gmail.com, ORCID 0000-0002-4447-6276

АНТРОПОЦЕНТРИЧЕСКИЕ ИНТЕНЦИИ ИСИХАСТСКИХ И СУФИСТСКИХ ПРАКТИК ЛИЧНОСТНОГО РАЗВИТИЯ СВОБОДЫ

Цель. Всесторонне проанализировать проблемы индивидуальной свободы в мистических течениях иси-хазма и суфизма на территории Украины. Полностью раскрыть вопрос происхождения исихазма и суфизма, особенностей мистических практик и их перетекание-заимствования на пути к Истине в единении с Вездесущим. Методология. С целью реконструкции целостного мировосприятия пустынников, в их личностной свободе обожения, автор применяет гуманитарный анализ (анализа и синтеза, сравнения, абстрагирования, обобщения), герменевтический, феноменологический методы - в исследовании специфики мистического способа познания реальности и метод компаративистики - в исследовании и сравнении различных типов мистически религиозный течений в синтезе истории философии с философией религии, психологией, феноменологией и историей религии. Научная новизна. Через собственные наблюдения автора в чине послушника Иоанно-Предтеченского Скита Свято-Введенской Оптиной Пустыни за духовными практиками анахоретов удалось последовательно выяснить устоявшийся чин генезиса исихастского традиций, еще от сподвижников Паисия Величковского. Исследовано влияние и использование духовными наставниками фундаментального собрания исихастских текстов «Добротолюбия» как «в миру», так и в горнем мире. Последовательно доказано, что в духовных практиках исихазма и суфизма, несмотря на кардинальные расхождения в принятии обожения, - в духовном познании указан истинный путь к Богу. Реконструировано усилия мистиков в стремлении познания Истины, как в христианских практиках нежданного озарения познания Вездесущего, так и в познании Сущего в суфизме, через «сердечную весть», открытую в получении духовного зрения и дара Божьего вне волевых интенций наблюдателя. Выводы. В мистических течениях, исихазме и суфизме, несмотря на наличие множества школ и практик доминируют личностные проявления единения с Богом через свободу собственного воления отданного на вслушивание камертона бытия - собственного Сердца. Главной тайной мистиков было не передача теоретических знаний через поколения, а явление себе подобным Истины через собственное устремление к познанию, в нестерпимых переживаниях аскезы инициации, полученного озарения, счастья обожения, надрыв Любви. Суфистские практики были только завесой для непосвященных, формой того содержания, которое нужно со-переживать, но его невозможно выучить.

iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.

Ключевые слова: суфизм, исихазм, православие, ислам, свобода, синергия. Y. Y. SEMCHUK1

'Dnipropetrovs'k University Alfreda Nobelya, e-mail svarychiv@gmail.com, ORCID 0000-0002-4447-6276

ANTHROPOCENTRIC INTENTION OF HESYCHAST AND SUFISTIC PRACTICES OF FREEDOM PERSONAL DEVELOPMENT

The Purpose is to analyse problems of individual freedom in mystical currents of Hesychasm and Sufism comprehensively in the territory of Ukraine. It deals with issues of Hesychasm and Sufism origin, mystical practices features and their overflowing borrowing on the way to Truth by God finding. Methodology. With a view to the reconstruction of a holistic world view of the desert in their deification of personal freedom, the author uses methodology of humanitarian analysis (analysis and synthesis, comparison, abstraction, generalization), and the phenome-nological method - the study specifics of the mystical way of knowing reality and comparative method - the study and comparison of different types of mystical-religious movements in the synthesis of the history of philosophy, philosophy of religion, psychology, phenomenology and the history of religion. Scientific novelty. Watching the life of the monks Optina Pustyn can trace the genesis hesychast tradition from the time of Paisius Velichkovsky. The influence and the use of spiritual advisors fundamental hesychast texts "Philokalia" in secular name and in the empyreal world alike are researched. It is proved that in the spiritual practices of Hesychasm and Sufism Set the true

path to God. The mystics' efforts in aspiration of perception of the Truth were reconstructed, as in Christian practices of an unexpected irradiation of cognition Omnipresent and in the knowledge of Jehovah in Sufism through «gentle-hearted message» which is opened to receiving spiritual vision and the gift of God without volitional intentions of the observer. Conclusions. The author concludes that despite the existence of schools and practices, personal manifestation of union with God through the freedom of own will devoted in listening of spiritual life - own heart, is dominant in Hesychasm and Sufism mystical currents. The main secret of mystics was not a transfer of theoretical knowledge through the generations, but the apparition of truth through his own aspiration to knowledge, in the unbearable austerity initiation experiences obtained enlightenment, happiness deification, the anguish of love. This barrier was the form of sense that needs to be empathized but it is impossible to learn. Key words: Sufism, Hesychasm, Orthodoxy, Islam, freedom, synergy.

REFERENCES

1. Abu Khamid Mukhammad al-Gazali at-Tusi. «Kymiya-yi sa-dat» (Eliksir schast'ya»). Chast' 1: Unvany 1 - 4. Rukn - 1. - Perev. s pers. A. A. Khismatulina [Medieval philosophical thought], Sankt-Petersburg: Peterburgskoe Vostokovedenie, 2002, 332 p.

2. As-Sulami. Tabakat as-sufiyya. 3-e izd [Spiritual practice Islamic mysticism (Sufism)], Kair: Matba'at al-madani, 1986, 580 p.

3. Berdyaev N. A. Filosofiya svobody. Smysl tvorchestva [Philosophy of freedom], Moscow: Pravda, 1989, 607 p.

4. Grigor'ev A. P. Zolotoordynskie khany 60-70-kh gg. XIV v. Khronologiya pravleniy [Medieval History of Asia], Istoriografiya i istochnikovede nie stran Azii i Afriki. Leningrad: Leningradskiy Un-t, 1983, issue VII, pp. 9-112.

5. Zhukovets R. Za zavesami sveta [The esoteric Sufism], Moscow: Izdatel'stvo №16, 272 p.

6. Losskiy V.N. Ocherk misticheskogo bogosloviya Vostochnoy tserkvi [Dogmatics theology], Moscow: SEI,

1991, 288 p.

7. Konovalov K. V. Vliyanie isikhazma na antropologicheskie i gnoseologicheskie vozzreniya Maksima Greka (Mikhaila Trivolisa) [Anthropological views], Barnaul: Altayskiy universitet, 2014,163 p.

8. Medvedev I.P. Vizantiyskiy gumanizm XIV - XV vv. [Humanistic ideology of Byzantium], Moscow, Nauka,

1976, 256 p.

9. Monakh Simeon Afonskiy. Isikhazm dlya sovremennikov [Greek Hesychasm tradition], Afon: Pustyn' Novaya Fivaida Afonskogo Russkogo Panteleimonova monastirya, 2012, 105 p.

10. Nabiev R. A. Islam na evropeyskom Vostoke: entsiklopedicheskiy slovar [Glossary of religious studies ], Kazan': Magarif, 2004, 383 p.

11. Palama G. Triady v zashchitu svyashchenno bezmolvstvuyushchikh [Byzantine theology ], Moscow: Kanon, 1995, 382 p.

12. Svjatitel' Grigorij Palama. Ob ishozhdenii Svjatogo Duha: Antilatinskie sochinenija [Byzantine theology], Moscow: Smirenie. 2013, 192 p.

13. Horuzhij S.S. K fenomenologii askezy [Christian Anthropology], Moscow: Omega, 2000, 352p.

14. Shimmel' Annemari. Mir islamskogo mistitsizma [Islamic mysticism], Per. s ang. N. I. Prigarinoy, A.S. Rappoport, Moscow: Aleteyya, Enigma, 1999, 416 p.

15. Bahri M.D.P. Prayers of a Christian Sufi. Calif ., Point Reyes, Golden Sufi Center, 2015. - 296 S.

16. Barrington-Ward S. The Jesus Prayer: A Way to Contemplation. Pauline Books & Media, 2011. - 144 S.

17. Bitkoff S. Sufism for Western Seekers: Path of the Spiritual Traveler in Everyday Life. Montreal, Abandoned Ladder, 2011. - 192 S.

18. Della D. V. Imagining Mount Athos: Visions of a Holy Place from Homer to World War II. University of Virginia Press, 2011. - 312 S.

19. Ernst C. W. Sufism: An Introduction to the Mystical Tradition of Islam. Boston, Shambhala, 2011. - 264 p.

20. Corbin H., Manheim R. Creative Imagination in the Sufism of Ibn 'Arabi. N.Y., Princeton University, 2008. -399 S.

21. Freke T. The Heart of Islam. London, Godsfield Press, 2015. - 96 S.

22. Hossein S. N . The Garden of Truth: The Vision and Promise of Sufism, Islam's Mystical Tradition. University of London. UK., 2012. - 256 S.

23. Johnson C. D. L. The Globalization of Hesychasm and the Jesus Prayer: Contesting Contemplation. N.Y., A&C Black, 2010. - 206 S.

24. Metropolitan Nahum of Strumica. Only one thing is needed. - Dhyanavana Publications, Monastery of the Entry of the Most Holy Theotokos Eleusa 2015. - 160 S.

25. Paert I. Spiritual Elders: Charisma and Tradition in Russian Orthodoxy.-Northern Illinois University Press, 2010, - 286 S.

26. Payne P.D. The Revival of Political Hesychasm in Contemporary Orthodox Thought: The Political Hesychasm of John Romanides and Christos Yannaras. London, Lexington Books, 2011. - 301 S.

27. Pittman M.S. Classical Spirituality in Contemporary America: The Confluence and Contribution of G.I. Gurdjieff and Sufism, 2012. - 256 S.

28. Sánchez-Escobar Á.On Ascesis and Hesychasm, and the Church Fathers. N.Y., CreateSpace Independent Publishing Platform, 2014. - 252 S.

29. Shah I. The Sufis. N.Y., Garden City, Doubleday, 2014. - 404 S.

30. Toussulis Y. Sufism and the Way of Blame: Hidden Sources of a Sacred Psychology. N.Y., Quest Books/Theosophical Publishing House, 2011. - 282 S.

HagiMmna go pegKonerii 30.04.2015 npHHHaTa go gpyKy 21.05.2015

i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.