CC BY
95
13. Савчук С.И. Интегральная оценка конкурентоспособности металлургической продукции на различных региональных рынках / С. И. Савчук // Еконо-мжа промисловость — 2000. — №3. — С. 51-54.
14. Чуприна Н.М. Умови реалiзацii маркетинго-швестицшно! стратеги, як запорука конкурентоспро-можносп промислового пiдприeмства / Н.М. Чуприна // Зб. наук. праць ДонДУУ. — 2012. — Том XIII, Серiя «Економ^». — Вип. 254 «Сучасний маркетинг: стан i перспективи розвитку в Укра!ш та ii регiонах». — С. 125-134.
15. Мескон М. Основы менеджмента: пер. с англ. под общ. ред. Л.И. Евенко / М. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоури. — М.: Дело, 1996. — 668 с.
16. Томпсон А.А. Стратегический менеджмент: концепции и ситуации: пер. с англ. / А.А. Томпсон, А.Дж. Стрикленд. — М.: ИНФР-М, 2000. — 412 с.
17. Котлер Ф. Основ маркетинга: пер. с англ. / Ф. Котлер, Г. Амстронг та ш. — 2-е изд. — К.: Вшьямс, 1999. — 1152 с.
18. Фатхутдинов Р. А. Конкурентоспособность организации в условиях кризиса: економика, маркетинг, менеджмент / Р. А. Фатхутдинов. — М.: ИКЦ «Маркетинг», 2002. — 892 с.
19. Балабанова Л.В. Управление конкурентоспособностью предприятий на основе маркетинга: [моно-графiя] / Л.В. Балабанова, А.В. Кривенко. — Донецк: ДонДУбТ, 2004. — 147 с.
20. О'Шонесси Дж. Конкурентный маркетинг: стратегический подход / Дж. О'Шонесси; пер. с англ.; под ред. Д.О. Ямпольской. — СПб.: ПИТЕР, 2001. — 864 с.
21. Кобиляцький Л.С. Управлшня конкуренто-спроможшстю: навч. поетбник / Л.С. Кобиляцький. — К.: Зовншня торпвля, 2003. — 304 с.
Т. О. Пожуева
канд. екон. наук м. Заnорiжжя
АНТИКРИЗОВЕ УПРАВЛШНЯ - ГОЛОВНА СКЛАДОВА ШНОВАЦШНО1 Д1ЯЛЬНОСТ1 ТА ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТНОГО ПОТЕНЦ1АЛУ
шдприемстВА
Вступ. Формування сучасно1 eK0H0Mi4H0i сфери активiзувало дослщження нагальних питань антикри-зового менеджменту суб'екпв господарювання. При цьому антикризову складову керування можна сфор-мулювати як менеджмент, в якому окреслено сучасне бачення появи загрози кризи в поточнш та перспективна дiяльностi суб'екта господарювання, а також дослщження ii причин, обГрунтування заходiв щодо зниження негативного впливу наслiдкiв кризи та за-стосування ii чинниюв для подальшого розвитку [1, с. 58].
Ефективною складовою дано! системи е наяв-нiсть дiевого мехашзму визначення ймовiрностi кри-зового стану, що дозволяе своечасно прогнозувати ймовiрнiсть кризових явищ та приймати нагальнi рь шення щодо ix усунення.
В сучасних умовах свiтовоi фiнансовоi та еконо-мiчноi кризи придшяють пристальну увагу дiагностицi ймовiрностi настання негативних подш. Адже резуль-тати дослщження е головним джерелом повно! та дос-товiрноi iнформацii щодо потенцшних можливостей суб'екта господарювання i, як наслщок, е базою для формування ршень вiдносно подальшого розвитку [2, c.54].
Формування дiевого меxанiзму антикризового менеджменту е головним завданням при обГрунту-ваннi конкурентоспроможностi суб'екта господарювання. Дослщження пiдxодiв до дiагностики фшансо-вого стану суб'екта господарювання дае змогу своеча-сно запобти ймовiрностi кризових явищ [3, c. 21].
Дослiдженню питань антикризового менеджменту пщприемств на сучасному етат придшена зна-чна увага в працях А.М. Ткаченко, О.П. блець, I.I. Ла-щика, М.1. Бондар, I.A. Бланка, К. С. Салиги та шших.
Кризовий розвиток суб'екпв господарювання може мати негативш наслщки не лише для самих пщприемств та защкавлених в ньому сторш, а також для галузi та економiки кра'1ни загалом. Тому впрова-дження iнновацiйних mдходiв в управлiннi суб'екта господарювання е нагальним та актуальним.
Постановка завдання. Метою написання статтi е обГрунтування ролi антикризового управлiння для формування конкурентних переваг пiдприемства.
Виклад основного матерiалу. В сучасних умовах суб'екти господарювання зштовхнулися зi значним ступенем невизначеноси розвитку подiй i такими ж несподiваними впливами зовншнього середовища на них. Ранiше, внаслщок нерозвиненостi наукового пе-редбачення на появу кризи реагували тальки в разi 11 появи, або, що ще гiрше, тальки тодi, коли кризова ситуащя ставала реальнiстю та назрiвала катастрофа. Безумовно, одна з головних причин виробничо'1 та фь нансово'1 неплатоспроможностi вiтчизняних пщпри-емств, що не домоглися лiквiдацil кризи неплатежiв, яю призвели за останш роки до катастрофiчного па-дшня реального валового внутрiшнього продукту, по-лягае у тому, що дотепер украй нерiшуче застосову-еться визнаний в усьому свт засiб цивтзованого вре-гулювання вiдносин боржниюв i кредиторiв, як банк-рутство. У той же час в умовах ймовiрностi кризи пла-теж1в банкрутство суб'екта господарювання стало до-сить масовим явищем й охопило значну кшьюсть сфер економiки [1, с. 59]. Економiчна категорiя «банкрутство» прийшло з лат. banka гойя, що приблизно перек-ладаеться як «зламана лава» [4, c. 80]. З часом ця ка-тегорiя була використана в нормативно-правовому полi низки кра'1н, вщображаючи значення «неспромо-жшсть».
Вщповщно до чинного законодавства нашо1 кра-!ни, банкрутство е встановлена господарським судом неспроможшсть певного боржника щодо вiдновлення платоспроможноси, а також визнання судом вимоги його кредитс^в в площинi лжшдацшно1 процедури
[5].
В умовах сьогодення в науковш думцi не вироб-лено единого трактування термiну «щагностика кризо-вого стану». Слушною е думка вщомого укра'1нського вченого I. Бланка, який визначае категорiю «щагнос-тика банкрутства» як модель спрямованого фшансо-вого аналiзу, який нацшено на встановлення факторiв кризового розвитку суб'екта господарювання, яю мо-жуть з часом призвести до банкрутства [6, ^ 486].
Не дивлячись на те, що банкрутство суб'екта господарювання е юридичним визнаним фактом, осю-льки саме арбиражний суд мае повноваження встано-вити факт банкрутства суб'екта господарювання, осю-льки в його природi лежать зазвичай економiчнi причини, до яких слiд вiднести:
- суттеве розбалансування фшансово1 стiйкостi суб'екта господарювання, що заважае ефективному функцiонуванню тдприемства;
- серйозна розбалансованiсть обсягiв фшансових потоюв;
- затяжне невиконання фшансових зобов'язань суб'екта господарювання, через низьку платоспромо-жнiсть [1, с. 148-149].
Визначальним чинником встановлення факту ймовiрностi банкрутства суб'екта господарювання е його неспроможшсть своечасно погасити власну забо-рговашсть. Саме тому доцшьною е дiагностика ймовь рностi банкрутства, яка мае передбачае використання сукупноси метсдав анапiзу для своечасного розт-знання симптомiв фшансово1 кризи на пщприемста та оперативного реагування на початкових ста^х з метою зниження ймовiрностi повно'1 фшансово1 не-платоспроможноси суб'ектiв господарювання [9, с. 34].
Сучасними науковцями запропонована велика ю-льюсть методик дослiдження фiнансового стану суб'екта господарювання. Проте використати 1х ре-зультати для побудови прогнозу можна далеко не зав-жди. Базою для виокремлення певно'1 методики ана-лiзу фшансового стану суб'екта господарювання з-по-м1ж iнших для побудови прогнозну мають стани ная-внiсть таких характеристик:
- отримання перелiку та результата попередшх заходiв;
- данi щодо повторення певних робгт, етапiв та заходiв;
- глибина та кшьюсть критерпв, яю дослiджува-лись;
- яюсть проведеного горизонтального та вертикального аналiзу;
- глибина розкриття даних, яю дослiджуються;
- аналiз джерел вхщно1 шформацп;
- ймовiрнi споживачi юнцевих даних.
Будь-яка методика дослщження фiнансового
стану суб'екта господарювання дозволяе виокремити певну фазу життевого циклу на якому знаходиться фь нансовий стан, тобто з тим чи шшим ступенем дета-лiзацil може допомогти у створенш прогнозу [8, ^ 204].
При виявленнi несприятливих тенденцш у дiяль-ностi суб'екта господарювання виникае нагальна потреба у проведенш бшьш глибокого аналiзу щодо тен-денцiй подальшого розвитку та вироблення на основi нього певних шляхiв, яю допоможуть уникнути фшан-сово! кризи та И наслщюв. Аналiз фшансово1 неспро-можноси та ймовiрностi банкрутства може бути проведено шляхом використання рiзних шструмента та методiв дослiдження, вибiр яких залежить перш за все вщ обрано1 мети та вщмшних рис власне самого пщп-риемства. За кордоном для аналiзу здебшьшого засто-совують математичнi моделi, за основi яких будують певний апроксимований штегральний (узагальнюю-чий) показник, який власне й характеризуе фшан-сово-господарський стан. З-пом1ж таких моделей най-бшьше розповсюдження отримали таю модел^ як модель Альтмана, прогнозна модель Романа-Люа, модель Спрiнгейта, модель Таффлера тощо.
Вищенаведенi методики вирiзняються такими суттевими перевагами, як:
- вiдносно невелика кшьюсть вхщних вагомих по-казниюв;
- швидюсть, з якою можна провести дослщження та його простота;
- легюсть отримання шформацп, необхщно1 для аналiзу;
- прогнозування настання кризи на пiдприемствi чи навиъ ймовiрностi банкрутства шляхом отримання даних про реальний фiнансовий стан дослщжуваного об'екта.
Проте наявнi й певш слабю сторони:
- данi методики майже неможливо використову-вати у нашш державi, осюльки вони розраховаш на аналiз у стабiльнiй економщ;
- !х можна застосовувати лише до великих та се-реднк пiдприемств, або ж для дослщження народно-господарського комплексу в цшому;
- у них застосовуються законодавчi норми геть вiдмiннi вiд украшських реалiй;
- складнощi також виникають через вщмшноси при побудовi фшансово1 звiтностi;
- експертний метод при виокремленш значущих показниюв також спричиняе появу специфiчних об-межень та певних недолтв;
- неврахування впливу часу на економiчний суб'ект також негативно вщбиваеться на достовiрностi результата цих методик;
- для аналiзу використовуються лшшш залежно-стi, що може сильно спотворити результати;
- нормативи, яю застосовуються у цих методиках як правило не вщповщають украшським реалiям [2, c. 56].
З-помiж велико1 кiлькостi моделей, яю вироблеш вiтчизняною економiчною думкою, найбшьш вагомою е ушверсальна модель Терещенка. Побудована на т-дставi аналiзу дiяльностi 850 суб'ектiв господарювання рiзних сфер та галузей економiки, вона мютить роз-рахунок усього 6-ти показниюв [2, c.55]. Найбшьш значущими перевагами на користь И вибору е:
- в методищ враховано вгтчизняш особливосп господарювання;
- для аналiзу потрiбна досить невелика кшьюсть показниюв;
- легюсть отримання достовiрноl шформацп для проведення дослщження.
Проте модель Терещенка не позбавлена й певних недолтв:
- досить великий iнтервап невизначеносп;
- застосовуватись ця модель може лише для об-меженого кола пiдприемств;
- Грунтовшсть вибору та присвоення норматив-них значень е дещо суб'ективною;
- бажано, щоб методика мала бшьшу точнiсть.
Крiм вищенаведених методик, в нашш державi на
сьогоднi юнують й нормативнi методики. Зокрема методика аналiзу фiнансового та господарського стану неплатоспроможноси суб'ектiв господарювання, по-годжена з Агентством з питань запобтання банкрутс-тву пiдприемств i органiзацiй, та Методичнi рекомен-дацп щодо виявлення ознак неплатоспроможностi пщ-приемств та ознак дiй з приховування банкрутства, фь ктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затвердженi наказом Мiнекономiки Украши [10].
Очевидно, що розвиток суб'екта господарювання зiйснюеться шляхом самофшансування, а за вщсутно-ст достатнiх власних коштiв — за шляхом отримання позичкових засобiв. Тому першочерговою характеристикою, яка мае бути дослщжена, е стан фшансово! стiйкостi.
Фiнансова стiйкiсть е найвагомшим чинником дiяльностi суб'екта господарювання щодо змш у зов-нiшньому середовищь Стiйкiсть — це здатнiсть сис-теми до врiвноваженого стану та подальшого розвитку шляхом вироблення вдалих рiшень не зважаючи на змши зовнiшнього середовища.
Суб'ект господарювання може досягти фшансо-во'1 стiйкостi, зокрема зростання катталу, прибутку та платоспроможноси, через використання певних ресу-рав та 1х перерозподш, а також шляхом планомiрного розвитку [11, с. 31].
Основою гарного фшансового стану суб'екта господарювання покладено таю взаемозалежш фактори: iснуючi активи (яю призводять до отримання прибу-тюв) та певний обсяг готiвкових коштав, та ймовiр-нiсть зростання, а саме вiрогiднiсть певних iнвестицiй в основний каттал, яю спричинять вщчутне збшь-шення прибутюв та готавкових коштiв у майбутньому перiодi.
Проте вiрогiднiсть настання кризи на пщприемс-твi iснуе завжди, незважаючи на його поточний фшан-совий стан. Це виникае через те, що у господарському процеа завжди е велика юльюсть ризиюв, окрiм того, будь-яка система рухаеться по страл^ п^ддае^ся ди-намiчним поштовхам зовншне середовище, змшю-еться юльюсть процеетв на яке пiдприемство здатне впливати, трансформуються потреби та iнтереси лю-дини. Тому менеджмент сощально1 економiчноl сис-теми в апрiорi мае бути антикризовим.
Вдалий антикризовий менеджмент управлшня характеризуеться перш за все людським чинником. Саме людська дiяльнiсть призводить до пошуку шляхiв розв'язанння певно'1 небажано'1 ситуацiй, сконцентро-вуе намагання на подоланш найвагомiших проблем, використовуе досвщ подолання кризових явищ, нагро-маджений протягом уете1 юторп юнування цивМзацп, пристосовуеться до певних умов тощо. Слщ також зва-жати на те, що антикризовий менеджмент визнача-еться накопиченими знаннями щодо циктчносп розвитку сощальних та економiчних процеав. Усе це дае змогу спрогнозувати кризовi поди та приготуватись до
них. Проте найнебезпечшшими е некероваш непрог-нозованi кризи. Окрiм того, важливу роль для завчас-ного виявлення кризи мае система завчасного досль дження [1, с. 121-122].
Фшансова стiйкiсть суб'екта господарювання вщ-бивае наявнiсть стабильного перевищення отриманих доходiв над понесеними збитками, вона забезпечуе вь льний обiг грошових кошпв, сприяе виробництву та реалiзацil продукц11 пiдприемства тощо.
Загальноприйнято, що в категорп «фiнансова стiйкiсть» визначають фактори (причину) та показ-ники (результат). Фактори е рушiями, причинами, умовами, що визначають певний показник. Крiм того е зовнiшнi (п, на як1 суб'ект господарювання не може змшити, але як1 впливають на його дiяльнiсть) та вну-трiшнi фактори (тi, на яю пiдприемство може впли-нути). Змша як зовнiшнiх, так i внутршшх факторiв впливае на фiнансову стшюсть. З-помiж усього розма-!ття цих фактс^в слiд перш за все згадати таю: обсяг та структура статутного катталу; актившсть швести-цшних процесiв та як1сть iнвестицiйного портфелю; рiвень та умови формування тарифно! ставки; гнуч-к1сть само1 компанп до змiн; структура суб'екта господарювання; витрати (!х склад та структура); шфляцшш процеси в економщ; вплив фактору часу та тривалють звiтного перiоду; формування стратегil пщприемства щодо обсягiв нерозпод^леного прибутку; обрана поль тика управлiння та маркетингу; змши в кон'юнктурi ринку [7, с. 128].
Усталений фiнансовий стан суб'екта господарю-вання проявляеться у налагодженому виробничому ритмi достатньо яюсно1 та вiдносно дешево1 продукц11, що мае стабшьний попит, у формуванш стiйких пози-цiй на ринку, у достатньому для злагоджено1 роботи матерiальному та технiчному забезпеченню виробниц-тва та вiдтворювальних процесiв, у впровадженш но-вацiй, у створенш мiцних зв'язк^в з контрагентами, в усталеноси кругообiгу капiталу, у висоюй ефективно-стi фiнансово-господарських операцiй, у виваженому рiвнi ризику. Всi щ фактори впливають на дiяльнiсть суб'екта господарювання та зумовлюють формування його стшкосп (фшансово1, цiновоl, загально1, внутрь шньо1, зовнiшньоl тощо).
Зовнiшня оболонка фшансово1 стiйкостi суб'екта господарювання пов'язана iз усталенiстю ринкового середовища. Стабшьноси у нiй можна досягти шляхом використання фюкальних важелiв регулювання макро-економiчного середовища. Внутрiшня складова фь нансово1 стiйкостi суб'екта господарювання вщбивае такий стан ресурсного потенцiалу, матерiальноl, речо-во! та вартiсноl структури капiталу та таку динамiку, за яко! результати реально1 та фшансово1 дiяльностi е високими та стабшьними. Саме поеднання дП зовнiш-тх та внутрiшнiх чинник1в забезпечуе цЫсшсть iнди-вiдуального та сусп^льного вщтворення [9, с. 7-8].
З огляду на довгострокову перспективу фшансова стшюсть суб'екта господарювання е певною мiрою за-лежить вiд iнвесторiв та кредиторiв. Тому основними джерелами кошпв суб'екта господарювання буде з одного боку власний, а з шшого — позичковий каттал.
Фшансова стшюсть характеризуе вщтворюваль-ний процес на пщприемствь Тобто розкривае соща-льно-економiчнi вiдносини як певний фшансовий ме-ханiзм для створення розвитку у сощальнш та еконо-мiчнiй сферах. Фiнансова стабiлiзацiя, як економiчна
категорiя з огляду на вищесказане, у процеа вщтво-рення розкривае напрямок дiй щодо отримання фь нансово'1 стiйкостi суб'екта господарювання як певно'1 пром1жно1 ланки його усталеного розвитку.
Фiнансова стшюсть це не тальки лiквiднiсть, при-бутковiсть та достатнiсть капiталу. Iï характеризуе вдале поеднання окреслених показниюв, а також ная-внiсть певних яюсних параметрiв (стан управлiння, квалiфiкацiя управлiнського апарату та персоналу суб'екта господарювання.
Досягнення фшансово'1 стiйкостi е нагальним за-вданням будь-якого пщприемства, що зумовлено вла-стивостями ринково'1 економiки, де кожен окремий суб'ект господарювання постiйно пщдаеться негативному впливу внутршшх та зовнiшнiх факторiв, як зрештою можуть спричинити появу фшансово'1 кризи, або ж навиъ банкрутства. Саме тому нагальним завданням сьогодення е оволодшня шструме-нтами антикризового фiнансового менеджменту суб'екта господарювання.
Антикризове фiнансове управлiння ставить за мету пошук та впровадження певних заходiв, нацше-них на нейтралiзацiю найбшьш небезпечних дiй у еко-номiчнiй мережi, що можуть спричинити кризу, захо-дiв щодо якнайшвидшого поновлення платоспромож-ностi та рiвня бажано'1 фiнансовоï стабiльностi тдприемства, що зрештою призведуть до подолання кризо-вих явищ фшансового стану.
Виходячи з вищенаведеного можна стверджувати, що антикризовий фiнансовий менеджмент — це про-цес управлшня, де через вплив певних (спланованих чи випадкових) чинниюв певним чином налагоджено прогнозування настання кризи, дослщження ïï симп-томiв, пошук шляхiв щодо зниження несприятливих наслiдкiв кризи та використання отриманих даних для подальшого впевненого розвитку суб'екта господарювання.
Загалом система антикризового менеджменту мае бути побудовано на таких засадах, як:
1) готовшсть суб'екта господарювання до можли-вого попршення фшансово'1 рiвноваги.
2) своечасне виявлення явищ за ступенем небез-печносп для фiнансовоï дiяльностi пiдприемства.
3) ранжування показниюв кризових явищ за рiв-нем к небезпеки для пщприемства.
4) швидюсть реакцп на певш кризовi явища у практищ господарювання пiдприемства.
5) виваженiсть ршень вiдповiдно до ступеню ре-ально'1 загрози для господарюючого суб'екта.
6) вживання уах вiдповiдних внутрiшнiх можли-востей для виходу пiдприемства з кризи.
7) застосування за потреби санацп суб'екта гос-подарювання для недопущення його банкрутства [3, 4,
7].
Вищенаведеш принципи е базою антикризового менеджменту пщприемства при ймовiрностi банкрутства. З огляду на цю мету суб'ект господарювання мае виробити певну политику антикризового менеджменту, що мае бути частиною його загально'1 стратеги. Остання полягае у виокремленш методiв дiагностики ймовiрностi банкрутства та поеднанш можливих захо-дiв фiнансового оздоровлення, яю зрештою призве-дуть до виходу з кризи.
Висновки. Результати дiагностики е основним джерелом отримання повно'1 та достовiрноï iнформацiï
про реальш можливостi пiдприемства i, вщповщно, основою для прийняття ршень стосовно подальшо'1 стратеги його розвитку. При використанш цих методик для дослщження кризи та загрози банкрутства на пщприемства потрiбно пам'ятати, що не одна з них не враховуе вплив зовншшх факторiв при дослщженш показниюв. Окрiм того, щ методики як правило мю-тять завелику кшьюсть показниюв, бшьша частина з яких дублюють один одного, тобто показують однi й ri самi аспекти дiяльностi. Саме тому при розробщ дано'1 методики систему оцшочних показниюв необхiдно сформувати так, щоб вони висвплювали ус найсутте-вiшi сторони дiяльностi суб'екта господарювання, не повторювали один одного та кшьюсть дослiджуваних даних була досить невеликою.
Певш методики вщдають виршальне значення при дослiдженнi кризового стану та загрози банкрутства показникам рентабельносп та прибутковостi. Для украшських пiдприемств застосування такого щдходу е не зовсiм вдалим оскшьки певна iнформацiя у фь нансовш звiтностi може бути виправлена. Особливо в частиш таких показниюв, як прибуток та витрати. На-магання суб'екйв господарювання приховати реальнi прибутки вiд оподаткування призводить до спотво-рення даних, що були побудоваш на пiдставi фшансово'1 звггаость Отже для побудови методики дост-дження кризи на пiдприемствi слщ враховувати саме тi показники звггаосп, як найменше пiдлягають ма-ншулящям.
Адекватне оцiнювання кризи можна зробити шляхом розробки методики поетапного аналiзу, яка виявить джерела фiнансовоï неспроможносй та ви-ключить наявнiсть вищезгаданих недолiкiв.
Список сикористаних джерел
1. Ткаченко А.М. Сучасний пiдхiд до антикризового управлшня машинобущвним пщприемством: мо-нографiя / А.М. Ткаченко, О.П. блець. — Запор1жжя: Вид-во Запорiзькоï державно'1 iнженерноï академп, 2010. — 282 с.
2. Лащик I.I. Аналiз методик дiагностики кризового стану та ймовiрностi банкрутства пщприемств: переваги, недолiки, напрями, вдосконалення / I.I. Лащик // Зовншня торгiвля: право та економжа. — 2009. — № 5(46). — С. 54-59.
3. Бондар М.1. Оцшка ймовiрностi фiнансовоï неспроможносй та банкрутства пiдприемства / М.1. Бондар // 1нвестицп: практика та досвщ. — 2008. — №5. — С. 21-25.
4. Козляченко О.М. 1нститут банкрутства як складова розвитку ринково'1 економiки / О.М. Козляченко // Актуальш проблеми економiки. — 2009. — № 2(92). — С. 80-87.
5. Закон Украши «Про вщновлення платоспро-можностi боржника або визнання його банкрутом» № 2343-Х11 вiд 14.05.1992 р. зi змiнами i доповнен-нями: [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua.
6. Бланк И.А Финансовый менеджмент.: Учебный курс. — К.: Ника-Цент, Эльга, 2002. — 528 с.
7. Шапурова О.О. Политика антикризового управлшня при загрозi банкрутства / О. О. Шапурова // Актуальш проблеми економiки: Науковий економiч-ний журнал. — 2008. — № 8 (86). — 270 с.
рогоза м. е., 1ВЧЕНКО е. i., божко в. i.
8. Салига К.С. Методичш пщходи дiагносту-вання фшансового стану пiдприемства / К. С. Салига // Держава та регюни. Економ^ та пiдприемництво. — 2007. — №3. — С. 204-210.
9. Чумак О. Оцшка ймовiрностi банкрутства / О. Чумак // Головбух: Всеукрашська бухгалтерська газета, перший щотижневик для головного бухгалтера. — 2008. — № 15 (566). — С. 64.
10. Наказ Мшекономжи Украши вщ 19.01.2006 р. №14 «Про методичш рекомендацп щодо виявлення
ознак неплатоспроможноси пщприемств та ознак дiй для приховування банкрутства, фжтивного банкрутства або доведення до банкрутства».
11. Методика проведення поглибленого аналiзу фшансово-господарського стану неплатоспроможних пiдприемств i органiзацiй, затверджена Наказом Агентства з питань запоб^ання банкрутству пiдприемств i оргашзацш вiд 27.06.1997.
М. в. Рогоза
академж АЕН Украти
в. I. 1вченко
канд. техн. наук
В. I. Божко
м. Полтава
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИСОКОГО Р1ВНЯ ОПЕРАЦIЙНОÏ Д1ЯЛЬНОСТ1 У СИСТЕМАХ УПРАВЛ1ННЯ НА ОСНОВ1 ШФОРМАЦШНО-ТЕХНОЛОПЧНОГО
СЕРВ1СНОГО П1ДХОДУ
Вступ. Найважливiшою умовою забезпечення ви-сокого рiвня операцшно1 дiяльностi вищого навчаль-ного закладу (ВНЗ) в умовах жорстко1 конкуренцп серед вишiв е комплексна та ефективна розбудова р!з-номаштних компонентiв його складно1 шфраструк-тури. Однак утримання i розвиток деяких з них (на-приклад, шформацшно-телекомушкацшного (1Т)) -дуже витратний процес, тому необхщно дотримува-тися балансу мгж можливостями компоненту та витра-тами на його пiдтримку, що особливо актуально для ушверситетав недержавно1 форми власностi. В умовах жорстко1 конкуренцп вишiв 1Т-компонент шфрастру-ктури ВНЗ потребуе постшно1 модершзацп та оптимь зацп [1]. Мета оптимiзацil 1Т в ВНЗ - максимiзувати вiдцачу вiд iнвестицiй, забезпечити високу яюсть об-слуговування учасниюв навчального процесу i, як на-слщок, конкурентнi переваги. Необхiдно враховувати також, що в сучасних умовах спостер^аеться конвер-генцiя iнформацiйних середовищ вишiв, зростае час-тка сп1льно1 роботи учасниюв навчального процесу, що висувае пщвищеш вимоги до стабiльностi i досту-пностi 1Т-послуг.
Аналiз сучасних тенденцш та пiдходiв до управ-лiння 1Т та !х впливу на операцшну дiяльнiсть суб'ектiв господарювання та навчальних закладiв зок-рема, забезпечив можливють встановлення проблем, яю виникають в процесi еволюцп 1Т. На пiдставi ре-зультатiв цього аналiзу, авторами розроблено рекомендацп щодо оптимiзацil 1Т на запропонованих мето-дологiях та методах п реалiзацil [2-4] у ВНЗ.
У процес розвитку та впровадження 1Т у ВНЗ виникають так! основш проблеми:
- нестача коштав на придбання та обслугову-вання нового обладнання;
- необхщшсть вщповщносп певному р!вню без-пеки та режиму доступу;
- недостатня квалiфiкованiсть 1Т-персоналу;
- вплив вжових особливостей персоналу на процеси навчання i переходу до використання нових технологш;
- неконтрольоване зростання мережевих шдк-лючень;
- тiсний зв'язок ГГ-пщроздшу з iншими пщроз-дшами i слабке документування IТ-процесiв.
Крiм того, як правило, виконуеться оптимiзацiя юнуючо! IТ-iнфраструктури, а не побудова ново!. Часто спостер^аеться ситуацiйний пщхщ до вирiшення завдань 1Т, плиншсть кадрiв, вiдсутнiсть наступностi та документування. В результата маемо енергоемш 1Т-системи з надмiрним iнформацiйним i апаратним за-безпеченням. При цьому, впровадження чергових шновацш, таких, наприклад, як системи електронного навчання, автоматизацп управлiння процесами навчання та дшоводства, наштовхуеться на нездоланнi ар-хiтектурнi перешкоди, в тому чист i органiзацiйного характеру.
Основною причиною такого стану справ е !гно-рування/невикористання основоположних принципiв i методiв при переходi вiд централiзованоï обчислюва-льно'1 архiтекгури до розподшено1 сервiс-орiентованоï. У зв'язку зi зростаючою складнiстю 1Т-шфраструк-тури, а також браком квалiфiкованих кадрiв, пропону-еться розглядати аутсорсинг ГГ-процеетв як часткове вирiшення зазначених проблем. Крiм того, актуаль-ним завданням е створення моделей ГГ-процеав та 1х оптимiзацiя для ушфжацп процесiв планування, об-слуговування та експлуатацп IТ-сервiсiв i 1Т-шфраструктури.
Розвиток IT- компоненту шфраструктури ВНЗ на основi ITSM
Перспективним пiдходом до органiзацiï роботи 1Т-пщроздшу ВНЗ та оцiнки його дiяльностi е встановлення вiдносин виду «ктент - постачальник послуг» мгж користувачами та 1Т-службою, тобто сервюний пiдхiд до управлiння 1Т (IT Service Management -ITSM).
ITSM - сучасний пщхщ до побудови шформацш-них систем, як! безпосередньо пов'язат з прикладно'1 дiяльнiстю. ВНЗ, який прагне не просто дати освиу, а навчити ефективному застосуванню IТ-технологiй в
