CC BY
13
ОБГОВОРЮСМО ПРОБЛЕМУ
Леся ФЕД1К, Свiтлана ШЕЛУДЧЕНКО
АНАЛ1З РОЗВИТКУ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАД1В УКРА1НИ Р1ЗНИХ Р1ВН1В АКРЕДИТАЦИ
Початок ХХ1 ст. характеризуеться як перюд за якого розвиненi краши св^ вступили до постшдус^ально1, шформащйно1 епохи, що стало причиною все бшьшого роздiлення свiту вже не щеолопчно, а передусiм, технологiчно; а це вимагае щлком нового, iнновацiйного тдходу до питання розвитку держави. Краши, що не встигають за розвитком глобальних технологiй, нездатнi утримувати сво! життевi стандарти навiть на юнуючому рiвнi, не говорячи вже про його тдвищення [5].
Захiдна Свропа поки що перебувае на третьому мiсцi. Вiдставання европейських кра!н вщ США та Япони за щлим рядом напрямкiв НТП визнано Евросоюзом, який виршив його подолати й вийти на передовi позици щодо розвитку економiки, засновано! на знаннях. Це завдання поставлено на Люабонському саммiтi Свропейсько! ради в березш 2000 року. У 2002 рощ Евросоюз ухвалив "Шосту програму сприяння науковим дослiдженням на перiод вщ 2002 до 2006 року", спрямовану, насамперед, на розвиток нанотехнологiй, космiчноl ашащйно1 технiки, бюлопчно1 науки та бютехнологш, пiдвищення якостi та безпеки харчових продукпв. Останнiм часом у число наукових лiдерiв свiту входить Китай. Швидкими темпами розвиваеться економша знань i в деяких крашах Ивденно-Схщно1 Азп, насамперед у Малайзи, а також в 1нди (космiчнi дослiдження, комп'ютерне забезпечення та програмування, фармацевтика, бютехнологи) [2].
Враховуючи значення вищо1 освiти для економiчного розвитку держави метою статт1 е дослщження фшансування науки i освiти в Укра1ш i за кордоном, розвиток ВНЗ рiзних рiвнiв акредитаци та форм власносп.
Вивченням i анатзом стану i розвитку вищо1 осв^и в Укра1ш i за кордоном займалися такi вченi як: Л. Антошкша, I. Зазюк, Н. Ковальова, П. Коломiець, А. Криклiй, П. Кряжев, К. Корсак, В. Кушерець, Т. Лебедик, О. Шевченко, О. Никанорова, Л. Плахотшкова, Т. Решетшова, С. Сидоренко, Н. Сггшкова [1-9].
Фшансування науки в Укра1ш становить 11 доларiв на душу населення, тодi як у США ця цифра — 1000 доларiв, в Япони — 900. Навiть у РФ на розвиток науки видшяють бшьше — 60-66 доларiв на душу населення.
З початку ХХ ст. встановилася стшка тенденщя зростання частки витрат у структурi ВВП на освггу в Украlнi. Зокрема в 60-70 рр. ХХ ст. набув поширення погляд на осв^у як на продуктивну дiяльнiсть, а на витрати на не1 — як на високорентабельш iнвестицil, що сприяло зростанню частки витрат у ВВП на осв^у майже в 10 разiв. Зараз И розмiр у структурi ВВП у межах 5-7 % вважаеться необх1дним i нормальним. У кiнцi Х1Х ст., наприклад, витрати на освiту в середньому становили 0,5 % ВВП [1].
За кшьюсними показниками система вищо1 осв^и в Украlнi в цшому мае високий рiвень серед промислово розвинених кра1н Свропи (табл. 1) [3]. 1снуючий набiр до закладiв вищо1 освiти становить 30 %, що е досить значним за мiжнародними стандартами. У подальшому показник охоплення населення вищою освггою може бути наближений до рiвня ЕС i збiльшений до 65 % у 2015 рощ [9].
Хоча, зпдно висновюв експертiв за чисельшстю студентiв у розрахунку на 1000 населення Украша наблизилася до найбшьш розвинутих кра1н iз ринковою економiкою. Мiж тим, враховуючи кризову демографiчну ситуацiю в краlнi, а також кон'юнктуру ринку працi, е
шдстави стверджувати, що найближчим часом прийом до ВНЗ ушх рiвнiв акредитаци не тiльки не стабшзуеться, але й зазнае суттевого зменшення [1].
Таблиця 1
Розвиток вищог освгти в УкраШ*
Показмики Навчальм1 роки
1999-2000 2000-2001 2002-2003
1. Кшьшсть заклад1в вищо!' освгти 971 979 997
у т.ч. I-П р1вшв акредитаци 658 664 667
Ш-IV р1вшв акредитаци 313 315 330
2. Кшьшсть студенпв, тис. 1789,1 1930,9 2269,8
у т.ч. в закладах Ш р1вшв акредитаци 503,7 528,0 582,9
у закладах Ш-IV р1вшв акредитаци 1285,4 1402,9 1686,9
3. Студенлв у розрахунку на 10 тис. населения 358,5 402,3 472,8
4. Щдготовка асшранпв 5068 5223 5550
5. Шдготовка докторант1в 374 371 333
*За джерелами: 1. Статистичний щор1чник Укра!'ни за 2002 р1к. — К.: Консультант, 2003. — С.487-502; 2. Шутенко Л.М., Стадник Г.В., Соловйов О.В, Торкатюк В.1., Нохрща Л.А. Концептуальш проблеми формування безперервно!' економ1чно!' освгти в Укра!'ш за сучасних умов 1 перспективш напрямки И вдосконалення // Научно-технический сборник "Коммунальное хозяйство городов", №40. — К.: Техника, 2002. — С.146-163.
Зокрема, кшьюсть закладiв 1-11 рiвнiв акредитаци в 2002-2003 навчальному роцi на вiдмiну вiд 1985-1986 навчального року зменшилася на 8,8 %, а кшьюсть студентiв у них — на 28 %. Якщо рашше у ВНЗ 111-1У рiвнiв акредитаци навчалося загалом 51,3 % студенев, то ниш — 74,3 %. При цьому денною формою навчання охоплено 43,6 % загального контингенту студенев. Так у 1990-2003 роках особливо високий прийом на денш вщдшення мав мюце у ВНЗ 1-11 рiвнiв акредитаци. Збшьшення прийому студенев на заочну форму навчання спостер^алося у ВНЗ 111-1У рiвнiв акредитаци. Кiлькiсть студентiв на заочних вщдшеннях ВНЗ III-IV рiвнiв акредитаци в 2003 рощ порiвняно з 1990 роком зросла в 2,6 рази. Це сприяло формуванню вцщв економiчно! дiяльностi перспективними молодими висококвалiфiкованими працiвниками [3].
Необхiдно зазначити, що у високорозвинених кра!н, у кра'нах так званого "Золотого мшьярду", придшяеться велика увага як теоретичним, так i практичним питанням дослiдження взаемозв'язку осв^и i пiдприемництва. Оскiльки, основна частина !х ВВП створюеться в шдприемництвь Данiй проблемi присвячено ряд праць як втизняних, так i за кордонних фахiвцiв. Таких як: Дж. Шульг, Е. Дюркгейм, П. Друкер, О. Грiшнова, В. Новикова та ш.
Iсторично майже вся освга була приватною. Переконання в тому, що фшансування освiти громадян повинне здiйснюватися державою, набуло значного поширення в европi лише в XIX ст. I тшьки в середиш ХХ ст. у шших кра'нах свiту. До цього загальне навчання проводилося переважно релiгiйними закладами осв^и чи викладачами, найнятими заможними шм'ями на iндивiдуальнiй основi. Осередки вищо! цившьно! свтько! освiти були винятком iз загального правила, i навчання в них було платним [1].
За роки розширення вищо! освгти (1965-1980), що настали тсля масового переходу до загально! (часто — обов'язково!) середньо! освiти, приватний сектор зайняв досить почесне мюце в системах осв^и багатьох кра!н свiту.
Склад групи краlн-лiдерiв у розмiрах сектора приватно! вищо! осв^и досить строкатий (табл. 2). Не можна стверджувати, що значний розвиток цього сектора нерозривно пов'язаний, наприклад, iз певною й високою стадiею iндустрiалiзацi! кра!ни чи вiн може юнувати лише в демократичних державах [4].
Таблиця 2
Частка приватних ВНЗ у контингентг вас! вищо! школи крат свгту в 80-х роках *
КраТна Кiлькiсть студентiв у п риватних вищих школах
р1к % рк %
1. Фшпшни 1984/85 84,7 2001 84,0
2. Швденна Корея 1986 76,9 2001 79,1
3. Япошя 1989 72,6 2001 75,3
4. Бельпя 1990 69,5 2001 65,4
5. 1ндонез1я 1985/86 66,7 2001 62,0
6. Бангладеш 1988 66,6 2001 56,2
7. Колумб1я 1983 60,4 2001 60,0
8. Б1рма 1985 58,0 2001 Брак даних
9. 1нд1я 1985 57,0 2001 60,0
10. Пакистан 1968 51,0 2001 1,4
11. Бразил1я 1988 50,5 2001 50,0
12. Чил1 1987/88 45,5 2001 29,0
13. Перу 1988 42,1 2001 31,0
14. Сальвадор 1988 41,8 2001 18,0
15. Гватемала 1988 27,0 2001 20,0
16. США 1988 24,7 2001 22,1
17. Малайз1я 1985 24,0 2001 11,6
18. Туреччина 1988 23,5 2001 Брак даних
19. Коста-Рика 1988 22,5 2001 Брак даних
20. Еквадор 1988 20,0 2001 29,1
21. Шдерланди Брак даних 2001 54,0
22. Нкарагуа Брак даних 2001 43,1
23. Парагвай Брак даних 2001 42,0
24. Иордан1я Брак даних 2001 32,0
25. За1р Брак даних 2001 26,2
26. Португал1я Брак даних 2001 24,1
*За джерелом: Кряжев П., Корсак К. Приватний сектор свггово1 вищо1 освгги у ХХ1 столгт // Науковий свт — 2004. — №10. — С 2-4.
У нашш крат останшм часом намiтилася тенденцiя зростання частки приватних коштiв у фшансуванш системи вищо1 освiти (табл. 3, 4) внаслщок зростання ВВП. Рют цього показника пов'язаний iз започаткуванням ряду сприятливих тенденцiй — активiзацiею факторiв, що формують внутрiшнiй попит: зростання реально1 зароб^но1 плати, грошових доходiв населення та загального рiвня iнвестицiй, полiпшення фiнансового стану тдприемств в умовах збiльшення оборотних кош^в пiдприемств, продовження зниження офiцiйного безроботя.
Таблиця 3
Контингент студентгв за джерелами ф!нансування в 2001-2002 навчальному роцг
Джерела фшансування Контингент студенпв, %
вищ1 навчальш заклади 1-11 р1вшв акредитаци вищ1 навчальш заклади Ш-1У р1вшв акредитаци
1. Державний бюджет 42,3 42,6
2. М1сцев1 бюджети 11,6 0,8
3. Кошти галузей 0,9 1,1
4. Кошти ф1зичних 1 юридичних ос1б 45,2 55,5
Таблиця 4
Частка приватних коштгв у ф!нансувант вищих навчальних закладгв, %
Вузи за рiвнями акредитацп Нав'ш. и>1м роки
1999-2000 2000-2001 2001-2002
1. Ш 43 50 55,5
2. Ш-^ 29 40 45,2
О^м зростання частки приватних кошпв у фшансуванш системи вищо! освгти в нашш державi в даний час спостер^аеться значне зростання потреби в додатковш, особливо другiй, вищш освiтi, в пiдвищеннi квалiфiкацi!, що здшснюеться, як правило, на платнш основi [7]. Кiлькiсть недержавних ВНЗ у 2003 рощ порiвняно з 1995 роком збшьшилася на 69,4 %.
В Укра!ш до тепершнього часу приватнi ВНЗ при шдготовщ фахiвцiв надавали перевагу спецiальностям iз мiжиародного менеджменту, юриспруденции банкiвсько! справи, тодi як iнженернi спецiальностi здебшьшого залишалися поза !х увагою.
У нашш державi нормативно визначено 272 спещальност^ в США — 96, у ФРН — 88. Тому подальший розвиток осв^шх комерцiйних шститупв стае неможливим без пошукiв i вiднайдення нових маркетингових рiшень, без удосконалення само! системи маркетингового управлшня [8].
Тому питанням управлiння яюстю вищо! освiти придiляли значну увагу в сво!х працях такi дослщники, як: В. Шухард, Е. Демшг, Д. Джуран, А. Фейгенбаум, А. Кросб^ К. Iсiхава, Г. Тагуп, Е. Адам, Р. Бенсон, М. Сако, С. Восс та К. Блекмон, С. Соколенко, О. Чернега, П. Калита, С. Фомiчева, В. Качалов, А. Вакуленко, Л. В^кш. У тому чи^ питання впровадження сучасних пiдходiв до управлiння яюстю освiтнiх послуг дослiджували: Е. Кеменейд, Р. Герр, Дж. Еванс, Л. Вейнстейн, Дж. Петрш, П. Сондерс, Дж. Дью, Л. Вiткiн.
У свгтовш практицi все бiльшого поширення набувае пiдхiд, згiдно якого ощнювання ефективностi дiяльностi ВНЗ доцiльно здшснювати на основi даних про вщсоток працевлаштування його випускникiв вiдповiдно до опановано! спецiальностi, величини заробiтно! плати випускниюв пiсля закiнчення навчання.
В Укра!ш, незважаючи на досить висок темпи економiчного зростання в 2000-2003 роках, не збшьшуеться чисельнiсть ошб, якi одержали направлення на роботу шсля закiнчення ВНЗ (табл.5). У ВНЗ вщсоток тих, хто одержав направлення на роботу шсля заюнчення навчання, знизився з 44,1 % у 1996 рощ до 27,5 % у 2003 рощ [3].
Таблиця 5
Працевлаштування випускниюв ВНЗ*
Показники Роки
1996 2000 2001 2002 2003
1. Всього випущено фах1вщв 1з вищою освгтою, тис.ос1б 334,4 419,0 455,4 508,0 574,0
у тому числ1 навчалися за рахунок державного замовлення 291,9 258,7 249,2 244,8 248,9
2. Одержали направлення на роботу, тис.оаб 147,5 163,2 161,5 156,9 157,6
3. Вщсоток в;д загального випуску 44,1 39,0 35,5 30,9 27,5
*За джерелами: 1. Основш показники д1яльност1 вищих навчальних заклад1в Укра!'ни на початок 2000-2001 навчального року: Стат.бюлетень. — К., 2001. — С.58, 65;
2. Основш показники д1яльносп вищих навчальних заклад1в Укра!'ни на початок 2001-2002 навчального року: Стат.бюлетень. — К., 2002. — С. 58; 65;
3. Основш показники д1яльносп вищих навчальних заклад1в Укра!'ни на початок 2002-2003 навчального року: Стат.бюлетень. — К., 2003. — С. 59; 66;
4. Основш показники д1яльносп вищих навчальних заклад1в Укра!'ни на початок 2003-2004 навчального року: Стат.бюлетень. — К., 2004. — С. 68; 75.
З метою покращення економши знань урядом краши розроблена Державна програма розвитку вищо1 освiти на 2005-2007 роки, яка передбачае переведення певних галузевих науково-дослiдних iнститутiв, лабораторш на баланс ВНЗ, з тим, щоб у них була зосереджена галузева наука. А також змiну статусу ВНЗ I—II рiвнiв акредитаци як одше1 з умов приеднання до Болонського процесу. Зараз розробляються пропозицiï до закону щодо виведення технiкумiв, училищ i коледж1в, так званих ВНЗ I—II рiвнiв акредитацiï, з системи вищоï освiти. Тобто йдеться про те, щоб у системi вищоï освГти не готувати молодших спецiалiстiв, а реалiзовувати дворiвневу, двоциклову пiдготовку — бакалаврiв i магiстрiв.
Ще одним етапом ошташзаци е об'еднання навчальних закладiв I—II рiвнiв акредитацiï, через штегращю по горизонталi (об'еднання, лшвщащя малочисленних) та iнтеграцiю по вертикал^ що передбачае включення цих навчальних закладiв до складу унiверситетiв, академш, iнститутiв. Це надасть можливiсть ефективно реалiзувати систему степенево1' освiти, скоротити термш навчання, зменшити витрати на тдготовку фахiвцiв. Суттевим також буде формування мережi нацiональних ВНЗ з урахуванням регюнальних i мiсцевих потреб. Саме через делокалiзацiю провiдних ВНЗ, штегращю досягаеться таке необхiдне вирiвнювання освiтнiх потенцiалiв регiонiв за чисельшстю студентiв iз розрахунку на 10 тис. населення [9] .
Система вищо1' освгги мае сьогоднi два основних джерела надходжень коштiв: державний бюджет i платне навчання. ТретГм джерелом мають бути кошти вщ реалiзацiï наукових продуктiв.
Мiнiстерство освГти аналiзуе ситуацiю по рiзних репонах iз урахуванням контингенту, специфiки навчальних закладiв, а також обсягiв державного замовлення. Забезпечити гнучюсть програми навчання студента допоможе також запровадження кредитно-модульно1' системи навчання. Крiм цього у Державнш програмi розвитку вищо1' освгги поставлене завдання створити нацiональну систему зовшшнього оцiнювання та мошторингу якост освГти, здшснивши поетапне його впровадження [6].
Висновки. Отже, перехвд до економГки знань, можливий лише в контекст швидкого економГчного зростання, загального сощально-економГчного прогресу в Украш та покращення державного регулювання економГчних i науково-техшчних процесГв. На фшансування науки в Украш видшяеться набагато менше коштГв у порГвнянш з крашами "Золотого мшьярду". Хоча розмГр витрат на освГту в нашш державГ вважаеться необхщним i нормальним. Тому за кшьюсними показниками система вищо1' освГти в Украш мае високий рГвень серед промислово розвинених краш европи. Розвиток вищих навчальних закладГв характеризуемся штенсивним пропорцшним ростом закладГв усГх рГвшв акредитаци в 80-х роках i збшьшенням у останш роки кшькост III—IV рГвшв. Це пояснюеться активГзащею факторГв, що формують внутршшй попит. На вщмГну вщ попередшх роюв збшьшуеться кшьюсть недержавних ВНЗ. У перюд ринкових вщносин з метою реформування вищо1' школи розроблена Державна програма розвитку вищо1' освГти на 2005—2007 роки.
Л1ТЕРАТУРА
1. Антошк1на Л1. Еволющя освггаьо1 парадигми: генерац1я сощального катталу i фшансов1 проблеми // Формування ринкових вгдносин в УкраМ. — 2004. — № 8 (39). — С. 52—56.
2. Колом1ець П. Чи стане украшська наука продуктивною силою? // Науковий свгт — 2004. — № 7. — С. 2—3.
3. Криклш А. С. Сучасна система подготовки фах1вщв з вищою освггою: стан, тенденци, планування та шляхи пгдвищення ефективносп // Формування ринкових в1дносин в Укрш'ш: Зб1рник наукових праць. Випуск №8 / Наук.ред. I.K. Бондар. — К., 2004. — №12 (43). — С. 115—117.
4. Кряжев П., Корсак К. Приватний сектор свггово1 вищо1 освгти у XXI столттп // Науковий сви\ — 2004. — №10. — С. 2—4.
5. Левченко О.М. Шновацшш трансформаци вищо1 освгга як нев1д'емна умова створення конкурентоспроможного кадрового потенщалу Украши // Формування ринкових в1дносин в УкраМ. — 2004. — № 6(37). — С. 89—93.
6. Никанорова О. Чинники оптим1заци освгш // Урядовий кур'ер. — 2004. — №196. — С. 6.
7. Плахотшкова Л.О. Змша системи фшансування вищо1 освгга в перюд формування ринкових вгдносин в УкраМ // Формування ринкових вгдносин в УкраМ. — 2004. — №7 (38). — С. 49—52.
8. Решеплова Т. Освиа фах1вщв: ор1ентащя на вмшня // Маркетинг в УкраМ. — 2004. — №6. — С. 38—39.
9. СпМкова Н.П. Забезпечення яшсно1 освгга як важлива складова сощально1 спрямованост1 розвитку // Формування ринкових в1дносин в УкраМ: Зб1рник наукових праць. Випуск №8 / Наук.ред. I.K Бондар. — К., 2004. — С.17.
