CC BY
47
УДК 340.12 Т. З. Tapa^MÎB
Навчально-науковий шститут права та психологiï Нащонального унiверситету "Львiвська полггехшка",
д-р юрид. наук, професор кафедри теорiï та фшософи права
АНАЛ1З ОСНОВНИХ КОНЦЕПЦ1Й ЕСЕНЦIÏ ПОВЕД1НКИ ЛЮДИНИ
© Гарасимгв Т. З., 2015
Проанаизовано основн концеицп есенцп поведшки людини, комплексно висвiтлено основнi положення бшлопзаторськоТ та сощолопзаторськоТ концепцiй, подано системну характеристику та щлкну оцiнку концепщям, що визначаеться ïx значенням у формуванн поведiнки людини.
Ключовi слова: поведiнка, бiологiзаторська концепщя, соцiологiзаторська концепщя, (Пхевтризм, сощобюлогш, есенц1я, людина, евгенжа, правовий аспект.
Т. З. Гарасымив
АНАЛИЗ ОСНОВНЫХ КОНЦЕПЦИЙ ЭССЕНЦИИ ПОВЕДЕНИЯ ЧЕЛОВЕКА
Проанализированы основные концепции эссенции поведения человека, комплексно отражены основные положения биологизаторской и социологиза-торской концепций, подана системная характеристика и целостная оценка концепциям. Определено их значение в формировании правового поведения человека.
Ключевые слова: поведение, биологизаторскоя концепция, социологизаторская концепция, бихевиоризм, социобиология, эссенция, человек, евгеника, правовой аспект.
T. Z. Garasumiv
ANALYSIS ESSENCE OF BASIC CONCEPTS OF HUMAN
The article comprehensively analyzes the main essence of the concept of human behavior, comprehensively covers the main provisions biolohizatorskoyi sotsiolohizatorskoyi and concepts presented systematic description and evaluation of integrated concepts. Determine their importance in shaping legal behavior.
Key words: behavior biolohizatorska concept sotsiolohizatorska concept, behaviorism, sociobiology, essence, man, eugenics, the legal aspect.
Постановка проблеми. Упродовж довгого перюду часу як серед наукових юл, так i серед широкого загалу ведуться жвавi дискуси про те, яю саме якосп людини - бюлопчт чи сощальш -значущше впливають на формування ïï поведшки. Проте, незважаючи на такий активний штерес до означеноï тематики, дослщжувана проблематика потребуе i надалi поглибленого наукового вивчення.
Актуальнiсть обраноï теми визначаеться не тшьки недостатнiм рiвнем ïï науковоï розробки. Дослiдження якостей людини, як впливають на формування ïï поведшки, одночасно сприяе розкриттю факторiв, що формують життеву позищю, особистiсне сприйняття чинноï правовоï системи та визначають лiнiю девiантноï поведшки особи.
Мета роботи - проанашзувати основш концепци сугностi поведiнки людини та комплексно висвгглити основнi положення бiологiзаторськоi та сощолопзаторсько1 концепцiй.
Стан досл1дження. Iсторiографiчна база, що стосуеться дослiджуваноi' проблеми, представлена науковими працями таких учених: Л. С. Виготського, П. Я. Гальперша, Б. В. Зейгарника, А. В. Запорожця, А. Р. Лурiя, П. Лшенфельда, Р. Вормса, У. Беджгота, Л. Гумпловича, А. Смолла, К. Лоренца, Н. Тшбергена, Р. Андр^ Е. Торндайка, Дж. Уотсона, К. Лешл^ Б. Скiннера та ш.
Однак, незважаючи на науковi публiкацii, на нашу думку, означена проблематика е недостатньо висвгглена в украшськш iсторiографii.
Виклад основних положень. Сутшсть поведiнки людини прийнято розглядати на бюлопчному i соцiальному р]внях, що вiдображаеться у двох основних концепцмх:
а) бiологiзаторськiй, або натуралктичнш - й прихильники абсолютизують роль природних, бюлопчних основ людини (зараховуючи i спадково закрiпленi конституцiональнi ознаки, i стан здоров'я, i функцюнальш, фiзiологiчнi особливостi рiзних систем людського оргашзму тощо), i вiдповiдно, сутшсть поведiнки розглядаеться тут лише на бюлопчному рiвнi;
б) соцюлог1заторськт - подана низкою теорш, у яких людина постае пасивним учасником сучасних соцiальних вiдносин, а отже, i сутнiсть поведiнки дослiджуеться лише на сощальному рiвнi [1, с. 23].
Росшсью психологи i фшософи, засновники i послiдовники культурно-iсторичноi психологи Л. С. Виготський, П. Я. Гальперш, Б. В. Зейгарник, А. Р. Лурм, А. В. Запорожець та шш^ окреслюють сутшсть поведшки людини у контексл бiологiзаторського пiдходу. Розглядаючи поведшку людини як результат трива^' бiологiчноi еволюцii, ученi простежують зародження складних форм людсько' дiяльностi ввд найпростiших одноклiтинних органiзмiв. Поведiнкою Л. С. Виготський називае "вш и рухи, котрi здiйснюються лише живими ютотами, що i вiдрiзняе 'х вiд неживо' природи" [2, с. 76].
Г. Спенсер, який вважаеться основоположником бiологiзаторськоi концепци, водночас е прихильником упровадження в соцюлопю принцитв еволюцiйноi теорii. Учений зазначав, що ми повинш поглянути на поведшку, що виявляеться сьогодт iстотами ушх родiв, як на наслiдок тiеi поведiнки, яка вивела життя будь-якого роду до його нишшшх висот. А це рiвнозначно... дослiдженню еволюци поведiнки. Еволюцм поведiнки вiдповiдае еволюци побудов i вiдправлень [3, с. 424].
1з бiологiчного напряму виокремлюються двi школи:
1) органiчна - представники П. Лiлiенфельд, Р. Вормс та ш. проводили аналогiю мiж бiологiчними i соцiальними органiзмами. I т^ й iншi схожi в процесах росту, автономй, наявностi розподшьних i регулятивних систем, тому, на думку Р. Вормса, будь-яю революцшш змiни у суспiльствi протиприроднi та згубт i для усього суспшьства, i для кожно' людини;
2) сощальна (соцiальний дарвiнiзм) - представники У. Беджгот, Л. Гумплович, А. Смолл та iншi спробували поеднати обидвi концепцii та вiдобразити складшсть i суперечнiсть iснування людини та и дiяльностi. Соцiал-дарвiнiсти розкривають суспшьне становище людей, з огляду на людсью бiологiчнi якостi. Як результат природного ввдбору серед бiологiчно нерiвноцiнних людей вони розглядали i невдачi людей у соцiальних взаемодмх. Натуралiзуючи усi соцiальнi явища, дослiдники виокремлювали сутнiсть поведiнки людини винятково як бюлопчне явище [1, 24].
К. Лоренц, Н. Тшберген, Р. Андрi та iншi науковцi намагаються довести, що у поведшщ люди керуються не суспшьними умовами, а найперше бiологiчними, що, зокрема, мають еволюцшно-генетичне пiдгрунтя.
В етологii (наущ про повед1нку тварин) стверджуеться, що людина успадкувала вiд сво'х предюв-тварин чимало iнстинктiв, якi вродженi, а не набуп. У процесi емтричних дослiджень етологи з'ясували, що таю суто людськi вияви, як трудова дмльшсть, розподш працi, звукова комушкацм, навчання дiтей тощо, також притаманш i тваринному свiтовi. До того ж значна
частина "репертуару" поведшки людини i тварин генетично контролюеться i бiологiчно запрограмована.
Указуючи на бiологiчну складову сутносл поведiнки людини, К. Лоренц зазначае, що у виникненш усiх оргашчних форм, поряд i3 процесами мутаци та рекомбiнацiï генiв, важливу роль виконуе природний вiдбiр. У процесi вiдбору виробляеться те, що ми називаемо пристосуванням: це справжнiй тзнавальний процес, за допомогою якого оргашзм сприймае наявну у навколишньому середовищi iнформацiю, важливу для його виживання, або, шакше кажучи, знання про довкшля. Форми будови тша i поведшки могли виникнути лише у результат вiдбору та пристосування, i не шакше [3, с. 5].
Найважлившими у поведшщ людини З. Фрейд називав вроджеш, бiологiчнi шстинкти, потяги, що зазнали впливу праюторичних епох, але не пiддалися зовшшшм впливам. Очевидно, що погляди бюлопзаторсько!' концепци охоплюе i психоаналiтична (фрейдiвська) концепцм поведiнки людини, розроблена i сформульована З. Фрейдом, на думку якого, основний потяг - сексуальний шстинкт - Ерос, що вимагае безпосереднього задоволення i блокований "цензором" особистосп -"Я-вдеалом", який "ввдповвдае вшм вимогам, що висуваються до вищого начала в людиш" [4, с. 438]. Потяги З. Фрейд визначав, як "наявне в живому органiзмi устремлшня до вiдновлення будь-якого попереднього стану, який пвд впливом зовшшшх перепон жива iстота змушена була залишити" [4, с. 404]. Допускаючи аналопю "статевого потягу" з потягом до ïrn, вiн акцентуе на тому, що Я-вдеал е спадкоемцем Едшового комплексу i, ввдповвдно, вираженням найпотужнiших рухiв. Висунувши цей вдеал, Я змогло оволодiти Едшовим комплексом i одночасно пiдкорити Воно [4, с. 438]. Шсля завершення Першо!' свiтовоï вiйни науковi штереси З. Фрейда дещо змiстилися -ввд iндивiдуально-бiологiчноï до соцiальноï психологи, в якш аналiзуеться iндивiд як член сощально!' групи, оскшьки поведшка людини, яка перебувае у масовому середовищ^ зазнае регресивних змiн. З. Фрейд зважав на загальне у поведшщ людей, на т. зв. "масову людину", у котро'' стираються шдиввдуальш риси i виникають таю властивосп, як зарядженiсть i пвдвищена навiюванiсть. Вiдтак унаслiдок впливу на не'' сощуму людина в поведшщ тяжiе до сво'х тваринних предюв.
Г. Маркузе, К. Юнг, А. Адлер, К. Хорт, В. Райх та iншi учет ввдмовляються ввд трактування статевого потягу, як ввд головного мотиву у поведшщ людини i основного джерела психiчних захворювань. Отож, неофрейдисти, переглядаючи вчення класичного психоанашзу, виокремлюють виршальну роль сощокультурних чинникiв пiд час детермiнацiï особистосп людини. Однак, як зазначае К. С. Тарасов, "...у свок теор1ях вони зберiгають основну тезу класичного психоаналiзу: детермiнованiсть поведiнки людини несввдомими афективними потягами" [5, с. 86].
Представники сощобюлоги Р. Александер, Д. Береш, Е. О. Ушсон та ш. пропагують iдею, що сощальш умови, якi впливають на поведшку людини, е тлом для виявлення ïï бюлопчних якостей. Тобто кожна людина облаштовуе свое життя ввдповвдно до своеï бiологiчноï природи. Е. Ушсон зазначае, що людська сощальна поведшка грунтуеться на генетичному фундамент^ вона органiзована деякими генами, яю розд]ляемо з тими видами, що близько знаходяться до нас, та шшими генами, ушкальними для людей [6, с. 32]. Дослвдник стверджуе, що сутшсть людськоï особистостi детермшуеться генами, а змiна суспiльного становища людини не може змшити ïï природу. Основоположним для такого висновку е те, що людина розглядаеться сощобюлогами як "типовий представник" тваринного свпу i "ïï унiкальнiсть не бшьша вiд унiкальностi будь-якого шшого виду тварин, а крiм того, вона в свош поведiнцi роздшяе багато загальних рис iз приматами" [7, с. 132]. За ощнкою М. С. Комарова, "...у визначеннi поведiнки в Е. Ушсона закладена бiологiчна детермiнанта сутностi поведшки людини" [8, с. 133].
Свгетка - учення про спадкове здоров'я людини, можливi методи впливу на еволющю людства для удосконалення його природи - ввдображае позицiï бiологiзаторськоï концепцiï. Ф. Гальтон, Ч. Давенпорт, Г. С. Аллен, Е. Майр та ш., як ïï представники, поставили перед собою завдання - створити вищi раси. У цьому прагнент спостерк'аеться вплив нiцшеанськоï фшософи. Е. Майр, наприклад, вважае основним, що спричиняло еволющю у минулому i спричинятиме в подальшому на шляху до "надлюдини", збагачення популяци генами видатних особистостей. У
минулому такими особистостями були вождi або глави племен, i завдяки передачi ïx високоякiсних гешв багатьом нащадкам, за твердженням Е. Майра, був забезпечений доволi швидкий процес еволюци мозку. Причинами зупинки подальшого розвитку мозку людини вш називае перехвд вiд полiгамiï до моногамiï, наголошуючи, що лише евгeнiчнi заходи здатш врятувати людство вiд виродження. Вихвд iз цiеï ситуаци в сощальному аспекп вбачаеться у змiнi податковоï полiтики. Нова податкова полiтика мае, на думку Е. Майра, заохочувати розмноження людей, ввд яких можна очшувати добре потомство [9]. Отже, згвдно з ученням приxильникiв евгетки, сутнiстю люд^^ повeдiнки можна керувати, вкладаючи в iндивiдуальний розвиток ввдповвдну першопричину.
Здiйснивши аналiз тeорiй бшлопзаторсь^' концeпцiï, зазначимо таке: а) апологети натуралiстичного пiдxоду спираються на тезу про те, що сутшсть поведшки людини детермшуеться генами, а змши суспшьного становища людини не змшюють ïï природу; б) бiологiзаторський пвдхвд iгноруе якiснi розбiжностi у поведшщ людей i тварин, i, по суп, вирiшуе проблему спiввiдношeння бюлопчного i соцiального в людинi.
Як зауважуе О. Г. Мисливченко, бюлопчне не становить сутшсть людини вже хоча б тому, що воно притаманне не тшьки людиш [10, с. 61]. Однак неспроможшсть бюлопзаторського пвдходу щодо дослiджeння сутностi поведшки людини пвдтверджуеться не лише тими науковими даними, якi розкривають сощальну сутнiсть людини, а й iсторiею людства. Особливо промовисто це характеризуеться под1ями, що вiдбуваються у сучасному свiтi: рeволюцiйним i нащонально-визвольним рухом, що руйнуе уявлення про природну неповнощншсть класiв, eтнiчниx груп тощо.
I навпаки, у сощолопзаторськш концепци усi теори спрямованi на виявлення ступеня i значущостi сощального в повeдiнцi людини. Бixeвiоризм - одна з основоположних теорш сощолопзаторсько!' концепци. Бixeвiористи Е. Торндайк, Дж. Уотсон, К. Лешл^ Б. Скшнер та iн. тлумачать повед1нку людини за допомогою схеми "стимул - реакцш", розглядаючи будь-який подразник як активне джерело оргашзму. Вони дослвджують сощальну поведшку людини як спошб пристосування людини до сощального середовища. Е. Торндайк розкривае сутшсть поведшки не лише як статистичну систему вироблених реакцш, але невпинний процес виникнення нових зв'язюв, утворення нових залежностей, вироблення нових суперрефлекшв i одночасно розiрвання та знищення юнуючих зв'язкiв, вiдторгнeння iснуючиx рeакцiй [11, с. 27-28]. Поведшка людини, на думку Е. Торндайка, виникае як умовний рефлекс на ввдповвдну реакщю, на стимул зовшшнього середовища. Така реакцш може бути природженою або безумовною. Людина - це лише об'ект впливу на не!' довкшля.
Бixeвiористи заперечують генетичну здатнiсть людини до тiеï чи iншоï поведшки. Дж. Уотсон акцентуе увагу на тому, що бixeвiорист не знаходить бшьше даних, якi пiдтвeрджували б юнування спадкових форм повeдiнки, а також iснування спадкових спeцiальниx здiбностeй (музичних, xудожнix тощо). Вiн вважае, що за наявносп порiвняно незначних вроджених реакцш, як приблизно однаковi у всix дiтeй, а за умови оволодiння зовнiшнiм i внутршшм середовищем можливо спрямувати формування будь-якоï дитини чiтко визначеним шляхом [12, с. 39]. Мотивацш, з огляду на бixeвiористську концeпцiю, - суто фiзiологiчний мexанiзм, що пояснюе лише розбiжностi в рeактивностi на стимули, яю надходять, i такий, що на сутшсть людськоï повeдiнки не впливае. А основним джерелом поведшки людини бixeвiористи називають реактившсть оргашзму, розумточи пiд цим здатнiсть оргашзму реагувати на подразники. Вiдповiдно поведшка людини, позбавлена психолопчних закономiрностeй, втрачае своï спeцифiчнi риси, стаючи лише об'ектом впливу на нeï навколишшх умов, i мало чим вiдрiзняеться вiд повeдiнки тварин.
"Традицiйну точку зору, згвдно з якою, людина автономна i ïï поведшка визначена юнуванням внутршшх факторiв" [13, с. 44], заперечуе Б. Ф. Скшнер - представник навчально^хевюрального напряму, на думку якого причини заперечення внутрiшньо-псиxiчниx факторiв не в повнш ïx ввдсутносп, а в нeможливостi емпрично ïx пeрeвiрити. Пiсля вiдкриття I. П. Павловим рефле^в вплив зовшшшх факторiв (оточення) став, з точки зору Б. Ф. Скшнера, незаперечним. "Ми повинш враховувати, що робить з оргашзмом оточення не лише до того, а й шсля того, як вш вiдкликаеться. Поведшка оформляеться i пвдтримуеться своïми наслвдками. Повeдiнка, яка оперуе з оточенням,
щоб здшснити вiдповiднi наслiдки ("оперантна поведшка"), може бути дослвджена за допомогою моделювання оточення, в якому ввдповвдш наслiдки можливi стосовно до ще1 поведiнки" [13, с. 41]. Така поведшка, на думку Б. Ф. Скшнера, складаеться i3 трьох елеменлв: фактора впливу, вiдповiдi на вплив i пiдкрiплювального наслiдку (системи заохочень або покарань). Система пвдкршлень установлюе сутнiсть поведiнки людини, оскшьки и мета - не тшьки зумовити ту чи iншу дiю (або виключити li), а закрiпити ввдповвдш вчинки, навчити повторювати 1'х, ввдтак формувати вiдповiдну лiнiю або тип поведшки. "Технологи поведiнки", розроблена Б. Ф. Скшнером, дае змогу програмувати поведiнку кожного. Реалiзацiя таких програм не тшьки уможливить керування суспшьним життям, а й допоможе позбутися небажаних соцiальниx явищ: воен, насильства, рiзниx забобонiв та iншиx антисуспшьних явищ. Б. Ф. Скiннер заперечуе роль моральних стимушв у поведшщ людини i зводить усю поведшку до вмiння людини реагувати на систему заохочень.
У теори аноми Е. Дюркгейм особливо наголошуе на процеш соцiалiзацii особистостi, в якш вбачае здатнiсть особистостi адаптуватися до системи сощокультурних норм суспшьства. Заборона - це форма сощально! вдентифшаци особистостi. Залежно вiд кiлькостi заборон, як приймае або вiдкидае особиспсть, вона бшьшою або меншою мiрою входить у соцiокультурну реальнiсть [14].
Висновки. Можемо зробити висновок, що представники сощолопзаторсько! концепци заперечують роль природних чинниюв на пiдставi того, що це пвдштовхуе людину до пасивносп. Усе, що стосуеться бюлоги людини, природних передумов ii кнування, а також людсько! iндивiдуальностi в ii найрiзноманiтнiшиx виявах, у межах щег концепци сприймаеться як дещо другорядне, чого можна уникати пвд час дослвдження сутностi поведiнки людини, тим паче, як первинний матерiал iз притаманною йому безкiнечною пластичшстю, яким можна безмежно манiпулювати для досягнення того чи шшого сощального iдеалу. Отже, соцiологiзаторський пiдxiд також не зовйм об'ективний щодо пояснення сутност поведiнки людини.
1. Гарасимгв Т. ФЫософема девгантног поведтки / Т. Гарасимгв. - Лъв\в: Львгвський державний утверситет внутрштх справ, 2014. - 356 с. 2. Выготский Л. С. Этюды по истории поведения: Обезьяна. Примитив. Ребенок / Л. С. Выготский, А. Р. Лурия. - М.: Педагогика-пресс, 1993. - С. 76. 3. Лоренц К. З. Оборотная сторона зеркала / Конрад З. Лоренц; под ред. А. В. Гладкого. - М.: Республика, 1998. - С. 5. 4. Фрейд З. Психология бессознательного: сборник произведений / З. Фрейд; сост., науч. ред., авт. вступ. ст. М. Г. Ярошевский. - М.: Просвещение, 1989. - С. 404, 438. 5. Тарасов К. Е. "Фрейдо-марксизм" о человеке /К. Е. Тарасов, М. С. Кельнер. -М.: Мысль, 1989. - С. 86. 6. Wilson E. O. On Human Nature /E. O. Wilson. - Cambridge (Mass), 1978. -P. 32. 7. Wilson E. O. Biologyand the Social Sciences /E. O. Wilson //Daedalus. - 1977. - № 4. - Р. 132. 8. Комаров М. С. Социобиология и проблема человека / М. С. Комаров // Вопросы философии. -1985. - № 4. - С. 133. 9. Майр Э. Человек как биологический вид / Э. Майр // Природа. - 1973. -№ 12. - С. 36-44; 1974. - № 2. - С. 36-48. 10. Мысливченко А. Г. Проблема человека в марксистско-ленинской философии / А. Г. Мысливченко. - М.: Знание, 1973. - С. 61. 11. Торндайк Э. Принципы обучения, основанные на психологии / Э. Торндайк // Основные направления психологии в классических трудах. Бихевиоризм. - М.: ООО "Изд-во АСТ-ЛТД", 1998. - С. 27-28. 12. Уотсон Дж. Поведение как предмет психологии (бихевиоризм и необихевиоризм) / Дж. Уотсон // Хрестоматия по истории психологи; под ред. П. Я. Гальперина, А. Н. Ждан. - М.: Просвещение, 1980. - С. 39. 13. Скиннер Б. Ф. Технология поведения / Б. Ф. Скиннер // Американская социологическая мысль: тексты / под ред. В. И. Добренькова. - М.: Изд-во Международного ун-та бизнеса и управления, 1996. - С. 41, 44. 14. Див.: Дюркгейм Э. Социология. Ее предмет, метод, предназначение / Э. Дюркгейм; пер. с франц., составление, послесловие и примечания А. Б. Гофмана. - М.: Канон, 1995. - 352 с.
