CC BY
73
12. Колесников А. Д. Хищные птицы и совы лесов юго-востока Украины II Орнитология. -М.: МГУ, 1979. - Вып. 14. - С. 77-82.
13. Мясоедова О. М. Численность хищных птиц в процессе становления водохранилищ равнинного типа I О. М. Мясоедова, В. Л. Булахов II Материалы VI Всесоюзной орнитологической конференции. - М.: МГУ, 1974. - Ч. 2. - С. 347.
14. Новиков Г. А. Полевые исследования экологии наземных позвоночных животных. - Л.: Советская наука, 1949. - 602 с.
15. Пахомов О. Є. Концепція системи заходів з охорони навколишнього природного середовища Дніпропетровської області на 2005-2015 роки I О. Є. Пахомов, В. В. Бригадиренко II Вісник Дніпропетровського університету. Біологія. Екологія. - Д.: ДНУ, 2006. - Вип. 13, т. 1. - С. 213-225.
16. Птицы Советского Союза I Под ред. Г. П. Дементьева, Н. А. Гладкова. - М.: Советская наука, 1951. - Т. 1. - С. 70-341.
17. Фауна України. Т. 5. Вип. 2. Хижі птахи I Під ред. В. П. Зубаровського. - К.: Наукова думка, 1977. - 256 с.
18. Фесенко Г. В. Птахи фауни України: польовий визначник I Г. В. Фесенко, А. А. Боко-тей. - К., 2002. - 416 с.
19. Чельцов-Бебутов А. М. Опыт количественной оценки птичьего населения открытых ландшафтов II Орнитология. - 1959. - Вып. 2. - С. 16-27.
20. Cramp S. The birds of the Western Palearctic I S. Cramp, K. E. L. Simmons. - UK, Oxford: Oxford Univ. Press, 1980. - 620 p.
21. Harris L. D. The fragmented forest: Island biogeography and the preservation of biotic diversity. - IL, Chicago: Chicago Univ. Press, 1984. - 211 p.
22. Newton I. Population ecology of raptors. - Vermillion, SD: Buteo books, 1979. - 438 p.
23. Jacobs J. P. Quantitative measurement of food selection II Oecologia. - 1974. - Vol. 14. -P. 413-417.
24. Petty S. J. Ecology and conservation of raptors in forests II Bulletin 118. Forestry commission. - London: TSO, 1998. - 45 p.
Надійшла до редколегії 01.11.2006 УДК 598.2 : 581.524
М. В. Вовк
Дніпропетровський національний університет
АНАЛІЗ МЕТОДИК ДОСЛІДЖЕННЯ СЕРЕДОВИЩЕТВІРНОЇ АКТИВНОСТІ ПТАХІВ
Проаналізовано методики, використання яких доцільне при дослідженні колоніальних поселень птахів. На прикладі сірої чаплі описано методики вивчення просторової структури популяції та її впливу на біогеоценоз. Запропоновано методики, оптимальні для проведення комплексних зооекологічних досліджень.
The paper is devoted to the different methods of the field research of the birds’ colonies. By the example of common heron the assessment methods of spatial structure of the population and its influence on a biogeocoenosis are described. Most acceptable and available techniques are proposed.
Вступ
При вивченні колоніальних поселень птахів використано багато методик, що дозволяють простежити закономірності біологічних процесів [3; 6; 7; 12]. Біологія птахів належить до тієї галузі знань, до якої істотний внесок можуть вносити й аматори.
© М. В. Вовк, 2007 20
У наш час птахи цінуються як експериментальні тварини для вивчення розмноження, розвитку, поведінки, живлення, гормональних механізмів, спадковості та росту пухлин; вони важливі також для досліджень в галузі екології та сільського господарства [11]. Раніше вивченням і обліком птахів займалися лише спеціалісти-орнітологи, однак у наш час орнітофауна привертає увагу органів охорони здоров’я [10].
Середовищетвірна активність птахів має комплексний характер. Методи опосередкованої оцінки потребують застосування багатьох методик різних галузей біології (ґрунтознавства, зоології, ботаніки). Враховуючи високий рівень складності реалізації різних методик на одній площі у стислі строки, необхідно обирати ті варіанти методик, які можуть дати найкращі результати при мінімальних часових витратах. Середовищетвірна діяльність чапель може докорінно вплинути на процеси ґрунтоутворення, вигляд біогеоценозу. Вона призводить до прискорених зоогенних сукцесій.
Мета даної роботи - узагальнення основних методик досліджень колонії сірої чаплі (Ardea cinerea L.).
Матеріал і методи досліджень
Систематичні дослідження проводили на території Дніпровсько-Орільського природного заповідника у 2000-2003 роках. Дендрофлора району досліджень характеризується домінуванням в’яза (Ulmus laevis L.), тополі чорної (Populus nigra L.) та дуба звичайного (Quercus robur L.). Верхній ярус деревостану складають тополя та дуб, середній - переважно в’яз. Кущовий ярус представлений аморфою (Amorpha fruticosa L.). Більшість тополь та дубів представлені особинами у віковому стані g2 та g3. У ході досліджень ми намагалися визначити вимоги сірої чаплі до місць гніздування. Для цього використано методику, запропоновану О. В. Міхеєвим [8].
Вивчення конструкції гнізда, його будівельного матеріалу, способу прикріплення гнізда до опори, характеру опори допомагає уявити форми взаємозв’язків організму та середовища [8]. Встановлено три типові позиції гнізд: 1) у розвилці головного стовбура, 2) біля стовбура, в місцях відходження бічних гілок, 3) на бічних гілках (рис. 1).
Рис. 1. Типи розташування гнізд: І - у розвилці головного стовбура;
2 - біля стовбура, в місцях відходження бічних гілок; 3 - на бічних гілках
В основу опису місцеперебувань чапель покладена загальноприйнята типологія штучних і природних лісів степової зони України, розроблена О. Л. Бельгардом [1].
Для визначення впливу екскреторної діяльності чапель на накопичення у ґрунті комплексу КРК використано наступну методику. Ґрунтові зразки для хімічного аналізу відбирали в місцях інтенсивного впливу екскрецій та на контрольних ділянках із п’яти ґрунтових горизонтів (0-10, 10-20, 20-30, 30-40 та 40-50 см) на відстані 2 м одна від одної у трьох напрямках.
/
/ © ©
□ 1 □ □ 1
\ \ ч © %
_ □ _
□
□
N /
, \ /
2 м
□ни) □ □ і © ' \
/ х
N
- гнізда чапель; ф - стовбур дерева
| | - місця відбору проб
Рис. 2. Схема розташування місць відбору проб
Відібрані проби ґрунту висушували у сушильній шафі до абсолютно сухого стану протягом 48 годин при температурі +105...+160°С. Просушені ґрунтові зразки розтирали у ступці, видаляли сторонні включення. Визначення вмісту комплексу ЫРК здійснювали за методичними вказівками щодо проведення агрохімічних аналізів ґрунту та рослин [14]. Таким чином було отримано дані щодо впливу азоту, фосфору та калію на ґрунтовий покрив [4]. Для визначення вмісту важких металів у ґрунті використовували стандартну методику атомно-адсорбційної спектрофотометрії на спектрофотометрі АА8 30 [9]. Схема добору ґрунтових проб та показники відносної ефективності наведені у попередніх роботах [5].
Дослідження просторової структури популяції Лгсіеа сіпегеа Ь. здійснювали шляхом систематичних візуальних спостережень на території колонії.
Результати та їх обговорення
Рослинний покрив будь-якої місцевості обумовлений флористично, екологічно та історично [13]. Режим місцеперебувань визначає склад рослинності не прямо, а через складну взаємодію членів рослинного покриву. Ценоз - екологічно обумовлене територіально однорідне угруповання рослинності або сукупність подібних угруповань, близькість яких обумовлена екологічно та флористично [13].
Загальноприйнятною є пробна площа в 0,25 га; на луках й у степу - 0,01 га (дані доповнюються та коригуються вивченням навколишньої території). Тільки аналіз суцільної та достатньо великої пробної площі дозволить отримати повну характеристику рослинності [13].
Стаціонарні дослідження являють собою особливий тип геоботанічних робіт. Вони здійснюються на невеликих площах й охоплюють спеціально відібрані та типові для даної території фітоценози. Важливою особливістю стаціонарних робіт, при значному різноманітті завдань, є те, що вони встановлюють найтісніші зв’язки між рослинним покривом і середовищем існування не тільки в статичному, а й у динамічному плані. Рослинний покрив ретельно аналізується за віковими групами, структурою, розміщенням [15].
Облік птахів у колонії сірої чаплі проведено методом списків Маккінона [2]. Складання списків Маккінона - один із способів розрахунку кривих виявлення та індексів відносної рясності видів. Цей метод пов’язаний із здібностями окремих спостерігачів. Суть його полягає у складанні спостерігачем списку видів до тих пір,
поки він не досягне певного розміру. У кожному списку вид може бути зареєстрований лише один раз. У нових списках цей вид може бути відмічений знов. Довжина списків складає від 8 до 20 видів. Чим вірогідніше загальне видове багатство того чи іншого місця перебування, тим довшим має бути стандартний список. Спостереження продовжуються до того часу, поки не будуть складені мінімум 10 списків із понад 15 видами для кожного угіддя. При роботі необхідно намагатися максимально широко охопити територію, для того, щоб одні й ті самі види не потрапляли до повторних списків [2].
Для теріологічних досліджень використано методику, запропоновану Кучеруком зі співавторами [11]. її суть полягає у використанні облікових ліній, які складають 25 пасток. Переваги ліній такого розміру наступні. Один спостерігач може щоденно виставляти пастки на 6-8 облікових лініях, обстежуючи значну площу й охоплюючи обліком одночасно декілька біотопів; за короткий термін він отримує велику кількість проб, що дозволяє статистично обробити облікові дані [11]. Остаточні дані щодо чисельності мишоподібних гризунів обробляються.
У більшій частині інструкцій з обліку чисельності дрібних ссавців рекомендується ставити пастки на облікових лініях через 5 м. Збільшення цієї відстані до 10 м не призводить до істотного підвищення ефективності облікової лінії, тому доцільно зберегти відстань між пастками 5 м та вважати її обов’язковим стандартом [11].
Висновки
Сформовано схему проведення польових досліджень, яку доцільно використовувати при вивченні екскреторної активності чапель: проведення орнітологічних досліджень методом Маккінона, визначення чисельності мишоподібних гризунів, вивчення рослинності методом, запропонованим Л. Г. Раменським, дослідження ґрунту на наявність важких металів та комплексу КРК.
Бібліографічні посилання
1. Бельгард А. Л. Степное лесоведение. - М.: Лесная промышленность, 1971. - 336 с.
2. Бибби К. Методы полевых экспедиционных исследований. Исследования и учеты птиц / К. Бибби, М. Джонс, С. Марсден. - М.: Союз охраны птиц России, 2000. - 186 с.
3. Булахов В. Л. Об орнитофауне среднего Днепра в районе строительства будущего Днепродзержинского водохранилища // Материалы 3-й Всесоюз. орнитолог. конф. - Львов, 1962. - Т. 1. - С. 46-48.
4. Вовк М. В. Роль колониальных поселений цапель в формировании комплексов №К в почвенных покровах Днепровско-Орельского природного заповедника // Проблемы экологии и охраны природы техногенного региона. - Вып. 4. - Донецк: ДонНУ, 2004. -С. 97-101.
5. Вовк М. В. Вплив колоніальних поселень чапель на накопичення важких металів у ґрунтовому покриві Дніпровсько-Орільського природного заповідника // Вісник Дніпропетровського університету. Біологія. Екологія. - Д.: ДНУ, 2005. - Вип. 3, т. 1. - С. 19-21.
6. Губкин А. А. Орнитофауна как структурный компонент лесных биогеоценозов степной зоны юго-востока Украины. Дис. ... канд. биол. наук. - Д.: ДГУ, 1971. - 221 с.
7. Гулай В. И. Экологическая характеристика водно-болотных птиц западной лесостепи Украины. - Львов, 1980. - 199 с.
8. Михеев А. В. Определитель птичьих гнезд. - М.: Просвещение, 1975. - 175 с.
9. Морозов Н. П. Микроэлементы в промысловой ихтиофауне мирового океана / Н. П. Морозов, С. А. Петухов. - М.: Агропромиздат, 1986. - 158 с.
10. Мясоедова О. М. Формирование орнитофауны Ленинского водохранилища: Дис. ... канд. биол. наук. - Д.: ДГУ, 1971. - 252 с.
11. Организация и методы учета птиц и вредных грызунов. - М.: АН СССР, 1963. - 256 с.
12. Птицы I К. Уэлти, Д. Сторер, К. Пенникуик и др. - М.: Мир, 1983. - 288 с.
13. Раменский Л. Г. Проблемы и методы изучения растительного покрова II Избранные работы. - Л.: Наука, 1971. - 334 с.
14. Хавезов И. Атомно-абсорбционный анализ I И. Хавезов, Д. Цалев. - Л.: Химия, 1983. - 144 с.
15. Юнатов А. А. Типы и содержание геоботанических исследований, выбор пробных площадей и заложение экологических профилей II Полевая геоботаника. - М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1964. - Т. 3. - С. 9-36.
16. Jakubas D. Factors affecting the breeding success of the grey heron (Ardea cinerea) in northern Poland II Journal of Ornithology. - 2004. - Vol. 146, N 1. - P. 27-33.
17. Jakubas D. Diet composition and food consumption of the gray heron (Ardea cinerea) from breeding colonies in northern Poland I D. Jakubas, A. Mioduszewska II European Journal of Wildlife Research. - 2005. - Vol. 51, N 3. - P. 191-198.
Надійшла до редколегії 03.03.2006
УДК 577.27+612.017
О. С. Воронкова, Н. О. Вороніна, Т. М. Полішко, А. І. Вінніков
Дніпропетровський національний університет,
Дніпропетровська міська клінічна лікарня № 4
СТАН ІМУНОГРАМИ ПАЦІЄНТІВ, ПОЗИТИВНИХ У ЛЮПУС-ТЕСТІ
Розглянуто зміни показників імунного статусу пацієнтів, позитивних за люпус-тестом. Охарактеризовано експресію деяких рецепторів на поверхні лімфоцитів периферійної крові. Розраховано кореляцію для показників тесту відновлення тетразолію нітросинього та рівня експресії CD^-рецептора (рецептора апоптозу).
Changes in immune status of the lupus-test positive patients are presented. The expression of some lymphocytic surface receptors in the peripheral blood is characterised. Correlation between the NST-test index and the level of CD95-receptor expression (apoptosis receptor) was calculated.
Вступ
Аутоімунні хвороби - специфічний вид розладів, що виникають в організмі людини внаслідок аутоімунних процесів, порушення толерантності до власних антигенів та імунної відповіді на нормальні клітини та тканини організму.
Одне з важливих питань при вивченні аутоімунних захворювань - їх значущість для вагітних і процесу виношування дитини, адже за умов вагітності імунна система має бути пригніченою, аби не заподіяти шкоди матері та плоду. Аутоімунні ж хвороби, навпаки, призводять до розвитку “агресії”, яка закінчується невиношу-ванням вагітності, в деяких випадках - “звичним невиношуванням вагітності”, діагнозом, який свідчить не лише про фізіологічний розлад, а і про психічну травму.
Загальний показник фетальних втрат при аутоімунних процесах у вагітних становить 18-33 % [1; 6; 7]. Розвиток цієї патології у вагітних жінок визначається надлишковим синтезом специфічних антитіл проти власних антигенів. Найчастіше - це антитіла до фосфоліпідів мембран власних нормальних клітин, які отримали загальну назву антифосфоліпідні. Визначення цих антитіл є одним із важливих діагностичних тестів при вагітності, який дозволяє слідкувати за її розвитком і у визначений час приймати важливі рішення щодо захисту здоров’я матері та дитини.
© О. С. Воронкова, Н. О. Вороніна, Т. М. Полішко, А. І. Вінніков, 2007 24
