CC BY
21
Орипнальж ctqttï
Original Articles
почки
НИРКИ KIDNEYS
УДК 616.61-036.1-085:368.912.1 DOI: 10.22141/2307-1257.7.3.2018.140198
Курята О.В.1, Фролова е.О.1, Ященко Т.Д.2
1ДЗ «Днпропетровська медична академя МОЗ Укра!ни», м. Днпро, Укра!на
2КЗ «Обласна l<лiнiчна лкарня iM. 1.1. Мечникова», м. Днiпро, Укра!на
Ана^з фак-ropiB дожиття до замгсноТ нирково!' терапп пацieнтiв з хрошчною хворобою нирок
For cite: Pocki. 2018;7(3):150-157. doi: 10.22141/2307-1257.7.3.2018.140198
Резюме. Актуальнсть. Вдношення мiж хрончною хворобою нирок (ХХН) i кардоваскулярними за-хворюваннями (КВЗ) е важливими та комплексними i характеризуются наявнстю численних неспри-ятливих чинниюв пор'вняно з хворими з самост/'йними КВЗ. Мета дослдження: о^нити частоту фак-торiв кардоваскулярного ризику серцево-судинних ускладнень, нефролопчних факторiв ризику та '¡х комбiнацiю у па^енлв з ХХН IV-V ст., як дожили до етапу замсно! нирково! терапИ'. Матерали та методи. Ретроспективно проаналiзовано медичну документа^ю (упродовж 2 роюв) 42 хворих (чоло-вИв — 12 (28,6 %), жiнок — 30 (71,4 %)) на ХХН IV-V стадiÏ, як на час проведення аналiзу медично! документа^! не отримували замсну ниркову терапю. Усм хворим розраховували ндекс маси тла (1МТ), визначали артер'юльний тиск (АТ), частоту серцевих скорочень (ЧСС), о^нювали показники загаль-ного та бiохiмiчного аналiзу кров'1 та сещ, визначали рiвень залишкового ^урезу. У ваххворих обчис-лено швидксть клубочково! фльтрацИ' (ШКФ) за формулою CKD-EPI. Статистична обробка матерiалiв дослдкення — пакет програм Statistica v.6.1 (Statsoft Inc., США). Результати. Середнй вк па^енлв становив 47,6 ± 11,6 року. Отриман дан засвдчили, що хвор на ХХН, як дожили до замсно! нирково! терапiÏ, мали добовий ^урез понад 500 мл, ЧСС менше 90 уд/хв, рiвень систолiчного АТ у таких паць ентв пдтримувався медикаментозно на р'ви менше 160 мм рт.ст., також характерною ознакою був рiвень загального холестерину (ЗХС) кров'1 > 4,5 ммоль/л та 1МТ понад 25 кг/м2. Нами був виявлений прямий кореля^йний зв'язок м'ж рiвнем ШКФ та рiвнем ЗХС кров'1 (r = 0,32, р = 0,04); м'ж ШКФ та рiвнем гемоглобну кров'1 (r = 0,39, р = 0,01) i прямий кореля^йний зв'язок м'ж ШКФ i юльюстю залишково! сеч'1 у обстежениххворих (r = 0,32, р = 0,04). Висновки. Найбльш вагомими чинниками доживання хворого на ХХН до замсно! нирково! терапИ е молодий вк (до 40 роюв), наявнсть залишково! сеч (добовий дiурез понад 500 мл/добу), вдсутнсть цукрового дiабету. Велику роль в^грае контроль систолiчного АТ < 160 мм рт.ст. та анем'й.
Ключовi слова: хронiчна хвороба нирок; кардоваскулярн захворювання; фактори ризику; замсна ниркова терапiя
Вступ
Хротчна хвороба нирок (ХХН) на сучасному етат розглядаеться як актуальна проблема не тшь-ки нефрологи, а й ycie'i внутршньо! медицини. Не-впинне зростання захворюваносп на ХХН у свт досягае розмiрiв епщемп. Поширенють ХХН, за рiзними даними, коливаеться вщ 10 до 30 % вщ загального населения [1—3]. Щорiчно збшьшуеться частота виявлення нирковоi недостатносп, що по-
требуе великих затрат на л^вання. Слщ зазначити, що тзня дiагностика суттево попршуе подальший прогноз.
На вах стaдiях прогресування ХХН у пащенпв зростае ризик розвитку кардюваскулярних захво-рювань (КВЗ) та ймовiрнiсть смерт вщ кардюваскулярних ускладнень (КВУ) [2]. За лггературними даними, кардюваскулярний ризик (КВР) при ХХН IV—V ст., що вщповщае зниженню швидкост клу-
© «Нирки» / «Почки» / «Kidneys» («Pocki»), 2018
© Видавець Заславський О.Ю. / Издатель Заславский А.Ю. / Publisher Zaslavsky O.Yu., 2018
Для кореспонденцн: Фролова £вгешя Олекса^вна, кандидат медичних наук, асистент кафедри внутршньоТ медицини № 2, ДЗ «Днтропетровська медична академiя МОЗ УкраТни», вул. Вернадського, 9, м. Днтро, 49044, УкраТ'на; e-mail: dr.frolova81@gmail.com; контактний тел.: +38 (067) 779-46-23.
For correspondence: Yevheniia Frolova, PhD, Assistant at the Department of internal medicine 2, State Institution "Dnipropetrovsk Medical Academy of the Ministry of Health of Ukraine'; Vernadsky st., 9, Dnipro, 49044, Ukraine; e-mail: dr.frolova81@gmail.com; phone: +38 (067) 779-46-23.
бочково! фшьтрацп (ШКФ) < 30 мл/хв, переважае такий при збережен1й функцп нирок в 5,5 раза [4].
Серед фактор1в ризику розвитку КВУ при ХХН видшяють як традищйш кард1олог1чн1 (д1абет, п-пертенз1я, палшня та дисл1п1дем1я), так 1 нефроло-г1чн1 фактори ризику (анем1я, проте!нур1я, р1вень залишкового д1урезу, гшоальбумшем1я). Наявнють у хворого ХХН, згщно з теор1ею кард1оренального континууму, вже вказуе на високий ризик КВЗ, а додатков1 фактори ризику, залучен1 до порочного кола, лише попршують прогноз пащенпв [5—7].
Найчаст1шими причинами смерт1 хворих на ХХН е гостр1 серцево-судинн1 поди: !х частка ста-новить 30—52 %, що в 5—20 раз1в вище, н1ж в шший популящ! [8].
М1ж початком захворювання на ХХН 1 потребою в замюнш нирков1й терапп проходять роки поступового, але прогресуючого пог1ршення стану пац1ента [9]. На р1зних стад1ях ХХН превалюе р1з-на симптоматика, 1з яко! досить тяжко вщокремити суто нефролог1чн1 та суто кардюлопчш симптоми. Тривалий час патолог1я нирок розглядалась 1зольо-вано вщ кард1олог1чних ризик1в.
На початкових стад1ях розвитку нирково! недо-статност ризик розвитку КВЗ вищий, н1ж в 1нш1й популящ! (30,1 проти 13,2 %), а у пащенпв, яю зна-ходяться на гемод1ал1з1, ризик розвитку КВЗ 1 смерт-ност1 в1д КВЗ в 10—30 раз1в вище, н1ж в шшш популяцГ! людей [2].
Вщношення м1ж ХХН 1 КВЗ е важливими 1 комп-лексними та характеризуются наявн1стю числен-них несприятливих чинник1в пор1вняно з хворими з самостшними КВЗ (рис. 1).
Виявлення та корекц1я фактор1в ризику КВЗ — вщомий золотий стандарт профшактики в кардю-логп, в той час як розкриття рол1 спшьних фактор1в ризику для КВЗ та ХХН, !х модиф1кац1я дозволить суттево зменшити смертн1сть серед хворих на ХХН та збшьшити в1дсоток тих, хто дожив до етапу замю-но! нирково! терап!!.
Рисунок 1. Механзм взаемодп фактор'в кард'юренального континууму (адаптовано з сайту www.myshared.ru/slide/2829/)
Оскшьки фактори ризику КВЗ прямо впливають на прогноз для життя хворого з ХХН, саме вони при-зводять до зниження не тшьки вiдсотка пацieнтiв, що дожили до дiалiзу, але й вiку пащенпв, що зна-ходяться на дiалiзi в Украш порiвняно з бвропою. Так, середнiй вiк пацieнтiв на дiалiзi в бврош стано-вить 64 роки, до 20 % пащенпв мають вiк понад 75 роюв [2]. На жаль, в Украт середнiй вiк пацieнта на дiалiзi значно менший, що може свщчити про тз-ню дiагностику та несвоечасне лiкування станiв, яю призводять до розвитку ХХН.
Наведен лiтературнi данi вказують на важливють виявлення та корекцiю факторiв ризику розвитку КВЗ та КВУ у хворих на ХХН.
Таким чином, частота i рiзноманiтнiсть факто-рiв ризику КВУ, а також к комбшацп або наявнiсть КВЗ в анамнезi у конкретного хворого ютотно впливають на подальший прогноз для його життя i е ви-значальними в доживаннi пащенпв до етапу замю-но[ нирково[ терапп.
Мета роботи: оц1нити частоту фактор!в кардю-васкулярного ризику серцево-судинних усклад-нень, нефрологiчних факторiв ризику та ][х комбша-ц1ю у пащенпв з ХХН IV—V ст., яю дожили до етапу замюно[ нирково[ терапп.
Матер1али та методи
Вщповщно до мети й завдань дослщження було ретроспективно проаналiзовано медичну докумен-тацiю (упродовж 2 роюв) 42 хворих на ХХН IV—V стадй (табл. 1).
Критерн включення до до^дження: хвор! на ХХН IV—V ст. (ШКФ < 29 мл/хв/1,73 м2), як1 на момент проведення аналiзу не отримували замюно[ нирко-во[ терапп.
Критерн виключення: гострий шфаркт мiокарда менше 3 мюящв; гостре порушення мозкового кро-воо61гу менше 3 м1сяц1в; порушення ритму, що ви-магали медикаментозного лiкування; хронiчна сер-цева недостатшсть III ст.; тромбоемболiя легенево[ артерщ анемй, обумовленi шшими факторами; па-толопя щитопод16но[ залози; гостре пошкодження нирки.
Дiагноз ХХН було встановлено вщповщно до кл1н1чних протокол1в, рекомендованих МОЗ Укра-[ни та бвропейським товариством нефрологiв.
Лiкування хворих проводилося згщно з Наказом МОЗ Украши вщ 11 травня 2011 року № 280/44 «Про затвердження стандарту та ушфжованих кл1н1чних протокол1в надання медично[ допомоги з1 спещаль-носп «нефролопя» [10].
ус1м хворим за антропометричними даними роз-раховували шдекс маси тiла (1МТ) за формулою: маса тша (кг) / зрют (м2). У групу з ждм1рною масою тiла були вiднесенi хвор1 з1 значенням 1МТ в1д 25,0 до 29,9 кг/м2, а ожиршня дiагностували при значен-н1 1МТ 30 кг/м2 i бiльше. Артерiальний тиск (АТ) ви-значали методом аускультацп тон1в М.С. Коротко-ва з використанням тонометра п1сля 5-хвилинного
вщпочинку пац1ента. У Bcix пац1ент1в ощнювали показники загального та 6ioxiMi4Horo аналiзу KpoBi та ce4i за загальноприйнятими методиками, визна-чали рiвень залишкового дiурезу. Для виявлення наявностi та характеру ураження нирок у вах пащ-eнтiв обчислено ШКФ за формулою CKD-EPI [11].
yciM хворим проводили електрокардiографiч-не дослiдження (ЕКГ) за допомогою електрокар-дiографа ЮКАРД-200 фiрми UTAS (Украша) в 12 стандартних вiдведенняx з реeстрацieю не менше 4 передсердно-шлуночкових комплексiв. При ЕКГ у 12 вщведеннях вщмчали ознаки порушення ритму та провщносп, гшертрофи лiвого шлуночка (ЛШ) та правого шлуночка, рубцевi змiни. Ппертрофго ЛШ дiагностували згiдно з загальноприйнятими критериями, розробленими M. Sokolov, T. Lyon: сума амп-лпуд зубцiв Sv1 + Rv5 бшьше 35 мм в осiб старше 40 роюв, бiльше 45 мм — в оаб молодше 40 роюв.
Статистичну обробку матерiалiв дослщжен-ня проводили з використанням методiв бюста-тистики, реалiзованиx у пакет програм Statistica v.6.1 (Statsoft Inc., США) (лщензшний номер AJAR909E415822FA). Первинна обробка отрима-них даних проводилася методами описово! статистики з поданням результапв для кiлькiсниx ознак (з урахуванням закону розподшу) у виглядк к1ль-костi спостережень (n), середньо! арифметично! (M), стандартно! похибки середньо! величини (m), стандартного вщхилення (SD). Оцiнка в1рог1дност1 в1дмiнностей середшх для незв'язаних та зв'язаних виб!рок проводилась за критериями Стьюдента (t). Критичне значення р1вня значимостi (р) прийма-
лося < 0,05. Для ощнки взаемозв'язку м1ж ознаками виконувався кореляцшний аналiз з розрахунком ко-ефiцieнтiв рангово! кореляцп Спiрмена (г).
Результати та обговорення
За результатами дослiдження спостерiгалося, що в сшввщношенш чоловiкiв i ж1нок в обстеженш гру-пi переважали ж1нки (табл. 1). Спостерпався бшьш молодший (47,6 ± 11,6 року) середнiй вж пацieнтiв порiвняно з бвропою, що свщчить про те, що пащ-енти бшьш старшого вiку, в яких апрiорi зростае ри-зик розвитку КВУ, не доживають до етапу замюно! нирково! терапп.
Ус пацieнти в дослiдженнi мали артерiальну гiпертензiю (табл. 2) на ™ прийому антигшертен-зивно! терапи. Лжування артерiальноi гшертензп проводили згщно з клшчними протоколами, за-твердженими МОЗ Укра!ни. В середньому пащен-ти отримували 3 антигiпертензивних препарати. Середнш рiвень систолiчного артерiального тиску у обстежених хворих — 162,2 ± 22,8 мм рт.ст., дiасто-лiчного артерiального тиску — 97,6 ± 12,1 мм рт.ст.
Таким чином, серед проаналiзованих iсторiй хвороби хворих на ХХН лише в 11,9 % хворих було досягнуто медикаментозно щльових значень АТ.
Керуючись ЕКГ-крш^ем — шдексом Соколова — Лайона, гiпертрофiя лiвого шлуночка визначе-но у 38 (90,5 %) хворих.
При ощнщ частоти серцевих скорочень (ЧСС) виявлено, що лише 9 (21,4 %) хворих на ХХН мали рiвень ЧСС > 90 уд/хв. Середнш рiвень ЧСС серед обстежених хворих — 82,1 ± 4,7 уд/хв. Таким чином,
Таблиця 1. Кл'н'чна характеристика хворих на ХХН
Показник Спостереження
Загальна ктькють па^енлв, n 42
Стать, n (%): — чоловки — жшки 12 (28,6) 30 (71,4)
Середшй BiK, роки: — чоловiки — жЫки 46,6 ± 9,3 48,1 ± 12,8
Стадiя ХХН ШКФ (мл/хв/1,73 м2) К-сть хворих, n (%)
IV 29-15 11 (22,2)
V < 15 31 (73,8)
АТ, мм рт.ст. Кiлькiсть хворих, n (%) M ± m
АТ систолiчний > 160 14 (33,3) 172,3 ± 6,1
АТ систолiчний 130-159 23 (54,8) 140,7 ± 4,5
АТ цтьовий < 129 5 (11,9) 117,1 ± 3,1
АТ дiастолiчний > 90 31 (73,8) 97,6 ± 6,2
АТ дiастолiчний < 90 11 (26,2) 85,3 ± 4,4
Таблиця 2. Показники артер'шльного тиску в обстежених хворих (n = 42)
виявлена тахiкардiя (ЧСС понад 90 уд/хв) е неспри-ятливим додатковим кардюваскулярним фактором ризику у хворих на ХХН.
Одним iз найважливiших факторiв ризику роз-витку КВЗ е рiвень загального холестерину (ЗХС) [12, 13]. За результатами обстеження було отримано наступш показники ЗХС (табл. 3).
Зпдно з розрахунком i оцiнкою 1МТ у обстеже-них хворих (табл. 4), превалювали надлишкова маса тша та ожирiння 1-2-го ст., що в контекстi кардю-лопчно! патологи було б розщнено як негативний чинник прогнозу [12]. Отже, у хворих на ХХН таю показники, ймовiрно, позитивно впливають на ви-живання хворих i свiдчать про вiдсутнiсть синдрому бшково-енергетично! недостатностi. У той же час серед обстежених хворих вщсутш пацiенти з 1МТ > 40 кг/м2, що дало змогу ощнити це як нега-тивний прогностичний чинник.
На жаль, ощнити тютюнопалшня як один з ва-гомих кардiоваскулярних факторiв ризику КВУ не вдалося через недостатню кшьюсть даних у медич-нш документаци.
Таким чином, можна розглянути частоту ком-бшацп кардiоваскулярних факторiв ризику КВУ у хворих на ХХН (рис. 3).
Серед найбшьш значущих нефрологiчних факто-рiв ризику видшяють анемiю [15]. Анем1я у хворих на ХХН е не тшьки значно поширеною проблемою
при уремп, але й розглядаеться як незалежний фактор ризику КВУ i смертностi [15, 16]. Разом iз ретен-цiею рiдини у хворих на ХХН анем1я вщграе роль в перевантаженнi серця об'емом ^ як наслiдок, при-зводить до ремоделювання лiвого шлуночка за екс-центричним типом гшертрофп. Анем1я погiршуе оксигенацiю тканин, обмежуе фiзичну активнiсть пацiентiв i знижуе яюсть життя.
За нашими даними, спостерталися наступ-нi показники гемоглобiну у обстежених хворих (табл. 5).
Таким чином, у 64,3 % обстежених хворих спо-стертався показник НЬ < 90 г/л, що е значно ниж-че оптимального, описаного у свгговш лiтературi рiвня НЬ, що може бути пояснено значно нижчою забезпечешстю хворих на ХХН IV—V ст. препаратами, стимулюючими еритропоез у додiалiзному перiодi.
Нами було виявлено прямий кореляцiйний зв'язок мж ШКФ та рiвнем НЬ кровi (рис. 4).
Рiвень альбумiнiв кровi у обстежених хворих наведено у табл. 6.
Велику роль, за даними лггератури, в процес до-живання хворих на ХХН вщграе наявшсть залиш-ково! сечь Так, 40 пащенпв (95,2 % обстежених) мали добовий дiурез понад 500 мл. Лише у 2 хворих добова кшьюсть сечi становила менше 500 мл, що асощювалось з гiршим прогнозом.
Таблиця 3. Рiвень загального холестерину кров'1 (п = 42)
ЗХС, ммоль/л Юльмсть хворих, п (%)
> 4,5 21 (50)
3,6-4,5 13 (30,9)
< 3,5 8 (19)
Середшй рiвень ЗХС 4,7 ± 1,3
Таблиця 4. Показник 1МТ у обстежених хворих, п (%)
Показник 1МТ (кг/м2) Ожиршня 3-го ст. > 40 Ожиршня 2-го ст. 35,0-39,9 Ожиршня 1-го ст. 30,0-34,9 Надлишкова маса тта 25-29,9 Нормальна маса тта 18,5-24,9 Дефщит маси < 18,5
Кшькють хворих 0 13 (30,9) 9 (21,4) 7 (16,7) 13 (30,9) 0
20
23
Рисунок 2. Кореляцйна залежнсть м'ж р'/внем ШКФ та рiвнем ЗХС кровi
□ 1 фактор
□ 4 фактори
12 фактори Ш3 фактори 15 факторт []6 фак!^в
Рисунок 3. Частота комб'наци кард'юваскулярних фактор'в ризику КВУ у хворих на ХХН 1У-У ст.
Нами був виявлений прямий кореляцiйний зв'язок мГж ШКФ та кiлькiстю залишково! сечi у об-стежених хворих (рис. 5).
За показниками добового аналiзу сечi ощнюва-лась наявшсть протешури. За нашими даними, у 34 хворих (80,9 % обстежених) було виявлено проте!н-урiю помiрного ступеня (< 1,5 г/добу).
Зпдно з даними реестру бвропейсько! асощаци нефрологiв, кiлькiсть хворих з термшальною ХНН, обумовленою ЦД (цукровий дiабет) 1-го та 2-го ти-тв, якi перебувають на дiалiзi, становить 26 %. Серед обстежених нами хворих ЦД мав мюце у 8 (19 %) хворих, серед яких ЦД 1-го типу становив 62,5 %, а ЦД 2-го типу —37,5 %. Цей показник е маркером того, яка кГльюсть хворих з тяжким перебпом ЦД та дiабетичною нефропапею доживае до етапу замю-но! нирково! терапи [17].
Частота комбшацп нефролопчних факторiв ри-зику у хворих на ХХН наведено на рис. 6.
Для об'ективно! ощнки впливу комбшацп фак-торiв ризику на дожиття хворих до замюно! нирково! терапГ! було проан^зовано частоту комбшацп
Рисунок 4. Кореляц'1йний зв'язок мiж ШКФ та рiвнем НЬ кровi
кардюваскулярних та нефролопчних факторiв ри-зику (рис. 7).
Отримаш результати засвщчили обернену за-лежнiсть мГж кГльюстю факторiв ризику i кiлькiстю хворих, що дожили до етапу замюно! нирково! терапГ!.
З метою виявлення найбшьш вагомих чинникiв доживання хворих до замюно! нирково! терапи було розглянуто частоту виявлення кожного окремо взятого фактора ризику (рис. 8).
3500
3000
2500
£ 2000
5? 1500 Э
" 1000
500
/о оо о о
о > о о
/ > ——- о • >7
\
о
0 2 4
10 12 14 16 18 20 22 24
ШКФ, мл/хв: залишкова сеча, мл: г = 0,3222, р = 0,0426
Рисунок 5. КореляцШний зв'язок м'ж ШКФ та клькстю залишково)' сечi у обстежених хворих
□ 0 фаю^в ■ 1 фактор □ 2 фактори □ 3 фактори
Рисунок 6. Частота комбшацп нефролопчних фактор'в ризику у хворих на ХХН
Таблиця 5. Р'вень НЬ серед обстежених хворих (п = 42)
НЬ, г/л Кiлькiсть хворих, п (%)
70-90 27 (64,3)
91-109 8 (19)
110-120 5 (11,9)
120 2 (4,8)
Середшй рiвень гемогпобЫу 91,6 ± 21,8
Таблиця 6. Рiвень альбум'ш'в кров '1 в обстежених хворих (п = 42)
Альбумши крови г/л Кiлькiсть хворих, п (%)
> 35 25 (59,5)
< 35 17 (40,5)
Середшй рiвень альбум^в кровi 37,5 ± 5,4
Рисунок 7. Частота комб'шацп кардюлопчних i нефрологчних факторiв ризику у хворих на ХХН
%
■ Кардюваскуляры фактори ризику □ Нефролопчы фактори ризику
Рисунок 8. Частота виявлення кожного окремо взятого фактора ризику у хворих на ХХН
Отримаш дат свщчать, що XBopi на ХХН, як дожили до замюно'1 нирково'1 терапп, мали добовий дiурез понад 500 мл, ЧСС менше 90 уд/хв, piBeHb САТ у таких пащенлв пiдтримувався медикамен-тозно на piBrn менше 160 мм рт.ст., також характерною ознакою е рiвень ЗХС кровi > 4,5 ммоль/л та 1МТ понад 25 кг/м2. Даний аспект слщ оцшюва-ти з точку зору необхщност жорсткого контролю заходiв щодо ренопротекцй' та вторинно'1 профь лактики КВЗ.
Результати, отримаш у дослщженш, можуть бути перспективними при розробщ профшактичних за-ходiв у хворих на ХХН з метою зменшення кардю-васкулярних ускладнень i зб1льшення в1дсотка хворих, що доживуть до замюно'1 нирково'1 терапп.
Висновки
1. Серед кардюваскулярних факторiв ризику у хворих на ХХН IV—V ст. до несприятливих пре-дикторiв КВУ слщ вщнести: вiк хворого та рiвень ЗХС понад 4,5 ммоль/л, резистентну артерiальну
гiпертензiю на тлi прийому > 3 антигiпертензивних засобiв. Вкрай несприятливими кардюваскуляр-ними факторами ризику для хворих на ХХН е та-хiкардiя (ЧСС понад 90 уд/хв) та рiвень САТ понад 160 мм рт.ст. на rai прийому антигшертензивних препарапв.
2. Серед нефролопчних факторiв ризику для хворих на ХХН найнесприятлившим е зниження до-бового дiурезу менше 500 мл/добу. Наявнiсть ЦД та тяжко дiабетичноï нефропатй' на rai бшково-енер-гетично'1 недостатностi (гiпоальбумiнемiя < 35 г/л та 1МТ < 18,5 кг/м2) асоцiюеться з пршим прогнозом для виживанням.
3. Серед комбшацп кардiоваскулярних i нефролопчних факторiв ризику у хворих на ХХН найчастше зустрiчалось поеднання 5 факторiв ризику (30 %) хворих, комбшащя бшьшо'1 кшь-костi факторiв ризику е прогностично несприят-ливою.
4. Найбшьш вагомi чинники доживання хворого до замюно'1 нирково'1 терапй": молодий вж (до 40 ро-юв), наявнiсть залишково'1 сечi (добовий дiурез понад 500 мл/добу), вщсутшсть ЦД, велику роль вда-грае контроль САТ < 160 мм рт.ст. та анемп.
Конфлжт iffrepeciB. Автори заявляють про вщсутшсть конфлiкту iнтересiв при пiдготовцi дано'1 статтi.
1нформац1я про внесок кожного автора
Курята О.В. — концепцш i дизайн дослщження; Фролова 6.О. — збирання й обробка матерiалiв, аналiз отриманих даних, написання тексту; Ящен-ко Т.Д. — збирання матерiалiв.
Рецензенти: д.м.н, проф. И.М. Фуштей, д.м.н., ст.н.с. 1.В. Дроздова.
References
1. Levey AS, Atkins R, Coresh J, et al. Chronic kidney disease as a global public health problem: approaches and initiatives - a position statement from Kidney Disease Improving Global Outcomes. Kidney Int. 2007 Aug;72(3):247-59. doi: 10.1038/ sj.ki.5002343.
2. Kuryata AV, Frolova EA. Lipidnyj obmin i kardio-vaskuljarnyj ryzyk u hvoryh na hronichnu hvorobu nyrok : mono-grafija [Lipid exchange and cardiovascular risk in patients with chronic kidney disease: monograph]. Dnipro: Gerda; 2013.112 p. (in Ukrainian).
3. Couser WG, Remuzzi G, Mendis S, TonelliM. The contribution of chronic kidney desease to the global burden of major noncommunicable disease. Kidney Int. 2011 Dec;80(12):1258-70. doi: 10.1038/ki.2011.368.
4. Ene-Iordache B, Perico N, Bikbov B, et al. Chronic kidney disease and cardiovascular risk in six regions of the world (ISN-KDDC): a cross-sectional study. Lancet Glob Health. 2016 May;4(5):e307-19. doi: 10.1016/S2214-109X(16)00071-1.
5. Melnik OO. Cardiorenal syndrome: diagnosis and treatment. Poki. 2017;6(1):2-14. doi: 10.22141/23071257.6.1.2017.93777. (in Russian).
6. Vizir VA, Berezin AE. Cardiorenal syndrome. Arterialnaya Gipertenziya. 2011;(16):100-109. (in Russian).
7. Ronco C, Bellomo R, McCullough PA, editors. Cardiorenal Syndromes in Critical Care, Series: Contrib Nephrol, Vol 165. Basel: Karger; 2010. 366 p. doi: 10.1159/is-bn. 978-3-8055-9473-8.
8. Kolesnyk MO, Lapchinska II, Tashchuk VK, et al. Kardiovaskuljarni uskladnennja u hvoryh na hronichnu hvorobu nyrok [Cardiovascular complications in patients with chronic kidney disease]. Kyiv: Poligraf plius; 2010. 224p. (in Ukraine).
9. Jalal DI, Chronhol M, Chen W, Targher G. Uric acid as a target of therapy in CKD. Am J Kidney Dis. 2013 Jan;61(1):134-46. doi: 10.1053/j.ajkd.2012.07.021.
10. Ministry of Health of Ukraine. Order № 280/44 dated May 11, 2011. On the approval of the standard and unified
clinical protocols for the provision of medical care in the specialty Nephrology. Available from: http://old.moz.gov.ua/ua/portal/ dn_20110511_280.html. Accessed: May 11, 2011. (in Ukrainian).
11. Kidney Disease: Improving Global Outcomes (KDIGO). Clinical Practice Guideline for the Evaluation and Management of Chronic Kidney Disease. Kidney Int Suppl. 2013 Jan;3(1):1-150. doi: 10.1038/kisup.2012.76.
12. Melynik OO. Metabolic syndrome and the risk of chronic kidney disease. Poki. 2017;6(2):80-90. doi: 10.22141/23071257.6.2.2017.102785. (in Russian).
13. Melnyk OO. Disorders of lipid metabolism and its correction in chronic kidney disease. Poki. 2016;(16):85-95. doi: 10.22141/2307-1257.2.16.2016.72751. (inRussian).
14. Vazini ND, Norris K. Lipid disorders and their relevance to outcomes in chronic kidney. Blood Purif. 2011;31(1-3):189-96. doi: 10.1159/000321845.
15. Kidney Disease: Improving Global Outcomes (KDIGO) Anemia Work Group. KDIGO Clinical Practice Guideline for Anemia in Chronic Kidney Disease. Kidney Int Suppl. 2012 Aug;2(4):1-150. doi: 10.1038/kisup.2012.37.
16. Kuryata AV, Frolova EA. Morphofunctional state of myocardium and its damages under influencing of anemia treatment by the erythropoiesis-stimulating agents in patients on maintenance hemodialysis. Ukrainian Journal of Nephrology and Dialysis. 2011;(32):39-48. (in Russian).
17. Skaliy NM. Drug Treatment of Diabetic Nephropathy on Hyperfiltration Stage. Poki. 2016;(15):71-73. doi: 10.22141/2307-1257.1.15.2016.71485. (in Ukrainian).
OTpuMaHO 02.04.2018 ■
Курята А.В.1, Фролова Е.А.1, Ященко Т.Д.2
1ГУ «Днепропетровская медицинская академия МЗ Украины», г. Днепр, Украина
2КУ «Областная клиническая больница им. И.И. Мечникова», г. Днепр, Украина
Анализ факторов дожития до заместительной почечной терапии пациентов с хронической болезнью почек
Резюме. Актуальность. Взаимосвязи между хронической болезнью почек (ХБП) и кардиоваскулярными заболеваниями (КВЗ) являются важными и комплексными, характеризуются наличием многочисленных неблагоприятных факторов по сравнению с больными с самостоятельными КВЗ. Цель исследования: оценить частоту факторов кардиоваскулярного риска сердечно-сосудистых осложнений, нефрологических факторов риска и их комбинацию у пациентов с ХБП 1У—У ст., которые дожили до этапа заместительной почечной терапии. Материалы и методы. Ретроспективно проанализирована медицинская документация (в течение 2 лет) 42 пациентов (мужчин — 12 (28,6 %), женщин — 30 (71,4 %)) с ХБП 1У—У стадией, которые на время проведения анализа медицинской документации не получали заместительную почечную терапию. Всем больным рассчитывали индекс массы тела (ИМТ), определяли артериальное давление (АД), частоту сердечных сокращений (ЧСС), оценивали показатели общего и биохимического анализа крови, мочи, определяли уровень остаточного диуреза. У всех больных вычислялась скорость клубочковой фильтрации (СКФ) по формуле CKD-EPI. Статистическая обработка материалов исследования — пакет программ Stаtisticа
v.6.1 (Statsoft Inc., США). Результаты. Средний возраст пациентов составил 47,6 ± 11,6 года. Полученные данные показали, что больные ХБП, которые дожили до заместительной почечной терапии, имели суточный диурез более 500 мл, ЧСС менее 90 уд/мин, уровень САД у таких пациентов поддерживался медикаментозно на уровне менее 160 мм рт.ст., также характерным признаком был уровень общего холестерина (ОХС) крови > 4,5 ммоль/л и ИМТ более 25 кг/м2. Нами была обнаружена прямая корреляционная связь между уровнем СКФ и уровнем ОХС крови (г = 0,32, р = 0,04); между СКФ и уровнем гемоглобина крови (г = 0,39, р = 0,01) и прямая корреляционная связь между СКФ и количеством остаточной мочи у обследованных больных (г = 0,32, р = 0,04). Выводы. Наиболее значимыми факторами дожития больного ХБП до заместительной почечной терапии являются молодой возраст (до 40 лет), наличие остаточной мочи (суточный диурез более 500 мл/сут), отсутствие сахарного диабета. Большую роль играет контроль систолического АД < 160 мм рт.ст. и анемии.
Ключевые слова: хроническая болезнь почек; кардиова-скулярные заболевания; факторы риска; заместительная почечная терапия
O.V. Kuryata1, Ye.O. Frolova1, T.D. Yashenko2
1State Institution "Dnipropetrovsk Medical Academy of the Ministry of Health of Ukraine", Dnipro, Ukraine 2Mechnikov Dnipropetrovsk Regional Clinical Hospital, Dnipro, Ukraine
Analysis of the factors of survival to renal replacement therapy in patients with chronic kidney disease
Abstract. Background. The relationship between chronic kidney disease (CKD) and cardiovascular diseases is important and is characterized by the presence of numerous adverse factors compared with patients with cardiovascular disease alone. The purpose of the study is to evaluate the incidence of risk factors for cardiovascular complications, nephrologi-cal risk factors and their combination in patients with CKD stage IV—V, who survived to the stage of renal replacement therapy. Materials and methods. Retrospectively, we have analyzed medical records (for 2 years) of 42 patients (12 (28.6 %) men, 30 (71.4 %) women) with CKD stage IV-V, who by the time of medical records analysis did not receive renal replacement therapy. All patients underwent the following measurements: body mass index, blood pressure, heart rate, complete blood count and biochemical blood test, the level of residual diuresis. To determine glomerular filtration rate (GFR), we used Chronic Kidney Disease Epidemiology Collaboration equation. Statistical processing of research materials was performed by means of Statistica v. 6.1 software package (Statsoft
Inc., USA). Results. The mean age of patients was 47.6 ± 11.6 years. The study showed that patients with CKD, who survived to renal replacement therapy, had daily diuresis more than 500 ml, heart rate less than 90 bpm. Systolic blood pressure in such patients was maintained with drugs at the level of not less than 160 mmHg. The level of total cholesterol more than 4.5 mmol/l and body mass index more than 25 kg/m2 were also characteristic features. We found a direct correlation between GFR and total cholesterol (r = 0.32, p = 0.04), GFR and hemoglobin (r = 0.39, p = 0.01) and a direct correlation between GFR and the amount of residual urine (r = 0.32, p = 0.04). Conclusions. The most significant factors of survival of a patient with CKD before renal replacement therapy are: young age (under 40 years), presence of residual urine (daily diuresis more than 500 ml/day), absence of diabetes mellitus. The control of anemia and systolic blood pressure < 160 mmHg are of particular importance.
Keywords: chronic kidney disease; cardiovascular diseases; risk factors; renal replacement therapy
