CC BY
103
УДК 339.137.2
ВПЛИВ ПОМИЛКОВИХ УЯВЛЕНЬ НА ЕКОНОМ1ЧНУ ДИНАМ1КУ В УМОВАХ РИНКОВО1 ТРАНСФОРМАЦП
Олшник М.В., астрант (ХНУ м. В.Н.Каразта)
Обтрунтовано висновок, що для трансформацшно'1 економiки характерними е наявтсть та розповсюдженкть, о^м традицшних помилкових уявлень щодо природи та зм^ту певних економiчних явищ, також i свiдомо розповсюджуваних помилкових уявлень з метою консервацП у сустльтй свiдомостi хибних поглядiв, завдяки яким полегшуеться мантулювання нею i тим самим викривлеш погляди щодо шляхiв розв 'язання економiчних проблем. Це, у свою чергу, в умовах кланово-олiгархiчноi держави та економки, слугуе збереженню олiгархату та продовженню гальмування нагальних соцiально-економiчних перетворень.
Ключовi слова: економiчна поведшка, помилковi уявлення, економiчне зростання, трансформацшна економта.
Постановка проблеми у загальному вигляди Проблематика впливу психолопчних чиннишв на процес прийняття економiчних ршень та економiчну поведшку людей до тепершнього часу недостатньою мiрою враховувалась при дослвдженш проблем ринково1 трансформаций хоча свггова економiчна наука доволi устшно освоша цей пласт наукового знання, прикладом чого можна назвати розробки Дж. Кейнса (ввдомий «основний психологiчний закон»), працi Нобелiвських лауреатiв Р.Лукаса (теорiя рацiональних очшувань), В.Смiта, Г.Саймона, М.Алле, Д.Канемана та шших вiдомих вчених [див.: 8]. Але свгтова фiнансова криза 2008 р. показала, що як економiчна наука, так i господарська практика навпъ у розвинених кра!нах так i не навчились адекватно враховувати вплив цього чинника на економiчне зростання.
Анал1з до^джень i публтацш останнгх ротв. Д.Канеман в однш iз сво!х останнiх праць, написанш у 2006 р. у сшвавторсга з А.Крюгером, Д.Шкейдом, Н.Шварцем та А.Стоуном [11], наводить результати багатьох дослвджень, згiдно з якими, стутнь задоволення людей ввд життя не залежить вiд рiвня !х добробуту, а отже, мотиви економiчноl поведшки сучасно! людини не можуть бшьше пояснюватись прагненням до пiдвищення матерiального добробуту та рацiональними економiчними дiями задля досягнення ще1 мети. На ввдмшу вiд традицiйних припущень, що учасники ринку керуються мiркуваннями власно! вигоди i здатнi на розумш ди задля досягнення ще1 мети, дослщження Д.Канемана та його прихильнишв показали, що люди часто приймають безрозсуднi з економiчноl точки зору i часто невигiднi !м самим ршення, причому це стосуеться як ршень щодо виробництва (iнвестування), так i рiшень щодо споживання.
Причини тако! поведiнки людей досi не е з'ясованими у повнш мiрi та ще чекають сво!х
дослвднишв. Але можна стверджувати, що одш з них можуть бути пов'язаш iз стереотипами людського мислення, а iншi - з пiдсвiдомими моментами людсько! життедiяльностi.
Зазначене е дуже актуальним для умов трансформацшно1 економши, зокрема, украхнсько!, оск1льки в наших умовах утримансьш настро1 е дуже розповсюдженими. Частково це е наслвдком збереження iнституту державного патерналiзму, який сформувався за часiв панування адмшстративно-командно1 системи. Але, крiм того, це е ввдображенням певних рис нацюнального характеру, як1 зводяться до небажання прикладати багато зусиль задля досягнення фшансового успiху, i тому устх сусiда викликае несприйняття, а то 1 отр як на рiвнi побутових взаемодiй, так i на рiвнi формальних норм та правил, яш часто-густо мають дестимулюючий характер, оскшьки формуються на базi популютських настро1в у суспiльствi.
Психологiчнi чинники економiчного зростання та розвитку розглядають С. Гурiевой [3, 4, 5], Ю.Ольсевича [7, 8, 9] та шших авторiв. Зокрема, С. Гурiев також вважае, що помилковi уявлення людей (серед яких треба ввдзначити не тiльки власне помилки, але й рiзнi «теори змов», забобони, мiфи сусшльно1 свiдомостi, iмпульсивну пвдсввдому реакцiю на зовнiшнi економiчнi збурення тощо) часто справляють дуже сильний, у тому числ негативний, вплив на економiчну поведiнку людей та прийняття ними ршень щодо споживання, заощадження та швестування. По-перше, це недостатнш рiвень економiчноl освiченостi людей, який е головним чинником нерацюнально1 економiчноl поведiнки. По-друге, на нашу думку, це стан само1 економiчноl освии i науки та взагалi уие1 системи вищо1 освiти i науки в крш'ш. С.Гурiев, як нам видаеться, мав би видшити це як окрему самодостатню причину, але не зробив цього, i тому ми докладшше зупинимось
© Олшник М.В.
Вкчшк економ1ки транспорту 1 промисловост1 № 28, 2009 48
на до цього чинника.
Зважимо у зв'язку з цим ще на один момент, який, на нашу думку, ще недостатньо враховуегься при дослвдженш шституцшно1 динамiки траисформацiйноl економiчноi сисгеми. На нього чи не вперше звернув увагу А. Олейник. Мова йде про шститут поколiння, який вщграе дуже важливу регулюючу роль у забезпеченш сгалосгi сощально-економiчноl сисгеми га виборi стратепчного напряму И розвигку. Як щдкреслюе А.Олейник, «катеroрiя поколiння е не менш важливою, нiж пояснения га пророкування соцiально-економiчноl динамши» [7, с. 252]. Саме гому зросгае важливiсть засгосування результапв дослвджень ново! науково! дисциплши - полггично! демографи.
Цей момент е дуже важливим саме для Укра1ни, оск1льки невтiшнi результати ринкових реформ в нашiй краiнi багато в чому пояснюються тривалим збереженням у владi колишньо1 радянсько1 партгоспноменклатури з и антиринковою ментальнiстю, помноженою на ввдсутшсть iнiцiативностi та готовносп брати на себе вiдповiдальнiсть за результати свого правлшня. Ця вщсутшсть формувалась протягом десятирiч iснування СРСР, коли кращ нацiональнi кадри висувались на роботу до Москви, а на периферп залишались слухнянi виконавщ партiйних директив союзного центру.
Саме це стало тим шдгрунтям, на якому попм сформувалась так звана нова нацюнальна елiта, яка к1нець к1нцем заблокувала ринковi реформи. При цьому, як вiрно, на нашу думку, зазначае О.Гаврилишин, такого становища можна було б уникнути, якби незалежницьк1 сили (Рух) вiдверто i з готовшстю не пiшли на «фаустiвську угоду» (за висловом Т.Кузьо) з колишшми комунютами щд проводом Кравчука. «Останш гарантували щдтримку незалежностi, а першi погодились дозволити старiй комунiстичнiй iерархil формувати уряд» [1, с. 242-243].
По-трете, важливим джерелом помилкових уявлень стають випадки, коли шдиввди, сввдомо чи нi, поширюють мiфи i стереотипи, дшчи в сво1х приватних iнтересах.
Невиршеш частини загальног проблеми. Саме цей чинник до цього часу майже не аналiзуеться у нашiй науковш лiтературi, за винятком окремих публшацш, присвячених iнституту лобiзму. Але, на нашу думку, сам по собi шститут лобiзму е результатом до iнших чинник1в, у тому числi тих, про як1 тут йдеться. Можна навести багато прикладiв, коли люди, чия професiйна дiяльнiсть пов'язана з конкретною галуззю або сферою, постшно надають суспiльству iмпульси щодо переконання його в тому, наскшьки важливою i корисною е 1хня дiяльнiсть. Дйсна серйозна проблема полягае в тому, що така поведiнка дедалi часпшае з боку ввдповвдних державних оргашв, в тому числi тих, що
здiйснюють регуляторну дiяльнiсть у ввдповвдних сферах економiчноl дiяльностi. В УкраМ упродовж усього перiоду и незалежносп формувався i нарештi сформувався потужний механiзм бюрократично1 регламентаци економiчноl дальности, який сам став iнституцiйною перешкодою на шляху прогресивних змiн шституцшного устрою соцiально-економiчного жигтя краши. I тут, як це не парадоксально на перший погляд, населення та держава часто думають та даюгъ в одному напрямку, далекому ввд траектори ринкового розвигку, що щдтверджуегься i даними емпiричних дослвджень.
Тривалий час в економiчнiй теори застосовувався щдхвд, в1дпов1дно до якого держава повинна брати на себе виконання тих функцш, як1 ринок виявляеться неспроможним виконувати. Саме завдяки такому щдходу свого часу було обгрунтовано необхвдшсть активного виконання державою функцiй забезпечення охорони здоров'я та освiти, тобто надання сусп1льних благ.
Але згодом виявилось, що проблема полягае в тому, що i держава часто виявляегься неспроможною виконувати функцц, як1 раиiше виявився неспроможним виконувати ринок. Це питання останшм часом активно розробляеться у науковш лггератург Зокрема, М. Домбровськи, який спецiально розглядае дiяльнiсть трансформацшно1 держави в постiндустрiальну епоху, зазначае, що головна проблема, як на концептуальному, так i на практичному рiвнi, полягае в чггкому визначенш меж суспiльних благ i зони вiдповiдальностi держави, тобто тих функцш i задач, яких нiхто, о^м держави, ефективно виконати не може. Ва iншi повиннi бути переданий у ведення приватного сектора.
Звичайно ключовим аргументом за передачу державi певних функцiй i завдань е недосконалють ринку. I дуже легко, особливо полггикам i урядовцям, переконувати сустльство, що ринок в даиiй сферi не працюе i не мае шансу запрацювати, тому вiдповiдальнiсть за ршення ц^ех проблеми повинна лежати на державг Але звичайно не задаеться iншого питання: а чи здатна держава виршити цю задачу? Чи буде держава цей конкретний мандат виконувати усшшшше i бшьш ефективно, н1ж ринок? [див.: 6].
Мета статтi - з'ясувати, як i чому в умовах ринково! трансформаци набувають широкого поширення мiфи суспiльноi свiдомостi, як1 пот1м гальмують ринковi реформи та економiчне зростання.
Викладення основного матерiалу.
Вважаемо, що правильним буде пхдххд, який базуеться на сшвставленш недосконалостi ринку з недосконалютю держави в1дносно кожно1 конкретно1 функцil i задачi. Особливо гостро це питання стохть в перехвдних економiках, оск1льки значна частина посткомутстичних держав ( тому числi Укра1на) все ще не встигла повнютю
В1сник економ1ки транспорту 1 промисловосп № 28, 2009
адаптуватися до функцюнування в ринкових умовах. У зв'язку з цим необхвдно чггко усввдомлювати обмежений потенцiал
посткомунiстичноï держави у виконаннi будь-яких функцiй, особливо бшьш складних.
В умовах трансформаци державi доводиться вирiшувати новi завдання, пов'язанi i3 економiчною лiбералiзацieю, приватизащею, формуванням нових ринкових iнститутiв, а також шститупв громадянського суспiльства. Протщлччя полягае в тому, що виршення усiх цих завдань потребуе обмеження ролi само'' держави. Це, звичайно, непросто, оск1льки як полiтики, i бюрократiя далеко не завжди защкавлет в обмеженнi своïх повноважень та реального впливу. В чому полягають причини тако'' поведiнки?
М.Домбровськи вважае, що головною причиною е вдеолопчш мiркування, а саме переконання у всемогутнш ролi держави, що е iлюзiею, оск1льки насправдi держава бувае неспроможною вирiшувати вiдповiднi проблеми або взагал^ або в конкретних умовах посткомушстичного перiоду.
Але у збереженш надмiрного державного регулювання зацiкавлений не тшьки сам державний апарат. Тут зад1яш також iнтереси бiзнесу, особливо олнатачного, який щд приводом гасел сусшльного штересу насправдi дбае про захист себе ввд конкуренцiï.
Саме тому з боку державного апарату завжди юнуе спокуса розширити поле активносп i повноважень державних оргашв. Але тут, на нашу думку, дшть i психологiчнi чинники. З цього приводу цiкавi мiркування мютяться у останнiх працях Ю.Ольсевича, який звертае увагу саме на психолопчш засади виникнення механiзму гальмування економiчного зростання та виникнення економiчних криз.
Ц засади полягають в юнуванш рiзних психiчних тип1в особистостi, кореш юнування яких слад шукати в людських iнстинктах. Так, серед кашталюпв видiляеться щонайменше 4 таких типи -хижак, новатор, рутинер та опортунют [ 10, с.30]. Так само серед людей, яш не е схильними до здiйснення щдприемницько'' дiяльностi, можна видiлити теж 4 типи - люди з домшуванням шдиввдуалютичних схильностей, особи з соцiалiетарним ухилом, творчi особистосп та врiвноваженi суб'екти [ с.31]. Цiкаво, що П.Грегор^ аналiзуючи сталiнську модель економiчноï' диктатури, також висувае версш щодо юнування 4 моделей економiчноï' диктатури -«наукового планування», оседлого грабiжника, диктатора-егоюта та диктатора-реферi [2, с. 23-25]. Тобто, саме психолопчш особливосп домшуючих владних прошаркав суспiльства та проввдних менеджерiв щдприемств справляють неабиякий вплив на траекторш соцiально-економiчного розвитку будь-яко'' кра'ни.
З цього Ю.Ольсевич робить дуже цiкаве припущення. «Можна припустити, що оптимальною е така структура суспiльства, коли на чолi органiзацiй економiчноl сфери стоять особи з шновацшно^ндиввдуалютичною психiкою, на чолi органiзацiй сощально1 сфери - особи з сощетарною психикою, а законодавчу, судову та виконавчу владу складають особи з р1вноважною психшою.
Наближення до такого суспiльства потребуе шституцшних умов та демократичних процедур, що забезпечують поступове та повсюдне «вичавлення» зi сво1х позицiй ойб, як1 не ввдповвдають цим позищям за сво1м псих1чним типом (включаючи i рiвень здiбностей) та замшою !х особами з адекватним типом психши» [10, с. 39-40].
Зазначена гшотеза потребуе свого подальшого дослвдження, але, на наш погляд, вона е дуже перспективною, оскшьки дозволяе значною мiрою нiвелювати об'ективiстський шдхвд до визначення можливих тенденцiй та векторiв розвитку окремих держав за допомогою врахування псих1чних та психологiчних особливостей lхнiх лiдерiв. На побутовому рiвнi особистiсний вплив лiдерiв на результата суспiльно-економiчного розвитку кра1н не викликае заперечень, але наукове обгрунтування цього впливу ще е далеким ввд свого завершення.
Цдкаво, що Ю.Ольсевич в шшш статтi [9] намагаеться реалiзувати свiй п^дх^д до виявлення психолопчних аспекпв сучасно1 свiтовоl фiнансовоl кризи, i робить це, на наш погляд, досить переконливо. Зокрема, розглядаючи переважний тип економiчноl поведшки американського вищого менеджменту у проввдних корпорац1ях, вiн наголошуе на тому, що ця поведiнка найлiпшим чином щдпадае п1д визначення моделi капп'алюта-хижака, який прямуе до свое1 цiлi попри будь-як1 моральнi обмеження та прорахування можливих негативних насладив свое1 дiяльностi. Саме завдяки такому типу поведшки i набули особливо широкого розповсюдження похiднi фондовi шструменти, надмiрний розвиток яких (мотивом якого була банальна жадiбнiсть) став одним з чиннишв, що спровокували сватову фiнансову кризу 2008 р.
Цей тип економiчноl поведiнки був доповнений аналогiчним типом поведiнки на м1жнароднш аренi, що призвело до посилення протистояння США фактично з уйм шшим свiтом, включаючи i сво1х традицiйних
зовнiшньополiтичних партнерiв.
З цього випливае необхiднiсть змiни типу економiчноl та полiтичноl поведiнки, i перемога на виборах президента США Б.Обами з його бшьш толерантним ставленням до шших поглядiв на характер та перспективи свiтового розвитку (порiвняно з його попередником) демонструе можливий початок нового етапу розвитку светового спiвтовариства. Подiбних змiн мае зiзнати i економiчна поведiнка американських корпорацш
BicMMU' економ1ки транспорту i промисловосп № 28, 2009
Ми, зi свого боку, зазначимо у зв'язку з цим, що вpaxyвaння псиxологiчниx чинник1в дiяльностi полiтичниx лiдеpiв дозволяe набагато повнiше та коpектнiше пояснити pезyльтaти сощально-економiчного pозвиткy У^аши yпpодовж усього пеpiодy ïï незалежносп. Пpиpодно, нaйбiльший вплив на щ pезyльтaти у зазначеному aспектi спpaвляли yкpaïнськi пpезиденти. Пpичомy тpебa вpaxовyвaти, що пpотягом 1996-2004 pp. (тобто, ввд моменту пpийняття ново1' Конституци i аж до зaпpовaдження недолуго1' конститyцiйноï pефоpми) зaлежнiсть соцiaльно-економiчного життя у кpaïнi ввд особливостей моpaльно-псиxологiчного складу пеpшоï особи деpжaви була дуже сильною. Це пояснюeться тим, що влaднi повноваження пpезидентa були факгично необмеженими, i особистiснi pиси давали себе знати дуже сильно, з ypaxyвaнням сxильностi голови деpжaви доповнювати нaявнi у нього фоpмaльнi повноваження застосуванням потенцiaлy нефоpмaльного впливу на тi чи iншi стоpони життя кpaïни.
Розглядаючи можливостi застосування досягнень псиxологiчноï науки пpи дослвдженш iнститyцiйноï динaмiки тpaнсфоpмaцiйниx кpaïн, ми ввaжaeмо, що абсолютизувати pоль кожного з зaзнaчениx вище псиxологiчниx титв особи не вapто, оск1льки в pеaльномy життi окpемi pиси piзниx псиxiчниx типiв можуть поeднyвaтись в дяльносп однieï особи. Це pобить дослвдження бiльш складним, оск1льки за такого пpипyщення piзко зpостae бaгaтовapiaнтнiсть поведiнки цieï особи у тш чи iншiй ситyaцiï.
Для нас важливо у зв'язку з цим зазначити, що боpотьбa iз помилковими уявленнями в так1й кpaïнi, як наша, e особливо важкою, з огляду на глибину дй' чиннишв pозповсюдження циx уявлень, оск1льки щ чинники дшть не тшьки у буденному життю, але й на всix piвняx влади. Тому лише pозвиток та pозповсюдження економiчноï освгги здатне належним чином спpияти подоланню циx помилковиx уявлень.
Бiльш важливим у зв'язку з цим e те, що дуже багато пpедстaвникiв так звaноï елiти e людьми, що впливають на гpомaдськy думку, i вони сввдомо викоpистовyють негативний досввд pоботи вiтчизняного pинкy для того, щоб дискpедитyвaти pинок взагалт Деяк1 pоблять це щиpо, вважаючи, що iншого pинкy в xpaïm бути не може, iншi - цшком умисно, pозyмiючи, що на юнуючому pинкy 1м живеться значно кpaще, шж жилося б на pеaльномy конкypентномy pинкy. На жаль, люди, що пpиймaють piшення, iнодi не зовсiм pозyмiють пpинципи pоботи pинкy i вщдають пеpевaгy обмеженню конкypенцiï. Це зpозyмiло: конкypенцiю, в щшнциш, нixто не любить, та i не повинен любити, о^м споживaчiв.
Але спpaвa полягae в тому, що споживaчi e погано оpгaнiзовaними, ïx iнтеpеси у влaдi
пpaктично нixто не пpедстaвляe, i тому ввдповвдальшсть економiстiв, yчениx, пpофесiонaлiв полягae якpaз в тому, щоб доводити, що конкypенцiя дiйсно пpиносить благо, ствоpюe стимули для появи новт пpодyктiв, iнвестицiй, pеaлiзye сощально спpaведливi меxaиiзми пеpеpозподiлy товapiв yсеpединi економiки. Можна навести чимало пpиклaдiв подiбноï yспiшноï конкypенцiï. Пеpш за все, ввдзначимо pинок мобiльного зв'язку, який попpи всi iснyючi на ньому пpоблеми pозвивaeгься цiлком устшно. I пов'язано це, в пеpшy чеpгy, з тим, що на ньому не ^адк^ жодноï компани iз ск1льки-небудь значною деpжaвною участю, тому учасники pинкy - щюввдш опеpaтоpи - пpосто вимyшенi вигравати за paxyнок ефективнiшоï pоботи на конкypентномy pинкy.
Слад визнати i те, що часто pозповсюдженню помилковж уявлень пpо економiкy спpияe i щюфесшне спiвтовapиство, яке пpидiляe недостатню увагу тiй або iншiй пpоблемi або обмежyeгься загальними мipкyвaннями. Повною мipою це стосyeгься мaкpоекономiчниx аспекпв pозвиткy. Зокpемa, оцiнки соцiaльниx видатшв деpжaвного бюджету. Ця пpоблемa набула сьогодш неабиякого значення, з огляду на ïï сyпеpполiтизовaнiсть. А економiсти-теоpетики шяк не вийдуть з кола тpaдицiйниx уявлень, як1 в yмовax конкpетноï yкpaïнськоï ситуаци стають помилковими та спотвоpюють уявлення щодо pеaльного впливу, який щ видатки спpaвляють на мaкpоекономiчнy ситуацш. Пояснимо це докладшше.
Класичний кейнсiaнський пiдxiд до сощальнт пpогpaм полягae в тому, що вони pозглядaються як ефективний зааб стимулювання сукупного попиту та чеpез це - подолання економiчного спаду. Бюджетний дефiцит, який пpи цьому виникae та покpивaeться за paxyнок гpошовоï емси, пpизводить до помipноï шфляци, яка теж спpaвляe стимулюючий вплив на сукупний попит, а чеpез нього - i на виpобництво.
Але пpи цьому не г^еба забувати, що iнститyцiйно сощальт пpогpaми спиpaються на ввдповвдш фоpмaльнi ноpми, тобто, на законодавство, яке pегyлюe соцiaльнi виплати. I в цьому випадку виникae об'eктивнa погреба в yзгодженнi pозмipy соцiaльниx виплат iз фiскaльними можливостями економ1ки, тобто з доxiдною базою деpжaвного бюджету. Якщо такого узгодження не вiдбyвaeться, тобто, пpоцес законодавчого фоpмyвaння ноpм, як1 pегyлюють соцiaльнi виг^ати, вiдpивaeться ввд темпiв економiчного зpостaння, то, за умови збеpеження незмiнним податкового тиску на економiкy, неминуче виникae та зpостae дефiцит pеaльного наповнення вiдповiдниx ноpм фiнaнсовими pесypсaми.
В цш ситуацй можливi дек1лька шлямв вiдновлення piвновaги.
BicMMU' eкoнoмiки транстррту i прoмиcлoвocтi № 28, 2009
По-перше, це збшьшення податкового тиску на економшу. Але воно мае сво'' природщ меж1, оск1льки перевищення оптимального рiвня оподаткування господарюючих суб'ектiв сприяе тшшцд економiки та тдриву стимулiв до економiчного зростання.
По-друге, збiльшення масштабiв емiсiï' для покриття зростаючого дефiциту, що теж мае сво'' меж1, оск1льки iнфляцiя, яку обов'язково стимулюватиме такий спосiб, мае властивiсть швидко перетворюватись iз стимулюючого у гальмуючий механiзм щодо економiчного зростання.
Нарештi, по-трете, певний потенщал мае використання мехашзму боргового фiнансування бюджетного дефiциту, у тому чи^ зовнiшнiх запозичень. Але борги треба вщдавати, i за умови, якщо протягом перiоду використання цих запозичень держава виявляеться неспроможною забезпечити вщновлення прийнятних темтв економiчного зростання, тягар боргов сам стане додатковим джерелом обмеження розмiрiв соцiальних виплат.
Оцiнюючи можливостi використання уах цих трьох методiв стосовно укра'нських умов, не можна забувати про те, що уа вони у той чи шший споаб вже використовувались. Але економiчна теор1я до цього часу не виршила питання про те, що робити, якщо потенщал уах трьох способiв вже був повнютю використаний та практично вичерпаний. А саме така ситуащя склалась в останнi роки.
I тому природним способом виник четвертий шлях ввдновлення бажано'' рiвноваги - скорочення соцiальних виплат (якщо не враховувати такий сурогатний шлях, як проста невиплата заробггаих плат бюджетникам, яка у другш половиш 90-х рр. широко практикувалась, як зааб подолання бюджетно'' кризи та гшершфляци). Унiкальнiсть реалiзацiï' цього шляху, саме з точки зору його шституцшного забезпечення, полягае в тому, що таке скорочення ввдбуваеться фактично, але без вщповвдно'' змiни формальних норм. П1сля цього ситуащя остаточно заплутуеться, оск1льки в умовах политично'' нестабiльностi та часто'' змiни урядав цей механiзм використовуеться постiйно, але необхвдшсть врахування настро'в виборцiв робить його об'ектом полгтачних спекуляцiй з боку уах учаснишв полiтичного процесу.
З одного боку, дшчий уряд, готуючи проекти державного бюджету на ввдповвдний рiк, намагаеться протиправно зупинити дш ввдповвдних законiв щодо сощальних виплат задля забезпечення реального фшансування тих виплат, як1 залишаються.
З шшого боку, супротивники уряду, добре розумшчи нереальнiсть повного забезпечення дючим надходженнями до державного бюджету усiх сощальних програм, через судовi рiшення скасовують обмеження дiï' ввдповвдних законiв, а з
третього боку, парламент продовжуе нарощувати нормативну базу щодо нових сощальних виплат.
В результат формуеться замкнуте коло: вiдсутнiсть стимулiв до економiчного зростання породжуе та загострюе дефiцит кошт1в для фiнансування дючих соцiальних програм, а соцiальний популiзм сприяе формуванню все нових таких програм, наслвдком чого стае подальше загострення дефiциту коштiв та посилення вибiркового фiнансування соцiальних виплат.
Мтж тим, аналiтичнi огляди фахiвцiв (або тих, хто вважае себе такими) зосереджуються на критищ соцiальноï' спрямованосп бюджету, вбачаючи в цьому суто популютську полiтику, яка суперечить завданням забезпечення економiчного зростання. Тим самим сусшльству нав'язуються погляди щодо хибносп тако'' полiтики та зовнi правильш альтернативнi пропозицй' ввдносно переходу до формування так званого бюджету розвитку, який мютить ще й так звану iнвестицiйну складову.
Але при цьому забувають, що прямi аналоги з досввдом розвинених кран е некоректними, з огляду на етотт вiдмiнностi нашо'' кра'ни за середшм рiвнем доходiв населення та сощальних стандарпв. Оск1льки цi рiвнi у нас е вкрай низькими, то обмеження сощальних виплат стають могутшм гальмом для економiчного зростання, оскшьки не спонукають працiвникiв до активiзацiï' сво'х трудових зусиль. Справа в тому, що при цьому не враховуеться вкрай високий рiвень сощально'' диференцiацiï' доходiв у суспiльствi, пов'язаний у тому числi i з вадами механiзму матерiального стимулювання пращ, розмiр яко'' порiвняно з шшими кра'нами е вкрай заниженим. I тому варто все-таки пам'ятати, що довгостроковий розвиток -це питання не 100-200 роюв, а щлком осяжного для кожно'' людини перюду 20-30 рок1в. Тобто це горизонт, усередиш якого кожний з нас може ввдчути на собi результата цього розвитку.
I тому риторика щодо популютського характеру зростаючих сощальних виплат е значною мiрою спекулятивною, хоча вона й мае щд собою певш рацiональнi засади. Але, зважаючи на умисний характер розповсюдження в;дпов1дних поглядiв, сл;д в!дкинути и як таку, що мае фактично негативний змiст в;дносно розумiння шляхiв економiчного зростання в конкретно-iсторичних умовах Укра'ни та е ничим шшим, як економiчною короткозорiстю.
Економiчна короткозорiсть, на нашу думку, е одним з найнебезпечшших явищ, з погляду продукування i змiцнення мiфiв, i тому важливо пам'ятати, що люди сьогодтшнього поколiння житимуть не тшьки сьогодш, але й завтра, тому рiзного роду економiчнi забобони мають долатись, а не свщомо розповсюджуватись.
Висновки i перспективи подальших розробок. Таким чином, для трансформацшно'' економши характерними е наявнiсть та
Вкник екоиомiкм транспорту i промисловосп № 28, 2009
розповсюджетсть, о^м традицiйних помилкових уявлень щодо природи та змiсту певних економiчних явищ, також i сввдомо розповсюджуваних помилкових уявлень з метою консерваци у сустльнш свiдомостi хибних поглядiв, завдяки яким полегшуеться маиiпулюваиия нею i тим самим викривленi погляди щодо шляхiв розв'язаиия економiчних проблем. Це, у свою чергу, в умовах кланово-олпатчно1 держави та економши, слугуе збереженню олiгархату та продовженню гальмування нагальних соцiально-економiчних перетворень.
Особлива шкода сввдомо розповсюджуваних помилкових уявлень полягае в тому, що вони, як правило, набувають форму спрощених мiркувань, як1 сприймаються та засвоюються значно легше та усшшшше порiвияно з подоланням традицiйних помилкових уявлень, переважним способом подолання яких е економiчна освiта, яка потребуе ввд людей значно бiльших матерiальних та штелекгуальних ресурсiв.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ
1. Гаврилишин О. Каттатзм для вах чи для обраних? Розбiжнi шляхи посткомутстичних перетвореиь. Пер. з англ..- К.: Вид. дам «Киево-Могилянсьтка академiя», 2007.- 384 с.
2. Грегори П. Политическая экономия сталинизма. Пер. с англ. - 2-е изд.-М.: РОССПЭН; Фонд Первого Президента России Б.Н.Ельцина, 2008.- 400 с.
3. Гуриев С. Как изменит кризис мировую экономику и экономическую науку [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://polit.ru/lectures/2009/05/21/econom.html.
4. Гуриев С. Роль экономики в становлении современных общественных институтов [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://www.polit.ru/lectures/2007/03/29/guriev.html.
5. Гуриев С. Экономическое сознательное и бессознательное: источники ложных представлений об экономике в России [Электронный ресурс]. Режим доступа:
http://www.polit.ru/research/2008/07/08/guriev.html.
6. Домбровски М. Государство и постиндустриальная экономика // Вестник Европы.- 2006.-№18 [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://magazines.russ.ru/vestnik/2006/18/do12-pr.html.
7. Олейник А. Смена поколений в элите и стабильность социально-политической системы / / Отечественные записки.- 2008.- № 4.- С. 237-252.
8. Ольсевич Ю. Психологические аспекты современного экономического кризиса // Вопросы экономики.- 2009.- № 3.- С. 39-53.
9. Ольсевич Ю. Я. О психогенетических и прихосоциальных основах экономического поведения // Вестник МГУ.- Сер. 6. Экономика.- 2008.- № 1.- С. 3-15.
10. Ольсевич Ю. Я. О психогенетических и прихосоциальных основах экономического поведения // Вестник МГУ.- Сер. 6. Экономика.- 2008.- № 2.- С. 3-40.
11. Kahneman D., Krueger A., Schkade D., Schwartz N., Stone A. Would You Be Happy if You Were Reacher? A Focusing Illusion . [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.morgenkommichspaeterrein.de/ressources /download/125 krueger.pdf.
Анотация. Обоснован вывод, что для трансформационной экономики характерным является наличие и распространенность, кроме традиционных ошибочных представлений относительно природы и содержания определенных экономических явлений, также и сознательно распространяемых ошибочных представлений с целью консервации в общественном сознании ошибочных взглядов, благодаря которым облегчается манипулирование им и тем самым искажаются взгляды относительно путей решения экономических проблем. Это, в свою очередь, в условиях кланово-олигархического государства и экономики, способствует сохранению олигархата и продолжению торможения неотложных социально-экономических преобразований.
Ключевые слова: экономическое поведение, ошибочные представления, экономический рост, трансформационная экономика.
Summary. A conclusion is grounded, that one of the essential characteristics of a transformation economy is the presence and prevalence of erroneous views as to nature and maintenance of the certain economic phenomena, except for traditional views also. This views are consciously being expanded with the purpose to preserve the erroneous views in public consciousness and to manipulate with it. Such way of manipulating, in the conditions of the clan-oligarchic state and economy, is the important instrument in the maintainance of oligarchic clans and continuation of braking of urgent socio-economic transformations.
Keywords: economic conduct, erroneous views, economic growth, transformation economy.
Рецензент д.е.н., професор ХНУ 1м. В.Н.Каразта Воробйов €.М.
Експертредакцшног колегп к.е.н., доцент УкрДАЗТЯкименко Н.В.
Вк'иик економжи транспорту i промисловосп № 28, 2009
