CC BY
70АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ОПТИМІЗАЦІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ
ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ
Тимошенко О.В.
Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова
Анотація. У статті висвітлено актуальні питання щодо оптимізації професійної підготовки майбутніх вчителів фізичної культури Приведено поняття «оптимізація» і «оптимальність» та обгрунотовані критерії оптимізації професійної підготовки фахівців фізичного виховання і спорту. Розроблено змістовну модель оптимізації професійної підготовки у ВНЗ, яка включає дві складові: оптимізацію наукової організації педагогічної праці і оптимізацію навчально-виховного процесу.
Ключові слова: оптимізація, оптимальність, професійна підготовка, критерії, зміст, процес.
Аннотация. Тимошенко А.В. Актуальные вопросы оптимизации профессиональной подготовки
будущих учителей физической культуры. В статье раскрыты актуальные вопросы оптимизации профессиональной подготовкибудущихучителей физической культуры Приведены понятия «оптимизация» и «оптимальность», а также обоснованы критерии оптимизации профессиональной подготовкиспециалистов физического воспитания и спорта. Разработана содержательная модель оптимизации профессиональной подготовки в ВУЗе, которая включает две составляющие: оптимизацию научной организации
педагогическоготруда и оптимизацию учебно-воспитательного процесса.
Ключевые слова: оптимизация, оптимальность, профессиональная подготовка, критерии, содержание, процесс.
Annotation. Timoshenko O.V. Actual questions of optimization of professional preparation of future teachers of physical culture. The article deals with actual questions of optimization of professional preparation of future teachers of physical culture. Reduced notions: “optimization” and “optimum”, and also certain criteria of optimization of professional preparation of specialists of physical culture and sport. W orked out the content model of optimization of professional preparation in high school, which includes two constituents: optimization of scientific organization of pedagogical labour and optimization of teaching and educational process.
Keywords: optimization, optimum, professional preparation, criteria, maintenance, process.
Вступ
Проблема підвищення ефективності, створення оптимальних умов для навчання, вибір найкращих варіантів навчання та виховання постійно привертали увагу представників передової педагогічної думки (А.М.Алексюк, В.І.Андреєв, І.Д.Бех, Н.П.Волков, М.О.Данилов, Т.О.Дмитренко, Л.В.Занков, Ч.Г.Куписевич В.І.Лозова, О.М.Максименко, І.Т.Огороднікоц П.І.Підкасистий, М.М.Скаткін, В.О.Сухомлинський В.Г.Шаповаленко, Й.Шнейдер, Г.І.Щукіна та ін.). Але теоретичне обґрунтування системи засобів оптимізації педагогічного процесу стало можливим лише на відповідному етапі розвитку науки і педагогічної практики. Реалізація принципу оптимізації навчання і виховання стала можливою на основі системного підходу, що дало змогу порівняти різноманітні педагогічні вміння, які у своїй сукупності гарантують позитивний результат.
Саме завдання оптимізації професійної підготовки у теоретичному, а не тільки практичному плані, на наш погляд, виникло після ускладнення і розширення кола завдань навчання в умовах застосування новітніх технологій. В умовах накопичення великої кількості методів, засобів і форм навчання постало питання вибору з них найкращих варіантів, коли спостерігається дефіцит часу у студентів і викладача. Те, що дидактика поставила перед собою завдання виходу на оптимальні варіанти рішення, одночасно відображає не тільки загострення протиріч між попитом і можливостями, а і наявність реального потенціалу науково-педагогічних і психологічних ідей, на базі яких могли б бути здійснені спеціальні дослідження в області оптимізації.
Робота виконана за планом НДР Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова
Формулювання цілей роботи.
Метою нашого дослідження є висвітлення актуальних питань професійної підготовки майбутніх вчителів фізичної культурив контексті теорії і практики оптимізації.
Результати дослідження.
Визначаючи зміст оптимізації навчання у ВНЗі, В.І. Бойтко стверджує, що слід виходити з того, що вона базується на соціологічному принципі оптимальності [2]. У цьому принципі зафіксовано основні твердження соціологічної науки відносно способів досягнення суспільством поставленої перед ним цілі. Досягнення суспільством максимального ефекту (економічного, технічного, пізнавального, виховного тощо) при мінімальних затратах матеріальних засобів, людських зусиль і часової об’єктивної вимоги до оптимізації у сфері людської діяльності. Конкретизацією і подальшим розвитком оптимізації є закон оптимальності. У цьому законі діалектично взаємопов’язані ціль і способи її досягнення Що стосується процесу навчання, то закон оптимальності слід розуміти як досягнення максимального педагогічного ефекту при максимальних затратах засобів і зусиль викладача та студентів
За даними А.П. Верхоли робота з оптимізації професійної підготовки буде невизначеною, якщо не будуть сформульовані чіткі критерії, за якими буде здійснюватись оцінка оптимальності системи професійної підготовки фахівця, яка включає в себе систему управління підготовкою фахівців, процес навчання і виховання студентськоїмолоді [4].
На думку М.М. Поташника [В], термін «оптимальний» означає: найкращий з точки зору певних критеріїв. Критерій оптимальності - це ознака, на основі якої відбувається порівняльна оцінка можливих рішень і вибір найкращого із них, тобто критерій результату. Критерії оптимальності допомагають педагогу обґрунтувати своє рішення з вибору найкращого в даній ситуації сполучень форм і методів навчання, структури заняття, системи занять. Критерії оптимальності (ціль, заради якої здійснюється пошук) є фундаментальним поняттям системи пошуку шляхів і засобів досягнення максимальної ефективності її функціонування, важливим елементом будь-якої оптимізаційної моделі. Саме наявність критеріїв відрізняє поняття оптимізації від подібних понять, таких як підвищення ефективності, раціоналізація, модернізація, активізація, удосконаленнята ін.
Як стверджує Ю.К. Бабанський [б, с.49], правильний вибір критеріїв оптимальності - важлива вимога теорії управління, так як невдало вибрані критерії, діючи у багатьох частинах системи, що підпадає оптимізації на протязі тривалого часу, не приводять до тих результатів, які визначені метою.
На нашу думку, слід чітко розрізняти поняття «критерій оптимальності» і «критерій оптимізації», оскільки у літературі вони часто використовуються як ідентичні. Перше із них - це критерій результату, другий - критерій процесу оптимізації. Коли мова йде про систему професійної підготовки, про процес підготовки фахівця, професійної підготовки як явища, то така різниця є конче необхідною, обов’язковою тому, що можливість підміни показників результату показниками процесу є основною умовою виникнення і засобом розвитку формалізму. Так, під час ліцензування чи акредитації у вищому навчальному закладі оцінюється робота, яка проводиться з професійної підготовки фахівців, а не досягнуті результати що виражаються у якості підготовлених спеціалістів, а саме: кількість фахівців, які займають керівні посади у педагогічній галузі, працівників з різними науковими ступенями і званнями, вчителів різних категорій, що шкодить справі професійній підготовці фахівців у нашій державі.
Аналізуючи саме поняття «оптимальність системи професійної підготовки фахівців у вищій школі» і практики використання критеріїв А.П. Верхола робить певні обмеження [3]. Перш за все критерій повинен
спрямовувати професійну підготовку фахівця на всебічну і цілісну реалізацію завдань, змушувати викладачів зводити до мінімуму помилки, максимально використовувативсі можливі резерви, тобто критерій повинен слугувати важливим засобом досягнення цілей, які поставлені в самому визначенні оптимізації. При цьому, коли мова йде про критерії оптимізації такого складного утворення, як система професійної підготовки фахівця, то вони повинні бути цілісними, характеризувати у своїй сукупності найвищий можливий інтеграційний рівень розвитку системи, а не давати тільки часткові оцінки окремим елементам системи. Але оскільки сама система є складною і поліструктурною, то ця обставина передбачає велику кількість критеріїв; кожний аспект, кожна структура системи може мати свої критерії оптимальності, зокрема критерії оптимізації навчання і виховання. Однак практика показала, що велика кількість критеріїв викликає певні труднощі у їх використанні Тому необхідно прагнути до скорочення кількості критеріїв за рахунок їх зменшення. При цьому найкраще для практичного використання є варіант, коли критерії зменшені до одного. Проблема ускладнюється тим, що «механізми» такого зменшення не розроблені навіть у кібернетиці, які б розкривали найбільш загальні закономірності оптимізації систем, складові частини яких допускають формалізацію без спотворення своєї суті.
На нашу думку, перший критерій - досягнення максимально можливого результату функціонування системи професійної підготовки фахівця. Перш за все необхідно довести, що не можна задовольнятися лише простим підвищенням результату, що необхідний найбільш можливий для даних умов рівень. Обґрунтування цього критерію знаходиться в об’єктивних соціально-економічних законах. Відомо, що основний економічний закон визначає ціль виробництва і шляхи її здійснення, а ціль ця полягає не в будь-якому, а в найбільш повному задоволенні матеріальних і культурних потреб людства, які збільшуються шляхом постійного підвищення ефективності виробництва Ступінь задоволення постійно зростаючих потреб людини знаходиться у постійній залежності від темпів розвитку виробничих сил суспільства Г оловною з яких, як стверджує М.В. Бочугін, є людина, яка може найбільш повно віддавати себе суспільству, будучи всебічно і гармонійно розвинутою особистістю [7]. Тому оптимізація не може задовольнятись простим підвищенням результативності та досягненням кращого, ніж раніше рівня, а вимагає найвищого для даних умов результату. Вимоги максимальності підсумків у першому критерії оптимальності заставляє педагогів шукати не часткове покращення за рахунок удосконаленняякогось одного чи декількох елементів системи, а удосконалюватидо найвищого рівня всі компоненти і елементи системи професійної підготовки разом з їх зв’язками і відношеннями, тобто систему в цілому.
Другий критерій оптимальності - раціональність витрат, виконання нормативів часу при досягненні максимально-можливих для конкретних умов результатів Як зазначає А.П. Верхола, час є одною із важливих
характеристик будь-якої діяльності, зокрема педагогічної, і характеристикою її управління. Це твердження має серйозне методологічне обґрунтування[З].
Необхідно відмітити, що застосування критерію мінімуму часу відносно до навчального процесу нерідко викликало і викликає незадоволення професорсько-викладацького складу на тій основі, що сама суть освітньої місії викладача вимагає якомога більше часу приділяти спілкуванню зі студентами. Не відкидаючи необхідність повної самовіддачі професорсько-викладацького складу у професійній підготовці майбутніх фахівців, розуміючи, що немає меж удосконалення особистості, необхідно застосовувати критерії раціональних витрат часу по відношенню до навчального процесу у вищій школі Не можна не визнавати, що у підготовці фахівців об’єктивно існує не тільки змістовна сторона, а і формально-часові межі, визначені державою, конкретний термін підготовки бакалаврів і магістрів, вимогами гігієністів про максимально допустимі норми витрати часу на тижневе навантаження студентськоїмолоді.
На наш погляд, виконання другого критерію оптимальності орієнтує систему професійної підготовки у вищій школі на досягнення максимально можливих для кожного студента результатів за визначений державою термін навчання у ВНЗі без перебільшення встановлених нормативів на лекційні, практичні, семінарські та лабораторні заняття, педагогічну практику, організацію і проведення науково-дослідної роботи, спортивно-масових та фізкультурно-оздоровчих заходів, орієнтуючи систему на поступове скорочення витрат часу на аудиторні заняття до мінімально необхідних і збільшення годин на індивідуальну і самостійну роботу студентськоїмолоді
Вище розглянуті критерії оптимальності системи професійної підготовки фахівця повинні застосовуватись тільки одночасно і у взаємозв’язку, бо якщо їх використовуватиізольовано один від іншого, то перший критерій орієнтує систему тільки на екстенсивний розвиток, а другий - тільки на інтенсивний розвиток. Так, за даними А.П. Верхоли [3], використання тільки одного першого критерію неприпустимо по відношенню до об’єкту управління, який досліджується, бо призводить до перевантаження викладачів і студентів Використання тільки одного другого критерію також неприпустимо, так як кібернетичний закон необхідної різноманітності вимагає певного мінімально необхідного часу, який вже не можна скоротити без ризику, що система, суб’єкт управління не зможе охопити об’єкт управління у всій його складності, повноті та різноманітності.
Дія другого критерію оптимальності дає можливість подолати негативну тенденцію тільки до екстенсивного розвитку системи, до росту кількості заходів, до перевантаження, бо скорочення витрат часу вимагає використання тільки високоефективних шляхів і засобів реалізації поставлених завдань, заставляє викладачів працювати інтенсивно.
У процесі будь-якої діяльності результати пов’язані не тільки з витратами, а і з цілями тому, що вони повинні бути здійсненням певних цілей. Як зазначає А.Н. Леонтьєв, важливою характеристикою діяльності є ціль, яка визначаючим чином впливає на всі інші елементи діяльності та об’єднує їх [б]. З цієї причині категорія цілі обов’язково повинна входити у критерії оптимальності системи професійної підготовки фахівця.
При розробці теорії оптимізації процесу навчання Ю. К. Бабанський [1], спеціально не виділяє в критеріях відношення цілі і результати. Методологічно і теоретично такий підхід беззаперечний. Однак при впровадженні ідей оптимізації процесу навчання в масову практику таке припущення нерідко «не працює», приводить до формалізму, бо поставлені суспільством перед вищою школою соціально значимі цілі або не досягаються, або на самому початку діяльності цілі ставляться викладачем на тому рівні, який не задовольняє вимоги суспільства
На нашу думку, практично це означає наступне: організовуючи професійну підготовку фахівця було досягнуто невисокі результати (слабка теоретична підготовка невміння використовувати на практиці отримані знання уміння і навички, слабке володіння необхідними методами та інструментами для проведення наукових досліджень у вибраній галузі, недостатня підготовка в організації проведення різних спортивно-масових і культурно-виховних заходів тощо), але при цьому стверджується, що це максимум, що можна зробити з даним контингентом студентів тобто оптимум досягнутий, при цьому цілі, які стоять перед вищою школою, явно не реалізовані. Таку діяльність вважати просто ефективною (тим більше оптимальною), якщо результат не отриманий, витрати часу - в межах нормативів чи навіть мінімальні, а висунуті суспільством вимоги у вигляді соціально-визначених цілей на реалізовані ні в якому разі не можна.
Тому, крім відношення досягнутих результатів до витрат часу, на наш погляд, необхідно включити і відношення результатудо соціально-значимих цілей, тобто ввести ще один критерій оптимальності. В даному контексті ця ціль виконує роль ідеальної моделі, ідеальних результатів, до досягнення яких потрібно прагнути Таким чином, оптимально функціонуючоюслід вважати таку систему професійної підготовки, яка одночасно задовольняє трьом критеріям: 1) досягнення максимально можливих для конкретних умов результатів професійної підготовки фахівця; 2) виконання нормативів часу, який відводиться на професійну підготовку в цілому і на проведення аудиторнихзанять зокрема; 3) максимальна відповідність результатів соціально обумовленим цілям, які поставлені суспільством перед вищою школою
Крім цього, оптимально функціонуючоювважається така система професійної підготовки фахівця, яка забезпечує досягнення поставлених суспільством перед вищою школою цілей за відведений час. Введення третього критерію виключає можливість спекуляцій з визначенням оптимального рівня при практичному застосуванні ідей оптимізації, а також стимулює професорсько-викладацький склад на постійне прагнення до досягнення оптимального рівня.
Що стосується змісту, то оптимізація професійної підготовки фахівця має дві складові: оптимізація навчально-виховного процесу студентськоїмолоді та оптимізація наукової організації педагогічної праці у вищій школі (рис. 1.). При цьому оптимізація навчально-виховного процесу студентів складається з оптимізації виховного процесу і оптимізації навчального процесу. До оптимізації виховного процесу слід віднести: діагностику рівня виховання студента планування і організація діяльності студентіву процесі
Рис. 1. Оптимізація професійної підготовки майбутніх вчителів фізичної культури
ОПТИМІЗАЦІЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ
ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ
як навчальної, так і позанавчальної роботи, контроль і регулювання відносин між студентами і студентами та викладачами, аналіз результатів виховання студентів До оптимізації навчального процесу входять: підвищення якості всіх видів занять, використання сучасних методів і форм навчання, впровадження технічних засобів навчання, форми і види контролю за успішністю, організація самостійної роботи студента Що стосується оптимізації наукової організації педагогічної праці у вищій школі, то вона складається з оптимізації управління професійною підготовкою і оптимізації роботи керівника До оптимізації управління професійною підготовкою відносяться: планування і організація, регулювання і корекція діяльності, навчально-матеріальні умови, поточний і підсумковий контролі функціонування ВНЗ в цілому і структурногопідрозділу зокрема та аналіз результатів діяльності. До оптимізації роботи керівника входять: зміст діяльності керівника, згуртованість колективуі авторитет керівника.
Необхідно відмітити, що тільки одночасне (паралельне) вирішення всіх цих завдань, які стоять перед вищим навчальним закладом може значно оптимізувати професійну підготовку майбутніх вчителів фізичної культури Так як, наприклад, неефективне управління ВНЗ чи його структурним підрозділом не дасть можливість швидко і оперативно впроваджувати новітні технології в навчальний процес студентської молоді, чи підвищувати рівень здійснення науково-дослідної роботи професорсько-викладацьким і студентським складом. А це у свою чергу значно погіршить професійну підготовку фахівця. Або, скажімо, невірні рішення, які приймає керівник щодо функціонування ВНЗ не дадуть можливість оптимізувати професійну підготовку майбутніх вчителів фізичної культури, так як воно не буде відповідати одному із критеріїв оптимізації. І навпаки, невірно підібрані методи, засоби і форми організації навчального процесу чи погані відносини між студентами не вирішать завдання оптимізації професійної підготовки в цілому, незважаючи на ефективне управління даним процесом та авторитет керівника і згуртованість колективу
Висновки.
1. В теорії і практиці педагогіки термін «оптимізація» має універсальне значення і застосовується в самих різних аспектах, в різних галузях виробництва, неадекватних дефініціях цього визначення. При ринкових відносинах необхідно одночасно пов’язувати оптимізацію із вдосконаленням використання виробничих сил і виробничих відносин, широким впровадженням науково-технічного потенціалу і ресурсозбереження.
2. Оптимізація професійної підготовки фахівця має дві складові: оптимізація наукової організації педагогічної праці у вищій школі та оптимізація навчально-виховного процесу студентськоїмолоді При цьому оптимізація наукової організації педагогічного процесу ґрунтується на оптимізації системи управління Наукова організація праці передбачає перспективне і поточне планування діяльності, чітке нормування, раціональний розподіл функцій між її учасниками, вміле стимулювання праці, добре продуманий контроль і аналіз результатів
3. Критерії оптимізації переводять загальні критерії наукової організації педагогічної праці у вищій школі на реальні можливості педагогічної системи на відповідному етапі її розвитку. До критеріїв оптимізації професійної підготовки майбутніх вчителів фізичної культури відносяться: а) досягнення максимально можливих для конкретних умов результатів професійної підготовки фахівця; б) виконання нормативів часу, який відводиться на професійну підготовку в цілому і на проведення аудит орних занять зокрема; в) максимальна відповідність результатів соціально обумовленим цілям, які поставлені суспільством перед вищою школою
Розробка критеріїв оптимізації професійної підготовки майбутніх фахівців на сьогодні спрямована на виявлення критеріїв оптимізації навчального процесу у ВНЗі. При цьому не достатньо розроблені критерії оптимізації наукової організації педагогічної праці у вищій школі Це створює певні труднощі при визначенні в цілому критеріїв оптимізації професійної підготовки майбутніх вчителів фізичної культуриу ВНЗах. Тому в подальшому планується дослідити і визначити дані критерії, що дасть можливість більш ефективно здійснювати планування і управління сучасним ВНЗ, успішно впроваджувати інноваційні технології у навчальний процес та здійснювати комплексну оцінку якості успішності студентів в процесі підготовки педагогічних кадрів.
Література
1. Бабанский Ю.К. Интенсификация процесса обучения/ Ю.К. Бабанский. - М.: Знания, 1987. - 78 с.
2. Бойтко В.І. Соціальні і психологічні аспекти науково-технічної революції / В.І. Бойтко. - К.: Політвидав України, 1976. - 157 с.
3. ВерхолаА.П. Дидактические основы оптимизации процесса обучения дисциплинам вуза: Дис. ... д-ра пед. наук / А.П. Верхола - К., 1988. - 426 с.
4. Верхола А.П. Оптимизация процесса обучения в вузе / А.П. Верхола - К., 1979. - 176 с.
5. Леонтьев А.Н. Деятельность, сознание, личность / А.Н. Леонтьев. - М., 1975. - 328 с.
6. Оптимизация процесса обучения с целью предупреждения неуспеваемости школьников Сб. ст. / [Отв. ред. Ю.К. Бабанский]. - Ростов на Дону, 1974. - 158 с.
7. Оптимізація систем і процесів: Соціально-економічні системи: Метод вказівки / М.В. Бочігун та ін. -Чернівці: Рута, 2000. - 56 с.
8. Поташник М.М. Не вдохновением единым...: [Разраб. прогр.-целевого упр. шк. по рекомендациям ученых: Из опыта работы директора гимназии N 52 г. Москвы В.М. Плаховой] / М. Поташник // Нар. образование. - 1995. - N 1. - С. 38-44.
Надійшла до редакції 08.05.2008 р.
