CC BY
6Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского
Серия «Философия. Социология». Том 21 (60). № 1 (2008)
УДК 160.1
АКТУАЛЫП ПРОБЛЕМЫ СУЧАСН01 ПРИКЛАДН01ЛОГ1КИ
О. С. Пономарьов, С.М. Пазишч
Стаття мае справу з можливктю збтъшення сферы логгчних дослгдженъ.
Ключов1 слова: сучасна логгка, мислення, додатки логгки.
Загальна постановка проблеми. Нагальш потреби сучасного буття, зумовлеш ютотним ускладненням змюту 1 характеру суспшьно! практики, зумовили гостру необхщшсть дослщження законом1рностей лопки людсько! д1яльносп та р1зних II вщцв, а також 1х застосування в пропса оргашзацп суспшьного виробництва у самому широкому розумшш цього термшу. У зв'язку з цим виникае загальна проблема визначення \псця лопки в систем! наук, уточнения сучасно! сутносп само1 лопки, та визначення и прикладних галузей 1 окреслення кола завдань, яи могли б бути вирппеш за допомогою метод1в прикладно! лопки.
Анал1з стану дослщжень 1 наукових публжацш з даноТ проблеми переконливо свщчить, що штенсивний розвиток лопки 1 сьогодш вщбуваеться переважно у традицшних для не! напрямках, яю фактично розширяють сферу застосування 11 норм 1 законо\прностсй. по-перше, для пропса в мислення 1 мови 1 по-друге, для наукових дослщжень, насамперед за допомогою лопко-математичного моделювання. Цю тезу шдтверджуе знайомство з роботами А. Аоно, В. Беркова, В. Бочарова, К. Жоля, А. Конверського, А. Мучника, О. Никифорова, В. Садовського, В. Титова, М. Тофтула, Я. Яскевича та шших.
Помтюго розвитку набувають досл1дження багатозначно! лопки. яи були започатковаш класичними роботами Р. Карнапа, Г.Х. фон Вр1гта, Я. Хштикка та А. Андерсона 1 розвинеш С. Войшвшло, О. 1вшим, А. Карпенка, М. МчсдлшвЫ. В. Смирновим, С. Сидоренком та ¡ншими. Плщно розвиваються й шип надзвичайно щкав1 й корисш для суспшьно! практики галуз1 лопки, особливо пов'язаш з потребами штучного штелекту, експертних систем, автоматизованих систем медично! 1 техшчно! д¿агностики тощо.
Внклад основного матер1алу дослщження. 1сторично основи сучасно! лопки були закладеш ще в 4 столггп до н.е. давньогрецькими мислителями. Однак загальна нерозвиненють наукових уявлень в античш часи та вщсутнють вщповщно! 1х диференщацн зумовили розвиток лопки у загальному русл1 фшософських знань. Звщси випливае 1 традицшне розумшня трьох основних аспект ¡в сутносп самого поняття лопки, на яю звертають увагу М.М. Новосьолов, З.А. Кузичева та Б.В. Бирюков у статп "Лопка в Большой Советской Энциклопедии [1]. Дшсно, онтолопчний аспект поняття лопки. що стосуеться начебто "лопки речей" 1 описуе, за Демокритом, необхщний зв'язок речей об'ективного свпу, фактично не взноситься до лопки. Цей аспект являе собою, власне, предмет фшософського дослщження. Гноссолопчний аспект розумшня лопки, або "лопка знания",
необхщний зв'язок понять, за допомогою якого, зпдно з Платоном, здшснюеться шзнання "сутносп та ¡стини . вже певною \прою зближуе фшософпо 1 лопку.
I нарепт, тшьки демонстративний (доказовий), або власне лопчний аспект цього поняття, тобто "лопка доведень 1 спростувань", який встановлюе необхщний зв'язок суджень 1 висловлювань у \пркуваннях або умовиводах, може повною м1рою вважатися таким, що повшстю стосуеться предмету лопки як самостшно! науки. "Примусова переконливють" суджень чи висловлювань у \пркуваннях та умовиводах, 1хня "загальнозначимють" випливають, за Аристотелем, тшьки з форми цього зв'язку безвщносно до того, чи виражають щ судження "сутшсть та ¡стану", чи ш. Тому в казан 1 автори вщносять перпи два аспекта до фшософп або д1алектично! лопки, вважаючи, що саме третш аспект 1 складае власне лопку. або сучасну лопку, яку за I. Кантом шод1 називають формальною лопкою.
Пщкреслимо, що за бшыпе як 30 роюв теля ще! публшацн ютотно змшилось розумшня не тшьки сутносп загального поняття лопки, а й змюту того, що стосуеться структури сучасно! лопки. Так, д1алектична лопка. або лопка змш разом з такими нетрадицшними напрямками лопки, як алентична або деонтична лопка. аксюлопчна лопка, темпоральна лопка (або лопка часу), нечп-ка лопка та шип. сьогодш вже вважаеться повноправною складовою розвиненого комплексу понять 1 галузей сучасного лопчного знания, широко 1 плщно використовуеться при розв'язанш багатьох надзвичайно складних 1 важливих прикладних проблем науки 1 техшки.
Одна з досить поширених, на наш погляд, помилок фшософ1в, психолопв [ фах1вщв з лопки полягае у твердженш про якийсь начебто незалежний вщ людини та и свщомосп, абсолютно об'ективний 1 ледве не притаманний самш природ! характер закошв лопки. В дшсносп ж лопка як наука про форми 1 законо\нрносп мислення, там бшып "про прийнятш способи м1ркувань" [1, с. 595], з'являеться тшьки на певному стагп розвитку людини 1 суспшьства як вщповщь на практичну потребу в шдвищенш ефективносп м1жособистюного спшкування людей в процса 1х стильно!' д1яльностг Тому появу лопки доцшьно пов'язувати з етапом перших спроб теоретичного осмислення людиною свого призначення 1 свого мюця в свт, св01х вщносин з природою та шшими людьми та м спшьною д1яльшстю р1зних груп людей.
Цшком справедливо О.О. Сришев, Н.П. Лукашевич та С.Ф. Сластенко зазначають, що "лопчш форми 1 правила поеднання наших думок у \нркуванш стихшно стали формуватися у далскш давниш, коли у людини, яка виокремилась и свпу тварин, з'явилась потреба обмшюваться досвщом 1 знаниями, повщомляти сво1 думки шшим людям". Однак тут же автори припускають глибоку методолопчну помилку, стверджуючи, що "в т1 часи люди, зрозумшо, не знали закошв 1 форм мислення, правил лопчного виведення та умовивод1в" [2, с. 8].
В дшсносп ж в п давш часи люди просто 1 не могли знати правил лопчного виведення та умовивод1в, оскшыси щ правила просто не кнували. Вони лише поступово формувались / формулювались самими людьми в процса 1хньо1 життево! \ суспшьно! практики та усвщомлення ними взаемозалежностей \ взаемодп м1ж предметами \ явищами природи, \пж змютом \ характером людсько! д1яльносп
та и результатами. U,i правила виступали суб'ективним воображениям об'ективно спостер1гаемих людиною i висловлюваних нею у cboix м1ркуваннях i словах взаемозв'язюв i взаемозалежностей в природг
Звернемо увагу i ще на одну хибну позищю автор1в, яю стверджують, зокрема, що "за походженням та юнуванням лопка мислення - не що ¡нше. як своерщне воображения "лопки речей". JloriKa ж речей е законом1рнють, необхщна послщовнють речей, зв'язок одше! peni з другою, друго! - з третьою i т.д. Множина речей, що оточують людину, шдпорядковуеться певним законам, вона не е чимось хаотичним i безладним, а навпаки, е упорядкованою i системною. У цьому смисл1 можна вщзначити, що евп" речей е лопчним. i алопчним вш Hi кол и не був i бути не може" [2, с. 8-9].
Осюлыси сама лопка виступае породженням людського розуму, говорити про "лопчшеть" ев ¡ту речей уявляеться, щонайменше, нслопчним. Зовшшнш евп" являе собою сукупнють найр1зномаштшших систем, яким дшено притаманш таю фундаментальш властивосп, як упорядкованють i самооргашзащя. IxHi ж зовшшш прояви, яю спостер1гаються i сприймаються людиною, формулюеться тыьки нею самою у вигляд1 певних закономiрноетей. Справедливють же чи хибнють людсысих уявлень про ¡снування та ¡стинний характер цих з ако и о м i р н ост с й не мае аж шякого вщношення до лопки. Пщн1маючись на новий щабель знания, людина уточнюе характер окремих закономiрноетей чи цшком зам1няе i'x ¡ншими. д1ючи в межах cboix знань з використанням тих же самих лопчних побудов.
Класичним прикладом може слугувати чомусь не використовувана лопками ¡сторична зм1на системи К. Птолемея опису руху планет на небеенш сфер1 на систему Коперника. Виходячи з геоцентричних м1ркувань, Птолемей, хоча i досить складним чином, але досить точно описував траекторй цього руху, не знаходячи в них якоюь видимо! загально! законом1рносп. В рамках же гел1оцентрично! теорн М. Коперника цей опис набагато спростився, набув чтсосп й лопчно! законом1рност1. Однак лог1ка виступае тут лише воображениям людського уявлення про систему евпу, а не якоюсь абсолютною ¡стиною. Адже ми спостер1гаемо той же самий рух планет! Вони продовжують рухатись тими ж орбггами, незалежно вщ того, за допомогою яко1 Teopii' ми описуемо цей pyx. I якби хтось захот1в скористатись сьогодш розрахунками Птолемея, вш би Mir впевнитись у 1хнш справедливост1. Б1льш того, протягом майже п1втора тисячол1ття його таблиц! уешшно застосовувались, мали виключно велике практичне значения для мореплавства i визначення географ1чних координат.
Под1бн1 приклади ¡снують i в багатьох ¡нших галузях знань. Особливо характерними i показовими вони уявляються у сощальнш сфер1. Д1йсно, кожний eouiyvi живе i розвиваеться, здавалося б, незалежно во застосування тих чи ¿нших теорш, яю цшком "науково, лопчно i переконливо" описують "законом1рност1" його функцюнування i розвитку. Ми не беремо на себе смшивосп стверджувати чи заперечувати факт ¿снування певних сощальних зако и о м i р ноете й. Вважаемо т1льки, що коли вони ¿снують, то 1хнш характер е досить складним i суперечливим, а запропонован1 тим чи шшим теоретиком методи i'x опису вщносш, як i використвувана ним лопка. Не треба далеко ходити за прикладами. Адже ще не так
давно представники старшого поколшня украшсысих громадян са\п були учасниками буд1вництва комушстичного суспшьства на основ 1 "едино в1рного" 1 "едино наукового" марксистсысо-леншсысого вчення.
Насправд1 "лопка речей" вщображае лише суб'ективне сприйняття 1 розумшня людиною спостер1гаемих нею об'ективних зв'язюв 1 явищ зовшшнього свпу. I можна говорити про шдивщуальне 1 суспшьне розумшня ще! лопки як воображения шдивщуального 1х сприйняття та його узагальнення у суспшьшй свщомосп. В дшсносп ж ще! лопки немае 1 бути не може. 1снуе логгка розумгння людиною сутност1 речей та 1х взаемодн, що вщображаеться нею у форм1 тих чи шших законом1рностей.
Сам1 ж сформульоваш людиною закони виступають лише воображениям найбшып суттевих прояв1в цшсносп, упорядкованосп та самооргашзацп, притаманних системам живо! та неживо! природи. Лопка ж привноситься людиною у формування техшчних 1 сощальних систем, в организащю 1хнього функцюнування 1 розвитку вщповщно до цшей, яи ставить людина. I полягае вона у прагненш забезпечити максимально можливу вщповщшеть артефакта та характеру його функцюнування призначенню 1 цшям, поставленим людиною при створенш чи використанш цього артефакта.
Цшавою у зв'язку з цим уявляеться думка М.Г. Тофтула стосовно того, що "буття, за сучасними уявленнями, е суперечливою еднютю впорядкованосп й хаосу. Виходячи з визначально! рол1 першого моменту, говорять про об'ективну лопку виникнення, становления 1 розвитку тих чи ¡нших об'екпв, зокрема про лопку подш тощо" [6, с. 7]. 3 цим можна погодитись саме у зазначеному вище розумшш лопки як сприйняття чи уявлення людиною та воображения у II ев 1 домоет 1 у вигляд1 певних за ко и о м 1 р н ост с й впорядкованосп подш та процесс в розвитку об екпв.
У сошальних системах ситуашя ¡стотно ускладнюеться як взаемод1ею ¡з зовшшшм середовищем, так 1 впливом множини суб'ективних чинниклв. Неможливо заперечувати об'ективний характер сощуму [ закон ¡в суспшьного розвитку. Це означае, за С.Е. Крапивенським, що "вони виникають, ддать 1 сходять з юторично! арени незалежно вщ вол1 та свщомосп людей. Яга законом1рносп виникають 1 ддать, а яю припиняють свою дда 1 замшяються новими, визначаеться об'ективними сощальними умовами". Реал1защя закошв суспшьного розвитку мае парадоксальний характер. Йдеться не про лопчний парадокс, а про реальний, "що виникае в пропса юторично! практики людей. 3 одного боку, закони суспшьного розвитку...виникають, ддать 1 сходять з арени незалежно вщ вол1 1 свщомосп людей. 3 шшого ж боку, закони суспшьного розвитку реал1зуються ттъки через дгяльнгсть людей". На думку автора, "з об'ективним характером закошв суспшьного розвитку доводиться рахуватися 1 тим, хто здшенюе революцшне перетворення, створюе яклено новий сощальний устрш" [3, с. 53-54].
Необхщнють рахуватися з об'ективним характером закошв суспшьного розвитку, шлей та штсрсав самого суспшьства 1 обов'язкового узгодження з ними сво1х цшей 1 прагнень в пропса державного управлшня та спроб здшенення будь-яких серйозних перетворень власне 1 являе собою лопку управлшня. При цьому фактично виникае колЫя узгодженосп лопки розвитку суспшьства з лопкою дш
представниюв владних юл. Яскравий приклад порушення цього положения дае вщтак 1 вкрай нслопчна д!яльшсть украшсько! влади у наполегливому прагненш здшснити полггичну реформу. Адже лопка розвитку сучасного украшського суспшьства вимагае сприятливих умов для розвитку сконо\пки [ сощально! сфери, в тому числ1 й полггично! стабшьност!. Лопка ж фактично! д!яльносп правлячих структур, яю не користуються не тшьки шдтримкою, а й навпъ дов1рою свого народу, спрямована лише на збереження та укршлення влади, на II використання у власних штересах. Координащя стратеги 1 тактики управлшня з внутршшми цшями та можливостями системи повною \прою стосуеться 1 розумшня сутносп лопки управлшня на р1вш локальних сошальних систем. 1ншими словами, виб1р шлей, метод ¡в 1 тсхнолопй управлшня будь-якою сощальною системою мае обов'язково узгоджуватись з II характером, структурою та законом \рностями функцюнування. Стосовно необхщносп перенесения цього положения на лопку практичного зд1йснсння управл1нських функц1й слщ пщкреслити, що II порушення ютотно позначаеться на сфсктивност1 управл1ння. тобто на якосп функц1онування вщпов1дно! соц1ально! системи та його результатах як \iipH досягнення визначено! мети. А вщ характеру II функц1онування ютотною м1рою може залежати р1вснь добробуту 1 соц1ально-психолог1чнс самопочуття людини, II вщношення до системи та до свое! епшьно! з шшими людьми д1яльносп у II склад!.
Торкаючись традиц1йних уявлень про можлив1сть юнування едино правильного способу управл1ння персоналом, класик евгеового менеджменту П. Друкер зазначае, що "нще в менеджмент! традицшш базов! уявлення не укоршились так м!цно (нехай ! на р!вш пщсвщомост!), як у сфер! управлшня кадрами. И в яюй !нш!й галуз! менеджменту базов! уявлення не перебувають у таюй кричущш суперечност! з реальн!стю ! не е такою м!рою непродуктивними". 3 системних позицш анал!зуючи кардинальн! змши зм!сту ! сутност! прац! та управлшня, що вщбулися за останне столггтя, досл!дник переконливо обгрунтовуе "абсолютно нов! шдходи до прац!ниюв оргашзацп та до 1хньо1 роботи. А саме: Людьми не треба "керувати' . Заедания - спрямовувати людей. Мета - зробити максимально продуктивними специф1чш навички / знания кожного окремого пращвника" [4, с. 34-40]. Необхщшсть у цшеспрямованш розробщ та систематизацй прикладно! лог!ки зумовлена лог!кою науково-техшчного ! соц!ального прогресу. Показово як П.В. Копнш, розглядаючи лог!ку наукового достижения, пщкреслював, що "ми нерщко спостер!гаемо, як потреби у формал!заци обганяють вивчення зм!сту того чи шшого процесу". Наводячи приклад застосування машин у д!агностищ захворювань, вчений зазначав, що змютовна сторона лопки д!агностичного процесу дуже мало вивчена. Тому "машишзащя д!агностики захворювань носить значною м!рою випадковий характер, ! фах!вцям в галуз! к!бернетики до не! важко шдступитися, осюльки вони не володдать системою логши д!агностичного процесу. Ця часткова трудн!сть, у свою чергу, впираеться в шшу, загальну: лопка у ц!лому тривалий час затрималась на еташ опису ! ф!лософського тлумачення окремих форм мислення - судження, поняття, умовиводу - ! дуже пов!льно, боязно переходила до вивчення руху мислення до нових результата в процес! наукового досл!дження" [5, с. 119]. Навггь якщо зважити на те, що сьогодш вже значною м1рою зд1йснен! як
розробки у cc|)cpi лопки д1агностичного процесу, так i ефективних алгорит\пв комп'ютерного д1агностування, все одно лопка "руху мислення", взагал1 лопка людсько! д1яльносп продовжуе лишатися недостатньо розвиненою. Ситуащя у uiй галуз1 лопчно! науки зумовлена, з одного боку, надзвичайною складнютю природи само1 людини, а з шшого - широкою р1зномаштшстю тих мотив1в, штсрсав i прагнень, якими вона керуеться при здшсненш тих чи шших вчинюв або при BHOopi характеру д1яльностг Якщо ж зважити на те, що досить часто людина виконуе ri чи ¡hliii дп на piBHi шдсвщомосп й сама не може пояснити той чи шший свш вчинок, не може зрозу\пти. чому вона обрала ту чи шшу лшда поведшки, стае очевидним, що проблеми лопки д1яльност1 вимагають залучення до cboix досл1джень знань психологи, фшософи, педагопки та ¡нших людинознавчих дисциплш.
Однак практичш потреби зумовлюють необхщнють таких дослщжень та наступного застосування i'x результата i в педагопщ, i в оргашзацп спшьно! д1яльносп людей та управл1ння нею, i в ¿нших галузях суспшьного життя. Особливо! актуальносп набувають досл1дження у сфер1 лог1ки техн1ки. Адже створена людиною техносфера, або "друга природа", вже починае виходити з-шд II контролю, функцюнувати й розвиватись за власними законами, незалежно вщ свого творця. Вона здшснюе вкрай несприятливий вплив на зовншше природне середовище, ютотно попршуючи умови життед1 яльноетi людини як б1олог1чного виду. Тому виникае надзвичайно актуальна проблема подалыпого розвитку техшки i тсхнолог1й вщповщно до законом!рностсй лог1ки. якл ще треба визначити й неухильно дотримуватись в npoucci науково-тсхн1чних дослщжень i розробок.
Наведен! результата дозволяють дшти висновку, що в сучасшй систем! наук norii(i нсобх1дно pimy4e виходити за традицшн! меж! дослщження законом!рностсй коректного мислення, осклльки рсальш потреби сусп1льного буття ставлять перед нею надзвичайно важлив1 й шкав1 практичн1 проблеми.
Список л1тератури
1. Новоселов М.М., Кузичева З.А., Бирюков Б.В. Логика // Большая Советская Энциклопедия
в 30 тт. - Т. 14. - М.: Советская Энциклопедия, 1973. - С. 595 - 598.
2. Ерышев А.А., Лукашевич Н.П., Сластенко Е.Ф. Логика. - К.: МАУП, 2000. - 184 с.
3. Крапивенский С.Э. Социальная философия: ¿алек для студентов вузов. - М.:
Гумантарный центр ВЛАДОС, 1998.-416 с.
4. Друкер П.Ф. Задачи менеджмента в XXI веке: Пер. с англ.: Учебное пособие. - М.:
Издательский дом "Вильяме", 2000. - 272 с.
5. Копнин П.В. Д1алектика, логика, наука. -М.: Наука, 1973. -464 с.
6. Тофтул М.Г. Лопка. - К.: Видавничий центр "Академ1я", 2002. - 368 с.
О. С. Пономарёв, С.М. Пазинич. Актуальные проблемы современной прикладной логики.
Статья имеет дело с возможностью увеличения сферы логических исследований.
Ключевые слова: современная логика, мышление, приложения логики.
Ponomaryew O.S., Pazynitch S.M. Actual problems of modern applicated logic
The article deals with the possibility of increasing the sphere of logical investigations.
Key words: modern logic, corrective thinking, applications of logic.
Поступило в редакцию 22.10.2007
