CC BY
18
зования материальных и денежных ресурсов. С помощью исследования можно четко выделить важное значение точной классификации основных производственных фондов для производства.
Ключевые слова: основные фонды, основные средства, производственные основные фонды, непроизводственные основные фонды.
Stelmah K.P., Kuzmin O.Ye. Classification of fixed assets of enterprises
Article is devoted to the concept of "assets" and "fixed assets". The problems of classification of fixed assets, the importance of the manufacturing process. A variety of types of fixed assets only intensified the problem of studying their classification. Economic activities of each production-commercial enterprise based on the most efficient use of material and financial resources. Through research conducted in the article, clearly highlight the importance of accurate classification of fixed production assets for production.
Keywords: fixed assets, fixed assets, industrial assets, non-productive assets.
УДК 339.166.5:347.772 Асист. Я.П. Ухачевич - НУ "RbeiecbKa полшехшка "
АДАПТИВНА СИСТЕМА УПРАВЛ1ННЯ ЯК НОВИЙ КОНЦЕПТУАЛЬНИЙ П1ДХ1Д ДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТ1 ПРОДУКЦП
Дослщжено проблеми забезпечення конкурентоспроможносп продукци (КСП). Проаналiзовано використовуваш пщходи до забезпечення КСП та зазначено 1хш ва-ди. Запропоновано комплексний тдхщ до управлшня КСП. Дослщжено iснуючi сис-теми управлшня об'ектами та запропоновано новий концептуальний тдхщ на основi впровадження адаптивно'1 системи управлшня КСП. Описано методологию застосу-вання адаптивно'1 системи управлшня КСП.
Постановка проблеми. Як вщомо, одним is визначальних чинниюв життед1яльност1 шдприемства в сучасних ринкових умовах е здатнiсть суб'екпв ринку адекватно реагувати на дда об'ективного впливу сил ринково1' конкуренцii, тобто здатшсть забезпечувати конкурентоспроможшстъ (КС). Однак сама економiчна категорiя КС е досить складною не тшьки для ii реаль зацii, а нав^ь для розумiння та усвiдомлення, що, своею чергою, призводить до складност функцiонування пiдприемств у конкурентному середовишд. Ана-лiзуючи причини економiчних невдач в^чизняно1' економiки, економiсти видь ляють, передушм кризу систем управлiння, як на сьогоднi нездатнi подолати шертшсть управлiнського механiзму, швидко реагувати на змши негативних чинникiв зовнiшнього середовища, причому в умовах значно!" невизначеност майбутнiх перiодiв.
Саме тому дослщження, пошук та розроблення нових концептуальних дiевих пiдходiв та методологiй управляння КС мае надзвичайно важливе значен-ня як для вiтчизняноi науки, так i для практики ведення конкуренцii в бiзнесi.
Аналiз останшх дослiджень. У попереднiй нашiй публжаци [1, с. 227242] вже дослщжено i визначено, що об'ективну сутнiсть поняття КС необхщ-но розглядати принаймш на трьох рiвнях: макроекономiчному, мезо- та м^о-рiвнях.
З аналiзу економiчноi лiтератури видно, що сьогодш вченi придiляють достатню увагу значенню КС в прийнятп управлшських рiшень [2- 6]. Однак аналiз наявних пiдходiв до забезпечення КС показуе, на жаль, хибний тдхщ
бтьшосп авторiв, як в основу забезпечення КС ставлять управлiння КС тд-приемством (на мезорiвнi). Натомiсть мЗахiднийм шдхщ [7, 8], який тдтримуе й автором, в основi шдходу застосовуе управлiння КС продукцй на мiкрорiвнi. Основним мотивацiйним аргументом, який пояснюють зарубiжнi автори [8] полягае в тому, що на ринку збуту не конкурують самi шдприемства, а лише представлеш ними товари i послуги. I з цим тдходом важко не погодитись, а-дже якщо дещо абстрагуватись вiд менеджменту i розглянути, наприклад, спортивне суперництво на футбольному пол^ то ми погодимось, що шд час матчу конкурують не футбольш клуби зi всiм 1х тренерським штабом i шфрас-труктурою клубу, а тшьки гравцi команди, якi е "продуктом" клубу. Лише яюсш характеристики продукту (професюнашзм гравцiв та злагодженiсть 1х-нiх дiй i спроможнiсть реашзаци стратегiчного плану тренера) здатнi усшшно конкурувати i перемогти.
Усвiдомлення менеджменту, що прикладення всiх управлiнських дш повинно бути спрямоване на першопричину (забезпечення КСП) перевертае з голови на ноги i самi тдходи до управлiння КСП. Необх1дно формувати ефек-тивну комплексну систему управлшня не конкурентоспроможшстю тд-приемства (як це розумтть / пропонують сьогодш багато науковщв), а кон-курентоспроможшстю продукцй, яка охоплювала б уа виробничо-збутов1 тд-роздти тдприемства / фокусувала б усю його стратегт / тактику конкурен-ци на формування конкурентних переваг його товар1в на ринку.
Формулювання завдання. З огляду на важливють правильного вибору застосовувано! системи управлшня КСП, необхщно проанашзувати науковi пiдходи до управлшня та знайти бшьш вiдповiдну й ефективну систему управлшня, яка здатна була б подолати шертшсть наявного управлшського мехашз-му, могла швидко реагувати на змiни негативних чинниюв на рiвень КСП, причому в умовах невизначеност майбутнiх перiодiв.
Виклад основного матерiалу. Як основний шструмент дослiджень систем управлiння КСП обрано шдходи науки шбернетики (вщ грец. КуЬегпе-Икв - мистецтво управлшня), яка займаеться вщповщною проблематикою. Грунтуючись на загальному зв'язку явищ у природi, вона визначае управлшня як "...дощльне впорядкування певно'1 динам1чно1 системи, приведення и у в1д-пов1дшсть з об'ективно дтчими законом1рностями в даному середовищГ', [9,
с. 5].
Стосовно соцiально-економiчноl сфери дiяльностi доцiльно пригадати те визначення категорй управлiння, яке наводять вiдомi американськi класики менеджменту М.Х. Мескон, М. Альберт / Ф. Хедоур1, [10, с. 38]: "Управлмня -це процес планування, орган1заци, мотиваци I контролю, який необх1дний для того, щоб сформулювати / досягнути цтей оргашзацИ". Завдяки цим визна-ченням категори "управлiння" дослщжено еволюцiю систем управлiння КСП, яку можна умовно вщобразити такими трьома основними етапами розвитку1.
Прим1тка 1. Щодо заруб1жних процеав управлшня вггчизняш етапи е аналопчш, однак дещо зсунуп в час (вщстають), що пов'язано, по-перше - з певною економ1чною 1золящею колишньо! радянсько! економ1ки в1д чиннишв сватово! конкуренци (1 ввдсутносп на той час внутршньо!), по-друге - деяким часом ввдставання в суспшьних 1 науково-техшчних процесах розвитку сощалютичних кра!н пор1внняно з розвиненими 1ндустр1альними кранами Заходу.
Перший етап тривав до 50-х роюв ХХ ст. i його особливютю було те, що серед методiв конкурентно: боротьби переважали цiновi (див., наприклад, модель Курно [11, с. 392]), однак цшеспрямованого процесу управлiння КСП промисловi пщприемства все ще не застосовували.
Для радянсько1 економiки цей перюд тривав до 60-70-тi роки ХХ ст., що зумовлювалось ютотною вiдмiннiстю цiлей соцiалiстичного та кашталютично-го способiв господарювання. Категорiю прибутку, яка притаманна лише катта-лютичнш економiцi, тривалий час вiдкидало керiвництво КПРС i пiдмiняло ка-тегорiею мбеззбитковостiм [12, с. 48]. Традицшш методи i форми управлiння промисловим шдприемством, як застосовувались в "радянсью" часи, були значно обмеженi в самостшносп прийняття управлiнських рiшень. Необхщ-нiсть безумовного виконання прийнятих КПРС 5^чних планiв розвитку суп-роводжувалась вiдповiдним забезпеченням необхiдними ресурсами на держав-нi замовлення, а це, своею чергою, вирiшувало проблему зi збутом продукци.
На практицi використовувався марксистський пiдхiд до управлiння промисловим шдприемством, сутшсть якого визначалась "як загальна функця ви-робництва для встановлення дощльно1 погодженостi мж mdueidycmrnuMU ви-робниками (iндивiдуальною працею) i шляхом упорядкування ïx функцш" [9, с. 6].
При цьому об'ектом управлшня в економко-виробничих системах (ЕВС) виступали лише "виробничi (матерiальнi) процеси, серед яких видтя-лись ведучi i веденi. Ведучим матерiальним процесом в ЕВС вважалось основ-не виробництво. Цт i завдання ведених процеЫв повн^тю визначались i зале-жали вiд основного виробничого процесу" [13, с. 9]. Такий тдхщ, як вщомо, призвiв до того, що планова централiзована система господарювання недос-татньо враховувала динам^ конкретних потреб споживачiв, а формування виробничо1 програми визначала Рада Мiшстрiв вщповщно до плашв ЦК КПРС, згщно з наявними виробничими можливостями.
Реально, за умов автарючно1 замкнутост i державного монополiзму в господарськш системi СРСР (та й шших краïнах-членiв Ради Економiчноï Взаемодопомоги (РЕВ)) мета управлшня спростовувалась лише до досягнення такого рiвня ефективност функцiонування системи управлiння, який забезпе-чував би вiдтворюванiсть виробництва та збалансовашсть функцiонування народного господарства (НГ) загалом. При цьому "зовншня торгiвля розумтась як реалiзацiя надлишшв, тому питання про мЖнародну конкурентоспромож-нють продукци, яка виготовлялась загалом, не ставилось" [12, с. 47], а отже, управлшня КСП як цшеспрямований процес не здшснювалось.
На перюд 60-70-х роюв, коли почали активно застосовуватись науковi методи до проблеми управлшня ЕВС, у краш не дiяли ринковi мехашзми конкуренции а соцiалiстичнi змагання, як пропагувались мiж пiдприемствами, не володiли такими гострими формами суперництва, а тому потреби у забезпе-ченш внутрiшньоï КСП також не було.
Схематично структурну будову таких систем управлшня (з позицш науки юбернетики) можна зобразити моделлю системи господарювання ЕВС з розмкнутою ланкою управлшня, рис. 1.
Ресурси
1Г
п У в Продукшя
Рис. 1. Модель системи з розiмкнутою ланкою управлтня:
П - програмний блок, У - блок управлтня, В - виконавчий мехатзм
Функцй програмного блоку (П) при командно-адмшстративних методах господарювання, як вщомо, виконувала КПРС у формi 5^чних планiв, якi приймались на з'!здах ЦК КПРС. Управлiння тдприемством (У) обмежувалось лише функцiями оптимiзаци процесу виробництва (В) до рiвня беззбитковост з метою виконання (а на паперi i перевиконання) поставлених плашв. Характерною особливiстю цього перюду е те, що перед керiвниками не ставилось завдання виробництва КСП, а лише здшснювалось рутинна вщтворювашсть виробничого процесу з метою забезпечення попиту на ринку.
Другий етап розвитку систем управлшня КСП характеризуеться рiзни-ми причинами для рiзних пол^ичних систем, протистояння яких дедалi поси-лювалось. 1нтенсивна цiнова конкуренщя в ринковiй економiцi [11, с. 392-402] приводить до зниження ринково! щни до рiвня граничних витрат шдприемства на виробництво i збут продукцй, що внаслiдок знижуе норму прибутку й рентабельности а отже, спричиняе фiнансове виснаження конкуренпв у процесi тривалого протистояння. Тому конкуруючi компани, для яких стали невипдш такi форми конкуренци, почали активно переходити до бшьш цившзованих нецшових метод1в конкурентно! боротьби. Змшу конкурентно! стратегi! сти-мулювали також процеси ускладнення запитiв споживачiв, бшьшою ефектив-нiстю нецiнових методiв конкуренцй та активне введення в багатьох кра!нах законодавчих обмежень на щнову конкуренцiю.
У соцiалiстичному таборi кра!н-члешв РЕВ цей етап був спричинений, з одного боку - значним ускладненням як мiжнародно! ситуацi! через протистояння двох економшо-полгтичних систем (витрати на гонку озброень, унасль док "холодно! вшни", збiльшення витрат СРСР на "братерську допомогу" сощ-алiстичним кра!нам), так i серйозними внутршшми проблемами, як особливо загострились протягом 80-х рокiв (потреба у валют для проведення структурно! перебудови високозатратного господарства, подолання науково-техшчного вiдставання, яке почало рiзко прогресувати в 80-х роках, ^ врештьрешт, потреба насичення внутрiшнього ринку споживчими товарами, дефщит яких дедалi бiльше збурював суспiльство). Усе це спричинило появу ново! задачi: форсу -вання розвитку експорту, як основного джерела перебудови. I тут вперше пос-тала проблема КСП, яку потрiбно було негайно вирiшувати.
Практично вс соцiалiстичнi кра!ни спочатку шдшшли до вирiшення цiе! проблеми однаковим шляхом - створення бiльш-менш iзольовано! сфери експортного виробництва. Однак скоро виявилось, що повне самозабезпечен-ня ще! сфери неможливо здiйснити, а загальне вiдставання НГ навiть через систему кооперацшних зв,язкiв кра!н-членiв РЕВ здшснюе iстотний гальмiв-ний вплив. Як наслiдок, збитковий експорт, який досягався будь-якою щною, перекачував за кордон нащональний дохiд i не створював можливостей для
розвитку навпъ пiд час збiльшення обсягiв експорту продукцй, оскшьки наш-товхувався на антидемпiнговi бар'ери. Це послужило одшею з причин "радика-лiзацii економЫнихреформ" у багатьох соцiалiстичних крашах.
Головним результатом "радикалiзащl" було прийняття прибутку як об'ективно! економiчноl категорп за основний економiко-виробничий показ-ник шдприемства, а його рентабельшсть - необхiдною умовою госпрозрахун-кових вщносин i автономностi функцiонування.
Особливо важким i тривалим був процес усвщомлення, що постановка питання про КСП неможлива без наявностi конкурентного ринку. Бшьшосп соцiалiстичних краш i СРСР, зокрема довелось пережити серйозш труднощi та невдачi на шляху побудови соцiалiзму, перш нiж вони змогли поставити пере-хiд до ринково! системи господарювання як основну мету економiчних реформ. Практично лише наприкшщ 80-х рокiв розпочалась побудова ринковог сощалютичног економки.
Загалом процес забезпечення КСП (з деякими спрощеннями), який було тодi запропоновано на рiвнi промислового шдприемства, можна охаракте-ризувати такими трьома фазами [12, с. 48]: 1) досягнення технiчного рiвня, який вiдповiдаe вимогам свтового рiвня; 2) забезпечення, вiдповiдно до цих ви-мог, якостi виконання i надiйностi в експлуатаци; 3) зниження витрат, як м^ нiмум, до рiвня конкурентiв.
Загальний шдхщ до систем управлшня КСП на сучасному еташ, з точки зору юбернетики, можна вщобразити спрощеною моделлю (рис. 2).
Рис. 2. Модель системи управлшня зi зворотнм зв'язком:
П - програмний блок, У - блок управлшня, В - виконавчий механизм, Р - регулятор
Спшьними рисами цього етапу для рiзних пол^ичних систем розвитку е наявшсть на рiвнi шдприемства необхщного для управлшня зворотного зв'яз-ку i регулятора (Р), який визначае величину розходження "виходу" з сформо-ваною "програмою" та напрям управлшня.
Саме в цей перюд з'являються першi науковi пiдходи до управлшня КСП методами диференщацн (якостi) продукцй, зокрема опублжований в 1978 р. компашею "Форд мотор" документ Q-101 "Керiвництво по створенню систем управлшня конкурентоспроможн^тю" [43, с. 130], в якому фактично вщображена система комплексного управлшня яюстю продукцй. Американсь-ку щею конкуренцп якiстю продукцй швидко пiдхопили iншi компанн з рiзних краш, особливо в Японп.
Втизняна наука протиставила свою форму розумшня управлiння яюс-тю, яку було реалiзовано в комплексны системi управлшня ятстю продукцй (КС УЯП). Однак у Радянському Союзi, як i в iнших крашах-членах РЕВ, ре-
ашзувати таку систему на практищ так i не вдалось. Справа в тому, що для ви-конання першо1 i друго! фаз процесу забезпечення КСП необхщна була вщпо-вщна господарська органiзацiя. На той перюд, у 80-х роках, за наявно! коман-дно-адмiнiстративноï моделi управлiння промислове шдприемство не було за-щкавлене в iнновацiйних процесах та розвитку НТП (на багатьох шд-приемствах, навiть вже закуплене за валюту прогресивне iмпортне технолопч-не обладнання роками пролежувало просто неба, однак не було впроваджене).
Адмшютративне примушування в цiй сферi було неефективним. Тому першою реакцiею на затримку НТП у соцiалiстичних краïнах було скорочення об'екпв управлiння шляхом групування шдприемств у бiльшi ланки НГ (ком-бiнати, об'еднання, виробничо-господарськi одинищ i т. д.). Але скоро вияви-лось, що сподiвання на те, що вони, як "единий господар, зможуть здшснюва-ти техшчну полтику на pieHi тдгалуз1 i ефективно доводити централ1зован1 завдання до рiвня шдприемства" [12, с. 49-52] не справдились. Тому вдащ вщ та^ форми управлшня став закономiрнiстю i в крашах-членах РЕВ вщбував-ся з рiзною штенсившстю. Як наслiдок, соцiалiстичнi кра'ни опинилися в гли-бокiй економiчнiй криз^ що супроводжувалась полiтичною кризою, а невирь шена проблема КСП перейшла ще в бiльш гострiй формi в новоутворенi сощ-ально-економiчнi формаци.
Утворення Укра'ни як ново'' незалежно'' держави започаткувало новий процес демократичного державотворення. Шсля тривалих рокiв пол^ичних змiн зрештою встановлюеться нова сощально-полггична орiентацiя, яка перед-бачае своею основою нову сощалъно орiентовану ринкову економщ та повно-щнну штегращю у свiтове спiвтовариство.
На змшу централiзованим планово-директивним методам управлiння економшою поступово прийшли новi ринковi об'ективш механiзми, як грунту-ються на явищах рiвноваги сукупного попиту й пропозици та конкуренцiï, що разом з помiркованим державним регулюванням створюють новi " об'ективно дiючi закономiрностi в даному середовищГ. Цш управлшня промисловим тдприемством тепер полягають не тшьки в забезпеченнi рентабелъностi виробництва, а в переорiентацiï господарсько'' дiяльностi з виключно виробничих функцш на пошук (i нав^ь формування) платоспроможного попиту та необ-хiдних для виробництва ресурсiв, оргашзацш гнучкого й ефективного виробництва та збуту продукци. Причому перемога в конкурентнш боротьбi визна-чаеться не тшьки ефектившстю системи управлшня, яка забезпечуе вишу рен-табельшсть виробництва, нiж у конкурентiв, а набагато ширшим дiапазоном цiлей, що в сукупност забезпечують КСП.
Саме розумшня ширшого змiсту економiчноï категори КСП визначае третш (сучасний) етап розвитку систем управлшня КСП, який у розвинених шдус^альних крашах еволюцюнував досить плавно, i гармонiйно поед-нуеться з управлiнсъким перюдом в еволюци маркетингу [14, с. 16] та етапом наукового (або кшьюсного процесшного та ситуацiйного) тдходу до управлшня, яку переживае у своему розвитку сучасний менеджмент [10, с. 70-84].
Характерною особливютю цього перюду е комплексний шдхщ до ЕВС та КСП зокрема з позицш системного аналiзу на основi загальноï теори систем. Завдяки використанню математичних методiв статистики та економетри
вдалось "озбро!ти" процес управлiння кiлькiсними методами (так зваш "досл1-дження операцш"), якi дають змогу знаходити екстремальне значення цшьово-го критерiю системи, а отже, визначити оптимальне управлшське рiшення складними ЕВС, завдяки автоматизованим системам управлшня.
Прикладом тако! прогресивно! еволюци, яка сьогоднi набула значного поширення у свiтi, е вдосконалення американсько! системи упрaвлiння КСП (яку розробив на основi наукового управлшня виробництвом Ф. Тейлор i реашзував у формi потокового виробництва Г. Форд) японською компанш "Тойота Мотор К", i отримала назву "just in time" ("точно в зазначений час") [15, с. 94-105].
Японська система управлшня кардинально змшюе шдхщ до КСП. Змь нюючи акценти до покупця з монопольного принципу: "Не хочеш - не бери, вiзьмуть шшГ, - на: "Ми хочемо зробити такий автомобтъ, який Ви хочете", вона ставить рашше головну виробничу систему на позищю тдсистеми, яка е лише певним засобом забезпечення попиту в системi управлшня КСП. Саме тому система руху деталей шд час збирання автомобшв, яка отримала назву "Канбан", мае "витягувальний" принцип дй вiдповiдно до потреб та до !х кшь-костi, згiдно з реальним попитом та в точно визначений час.
Тобто на перший план виступае динaмiчний попит на ринку, який засо-бами маркетингового аналiзу та штегрованих маркетингових комушкацш ("паблж ршейшнз", персональний продаж, реклама та ш.) досконало вив-чаеться, aнaлiзуеться до виробничих можливостей пiдприемствa й активно формуеться (тобто щентифжуеться зaсiб задоволення потреби саме продукова-ним виробом). Паралельно створюеться позитивний iмiдж добросовюного ви-робника (фiрми), який дбае про споживача i здатний своею продукщею забез-печити якiсне задоволення його потреби. При цьому виробнича система, воло-ддачи нaдaнiй !й властивостями гнучкостi i високо! динaмiчностi та продук-тивностi, здiйснюе реакщю на отриманий засобами штегрованих маркетингових комушкацш (1МК) вщгук i забезпечуе необхiдний рiвень корисностi i собь вaртостi продукцй на вшх стaдiях виробництва продукцй.
Крiм конкуренцй засобами диференщацн якостi, цей етап характеризуемся зростанням ролi маркетингових зaсобiв у зaбезпеченнi КСП, наданню додаткових послуг та вигiдних умов реaлiзaцi! та експлуатацн. Однак викорис-тання у сучасний перiод зазначених вище систем упрaвлiння КСП (рис. 1, 2) вже не забезпечуе необхщну гнучюсть i ефективнiсть, а тому е неприйнятним. Саме тому в сво!х дослщженнях ми звернули погляд на корисний досвщ прис-тосування та конкурентно! боротьби, який нагромадили бiологiчнi об'екти в живш природi в процесi тривало! еволюцй.
Сучасне зовнiшне ринкове середовище шдприемства своею динaмiч-нiстю, непередбaчувaнiстю та рiзномaнiтнiстю i кiлькiстю чинникiв впливу вщповщае характеристикам вiдкритих живих природних систем, в яких юну-ють бюлопчш об'екти. Влaстивiсть живих оргaнiзмiв виживати в умовах поси-лено! внутрiшньовидово! та мiжвидово! конкуренцi! шд впливом динaмiчного зовнiшнього середовища, яка виробилась тривалим еволюцiйним процесом, зумовлена лише !х здaтнiстю пристосовуватись до цих умов та вмiнням самов-досконалюватись. Починаючи з 60-х роюв, цю важливу влaстивiсть пристосу-вання та самовдосконалення живих оргaнiзмiв наука юбернетика почала ак-
тивно застосовувати до автоматизованого управлшня складними техшчними, а згодом i економiчними системами [17-22]. Тому для управлшня КСП у сучас-них ринкових умовах необхщно застосовувати новий шдхщ, який був би бшьш адекватний новим формам конкуренци та вiдповiдав би сучасним вимо-гам ринку i НТП.
Запозичення тдприемствами вiд бюлопчних об'екпв здатностi до прис-тосування та самовдосконалення в умовах посилено1 конкуренци та впливу мш-ливого зовшшнього середовища, якими характеризуються розвинеш ринковi вiдносини, на початкових етапах розвитку здатне забезпечити необхщний для "виживання" рiвень конкурентоспроможностi, а в перспективi - перетворити шдприемство у визначальний ринковий чинник, який буде здатний самостшно впливати на ринковi процеси та формувати необхiднi йому ринковi умови.
Оскiльки багато ютотних (але необхiдних для синтезу закону управлшня) властивостей керованих об'екпв i умови 1'х функцiонування наперед невь домi, то основною вимогою до формування сучасних систем управлшня КСП е 1хня здатнiсть нагромаджувати у процесi роботи недостатню шформащю i на ïï основi постшно покращувати закон управлiння. Саме такими властивостями володдать самонастроювальнi системи, яких в кiбернетицi ще називають адап-тивними системами управлшня (АдСУ).
АдСУ сьогодш набули досить широкого застосування як в управлiннi рiзноманiтними техшчними i фiзичними об'ектами, так i в автоматизованих системах управлшня технолопчними процесами i навпъ ЕВС. Однак застосування теори адаптивних систем до управлшня КСП дос не здшснювалось. Тому в цш роботi поставлено за мету побудувати концептуальну комплексну адаптивну систему управлшня конкурентоспроможнютю продукцй (АдСУ КСП), яка давала змогу б на практищ таким чином оргашзувати дiяльнiсть ЕВС, щоб забезпечувати цей важливий ринковий критерш успiху.
Cuнтез адаптивно'1 системи управлшня КСП1 звичайно потребуе пев-но1' щентифшаци до конкретного промислового пiдприемства i до продукцй, конкурентоспроможшсть якоï необхщно досягти. На рис. 3 зображено розроб-лену автором структурну модель АдСУ КСП, що функцiонально вщображае змiст та алгоритм процесу адаптаци i самовдосконалення ЕВС для забезпечення КСП.
На вщмшу вщ структури моделей систем управлiння з розiмкнутою ланкою (рис. 1) та зi зворотнiм зв'язком (рис. 2), АдСУ КСП додатково мютить контур адаптаци (на рис. 3 етапи 3, 4, 5, 6, 7, що вщображеш з подвшною ль шею зв'язку), який на основi оцiнки наявного рiвня КСП (його величини i зна-чення) по вщношенню до ринковоï кон'юнктури та юнуючих виробiв-конку-рентiв нагромаджуе недостатню в умовах непередбачуваносл i невизначеност ринку iнформацiю для управлiння та здшснюе корекцiю стратеги конкуренци та переналаштування виробничо-збутово!" програми з метою оптимiзацiï скла-дових параметрiв рiвня КСП ринковим умовам.
Прим1тка 2. Повне формально-евристичне моделювання та структурний i параметричний синтез адаптивно1 системи управлшня багатофакторно1 ЕВС визначаеться значною складшстю, а основне - значними обсягами викладення, а тому не може бути висвгглене в цш робоп.
РЕСУРСИ
Р, (Р.+П
7. Формування ТЗ на змшу (покрашання) параметр1в КСП продукцц
В. Блок управлшня промисловим шдприемством
КСП > 1; И > 0% р =1, ц * 1
9. ВИРОБНИЧО-ЗБУТОВА СИСТЕМА
9А. Формування 'потенцшноТ" КСПГ
Готова продуктя
КСП < 1; Я<0% Р=0,Ч<1
4, Анал13 сильних \ слабких сторш власноТ продукцп
Р*
9Б. Забезпечення "ринкоюТ" КСП
Р - Р
* ринк. * о
Р'
ж о
2. Оцшка р1вня КСП, К, Р, Ц
\. Комплексш маркетингов! дослщження ринку
Потреби, попит Пряли конкуренти Вироби-зам ¡нники
Фактори державно-правового регулювання
ВИХ1Д
(товар
на ринок) —►
Рис. 3. Модель адаптивней системы управлшня конкурентоспром ожн 1ст ю продукцп
Умовш позначення;
—► - основний контур управлшня КСП —^ - контур адаптаци КСУ КСП ПП
_> - додатков! зв'язки систсми управлшня
--► - зв'язки узгоджсння
Розпочинаеться робота АдСУ КСП 1111 за початковою програмою По, яка визначаеться ринковою кон'юнктурою та стратепчними цшями шдприемства i розробляеться провщними маркетологами, згщно з виробничо-збутовими можливостями фiрми. Отриманi таким чином технiчнi i маркетин-говi параметри продукцй' (Ро), виготовлено1' за програмою По, пiддаються по-дальшiй оптимiзацiï та адаптаци (а ЕВС - самовдосконаленню) в процес пос-лiдовних цикшв, кожен з яких мае певш етапи (рис. 3).
Етап 1. Монторинг зовншнъого ринкового середовища - початковий шформацшний етап, який е визначальним чинником здатносп функцюнально-го шдприемства правильно орiентуватись в динамiчному ринковому середови-щi. Грунтовш комплекснi маркетинговi до^дження дають можливiсть досль дити динамiку всiх чинникiв забезпечення КСП (див. [25, с. 205-211]): потреби споживачiв, рiвень платоспроможного попиту, величину мюткост ринку, кон-курентне середовище, дiяльнiсть постачальникiв, динамiку НТП та розвиток технологш виробництва, а також чинники державно-правового регулювання шдприемницькою дiяльнiстю, фiнансову стабiльнiсть, сезоннiсть ринку та фа-зи економiчного розвитку краш тощо, дають основу для корегування або фор-мування новоï виробничо-збутовоï програми П1 наступного циклу адаптаци.
Етап 2. Оцмка рiвня конкурентоспроможностi власно'1 продукцй-ос-новний аналггачний етап АдСУ КСП, який завдяки отриманих результатiв здiйсненого комплексного маркетингового дослщженнях ринку, забезпечуе АдСУ КСП необхщними даними про величину i напрямок вдаилення парамет-рiв КСП вiд ринкових потреб (Рринк. - Ро), тобто iнформацiею про потрiбний рь вень параметрiв "потенцшноГ i "ринковоГ КСП, згiдно з найвищими вимогами споживачiв щодо спроможносп цим товаром забезпечувати потреби спожива-чiв (СПабс) та вiдHOCHу (пOрiвHЯЛЬHу) КСПвгдн. = СПвласн / СПконкурент). Крiм того, на цьому еташ визначаютьсярентабелъшстъ власно'1 продукцй (необхщна умо-ва: R > 0) та нормативно-правовий показник (необхщна умова: g > 1), який виз-начае вщповщшсть товару чинним на цьому ринку техшчним стандартам i пра-вовим нормам, а також показник патентноï чистоти (необхiдна умова: р = 1), який визначае можливiсть легального виробництва i збуту цiеï продукцiï .
Етап 3. Внаслщок оцiнка вiдносного рiвня КСП та показниюв R, у та р дае вщповщь на запитання: потрiбно (у випадку, коли КСП < 1), чи не потрiбно (у випадку КСП > 1) здшснювати адаптацiю параметрiв КСП до ринкових умов.
Етап 4. Враховуючи динамiзм змiни сучасних потреб споживачiв та реакцiï конкурентiв, динамiку НТП тощо, у переважнш бiльшостi випадюв та-ку адаптацiю здiйснювати необхщно. Тому етап аналiзу "силъних" та "слаб-ких" сторш власноï продукцй та виробiв-конкурентiв щодо спроможностi ви-робiв задовольняти потреби споживачiв у реальних ринкових обставинах визначае необхщшсть розроблення (коригування) конкурентноï стратеги та такти-
Прим1тка 3. Цей етап пропонують зд1йснювати за вдосконаленою нами методикою [26, с. 122-127], яка, кр1м аналггачно1 функц11, ще й забезпечуе в АдСУ КСП функцш контролю формування необх1дного р1вня техн1ко-економ1чних i маркетингових показник1в, що визначають корисн1сть продукц11 на вс1х етапах промислового циклу та ïï позитивного 1м^джу. Граф1чна 1нтерпретац1я р1вня КСП за допомогою "багатокутниюв конкурентоспроможностГ дае можлив1сть також наочно проанал1зувати силънг та слабт сторони продукцй пор1вняно з виробами конкуренлв.
ки, а також дае змогу конкретизувати об'екти управлiння, як потрiбно коригу-вати насамперед.
Етап 5. На основi отриманих анаштичних результатiв попереднiх ета-пiв розробляеться (корегуеться) конкурентна стратепя пiдприемства i тактика !! забезпечення КСП, як лягають в основу ново! програми (П). При цьому стратегiя конкуренцi! обов'язково повинна враховувати також функцюнальш аспекти пiдприемства в iнституцiональнiй структурi ринку, [25, с. 268].
Етап 6. Розроблену стратегш перевiряють на адекватшсть зовнiшнiм (ринковим) та внутршшм (виробничо-збутовим) умовам (можливостям) шд-приемства та здатност реалiзувати в продукцй необхiднi конкурентнi переваги власними ресурсами. Шд час виконання етатв 5-6 здшснюеться узгодження конкурентно! стратегi! та тактики з вищим керiвництвом (на рис. 3 пунктирну лшш зв'язку з блоком 8) та остаточне затвердження початково! програми (По). У випадку невщповщносп (нереальностi) обрано! стратегi! i тактики цей про-цес повертаеться до попереднього етапу на вдосконалення.
Етап 7. Лише пiсля етапу 6 на етат розроблення (або модершзацй) продукцi! маркетинговим вiддiлом здшснюеться формування техн1чного зав-дання (ТЗ) для конструкторського вщщлу щодо забезпечення чи змши вщпо-вiдних яюсно-цшових параметрiв, а також визначаються конкретш завдання маркетинговим пiдроздiлам для формування необхщно! цiново! полiтики, сис-теми товароруху, товаропросування, лопстики тощо.
Етап 8. Управлшня. Вище керiвництво шдприемства вiдомими функщ-ями менеджменту (планування, оргашзащя взаемоди, мотиваця I контроль) здшснюе загальну органiзацiю i управлшня всього подальшого виробничо-збутового процесу, забезпечуе його необхщними виробничими ресурсами, уп-равляе iнформацiйними, фiнансовими та матерiально-технiчними потоками, забезпечуе бухгалтерський облж та звiтнiсть перед контролюючими органами тощо.
Етап 9. Виробничо-збутова система шдприемства реалiзуе виконання програми Пг завдань в два етапи:
9а) здшснюе формування "потенцтног" КСП (рис. 3), тобто реатзуе яюс-но-цшов1 параметри продукцп (Тпт), як вщображають вимоги ринку щодо р1вня корисност { вартост споживання продукцп, для забезпечення конкурентних переваг з наступним звороттм зв'язком для верифшацн як проектних ршень (до блоку 2), так { протягом всього процесу виготов-лення продукцп;
9б) забезпечуе "реальну" (ринкову) КСП, формуючи маркетинговими та ло-пстичними засобами конкурентт переваги за параметрами шформова-носп, доступност та зручност придбання й експлуатацп продукцп, !! позитивного 1м1джу як по внутрштх шформацшних каналах АдСУ КСП, так { ззовт завдяки систематичним комплексним маркетинговим досл1дженням ринку.
Досягнутi таким чином виробничо-збутовi показники пiдприемства (Р), яю становлять комплексний критерiй КСП i завдяки врахуванню "свiжо!" iнформацi! з блоку 1 (рис. 3), формують нову виробничо-збутову програму шдприемства (Пг+1) для наступного циклу.
У наступному циклi АдСУ КСП працюе вже на основi програми П[+1, яка скорегована i вдосконалена з врахуванням результат роботи АдСУ в пер-шому циклi, при цьому процес пристосування до мшливого зовнiшнього сере-довища формуе наступну нову програму П+2 i т. д. Чим швидше будуть прово-дитись цикли адаптаци, тим реактившша i гнучкша буде АдСУ КСП. Однак важливою умовою ефективностi процесу адаптацiï i самовдосконалення е умова повноï завершеност попереднього циклу.
Висновки. Таким чином, практична реалiзацiя пропонованоï новоï кон-цепцiï адаптивноï системи управлшня КСП методолопчно забезпечуе втизня-m промисловi пiдприемства, з одного боку, такою необхщною сьогоднi власти-вiстю пристосування до невизначеного зовнiшнього конкурентного середови-ща та фокусуе всю виробничу дiяльнiсть саме на досягнення конкурентних пе-реваг та необхщного рiвня КСП, а з шшого - на найбiльш повне задоволення потреб i запипв споживачiв в умовах обмежених виробничих ресуршв.
Впровадження i застосування принципiв адаптацiï в КСУ КСП дае змогу:
• забезпечити високу яшсть управлшня КСП (а отже, досягнення к1нцево1 мети - ввдповвдного р1вня КСП) в умовах динам1чного зовтшнього конкурентного середовища та мшливого державно-правового поля (яке характерне для перехвдного перюду державотворення в Украш);
• тдвищити над1йтсть i комплекстсть системи управлшня в умовах впливу неконтрольованих чинник1в;
• забезпечити швар1анттсть АдСУ КСП до р1зних титв тдприемств;
• зменшити час розроблення i впровадження в практику функцюнування АдСУ КСП, а отже, штенсифшувати процес пристосування до ринкових умов.
Лггература
1. Ухачевич Я.П. 1нноваци як вир1шальний чинник забезпечення конкурентоспромож-носп в1тчизняного машинобудування на св1товому ринку / Я.П. Ухачевич, О. А. Пашко // Науковий вюник НЛТУ Украши : зб. наук.-техн. праць. - Льв1в : РВВ НЛТУ Украши. - 2009. -Вип. 19.6. - С. 227 -242.
2. Лепа Н.Н. Управление конкурентоспроможными преимуществами предприятия / НАН Украины. Ин-т экономики промышленности / Н.Н. Лепа. - Донецк : ООО "Юго-Восток, ЛТД", 2003-293 с.
3. Павлова В.А. Конкурентоспроможшсть шдприемства: оцшка та стратегия забезпечення : монограф1я / В. А. Павлова. - Д.: В-тво ДУЕП, 2006. - 276 с.
4. Тарнавська Н.П. Управлшня конкурентоспроможнютю пщприемств: теор1я, методология, практика / Н.П. Тарнавська. - Тернопшь : Вид-во "Екон. думка", 2008. - 570 с.
5. Сумець О.М. Оцшка конкурентоспроможносп сучасного промислового шдприемства : навч.-практ. поабн. [для студ. екон. спец.] / О.М. Сумець, О.С. Сомова, С.Ф. Пел1хов. -К. : Професюнал, 2007. - 208 с.
6. Управлiнмя конкурентоспроможшстю шдприемства : навч. поабн. / С.М. Клименко, Т.В. Омельяненко, Д.О. Барабась, О.С. Дуброва, А.В. Вакуленко. - К. : Вид-во КНЕУ, 2008. - 520 с.
6. Должанський 1.З. Конкурентоспроможшсть шдприемства : навч. поабн. / 1.З. Дол-жанський, Т.О. Загорна. - К. : Центр навч. лп-ри, 2006. - 384.
7. Портер М. Международная конкуренция : пер. с англ. / под ред. и с предисл. В.Д. Щетинина^/ М. Портер. - М. : Междунар. отношения, 1993. - 896 с.
8. Ворст Й. Экономика фирмы : пер. с дат. / Й. Ворст, П. Реветлоу. - М. : Изд-во "Высш. шк.", 1994. - 234 с.
9. Субботин А.Н. Основные принципы научной организации управления промышленным производством / А.Н. Субботин. - К. : Вид-во "Техшка", 1970. - 84 с.
10. Мескон М.Х. Основы менеджмента : пер. с англ. / М.Х. Мескон, М. Альберт, Ф. Хе-доури. - М. : Вид-во "Дело", 1992. - 702 с.
11. Шндайк Роберт С. Мжроекономша : пер. з англ. А. Олшник, Р. Скшьський / Роберт С. Пшдайк, Дешел Л. Рубшфельд. - К. : Вид-во "Основи", 1996. - 646 с.
12. Проблемы управления конкурентоспособностью продукции // Сборник научных трудов. - М. : Изд. НИИПиНа при Госплане СССР, 1989. - 86 с.
13. Методы организации адаптивного планирования и управления в экономико-производственных системах / В.М. Скурихин, В.А. Забродский, П.А. Иващенко, О.Г. Штрассер. -К. : Вид-во "Наук. думка", 1980. - 272 с.
14. Андреева О.Д. Технология бизнеса: маркетинг : учебн. пособ. / О. Д. Андреева. - М. : Изд. группа ИНФРА. М - НОРМА, 1997. - 224 с.
15. Плоткш Я.Д. Виробничий менеджмент : навч. поабн. / Я.Д. Плоткш, 1.Н. Пащенко. - Льв1в : ДУ "Льв1вська пол1техшка" (1нформацшно-видавничий центр "1НТЕЛЕКТ+" 1н-ту шдвищення квал1ф1каци та перепщготовки кадр1в), 1999. - 258 с.
16. Аналитические самонастраивающиеся системы автоматического управления / под ред. В.В. Солодовникова. - М. : Изд-во "Машиностроение", 1965. - 356 с.
17. Скурихин В.И. Адаптивные системы управления машиностроительным производством / В.И. Скурихин, В. А. Забродский, Ю.В. Копейченко и др. - М. : Изд-во "Машиностроение", 1989. - 208 с.
18. Рутковский В.Ю. Адаптивная система управления с идентификацией параметров объекта / В.Ю. Рутковский, И.Н. Крутова // Адаптация и обучение в системах управления и принятия решений. - Новосибирск : Изд-во "Наука", 1982. - 200 с.
19. Моисеев Н.Н. Элементы теории оптимальных систем / Н.Н. Моисеев. - М. : Изд-во "Наука", 1975. - 538 с.
111. Чуев Ю.В. Прогнозирование количественных процессов / Ю.В. Чуев, Ю.Б. Михайлов, В.И. Кузьмин. - М. : Изд-во "Сов. Радио", 1975. - 398 с.
20. Проектирование систем адаптивного планирования и управления производством / В.И. Скурихин, В.А. Забродский, Ю.В. Копейченко. - Харюв : Вид-во "Вища шк." Изд-во при Харьк. ун-те, 1984. - 208. с.
21. Методы организации адаптивного планирования и управления в экономико-производственных системах / В. И. Скурихин, В. А. Забродский, П. А. Иващенко, О. Г. Штрассер. - К. : Вид-во "Наук. думка", 1980. - С. 272.
22. Скурихин В.И. Математическое моделирование / В.И. Скурихин, В.Б. Шифрин, В.В. Дубровский и др. - К. : Вид-во "Техшка", 1983. - 270 с.
23. Ухачевич Я.П. Класифшащя фактор1в забезпечення конкурентоспроможносп продукцп / Я.П. Ухачевич // Вюник ДУ "Льв1вська полггехшка". - Сер.: Проблеми економши та управлшня. - Льв1в : Вид-во ДУ "Льв1вська полггехшка", 1998. - № 345. - С. 205 -211.
24. Ухачевич Я.П. Управлшня конкурентоспроможнютю продукцп промислових тд-приемств / Я.П. Ухачевич // Вюник ДУ "Льв1вська пол1техшка". - № 353 "Проблеми економь ки та управлшня". - Льв1в : Вид-во ДУ "Льв1вська полггехшка", 1998. - С. 122-127 с.
25. Юданов Ю.А. Конкуренция. Теория и практика : учебно-практ. пособ. / Ю. А. Юда-нов. - М. : Изд-во ГНОМ-ПРЕСС, 1998. - 384 с.
26. Ухачевич Я.П. Розвиток i формування адаптивних систем управлшня конкурентоспроможнютю продукцп промислових шдприемств / Я.П. Ухачевич // Вюник ДУ "Льв1вська пол1техшка". - Сер.: Менеджмент та пщприемництво в Укрш'ш: етапи становлення i проблеми розвитку. - Льв1в : Вид-во ДУ "Льв1вська полггехшка", 1999. - № 384. - С. 139-143.
Ухачевич Я.П. Адаптивная система управления как новый концептуальный подход к обеспечению конкурентоспособности продукции
Исследованы проблемы обеспечения конкурентоспособности продукции (КСП). Проанализированы используемые подходы к обеспечению КСП и указаны их недостатки. Предложен комплексный подход к управлению КСП. Исследованы существующие системы управления объектами и предложен новый концептуальный подход на основе внедрения адаптивной системы управления КСП. Описана методология применения адаптивной системы управления КСП.
Ukhachevych Ya.P. Adaptive control system as the new conceptual approach to to maintenance of competitiveness ability of production
The article investigates the problem of providing competitive ability of products (CAP). The analysis used approaches to CAP and given their disadvantages. A comprehen-
sive systematic approach to managing the CAP. The existing management of the system and proposed a new conceptual approach is based on the implementation of adaptive control system CAP. The methodology of applying adaptive control system CAP.
УДК 336.221.24 Доц. О.М. Шевчук, канд. екон. наук - Льв1вська ДФА
РЕФОРМУВАННЯ УМОВ ОПОДАТКУВАННЯ СУБ'СКТШ МАЛОГО ШДПРИеМНИЦТВА - ЗАПОРУКА ЕКОНОМ1ЧНОГО ЗРОСТАННЯ
Обгрунтовано необхщшсть реформування умов оподаткування малого тд-приемництва в напрямку створення сприятливих умов !х господарювання. З метою стимулювання ефективно! дiяльностi суб'ектiв малого тдприемництва потрiбно вжити низку заходiв, серед яких необхщним е подальше удосконалення спрощеного режиму оподаткування.
Ключов1 слова: податкова система, податки, суб'екти малого тдприемництва.
Реформування економжи Украши та ор1ентащя на прюритети свгтових розвинених економ1чних систем зумовлюе необхщшсть забезпечення оптимь заци функцюнування податково! системи як ланки безпосереднього регулю-вання господарсько! д1яльност1 в нашш кра!ш.
У бшьшосп кра!н податки е ефективним шструментом державно! поль тики вщносно життед1яльност1 суспшьства: перерозпод1лу валового внут-ршнього продукту в територ1альному, галузевому аспектах; розмщення ре-сурЫв { забезпечення сусп1льними благами вс1х верств населення; заохочення б1знесу, дшово! та iнвестицiйно! активност1; мотивацИ до пращ, пщтримання р1вня зайнятостi, стабшзаци ринково! кон'юнктури тощо.
Податкова система у кожнш кра!нi е одшею зi стрижневих основ еконо-мiчно! системи, яка, з одного боку, забезпечуе фшансову базу держави, а з шшо-го - головним знаряддям реалiзацi! !! економiчно! доктрини. При цьому форму-вання дохщно! частини бюджету е важливим видом даяльносп держави, податки виступають не тшьки головним джерелом формування державного бюджету, але й важливим джерелом радикальних змiн, виконуючи роль фшансового регулятора виробництва та важливого засобу забезпечення соцiально! сфери.
Вплив держави на економжу та активна участь у ринкових економiч-них процесах можливi через реалiзацiю !! економiчних функцiй. Одним iз засо-бiв реалiзацi! економiчних функцiй е податкова система, оскшьки економiчне регулювання неможливе без здiйснення продумано! податково! полiтики. По-даткове середовище суб'екпв господарювання зумовлено головним чином чинною системою оподаткування та !! особливостями. Зазначимо, що в Укра-!ш практично немае досвiду податкового менеджменту, податкова система е нестабшьною, !й притаманна суперечливiсть податкового законодавства.
Сутшсть податкiв та !х специфiка найповшше розкриваеться через фiс-кальну i регулятивну функцi!. Щодо фiскально! функцi!, то вона отримала г1-пертрофований розвиток з негативними наслiдками. Перехщ укра!нсько! еко-номiки на ринковi основи зумовлюе необхiднiсть iншо! ролi податку. Вiн повинен стати дшовим iнструментом стимулювання розвитку пщприемницько! дiяльностi як незмiнного елементу ринкового середовища.
