CC BY
62
УДК 615.2.03+616.5+616.97
Адапален: вщ застосування в сучасних умовах до використання в перспектива
Гаврилюк О. B.f, Каховський В. Ф.*, Шавлак В. ВД Бардова К. 0.f, Муpзiна Е. 0.f, Мiхньова С. M.f, Воз1анова С. B.f
tНМАПО 1м. П. Л. Шутка, Кигв * Кшвський мгжрайонний клнчний шкгрно-венерологгчний диспансер № 4
АДАПАЛЕН: ОТ ПРИМЕНЕНИЯ В СОВРЕМЕННЫХ УСЛОВИЯХ К ИСПОЛЬЗОВАНИЮ В ПЕРСПЕКТИВЕ Гаврилюк А. В., Каховский В. Ф., Шавлак В. В., Бардова Е. А., Мурзина Э. А., Мих-нёва Е. Н., Возианова С. В.
Согласно новейшим научным и клиническим наблюдениям, в ежедневной практике дерматолога применение топических форм аналогов ретиноидов, в частности, адапалена имеет широкие клинические перспективы, а именно для лечения тяжелых дерматозов при невозможности применения системной терапии риска побочных эффектов, а также при назначении детям.
ADAPALENE: FROM THE PRESCRIPTION IN MODERN CONDITIONS TO THE USAGE IN OUTLOOK
Gavrylyouk O. V., Kahovskyy V. F., Shavlak V. V., Bardova K. O., Murzina E. O., Mihnio-va Ye. M., Vozianova S. V.
According to the newest scientific and clinical findings, use of the topical forms of the synthetic retinoid analogues, such as adapalene, has a great clinical promise, especially for the treatment of severe dermatoses with contraindications of systemic therapy, also for the prescription for children.
Зпдно з сучасними уявленнями, ретино1ди -це група синтетичних чи природних аналопв вгамшу А, а також спорщнених сполук, яю в> д^рають важливу роль у фiзюлоriчнш i фарма-колопчнш регуляци, пролiферацil i диференщ-аци нормальних клiтин шюри. Механiзм ди ре-тино1дов подiбний вiтамiнам, тому що ретинол (вгамш А) не синтезуеться в оргашзм^ а над-ходить переважно з 1жею. Пiсля цього ретинол перетворюеться на молекули, якi зв'язуються з ядерними рецепторами, проявляють свою дда, пiсля чого iнактивуються. Ретино1ди впливають на клiтини-мiшенi шляхом зв'язування i актива-ци ядерних рецепторiв. За допомогою ретино!-дiв рецептори зв'язують сво! лiганди у виглядi димерiв. Гетеродимери можуть формуватись мiж двома рiзними молекулами рецептора, а також мiж ретино1дними рецепторами X, рецепторами вгамшу В i рецепторами трийодтиро-нiну. Цей факт свщчить про складнi взаемоди мiж ретино1дами та iншими молекулами при гормональнш передачi. При взаемоди ретино-1дних рецепторiв та транскрипцiйних факторiв активуються iншi механiзми передачi сигналу,
наприклад, АР-1, якi можуть забезпечити дис-оцiацiю ефектiв ретиноадв. Ретино1ди можуть проявляти не тшьки агонiстичну дiяльнiсть, але й виступати нейтральними антагошстами i зво-ротними агонiстами [7, 10].
Поява системних i тотчних ретиноадв була важливим кроком вперед у патогенетичному л> куваннi дерматолопчних захворювань, перш за все, акне. Тим не менше, вигоди вщ цих агентiв були дещо обмежеш у зв'язку з вираженiстю побiчних ефектiв, спричинених цими препаратами. Протягом останшх 25 рокiв дослщники намагалися видiлити сполуки, якi можуть забезпечити рiзноманiття терапевтичних вигод, що дають третино1н та iзотретиноlн, при зведеннi до мiнiмуму потенщювання ди, подразнення та iнших небажаних ефектiв. Пiсля щентифша-ци ядерних ретино1дних рецепторiв у клiтинах ешдермюу в 1987 р., визначення цього класу лшарських засобiв було розширене за рахунок включення молекул, як зв'язуються i активу-ють тшьки цiльовi рецептори. У 1990-х рр. були розроблеш селективнi ретинощш агенти - адапален i тазаротен [16]. Адапален - дериват на-
1-4 2012
фтойно! кислоти е одним з результат цього пошуку i служить прикладом ращонально! роз-робки лiкарських засобiв - синтезу нових речо-вин з певними фармаколопчними властивостя-ми i клшчними ефектами:
- пiдвищення стабiльностi молекули;
- пiдвищення протизапально! дп;
- шдтримання ефективностi;
- мiнiмiзацiя шюрних подразнень.
Фармакологiчна дiя - комедонолггична, про-
тизапальна. Адапален - хiмiчно стабiльна, ре-тиноlдоподiбна сполука. Дослщження бiоxiмiч-ного та фармакологiчного профшю адапалену продемонстрували, що вiн е модулятором про-цесiв клiтинного диференщювання, кератишза-ци i запалення, яю залученi до розвитку рiзних патолопчних станiв шкiри.
Точний механiзм дп адапалену невiдомий, але передбачаеться, що, при мiсцевому засто-суваннi, вш нормалiзуе диференцiювання фо-лiкулярних епiтелiальних клiтин i кератишза-цiю, запобпаючи утворенню мiкрокомедонiв, подiбно дп природних ретиноадв. На вiдмiну вiд ретиноево1 кислоти, адапален зв'язуеться зi специфiчними ядерними рецепторами рети-ноево1 кислоти (retinoic acid receptors, RARs) i не взаемодiе з так званими цитозольними зв'язуючими бiлками ретиноево1 кислоти (су-tosolic retinoic acid binding proteins, CRABPs). Селективно зв'язуючись з RAR-рецепторами на ядернiй мембранi кератиноципв, адапален пiдвищуе диференцiювання кератиноцитiв, зменшуе «зчеплення» кератиноцитiв у вiстi сально-волосяних фолiкулiв i прискорюе lx де-сквамацiю. Не iндукуе епiдермальну гшерп-лазiю. Не викликае вираженого подразнення, оскшьки не взаемодiе з RAR, стимулящя яких призводить до появи лущення i суxостi шкiри. Мае протизапальну дда, впливаючи на фактори запалення. Збiльшуе чутливiсть шкiри до УФ-випромiнювання. Терапевтичний ефект починае проявлятися через 1-2 тижш, стшке полiпшення звичайно спостерiгаеться через 8-12 тижшв.
Iснуючi лiкарськi форми адапалену:
- 0,1-вщсотковий i 0,3-вiдсотковий гель на воднш основi;
- 0,1-вщсотковий крем;
- 0,1-вiдсотковий розчин,
а також комбшацп з клiндамiцином i бензо1л пероксидом. В Укра1ш зареестроваш:
- 0,1-вiдсотковий гель на воднш основу
- 0,1-вiдсотковий гель у комбшацп з ктнда-мiцином.
Застосування в терапп акне. Ефективнють ретиноадв у терапп акне добре вивчена. Так, у багатоцентровому рандомiзованому слшому дослiдженнi, проведеному Францieю, №меч-чиною, Бразилieю, Мексикою, Бельгieю, Шве-щею, Aвстралieю, Польщею та Iталieю, була показана ефективнють оральних антибiотикiв у поеднанш з топiчними ретинощами i бензош пероксидом (БПО) для терапп середшх i важ-ких форм акне [1]. Лiмециклiн використовува-ли в дозi 300 мг 1 раз на день у груш з тошч-ним застосуванням комбшацп адапалену 0,1 % i БПО 2,5 % протягом 12 тижшв у порiвняннi з групою, де використовували гель, що мютить плацебо. Усього в дослщженш взяли участь 378 оаб; оцiнювали:
- число ву^в у порiвняннi зi станом до л> кування;
- кiлькiсть хворих зi станом шкiри «чисто» або «майже чисто» (iндекс успiху);
- переносимють лiкування;
- побiчнi ефекти;
- задоволення хворих ефектом лшування.
Кiлькiсть вугрiв значно знижувалась у гру-
пi комбшовано! тошчно! терапп (- 74 % проти - 57 %, р < 0,02). 1ндекс успiху був вище в груш комбшовано! терапп (48 % проти 34 %). Побiч-них ефекгiв не виявили. Число хворих, задово-лених терапiею, було порiвняно у двох групах. Отриманi даш пiдтвердили ефективнiсть ком-бiнованоl терапп важких i середнiх форм акне. Aналiз даних, опублiкованих за 1991-2009 рр., по ефективностi топiчних препарапв з фшсова-ною рецептурою i монотерапп топiчними рети-но!дами на середш i помiрно тяжкi форми акне шдтвердив наведенi данi. Так, були узагальнеш данi 42 дослщжень, з яких 29 були визнаш як найбiльш надiйнi. У 80 % дослщжень ефективнють комбшовано! терапп перевершувала ефективнють монотерапп, що дозволяе вважати да-ний факт доведеним.
Серед комбшованих протиугревих препара-тiв поеднання адапален-клiндамiцин дозволяе досягти бiльш вираженого регресу як запаль-них, так i незапальних акне, випереджаючи по динамщ цих показникiв комбшацп третинош-клiндамiцин на 20 i 30 % i адапален-бензошу пероксид - на 10 i 9 %, вщповщно [2, 3].
У жшок з середньо-тяжким перебiгом захво-рювання та з локалiзацiею на обличчi i тулубi застосування гелю з адапаленом доцiльно по-еднувати з прийомом комбiнованих оральних контрацептивiв (мшродозований дроспiренон у
режимi прийому 24 + 4) [3].
Призначення адапалену - вихщна терапев-тична стратегiя при формах захворювання з пе-реважанням у клiнiчнiй картинi комедонiв i папул, а також в якост другого етапу послщовно! терапи пiд час переходу з терапи гелем адапа-лен + ктндамщин пацiентiв iз помiрно-тяжким перебiгом процесу на початку лiкування.
Препарати, що мютять адапален, досить нано-сити 1 раз на добу, ввечер^ тонким шаром на по-передньо очищену суху шюру (оптимально через 20-30 хв. тсля умивання), причому не на окрем1 висипання, а на всю область ураження. Тератя препаратами адапалену не мае сезонно1 залежнос-т1, тому що вщсутня взаемод1я з УФ-променями, 1 !х застосування не супроводжуеться подраз-ненням. Оптимальна тривашсть використання -4-6 тижшв (до повного регресу пустул 1 основно1 кшькосп папул), тсля чого доцшьний перехщ на монотератю 0,1-вщсотковим адапаленом у форм1 гелю протягом наступних 1,5-2 мюящв до повного регресу комедошв I папул та подальшого застосування 2-3 рази на тиждень тривало. Середня трива-лють л1кування при папуло-комедональнш форм1 акне - 3 мюящ, до регресу папульозних елеменпв { основно1 кшькосп комедошв. Пот1м доцшьний перехщ на тдтримуючий режим з аплшащею гелю 2-3 рази на тиждень тривало.
Перспективнi напрямки для застосування адапалену. Зпдно з даними численних досл> джень, ретино1ди чудово зарекомендували себе в терапи:
- псорiазу;
- розацеа;
- хвороби Дар'е;
- Г-кттинних лiмфом шкiри;
- сенiльних кератом i комедонiв;
- базально-целюлярних форм раку шюри;
- актинiчного кератозу i лентиго;
- комедонових невусiв;
- вiрусних бородавок;
- псевдо фол^лтв;
- хвороби Фокс-Фордайса,
а також велико1 групи захворювань, пов'язаних з порушенням процесiв кератишза-цн. У дерматолопчнш практицi ретино1ди за-стосовуються також для попередження i змен-шення розмiрiв пiсляпологових стрiй, зморшок, тгментних плям, целюлiту, прискорення росту волосся i нiгтiв. Доведено ефектившсть ретино-1дов у хворих з атрофiею шкiри внаслiдок три-валого застосування кортикостеро1дних мазей.
Дослiдження в терапи ран, кело'щних i гiпертрофiчних рубцiв. У дослiдженнi P. Y. Basak et al [6] була проведена порiвняльна характеристика впливу третиноша, адапалену i колагенази на перебп ранового процесу при мюцевому застосуванш. Дослiдження проводи-лося на бших лабораторних щурах. Кожнiй осо-бинi пiсля перитонеально! анестезп проводили по двi симетричних бюпсн в парасшнальнш областi 8 мм панчем на повну глибину шюри. Тварини були розподшеш на чотири групи. Першш групi, яка служила в якосп контрольно!, не проводилося лшування. Третинош крем (0,1 %) був застосований мюцево один раз в день у 2 груш, адапален гель (0,1 %) - у 3 груш i мазь колагенази - у 4 груш вщповщно. На сьомий день була вишряна площа ран на лiвiй сторош, i вони були вишчеш для пстопатолопчного та бiохiмiчного дослщження (вимiрювання рiвня гiдроксипролiну). На правш сторонi лiкування продовжувалось до 14 дшв, пiсля чого проводилась та сама процедура. Рiвень пдроксипрол^ iстотно не вiдрiзнявся на 7 i 14 день у порiвнян-ш з контрольною групою, але при пстопатоло-гiчному обстеженнi було виявлено покращений стан загоення у 2 та 3 групах. Це проявлялось у шдвищенш продукцн колагену, пришвидшено-му ангiогенезi та утворенш грануляцшно! тка-нини. Клiтинна шфшьтращя нейтрофiлами та лiмфоцитами у 3 груш була виражено пiдвище-на на сьомий та знижена на 14 день обстежен-ня. Пучки колагенових волокон були значно чи-сельнiшими, нiж у шших порiвняльних групах, та переважали кшьюсть та товщину еластичних та ретикулярних волокон. Як висновок, ретино-!ди мають виражений ефект впливу на загоення ран та 1хш властивосп потребують додаткових дослiджень для рiзних типiв ран та визначення субтитв колагену, що утворюеться при цьому.
Оскшьки перебiг та умови запально! реакцп прямо впливають на утворення рубцево! ткани-ни, застосування високоселективних ретиноадв може мати патогенетичне шдгрунтя у моделю-ваннi та л^ванш гiпертрофiчних та кело!дних рубцiв. M. H. Viera et al [21] включили ретино!-ди до перел^ найновших препаратiв для про-фшактики та ремоделювання рубцiв. Деривати ретиноево! кислоти iстотно знижують пролiфе-ращю фiбробластiв людини, впливаючи на синтез ДНК. Ретино!ди також виявляють iнгiбуючу дiю на експресiю гешв Ти^-рЫндукованого колагену типу I в людських фiбробластах. Використання iзотретиноlну i трiамцинолону аце-
1-4 2012
тошду (TAC) було оцшене в культурi ембрю-нальних людських фiбробластiв шкiри in vitro i показало, що кожна з ддачих речовин значно шпбуе рют клiтин з бiльшим сукупним ефектом у комбшацп. Дослiдження in vivo продемонстру-вали зменшення розмiру рубця пюля мiсцевого лiкування 0,05-вiдсотковим третиношом. Iншi дослiдження показали виражене зменшення роз!шру рубця та iнтенсивностi свербежу при щоденних аплшащях 0,05-вiдсоткового розчи-ну ретиноево! кислоти. Хоча ретинощи можуть значно знизити утворення преколагену келощ-них фiбробластiв, вони можуть також зменшити утворення колагенази. Також, хоча клшчш до-слiдження i показали ефективну редукцiю розмь рiв i симптомiв келощних рубцiв, вони повинш використовуватись у комплексному л^ванш.
Шдвищення iMyHHoi' толерантностi шю-ри до ушкоджуючих чинникiв та природних процеав шволюцп. Один з можливих меха-нiзмiв дп ретиноадв пов'язаний з !х впливом на систему Толл-подiбниx рецепторiв (Toll-like receptors, TLRs) [10, 22]. Ця система вщносить-ся до вроджено! системи iмунiтету i призначе-на для розтзнавання iнфекцiйниx агентiв. TLRs експресують кл^ини Лангерганса i в меншiй степеш - кератиноцити. Найбiльш вивчений то-пiчний модулятор TLRs рецепторiв - iмiквiмод [12]. Однак i iншi агенти, такi як нiкотинамiд, ретиноева кислота, адапален, цинк, тозилхлора-мщ натрiю, CBT-SL5, неметильованi нуклеотиди CpG-ODN та in мають моделюючу дда на TLRs.
Участь TLRs вже доведена в ланках патогенезу дерматолопчних уражень та захворю-вань, таких як акне, лепра, атотчний дерматит, псорiаз, сифiлiс, онкопролiферативнi процеси у шюр^ пошкоджуюча дiя ультрафюлетового опромiнення, ураження Staphylococcus aureus, грибами роду Candida та Malassezia furfur, в> русом герпесу.
Вивчення TLRs з агонютами (активаторами) або антагонютами (iнгiбiторами) для лiкування дерматологiчниx та шших запальних захворю-вань являе собою зростаючу галузь дослiджень. Кшька актуальних методiв лiкування, включаючи шкотинамщ, ATRA, адапален i цинк, були усшш-но використанi для л^вання акне. Крiм того, по-еднання TLRs з агонiстами i стимулящя iмунноl реакцп виявились успiшною ад'ювантною тера-пiею для лiкування злоякюно! меланоми [10, 16]. 1ншим прикладом е усшшне лiкування поверхне-вих базально-целюлярних та спiно-целюлярниx
карцином, хвороби Боуена i сенiльного кератозу за допомогою TLR-7 агонiста iмiквiмоду. Це спо-нукае до вивчення юнуючих та нових агонiстiв TLR i антагонiстiв, здатних модулювати TLRs. Щ агенти е зростаючим видом терапп, яка допома-гае зменшити або стимулювати iмунну вiдповiдь в залежност вiд характеру ураження, яке л1ку-ють. Сучаснi середники-модулятори TLRs мають також прийнятний профiль безпеки при тошчно-му застосуваннi.
У паралельних дослiдженняx S. Kang et al [14] було вивчено застосування гелю адапалену при актишчному кератозi та лентиго. З 90 па-щенпв кавказько! раси (69 чоловiкiв, 21 жшок, середнiй вiк 63,1 роюв), якi були включенi в дослщження, 83 пацiенти завершили 9-мiсяч-не лшування. При застосуваннi адапален гелю 0,1 % i 0,3 %, середне число актишчних керато-зiв скоротилося на 0,5 ± 0,9 i 2,5 ± 0,9, вщповщно. Результати були порiвнянi з плацебо - гелем, що е основою для адапалену. При застосуванш основи було зареестроване збшьшення на 1,5 ± 1,3 (P < 0,05). Пюля 1 мюяця л^вання у па-цiентiв, якi отримували адапален, значним було зменшення штенсивносп сонячних лентiго в порiвняннi з пащентами, якi лiкувалися гелем-основою (P < 0,05). Пюля 9 мюящв, у 57 % i 59 % пащенпв спостерiгалося освгглення ко-льору уражень у групах, де застосовувався ада-пален 0,1 % i 0,3 % вiдповiдно, у порiвняннi з лише 36 % у груш з гелем-основою. Гютолопч-на оцшка показала зменшення клiтинноl атипп i зниження епiдермального меланiну в групах, де застосовувався адапален, у порiвняннi з гру-пою, де використовувалась основа. Рiзниця, однак, не була статистично значущою. Ретроспективна оцшка парних ктшчних фотографш (до i пiсля 9-мiсячного л^вання) показала значне зменшення зморшок та шших ктшчних ознак фотостарiння шюри пiсля застосування адапалену [14, 17, 18].
K. F. Baxter et al [5] повщомляють про устш-ний комбшований метод л^вання комедо-нових невусiв. У !хньому клiнiчному випадку для лiкування комедонового невусу «закрито-го» типу на обличчi у пацiентки вiком 35 роюв були застосованi м'яка каутеризащя та тривале застосування топiчного ретинощу - 0,1-вiдсо-ткового оригiнального крему з адапаленом. Каутеризащя була проведена двiчi з штервалом у 4 тижш, пюля чого на дшянку епiтелiзацil було призначено 0,1-вщсотковий адапален крем, по-чинаючи з нанесення двiчi в тиждень на шч i
поступово збшьшуючи частоту до 1 разу що-денно на шч. Клшчне покращення спостерпа-лось вже тсля 14 тижня терапи. Об'ективно та суб'ективно лiкування було розцiнене, як «добре», було зареестроване мшмальне утворення нових комедонiв, яке контролювалось топiчною терапiею. Пiсля 15 мюящв подальшого спосте-реження клiнiчна картина залишалась стiйкою, пацiентка була задоволена лiкуванням. Нане-сення топiчного ретино!ду не супроводжува-лось побiчними ефектами i добре переносилось пацiенткою. Звичайно, такий тип ешдермаль-них невушв з'являеться в ранньому дитинствi. Вище описаний клiнiчний випадок був нетипо-вим, тому що проявився у досить шзньому вiцi. Комедоновi невуси можуть бути «вщкритими» (мають чорний колiр) та закритими (у вигщщ акнеформних висипань). Основною тяжкiстю в терапи е !х здатнiсть рецидивувати, навт тс-ля хiрургiчного втручання. 1муномодулюючий ефект високоселективних топiчних кретино1дав також е одним з патогенетичних способiв лшу-вання, а саме, попередження утворення актив-них запальних вузлiв, фiстул i цист.
Застосування адапалену при комплексному л1куванш в1русних уражень шк1ри. Л^-
вання бородавок, викликаних вiрусом папiломи людини (ВПЛ), штамами типiв 1, 2 i 4, часто бувае важким i складним завданням. Рiзнi тера-певтичнi методи для лiкування ще! проблеми, особливо пiдошовних та плоских бородавок, не були заявлеш, як 100-вщсотково успiшнi, внаслiдок !х неповного розршення або частих рецидивiв. Серед сучасних доповiдей про новi методи л^вання е також монотерапiя 0,1-вщ-сотковим водним гелем адапалену. R. Gupta [11] у своему дослщженш використовував 0,1-вщ-сотковий водний гель адапалену, нанесений пiд оклюзiйну полiетиленову пов'язку, для л> кування тдошовних бородавок. Представники дослщжувано! групи чисельнютю 10 пацiентiв, iз загальною кшьюстю 118 бородавок, отриму-вали тшьки мюцеве лiкування. Ефекти терапи порiвнювались кожного тижня, повне очищен-ня спостерпалось у межах 39 ± 15 днiв. Побiчнi ефекти у вигщщ подразнення, еритеми, шф^-вання чи утворення рубщв не були зареестрова-нi. На сучасному етат для лiкування бородавок усе часпше використовуються iмуномоделюючi агенти, такi як циметидин, левамiзол, внутри-вогнищеве введення БЦЖ-вакцини, штерферо-ну та iмiквiмоду. Метою використання iмуномо-
делюючо! терапи е досягнути прискорення роз-витку кттинно-мейдшовано! iмунно! вiдповiдi на ВПЛ i швидкого очищення шкiри.
Серед шших вiрусних уражень шкiри по-трiбно видiлити контагiозний молюск. Конта-гiозний молюск зустрiчаеться в 2-8 % дтей i е одшею iз найпоширенiших вiрусних iнфекцiй шюри у дiтей. У дорослих наявшсть контагiоз-них молюскiв може бути маркером приховано! В1Л iнфекцil або ознакою порушено! iмунно! толерантностi оргашзму. Незважаючи на часте спонтанне розршення контагiозних молюскiв, е кiлька причин для !х лiкування:
- ураження можуть бути косметично непри-вабливими;
- у близько 10 % пащенпв з щею iнфекцiею можуть розвиватися сверблячi екзематознi ви-сипання;
- у близько 4 % дтей з молюском спостерпа-ються спонтаннi рецидиви на фош вiдсутностi супутнiх iмунологiчних проблем;
- у пацiентiв з атошчним дерматитом часто спостерiгаеться розвиток дисемшованих висипань.
Серед юнуючих видiв терапi! поки що не видшено унiверсального або першочергово-го методу. Перевагою застосування тошчних ретино^дав може бути вiдсутнiсть больових та шших подразнень, легюсть нанесення та мож-ливiсть використовувати в домашшх умовах, вiдносно низька вартiсть лшування. У доповiдi N. Scheinfeld [19] вiдмiчено успiшне застосування крему з адапаленом у дiтей з дисемшова-ними формами контагiозного молюску на фош атошчного дерматиту. Тератя проводилась паралельно з лiкуванням основного захворю-вання. При лiкуваннi не було зареестровано ви-падкiв побiчних реакцiй чи взаемодi! з шшими мiсцевими засобами. Зникнення близько 80 % висипань було зареестровано на 4-й тиждень за-стосування адапалену.
Вплив адапалену на ланки патогенезу захворювань з порушеною кератишзащею.
Внаслщок свого безпосереднього впливу на пролiферацiю та диференщащю кератиноци-тiв, ретино!ди зайняли свою шшу у дослiджен-нях нових терапевтичних засобiв для лiкування дермаг^в з порушеною кератинiзацiею, а саме рщюсних - хвороб Дар'е та Фокс-Фордайса.
Хвороба Дар'е являе собою захворювання, яке характеризуемся втратою мiжклiтинно! адгезн i невпорядкованим зроговiнням (диске-
1-4 2012
ратозом), що призводить клшчно до утворення верукозних папул i бляшок. Оральш ретинощи е найбшьш ефективними засобами для л^ван-ня генералiзованиx або важких форм хвороби Дар'е. Тим не менше, ус пацiенти, якi приймали оральш ретинощи, спостерпали дозово-залежнi побiчнi ефекти, таю як сухють слизових оболо-нок, носовi кровотечi, суxiсть i свербiж шкiри. Системна терапiя предшзолоном виявилася ко-рисною для зменшення запального компонента, а циклоспорином - для л^вання поширених екзематозних форм хвороби Дар'е. Однак щ пре-парати дають серйознi системнi побiчнi ефекти i не пiдxодять для довгострокового застосування. Японськ автори провели порiвняльний аналiз мiсцевого застосування 0,1-вщсоткового гелю адапалену i мюцевого iмуномодулятора такальцитолу при даному захворюванш у дiтей [1]. Ураження, на як наносили адапален гель, значно покращились у першi 2 мюящ л^ван-ня. Крiм того, не було зафшсовано жодного по-бiчного ефекту чи суб'ективного дискомфорту при використанш Як висновок, вiдсутнiсть по-бiчниx ефектiв та висока клшчна ефективнiсть
0.1.вiдсоткового адапален гелю може зробити його щеальним для л^вання хвороби Дар'е. Подальшi дослiдження на бшьшш кiлькостi па-цiентiв необхщш для повно! оцiнки терапевтич-них перспектив [8].
Хвороба Фокс-Фордайса е також рщюс-ним запальним дерматозом, на який xворiють в основному молодi жшки. Характеризуеться множинними фолшулярними папулами, кольо-ру шкiри або дещо коричнюватими, сильним свербежем; висипання локалiзованi в районах, багатих апокриновими залозами. Пстопатолопя показуе фокальний спонгюз з фiброзом волося-но! цибулини, лiмфогiстiоцитарний iнфiльтрат. Дiагноз грунтуеться на ктшчному та пстопато-
Л1ТЕРАТУРА
1. Монахов С. А «Shift», или Комбинированно-последовательная терапия акне // Modern problems of dermatovenerology, immunology and medical cosmetology. - 2010. - No 5. - P. 53-58.
2. Монахов С. А., Иванов О. Л. Акне (учебно-методическое пособие для врачей). -М.,2010. - 38 с.
3. Свирщевская Е. В., Матушевская. Е. В. Комбинированные топические ретиноиды в терапии акне // Дерматология (приложение Consilium medicum). - 2011. - № 3. - С. 4-6.
4. Abe M., Inoue C., Yokoyama Y., Ishikawa O.
лопчному обстеженш. В лiтературi описано ба-гато варiантiв лшування, однак жоден з них не е повшстю устшним. Група бразильських авто-рiв [15] застосовувала 0,1-вщсотковий адапален гель протягом 2 мюящв. При ощнщ результапв були виявлеш помiрне розршення папул та ю-тотне зменшення свербежу на уражених дшян-ках. Препарат застосовувався спочатку щоденно на нiч, але, у зв'язку з виникненням побiчно! дп у виглядi еритеми, було запропоновано перейти на застосування лшарсько! форми через день до повного зникнення побiчного ефекту. Пащент-ка та откуни були задоволенi наслщками лшу-вання. У лiтературi наведений лише один шший приклад застосування тотчних ретино!дав при лiкуваннi дано! патологи [15, 20]. Кшьюсть за-реестрованих випадкiв даного захворювання не дозволяе проводити повномасштабнi клiнiчнi дослщження в цьому напрямку, але досвщ за-стосування може бути використаним, як один з видiв лiкування даного та подiбних станiв.
Висновки. Враховуючи вивчеш механiзми дп, вплив на ланки мюцево! iмунно! вщпов> дi та вщсутшсть виражених побiчних ефектiв високоселективних тотчних ретино!дав, вони займають дедалi бiльше мiсце у лiкуваннi дерматолопчних хвороб, патолопчних уражень та сташв шкiри. Базуючись на принципах дока-зово! медицини, ефекгивнiсть !х застосування повинна бути забезпечена належними повно-масштабними клiнiчними дослiдженнями. Не-зважаючи на це, у щоденнш практицi дерматолога застосування мюцевих форм адапалену мае широкi ктшчш перспективи, зокрема для лiкування важких дерматозiв або у разi немож-ливостi застосування системно! терапi!, внасл> док ризику побiчних ефектiв, а також у призна-ченнi дням.
Successful treatment of Darier's disease with adapalene gel // Pediatr. Dermatol. - 2011. -Vol. 28, No 2. - P. 197-198.
5. Baxter K. F., Highet A. S., Cunliffe W. J. An unusual late onset closed-comedone naevus: successful therapy with light cautery and a topical retinoid // J. Dermatolog. Treat. - 2004. -Vol. 15, No 1. - P. 58-59.
6. Basak P. Y., Eroglu E., Altuntas I., Agalar F., Basak K., Sutcu R. Comparison of the effects of tretinoin, adapalene and collagenase in an experimental model of wound healing // Euro-
pean Journal of Dermatology. - 2002. - Vol. 12, No 2. - P. 145-148.
7. Bershad S. Developments in topical retinoid therapy for acne // Semin. Cutan. Med. Surg. -2001. - Vol. 20, No 3. - P. 154-161.
8. Cianchini G., Colonna L., Camaioni D. et al. Acral Darier's disease successfully treated with adapalene // Acta Derm. Venereol. - 2001. -Vol. 81. - P. 57-58.
9. Cetiner S., Ilknur T., Ozkan S. Phototoxic effects of topical azelaic acid, benzoyl peroxide and adapalene were not detected when applied immediately before UVB to normal skin // Eur. J. Dermatol. - 2004. - Vol. 14, No 4. - P. 235-237.
10. Czernielewski J., Michel S., BouclierM., Baker M., Hensby J.C. Adapalene biochemistry and the evolution of a new topical retinoid for treatment of acne // J. Eur. Acad. Dermatol. Venereol. - 2001. - Vol. 15. - Suppl. 3. - P. 5-12.
11. Gupta R. Plantar warts treated with topical adapalene // Indian J. Dermatol. - 2011. - Vol. 56, No 5. - P. 513-514.
12. Hachisuka J., Doi K., Moroi Y., Furueb M. Successful Treatment of Epidermal Growth Factor Receptor Inhibitor-Induced Periungual Inflammation with Adapalene // Case Rep. Dermatol. - 2011. - Vol. 3, No 2. - P. 130-136.
13. Halder R. M., Richards G. M. Topical Agents Used in the Management of Hyperpigmentation // Skin Therapy Lett. - 2004. - Vol. 9, No 6. -P. 1-3.
14. Kang S., Goldfarb M. T., Weiss J. S., Metz R. D., Hamilton T. A., Voorhees J. J., Griffiths C. E. Assessment of adapalene gel for the treat-
ment of actinic keratoses and lentigines: a randomized trial // J. Am. Acad. Dermatol. - 2003.
- Vol. 49, No 1. - P. 83-90.
15. Kassuga L. E., Medrado M. M., Chevrand N. S., Salles Sde A., Vilar E. G. Fox-Fordyce disease: response to adapalene 0.1% // An. Bras. Dermatol. - 2012. - Vol. 87, No 2. - P. 329-331.
16. Leyden J. Adapalene in clinical practice // Cutis. - 2001. - Vol. 68 (4 Suppl). - P. 7-9.
17. Mukherjee S., Date A., Patravale V., Korting H. C., Roeder A., Weindl G. Retinoids in the treatment of skin aging: an overview of clinical efficacy and safety // Clin. Interv. Aging. -2006. - Vol. 1, No 4. - P. 327-348.
18. Ortonne J. P. Retinoid therapy of pigmentary disorders // Dermatol. Ther. - 2006. - Vol. 19, No 5. - P. 280-288.
19. Scheinfeld N. Treatment of molluscum conta-giosum: a brief review and discussion of a case successfully treated with adapelene // Dermatol. Online J. - 2007. - Vol. 13, No 3. - P. 15.
20. Sandhu K., Gupta S., Kanwar A. J. Fox Fordyce disease in a prepubertal girl // Pediatr. Dermatol.
- 2005. - Vol. 22. - P. 89-90.
21. Viera M. H., Amini S., Valins W., Berman B. Innovative therapies in the treatment of keloids and hypertrophic scars // J. Clin. Aesthet. Dermatol. - 2010. - Vol. 3, No 5. - P. 20-26.
22. Valins W., Amini S., Berman B. Expression of Toll-like Receptors in Dermatological Diseases and the Therapeutic Effect of Current and Newer Topical Toll-like Receptor Modulators // J. Clin. Aesthet. Dermatol. - 2010. - Vol. 3, No 9. - P. 20-29.
