CC BY
66
На допомогу пед1атру
I 1
■
>
УДК 616.857-053
ПИПА A.B., ПОАЩУКB.A., CBICTIAÜHIK P.B.
Biнницький нацюнальний медичний унверситетím. M.I. Пиpoгoвa Cтapolкocтянтинiвcыкa центральна районна лкарня, Хмельницька область
AÀÂOMÎHAËbHA MirPEHb Y ДГГЕЙ. YЯBЛEHHЯ ÏPO ЗAXBOPЮBAHHЯ TA MOЖЛИBOCTi
ЛiKYBAHHЯ XBOPÈX
Резюме. Проведено аналтичний огляд ceimoeoïлтератури, в якш висвiтлюються етшлог1я, погляди на патогенез, клжку, дiагностичнi критери, диференщальну дiагностику абдомтально'1'м^реш. Розгляну-то можливостiлтування й профлактики абдомтально1'м^реш в дтей. Ключовi слова: абдомнальна м^рень, дiагностика, клтжа, лжування.
За визначенням Мiжнародноi класифшацп головного болю II перегляду 2004 року (International Classification of Headache Disorders 2nd edition — ICHD-II), абдомшальна м^рень — це рекурентний щопа-тичний розлад, що спостертаеться переважно в дггей i проявляеться нападами серединного болю в живол (серединна лшгя) протягом 1—72 годин. Мiж нападами стан хворих не порушений, бiль помiрноi або вираже-но! iнтенсивностi, супроводжуеться вазомоторними симптомами, нудотою та блювотою [21].
Термш «абдомшальна м^рень» почав використову-ватися в 1921 роцi, шсля того як Buchanan описав напади болю в живол при вшсутносл головного болю [25].
1снування абдомiнальноi мiгренi викликае велике протирiччя серед експертiв з головного болю [14, 28]. Деяы автори вважають, що бiль у животi може бути дiагностованим як абдомiнальна м^ень тiльки тодi, коли пацiенти мають одночасно класичну мiгрень або в них розвиваеться м^рень пiсля нападу абдомшально-го болю. Iншi автори тддають сумнiву iснування само! абдомшально! мiгренi [5].
Абдомiнальна мiгрень спостертаеться переважно в дiтей шкiльного вку з характерним розташуванням болю в живол по серединнiй лiнii або навколо пупка [16].
В одному з великих дослшжень було виявлено, що бшь у живол в дггей дошкшьного вiку дуже пошире-ний. Так, при абдомiнальнiй м^еш тривалiстю 42 мюящ головний бшь виявлявся у 27,7 % дггей, у той час як у дггей без абдомшально! м^еш вш мав мюце у 14,3 %. При абдомшальнш мiгренi тривалiстю 81 мь сяць головний бшь мав мюце у 55,4 % проти 37,8 % дь тей без абдомшально! м^реш [29].
G.G. Ostkirchen et al. (2006) дослiджували пошире-нють первинного головного й функцюнального болю в
животi у 555 дггей дошкльного вку методом анкетного опитування. Як виявилося, вш перiодичного болю в животi страждали 33,2 % дiтей, Í3 яких 48,8 % часто пов'язували цей бшь Í3 головним [23].
Етюлопя
У 1913 роцi E. Moro запропонував психологiчнy тео-рiю — найбшьш популярне пояснения абдомiнального болю. Через вшсутнють очевидно! органiчноï патологй основною причиною болю в живол е емоцiйна напруга (наприклад, стресовi ситуацй вдома або в школГ). Дiти з рекурентним болем у живол були охарактеризован як неспокшш i несмiливi, з низькою терпимютю до болю або дискомфорту [26].
Характер цих дггей досить одноргдний. Хоча стутнь 1хнього гнтелекту не дослгджувався, вони неодноразово описувалися з штелектом вище середнього в школг, до-бросовюш та працелюбш. Охайнють i нав'язливг тенденций — загальш особливосл [12]. Також було виявлено, що в шм'ях дггей, як страждають вш абдомшально! мкреш, високий рГвень материнських невротичних сташв [31].
В. Bille у 1962 рощ припустив, що рекурентний бшь у живол може бути еквГвалентом мГгреш або ïï попере-дником, надалГ може трансформуватися в мГгрень [26]. КрГм того, бшьше половини дггей (64 %) мають одного або двох батьыв, яы страждали вш мГгреш [12].
Прециштукт фактори часто спшьш з нападами м^реш. Найчаслша причина прециштацй нападу — збудження та напруга, причому не тшьки вш неприем-них подразниыв, але й день народження та рГзш свята часто закшчувалися нападом. У деяких дггей напади провокувалися вживанням певних продуклв, особливо шоколаду та жирних харчГв, i зменшувалися шсля !х обмеження [12].
Таким чином, можна вважати, що прояви дано! патологи е варiантом елшчно! картини мiгренi ди-тинства [12].
Ешдемюлопя
Частота aбдомшaльно! мiгренi становить один ви-падок iз десяти пацiентiв, якi вiдвiдують педiатричну клiнiку [12]. Згiдно з II Римськими критерiями, аб-домiнальна мирень виявлялась у 2 % дггей [9]. За ш-шими даними, абдомшальна мiгрень зустрiчаеться в 1—4 % дггей, частше виникае у дiвчаток, нiж у хлопчиыв (3 : 2), з середшм початком у 7 рокiв та шком у 10-12 рокiв [3, 4, 19].
В одному з дослшжень обстежено 114 дггей втэм вщ 4 до 17 роыв, у яких, згiдно з II Римськими крите-рiями, абдомiнальна м^ень зустрiчалась у 4,7 % ви-падкiв, синдром подразненого кишечника — у 44,9 %, функщональна диспепшя — у 15,9 %, функщональ-ний абдомiнальний бiль — у 7,5 % дггей [24]. Зпдно з новими III Римськими критерiями, абдомшальна м^ень дiагностувалась у 2,2-5 % дггей, якi знаходи-лись на обстеженш та лiкуваннi в гастроентеролопч-них вiддiленнях [6].
Патогенез
Основними гшотезами патогенезу абдомiнальноl м^еш були: IgE-опосередкована харчова алергiя, iмунна вiдповiдь до слизово! оболонки шлунково-кишкового тракту (ШКТ), сульфотрансферазно-ен-зимний М- i Р-катаболiзм катехоламiнiв i моноамiнiв та iн. Обговорювалась взаемодiя мiж ШКТ i центральною нервовою системою (ЦНС). Розвиненi з одних i тих самих ембрiональних тканин нервова система ШКТ i ЦНС мають прямi впливи один на одного. Було припущено, що стрес збшьшуе активацш ЦНС, яка призводить до вившьнення нейропептидiв i нейромедiаторiв, що, у свою чергу, призводить до дисрегуляцп ШКТ [3, 30].
Мехашзми виникнення абдомшально! мiгренi на теперешнiй час повшстю не встановленi, однак абдомшальна мирень, синдром цикшчно! блювоти та мiгренозний головний бiль можуть мати спшьш пато-фiзiологiчнi мехашзми [8].
Клшка
Клiнiчнa картина абдомiнальноl мiгренi харак-теризуеться рекурентним iз гострим початком i не-колiкоподiбним болем у животi з локaлiзaцiею по середнiй лшп, що тривае протягом багатьох годин i супроводжуеться блшдстю й aнорексiею [17]. В анам-
незГ в дитини або в ll шм'! може бути MirpeHb, але головний бшь мiнiмальний або повнiстю вiдсутнiй шд час нападу. Епiзоди болю в живот пароксизмальнi, з без-симптомними штервалами протягом тижнiв та мюя-цiв. Бiль у животi описувався як тупий у 60 % хворих, колiкоподiбний — у 22 %. У 78 % бшь розташовуеться параумбшкально, але може бути i дифузним (16 % ви-падыв). Болю в животi можуть передувати невизначе-нi продромальнi симптоми у виглядi змiни поведiнки або настрою, анорексГ! (14 %). Напади болю в живот зустрiчаються в середньому 14 разiв на рш (у дГапазо-нi 2—100 разiв) iз тривалiстю в середньому 17 годин (у дiапазонi 1—72 години) [3].
Дгги з абдомiнальною мГгренню пропускали в школi до 36 дшв щорiчно [10].
Кпiнiчна картина абдомшально! мГгреш досить добре була описана D.N. Symon i G. Russell (1986) при дослшженш 40 дiтей (27 дiвчаток i 13 хлопчиыв) iз ti-мейною iсторiею мiгренi, в яких виявлялись рекурент-нi болi в живот по серединнiй лшп живота протягом щонайменше 2 годин (дiти з болем у живот не по се-рединнiй лшп виключалися з дослгдження через мож-ливу ниркову чи шшу причину болю), з порушенням активностi, вазомоторними реакцiями та нудотою. Порiвняння проводили з 40 дГтьми, у яких спостерь гався лише мпренозний головний бiль. Частота нападу абдомшально! мпреш коливалась вгд 3 до 200 нападiв на рш з тривалiстю нападу вгд 6 годин до 7 дiб. Харак-терним був початок болю зранку (75 %) з тривалютю увесь день зi зникненням через сон. Лише в одше! дитини (2,5 %) бшь розпочинався ввечерГ, а у 9 (22,5 %) час початку перюдично змшювався. Напади зазвичай поеднувалися з видимими судинними реакшями (бль дiстю), анорекшею, нудотою i блювотою (табл. 1) [26].
«Смертельна блщсть» iз темними колами тд очи-ма — симптоми, особливо помiченi батьками. Бшь-шiсть дiтей, як повiдомляли батьки, вгдчували себе гарячими протягом нападу, хоча пгдвищення темпе-ратури тла рееструвалось рiдко. 19 дiтей (47,5 %) мали також мiгрень вшповшно до встановлених критерiев, хоча бшь у живот був !х головним симптомом, порГв-няно з 15 (37,5 %) дГтьми, у яких був мпренозний головний бшь i якi також повiдомляли про бшь у живо-тi. Зоровi симптоми рiдкiснi в дiтей з абдомшальною мiгренню i виявлялись у 7 дггей (17,5 %) порiвняно з 42,5 % дггей Гз мпренозним головним болем. Серед-шй вш виникнення абдомшально! мГгреш — 8,7 року з широким дГапазоном вгд 2,7 до 12,4 року. У хлопчиыв початок був шзшшим, але тривалють бшьш стшкою (табл. 2) [26].
Таблиця 1. Асоц1йован1 симптоми MirpeHi
Симптоми Абдомшальна MirpeHb (n = 40), % Мпренозний головний бшь (n = 40), %
Вазомоторы 97,5 92,5
Блщють 92,5 87,5
ПочервонЫня 5 5
Гастроiнтестинальнi симптоми 97,5 92,5
Анорексiя 97,5 92,5
Нудота 85 87,5
Блювота 50 57,5
Таблиця 2. Презентащя випадюв абдом'шальноi MirpeHi
Середнiй BiK дiтей (роки) Середня тривалють симптомiв (роки)
Хлопчики 9,4 2,4
Дiвчатка 8,4 1,4
yci 8,7 1,7
Дiапазон 2,7-12,4 -
Хоча в ycix хворих був наявний позитивний анамнез змкреш, перший ступiнь споршненосп був лише у 22 дггей (55 %) [26].
Д1агностика
Абдомшальна мкрень е виключно клiнiчним дiа-гнозом, будь-якi лабораторнi або шструментальш методи дослiдження не допомагають в установленш дiагнозу [12, 22].
Враховуючи це, ISHD-II (2004) були розроблеш дiагностичнi критерп абдомшально! мiгренi з комен-тарем [21].
A. Щонайменше 5 нападiв, що вiдповiдають кри-терiям B—D.
B. Напади абдомшального болю тривалiстю 1—72 години (без лкування або при неефективному лшу-ваннi).
C. Абдомiнальний бiль супроводжуеться вшма характеристиками з нижченаведених:
1. Локалiзацiя по серединнiй лшп, навколо пупка або нелокалiзуемий.
2. Тупий характер.
3. Помiрно! або виражено'1 iнтенсивностi.
D. Напад абдомшального болю супроводжуеться щонайменше 2 з нижченаведених симптомiв:
1. Анорекмя.
2. Нудота.
3. Блювота.
4. Блщсть.
E. Не пов'язаний з шшими причинами (порушен-нями). Примiтка: анамнез i фiзикальний огляд не ви-являють ознак шлунково-кишкового або ниркового захворювання або таке захворювання виключене пiсля вiдповiдного дослiдження.
Коментар. Бшь достатньо штенсивний, щоб пору-шити звичайну щоденну активнiсть. Дiти не завжди можуть вiдрiзнити анорексiю вщ нудоти. Блiдiсть не-рiдко супроводжуеться темними колами шд очима. У деяких пащенпв основним вазомоторним симптомом е почервоншня обличчя. У переважно! бшьшос-тi дiтей з абдомшальною мiгренню пiзнiше виникае мкренозний головний бiль [21].
Змiни з боку електроенцефалографп (ЕЕГ) при абдомшальнш мiгренi е досить рiзноманiтними i не-специфiчними, щоб вони могли допомогти в установ-леннi дiагнозу. Так, в одному з дослшжень ЕЕГ 20 да-тей з абдомшальною мкренню у 5 пащенпв ЕЕГ була нормальною, у 2 — з наявшстю дуже повшьно! актив-ностi, можливо, в межах норми для !х вiку, i у 12 — з наявшстю надмiрноl повiльно! активностi поза дiапа-зоном норми для !х вку: в 3 — у виглядi пароксизмiв, а у 2 — лише при гшервентиляцп. Лише в одше! дитини були наявнi патолопчш пiки в скроневiй дiлянцi [12].
Гастроентерологи користуються Римськими критерiями дiагностики абдомiнальноi мiгренi (критерп виконувались два або бшьше разiв у попередш 12 мiсяцiв), з яких останшми були III Римськi критери [8].
Повинш включати вш з наступних критерпв:
1. Пароксизмальш епiзоди iнтенсивного, гостро-го перiумбiлiкального болю, що тривае 1 годину i бiльше.
2. Промiжнi мiж нападами (перiоди здоров'я) тривали вш тижнiв до мiсяцiв.
3. Бшь чергуеться з добрим самопочуттям i актив-нiстю.
4. Бiль супроводжуеться наступними симптомами:
a) анорекшя;
b) нудота;
c) блювота;
ё) головний бшь;
е) фотофобiя;
I) блщсть.
5. Вщсутшсть ознак запального, анатомiчного, метаболiчного чи пухлинного процесу, що можуть пояснити суб'ективш симптоми.
Диференцмна д1агностика
Диференцiaцiя абдомiнальноi мiгренi проводиться насамперед з aбдомiнaльною епшепшею та функцiонaльними гaстроiнтестинaльними захворю-ваннями.
Диференщащя з aбдомiнaльною епiлепсiею не становить значних труднощiв. Бiль при абдомшальнш епшепсп е рiзким на початку нападу i зазвичай тривае протягом декшькох хвилин. Крiм того, напад болю в живот при епшепсп часто поеднуеться з по-рушенням свiдомостi за типом дезорiентaцii i збенте-женостi [12, 26].
Болем у живот можуть супроводжуватися наступ-нi функцiонaльнi гaстроiнтестинaльнi захворювання, з якими слщ проводити диференцшну дiaгности-ку (згiдно з III Римськими критерiями) [8]:
a) фукнкщональна диспепсiя;
b) синдром подразненого кишечника;
c) абдомшальна мпрень;
ё) дитячий функцiонaльний aбдомiнaльний бiль;
ё1) синдром дитячого функцiонaльного aбдомi-нального болю.
Основш критерп дiaгностики (критерп викону-валися щонайменше раз на тиждень, щонайменше 2 мюящ до встановлення дiaгнозу) вщповщних функцiонaльних гaстроiнтестинaльних захворю-вань, необхiднi для диференцiaцii з абдомшальною мпренню, нaведенi нижче зпдно з III Римськими критерiями [8].
AiamocTH4Hi критерп функционально)' диспепсп
Повинш включати Bei з наступних критерпв:
1. Постiйний чи минущий бшь або дискомфорт, що локалiзуeться у верхнш частинi живота (вище пупка).
2. Не зменшувався дефекацieю або пов'язаний i3 початком 3MÎH у частой чи формi випорожнення.
3. Вщсутшсть ознак запального, анатомiчного, ме-таболiчного чи пухлинного процесу, що можуть пояс-нити суб'ективш симптоми.
AiarHocTè4Hi критерП синдрому подразненого кишечника
Повинш включати Bei з наступних критерпв:
1. Черевний дискомфорт (неприемне вщчуття не описане як бшь) або бшь, пов'язана з 2 або бшьше з наступних критерйв, щонайменше 25 % часу:
a) покращення тсля дефекацп;
b) змша частоти випорожнення;
c) змiна форми (зовшшнього виду) випорожнення (чергування запорiв i дiареï).
2. Вiдсутнiсть ознак запального, анатомiчного, ме-таболiчного чи пухлинного процесу, що можуть пояс-нити суб'ективш симптоми.
Дiaгнocтичнi критерП дитячого функцонального абдомнального болю
Повинш включати вс з наступних критерпв:
1. Ешзодичний або безперервний бшь у животг
2. Критерп, недостатш для шшого функщонально-го гастроштестинального захворювання.
3. Вiдсутнiсть ознак запального, анатомiчного, ме-таболiчного чи пухлинного процесу, що можуть пояс-нити суб'ективш симптоми.
Дiaгнocтичнi критерП синдрому дитячого функц 'юнального абдомнального болю
Повинен включати дитячий функцюнальний бшь у живот^ що займае щонайменше 25 % часу, i один чи бшьше з наступних критерпв:
1. Деяка втрата щоденного функцюнування.
2. Додатковi соматичш симптоми: головний бшь, бшь у кшшвках або порушення сну.
Також при вшсутносп патогномошчних особли-востей абдомiнальна мiгрень дiагностуeться через ви-ключення iншоï патологи [11]:
1. Шлунково-кишковi порушення: панкреатит, обструкщя тонко1 кишки, хронiчна щопатична киш-кова псевдообструкцiя, хвороба Крона.
2. Невролопчш порушення: пухлини мозку з шд-вищенням внутрiшньочерепного тиску, субдуральна гематома, сiмейна дизавтономiя.
3. Порушення з боку сечовидшьно1 системи: уро-патiя з порушенням прохшностг
4. Ендокриннi порушення та порушення обмшу речовин: надниркова недостатнiсть, ензимопатй, пе-ремiжна порфiрiя.
Слiд також вшзначити сигнальнi симптоми, симптоми й особливост в дiтей i пшлгтыв iз нециклiчним болем у живоп, пов'язанi з функцiональними шлун-
ково-кишковими порушеннями, що можуть бути причинами бшьш тяжких захворювань i потребують подальшого дослiдження [8]:
— Постшний бiль у правому верхньому та правому нижньому квадрант живота.
— Дисфапя.
— Постiйна блювота.
— Шлунково-кишкова кровотеча.
— Шчна дiарея.
— Сiмейний анамнез запальних захворювань кишечника, целiакil, виразково! хвороби ШКТ.
— Бшь, що будить дитину.
— Артрит.
— Периректальна хвороба.
— Безпричинна втрата ваги.
— Уповшьнення росту.
— Вшстрочування статево! зршость
— Лихоманка невщомого генезу.
Лкування
Пiд час нападу необхщно обмежити вплив зо-вшшшх подразникiв i пояснити дитинi походження ll симптомiв. Це зменшуе насторожешсть вiдносно прогнозу нападу i зменшуе напруження [12].
Ешзоди часто зменшуються або повнiстю зника-ють шд час сну, i дитина пробуджуеться з кращим са-мопочуттям [18].
Ефективним у лшуванш абдомшально1 м^еш в дорослих був суматриптан [20], однак триптани не одобреш для використання в дггей.
Нещодавш повшомлення свiдчать, що в окремих випадках ефективним було внутршньовенне вве-дення вальпроево! кислоти (500 мг) шд час нападу абдомшально1 мiгренi у дией вшом 12 i 17 роыв [1]. Однак не було жодних контрольованих дослшжень, яы визначили б ефектившсть того чи шшого фар-маколопчного засобу в лшуванш гострого нападу абдомшально1 мiгренi в дией. Не виключено, що за-соби патогенетичного лiкування мiгренi та синдрому циктчно1 блювоти в дией (iбупрофен, парацетамол, суматриптан) будуть ефективними в лшуванш нападу абдомшально1 мпреш (Примггка aBTopiB).
Профшактика напад1в
Профшактику абдомшально1 мiгренi необхiдно проводити за умови тяжких i частих нападiв. G. Russell et al. (2002) запропонували наступнi кроки для профь лактики абдомшально1 мiгренi:
1. Пояснення походження симптомГв.
2. Попередження пускових механiзмiв.
3. Дотримання антимпренозно1 дiети.
4. Фармакотерапiя.
Необхiдно обмежити вплив потенцшних провоку-ючих факторiв, насамперед емоцшну напругу, ман-дрГвки, тривалi обмеження гш, порушення режиму сну, свята [8].
У дггей, в яких блювота або бшь в живот виникали через порушення харчування, рекомендуеться виклю-чити певнi продукти з рацiону, особливо шоколад, какао, кофеш та продукти, що мютять штрити [8, 12].
Коли етзоди абдомшально! MirpeHi стають досить частими, необхiдно проводити профшактику фарма-кологiчними засобами, що можуть включати шзоти-фен, пропранолол, ципрогептадин [8].
На даний час юнуе лише декшька дослiджень з використанням профшактичних засобiв при абдомшальнш мiгренi, що стосуються лише шзопфену i в меншiй кiлькостi пропранололу i ципрогептадину. Щодо iнших засобiв, таких як амiтриптилiн, антикон-вульсанти, контрольованих дослщжень не проводи-лося i даних щодо ix ефективност при абдомiнальнiй мiгренi немае (Примггка aBTopiB).
В одному з дослщжень вивчали ефективнiсть тзо-тифену в профшактищ абдомшально! мiгренi у 20 да-тей. Пiзотифен використовували в дозi 0,5 мг двiчi на добу протягом 2—6 мюящв. Повне зникнення симп-томiв спостерiгалось у 14 дггей (70 %), в шших частота нападу i тяжкють симптомГв знизились щонайменше вдвГчг Шсля припинення лкування та зникнення вшх симптомГв рецидивiв захворювання бiльше не спостерпалось [26].
Друге дослiдження було рандомiзованим подвш-ним слшим плацебо-контрольованим. У 14 дггей вь ком вщ 5 до 13 роыв, яы мали минущий бшь у живот щонайменше 6 мюящв з частотою щонайменше двГчГ на мюяць i тривалiстю нападу не менше 2 годин, з блн дютю обличчя, використовували пiзотифен у сирот по 5 мл (0,25 мг) двГчГ на добу або плацебо протягом мюяця. Якщо покращення не наставало, дозу збгль-шували до трьох прийомГв на добу протягом другого мюяця. Для оцшки болю використовували iндекс тяжкост й шдекс повного страждання в пащенпв, яы отримували пiзотифен: тривалiсть болю в живот була 4,29 проти 12,50 дня (t = 3,37; P < 0,005), бшьш низький шдекс тяжкост (7,29 проти 23,50; t = 3,4; P < 0,005) i бшьш низький шдекс страждання (25,43 проти 81,50; t = 3,19; P < 0,007) порГвняно з плацебо. ПобГчна дГя була лише в одного пащента у виглядГ не-значно'1 сонливост вдень, що зникла через тиждень шсля початку лiкування пiзотифеном. Середне збшь-шення маси тiла протягом лкування пiзотифеном на 1,25 кг i на 0,38 кг — при прийомГ плацебо (p = 0039). Hi бюхГмГчних, ш гематолопчних порушень протягом лiкування не сп о стер пал ось. Таким чином, шзотш-
Пыпа A.B., ПолищукВ.А., СвистильникР.В. Винницкий национальный медицинский университет им. Н.И. Пирогова
Староконстантиновская центральная районная больница, Хмельницкая область
АБДОМИНАЛЬНАЯ МИГРЕНЬ У ДЕТЕЙ. ПРЕДСТАВЛЕНИЯ О ЗАБОЛЕВАНИИ И ВОЗМОЖНОСТИ ЛЕЧЕНИЯ БОЛЬНЫХ
Резюме. Проведен аналитический обзор мировой литературы, где освещены этиология, взгляды на патогенез, клинику, диагностические критерии, дифференциальную диагностику абдоминальной мигрени. Рассмотрены возможности лечения и профилактики абдоминальной мигрени у детей.
Ключевые слова: абдоминальная мигрень, диагностика, клиника, лечение.
фен може бути ефективним профшактичним засобом при абдомшальнш мпреш [27].
М. Worawattanakul et al. (1999) провели порГв-няльне дослщження ефективност пропранололу i ципрогептадину при абдомшальнш мпреш у датей.
3 38 хворих 24 лшувались пропранололом i 12 — ци-прогептадином. Четверо не лшувались через помГр-ш i нечаст симптоми. Серед дггей з пропранололом 18 (75 %) мали виражений ефект вщ лшування, 2 (8 %) — помГрний ефект i у 4 дггей (17 %) лшування було неефективним. Серед дггей Гз ципрогептадином
4 особи (33 %) мали виражений ефект вщ лшування, 6 (50 %) — помГрний ефект i у 2 датей (17 %) лшування було неефективним. Таким чином, було виявлено, що обидва препарата можуть бути ефективними в профь лактищ абдомшально! мГгреш [2].
В одному з дослщжень використовувався флунари-зин (блокатор кальщевих каналГв) для профшактики абдомшально! мпреш в дггей у дозГ 5 мг/добу протягом 13 мюящв. Виявилось скорочення частоти симптомГв на 61 % i скорочення тривалост нападГв абдомшально! мГгреш [15]. Однак це дослщження було ретроспек-тивним, з невеликою кшькютю пащентв (n = 10).
Недавне дослщження 50 дтей (середнш вГк — 8,63 року) продемонструвало, що флунаризин був ефективним у зменшенш частоти i тривалост ешзодГв абдомшально! мГгреш [13].
Однак для остаточного виршення ефективност профшактичних засобГв при абдомшальнш мпре-ш необхщш майбутш рандомГзоваш плацебо-конт-рольоваш дослщження [1].
Прогноз
Даних щодо прогнозу абдомшально! мГгреш практично немае. Абдомшальна мпрень зазвичай мае до-броякюний перебп. Частота виникнення мГгреш у хворих на абдомшальну мГгрень значно вища, шж у здорових д^гей. У дослщженш F. Dignan et al. (2001) було з'ясовано, що у 61 % хворих дггей абдомшальш симптоми не виявлялись, а в 70 % дггей (у тому числГ i тих, у яких симптоми були вщсутш) надалГ виникав класичний мГгренозний головний бшь [11].
Списоклтератури знаходиться в редакцИ Отримано 06.07.11 □
Pypa L.V., Polishchuk V.A., Svistilnik R.V. Vinnitsa National Medical University named after M.I. Pyrogov
Starokostyantyniv Central Regional Hospital, Khmelnitskiy region, Ukraine
ABDOMINAL MIGRAINE IN CHILDREN. THE CONCEPT OF DISEASE AND TREATMENT OPTIONS FOR PATIENTS
Summary. There was carried out an analytical review of world literature covered the etiology, views on a pathogenesis, clinical picture, diagnostic criteria, differential diagnostics of abdominal migraine. The possibilities of treatment and prophylaxis of abdominal migraine in children were considered.
Key words: abdominal migraine, diagnostics, clinical picture, treatment.
