CC BY
28
A New Homo Economicus - is the Future Human Image: Methodological Research Tools
Oksana Petinova is a Candidate of Philosophical Sciences,
South Ukrainian National Pedagogical University (Odessa, Ukraine)
E-mail: oksanapnpu@gmail.com
In this article the author focuses on the consideration of the features of the modeling method in the context of the methodology of the new economic man study. Attention is focused on the fact that the formation of the current global economic system is philosophical problematization of economic knowledge which contains search for new forms and methods of research and presentation not only in academic discourse, but also socially meaningful contexts. The author concludes that the subject area of the total review of the traditional model of economic man and designing new models in the framework of theoretical and empirical contexts involves interrelated economic, ideologi-cal, socio-cultural, psychological, spiritual, political, ethical segments that require philosophical comprehension. The economic motivation of human behavior in the system of market relations associated with existential axiological selection problems of care about the future of modern life with the problems of identifying opportunities, social values and ideals, a change for the better socio -economic life. We are talking about multifactor model that includes a wide range of features and integrated indicators of viability, but successfully replacing uncertain characteristics of a real object is completely defined by ideal projections. The viability of the model depends on its represen-tative capacity, combined with other models, completeness penetration of socially significant pro-gram of activities that define the norms of social and economic interaction between people, social and cultural continuity degree.
Keywords: modeling method, new homo economicus, socially relevant contexts, philosophical problematization of economic knowledge.
Вступ. Буття людини в цьому світі є історією пошуку гармонії сфер суспільного життя, яка б давала можливість відчувати себе повноцінною іманентною складовою макро- та мікрокосму, органічної єдності з природою, самим собою та суспільством в цілому. Теоретичне уявлення про суспільство як складну соціальну систему, основними елементами якої виступають особистість, соціальна група та соціальні інституту безпосередньо пов’язане з аналізом сфер суспіль-ного життя, взаємодія яких забезпечує цілісність суспільства, в той час як дис-гармонія призводить до внутрішньоособистістних, міжособистісних, міжгрупо-вих конфліктів та деформацій. Нові технології змінюють природу й організацію життя в усьому світі. Революція в засобах зв’язку об’єднує світ у прагненнях до солідарності та в протистоянні несправедливості. Науково-технічний прогрес привносить в усі сфери життєдіяльності українців нові ідеї, новий спосіб мис-лення, нову систему світобачення та світосприймання.
В умовах формування сучасної глобальної економічної системи актуальною є філософська проблематизація економічних знань, що включає пошуки нових
© Petinova Oksana, 2014
форм та методів дослідження й презентації не лише в науковому ракурсі, але й у соціально значимих контекстах. Становлення Нової економічної людини (під якою ми розуміємо соціально орієнтовану ринкову особистість, що відзначаєть-ся високим рівнем економічної культури, орієнтується на досягнення добробу-ту, високої якості життя, соціальної справедливості та захищеності, має творчі здібності, здатна до ризику та до швидкої адаптації у змінних умовах ринку) в Україні вимагає нової економічної системи, яка стане базисом для змін в над-будові.
Економіка сьогодні - не ізольована сфера знань, а економіка спеціального наукового пошуку. Не дивлячись на сувору точність і формалізованість понятійного апарату, із неї не може виключатися філософія і соціальність, а людство - перетворитися в абстракцію. Той, заради кого здійснюються економічні та соціальні зміни в суспільстві, знаходиться в зоні уваги філософії економіки, соціології, соціальної економіки і особливо соціальної філософії та філософії освіти. Основною задачею економічних дисциплін суспільного напрямку є вивчення динаміки економічних зв’язків, економічної стратифікації, механізмів соціального захисту населення, впливу ринкових відносин на соціальну систему та життя суспільства в цілому.
Філософські дослідження спрямовані на вивчення змісту і наповнення новими сенсами базових понять соціально - економічних знань, на аналіз таких соціально значимих і складних для вивчення феноменів, як економічна свідомість, економічна культура, економічна освіта, економічна людина.
Глобальні і локальні зміни, які торкнулися сучасного українського суспільства, актуалізують світогляд, гносеологічну і методологічну функції філософії, стимулюючи дослідження, спрямовані на концептуальні теоретичні узагальнення модернізації системи освіти, де відбувається становлення нової економічної людини з креативним потенціалом мислення, прогресивною ідеологією і економічною культурою. Нова економічна людина - предмет філософських пошуків, пов’язаних з дослідженням соціальних інститутів її формування та освіти. Проблемна ситуація, пов’язана з її становленням, освітою в сучасних соціальних, ідеологічних, господарських, політичних, науково - технічних і культурних контекстах вимагає застосування поліваріантного методологічного інструментарію, виробленого у філософській гуманітарній традиції, економічній теорії, філософській антропології, філософії економіки, філософії освіти, со-ціальній філософії. Вивчення нової економічної людини як соціально -еконо-мічного феномена в різноманітності предметних і міждисциплінарних зв’язків сприяють взаємозбагаченню наукових дискурсів і виробленню достовірного на-укового знання.
Виклад основного матеріалу. Методологія дослідження включає загаль-нонауковий інструментарій, який застосовується в будь - якій сфері наукового пізнання, незалежно від характеру вирішення завдань. Це дає можливість розширити можливості дослідження і допомагає вивести його на рівень концептуального апарата філософської методології. Одним із загальнонаукових методів, що має необхідний набір властивостей для застосування його в якості інстру-ментарію для реалізації мультидисциплінарних теоретичних програм, є метод моделювання. Саме цьому методу притаманні ясність, розробленість, детермі-
нованість, спрямованість, надійність, економічність та плідність; його застосовують як основний метод в економічній теорії, використовують для моделюван-ня економічних явищ і процесів. В ньому втілюється рефлексивно-симетричне співвідношення теоретичної та емпіричної форм пізнання.
Концептуальні аспекти моделювання розкриваються в роботах М. Вартоф-ського; методам і формам наукового пізнання приділяє увагу в своїх наукових доробках А. Кочергін. Детально переваги та недоліки метода моделювання представлені в роботах А. Самарського та В. Новосельцева; моделюванням економічних та соціальних систем займався А. Шиян. Серед українських науковців логічні основи метода моделювання досліджувались А. Уйомовим. Метод моделювання як метод аналізу політичних процесів застосовується В. Корнієнком, С. Денисюком, А. Шияном, зокрема, ці дослідники у вітчизняній науці здійсню-ють порівняльний аналіз теоретичних моделей та концепцій авторів, що представляють основні напрями розвитку політичного прогнозування.
Так, модельна репрезентація «...делает возможным направленное вопро-шание об объекте.» [Зыкова, 2009: с. 36]. Кожна модель-проекція формує певний мисленнєвий простір, в якому конвенціально задаються умови, смисл, понятійний апарат, логічна схематика, що координують і спрямовують пізна-вальну діяльність. Створюючи моделі-проекції, суб’єкт рефлексивно відновлює (ре-презентує) багатство присутності соціального, але представляє його визна-ченим, практико зорієнтованим чином. Так створюються передумови єдності споглядання і дії, розуміння буття і його здійснення. Таким чином, модель як форма, спосіб репрезентації існуючого (природи і суспільства) своїм змістом ви-ражає не лише властивості об’єкта, але й властивості суб’єкта: про те що є іс-тотним та цінним для людини на даний момент часу, в даному співвідношенні [Зыкова, 2009: с. 36 - 37].
Ця обставина є важливою з точки зору аналізу уже існуючих моделей економічної людини. Людиномірність моделювання, як представляє це, зокрема, дослідник Г. Зикова, проявляється в тому, що тілесні можливості і побудова, місце людини в бутті (наприклад, те, що вона теж тіло в ряді інших тіл) дає йому можливість просторово концептуалізувати світ, розглядаючи об’єкти як структури, поля, створювати моделі-типології). Факт смертності людини, її кінечності привносить образи смертності у відображення нескінченної природи; здатність людини до вербального вираження дає можливість уявляти та концептуалізувати об’єкти як тексти; людська багатофункціональність, здатність творити «за мір-кою будь-якого виду» (К. Маркс) дозволяє представляти і соціальну дійсність в цілому, і її окремі сфери, і життя самої людини в різних модусах діяльності: як гру, як творчість, як любов, як спілкування [Зыкова, 2009: с. 37 -38].
Крім виявлення загальних релевантних властивостей моделі і об’єкта на основі концептуальних пізнавальних задач, створення моделі потребує засто-су-вання редукції як виведення властивостей одного об’єкта із властивостей іншо-го, редукції одного наукового знання (наприклад, психології) до іншого, важли-вого для розуміння економічної поведінки людини в певному історичному та соціально-культурному середовищі.
Філософський контекст редукційного пояснення як висновку, який виводиться в термінах міждисциплінарної предметної області, передбачає отри-
мання інтегральних знань про суттєві ознаки і зв ’ язки досліджуваного об’ єкта. Застосування редукції дає можливість вийти за межі соціальної науки, дати метадисциплінарне пояснення шляхом залучення пізнавальних моделей різ-них наук.
Проблематика, пов’язана з роллю наукової редукції у пізнанні її філософської інтерпретації, включає такі аспекти, як співвідношення редукційного й онтологічного пояснення, редукція як елімінація референції редукованих термінів або редукованих теорій, тощо (М. Бунге, Р. Карнап, У. Куайн, Е. Нагель, П. Оппенгейм, Х. Патнем, К. Поппер).
Так, наприклад, Е. Нагель, який розробив концепцію «контекстуального натуралізму» (яка базується на синтезі неопозитивізму і прагматизму) щодо редукційного й онтологічного пояснення зазначав, що редукція однієї науки до іншої, наприклад, термодинаміки до статистичної механіки чи хімії до сучасної фізичної теорії, не скасовує та не трансформує у щось несубстанціональне або «тільки те, що здається» відмінності і форми поведінки, що визнаються в науці, яка редуціонується. Так, детальне встановлення фізичних, хімічних і фізіоло-гічних умов виникнення головних больових відчуттів не доводить ілюзорнос-ті останніх. Навпаки, цим досягаються пояснення виникнення головних болів [Nagel, 1987: с. 336].
Е. Нагель дає визначення редукції однієї науки щодо іншої як «дедукции одного множества эмпирически верифицируемых высказываний из другого множества. Однако проблемы редукции часто обсуждаются при предположении, что она является выведением свойств одного объекта из свойств другого... Концепция редукции как дедукции одних свойств из других, порождая ложные проблемы, потенциально может вести к заблуждениям... Дедуцировать можно высказывания, а не свойства» [Nagel, 1987: с. 364]. У книзі «Структура науки» Е. Нагель пропонує гіпотетико- дедуктивну модель як універсальний тип нау-ко-вого пояснення в природничо-наукових і соціальних знаннях. Пояснити будь-які явища згідно концепції Е. Нагеля, значить показати, що вони виведені із ряду певної множини законів, що діють при певних («початкових») умовах.
Детально питання про редукцію (методологічну і онтологічну) у застосуванні до моделювання розглядається в книзі В. Вартофського «Модели. Репрезентация и научное понимание», зокрема, резюмується інтерпретація пояснення як редукції, коли остання розуміється по-різному, і при її аналізі можна зробити різні акценти, зокрема, філософі зазначає «.для крайне элиминативной точки зрения редуцируемость может означать эксплицитную определимость терминов, в других случаях □ ограниченную переводимость и лишь частичную спецификацию значений, дедуцируемость множеств эмпирически верифицируемых высказываний из других таких множеств. Она может озна-чать и экстенсиональное тождество редуцируемых и редуцирующих терминов или экстенсиональный изоморфизм редуцируемых и редуцирующих теорий при сохранении интенсиональных различий между ними. Редуцируемость может означать также конструктивные («часть □ целое»), онтогенетические, каузальные отношения между элементами одной науки или разных наук, или, согласно иной точке зрения, разных уровней реальности. Однако ни в одном из этих случаев редукционное объяснение не является синонимом радикально-
го онтологического элиминирования, и именно на это следует обратить особое внимание» [Вартофський, 1988: с. 43].
Пояснення людської поведінки в рамах філософського моделювання потребує використання гіпотези, яка передбачає редуковане уявлення про природу людини. При цьому модель-гіпотеза є не лише предметом вивчення, але й засобом, інструментом дослідження, компонентом методу певної теорії, яка відображає специфіку даного напряму, «моделювання людини». Теорії численних економічних шкіл, які вибудовують свою модель людини, відрізняться характером редукування багатогранності особистісних характеристик, особливостей діяльності, вибірковим набором контекстуальних змінних, які характерні для певної епохи.
При моделюванні поведінки людини в економічній реальності не менш важливим є питання про онтологічну референтність - онтологічну редукцію. Питання про онтологічні референти редукційних пояснень М. Вартовським, на-приклад, вирішує двома альтернативними шляхами, які він називає «концепцією тотожності» і «концепцією рівнів». Згідно першого підходу, «референтність редукованих термінів (і теорій) й редукуючих термінів (і теорій) однозначна, тобто референт «редукованого х» і референт «редукуючого х» тотожні. Згідно концепції рівнів, референтність редукованих термінів (і теорій) і редукуючих термінів (і теорій) не однозначна, тобто кожна з них має свій власний референт у плані онтологічних рівнів чи контекстів. Жоден з цих підходів не претендує на здійснення під час пояснювальної редукції редукції онтологічної. Дотримуючись принципу тотожності та стверджуючи однозначність референтів, можна констатувати, що «.различия между редуцируемыми и редуцирующими тер-минами суть не более чем различия в способах рассуждения об одном и том же»
[Вартофський, 1988: с. 48-49)].
Наприклад, розмірковуючи про людину як про фактор економічного роз-витку, про соціально-історичний тип економічної людини, про специфіку люд-ської активності в економічній діяльності, про суб’єкт економічного буття, ми маємо на увазі одного референта - людину з притаманним їй способом функціонування у певних обставинах. Якщо слідувати концепцією рівнів, то прийшлося б фіксувати різних референтів, проникаючи в системну ієрархію спадковості рівнів буття людини і світу, якому він належить. Концепція ототожнення (онтологічної економності) і рівнів (онтологічної проліферації) «.сходны в том, что в обеих как редуцируемые, так и редуцирующие термины рассматриваются как имеющие онтологическую референтность. Ни в одном из этих подходов не делается попыток избежать или «отсрочить» решение онтологических вопросов и ни в одном из них не выдвигается притязаний на онтологическую редукцию. И при том, и при другом подходе редукция является функцией объяснения, отношением между элементами нашего знания о мире, в котором знание получает свое выражение в форме истинных или ложных предположений о реальности»
[Вартофський, 1988: с. 52].
Різні версії моделювання поєднує можливість багатопланової подачі знань. Визначення, яке охоплює майже всі ознаки, що можуть розглядатись як спільні для будь-яких понять моделі представлене А. Уйомовим в книзі «Логічні основи методу моделювання». Він зазначає, що моделювання - це система, досліджен ня
якої служить засобом для отримання інформації про іншу систему [Уемов, 1971: с. 48]. Тут досить справедливо перше місце відводиться пізнавальному концепту, модель можна використовувати для отримання інформації з метою пізнання іншої речі. Таким чином, побудовану за певними ознаками модель нової економічної людини, можна використовувати для пізнання системи диспозицій, що породжують практику і уявлення суб’єкта економічної діяльності (тобто габітус). Найбільш відповідальним є етап вибору концепта як системоутворюючого параметра.
Логічну класифікацію моделей в наданій концепції запропоновано побудувати за трьома властивостями. Моделі, які володіють властивістю J зазнача-ють-ся як реляційні, а ті, які не мають такої властивості - нереляційні.
За другою ознакою Т моделі діляться на атрибутивні, (які наділені Т) і неатри-бутивні (які не наділені Т). Притаманність ознаки L означає поділ моделей на вільні і фіксовані (під вільною моделлю, на противагу фіксованим, розуміються такі моделі, які дають можливість переносити на прототип будь-яку інформа-цію, отриману за допомогою моделі. Фіксована ж модель дає можливість пере-носити на прототип лише інформацію чітко фіксованого типу). «Модель может быть одновременно реляционной и атрибутивной. Вместе с тем возможны мо-дели реляционные и неатрибутивные или атрибутивные, но нереляционные. Это не означает, что возможны модели, не имеющие никаких общих свойств или соответственно никаких общих отношений с прототипом. Речь идет о том, что именно — общие свойства или общие отношения _ используется в модели. Всего возможно шесть различных комбинаций наличия и отсутствия свойств J, Т, L в модели. Каждая из этих комбинаций определяет соответствующий логи-ческий тип модели» [Уемов, 1971: с. 52].
Поняття моделювання, на думку автора, припускає існування двох об’єктів: моделі та прототипу, таких, що дослідження одного дає можливість робити висновки про іншого. А. Уйомов зазначає: «.эти признаки можно рассма-тривать в качестве ограничительных условий для используемых умозаключе-ний. Логическими основаниями метода моделирования могут служить любые выводы, в которых посылки относятся к одному объекту, а заключение _ к дру-гому. Такие выводы представляют собой класс умозаключений, охватывающих традиционные выводы по аналогии. .Выводы по аналогии вообще _ это выводы, в которых посылки относятся к одному объекту, а заключение _ к другому. Та-ким образом, можно сказать, что такой признак, как быть аналогом прототи-па является объединяющим для всех остальных, устанавливающих отношение между моделью и прототипом» [Уемов, 1971: с. 53-54].
Висновки. Отже, модель (система) як аналог іншої системи (прототипу) є засобом для одержання інформації про неї шляхом перенесення інформації з неї на прототип. Реляційні й атрибутивні моделі є аналогами своїх прототипів. Якими б різноманітними не були моделі, версії моделювання , їх об’єднує науковий рівень репрезентації досліджуваних об’єктів, можливість багатопланового представлення знань, а також наявність спільних логічних основ методу. В установленні консенсусу про завідома між- та мультидисциплінарні знання предметної області (онтології предметної області) важливим пунктом є вибір «зручної» методології як компонента філософського дослідження. Досліджен-
ня культурологічних видів людини (нової економічної в даному випадку) передбачає конструювання багатофакторної системної моделі. У такому випадку об’єкт-прототип розглядається як система. Моделююча система, в свою чергу, складається із підсистем, які відображають дисциплінарний зріз предметної об-ласті, що дає можливість отримати мультидисциплінарне уявлення про об’єкт дослідження. Філософське моделювання людської поведінки в економічній реальності припускає екстенсіональний ізоморфізм редукованих і редукуючих теорій при збереженні інтенсіональних відмінностей між елементами однієї на-уки або різних наук.
} Литература
Вартофский, М. Модели. Репрезентация и научное понимание: пер. с англ. / М. Вар-тофский ; общ. ред. и послесл. И. Б. Новика и В. Н. Садовского. - Москва: «Прогресс», 1988. - 507 с.
Зыкова, Г. Н. Человекомерность модельного отношения [Электронный ре-сурс] / Материалы международного семинара по философии и методологии науки «Современный мир: модели и реальность», 18-23 ноября 2008 г. / отв. за выпуск В. Ю. Новожилов, А. В. Цыб. -СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2009. - С. 32-38. - Режим доступа :
http://mir.spbu.ru/docs/projV1/december.doc. - (Дата обращения: 19.01.2014).
Уемов, А. И. Логические основы метода моделирования. - Москва: Мысль, 1971. - 311 с.
Nagel, E. The Structure of Science. Problems in the Logic of Scientific Explanation / Ernest Nagel. - 2nd ed., 3rd printing. - Indianapolis ; Cambridge : Hackett Pub Co, 1987. - 631 p.
ffi References
Vartofskiy, M. Modeli. Reprezentatsiya i nauchnoye ponimaniye[Models. Representation and scientific understanding]: _ per. s angl. / M. Vartofskiy_ ; obshch. red. i poslesl. I. B. No-vika i V. N. Sadovskogo. Moskva: «Progress», 1988. 507 s.
Zykova, G. N. Chelovekomernost’ model’nogo otnosheniya [Chelovekomernost’ model relationship] [Electronic resource] / Materialy mezhdunarodnogo seminara po filosofii i meto-dolo-gii nauki «Sovremennyy mir: modeli i real’nost’» [Proceedings of the International Workshop on Philosophy and Methodology of Science, “The modern world: model and reality”], 18-23 noyabrya 2008 g. / otv. za vypusk V. YU. Novozhilov, A. V. Tsyb. - SPb.: Izd-vo S.-Peterb. un-ta, 2009. - S. 32-38. http://mir.spbu.ru/docs/proj/1/december.doc. - (date of access: 19.01.2014).
Uyemov, A. I. Logicheskiye osnovy metoda modelirovaniya[Logical foundations of the modeling method]. - Moskva: Mysl’, 1971. - 311 s.
Nagel, E. The Structure of Science. Problems in the Logic of Scientific Explanation / Ernest Nagel. - 2nd ed., 3rd printing. - Indianapolis ; Cambridge : Hackett Pub Co, 1987. - 631 p.
