СПЕЦІАЛЬНИЙ ОДЯГ ТА ЗНАКИ ВІДМІННОСТІ УКРАЇНСЬКИХ ПОЖЕЖНИХ У 1925-1930 РОКАХ Текст научной статьи по специальности «Ветеринарные науки»

HISTORICAL SCIENCES

СПЕЦ1АЛЬНИЙ ОДЯГ ТА ЗНАКИ В1ДМ1ННОСТ1 УКРАШСЬКИХ ПОЖЕЖНИХ У 19251930 РОКАХ

Харламов М.1.

кандидат iсторичних наук, доцент кафедри сощальних i гумантарних дисциплт Нацюнального унгверситету цившьного захисту Украши (м. Харюв), доцент.

SPECIAL CLOTHES AND SIGNS OF DIFFERENCES OF UKRAINIAN FIREWORKS IN 1925-1930

Kharlamov M.I.

Ph.D. (historical sciences), Associate Professor of department of social and humanitarian disciplines of the National university of civil protection of Ukraine (с. Kharkiv), Associate Professor.

Анотащя

В статп дослщжуються питання ештрування украшських борщв з вогнем у 1925-1930 рощ. Характеризуются 3MÍHÍ в спещальному одяз^ його особливосп та його вщмшносп у KepiBroro складу пожежно1 охорони та рядових пожежних. Також розглядаються деяк особливосп нарукавних та нагрудних знаков пращвнишв системи пожежно1 безпеки.

Abstract

The article deals with the issues of equipping Ukrainian fire fighters in 1925-1930. Characterized by changes in special clothing, its features and its differences in the management of the fire department and ordinary firefighters. Also, some features of armpits and breastplates of employees of the fire safety system are considered.

Ключов1 слова: пожежш, спещальний одяг, нарукавш знаки, командуючий склад, бойовий одяг, бо-ротьба з пожежами

Keywords: firefightings, special clothes, armlets, commander's warehouse, fighting clothing, fire fighting

Сучасна укра!нська та европейська вторична наука мало щкавиться питаниями повсякденного життя та служби пращвнишв силових вщомств, i тому, нажаль, цi питання часто залишаються поза увагою сучасних дослщнишв. Достатня кiлькiсть архiвних джерел з зазначених питань ще не вводилась у науковий общ ми маемо змогу в цш статп вiдкрити iсторичну завiсу, довести до науковщв нову iнформацiю з армвних джерел. На нашу думку, даш питання мають наукову актуальшсть, з огляду на все зростаючу популярнiсть iсторii по-всякденностi та iсторичноi' регiоналiстики. Метою даиоi статп е розгляд особливостей форми та спе-цiальних знакiв украшських пращвнишв пожежноi охорони друго! половини 1920-х рошв.

У листопадi 1925 року Наркомат Внутршшх Справ УСРР ввдмшив усе iснуюче на той час фор-мене обмундирування вогнеборцiв та !х знаки ввд-мiнностi та ввiв новi [3, с. 61]. Так уся форма подь лялася на бойову, службову та постову, при чому юнувала достатньо суттева вiдмiннiсть у формi рядових пожежних та пожежних - керiвникiв.

Бойова форма представнишв командуючого складу пожежних оргаиiзацiй складалася з брезентового однобортного пальто англшського зразку коричневого кольору з наплiчниками на 4 сантиме-три нижче плеча та стоячим ворггником. Довжина пальто мала бути на 10 см. нижче колш. Воно засть балося на внутрiшнi заспбки - гачки, мало карман з клапаном на грудi та два прямих кармани з клапанами по боках. На комiрi були петлищ у виглядi ку-тнишв (рiзного кольору та форми в залежносп вiд посади керiвника) [1, арк. 55]. На лiвому рукавi пальто, вище лiктю був службовий знак вiдмiнностi,

на грудi петля для свистку (роговий свисток з треллю на металiчному ланцюжков^ що закладався за борт пальто). На пальто надягався рятувальний пеньковий пояс чорного кольору, шириною 12 сан-тиметрiв з рятувальним карабiном вiйськового зразку та сокиркою у кобурi англiйського зразку. Од-нак брандмайори та начальники пожежних команд зашсть поясу носили шшряний ремiнь без сокирки. Окрiм того командири носили на бойовi завдання високi чоботи з ременями на жрах, наносниками на носках, чорш шкiрянi печатки з крагами довжиною 20 сантиметрiв.

Цiкавою було оздоблення пожежно! каски. Каска була з бшого металу - за французьким зразком з обрiзаним гребенем та круглим пiддашком, що був подовжений та вигнутий по потилищ до низу. Пiд заднiм та боковим тддашками було пристосу-вання для пристiбання шкiряного напотиличника або суконного шлема на зиму. Каска мала коричне-вий ремшець для приспбання на пiдборiддi. На ло-бовiй сторонi каски був штампований щит (шириною знизу - 11 сантиметрiв та висотою - 9 санти-метрiв) з жовтого металу у виглядi трикутника з язишв вогню, скованого ланцюгами з серпом та молотом. В основi трикутника була горизонтально ро-зташована драбина. В серединi трикутника на про-меневому фонi була «пожежна арматура» - ствол та двi перехрещенi сокири, а також девiз - «Завжди го-товий». Гребiнь каски i оковка по козирку на свят-кових парадах мали бути золоченими [1, арк. 55]. Керiвники добровшьних пожежних дружин мали золочену каску повшстю з жовтого металу, пращв-ники пожежних команд нагородженi орденом Чер-

The scientific heritage No 20 (2018) воного Трудового Прапору носили посередиш каски його зображення (на щип заметь сокир та по-жежного стволу) i девiз «Завжди готовий».

Бойова форма рядових пожежних була своерь дною. Вони були одягнеш пiд час бойових вшздв у брезентову двобортну куртку арого кольору, лише з однieю внутршньою кишенею,на 15 см. вище ко-лiн. Комiр стоячий - ввдкладний з синiми петли-цями у професшних пожежних та червоними у до-бровiльних вогнеборцiв. Куртка заспбалася на шiсть прихованих гачк1в. На лiвому рукавi над лж-тем кршився службовий суконний знак синього кольору на червоному фош розмiром 10 сантиметрiв. Члени добров№них пожежних дружин на бойовiй формi носили десятисантиметрову стрiчку, що но-силася на лiвому рукавi. Слад вiдмiтити, що згаданi стрiчки для загону пожежних - сокирниив мали че-рвоний колiр, трубников - синш колiр, охоронцiв -бший колiр, водопостачальник1в - зелений колiр. Командуючi пожежними командами мали додат-ково одну басонну нашивку посередиш стрiчки жо-втого кольору [1, арк. 55].

Пожежш працiвники мали також брезентовi брюки - кльош сiрого кольору з ременем та розрь зами за зразками флотського одягу, щоб було зруч-нiше !х знiмати шсля пожеж. Вони не мали кишень зовсiм. Також до екiпiровки бойового одягу борцiв з вогнем додавався рятувальний чорний пояс з пеньки на шкiрi з грушоподiбним карабiном, наспин-ним к1льцем. Кшьце та пряжка крiпилися на пояа заклепками на мвдних шайбах товщиною 5-6 мш-метрiв. Це устаткування мали сокирники та трубники, що працювали у пожежних стволiв, трубачi, ординарцi i iншi, що працювали у зош досягання вогню та на високих поверхах будiвель.

Рядовi члени пожежних дружин мали мвдт каски подiбнi до касок командуючого складу з чор-ним ремiнцем для застiбання на шдборвдд^ брезен-товi рукавицi з крагами, висои чоботи до колш з наносниками на носках, роговий свисток без трелi на ланцюжков^ на лiвому боцi в райош грудей, ря-тувальну мотузку у брезентовому чохл^ що мала носитися через лiве плече на вжонному гачку з мо-тузкою (фенстергакен) довжиною в 1 метр, сокиру (не всiм) в шкiрянiй кобурi англiйського зразку. Щд бойову форму у холодну погоду обов'язково одяга-лися ватна куртка та брюки, яких видавали кожному по 2 комплекти [1, арк. 56]. Бойова форма як керiвникiв так i звичайних пожежних вiдрiзнялася достатньою практичшстю та була достатньо зруч-ною при гасiннi пожеж.

Поза бойових вшздв робiтники пожежно! охо-рони друго! половини мали також спещальш служ-бову форму, яку мали обов'язково носи в години працi поза вшздв на пожежi. Так керiвний склад (брандмайори, брандмейстери, !х помiчники, пожежш шспектори та iнструктори) носили службове англiйського типу, однобортне з в№ною широкою спиною без гудзиив, але з закритими застiбками, з косими кишенями пальто темно-синього кольору з вщкладним комiром та петлицями встановленого зразку [3, с. 61]. На рукавах мали бути заслбки на гачках для !х звуження. На лiвому рукавi на 5 см.

вище лiктя службовий знак. На пальто надягався пояс шириною 6 см. з пряжкою бшого металу, або жовтого (у добров№них пожежних). Пальто, що носилися взимку могли мати кишеш з долевим ро-зрiзом на грудях та чорним хутряним комiром. Вль тку замiсть пальто можна було одягати вiскотовi та брезентовi плащi синього кольору. Носiння пальто або плащiв було обов'язковим щд час несення ка-раульно! або постово! служби [2, арк. 82].

Сорочки - блузи комскладу були також з те-мно-синього (влiтку - бшого кольору) зi стояче -ввдкладним комiром висотою 5 см що заспбалася на прихованi заспбки. На грудях ввд комiра до поясу по розрiзу ввд комiра йшла суконна планка, сорочка мала звуження б™ тали та розширення до низу - «стдницю» довжиною 19 см. до колш. На комiрi сорочки були петлищ встановленого зразка на фош кантового свило синього сукна. Рукава сорочки мали обшлаги (шириною - 10 см.) та три складки ввд обшлага до лжтя, заспбалися на прихо-ванi внутрiшнi заспбки. На боках «спiдницi» - на стегнах були розташоваш розрiзанi внутршш косi кишенi (довжиною - 16 см., шириною - 3 см.), що йшли ввд поясу. На сорочщ по боках на висоп поясу юнували 2 великих гачки для пiдтримки ременя з сокирою [2, арк. 82].

Пожежш командири також мали: брюки - на-пiвгалiфе з темно-синьо! або бшо! тканини зi свь тло-сишми кантами, як1 можна було носити поза бойового чергування навипуск; ширяний ремшь коричневого кольору з бшою пряжкою, iз поясною портупеею з ремшщв для носiння сокирки; шкельо-вану сокирку полегшеного типу з шириною по лезу - 7 сантиметрiв, з полiрованим чорним топорищем (30 см.) та вершиною у виглядi металевого шару бь лого кольору [2, арк. 82 (зворот)]. Сокирку потрiбно було носити пвд час усiх урочистих подш.

Службова форма для звичайних пожежних була такою, як зазначено у докуменп НКВС УСРР «Правила носшня формового одягу для пожежних команд та добровшьних пожежних оргашзацш УСРР» вiд 11.09.1925 року. Правила були схожими з порядком правил комскладу пожежних, що i зазначено у докуменп. Таким чином, одяг на службi звичайних борщв з вогнем був «.. .все таким же, як i для комскладу - службовi нарукавнi знаки з бшого металу на синьому сукш. Ремiнь чорний. Каска ши-ряно! обшивки по пiддашку не мае. Кашкет такого ж зразку i кольору, як i у комскладу, на шддашок крiпився чорний ширяний ремшець для пвдсть бання пвд пiдборiддя. Знаки вiдмiнностi на касщ та кашкетi усiх розмiрiв, шип червоним гарусом або трафаретнi на синьому сукш (у добровольщв - жо-втi на червоному сукш)» [2, арк. 84]. Службова форма укра!нських пожежних цього перюду також ввдзначалася достатньою практичнiстю та демократичною. Не було рiзкоl вiдмiни форми м1ж командирами та рядовими пожежними.

Трепм видом одягу для пожежних нашо! дер-жави в 1920-х роках був постовий одяг. Навесш та восени, шд час холодiв уам постовим та кучерам, що чатували зовнi (бiля каланчi чи пожежного дзвону) давали теплi стьобанi довп куртки (нижче

колша на 10 сантиметрiв), поверх був брезентовий халат з капюшоном вщ дощу. В зимовий перюд за спецiальними нормами постового спецодягу забез-печувалися: кучери - кожушком та теплими чобо-тами), постовi та часовi - кожухом та теплими чо-ботами [1, арк. 57]. Для того, щоб постовий одяг не забруднювався усiм пращвникам на стайнi та бiля обозу давали легку однобортну куртку з брезенту чи полотна, штани та кепку.

Головш убори пожежних Укра!ни також мали своерiднi особливостi. Вони мали суконш каски си-нього кольору (як сорочки), звужеш доверху з завершениям у виглядi гребню висотою 3 сантиметри. У комаидирiв були крут напiвтвердi пiддашки простроченi поздовжшми лiнiями та обшитi коричневою широю. Замiсть луски був ширяний корич-невий ремiнець шириною 1 сантиметр з двома пряжками для заспбання його тд тдборщдям. «На ло-бовiй частинi каски щит того ж зразку, як i на метатчнш частинi (арматура у виглядi у виглядi каски та двох перехрещених сокир без девiзу), був на-шитий срiблом на свiтло-синьому фонi або з бшого металу. На суконних касках орденського знаку не дозволялося. На внутршньому боцi заднього та бо-кових шддашшв, е оздоблення для шдспбання шлема на потилицi у зимнш час. Для лiтнього часу каска виготовлялася з матерiалу, який не линяв (на жорсткому каркасi), як i сорочка. Зимою каски оздоблювалися ватою» [2, арк. 83].

В неофщшш, позаслужбовi, домашнi години пожежш використовували висок1 чоботи до колш (не можна було носити шнуроваш чоботи та шкь рянi гетри), рукавищ зi шк1ри або матери, кашкети аиглiйського зразку з суконним тддашком, обши-тим коричневою шюрою, одного кольору з костюмом. На л1вш частинi кашкету був такий самий слу-жбовий металевий або шитий знак, як i на касцi. Ка-шкет мав коричневий корiнець для пiдстiбаиия тд пiдборiддям, влiтку кашкета можиа було носити з бшим чохлом, що не закривав околиш кашкету. Од-нак, слад зазначити, що описана форма фактично була введена та використовувалася постшно лише у великих мютах Укра!ни, через брак кошпв в реп-онах 11 використання було обмеженим.

У 1928 рощ форма одягу працiвникiв пожежно! справи була спрощена. Замiсть сорочки - пмна-стерки була введена пмнастерка з темно-синього сукиа з накладними кишеиями, вiдкладним комь ром з петлицями з свiтло-синього сукна. Залиша-лися напiвгалiфе з темно-синьо! тканини та свило -синiм кантом та хромовi чоботи. Вводився двобор-тний бушлат з темно-синього сукна, з ввдкладним комiром i свило-сишми петлицями, з двома рядами металевих гудзик1в бiлого кольору, по шють гудзи-к1в в ряду. Взимку носили папаху з хутра чорного кольору, влику - кашкета зi свiтло-синiм околи-шем, чорним лакованим пiддашком, темно-синьою тул1ею. Мався ширяний ремшь коричневого кольору [4, с. 361].

Своершними були спещальш службовi знаки вiдмiнностi у укра!нських вогнеборцiв 1920-х ро-к1в. Нарукавш знаки комаидуючого складу пожежно! охорони були наступними: на свило-синьому

сукш вишитий срiблом трикутник, що складався з двох язишв полум'я, скованих ланцюгом, в 0CH0Bi трикутника - драбина. Всерединi верхнього трику-тника - пожежна каска на фот схрещених сокир, над нш була емблема «серп та молот». Щд драби-ною (основою верхнього трикутника) був такий самий трикутник з свило-синього сукна, загострен-ням униз, що був обшитий срiбним галуном, на який командирам нашивалися знаки службово! вш-мiнностi - срiбнi кутки («пташки»).

Так окружний пожежний iнспектор носив чо-тири кутки, помiчник окружного шспектора - три кутки, молодший шспектор - три кутки, шструктор - два кутки; брандмайор - чотири кутки, помiчник брандмайора та старший брандмейстер - три кутки, брандмейстер команди - два кутки, помiчник брандмейстера команди - 1 куток [2, арк. 83 (зворот)]. Петлищ з свiтло-синього сукна мали форму звуже-ного до плеча трикутника, у командирiв були об-шитi срiбним галуном. На петлицях кршилася емблема, на якш зображувалася горизонтально розта-шована драбина та сковане ланцюгом полум'я. У звичайних пожежних на петлицях були букви назви команди або И номер з металу бшого кольору. Форма одягу та знаки вщмшносп добров№них вогне-борцiв були аналопчними з формою та знаками ко-мунальних професiйних пожежних. Вiдмiннiсть була лише у кольорi петлиць та нарукавного знаку. Вони були червоного кольору, а гудзики i емблема головного убору, i знаки вщмшносп з жовтого металу. У рядових пожежних на рукавах заметь знаков нашивалася емблема спещальносп - сокира у сокирник1в, ствол у трубнишв, пiдкова та шнська голова у кучерiв тощо.

В дослщжуваний перiод пров1дною установою з пожежно! безпеки в Украíнi була Головна шспек-цiя зi справ пожежно! охорони УСРР (Г1СПО УСРР). У сшвробггаишв цieí установи були знаки, що дещо вiдрiзнялися ввд загальних. На свiтло-си-ньому був шитий срiблом трикутник, який складався з двох язишв полум'я, скованих ланцюгом, в ос-новi трикутника - драбина. Всередиш трикутника була вишита золотими нитками пожежна каска на фош схрещених сокир та емблема «серп та молот» срiблом. Нижня частина знаку мала 5 купв, виши-тих срiблом, на яких перебував металевий гераль-дичний щит, покритий червоною емаллю та лавро-вим вiнком. На щитi мався надпис - УСРР. Об1док щита, лавровий вшок та абревiатура УСРР були позолочена

Головний шспектор зi справ пожежно! охорони УСРР та його помiчник носили на нарукавному знаку чотири позолочеш кутки. Персонал пожежно! шспекци при Народному Комiсарiатi Внут-рiшнiх Справ УСРР носив нарукавш знаки, петлищ та емблему жовтого кольору, на головному уборi шльшсть кутк1в - згiдно займано! посади [4, с. 359].

Особи стройового командуючого складу, що сумщали основну службу з iнспекторською або ш-структорською дiяльнiстю мали носити нарукавш знаки кольором, що вщповщав !х основному мiсцю роботи. 1нспектори та шструктори пожежно! охорони за основним мюцем роботи мали носити знаки

на рукавах та головних уборах жовтого кольору на синьому фош.

Нарукавш знаки ввдмшносп керiвникiв пожежно! охорони в регюнах Укра!ни був спрощений у 1926 рощ: основа знаку зi свггло-синього сукна з тупою трикутною форму зверху та звуженою прямо-кутною донизу. У верхнш частинi знака був шитий свггло-арим шовком геральдичний щит, на якому була емблема пожежно! охорони вишита золотис-тим шовком - пожежна каска на фош схрещених сокир. Пiд емблемою були двi лавровi гiлки вишитi золотом, та знаки службових вiдмiнностей - кутки зi срiбно! тасьми. Нарукавний знак кршився на ль вому рукавi, по верхнш mm! обшлагу кителю чи ri-мнастерки.

У 1928 роцi були замшеш нарукавнi знаки -срiбники кутки на п'ятикутнi зiрки з бшого металу, котрi носилися на петлицях пмнастерки, кителя, бушлата або шинелг Окружний пожежний шспектор, брандмайор, начальник пожежно! охорони мюта носили чотири зiрочки, брандмейстер пожежно! охорони носив три зiрочки, шспектор та помiчник брандмейстера - двi зiрочки, а начальник змiни (караулу) - одну зiрочку [4, с. 361].

Заступник наркома внутршшх справ Укра!ни Черлюнчакевич разом з начальником шспекщ! з справ комунального господарства Ширяевим та го-ловним шспектором з справ пожежно! охорони УСРР Коваленком видали у 1925 рощ «Положення про единий ввдмтний нагрудний знак для робгтни-шв пожежно! справи УСРР». «Для окремих пращв-ник1в професiйних пожежних команд та добров№-них пожежних товариств i дружин, i працiвникам, що ствпрацюють з органами пожежного нагляду та управлiння (iнспектори та шструктори), i iнших окремих команд, i дружин встановлюеться ввдмт-ний нагрудний знак» [2, арк. 85].

Нагрудт ввдмтт пожежнi знаки видавалися виключно працiвникам, що проявляли працьови-тють, енергш та повну вщдашсть пожежнш справi або пожежнiй органiзацi!' в цшому. Почесним знаком нагороджувалися i органiзацi!, i окремi особи -вогнеборщ. Право на нагородження мали пожежнi органiзацi!, керiвники пожежно! охорони, викон-коми органiв мюцевих господарств, а також установи, яким пiдпорядковувалися професiйнi i добро-вiльнi пожежнi команди. Органiзацiя або вповнова-жена особа представляла пращвника пожежно! справи до нагородження з уйма супровадними документами до мюцевого органу НКВС УСРР з пожежного нагляду (пожежного тдввддалу або старшому пожежному шспектору комунального господарства), як1 уа документи з власним висновком передавали на затвердження центрального органу НКВС через пожежну iнспекцiю ввдтлу комуналь-ного господарства.

Пiсля затвердження центральним органом НКВС УСРР громадяниновi видавалося спецiальне посвщчення на право носiння знаку. Знак мав носи-тися на лiвому боцi грудей та повинен був вадповь дати затвердженому зразку. У випадку нагоро-дження знаком команди або дружини в цiлому - уа

спiвробiтники колективiв мали право носити ввд-знаку до того моменту, коли хтось зв№нявся з команди, i тодi ця особа мала повернути знак та уа документи, що щдтверджували його. Особи, що отримували почесний знак тдвищувалися на один розряд у зарплатному табелi, мали прившейоване право на отримання не виборних посад в системi пожежно! охорони i не могли бути зв№неш з влас-них посад без повадомлення до НКВС УСРР у га-лузi пожежно! iнспекцi! [2, арк. 85 (зворот)].

Слiд вадмиити, що отримання единого ввдмт-ного знаку за грошi було неможливим, а для осiб, як1 хотши мати знаки пожежно! охорони надава-лася можливiсть подання прошення до НКВС з метою отримання спещальних жетошв. Сдиний вадмь тний знак був единим для уах сшвробггаишв пожежно! справи (мав едину форму, змiст i колiр металу). Знак був у виглядi щиту овально! форми, з лавровими вшками по краях. Знижу лаврових гшок була стрiчка з надписом «Пролетарi!, усiх кра!н з'еднуетеся!». Над стрiчкою зображувався сх1д со-нця з променями по всьому фоновi знаку. Посере-динi емблеми почесно! вiдзнаки була каска пожежного нового зразку, над нею були перехрещеш фра-нцузький ключ та пожежною сокирою. «Над каскою - букви «УСРР», а на завершеннi лаврових гшок зверху герб «Серп та молот». Злiва направо шд каскою проходило древко з червоним прапором. Колiр металу знаку: лавровi гшки, стрiчка, каска, ключ, сокира, серп та молот - золотист^ древко прапору - коричневе, прапор червоний з емал^ сонце червонувате свiтлiше за прапор, букви «УСРР» - ко-льору прапору, з емал^ Фон щиту знизу рожевий та зверху густо синш». Знаки могли бути як набор-ними, так i штампованими единими за кольором [2, арк. 86].

Необхвдно занотувати, що нагруднi спецiальнi знаки не замели собою службовi знаки ввдмшно-стi пожежних у 1925-1930 роках i !х могли носити уа нaгородженi особи, а також члени пожежних команд нагороджених вадзнакою, яш мали посв1д-чення на право носiння знаку.

Список лггератури

1. Державний aрхiв Харшвсько! облaстi. Ф.Р.-869. Харьковский окружной исполком местной пром^1шленности., Оп.1., Д. 24. Документы о противопожарной охране промышленных предприятий (циркуляры, приказы, инструкции), 80 арк.

2. Державний aрхiв Харк1всько! облaстi. Ф.Р.-1486. Печенежский райисполком, Комунально-хо-зяйственный отдел, Оп.1., Д. 350. Документы о состоянии пожарной охраны в районе (циркуляры, сведения, переписка), 205 арк.

3. Литвяков Ф.И., Антипов Ю.Ф. 200 лет на линии огня. / Ф.И. Литвяков, Ю.Ф. Антипов. - Одесса, «Астропринт». - 2002. - 119 с.

4. Смирнов Г.В. Историческая хроника пожарной охраны Луганска. / Г.В. Смирнов. - Типография издательства «Лугань», Луганск, 1996 г. - 415 с.