CC BY
0«шиитеимм-лэишаи» #6199)), 2024 / PEDAGOGICAL sciences
9
PEDAGOGICAL SCIENCES
УДК 373.2+373.3]:502/504
ФШмонова Т.В.,
кандидат педагогiчних наук, старший викладач кафедри початковог та доштльноХосвти Миколагвського нащонального утверситету iMeHi В.О.Сухомлинського,
м.Миколагв, Украгна Мшасян К.Ю.
здобувачка першого(бакалаврського)рiвня вищог освiти спецiальностi 013 Початкова освiта Миколагвського нацюнального утверситету iMeHi В.О.Сухомлинського, м. Миколагв, Украгна DOI: 10.24412/2520-6990-2024-6199-9-12 НАСТУПН1СТЬ У ФОРМУВАНН1 ЕКОЛОГМНО1 КОМПЕТЕНТНОСТ1 СТАРШИХ ДОШК1ЛЬНИК1В ТА МОЛОДШИХ ШКОЛЯР1В
Filimonova T. V.,
Candidate of Pedagogical Sciences, Senior Lecturer of the Department
of Primary and Preschool Education V.O. Sukhomlynskyi National University of Mykolaiv,
Mykolayiv, Ukraine Minasian K. Yu.
obtaining the first (bachelor) level of higher education specialty 013 Primary education V.O. Sukhomlynskyi National University of Mykolaiv,
Mykolayiv, Ukraine
CONSISTENCY IN THE FORMATION OF ENVIRONMENTAL COMPETENCE OF OLDER PRESCHOOLERS AND YOUNGER SCHOOLCHILDREN
Анотащя.
У данш статтi розглядаеться актуальне на сьогодн питання формування eкологiчноi компетент-ностi у дтей передшюльного та молодшого шюльного вi^. Саме ця втова катeгорiя виявилася вигiдною для засвоення дтьми знань про природу, розумтня зв 'язюв навколишнього природного середовища, формування емоцшно-цттсного ставлення до природи.
Розкрито суттсть наступностi у формувант eкологiчноi грамотностi молодших школярiв. Най-важливiшою формою знайомства молодших школярiв з природою е уроки природознавства. Важливим критeрiем виникнення до^джуваногоявища е особисткне значення цього явища дляучня. Важливiсть систематичного, систематичного використання eкологiчно чистих матeрiалiв на уроках з рiзних тем. Eкологiчна тформащя не повинна бути фрагментарною чи розпорошеною, а оргатзована в конкретт, логiчно структуроваш та завершен системи.
Abstract.
This article examines the currently relevant issue of the formation of environmental literacy among children of kindergarten and primary school age. It is this age category that has proven to be beneficial for children's assimilation of knowledge about nature, understanding of the connections between the natural environment, and the formation of an emotional and valuable attitude towards nature.
The essence of continuity in the formation of environmental literacy of younger schoolchildren is revealed. The main characteristics of the process offormation of environmental literacy of elementary school students are as follows. The most important form of acquaintance of younger schoolchildren with nature is natural history lessons. An important criterion for the emergence of the studied phenomenon is the personal significance of this phenomenon for the student. The importance of systematic, systematic use of environmentally friendly materials in lessons on various topics. Environmental information should not be fragmented or dispersed, but organized into specific, logically structured and complete systems.
Ключовi слова: eкологiчна компетенттсть, наступтсть, куточок природи, дыянка ЗДО, урок природознавства, eкологiчнe виховання, старший доштльник, молодший школяр.
Keywords: ecological competence, continuity, a corner of nature, a part of the educational environment, a lesson in natural history, environmental education, an older preschooler, a younger schoolboy.
Постановка проблеми. Сучасна еколопчна Щодня пубшкуеться нова iнформацiя про негатив-ситуаця все бшьше хвилюе людей у всьому свт. ний вплив людських дй на свгг природи або про не-
10
РЕОЛООО1СЛЬ 8С1ШСЕ8 / «ШИШФУЛУМ^ШШМаИ» #6(199), 2(024
гативний вплив, який вона мае на свет природи. За-бруднення води, повiтря та земл^ знищення лiсiв, знищення рослин i тварин, наслщки авари на Чор-нобильськш АЕС, стихiйнi лиха, як спотворюють життя, а також кшмат i рельеф у всьому свт. Щоб змшити екологiчну ситуацю на краще, необхщно з раннього дитинства формувати у дiтей екологiчну грамотнють.
Дiти повиннi вщчувати вiдповiдальнiсть за природу як спшьну цiннiсть людей i народiв, розу-мiти, що природа е основою життя на земл^ вчи-тися застосовувати гуманш принципи природоко-ристування. Цього не обов'язково. Ниш одним iз напрямiв нацiонального виховання е екологiчна грамотнють, культура, створення гармони у взаемо-вщносинах людини i природи.
Метою статп е теоретичний аналiз проблеми наступносп у формуваннi еколопчно! компетентности дiтей дошюльного та молодшого шкального вжу.
Аналiз основних дослщжень та публiкацiй.
Проблема створення середовища, яке б забезпечу-вало розвиток, виховання i навчання дiтей, щднша-лася у науковш спадщинi вщомих педагопв. I! про-пагували свого часу Ж. Ж. Руссо, Ф. Фребель, С. Френе, М. Монтессор^ А. Макаренко, С. Шаць-кий, В. Сухомлинський. Питання розвивального середовища й ниш е одиним iз прiоритетних у роботi з дтьми (А. Богуш, Н. Гавриш, О. Кононко, К. Крутш, Л. Лохвицька, Т. Понманська та ш.). Цшком очевидно, що у створенш розвивального середовища особлива роль вщведена природi (Н. Го-ропаха, Н. Лисенко, В. Маршицька, С. Нжолаева, З. Плохш, Г. Тарасенко та ш.), адже природне дов-юлля збуджуе емоци i почуття дитини, народжуе переживания, як у руках мудрого педагога стають шструментом доторку до дитячо! душт
Результата анатзу сучасних наукових до-слщжень Г. Беленько!, Н. Глухово!, Н. Лисенко, С. Нжолаева, З. Плохш, О. Половшо!, Н. Рижово!, Л. Руденко, Н. Яришево! та ш. засвщчують, що фор-мування еколопчного свiтогляду вщбуваеться пое-тапно, починаючи з дошкшьного вiку та протягом всього життя людини. У сво!х наукових працях ви-щевказанi автори намагалися, з одного боку, уза-гальнити поняття «еколопчно! компетентносп», а з шшого - розкрити бшьш конкретно.
Методичн та теоретичнi аспекти формування еколопчно! компетентаосп молодших школив висвiтлено у наукових працях Т. Байбари, Н. Бiбки, О. Бщи, Т. Гшьберт, О. Савченко, Г. Тарасенко та шших У дослщженнях вищих автор1в доведено необхщнють формування природничих компетент-ностей у дтей молодшого шюльного вжу
Виклад основноТ проблеми. Одним iз чин-никв, що визначають перспективи буття украшсь-ко! наци, е екологiчна освтга, змiст яко! ставить перед людиною завдання визначити свое мюце у на-шому спшьному дом^ що зветься Земля. Усвщомлення необхщносп узгоджувати свою дiяльнiсть iз правилами взаемоди з природним дов-юллям, як вщповщають логiцi само! природи, за-безпечить можливiсть iснування людства ^оводн
та в майбутньому. Еколопчне виховання як складник формування особистосп е актуальною педа-гопчною проблемою, що мае велике економiчне та соцiальне значення i потребуе пошуку ефективних шляхiв розв'язання в уск ланках освiти.
Дослiджуючи проблему наступносп в ознайо-мленнi з природою дней 6 i 7 рокв в умовах дяль-носп навчально-виховного комплексу «школа-ди-тячий садок», було встановлено, що ефективнють !! реалiзацii е важливою умовою результативност формування в дiтей емоцшно -цiннiсного ставлення до природи (позитивний емоцшний вiдгук, iнтерес, усвiдомлення цшносп компонента природи), iхиьоi шзнавально! компетентносп стосовно природи (обсяг, правильность i повнота, осмисленiсть, мiцнiсть та дiевiсть знань) та екологiчно доцшьно! поведiнки (навички бережливого ставлення до природи, умшня доглядати за рослинами та твари-нами).
Динамка сформованосп рiвнiв компетентносп старших дошюльниюв i молодших школярiв стосовно природи досягаеться за певних умов, ос-новними з яких е таю: узгодження завдань, змiсту програмового матерiалу (поступове ускладнення, розширення i поглиблення тих знань, умшь i нави-чок, якi засвоенi на попередньому етапi, перспективна спрямованiсть на вимоги наступного етапу навчання); узгодження метода, форм оргашзацп природо^знавально! дальноси старших дошюль-никiв i молодших школярiв, урахування у !х виборi закономiрностей псимчного розвитку дтей цих вжових перiодiв; готовнiсть вихователiв i вчителiв до забезпечення наступносп (знання вихователями шюльно! програми та методики оргашзаци нав-чально-виховного процесу, а вчителями дошюль-но!, урiзноманiтнення роботи з батьками) та сшвпращ у досягненш ефективностi навчально-ви-ховного процесу; оптимiзацiя педагопчного процесу; органiзацiя спiльних форм природошзнаваль-но! дiяльностi дошкiльникiв i учнiв; педагопчна просвiта батькiв, залучення !х до виконання освгшьо-виховних завдань, створення природного середовища [3, с. 18].
До об'ективно юнуючих умов, якi сприяють ре-алiзацii наступностi, належать i особливостi дяль-носп НВК «школа-дитячий садок», який об'еднуе дошюльну та початкову ланку освпи в едину педа-гопчну систему.
Результати проведеного дослiджения свщчать, що розв'язати суперечносп, якi iснують у змiстi, методах i формах екологiчного виховання дней старшого дошкшьного та молодшого шюльного вжу можна за умови створення тс^зно! програми ознайомлення з природою та сукупносп методичного забезпечення навчально -виховного процесу [3, с. 21].
В еколопчнш освт в Украш почало викори-стовуватися поняття «еколопчна компетентнiсть». За визначенням С. Шмалея, екологiчна грамотнють - це «основна мета i результат еколопчного виховання дней, умiиня оцiиювати екологiчнi проблеми». У наукових дослщженнях Г. Бшенька,
«шиитеимм-лэишаи» #6(199), 2024 / РЕОЛОООЮЛЬ 8С1ЕКСЕ8
11
Т. Науменко та О. Половша стверджують, що еко-логiчна грамотнiсть у дiтей дошкольного вжу е невщ'емною частиною життевих навичок, що включае конкретнi знання про природу, позитивне емоцшно-вдячне ставлення до И складових, правил природокористування та 11. складаеться з почуття вiдповiдностi. Подiбнi елементи еколоично! гра-мотностi дошкольников Н. Ошулкевич визначае так: Знання природного середовища Землi та взаемодл в природному середовища Визнати себе частиною бшьшого природного свпу. Здатнiсть здшснювати природоохэронну дяльшсть: збереження, турбота та охэрона навколишнього природного середовища. Готовнiсть дотримуватись правил природокористування, чистоти навколишнього природного середовища та економного використання природ-них ресурс1в [7, с. 56].
Сжж складовi еколоично! компетентност до-шкшьников визначае Н. Ошуркевич: знання про природне середовище Землi та взаемодл у природному довкшлц усвщомлення себе частиною великого свпу природи; здатнiсть до посильно! приро-доохэронно! дiяльностi: збереження, догляд та за-хист природного довколля; готовнiсть дотримуватись правил доцшьного природокористування, чистоти природного довколля, заощадли-вого використання природних багатств
Бiльшiсть науковцiв, як вивчають розвиток i дiяльнiсть дiтей дошкшьного вжу , вважають, що дти цього вiку здатнi розумiти сучасш екологiчнi проблеми та виявляти штерес до боротьби з ними.
Вчеш Н. Глухова, Н. Горопаха, Н. Лисенко, С. Нжолаева, 3. Проки та он. звертають увагу, що формування еколоичного свiтогляду починаеться з дошюльного вшу. Тобто, коли в рамках освггньо! дiяльностi закладаються основи розумшня свiту, еколоично! свiдомостi та практично! взаемодл з природою.
Молодший шк1льний вж сприятливий для ро-звитку в учнiв основ еколоично! культури. Самою природою обумовлено сощальне призначення ди-тинства - адаптащя дитини до природи i суспшь-ства, здатнiсть брати вщповщальнють за сво! вчи-нки перед людьми, рослинним i тваринним свiтом. Початкова школа дае можливiсть сформувати тзнавальний потенцiал екологiчних знань для по-дальшо! бази вивчення природничо -математичного циклу, виховувати особистють, яка усвщомлюе мiсце людини у довкiллi, через ознайомлення з рослинним i тваринним свитам, розкриття взаемозв'яз-кв i взаемозалежностей у природi, вивчення та до-слщження куточюв рщного краю [7, с. 68].
Вщповщно до щдходу Н. Яришево!, куточок природи е традицшним елементом внутршнього еколого-розвивального середовища дошкольного навчального закладу, але його оформлення та змют вщповщають завданням еколоичного виховання дней дошкшьного вiку та набувають ново! специ-фiки. Вона вважае, що спостереження та робота в живих куточках природи тюно пов'язанi з турбо-тою про людей, як живуть у цих куточках, щоб сти-мулювати мислення та допомагати дням встанов-
лювати зв'язки, яю вони розумтоть. Куточок природи функцюнуе як невелика лаборатор1я для про-стих експериментов i тривалого спостереження за ростом рослин i тварин.
Як було сказано рашше, екологочна гра-мотнiсть розвиваеться поступово. Отже, наступний рiвень - початкова школа. Цей етап не менш важ-ливий за попереднш i наступнi етапи i мае сво! зав-дання, умови для формування еколопчно! грамотности. Екологiчна грамотшсть в основному вихо-вуеться на уроках природознавства [8, с. 32].
Молодший школьний вж сприяе розвитку еко-логiчних культурних засад учшв. Сама природа визначае соцiальне призначення дитинства, тобто пристосування дитини до природи i суспшьства, здатнiсть нести вщповщальтсть за свою поведнку перед людьми, рослинами i тваринами. Початкова школа дае можливють сформувати тзнавальний потенщал екологочних знань як подальшо! основи для вивчення циктв природи та математики, а через спшкування з рослинами i тваринами розвивае особистють, яка усвщомлюе мюце людини у свт, виховувати, який розкривае взаемозв'язки та взаемозалежнiсть свпу природи, дослщжуе та вив-чае мюця на батькiвщинi.
Для формування еколопчно! компетентност А. Захлебний рекомендував дотримуватися принципов еколоично! освгги та виховання: взаемозв'язок глобального, национального та краезнавчого щдходав; принцип спгвпрацц принцип прогностичностi; принцип мiждисциплiнарностi; принцип едносп теори i практики; принцип безпе-рервностц едностi штелектуального й емоцшного сприймання навколишньо! дiйсностi у практичнш дiяльностi з И збереження, догляду за нею i полшшенню !! яюсного та кольюсного складу [8, с. 36].
Згодно з щдходом С. Дерябо, у процес добору змiсту екологiчно спрямованого матерiалу важли-вим критерiем е також його особистюна значущiсть для учшв. Реалiзацiя ще! вимоги забезпечуеться колькома шляхами: залученням учЩв до добору да-ного матерiалу для уроку. Так, учш можуть робити (за власним вибором) невелико повщомлення про охорону мiсцевих рослин, тварин; добирати шюстрацй, виготовляти малюнки. Ще один шлях -вшьний вибiр учнями вщповщних об'екпв для спо-стережень з наступним обговоренням у клас !х результатов; врахування учителем змюту й обсягу пiзнавальних штересгв учЩв.
В. Вербицький звертае увагу на важливють си-стематичностi використання еколоично спрямованого матерiалу. I зазначае, що дана умова забезпечуеться його регулярним застосуванням на ба-гатьох уроках з рiзних предметов. Причому природоохороннi вiдомостi, що опрацьовуються, мають бути не уривчасп й розрiзненi, а впорядко-ваш в певну, логiчно побудовану, завершену систему. Тобто, починаючи навчальний рж, учитель мае чiтко визначити обсяг екологочних знань та вмшь, який необхщно засво!ти учням [5, с. 24].
12
РЕОЛООО1СЛЬ 8С1ШСЕ8 / «ШИШФУЛУМ^ШШМаИ» #6(199), 2024
На початку навчального року в першому класО надавалася перевага формам i методам безпосе-реднього тзнання природи, якi сприяють фор-муванню емоцойно-цiинiсного ставлення до природи, еколопчно доцшьно! взаемодо! з природним довколлям, системних знань про цшснють свiту природи (екскурсоя, дослод, експеримент, праця у природi, предметно-схематичш, графiчнi моделi тощо), поступово збшьшувалася питома вага сло-весних метода (бесода, розповодь, пояснення). Оскольки в реалiзацii наступностi необходно врахо-вувати механзми взаемозв'язкiв основних видiв даяльносп, у першому класi ми больше часу при-дiляли самостойним спостереженням та рiзним видам еколопчних агор (дидактичн огри, ребуси, кро-сворди, вокторини, КВК тощо). Доцшьшсть !х вико-ристання зумовлена тим, що гра для першокласникiв, яко «на третину дошкольники» (С. Ткеева), вiдiграе досить важливу роль, адже саме в огровш дiяльностi зароджуеться навчальна, а про !! сформовашсть у першому класi ще говорити рано [5, с. 26].
Екологочне виховання молодших школярiв продовжувалося в позаурочний час у рiзних видах даяльносп (догляд за рослинами i тваринами в ку-точку охорони природи, перегляд дiафiльмiв, зби-рання насiиня, лiкарських рослин, заготовля тш для тварин, пщгодавля птахiв, природознавчi огри, ро-зваги тощо). Наступшсть забезпечувалася едиiстю у стилi керiвництва пiзнавальною дiяльнiстю до-шкiльникiв i учнов, який Грунтувався на засадах сповробгшицтва. Як засiб диференщаци використо-вувалися рОзно! складносто проблемнi ситуацй, якi, з одного боку, сприяли усвiдомленню зв'язкiв та за-лежностей у природа, з iншого - активнш iителекту -альнiй дальности
Под час експерименту мали змогу дослiдити педагогiчнi можливостi спшьно! даяльносп старших дошкiльникiв i молодших школив у досяг-неннi ефективносп реалОзаци наступносто в ознайо-мленш !х з природою (екскурси, природознавчi iгри, випуск екологочно! газети, праця у природа тощо). Оскiльки ефективнють спшьно! дiяльностi дошкiльникiв i першокласников значною мiрою за-лежить вод иньо! готовносто до взаемодii, ми визна-чили послiдовнiсть включення дней у спiльнi форми роботи.
На першому етат проводилися спостереження дошкольников за працею учнов у природа, !хшми iграми. Спольна дiяльнiсть розпочиналася iз приро-дознавчих агор (рухливо творчi, дидактичнi). Праця у природа планувалася один раз на тиждень. У розподiлi трудових завдань враховувались iнтереси та рiвнi сформованосто знань i трудових навичок. «Сильнi» учш виконували завдання зi «слабшими» дошкольниками, а «сильно» дошкольники - зi «слабшими» учнями.
Значно вищий ровень пОзнавально! активностi спостерогався в дошюльниюв О першокласникiв тд час спшьних екскурсой та оформлення еколопчно! газети. Еколопчне спрямування змюту газети визначалося такими рубриками: «Природа звинува-чуе»; «Наша добрО справи»; «Вони нас локують»;
«Цжаве у свт краплини». У випуску газети брали участь батьки, робота яких пов'язана з природоохо-ронною даяльнютю (шсник, ветеринар, пасчник, шспектор рибнагляду, садовник). ВОдчуваючи вщповщальнють за свш сощальний статус «старших», першокласники прагнули якнайкраще вигля-дати перед меншими дотьми, що загалом позначи-лося на результативносп педагогочного процесу
Висновки. Таким чином, питання еколоично! обОзнаносп дотей старшого дошкольного та молод-шого школьного воку з сучасними проблемами нав-колишнього середовища е, беззаперечно, актуальною. Бшьшють науковцов доводять, що саме даний вок датей е сприятливим для формування в них еколоично! компетентиостi. Важливим аспектом е по-ступовють вирошення проблеми формування до-слоджуваного явища: починаючи з дошкольного воку, продовжуючи в молодшому школьному.
Процес формування еколоично! компетент-носто мае сво! особливосп на кожному воковому етат. Вони визначаються у постановщ завдань, створенш розвивального природного середовища в заклада дошкольно! освОти та початковой школа та виборО форм, методов О засобов за допомогою яких успошно реалОзуеться процес формування екологоч-но! компетентностО у старших дошкольников та молодших школярОв.
Список використаних джерел
1. Беленька Г. В., Науменко Т. С., Половша О. В. Дошкольнятам про свОт природи: метод. поиб. для вихователов датей дошк. воку. Кшв: Кшвський ушверситет омен Бориса Гротенка, 2013. 115 с.
2. Вербицький В. В. Сощально-педагогочна модель екологочно! освОти в мОських школах Еколого -натуралистична творчОсть: наук.-метод. вюник. 2000. № 1. С. 6-10.
3. Волкова А. С. Екологочне виховання школярОв. Кшв: Знання, 1985. 46 с.
4. Дерябо С. Д. Методологические проблемы становления и развития экологической психологии. Психологический журнал. 1996. № 6. С. 4-18.
5. Липова Л., Лукашенко Т., Малишев В. Еко-лоична компетентность особистосп в умовах фун-даменталОзацй освОти. Украшський науковий журнал "ОсвОта регюну". 2012. № 3. С. 24-26.
6. Ошуркевич Н. Сучасш педагоичш технолога! формування природничо-екологочно! компетентностО датей дошкОльного вОку. ПедагогОчний процес: теороя О практика. Серая "Педагогока". 2018. № 1-2. С. 60-61.
7. Павлюк С. Ю., Русан Л. С., Колосонська Г. I. Мандруемо екологочною стежиною: дослодницько -експериментальна дояльшсть дОтей дошкольного воку в природО. Тернопшь: МандрОвець, 2014. 168 с.
8. Шмалей С. Формування екологочно! компе-тентиостi школярОв: наук.-метод. поиб. КиОв: Педа-гогочна думка, 2008. 64 с.
9. Яришева Н. Ф. Методика ознайомлення датей з природою: навч. поиб. КиОв: Вища школа, 1993. 255 с.
