CC BY
90ЗНАЧЕННЯ І ОСОБЛИВОСТІ КОНТРОЛЮ ЯКОСТІ ЗНАНЬ У ПІДГОТОВЦІ ФАХІВЦІВ ФІЗИЧНОЇ
РЕАБІЛІТАЦІЇ
Бойчук Т.В., Г олубєваМ.Г., Левандовський О.С.
Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника
Анотація. У статті висвітлено особливості методичних підходів до проведення контролю засвоєння та якості знань студентів на кафедрі фізичної реабілітації. Удосконалення педагогічного процесу шляхом науково обґрунтованоїсистеми контролю знань сприяє покращенню засвоєння студентами теоретичного та практичного матеріалу та підвищенню якості підготовки майбутніх висококваліфікованихспеціалістів.
Ключові слова: студенти контроль знань.
Аннотация. Бойчук Т.В., ГолубеваМ.Г., Левандовский А.С. Значение и особенности контроля качества знаний при подготовке специалистов физической реабилитации. В статье рассмотрены особенности методических подходов к проведению контроля усвоения и качества знаний студентовна кафедре физической реабилитации. Совершенствование педагогического процесса путем научно обоснованной системы контроля знаний оказывает содействие улучшению усвоения студентами теоретического и практического материала и повышению качества подготовки будущихвысококвалифицированныхспециалистов.
Ключевые слова: студенты, контроль знаний.
Annotation. Boychuk T.V., Golubieva M.G., Levandovsky O.S. Value and features of a quality monitoring of knowledge in preparation of physical rehabilitation specialists. The article reviews the peculiarities of methodical approaches to procedure the control of mastering and quality of students’ knowledge in physical rehabilitation chair. Perfecting of pedagogical process by scientifically justified monitoring system of knowledge assists enriching of a digestion by students of a theoretical and practical stuff and improvement of quality of preparation of the future highly skilled specialists.
Key words: students, control of knowledge.
Вступ
Однією з ознак цивілізованості кожної держави є забезпечення умов для якомога повнішої інтеграції громадян з обмеженими функціональними можливостями в суспільне життя. Саме фізична реабілітація, яка виникла на перетині і взаємодії медицини, біології, фізичної культурі, педагогіки, психології та соціології, все більше стверджується як інтегральний засіб збереження й підтримки належного рівня здоров’я, а також відновлення функцій організму при різних патологічних та донозологічних станах, а підготовка фахівців з даної спеціальності вимагає нових методологічних підходів [1, 4, 7].
Для отримання кваліфікації „Фахівець фізичної реабілітації” студенти повинні опанувати значну кількість дисциплін, частина з яких тісно пов’язана з вивченням теорії і методики фізичного виховання і спорту, а інша - виключно медичного плану.
На базі кафедри фізичної реабілітації Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника студенти вивчають ряд основних дисциплін у підготовці за спеціальністю „Фізична реабілітація”. Так, цикл підготовки бакалаврів складають наступні предмети: „Долікарська допомога”, „Масаж”, „Фармакологія’, „Основи загальної патології”, „Семіотика і діагностика внутрішніх захворювань з основами догляду за хворими”, „Фізична реабілітація”, „Фізіотерапії, „Основи психологічної і соціальної реабілітації”, „Допінги в спорті”, „Кінезітерапія”, „Спортивна медицина”, „Спортивний масаж”, „Нетрадиційні методи реабілітації”.
При вивченні навчальних дисциплін у студентів виникає ряд труднощів суб’єктивного та об’єктивного характеру.
Суб’єктивні труднощі полягають у тому, що ряд студентів мають недостатній базовий рівень підготовки із загальнотеоретичних дисциплін медико-біологічного профілю. Об’єктивні труднощі визначаються тим, що студентиповинні засвоїти великий об’єм навчального матеріалу з кожної дисципліни, осмислити його шляхом побудови логічних взаємозв’язків, вміти відтворити не тільки теоретичні знання, але й продемонструвати практичні навички.
Рівень підготовки та відсоток засвоєння матеріалу кожним студентомє різним і залежить від соціально-економічних умов, психологічних особливостей особистості, рівня інтелектуальногорозвитку [3]. Для їх оцінки необхідно проводити контроль знань [б]. Він стимулює пізнавальну активність, виявляє недоліки в навчальному процесі, прогалини в знаннях студентів і дозволяє їх відкорегувати Контроль позитивно впливає на розвиток пам’яті та мислення студентів звички до систематичної праці, підвищує відповідальність за виконану роботу, сприяє формуванню активної життєвої позиції, розвиває потребу у набутті професійних знань та навичок, тобто формує якості, необхідні висококваліфікованомуспеціалісту.
Важливою ланкою в методологічній ієрархії принципів особистістно орієнтованого навчання є виявлення суб’єктивного досвіду студента Це передбачає не просто впровадження у свідомість студента змісту понять, а погодження цього змісту із суб’єктивним досвідом студенту тобто з його „залишковим! знаннями з інших дисциплін, які є базовими для засвоєння подальших знань інтегральних навчальних предметів. Такий принцип вимагає корекції змісту модуля під фактичні знання студента, розробки додаткових завдань для ліквідації прогалин у знаннях, контроль засвоєної інформації і перехід до наступного модуля Таким чином, на перше місце висувається педагогічний контроль у всіх його видах [4].
Робота виконана за планом НДР Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника
Формулювання цілей роботи
Метою роботи є узагальнення досвіду проведення контролю знань студентів на кафедрі фізичної реабілітації та аналіз позитивних моментів і невирішених питань цієї проблеми для підвищення рівня і якості засвоєння знань та формування практичних навичок, необхідних для майбутньої професійної діяльності.
Результати дослідження
Із усіх відомих технологій навчання (поетапне формування розумових дій, проблемне, програмоване, розвиваюче, проблемно-діяльнісне, особистісно-діяльнісне, проектоване, особистісно-диференційоване, контекстне ігрове, концентроване дистанційне) вимогам системи керування найбільшою мірою відповідає модульно-рейтингова технологія [4, 5]. Саме ця система визнана у Європі та впроваджена у практику навчання у більшості вищих навчальних закладів У країни
Згідно положень кредитно-модульної системи, контроль успішності здійснюється у формі поточного модульного та підсумковогоконтролю [5].
Поточний контроль здійснюється під час проведення практичних та лабораторних занять з метою перевірки рівня підготовки студентів до виконання конкретної роботи та забезпечення зворотного зв’язку між викладачем та студентами у процесі навчання.
Форми проведення поточного контролю та критерії оцінювання рівня знань і умінь визначаються кафедрою. Результати поточного контролю враховуються викладачами при оцінюванні поточного змістового модуля.
Основною метою модульного контролю є підвищення якості освіти за рахунок створення умов для систематичної планомірної роботи студента протягом семестру та надання можливості вивчення і контролю засвоєння теоретичного і практичного матеріалу навчальних дисциплін окремими частинами.
З дисциплін, з яких передбачене підсумкове оцінювання у формі заліку, модульний контроль здійснюється шляхом виконання студентами контрольних робіт, індивідуальних завдань, підготовки рефератів тощо.
Підсумковий контроль здійснюється з метою оцінювання результатів навчання на завершальних етапах.
Оцінювання результатів поточного і модульного контролю здійснюється з використанням університетськоїдесятибальної шкали, результатів підсумковогоконтролю - з використанням університетської національної шкали оцінювання і шкали оцінок ECTS (European Credit Transfer System).
Викладачі кафедри фізичної реабілітації застосовують такі види контролю: усне опитування тестовий контроль, розв’язання ситуаційних задач, перевірка практичних навичок. Перераховані методи дозволяють оцінити як теоретичну, так і практичну підготовленість студентів
У сне опитування проводиться у вигляді постановки запитань з урахуванням теми, мети і специфіки заняття згідно розроблених методичних вказівок. Формуються логічні, цілеспрямовані, зрозумілі і чіткі запитання. Їх можна задавати конкретно або у вигляді проблеми. Наприклад, при вивченні дисципліни „Спортивна медицина” конкретним запитанням буде „Перерахуйте зміни у організмі спортсмена при дії високої температури оточуючогосередовища”. Запитанням у вигляді проблеми буде „Які функціональні проби можна провести з метою оцінки функціонування серцево-судинної системи легкоатлета?” Як показує досвід, позитивною рисою усного опитування є гнучкість: якщо викладач нечітко сформулював питання і студент не може зрозуміти суть проблеми, останній може попросити роз’яснень або викладач може задати додаткові запитання. Недоліками цього методу контролю є велика затрата часу і відсутність об’єктивних результатів перевірки.
Більшість викладачів віддають перевагу тестовому контролю знань студентів
Його позитивними рисами є можливість швидкої перевірки робіт, об’єктивність оцінки знань, уніфікований підхід до всіх студентів можливість статистичної обробки отриманих результатів Тестування висуває високі вимоги до викладачів - необхідність дуже чітко і коректно формувати питання і відповіді на нього. Крім того, необхідний певний час для створення банку тестів.
Виховна роль об’єктивної тестової оцінки полягає в усвідомленні студентами способів удосконалення різних видів навчальної діяльності й шляхів підвищення ефективності навчання. Така оцінка є важливим стимулом формування і розвитку пізнавальних інтересів, позитивних якостей особистості: чесності, працьовитості, активності, самостійності, відповідальності за виконання своїх обов’язків, уміння долати труднощі [4].
Колективом кафедри розроблені комплекси тестів з кожної навчальної дисципліни. На основі отриманого досвіду при їх створенні ми користуємось наступними принципами:
- найдоцільніше створювати тести з однією правильною відповіддю. Це конкретизує проблему, пришвидшує роботу студентів не заплутує їх;
- оптимальна кількість варіантів-відповідей - 4;
- із загального банку питань доцільно створювати кілька варіантів, питання яких не повторюються
- кількість тестів на один варіант залежить від об’єму пройденого матеріалу - від 25 до 50;
- рекомендований ліміт часу для розв’язання одного тестового завдання - 1 хвилина.
Зручним аспектом створення електронного варіанту тестів є можливість наступного його використання для комп’ютерного тестування.
Розв’язання ситуаційних задач - важливий момент в підготовці студентів до безпосередньої роботи в умовах лікувально-діагностичних та санаторно-курортних закладів, який розвиває творче мислення, привчає до реальних умов праці.
Проблемне навчання є одним із ключових методів підвищення якості підготовки студентів із спеціальності «Фізична реабілітація». Воно прищеплює молодим фахівцям дослідницькі навички, вміння самостійно отримувати і аналізувати знання. Його суть полягає в тому, що в процесі навчання створюються проблемні ситуації (ситуаційні задачі), для розв’язання яких необхідна сукупність знань, набутих на різних етапах виконання навчального плану. Наприклад, для вирішення ситуаційного завдання „Розробка індивідуальної реабілітаційної програми для хворого на стабільну стенокардію” необхідно знання таких предметів: анатомія, фізіологія, теорія і методика фізичної культури і спорту, педагогіка, психологія, основи внутрішньої патології, семіотика і діагностика внутрішніх захворювань з основами догляду за хворими, кінезітерапія, масаж, фізіотерапія, дієтотерапія, фітотерапія. Це далеко не повний перелік дисциплін, які студент повинен опанувати для того, щоб створена ним програма реабілітації була раціональною й ефективною. На підставі конкретних даних студенту пропонують розробити програму для дії, а в умовах лікувального закладу - здійснити розроблене реабілітаційне втручання. Роль викладача у проблемному навчанні полягає у планомірній, цілеспрямованій постановці перед студентом проблем, наданні, при необхідності, допомоги у вигляді конкретніших питань, пошук відповіді на які наводить виконавця на вирішення поставленого завдання [2]. Цим проблемне навчання підвищує мотивацію до вивчення предмету
Використання ситуаційних задач з метою контролю рівня опанування матеріалу сприяє підвищенню зацікавленості до теми, розвиває навички мислення, тренує пам'ять і допомагає засвоєнню складних тем, а також зосереджує увагу на застосуванні вивченого матеріалу у практичній діяльності. Крім того, студент отримує можливість безпосередньо застосувати отримані впродовж семестру теоретичні знання і закріпити їх під час виробничої практики в умовах лікувально-профілактичних та санаторно-курортних закладів.
Оскільки основною сферою професійної діяльності фахівця-реабілітолога є робота з хворими людьми, надзвичайно великої уваги викладачі кафедри надають відтворенню студентами практичних навичок в умовах масажного кабінету, спортивного залу, біля ліжка хворого. Попередньо їх опановують і вдосконалюють як на занятті (з наступною корекцією допущених помилок), так і під час заключного контролю. Основними практичними навичками, які мають засвоїти всі студенти є: проведення процедури масажу, опитування й обстеження хворого, оцінка результатів лабораторного та інструментального обстеження, розробка індивідуальної програми реабілітації для пацієнтів з різною патологією, оцінка її ефективності.
Підсумковийконтроль якості знань студентів проводиться згідно навчального плану у вигляді заліку або іспиту.
Найчастіше залік відбувається у вигляді тестування - пропонується дати відповідь на З0 завдань, кожні З вірних відповідей оцінюються як 1 бал за 10-бальною системою. Іншим методом є усне опитування згідно програмових вимог дисципліни.
Навчальним планом передбачені іспити з ключових дисциплін підготовки спеціалістів. Початковим етапом при проведенні іспиту є визначення якості опанування студентом практичних навичок, перелік яких складений для кожної навчальної дисципліни. Цей результат враховується екзаменатором при виставленні загальної оцінки, до якої також входить результат визначення рівня теоретичних знань з основних розділів навчального предмету.
Результати підсумкового контролю мають велике значення для вдосконалення навчальних програм і методики здійснення педагогічного процесу в наступному навчальному році.
Висновки
Удосконалення педагогічного процесу шляхом науково обґрунтованої системи контролю знань сприяє покращенню засвоєння студентами теоретичного та практичного матеріалу та підвищенню якості підготовки майбутніх висококваліфікованихспеціалістів.
Перспективними у даному напрямку є розробка нових і вдосконалення існуючих методів і форм контролю теоретичних знань і практичних навичок студентів із спеціальності «Фізична реабілітація».
Література
1. Бойчук Т.В., Лібрик О.М., Левандовський О.С. Основні проблеми підготовки фахівців-реабілітологів у системі вищої освіти II Материалы науч-практ. конф. с междунар. участием «Физическая реабилитация в обеспечении качества жизни населения». - Севастополь, 200З. - С. 11-12.
2. Вайда Р.Й., ГнатюкМ.С. Герасимець М.Т. та ін. Застосування ситуаційних задач як метод підвищення ефективності позааудиторноїсамостійної роботи студентів II Актуальні питання оптимізації навчально-виховного процесу у медичному вузі: Матеріали конференції - Тернопіль, 1998. - Т.1. - С. 22-23.
3. Галузинський В.М., Євнух М.Б. Основи педагогіки та психології вищої школи в Україні Навчальний посібник I Київ: ІНТЕЛ, 199З. - 166 с.
4. Круцевич Т., Зайцева М. Інноваційні процеси у сфері підготовки та перепідготовки кадрів з фізичної культури!! Теорія і методика фізичного виховання і спорту. - 200З. - № 4. - С. 41-44.
З. Положення про кредитно-модульну систему організації навчального процесу у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника. - Івано-Франківськ, 2006. - 23 с.
6. Про форми контролю знань студентів/ Ватченко А.О., Тимофєєв М.М., Сакович М.М., Цикова Т.Д. // Мат. доп. наук-практ. конф. „Сучасні проблеми підготовки фахівців у вищих медичних та фармацевтичних закладах освіти І-ІУ рівнів акредитації МОЗ України”. - Київ-Тернопіль, 1999. - С.183-184.
7. Шкребтій Ю., Харченко Л. Запровадження елементів європейської кредитно-трансферної та акумулюючої системи в системі вищої фізкультурноїосвіти // Теорія і методика фізичного виховання і спорту. - 2005. -№ 4. - С. 76-79.
