CC BY
53
SUMMARY
The formulation of the problem. In the process of formation of a rational man who is capable to solve urgent problems of humanity the main role belongs to education, in particular - higher. But it is necessary to consider the conceptual model on which modern higher education of Ukraine is developing. The analysis of recent research. The formation and development of educational paradigm is thoroughly covered in the pedagogical literature, particularly in the context of the Bologna process [1; 2; 3], as a condition of inclusive education [4] and based on the philosophical interpretation [7]. The purpose of the article is to analyze the basic paradigm of education that emerged in the world during the historical development of society, and to identify the nature and structure of the modern paradigm of Ukrainian higher education. The conclusions. In innovative changes in various spheres of social life it is necessary to add an innovative ingredient to student-centered humanistic paradigm, which was confirmed in the national high school. The problem of the modern paradigm of Ukrainian higher education requires not only a deep understanding by the public of teaching staff in our country, but also maximum efforts to intensify its public expression into realities of national higher education in order to reach the competitive world level of it.
REFERENCES
1. Andrushhenko V. Vyshha osvita v post-Bolons komu prostori [Higher Education in postBologna area] / V. Andrushhenko [Elektronnyj resurs]. - Rezhym dostupu: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum%20/PhilEdu/2005_2/2005_02_0005.pdf
2. Volovych V. Bolons kyj proces i nova paradygma osvity v Ukrayini [The Bologna Process and the new paradigm of education in Ukraine] / V. Volovych // Sociologiya: teoriya, metody, marketing: shhokv. nauk.-teoret. chasopys / NAN Ukrayiny, In-t sociologiyi. - 2004. - № 4. - P. 189 - 199.
3. Zgurovskyj M. Z. Bolonskyj proces: golovni pryncypy ta shlyaxy strukturnogo reformuvannya vyshhoyi osvity Ukrayiny [The Bologna Process principles and ways of structural reform of higher education of Ukraine] / M.Z. Zgurovs'ky'j. - K.: NTUU «KPI», 2006. - 544 p.
4. Melnyk N. I. Gumanistychna paradygma osvity yak umova efektyvnoyi organizaciyi inklyuzyvnoyi osvity v Ukrayini [Humanistic paradigm of education as a condition of effective inclusive education in Ukraine] / N. I. Mefnyk [Elektronnyj resurs]. - Rezhym dostupu: http://www.psyh.kiev.uaMeFny,k_N._I._Gumanisty,chna_parady,gma_osvity,_yak_umova_efekty,v noyi_organizaciyi_inklyuzy' vnoyi_osvity' _v_Ukrayini
5. Nacionafna strategiya rozvytku osvity v Ukrayini na period do 2021roku [The National Strategy for the Development of Education in Ukraine until 2021] [Elektronnyj resurs]. - Rezhym dostupu: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/344/2013
6. Osnovy pedagogyky vysshej shkoly [Fundamentals of Pedagogic of high school] / L. L. Tovazhnyanskyj, O.G. Romanovskyj, V.V. Bondarenko, O.S. Ponomarov, Z.O. Chervanova. -Xarkiv: NTU «XPI», 2005. - 600 s. - Ros. movoyu. [Elektronnyj resurs]. - Rezhym dostupu: http://buklib.net/books/36624/
7. Spodin L. A. Nova osvitnya paradygma u filosofs'komu dyskursi [The new educational paradigm in philosophical discourse] / L.A. Spodin [Elektronnyj resurs]. - Rezhym dostupu: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Gileya/2012_66/Gileya66/F46_doc.pdf
УДК 378:37.091.2(477)
ВИХОВАННЯ СТУДЕНТ1В В УМОВАХ ВХОДЖЕННЯ УКРА1НИ ДО еВРОПЕЙСЬКОГО ПРОСТОРУ ВИЩО1 ОСВ1ТИ
В. А. Бабенко, к. i. н., доц.
Ключовi слова: студентство, молодь, навчально-виховний процес, гумантарна складова, нащональне виховання.
Постановка проблеми. Важливим завданням вищо! школи у надзвичайно складний для краши час, завданням, виконання якого вимагае, з одного боку, пошуку i приведення в дда
нових форм та методик, а з iншого - активiзаци традицiйних видiв дiяльностi, е виховання студенпв на засадах збереження досягнень минулого задля европейського майбутнього. Такого поеднання вимагае загальнопедагопчний принцип безперервносп й наступностi, перетворення виховання на процес, що тривае впродовж усього життя.
Педагогiчна наука сьогоднi мае стати наукою нового виршення вже вщомих проблем. Зважаючи на новий Закон Укра!ни «Про вищу осв^у», для цього необхiдно не тшьки полiпшити iснуючi методи педагопчно! роботи, а й шукати кардинальне виршення проблем, вiдкидати застарiлi методики, запроваджувати iншi, новi, такi, що будуть стимулювати органiзацiю активно! навчально-шзнавально! дiяльностi студентiв та вiддзеркалюватимуть змiни у суспшьно-пол^ичному життi кра!ни.
Сучасному суперечливому шформацшному суспiльству як нiколи потрiбна молодь, що швидко орiентуеться у свт, мае демократичний свiтогляд, почуття особисто! вiдповiдальностi за стан справ у кра!ш, якостi штел^ентно!, творчо!, духовно розвинуто! людини.
Аналiз попереднiх дослiджень. Навчально-виховному процесу у ВНЗ протягом ушх рокiв незалежностi Украши придшялась достатньо велика увага. Про це свщчать пiдручники та монографп з педагогiки вищо! школи. [6; 7] Поставлену проблему тiею чи шшою мiрою розглядають дослiдники, що вивчають методологiю педагопчно! науки, гумаштаризащю знань [10], присвячених вивченню ютори, культурологи та iнших гуманiтарних дисциплш як важливо! складово! виховного процесу [1; 3; 5]. С дослщження практичних аспектiв упровадження Болонського процесу, реформування вищо! освiти в Укра!ш [4; 7; 8], та анал^ика кращих взiрцiв освiти у европейських кра!нах [7]. Але проблема залишаеться актуальною, бо бiльшiсть дослiдникiв, розглядаючи органiзацiю активно! навчально-пiзнавально! дiяльностi студентiв iз метою засвоення системи наукових знань, умшь, навичок, практично не вивчають динамiчну взаемодiю партнерства педагога та студенев пiд час навчальних занять як основу виховного процесу та цшсного формування особистост у вищiй школi. Студентство у педагопчному, психологiчному вiдношеннях та як суб'ект виховного процесу у ВНЗ ще не вивчене, або вивчене недостатньо. Зважаючи на те, що порiвняно з шшими категорiями населення, студентство як суб'ект виховного процесу досить мшливе, перебувае у постшному русi та пошуку, дослiдження ще! теми залишаеться актуальним завжди.
Зв'язок роботи з науковими i практичними завданнями визначаеться першочерговими завданнями, як стоять перед педагогами, суспiльствознавцями та суспшьством у цiлому щодо висв^лення теми громадянського виховання молодi на основi пiдвищення гуманiтарно! складово! навчального процесу, введення у навчально-виховний процес системи вартостей громадянського суспшьства, шдготовки студентства до участi в управлшш державою, до виконання функцiй громадського дiяча, захисника Батькiвщини.
Мета статп - розглянути нацiональну систему виховання як умову цшсного формування особистосп на основi професiйно! дiяльностi а також створено! упродовж столiть самим укра!нським народом системи поглядiв, переконань, щей, iдеалiв, традицiй, що мае на мет формування свiтоглядно! позици та цiннiсних орiентацiй молодi, передачу !й соцiального досвiду, надбань попередшх поколiнь.
Головнi завдання дослiдження:
• розглянути цшшсш прiоритети виховання студентства як орiентири, що визначатимуть долю майбутшх поколiнь;
• визначити дiалектичний пiдхiд до навчання як до взаемоди його основних суб'ектiв: педагога та студенев;
• показати актуальшсть виховно! роботи у ВНЗ через сшвроб^ництво, спiвдiяльнiсть, спiвтворчiсть педагога i студента;
• установити зв'язок мiж поглибленням гуманiтарно! спрямованостi навчання та актуалiзацiею виховання студентiв через предмет, який викладаеться .
Виклад матерiалу. Педагогiчний процес та будь-якi педагопчш явища завжди були досить суперечливими та неоднозначними. Але, як вщомо, без суперечностей немае розвитку. У педагопщ розрiзняють внутрiшнi та зовшшш педагогiчнi суперечностi. «Внутрiшнi педагогiчнi суперечносп - це невiдповiднiсть мiж основними потребами особистост^ що включенi в осв^ньо-виховний процес, i, наявнiстю сил, засобiв для !х задоволення, невщповщшсть мiж !! власними цiлями, бажаннями i можливостями !х успiшно! реалiзацi!. Зовнiшнi суперечностi вiдбивають невiдповiднiсть внутршнього свiту особистостi, яка
формуеться i розвиваеться, вимогам И реального життя [6, с. 22]. З жалем слiд констатувати той факт, що на сьогоднi актуальнi як зовшшш, так i внутрiшнi суперечностi освгти.
Науковцi акцентують увагу на недолшах ВНЗ Украши вже не одне десятирiччя. Зокрема, частiше за все вiдмiчають невiдповiднiсть якостi нашо! вищо! освiти стандартам европейських краш, вщсутшсть ринково! актуальностi дисциплiн, вiдiрванiсть теоретичного i виробничого (практичного) навчального процесу, некомплектнють i фрагментарнiсть реформ системи осв^и, недостатнiй рiвень демократизаци i децентралiзацil управлiння вищою освiтою [7, с.12].
Реформи в освiтi, що проводилися протягом усiх рокiв незалежносп Украши, вiдзначались хаотичним, безсистемним характером, оскшьки виражали суб'ективне бачення рiзними мiнiстрами шляхiв розвитку освiти в Укра!ш. Будь-якi реформи, зокрема, й освгансью, не можуть бути усшшними в нерозвинутому громадянському суспiльствi. Так, у процес впровадження Болонсько! системи навчання було акцентовано увагу переважно на практичних моментах: розробщ модулiв, критерив оцiнювання знань, рейтингово! системи тощо.
Але залишалося не з'ясованим найсуттевше: яку ж людину ми виховуемо? Якими е тi прюритети i цiннiснi орiентири, що закладаються у душi сучасних студентiв, майбутшх фахiвцiв, адже цi орiентири визначатимуть не лише !хню долю, а й долю майбутшх поколшь. Чи iснуе механiзм упровадження цих орiентирiв? Що е ознаками молодо! украшсько! штелшенцп, ново! елiти? Прагматизм, багатство та грош^ чи дещо суттевше, духовно-елiтарне? А отже, освгта для молодi - це основа майбутнього катталу, чи основа для формування особистост у всiх И проявах: професiйному, iнтелектуальному, моральному, громадському?
Зважаючи на недавнi поди, що вщбулися i продовжуються, вже нiхто не заперечить, що навчання у вищш школi повинно мати не лише осв^ню орiентацiю, а й обов'язкову виховну спрямованiсть. Навчально-виховний процес покликаний формувати у студенев високу культуру, гуманютичний i демократичний свiтогляд, висок моральнi якостi, виховувати !х громадянами, патрiотами, iнтелiгентами, творчими й цшеспрямованими спецiалiстами.
Безумовно, налагоджуючи цей процес, нам необхщно дослiджувати й зарубiжний досвiд. Але слiд ставитися до нього i критично, не щеатзувати його та не робити з нього безперечного взiрця для наслщування. Система освiти повинна вiдсiювати гшотези, ефективнiсть яких ставить пiд сумшв практика, обирати найоптимальнiшi моделi i не цуратися взiрцiв оргашзаци навчально-виховного процесу нашого недавнього минулого.
Умовою цiлiсного формування особистостi мае бути Концепщя нацюнально! системи виховання. Основою ще! Концепци е створена упродовж столт самим украшським народом система поглядiв, переконань, iдей, iдеалiв, традицш та професшно! дiяльностi, що мае на меп формування свiтоглядноl позици та цiннiсних орiентацiй молодi, передачу 1й соцiального досвiду, надбань попередшх поколiнь. Сьогоднi на часi не тшьки обговорення, а й наукове обгрунтовування органiзацil виховного процесу, що вщображатиме духовний поступ народу, процес збереження й збагачення його культури. Справд^ «виховання - це насамперед «вбирання в себе» кожною особистютю культури рiдного народу, що допомагае передач^ засвоенню i творчому використанню сучасними поколшнями досвiду попереднiх поколшь, забезпечуе продовження у вшах культурно-юторичних традицш батьюв, творить з вихованця людину ще! епохи, вводить його у сферу загальнолюдських цшностей» [6, с. 344].
Навчально-виховний процес сьогодш потребуе особливого, дiалектичного шдходу як до навчання, так i до взаемодil його основних суб'екпв: педагога та студентiв. В. Сухомлинський шдкреслював, що «виховання в широкому розумшш цього слова - це багатогранний процес духовного збагачення й оновлення i тих, кого виховують, i тих, хто виховуе» [9, с.14].
Таким чином, виховання в сучасному навчальному закладг мае поеднувати виховання перш за все задля гумамстичних потреб людськог цивтзацИ, а також задля потреб нацИ', держави й особистост1.
Досвщ вивчення виховного процесу у европейських крашах та в Укра1ш свщчить, що щеалом виховання е гармоншно розвинена, високоосвiчена, соцiально активна й нацюнально свiдома людина, надiлена глибокою громадянською вщповщальшстю, здоровими iнтелектуально-творчими, фiзичними i духовними якостями, родинними й патрютичними почуттями, працьовитiстю, господарською кмiтливiстю, шдприемливютю й iнiцiативою [2, с. 91]. Як же досягти, або досягати цього щеалу?
Стрижнем усiе! системи виховання в Укра!нi повинна бути нацюнальна iдея, яка вiдiграе роль об'еднавчого, консолщуючого фактора в суспiльному розвитку, спрямованого на вироблення життево! позици людини, становлення !! як особистосп, як громадянина свое! держави.
Як вщомо, процес виховання у вищому навчальному закладi органiчно поеднаний iз процесом навчання молодi, опануванням основами наук. Особливе мюце в органiзацi! виховного процесу вищо! школи вiдводиться виршенню питань професiйного виховання, метою якого е формування у студентiв поваги до обрано! спецiальностi, вироблення необхщних для не! рис, умiнь, i навичок, розвиток творчого потенцiалу майбутнього фахiвця. Цей процес не може бути стихшним. Вiн передбачае сшвробггництво, спiвдiяльнiсть, спiвтворчiсть педагога i студента. Тобто сьогодш як нiколи стае актуальним виховання студентiв через предмет, який викладаеться. Кожен педагог, який би предмет вш не викладав, завжди е перш за все вихователем. Свого часу К. Д. Ушинський стверджував, що «основне досто!нство викладача полягае в тому, щоб вш умiв виховувати учнiв сво!м предметом» [11, с. 41]. «Тшьки особистiсть може дiяти на розвиток i визначення особистостi, тiльки характером можна формувати характер.» [11, с. 39]. Ц слова великого педагога злободенш й сьогоднi.
Але, поряд iз пiдвищенням ролi професiйного виховання, домшантою всiе! системи виховання у вищш школi мае бути його нацюнальний характер як форма самовизначення укра!нського народу й особистостi укра!нця. Головна мета нацiонального виховання - набуття молодим поколiнням соцiального досвщу, успадкування духовних надбань укра!нського народу, досягнення високо! культури мiжнацiональних вщносин, формування у молодi незалежно вщ нацiонально! належностi особистiсних рис громадянина Укра!нсько! держави, розвинено! духовностi, моральности художньо-естетично!, правово!, трудово!, екологiчно! культури.
Мета нацюнального виховання конкретизуеться через систему виховних завдань, визначених педагопчною наукою:
- формування нацюнально! свщомосп, любовi до рiдно! землi, родини, свого народу, бажання працювати задля розкв^у держави, готовностi !! захищати;
- виховання поваги до Конституци, законодавства Укра!ни, державно! символiки, формування правово! культури;
- забезпечення духовно! едност поколшь, виховання поваги до батьюв, жiнки-матерi, культури та ютори рiдного народу;
- формування високо! мовно! культури, оволодiння укра!нською мовою;
- виховання духовно! культури особистосп та створення умов для вшьного формування нею свое! свггоглядно! позици;
- утвердження принцишв загальнолюдсько! морали правди, справедливостi, патрiотизму, доброти, толерантносп та iнших доброчинностей;
- забезпечення повноцшного розвитку молодi, охорони та змщнення !! фiзичного, психiчного та духовного здоров'я;
- формування сощально! активносп особистостi через включення молодi у процес державотворення, реформування суспшьних вiдносин;
- розвиток iндивiдуальних здiбностей i талантiв молодi, забезпечення умов !х самореалiзацi!, формування наукового св^огляду [6, с. 347].
Виходячи з европейсько! визначеностi у прiоритетах держави та наци до засад формування громадянського суспшьства у складний перехщний етап укра!нсько! iсторi!, пошуку специфши свое! нацiонально! освiти, особливу роль поряд з професшною освiтою в техшчних ВНЗ Укра!ни мае вщгравати викладання гуманiтарних дисциплiн. У руках держави е достатнш важшь, щоб знайти нацюнальну специфiку освiти, яка б була, з одного боку, на рiвнi вищих европейських стандарт, а з iншого - несла б у собi якiснi нацюнальш гуманiстичнi ознаки.
Навчальний обсяг циклу гумаштарно! та соцiально-економiчно! пiдготовки у вишах Укра!ни, що традицiйно складаеться з дисциплш «Фiлософiя», «Iсторiя Укра!ни», «Соцiологiя», «Полiтологiя», «Правознавство», «Полiтекономiя», «Iсторiя економiчно! думки», «Культурологiя», «Релiгiезнавство», «Етика», «Естетика», «Укра!нська дiлова мова» та «1ноземна мова», в останнi роки суттево змiнюеться. У зв'язку з необхщшстю наближення до европейських моделей освгги в контекстi Болонського процесу була здшснена реформа гуманiтарно! складово! вищо! професiйно! освiти в Укра!ш. Провiдною iдеею було визначено
видшення обов'язкових для вивчення та елективних дисциплш [3, с. 41]. Процес занесення до необов'язкових дисциплiн гуманiтарно! та соцiально-економiчно! пiдготовки продовжуеться та останшми днями набирае обертiв.
Реформуючи вищу осв^у в контекстi входження до европейського освггнього простору ми узяли за взiрець захiдне прагматично-технократичне мислення, що «закладае в укра!нськiй наци св^оглядний фундамент для поколiнь, яю нiчого не будуть бачити в свт, окрiм бiльш досконалих машин, стереосистем, потужних комп'ютерiв» [7, с. 70]. Результатом такого технократичного виховання молодi буде те, що товари стануть вищою метою iснування, а не одшею з умов для повноцшного життя.
Мiж тим, у рiзних кра!нах свiту вже вщбувалися i схож1, i протилежнi процеси. Скорочення перелiку гуманiтарних дисциплiн у багатьох кра!нах мало негативнi наслщки загальнокультурного характеру. Усвiдомлення тенденцi! до рiзкого падiння загально! культури молодi зумовило змiни у ситуацi! засобами актуалiзацi! класичних надбань людства, перетворення цього пласту на основу свщомост молодого поколiння. Зокрема, Нiмеччина за традищею мала елективний компонент у навчальних планах не одне десятирiччя. В останнi роки, навпаки, в цш кра!нi йдуть процеси централiзацi! та унiфiкацi! загальногуманiтарно! пiдготовки. Як вiдмiчае у своему дослiдженнi В. Хмшь: «Мiсце нiмця на сво!й землi знаходиться не в свт товарiв та послуг, а у осмисленш власно! тисячолiтньо! iсторi!, в нацюнальнш культурi, в самоусвiдомленнi себе часткою велико! наци... Все бшьше серед гумаштарив Нiмеччини лунають думки про необхщнють вивчати нiмецьку юторда в цiлому, комплексно, бо кожна нацiональна культура може спиратися лише на свою передюторда та на сво! нацiональнi «архетипи», поразки та надбання, про якi необидно говорити вщкрито. 1нший пiдхiд приводить до колективного неврозу» [7, с. 68, 69].
В освт США одшею з основних рис також е поглиблення гумаштарно! спрямованостi унiверситетського навчання. Соцiальна i гуманiтарна пiдготовка розглядаеться як показник свiтоглядно! культури. Дослщження американських психологiв (Д. Мак-Клелланд, А. Стюарт, Д. Вштер та ш.) переконливо довели, що гуманiтарнi науки вдаграють велику роль у розвитку найважливших якостей особистостi, !! загально! культури. У навчальних закладах США, як свщчать даш порiвняльно! педагопки, обсяг гуманiтарних дисциплiн значний i мае тенденцiю до зростання. Навт традицiйно технiчно i технологiчно орiентованi унiверситети змушенi сьогоднi суттево збшьшити кiлькiсть аудиторних годин та перелш соцiально-гуманiтарних дисциплiн. При цьому виходять iз того, що гуманiтарнi дисциплши повиннi забезпечити iндивiдуально-особистiсний розвиток, а сощальш науки - формувати цшюне уявлення про розвиток суспiльства як системи. [3, с. 42]
Ще в 1990-х роках у Джорджтаунскому ушверситет у пiдготовцi бакалаврiв зi спецiальностей «Фiнанси», «Маркетинг», «Бухгалтерський облш» на вивчення гуманiтарних дисциплiн выводилось 40 % усього навчального часу. У провщних унiверситетах США, зокрема, Гарвардському, Сльському, Пршстонському та шших, для студентiв негуманiтарних спецiальностей реалiзовувалась загальнодержавна програма «Назад до витоюв», яка передбачала обов'язкове вивчення десяти куршв iз п'яти основних сфер культури: три з лтератури та мистецтва, по два з ютори, сощально-фшософського аналiзу та з природничо! сфери, один - iз мови i краезнавства [3, с. 43].
У системi вищо! освiти Япони перелiк загальноосвiтнiх курсiв також значний. У груш гумаштарних наук представлеш культурологiчнi курси: етика, релiгiя, лггература, музика, фiлософiя та iсторiя. У груш сощальних наук - освга, моральна освiта, антропологiя, соцiологiя, право, полггика, економiка, психологiя [3, с. 44].
Висновок. Як бачимо, сьогодш, зважаючи навт на зарубiжний досвщ, вже не сто!ть питання «потрiбно» чи «не потрiбно» викладати сощально-пол^ичш дисциплiни. Потребуе переосмислення «як викладати» та «що» викладати, щоб надати оновленого змюту рiзноманiтним гуманiтарним курсам, особливо в техшчних навчальних закладах. Як слушно зауважив В. Хмшь, розглядаючи процес формування св^огляду особистости «У сучасних складних умовах, коли у всьому свт почалася жорстока боротьба за iнтелект людини, Укра!ш потрiбно виграти боротьбу за майбутне!» [7, с. 61]. Тому саме громадянське виховання, на основi тдвищення гуманiтарно! складово! навчального процесу, зорiентоване на введения молодi у систему цшностей демократичного (громадянського) суспiльства, тдготуе студентство до участi у виконанш сьогоденних i перспективних завдань в управлшш державою, до виконання функцш громадського дiяча, захисника Батькiвщини.
ВИКОРИСТАНА Л1ТЕРАТУРА
1. Безвершук Г. Незмiнний чинник розвитку штелекту, або чому i як треба вивчати культурологда // Вища школа.- 2013.- № 3.- С.71 - 79.
2. Балагура О. Глобатзащя морально-духовних цшностей в освiтньому просторi // Вища школа.- 2013. - № 8.- С. 89 - 94.
3. Зюзша Т. Потенщал гумаштарних дисциплiн у формуваннi св^оглядних позицiй студентства // Вища школа.- 2013.- № 1.- С. 41-47.
4. Козieвська О. Вища освгга в Укра1ш: уроки реформування // Вища школа.- 2013.- № 6.-С. 49 - 62.
5. Орлова Т. Вивчення всесв^ньо! юторп на гуманiтарних факультетах ВНЗ Украши: актуальнють та новi пiдходи // Вища школа.- 2013.- № 4.- С. 26 - 34.
6. Педагопка вищо! школи : навч. пошб. / З. Н. Курлянд, Р. I. Хмелюк, А. В. Семенова та ш.; За ред. З. Н. Курлянд. - 2-ге вид., перероб. i доп. - К. : Знання, 2005. - 399 с.
7. Проблеми гумашзаци осв^и в контекстi трансформаци вищо! школи Украши : моногр. / За ред. Т. I. Власово!, Т. М. Талько.- Д. : АРТ-ПРЕС, 2008. - 232 с.
8. Серебрянський С. Стратепчш аспекти розвитку осв^и у умовах штеграцп Украши в европейський освггнш проспр // Вища школа.- 2013.- № 4.- С. 7-15.
9. Сухомлинський В. А. О воспитании. - М., 1988. - 270 с.
10. Удод О., Методолопя юторп та гумаштаризащя знання / О. Удод, М.Юрш // Вища школа.- 2013.- № 3.- С. 54 - 69.
11. Ушинський К. Д. Вибраш педагопчш твори: у 2-х т. - Т.1 - К. :Рад. школа, 1983. -488 с.
SUMMARY
Abstracts. In light of the new Law of Ukraine "On Higher Education", pedagogy today should become a science providing a new solution to existing challenges. Modern contradictory information society is more than ever in need of resourceful, intellectual and creative young people with democratic frame of reference and high life values, who are capable of orientating themselves in the world and are ready to bear personal social responsibility.
In this view, the reevaluation of 'how to teach' and 'what to teach' is of paramount importance, which would provide up-to-date cutting edge content to humanitarian curricula, especially in technical higher education institutions. Therefore, it is social education based on strengthening a humanistic component of educational process that is aimed at introducing young people to the system of democratic (civil) values and will be able to prepare students to participate in resolving current and prospective challenges in the government, be a responsible community leader and a country patriot.
REFERENCES
1. Bezvershiuk G. Nezminnyi chynnyk rozvytky intelektu, abo chomu i iak treba vyvchaty kulturologiiu [Constant factor of intelligence, or why and how to study cultural studies] // Vyshcha shkola [Higher School]. - 2013. No3. - pp. 71 - 79. (in Ukranian)
2. Balagur O. Globalizatsiia moralno-dukhovnykh tsinnostei v osvitnomu prostori [Globalization of moral and spiritual values in the educational space] // Vyshcha shkola [Higher School]. - 2013. No 8. - pp. 89 - 94. (in Ukranian)
3. Ziuzina T. Potentsial humanitarnykh dystsyplyn u formuvanni svitogliadnykh pozytsyi studentstva [The potential of humanities in shaping students' worldview] // Vyshcha shkola [Higher School]. - 2013. No 1. - pp. 41 - 47. (in Ukranian)
4. Koziievska O. Vyshcha osvita v Ukraini: uroky reformuvannia [Higher Education in Ukraine:learning reform lessons] // Vyshcha shkola [Higher School]. - 2013. No 6. - pp. 49 - 62. (in Ukranian)
5. Orlova T. Vyvchennia vsesvitnoi istorii na humanitarnykh fakultetakh VNZ Ukrainu: aktualni ta novi pidkhody [Teaching World History at Humanitarian Departments in HE institutions in Ukraine: relevance and new approaches]. // Vyshcha shkola [Higher School]. - 2013. No 4. - pp. 26 -34. (in Ukranian)
6. Pedegogika vyshchoi shkoly: Navch. Posib. [Pedagogy of Higher Education: Course book] / Z.N. Kurliand, R.I. Khmeliuk, A.V. Semenova and others. Edited by Z.N. Kurliand. - second impression. - Kyiv: Znannia, 2005. - 399 p. (in Ukranian)
7. Problemy humanizatsii osvity v konteksti transformatsii vyshchoi shkoly Ukrainy: Monografiia [Humanization of Education in context of HE reform in Ukraine: Monograph]. / Edited by T.I. Vlasova, T.I. Talko. - Dnipropetrobsk: ART-PRESS, 2008. - 232 p. (in Ukrainian)
8. Serebrianskii S. Stratehychni aspekty pozvytku osvity v umovakh integratsii Ukrainy v ievropeiskii osvitnii prostir [Strategic aspects of developing national education in context of integration of Ukraine ino European educational space]. // Vyshcha shkola [Higher School]. - 2013. No 4. - pp. 7 - 15. (in Ukranian)
9. Sukhomlinskii V. A. O Vospitanii [About Education]. - Moscow, 1988. - 270 p. (in Russian)
10. Udod O., Iurii M. Metodologiia istorii ta humanizatsii znannia [Metodology of history and Humanization of knowledge]. Vyshcha shkola [Higher School]. - 2013. No 3. - pp. 54 - 69. (in Ukranian).
11. Ushinskii K. D. Vybrani pedahohichni tvory: u 2 tomakh [Selected pedagogic works: In two volumes]. - V. 1 - Kyiv: Radianska Shkola, 1983 - 488 p. (in Ukrainian)
УДК 347.77:37.091.321
1НТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСН1СТЬ ЯК ОСНОВНЕ ЗНАРЯДДЯ ВИКЛАДАЦЬКО1 ПРАЦ1
Н. Г. Омелян-Скирта, маг1стр держ. управ.
Ключовi слова: ттелектуалъна власшстъ, цивыъне право, розумова д1ялътстъ, творча д1ялътстъ, об'екти права, немайнове право, майнове право, тр1ада, зовмшня форма, внутр1шня форма, виключне право, службов1 твори.
Постановка проблеми. Використання результат творчо! дiяльностi в останш десятилотя набувае масового характеру. Новггш техшчш засоби дозволяють безперешкодно використовувати об'екти штелектуально! власносп, що спричинюе збшьшення випадюв порушення прав власниюв. Низький рiвень додержання норм законодавства в цш сферi викликае низку суперечностей, тому питання культури взаемин у галузi штелектуально! власносп на сьогодш досить актуальне.
Мета статт - довести, що знання нормативно-правово! бази дають можливють умшо використовувати результати творчо! штелектуально! дiяльностi як шструмент у викладацькш сфери
Мета роботи зумовлюе виконання таких завдань: проаналiзувати мiжнародну та нащональну систему джерел правового регулювання вщносин, пов'язаних з охороною та використанням об'екпв штелектуально! власносп; охарактеризувати твiр як об'ект авторського права; розкрити поняття «службовий твiр».
Виклад основного матерiалу. Викладацька дiяльнiсть безпосередньо пов'язана з окремою шдгалуззю цивiльного права - правом штелектуально! власносп. Поняття «право iнтелектуально! власностЬ» прийнято розглядати у двох значеннях, а саме : як цившьно-правовий iнститут та як сукупшсть суб'ективних прав творця на результати його штелектуально! творчо! дiяльностi [ 3, с. 12 ].
1нтелектуальну дiяльнiсть часто сприймають тiльки як розумову, а не творчу. Оскшьки творча дiяльнiсть породжуе щось нове, оригшальне, то й правовi режими штелектуально! та творчо! дiяльностi не зб^аються. Таким чином, право штелектуально! власносп е правом на результати штелектуально! творчо! дiяльностi, як вщповщають вимогам чинного законодавства.
Iсторiя термша «iнтелектуальна власнiсть» довга та захоплива. Хоча окремi риси сучасного права штелектуально! власносп почали формуватися ще в Стародавнш Грецп та Римi (зокрема, авторське право), термiн «штелектуальна власнiсть» уперше вживае в 1845 рощ суддя Окружного суду штату Массачусетс Чарльз Вудбарг У 1846 рощ, завдячуючи Альфреду
