CC BY
47пристосованої варіативності ігрових дій, що забезпечує високий рівень і надійність діяльності змагання.
Вікові межі етапів формування технико-так-тичної майстерності тенісистів залежать від методики навчання, статевих і індивідуальних особливостей спортсменів.
2. Методика навчання техніці на етапі початкової та попередньо-базової підготовки (6-10 років) та включає рішення наступних основних завдань:
а) ознайомити початківців з технікою основних прийомів гри;
б) навчити правильному триманню ракетки;
в) навчити техніці прийомів гри з установкою на цільову точність і швидкість в спрощених умовах тренувальної діяльності (відсутність збиваючих чинників і дефіциту часу для ухвалення рішення.) з використанням навчального тренажера.
Цілеспрямоване застосування навчального тренажера, забезпечує програмування і контроль ігрових дій в спрощених тренувальних умовах сприяє швидкому вдосконаленню технічної майстерності юних тенісистів (Р< 0,05 - за 6-8 навчально-тренувальних занять).
Оптимальний об’єм тренувального навантаження на даному етапі складає 300-400 спроб (залежно від індивідуального рівня розвитку спеціальної фізичної підготовленості спортсменів) серіями по 50 ударів, темп навчання - 30-40 удар / хв.
3. Методика вдосконалення технико-тактич-ної майстерності тенісистів на етапі спеціалізованої базової підготовки (10-14 років) включає наступні завдання:
а) ознайомлення з традиційними техніко-так-тичними діями спортсменів;
б) вдосконалення техніко-тактичних дій в стандартних умовах тренувального процесу з установкою на їх цільову точність і швидкість.
Використання спеціальних тренажерів, забезпечує програмування і контроль цільової точності і швидкості стандартних ігрових дій з автоматичним регулюванням темпу навчання відповідно до індивідуальних пізнавальних здібностей спорт -сменів, сприяє значному підвищенню ефективності тренувального процесу (Р<0,05 - за 6-8 навчально-тренувальних занять).
Оптимальний об’єм тренувального навантаження на даному етапі складає 400-600 спроб серіями по 70 ударів.
4. Техніко-тактична підготовка тенісистів на етапі індивідуалізації підготовки (14-18 років) повинна бути направлена на розвиток здатності спортсменів до ефективного виконання ігрових дій в ускладнених (нетрадиційних) умовах діяльності змагання.
Цілеспрямоване вдосконалення технико-так-тичної майстерності тенісистів із застосуванням спеціалізованих тренажерів, забезпечує програмування і контроль цільової точності і швидкості ігрових дій в ускладнених умовах тренувальної діяльності, забезпечує істотне підвищення рівня і надійності змагальної діяльності спортсменів (Р < 0,05 за 10-12 трену-
вальних занять).
Оптимальний об’єм тренувального навантаження на даному етапі підготовки складає 600-700 спроб (залежно від індивідуального рівня розвитку спеціальної фізичної підготовленості) серіями по 80 ударів, темп навчання - 50-60 удар/хв
5. Темпи вдосконалення технико-тактичної майстерності тенісистів залежать від методики навчання, статевих і індивідуальних особливостей спортсменів.
6. Розроблена методика вдосконалення технико-тактичної майстерності тенісистів на основі обліку специфічних особливостей формування рухової функції спортсменів і використання навчального тренажера може бути застосована в більшості ігрових видах спорту.
Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення інших проблем оптимі-зації технико-тактичної підготовки юних тенісистів на етапі спеціалізованої базової підготовки (10-14 років).
Література
1. Анохин П. К. Общая теория функциональных систем / /Прогресс биологической и медицинской кибернетики.
- М.: Медицина, 1974. - С. 52-110.
2. Бальсевич В. К. Некоторые вопросы управления процессом развития биодинамических систем //Вопросы управления тренировочным процессом подготовки спортсменов высших разрядов. - Л. , 1972. - С. 13-18.
3. Бернштейн Н. А. О построении движений. - М.: Меди-цина,1947.-255 с.
4. Зюзь В.М. Основи багаторічної підготовки в настільному тенісі: передпочатковий, початковий, попередньо-базовий етапи (6-14 років) // Зб. Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. - Серія 15, Випуск 2: Теорія та методика навчання: фізична культура і спорт, 2005.
- с.85-90.
5. Зюзь В.М. Дослідження фізіологічного портрету гри в настільний теніс // Зб. Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. - Серія 15, Випуск 1: Теорія та методика навчання: фізична культура і спорт, 2005. -с.109-114.
6. Лебедь Ф. Л. Теория спортивных игр как основа управления подготовкой квалифицированных спортсменов в этих видах спорта //Сборник научных трудов: Управление подготовкой спортсменов высокой квалификации в спортивных играх. - Киев: Государственный комитет УССР по физической культуре и спорту, 1989. - С. 4-39.
7. Судаков К В. Основы физиологии функциональных систем. - М.: Медицина, 1983. - 272 с.
8. Платонов В. Н. Общая теория подготовки спортсменов в олимпийском спорте: Учебник. - К: Олимпийская литература, 1997- 584 с.
9. Фарфель В. С. Управление движениями в спорте. - М.: Физкультура и спорт, 1975. - 208 с., ил.
Надійшла до редакції 22.08.2007р.
ВПЛИВ РІЗНОГО ТРЕНУВАЛЬНОГО НАВАНТАЖЕННЯ У ВАЖКОАТЛЕТИЧНОМУ СПОРТІ НА ЗРОСТАННЯ СПОРТИВНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ
Зянкін А.М., Лисенко В. М.
Кременчуцький державний політехнічний університет імені Михайла Остроградського
Анотація. У статті приведено дослідження впливу різного тренувального навантаження на зростання
спортивних результатів у важкоатлетичному спорті. Найбільший приріст сили у мало підготовлених студентів спостерігався у групі, яка під час тренувань застосовувала обтяження 7G% від максимального. Приріст показників сили у вправі жим штанги лежачи у цій групі - 7^^, а у присіданнях зі штангою на плечах - S,G кг.
Ключові слова: тренувальне навантаження, педагогічний експеримент, спортивні результати, серцево-судинна система.
Аннотация. Зянкин А.М., Лисенко В .М. Влияние различной тренировочной нагрузки на рост спортивных результатов в тяжелоатлетическом спорте. В статье приведены исследования влияния рост спортивных результатов в тяжелоатлетическом спорте. Наибольший прирост силы у наименее подготовленных студентов наблюдался в группе, которая во время тренировок применяла отягощение 7G% от максимального. Прирост показателей силы в упражнении жим штанги лежа в этой группе - 7^^, а в приседаниях со штангой на плечах - S,G кг. Ключевые слова: тренировочная нагрузка, педагогический эксперимент, спортивные результаты, сердечно-сосудистая система.
Annotation. Zyankin A.N., Lysenko V.N. The influence of different training loadings heavy - weight sport on the growth of sporting rezults. There is a researching of the influence of different training loadings in heavyweight sport on the growth of sports results in the article. The greatest accretion of force at weak students was observed in bunch which during trainings applied burdening 7G % from maximal. An accretion of parameters of force in exercise of a press of a bar laying in this bunch - 7^^, and in knee-bends with a bar on brachiums - S,G kg.
Key words: training loading, pedagogical experiment, sports results, cardical and vascylar system.
Вступ.
Наукова методична література містить суперечливі думки щодо найефективнішого тренувального навантаження та методики розвитку сили. Крок вперед у методиці тренування зробив свого часу Лучкін Н.І., який ще в1940 року опублікував навчальний посібник, в якому намагався узагальнити досвід тренування важкоатлетів. Але на жаль У даному посібнику, а також у наступних його виданнях не було ясності щодо питання використання тренувального обтяження. Кніпст І. П. ^9б2) вивчала ефективність впливу різних обтяжень на приріст сили. Під час тренувань з великим обтяженням збільшення сили виявилося вагомішим, ніж при тренуванні з малим обтяженням. Однак у дослідженнях, які проводив Васильєв
І.Г. (1964), оприлюднені дані Кніпст І.П. не підтвердилися. Ці дослідження засвідчили, що на початкових стадіях тренування сила ефективно розвивається при використанні як великих, середніх. так і малих обтяжень. Автор виявив, що під час роботи в максимальному темпі відбувається більший приріст сили при незначному навантаженні (25, 4G, 6G% від максимального результату).
За даними Янчевського А. А. (i965) заняття з обтяженнями 7G% від максимального результату виявилися більш ефективними щодо зростання силових показників, ніж заняття з навантаженнями 3G% від максимуму.
Німецькі автори Hettiger, Мьііег (1970) визначили, що оптимум подразників для розвитку сили знаходиться у межах від 30 до 50% від максимуму. Однак, тренування наших найкращих важкоатлетів не підтверджують висновків вищезазначених німецьких авторів.
Воробйов А.Н. (1982) зазначає, що найбільший приріст сили, досягається при тренуванні із застосуванням ваги 85 - 90% від максимуму Така вага ефективно розвиває силу. Однак, систематичні заняття з такою тренувальною вагою призводять до виснаження центральної нервової системи, і взагалі виникає перетренування. Тому доцільніше працювати з різною тренувальною вагою.
Роман РА. (1986) вважає, що відсоткове відношення ваги, що піднімається, залежить від кваліфікації спортсмена. У важкоатлетів невисокої кваліфікації вона має бути 60-70% від максимального. Однак атлетам з більш високою кваліфікацією необхідно систематично докладати значних м’язових зусиль, а тому тренувальна вага 85-95% від максимуму повинна мати місце в тренувальному процесі.
У навчально-дослідницькому відділі «ЕАМ Спорт Сервис» (2002) провели дослідження впливу тренувальних навантажень на спортивні результати й показники здоров’я. Для участі в експерименті було відібрано 60 здорових молодих людей з досвідом силового тренування. Усі учасники експерименту були розділені на 4 групи по 15 чоловік. Перша група тренувалась з навантаженням 50% від максимуму, друга група - 75% від максимуму, третя - 90%, четверта група провела 10% тренувань з вагою 90% від максимуму, 30% тренувань з вагою 75% від максимуму, 60% тренувань з вагою 50% від максимуму. Через 5 місяців експерименту в першій групі були зареєстровані найкращі показники здоров’я, спортивні ж результати залишилися без динаміки. У другій групі було виявлено значне зростання спортивних результатів без будь-якої позитивної динаміки показників здоров’я. У третій групі також було виявлено зростання спортивних результатів, але воно було на 1012% нижче, ніж у 2 - й групі, до того ж в учасників третьої групи були виявлені негативні показники здоров’я практично за всіма параметрами.
Цікавим є те , що після тренувань, проведених з обтяженням 90% від максимуму під час аналізу периферичної крові (3 мм із вени), в ній не було виявлено імунокомпетентних клітин, тобто на декілька годин спортсмен залишався беззахисним перед будь-яким інфекційним агентом, що переборов зовнішні захисні бар’єри. У четвертій експериментальній групі всі учасники засвідчили приріст сили при вірогідному покращенні всіх показників здоров’я.
Порівняльна характеристика різних методик розвитку силових можливостей не дає повної відповіді на питання збільшення сили з одночасним покращенням показників здоров’я студентської молоді.
Дослідження виконувалися за планом науково-дослідної роботи кафедри фізичного виховання КДПУ імені Михайла Остроградського.
Формулювання цілей роботи.
Мета дослідження полягала у визначенні раціональної методики силового тренування студентів за умов покращення функціональних можливостей.
Результати досліджень.
У даний час у важкоатлетичному спорті існує велика кількість методик використання різних видів тренувального навантаження. Тому для визначення найбільш ефективної методики зростання спортивних результатів нами був проведений педагогічний експеримент.
В експерименті, що ми провели, брали участь студенти нашого університету, які мали незначний досвід занять атлетичною гімнастикою. Під час проведення експерименту ми дотримувалися наступного:
1. експеримент не повинен був негативно впливати на здоров’я атлетів та зростання результатів;
2. навантаження, що досліджувалися, мали бути посильними;
3. заборонялось використовувати під час експерименту навантаження, які завідома виконати важко;
4. усі атлети повинні були знаходитися в однакових умовах і мати приблизно однакову фізичну підготовленість;
5. експеримент проводили під спостереженням лікаря;
6. отримані результати аналізувалися і оброблялися.
У дослідженні брали участь 30 студентів (3 групи по 10 чоловік). Перша група тренувалася з малим навантаженням, із штангою вагою 50% від максимального результату, у 6 підходах з повторенням 10 разів під час одного підходу, друга група - із середнім/навантаженням 70% від максимуму, у 6 підходах з повторенням 5 разів під час одного підхо-
ду, третя група - із великим, навантаженням 85% від максимуму в 6 підходах з повторенням 2 рази під час одного підходу. Тренувальні заняття проводились 2 рази на тиждень.
Кількість повторів під час кожного підходу було вибрано так, щоб стимулювати зростання сили, того самого часу вона була не дуже великою, щоб в наслідок втоми не порушувати структуру вправи. Для експерименту було вибрано жим штанги лежачи на горизонтальній лавці та присіданням зі штангою на плечах. Експеримент був розрахований на 6 місяців.
Перша контрольна прикидка відбулася через 3 місяці від початку експерименту. Для контролю за серцево-судинною системою реєстрували частоту пульсу та показники артеріального тиску. Частоту пульсу вимірювали до виконання вправи, відразу ж після виконання вправи і після цього через кожні 10 секунд упродовж 2 хвилин, що надавало можливість простежити «криву» процесу відновлення кожного спортсмена. Отримані результати засвідчили, що через З місяці тренувань спортивні результати покращилися у спортсменів усіх груп. Однак приріст упродовж зазначеного часу в кожній із груп був різний. Через З місяці тренувальних занять обсяг навантаження в жимі лежачи склав в першій групі 1152 підйоми, в другій - 720, у третій - 288. Результати у жимі лежачи підвищилися в першій групі в середньому на 5,5 кг, в другій - на 7 кг, у третій - на 4,5 кг.
Аналізуючи результати зростання сили за три місяці тренувань (за результатами прикидки) можна зробити висновок, що найбільш ефективним є тренування із середнім навантаженням, тобто - 70% від максимального результату. Тут спостерігався найвищий приріст сили. Найменший приріст зафіксовано у третій групі, де атлети тренувалися з навантаженням 85% від максимального результату з двократним повторенням в одному підході. Що стосується атлетів першої групи, то зростання сили в цій
Частота пульсу у хв.
Секунд
Рис.1. Змінення частоти серцевих скорочень у атлетів під час виконання жиму штанги в положенні лежачи з наступним навантаженням: А - 85 % х 2 повторення; Б - 70 % х 6; В - 50 % х 10.
групі займає середнє положення, але тренування відбувалося при більшій напрузі серцево-судинної системи, що пов’язано з виявленням спеціальної силової витривалості. Якщо до виконання вправи середня частота пульсу в цій групі була 78 ударів за хвилину, то відразу ж після виконання вправи - 140, а через 2 хвилини-відновлення 96. У другій групі відповідно - 80 - 126 - 85, в третій 78 - 133 - 90. (рис. 1).
Дослідження засвідчили, що виконання жиму лежачи із штангою, вагою 70% від максимального результату, при повторенні 5 разів, відбувалося на фоні більш економної діяльності серця, незважаючи на найбільший приріст результату. Виконання вправ зі штангою, вагою 50% від максимального результату, при повторенні 10 разів, хоч і призводили до збільшення показника, однак відбувалися при значному напруженні серцево-судинної системи.
Зрушення в стані серцево-судинної системи у досліджуваних третьої групи мали схожість із зрушеннями, які спостерігали у другій групі (див. рис. 1). Однак у третій групі атлетів зазначали найнижчий приріст спортивних результатів.
У присіданнях зі штангою на плечах склад і кількість студентів залишався такими самими. Атлети першої групи тренувалися із штангою вагою 50% від максимального результату, другої групи - 70%, третьої - 85%.
Як засвідчили проведені дослідження, через 3 місяці тренувань приріст спортивних результатів склав у атлетів першої групи - 6 кг, другої групи - 8 кг, третьої групи - 5,5 кг. Показники частоти пульсу у присіданнях зі штангою на плечах були найбільшими у першій групі, де вправи виконувалися зі штангою вагою 50% від максимального результату. Швидше
від усіх показники частоти пульсу поверталися до початкового рівня в другій групі, яка тренувалась із вагою 70% від максимального. Відразу ж після виконання вправи середні показники частоти пульсу в першій групі склали: 165 ударів на хвилину, в другій групі - 140, у третій -136. А через 2 хвилини періоду відновлення відповідно - 115, 90, 86 відповідно (див. рис.2).
Показники частоти пульсу відразу після виконання вправи у присіданні зі штангою на плечах були дещо вищими порівняно з показниками у жимі лежачи, оскільки в присіданнях було задіяно більшу кількість груп м’язів, більша амплітуда руху, що звичайно, збільшило навантаження на серцево-судинну систему.
Висновки.
1. Тренування спрямовані на розвиток силових можливостей в умовах академічних занять зі студентами ( у кількості два заняття на тиждень ), сприяють зростанню сили у випадку адекватного навантаження відносно підготовленості студентів. Однак, різне навантаження по-різному впливає на зростання силових можливостей і функціональний стан серцево-судинної системи.
2. Найбільший приріст сили у мало підготовлених студентів спостерігався у групі, яка під час тренувань застосовувала обтяження 70% від максимального. Приріст показників сили у вправі жим штанги лежачи у цій групі - 7,0 кг, а у присіданнях зі штангою на плечах - 8,0 кг. Це свідчить про те, що застосування обтяження 70% від максимального найкращим чином відповідає фізичній підготовленості студентів і функціональному стану організму.
Частота пульсу у хв.
17G
16G 16G 14G 13G 12G 11G 1GG 9G SG 7G
G робота Ю 2G 3G 4G 5G 6G 7G SG 9G 1GG 1W 12G Секунд
Рис.2. Змінення частоти серцевих скорочень у атлетів під час виконання присідань зі штангою на плечах з наступним навантаженням: А - 85 % х 2 повторення; Б - 70 % х б; В - 50 % х 10.
3. У групі, яка застосовувала обтяження 50% від максимуму, приріст показників сили було зафіксовано у відповідних вправах — 5,5 та 6,0 кг. У цій групі хоча й не було зафіксовано вираженого росту спортивних результатів, однак найбільше навантаження сприяло розвитку витривалості й тренуванню серцево-судинної системи.
4. Найменший приріст сили після тримісячних тренувань було зафіксовано в групі, яка застосовувала 85% від максимуму. Приріст сили був відповідно - 4,5 - 5,5кг. Таким чином, тренування з навантаженням 85% від максимуму не призводять до вираженого зростання силових показників, а застосування цього навантаження на кожному тренувальному занятті може призвести до перевтоми та виснаження адаптаційних ресурсів організму.
Планується подальше проведення експерименту з пошуком інших ефективних методик, які сприяють покращенню силових можливостей студентів що
спеціалізуються у важкоатлетичному спорті.
Література
1. Воробьев А.Н. Тяжелая Атлетика: Учебник для институтов физ. - М.: ФиС, 1988.- 238 с.
2. Воробьев А.Н. Тяжелоатлетический спорт: Очерки по физиологии и спортивной тренировке - М.: ФиС, 1977.
- 200 с.
3. Латунин Н.П. Олешко В. Г. Управление тренировочным процессом тяжелоатлетов. - Киев: Здоров’я, 1982. -120с.
4. Классификация методов развития силы в тяжелой атлетике, силовом троеборье и атлетизме //Метод. рекомендации/ под ред. В.Г. Олешко. -Киев: КПИФК, 1990. -41с.
5. Хартманн Ю. Тюннеман X. Современная силовая тренировка. - Берлин: Шпортфорлаг, 1989.- 334с.
6. Роман РА Тренировка тяжелоатлета,- М.: ФиС, 1986.
- 175с.
Надійшла до редакції 17.10.2007р.
ОБГРУНТУВАННЯ РУХОВИХ РЕЖИМІВ У ПІДЛІТКІВ З БРОНХІАЛЬНОЮ АСТМОЮ
Кальонова І.В.
Запорізький національний університет
Анотація. Проведено дослідження ефективності впливу розширеного рухового режиму за спеціальною програмою на дітей зі змішаною формою бронхіальної астми. Показано, що раціоналізація рухової активності сприяє поліпшенню показників функції зовнішнього дихання, які свідчать про зменшення бронхообструктивних змін та поліпшення бронхіальної прохідності.
Ключові слова: підлітки, бронхіальна астма, система зовнішнього дихання, руховий режим.
Аннотация. Калёнова И.В. Обоснование двигательных режимов у подростков с бронхиальной астмой. Проведено исследование эффективности влияния расширения двигательного режима с применением специальных программ на детей со смешанной формой бронхиальной астмы. Показано, что рационализация двигательной активности способствует улучшению показателей функции внешнего дыхания, которые свидетельствуют об уменьшении брон-хообструктивных изменений и улучшении бронхиальной проходимости.
Ключевые слова: подростки, бронхиальная астма,
система внешнего дыхания, двигательный режим. Annotation. Kalyonova I. Substantiation of movement regimen for teenagers with bronchial asthma disease. The investigation of effectiveness of influence of the expanded movement regimen by applying special programs on children with a mixed form of bronchial asthma disease have been completed. It is shown that a rationalization of movement activity assists in obtaining the improved results on a function of shallow breathing which demonstrate reduced bronchia obstructive changes and improved bronchial possibility.
Key words: teenagers, bronchial asthma disease, system of shallow breathing, movement regimen.
Вступ.
Бронхіальна астма (БА) є одним з найбільш розповсюджених і тому соціально значимих хронічних захворювань у дітей. За даними більшості авторів частота захворюваності серед дітей протягом останнього десятиліття коливається в межах від б % до S %, а в ряді зарубіжних країн вона сягає до i2% від загальної. Серед інших захворювань алергійного характеру вага БА складає 5G - 7G % [i-4].
Своєчасна діагностика та лікування БА в лікувальних закладах веде до зниження прогресування захворювання, однак для повного медико-соціально-го вирішення цієї проблеми необхідним компонентом є проведення комплексної реабілітації. Раціональний режим рухової активності, як одна з найважливіших складових у структурі загальної реабілітації, є могутнім чинником оздоровчого впливу на організм дитини. Дотримання оптимального рухового режиму (РР) сприяє підвищенню працездатності, поліпшенню діяльності багатьох систем організму, ослабленню тяжкості перебігу захворювання, обмеженню застосування медикаментозної терапії. Таким чином, правильному формуванню та корекції рухового режиму (РР) для дітей з БА необхідно приділяти особливу увагу [5, б].
Актуальність і висока практична значимість даної проблеми послужили передумовами для проведення даного дослідження.
Робота виконана за планом НДР Запорізького національного університету.
Формулювання цілей роботи.
Мета дослідження - вивчення впливу рухового режиму спеціальної спрямованості, як засобу фізичної реабілітації, на стан функції зовнішнього дихання у підлітків з бронхіальною астмою.
В нашому дослідженні ми апробували ефективність впливу розширеного РР на дітей зі змішаною формою БА легкої та середньої ступені захворювання. Під спостереженням перебували 4G підлітків ii - i2 років, з яких 25 склали експериментальну і i5 контрольну групи.
Як критерії розширення рухової активності підлітків використовувались найбільш інформативні і доступні для визначення показники функції зовнішнього дихання (ФЗД) [7]. Дослідження ФЗД проводилися в хворих 2 рази: до і після проходження курсу реабілітації при виконанні хворим “Спіротесту РС”. (Спірометр був підключений до персонального ком-
