CC BY
44
УДК 616.36-002-056.52:615.27 ПАСеЧКО Н.В., ЛОЙ Г.Я., СВИСТУН 1.1.
Тернопльський державний медичний унверситет iMeHi 1.Я. Горбачевського
ВПЛИВ ПРЕПАРАТУ ГУАРЕМ НА МАСУ ПЛА ТА ОСНОВЫ ПОКАЗНИКИ ЛОДНОГО i ВУГЛЕВОДНОГО ОБМЫУ У ПАШеНЛВ i3 НАДМiРНОЮ МАСОЮ ПЛА
ЧИ ОЖИРННЯМ
Резюме. У статт'1 наведен результатидосл'!джень стосовно впливупрепаратуГуарем на масут'1ла, 0CH0BHi показники вуглеводного та лiпiдного обмiну. Матерiали та методи. Пд спостереженням перебувало 40 па^енлв, розподлених на 3 групи. Перша група (n = 12) — па^енти i3 вперше виявленим цукровим д1абе-том (ЦД) 2-го типу, ожирiнням чи надмiрною масою тла та дислiпiдемiею; друга група (n = 14) — па^енти з надмiрною масою тла або ожирiнням без ЦД та дислiпiдемií; третя група (n = 14) — па^енти з ЦД 2-го типу i надмiрною масою тла чи ожирiнням, як отримують iнсулiнотерапiю. Результати. На тлi прийому препарату Гуарем у поеднаннi з низькокалорйною ^етою i дозованими фiзичними навантаженнями про-тягом трьох мюя^в у па^ен~пв першоí групи спостергаеться зменшення маси тла (на 2,57 ± 1,11 кг), коефiцiенту атерогенност (на 19 %), вiрогiдне зниження постпрандiальноí глiкемií (на 1,72 ммоль/л, p < 0,001) i глкозильованого гемоглобину (HbA1c) (на 0,89 %, p < 0,01); у па^енлв друго!' групи вщзна-чалося зниження маси тла (на 2,14 ± 0,16 кг) та индексу окружность тали/окружнють стегон (на 3,47 %); у па^ен~пв третьо!' групи отриманi результати свдчать про зниження маси тла (на 3,16 ± 0,16 кг) i вiрогiдне зменшення постпран^альноi глiкемií (на 1,45 ммоль/л, p < 0,01) та HbA1c (на 0,81 %, p < 0,05). Вс па-центи в 'щзначали зменшення апетиту, швидке настання насичення, легшу переносимость гiпокалорiйноí ^ети. Побiчнi ефекти у вигляд метеоризму, здуття живота, розла^в випорожнення, нудоти спостерга-лися р'щко i швидко минали. Висновки. Препарат Гуарем дов<в свою ефективнсть щодо впливу на апе-тит, масу тла, показники вуглеводного i жирового обмiну. Низький вдсоток побiчних ефе^в, а також '¡'х транзиторнсть св 'щчать про хороший профiль безпеки i переносимости препарату Гуарем. Ключовi слова: ожирiння, цукровий д1абет, Гуарем.
<—^ ® Оригинальные исследования
- L
/Original Researches/
International journal of endocrinology
Експерти Всесвггаьо! оргашзаци охорони здоров'я (ВООЗ) вважають, що метаболiчний синдром (МС) — пандемiя XXI столгля. МС характеризуемся збтьшен-ням маси вюцерального жиру, зниженням чутливост периферичних тканин до шсулшу та гшершсулшемь ею, що викликають розвиток порушень вуглеводного, лшщного, пуринового обмшу та артерiальну гшертен-зш (АГ) [1].
Ешдемюлопчш даш свщчать, що поширешсть МС становить близько 24 % та перевищуе 40 % у вшовш груш понад 60 роыв [25]. Пащенти з МС схильш до розвитку цукрового дiабету (ЦД) у 5—9 разiв бтьше по-рiвняно з популящею. Виникнення МС пов'язують з ожиршням. Так, у людей з ожиршням МС виявляють у 50—60 % випадыв, спостертаеться корелящя МС з вь ком [26].
У той же час проведене пщ епдою Американсько! дiабетичноl асощаци дослщження свтчить про те, що спостертаеться стшке зростання частоти МС серед щдлп'шв i молодь У загальнонацюнальних масштабах
ктьысть шдлггтв i молодих людей, ят страждають вт цього синдрому, оцшюеться бтьше шж у 2 мтьйони. У жшок icHye поняття менопаузального МС. Загалом до розвитку МС бтьш cхильнi жшки — 40 %, шж чоловь ки — 38 %.
Ожиршня — хрошчне прогресуюче порушення обмiнy речовин, що характеризуемся надмiрним на-копиченням жирово! тканини, що рецидивуе пicля припинення лкування [2]. ВООЗ рекомендуе застосо-вувати iндекc маси тiла (1МТ) як загальноприйнятий i найбiльш важливий критерiй оцiнки надмiрноl маси тта та ожирiння в клiнiчнiй практищ для дорослих i да-тей [9].
За даними ВООЗ, опублшэваними в березш 2013 року (Fact sheet № 311), частота ожиршня в свт збть-шилася вдвiчi порiвняно з 1980 р. Понад 1,4 млрд дорослих людей мають надмiрнy масу тiла або ожиршня.
© Пасечко Н.В., Лой Г.Я, Свистун 1.1., 2014 © «М1жнародний ендокринолопчний журнал», 2014 © Заславський О.Ю., 2014
Результата ви6Гркових дослщжень, проведених в Укра!ш, дозволяють припустити, що в даний час не менше 30 % працездатного населення нашо! кра!ни мае надлишкову масу тiла i 25 % — ожиршня [1].
Розрахунки показують, що до 2025 р. в!д ожиpiння у свiтi будуть страждати вже 40 % чоловiкiв i 50 % жшок.
Надлишкова маса тта сприяе розвитку шсулшо-резистентносл й компенсаторно! гшершсулшем!!, що призводить до значних ускладнень [3]. Кожний 13-й випадок смеpтi в бврош пов'язаний з надлишковою масою тта [4].
За даними Фpемiнгемського дослтження, тдви-щення 1МТ до 30 кг/м2 i бiльше асоцiюеться з утратою 7,1 року життя у жшок i 5,8 року життя у чоловь кiв [5]. У семиpiчному дослiдженнi Asia-Pacific Cohort Collaboration Study, у якому взяли участь понад 300 тис. дорослих ошб, було доведено зв'язок мiж ожиршням i смеpтнiстю вiд АГ та iшемiчних iнсультiв [6].
У довгостроковому дослiдженнi 8373 фiнських жь нок вiком вiд 30 до 59 роыв також було показано, що кожне збiльшення маси тта на 1 кг пiдвищуе ризик ко-ронарно! смеpтi на 1—1,5 % [7].
Доведено, що абдомшальне ожиршня позитивно й бтьш вipогiдно корелюе з ризиком розвитку 1ХС, ЦД 2-го типу й навпъ деяких форм раку, нiж ожиршня в цло-му [8]. Абдомшальне ожиршня дагностуеться тодi, коли щдекс окpужнiсть талii/окpужнiсть стегон (ОТ/ОС) пере-вищуе 0,8 у жiнок i 0,94 у чоловiкiв.
Виявлення в кшшчнш пpактицi пацiентiв iз МС е важливим заходом, тому що практично вс його ком-поненти шддаються модифiкацii за допомогою як ме-дикаментозних, так i немедикаментозних заходiв ко-рекци [10]. Провщну роль у лiкуваннi пацiентiв iз МС вiдiгpае ноpмалiзацiя маси тта, осктьки зменшення вмiсту вiсцеpального жиру сприяе корекцп iнших компонентiв МС та е профшактикою розвитку ЦД 2-го типу у пащенпв iз порушенням толеpантностi до глюкози [10, 27].
Ефективним вважаеться зменшення маси тта на 5—10 % протягом 4—6 мiс. Так, зниження маси тта на 10 кг вт початково! зменшуе смеpтнiсть: на 20 % — за-гальну, на 30 % — пов'язану з ЦД, на 40 % — пов'язану з новоутвореннями на rai ожиршня [4]. Цього можна до-сягти за допомогою обмеження енергетично! цшносл добового pацiону на 500—1000 ккал/добу [12]. Велику увагу слт пpидiлити збiльшенню фiзичноi активностi. Втомо, що фiзична активнiсть сприяе активаци сис-теми внутpiшньоклiтинного транспорту глюкози, що призводить до зменшення пpоявiв шсулшорезистент-ностi [13].
Проте при неефективносп вищезгаданих немедикаментозних способiв зниження маси слiд призначати медикаментозну терашю, направлену на адаптацiю па-цiента до змiни способу життя, вироблення правильно! харчово! поведiнки. Це ж стосуеться корекци гшергль кеми, дислiпiдемii, АГ.
Препарати, що будуть вживатися з щею метою, по-виннi вiдповiдати таким вимогам: втомий механiзм ди, позитивний одночасний вплив на деюлька показникiв,
вiдсутнiсть ефектiв звикання й залежностi, безпека при тривалому використаннi [4]. Цим вимогам повною мь рою вiдповiдаe препарат Гуарем.
Смола гуарова е харчовою кпiтковиною, яку одер-жують з ендосперму насiння Cyamopsis tetragonolo-Ъш, мiстить до 70 % вищого полiсахариду галак-томанану. Вона не абсорбуеться з травного тракту, частково розкладаеться бактерiями та приблизно на 20 % збтьшуе об'ем калових мас [14]. Це продукт рослинного походження, тому натуральний лшар-ський препарат смоли гуарово! можна використову-вати у звичайному рацюш пiд час !жi, розчиняючи в будь-якiй рiдинi (сiк, вода, молоко), або додавати в будь-яку !жу. Осктьки вiн не мае системно! дп, а впливае лише на рiвнi травного тракту, препарат смоли гуарово! можуть вживати дгти, ваптш i жiнки в перюд лактацп тривалий час [14].
Смола гуарова з водою утворюе в'язкий гель. На сьогодш вiдзначаeться тенденщя до ширшого засто-сування природних гелеутворювачiв [15, 16]. Засоби на !х основi стабiльнi в широкому штервал1 рН (вiд 3 до 12), термостабтьш, стiйкi при додаванш низки речовин (етанол, кислоти i луги, електролiти тощо) [15, 17-20].
Препарат, завдяки гелеутворюючiй здатностi, знач-но збiльшуe в'язкiсть рiдко! ш! i за рахунок потовщен-ня дифузшного шару вуглеводiв бiля ворсинок слизово! оболонки тонко! кишки уповтьнюе !х всмоктування. Збiльшуючи обсяг ммусу й уповiльнюючи спорожнен-ня шлунка, гуар забезпечуе швидке вiдчуття насичення [21]. Таким чином, препарат знижуе втчуття голоду i кiлькiсть спожито! !ж! [4].
Зменшення абсорбцГ! вуглеводiв у тонкому кишечнику призводить до зниження пшв гiперглiке-ми та концентрацГ! iнсулiну [22]. Зменшення рiвня холестерину в сироватцi зумовлене зниженою його абсорбцieю, пiдвищеною секрещею жовчних кислот, а також шдвищеним метаболiзмом холестерину в печшщ [14].
Використання препарату Гуарем на тш низькокало-рiйно! дieти призводить до ефектившшого зниження глiкемi!, НЪА1с, маси тiла й показникiв лштного об-мiну [4].
Крiм того, втзначаеться тенденцiя до зниження постправддально! глiкемi!, середньодобового систолiч-ного i дiастолiчного АТ, зменшення ОТ i ОС [23]. Зниження дiастолiчного АТ може бути частково пов'язане з одночасним зниженням концентрацГ! холестерину в сироватщ кровi [24].
Мета дослщження: визначення впливу препарату Гуарем на масу тта, шдекс ОТ/ОС, ткемш натще та постпрандiальну, НЪА1с, показники лiпiдограми у па-щентав, розподiлених на 3 групи: I група — пацieнти iз вперше виявленим ЦД 2-го типу, ожиршням чи над-мiрною масою тта та дислiпiдемieю, II група — пащ-енти iз надмiрною масою тта або ожиршням без ЦД та дислштеми, III група — пащенти iз ЦД 2-го типу i надмiрною масою тiла чи ожиршням, як! отримують iнсулiнотерапiю.
MaTepi^M та методи
У дослтженш, що тривало 3 мiсяцi, взяли участь 40 пащенпв. 1х було розд!лено на 3 групи.
До першо! групи увiйшли 12 пацiентiв (7 жшок i 5 чоловiкiв) i3 уперше виявленим ЦД 2-го типу, ожи-рiнням чи надмiрною масою тiла та дислiпiдемiею. Середнiй в!к становив 48,00 ± 2,71 року. Серед них надмiрна маса т!ла (1МТ 25—29,9 кг/м2) спостер!га-лася у двох хворих, ожиршня I ст. — у п'яти хворих, ожиршня II ст. — у двох хворих, ожиршня III ст. — у трьох хворих.
До друго! групи увшшли 14 пащенпв (9 жшок i 5 чоловшв) i3 надмiрною масою тiла або ожиршням без ЦД та дислштем!!. Середнiй вiк становив 35,57 ± 3,22 року. Серед них надмiрну масу тiла (IMT 25—29,9 кг/м2) мали двое хворих, ожирiння I ст. — 5 хворих, ожиршня II ст. — 4 хворих, ожиршня III ст. — 3 хворих.
До третьо! групи увшшли 14 пащентав (8 жшок i 6 чоловшв) i3 ЦД 2-го типу i надмiрною масою тла чи ожиршням, яы отримували шсулшотерашю; серед-нiй вiк становив 48,00 ± 2,61 року. Серед них надмiрну масу тiла (IMT 25—29,9 кг/м2) мали 3 хворих, ожиршня I ст. — 7 хворих, ожиршня II ст. — 4 хворих.
Ожиршня або надмiрну масу дiагностували за допо-могою шдексу Кетле (IMT):
1МТ = маса тша (кг) /зрст (м2).
Наявшсть абдомшального ожирiння пiдтверджено за допомогою iндексу ОТ/ОС. У вшх випадках вiн пе-ревищував 0,8 у жшок i 0,94 у чоловшв. Iз показникiв вуглеводного обмшу дослiджували постпрандiальну глiкемiю i гшкемш натще, а також HbA1c. Досл!джен-ня лiпiдного спектра кровi включало таи показники, як загальний холестерин (ЗХС), холестерин лшопро-тещв низько! щiльностi (ЛПНЩ), лшопроте'тдв ви-соко! щiльностi (ЛПВЩ), триглiцериди (ТГ) та коефь цiент атерогенностi (КА).
Визначення досл!джуваних показникiв проводилось до i пiсля лiкування. Всi пащенти дотримувались гшокалоршно! дiети, виконували дозоваш фiзичнi на-вантаження i приймали препарат Гуарем по 5 г тричi на день протягом трьох мюящв. Пацiенти першо! i друго! груп отримували монотерапiю Гуаремом, а третьо! групи — його поеднання з шсулшотерашею (серед них 4 пащенти отримували лантус з епайдрою, 3 — актра-тд з протафаном, 5 — фармасулш H i HNP, 2 — шсу-ман базал та рашд за звичною для них схемою; Гуарем приймали зпдно з шструкщею).
Отриманi результати статистично обробленi з ви-значенням середнiх показникiв (М ± m) та вiрогiдностi рiзниць за критерiем Стьюдента.
Результати досл^ження та Тх обговорення
У I груш (пащенти з уперше виявленим ЦД 2-го типу, ожиршням чи надшрною масою тта та дислшь демiею) на rai прийому препарату Гуарем у поеднанш з низькокалоршною дiетою i дозованими ф!зични-ми навантаженнями спостертався позитивний вплив смоли гуарово! на антропометричнi данi, показники
вуглеводного та лштного обмiну. Bd хворi вiдзначали швидке настання насичення п!д час прийому !ж!, змен-шення апетиту, що допомагало !м дотримуватись реко-мендацiй щодо дiети.
У табл. 1 наведенi змши дослiджуваних показникiв на початку i в кiнцi дослiдження.
Пiсля трьох мюящв терап!! препаратом Гуарем спо-стерiгаеться зниження IMT. Поступове зниження маси тта (на 2,57 ± 1,11 кг) мае велике значення, оскть-ки рiзке схуднення е недопустимим, адже призводить до багатьох ускладнень (порушення обмiну речовин, розлади оргашв шлунково-кишкового тракту, швидке втновлення втрачених кiлограмiв). Крiм того, в!д-значаеться зниження iндексу ОТ/ОС, що свтчить про зменшення абдомшального ожиршня — одше! з осно-вних ланок патогенезу МС.
Щодо вуглеводного обмшу, виявлено вiрогiдне зниження постпрацддально! гл^кемй' (на 1,72 ммоль/л). Це дуже важливо, осктьки близько 80 % пацiентiв iз ЦД 2-го типу мають iзольовану постпрандiальну глiкемiю, коли рiвень глюкози натще залишаеться в межах норми.
Biрогiднi результати спостерiгаються при порiвнян-нi показник1в HbA1c до i пiсля дослiдження. Так, маемо вiрогiдне зниження HbA1c на 0,89 %. Як втомо, зниження цього показника на 1 % зменшуе ризик мшро-судинних ускладнень ЦД.
При дослтженш лштного обмшу спостертаеться зниження рiвнiв ЗХС, ЛПНЩ, ТГ, щдвищення ЛПВЩ на тлi прийому препарату Гуарем не втбулося. Таким чином, маемо зменшення КА на 19 %.
Побiчнi явища у вигляда метеоризму, здуття живота, розладiв випорожнення, нудоти спостерiгалися лише у двох пащентав (16,7 %). Проте вони турбували лише протягом перших дшв вживання препарату, а до кшця пер-шого тижня прийому зменшувались i зовсiм зникали.
Отже, враховуючи позитивний вплив препарату Гуарем на зниження маси тта (2,57 ± 1,11 кг/мю.), зниження апетиту, зниження показник1в вуглеводного (постпрандiальна глiкемiя, HbA1c) та лштного обмь ну (ЗХС, ЛПНЩ, ТГ), добру переносимють, доведено його ефективнють щодо лiкування ЦД 2-го типу в поеднанш з дислiпiдемiею та ожиршням.
У другш груш (пащенти з надмiрною масою тта або ожиршням без ЦД та дислштем!!) на rai прийому препарату Гуарем у поеднанш з низькокалоршною дiетою i дозованими Ф!зичними навантаженнями також виявлено позитивну динамку маси тiла (2,14 ± 0,16 кг) та iндексу ОТ/ОС (3,47 %) (табл. 2).
У другш груп! по6!чш явища у вигляд! проносу i здуття живота протягом перших трьох дшв прийому препарату виявлено лише в одного пащента.
Bti пащенти втзначали зменшення апетиту, швид-ке настання насичення, що призводило до зменшення ктькосп вжито! !ж!, легшу переносим!сть г!покалор!й-но! д!ети.
Тому препарат Гуарем можна рекомендувати па-ц!ентам !з надм!рною масою т!ла чи ожир!нням без ЦД i дисл!п!дем!! з метою схуднення в поеднанш з д!етоте-рап!ею.
Таблиця 1. Динам1ка дослджуваних показник1в на початку лкування i через 3 м1сяц1 прийому препарату Гуарем в групi па^ен^в i3 вперше виявленим ЦД 2-го типу, ожирнням чи надмiрною масою тла та
дислiпiдемieю
Показник На початку дослщження Через 3 мюяц Змши
1МТ, кг/м2 36,14 ± 1,50 33,58 ± 1,41 -2,56 (7 %)
1ндекс ОТ/ОС 1,12 ± 0,03 1,09 ± 0,03 -0,03
HbAlc, % 8,04 ± 0,24 7,15 ± 0,20* -0,89
OiiKeMiq натще, ммоль/л 7,36 ± 0,14 7,41 ± 0,15 +0,05
Постпрандiальна miKeMiq, ммоль/л 9,92 ± 0,26 8,20 ± 0,18** -1,72
ЗХС, ммоль/л 6,62 ± 0,39 5,76 ± 0,19 -0,86
ЛПНЩ, ммоль/л 3,80 ± 0,27 3,26 ± 0,23 -0,54
ЛПВЩ, ммоль/л 1,47 ± 0,09 1,50 ± 0,08 +0,03
ТГ, ммоль/л 1,89 ± 0,29 1,70 ± 0,22 -0,19
КА 3,66 ± 0,41 2,96 ± 0,26 -19 %
Примтки: рiзниця м'жгрупами пслялкування iдо лкування в'рог'щна: * — p < 0,01, ** — p < 0,001.
Таблиця 2. Динамка дослджуваних показниюв на початку л'1кування i через 3 мсяц прийому препарату Гуарем в груп па^енлв iз надмiрною масою тла або ожиршням без ЦД та дислпщемП'
Показник На початку дослщження Через 3 мюяц Змiни
1МТ, кг/м2 35,66 ± 1,26 34,12 ± 1,23 -1,54 (4,31 %)
ОТ/ОС 1,15 ± 0,02 1,11 ± 0,02 -3,47 %
Таблиця 3. Динамiка дослджуваних показниюв на початкул'1кування i через 3 мсяц прийому препарату Гуарем у груп па^енлв iз ЦД 2-го типу i надмiрною масою тла чи ожирнням,
як отримують iнсулiнотерапiю
Показник На початку дослiдження Через 3 мiсяцi Змiни
1МТ, кг/м2 32,98 ± 0,84 31,87 ± 0,79 -1,11 (3,36 %)
ОТ/ОС 1,12 ± 0,03 1,09 ± 0,03 -0,03
Постпрандiальна miкемiя, ммоль/л 9,79 ± 0,36 8,34 ± 0,25* -1,45
HbA1c, % 8,73 ± 0,25 7,92 ± 0,21** -0,81
Примтки: рiзниця м 'ж групами псля лкування i до лкування в'рог'щна: * — p < 0,01, ** — p < 0,05.
У третш груш (пащенти з ЦД 2-го типу i над-мiрною масою тша чи ожиршням, яш отримують шсулшотерашю) на rai прийому препарату Гуарем у поеднанш з низькокалоршною дieтою i дозова-ними фiзичними навантаженнями також наявна вiрогiдна позитивна динамша як щодо зниження маси тша (на 3,16 ± 0,16 кг), так i щодо таких по-казнишв вуглеводного обмшу, як поcтпрандiальна глiкемiя (на 1,45 ммоль/л) та HbA1c (на 0,81 %) (табл. 3).
Скарги на таы побiчнi ефекти, як пронос i здуття живота, виникли лише у двох пашенпв. Пiд час пер-шого тижня прийому препарату практично у вшх хво-рих виникали легы гшоглшеми, але пicля корекцй' дози шсулшу (вона була зменшена) рiвень глюкози в кровi нормалiзyвавcя.
Отже, препарат Гуарем можна рекомендувати па-цieнтам iз ЦД 2-го типу та ожиршням, ят отримують шсулшотерашю, оскшьки в доcлiдженнi отримано як гiпоглiкемiзyючий ефект, так i позитивний результат щодо зменшення маси тла.
Висновки
1. На тлi прийому препарату Гуарем зменшуеться апетит, швидше наступае вiдчyття насичення, покра-щуеться харчова поведiнка пацieнтiв. Позитивний вплив Гуарему на зменшення маси тша та величини окружност талй' i стегон значно покращуе прогноз захворювання. Низький вiдcоток побiчних ефектiв, а також !х транзиторнicть cвiдчать про безпеку i добру переноcимicть препарату Гуарем.
2. Зменшення рiвня глшозильованого гемоглобiнy, ефективнicть щодо зниження постправддально! глше-мй' вiдiграe важливу роль при л^ванш пацieнтiв iз цукровим дiабетом та iзольованою поcтпрандiальною гiперглiкемieю.
3. Препарат Гуарем покращуе лшщний спектр кро-вi, зменшуе коефщент атерогенноcтi.
4. Гуарем можна призначати пащентам з ожирiнням як при окремому патолопчному cтанi, так i в поeднаннi з розладами вуглеводного та лшдного обмiнy. Препарат довiв свою ефективнicть як у монотерапи, так i в комбшаци з iнcyлiнами.
Список лператури
1. Тронько М.Д., Лучицький С.В., Паньшв В.1. Ендокринш аспекти метаболiчного синдрому. — Кит; Чертв^, 2005. — 184 с.
2. http://www.mif-ua.com/education/symposium/ozhirenie
3. Кравчун Н.А., Земляницына О. В. Современный подход к фармакотерапии ожирения // Здоров'я Украни. — 2009. — № 7/1. — С. 1-3.
4. Власенко М.В., Семенюк 1.В., Слободянюк Г.Г. Цукро-вий дiабет i ожирння — епiдемiя ХХ1 столття: сучасний пiдхiд до проблеми // Укратський терапевтичний журнал. — 2011. — № 2. — С. 50-55.
5. Peeters A., Barendregt J.J., Willenkens F. et al. Obesity in adulthood and its consequences for life expectancy: a lifetable analysis//Ann. Intern. Med. — 2003. — Vol. 138. — P. 24-32.
6. Ezzati M, Lopes A.D., Rodgers A. et al. Comparative Risk Assessment Collaborating Group. Selected major risk factors and global and regional burden of disease // Lancet. — 2002. — Vol. 360. — P. 1347-1360.
7. Jousilahti P., Tuomilehto J., Vertianen E. et al. Body weight, cardiovascular risk factors and coronary mortality, 15year follow up of middlesaged men and women in eastern Finland // Circulation. — 1996. — Vol. 93. — P. 1372-1379.
8. Snijder M.B., Van Dam R.M., Visser M. et al. What aspects of body fat are particular hazardous and how do we measure them // Int. J. Epidemiol. — 2006. — Vol. 35. — P. 83-92.
9. World Health Organization. Obesity: preventing and managing the global epidemic. Report of a WHO consultation on obesity. World Health Organization: Geneva, 1998.
10. Despres J.-P. Metabolic syndrome: the dysmetabolic state of dysfunctional adipose tissue and insulin resistance/ J.-P. Despres, H.B. Brewer // Eur. Heart J. — 2008, Suppl. 10 (Supplement B). — B1-B3.
11. Grundy S.M. A changing paradigm for prevention of cardiovascular disease: emergence of the metabolic syndrome as a multiplex risk factor / S.M. Grundy // Eur. Heart J. — 2008, Suppl. 10 (Suppl. B). — B16-B23.
12. Guidelines for the management of arterial Hypertension / The Task Force for the Management of Arterial Hypertension of the European Society of Hypertension (ESH) and of the European Society of Cardiology (ESC) // European Heart Journal. — 2007. — Vol. 28. — P. 1462-1536.
13. Братусь В. В. Ожирение, инсулинорезистентность, метаболический синдром: фундаментальные и клинические аспекты / В.В. Братусь, Т.В. Талева, В.А. Шумаков. — К.: Четверта хвиля, 2009. — 416 с.
14. http://guarem.com.ua/instruction
15. Баранова И.И. Изучение структурно-механических и физико-химических свойств гелевых основ ксантаном / И.И. Баранова // Запорожский медицинский журнал. —
2008. — № 5. — С. 106-108.
16. Lapasin R., PriclS. Rheology oflndustrialPolysaccharides: Theory and Application. — Glasgow: Blackie. Academic and Professional, 2000. — 220 p.
17. Особенности технологии и реологическое изучение гелевых основ с камедью рожкового дерева // Запорожский медицинский журнал. — 2009. — Т. 11, № 2. — С. 58-60.
18. Баранова I.I. Створення оптимальних гелевих компо-зицш за допомогою галактомананiв / I.I. Баранова // Вкник фармацп. — 2009. — № 3 (59). — С. 46-48.
19. Tantry J.S., Nagarsenker M.S. Rheological study of guar gum / J.S Tantry, M.S. Nagarsenker // Indian J. Pharm. Sci. — 2001. — Vol. 63, № 1. — P. 74-76.
20. Cunha P.L., Castro R.R., Rocha F.A. et al. Low viscosity hydrogel of guar gum: preparation and physicochemical characterization // International Journal of Biological Macromolecules. — 2005. — Vol. 37, № 1-2. — P. 99-104.
21. Петеркова В.А., Андрианова Е.А., Титович Е.В., Емельянов А.О. Сахарный диабет и пероральные сахароснижаю-щие препараты //Диабет инфо. — 2011. — № 4 (5)/СД 2.
22. http://www.apteka.ua/article/6115Пресс-служба «Еженедельника АПТЕКА» по материалам, предоставленным компанией «Орион». Гуарем™ — главный козырь в контроле веса.
23. Марциник Е.Н., Перцева Н.О., Маляр Е.Ю., Мищенко Н.В. Эффективность секвестрантов жирных кислот в гиполипидемической терапии больных сахарным диабетом. // Мiжнародний ендокринологiчний журнал. — 2010. — № 7. — С. 47-52.
24. Uusitupa M, Tuomilehto J., Karttunen P., Wolf E. Long term effects of guar gum on metabolic control, serum cholesterol and blood pressure levels in type 2 (non-insulin-dependent) diabetic patients with high blood pressure // Ann. Clin. Res. — 1984. — Vol. 16, Suppl 43. — P. 126-131.
25. Дзяк Г.В., Хомазюк Т.А. Подагра: «капкан» меmаболiч-них проблем. — Днтропетровськ: Роял Принт, 2010. — 112 с.
26. Forsblom C., Waden J., Saraheimo M. Metabolic syndrome as a riskfactorfor cardiovascular disease, mortality, and progression of diabetic nephropathy in type 1 diabetes // Diabetes Care. —
2009. — Vol. 32. — P. 950-952.
27. Паньшв B.I. Можливосmi медикаментозное' профыак-тики цукрового дiабеmу 2-го типу // Мiжнародний ендокри-нологiчний журнал. — 2013. — № 5 (53). — С. 107-112.
Отримано 10.08.14 Ш
Пасечко Н.В., Лой Г.Я., Свистун И.И.
Тернопольский государственный медицинский университет имени И.Я. Горбачевского
ВЛИЯНИЕ ПРЕПАРАТА ГУАРЕМ НА МАССУ ТЕЛА И ОСНОВНЫЕ ПОКАЗАТЕЛИ ЛИПИДНОГО И УГЛЕВОДНОГО ОБМЕНА У ПАЦИЕНТОВ С ИЗБЫТОЧНОЙ МАССОЙ ТЕЛА ИЛИ ОЖИРЕНИЕМ
Резюме. В статье приведены результаты исследований касательно влияния препарата Гуарем на массу тела, основные показатели углеводного и липидного обмена. Материалы и методы. Под наблюдением находилось 40 пациентов, распределенных на 3 группы. Первая группа (п = 12) — пациенты с впервые выявленным сахарным диабетом (СД) 2-го типа, ожирением или избыточной массой тела и дислипидемией; вторая группа
(п = 14) — пациенты с избыточной массой тела или ожирением без СД и дислипидемии; третья группа (п = 14) — пациенты с СД 2-го типа и избыточной массой тела или ожирением, которые получают инсулинотерапию. Результаты. На фоне приема препарата Гуарем в сочетании с низкокалорийной диетой и дозированными физическими нагрузками в течение трех месяцев у пациентов первой группы наблюдается уменьшение
массы тела (на 2,57 ± 1,11 кг), коэффициента атерогенности (на 19 %), достоверное снижение постпрандиальной гликемии (на 1,72 ммоль/л, р < 0,001) и гликозилированного гемоглобина (НЬА1с) (на 0,89 %, р < 0,01); у пациентов второй группы отмечалось снижение массы тела (на 2,14 ± 0,16 кг) и индекса окружность талии/окружность бедер (на 3,47 %); у пациентов третьей группы полученные результаты свидетельствуют о снижении массы тела (на 3,16 ± 0,16 кг) и достоверном уменьшении постпрандиальной гликемии (на 1,45 ммоль/л, р < 0,01) и НЬА1с (на 0,81 %, р < 0,05). Все пациенты отме-
чали уменьшение аппетита, быстрое наступление насыщения, легкую переносимость гипокалорийной диеты. Побочные эффекты в виде метеоризма, вздутия живота, расстройств стула, тошноты наблюдались редко и быстро проходили. Выводы. Препарат Гуарем доказал свою эффективность в отношении влияния на аппетит, массу тела, показатели углеводного и жирового обмена. Низкий процент побочных эффектов, а также их транзиторность свидетельствуют о хорошем профиле безопасности и переносимости препарата Гуарем.
Ключевые слова: ожирение, сахарный диабет, Гуарем.
Pasiechko N.V., Loy G.Ya., Svystun I.I.
State Medical University named after I.Ya. Gorbachevsky, Ternopil, Ukraine
EFFECT OF GUAREM ON THE BODY WEIGHT AND BASIC INDICES OF LIPID AND CARBOHYDRATE METABOLISM
IN OVERWEIGHT OR OBESE PATIENTS
Summary. The article presents research findings of the Guarem effects on body weight, the basic indices of carbohydrate and lipid metabolism. Materials and Methods. We observed 40 patients divided into 3 groups. The first group (n = 12) — patients with newly diagnosed type 2 diabetes mellitus (DM), obesity or overweight and dyslipidemia; the second group (n = 14) — patients with overweight or obesity without DM and dyslipidemia; the third group (n = 14) — patients with type 2 DM and overweight or obesity, who receive insulin therapy. Results. On the background of Guarem administration with low-calorie diet and graded physical activity during 3 months, in the first group of patients we observed a decrease in body weight (2.57 ± ± 1.11 kg), atherogenic index (by 19 %), a significant reduction in postprandial glycemia (by 1.72 mmol/l, p < 0.001) and glycated
hemoglobin (HbA1c) (by 0.89 %, p < 0.01); patients from the second group showed decrease in body weight (by 2.14 ± 0.16 kg) and WHR (by 3.47 %); the third group of patients reported a decrease in body weight (by 3.16 ± 0.16 kg) and a significant decrease in postprandial glycemia (by 1.45 mmol/l, p < 0.01) and HbA1c by (0.81 %, p < 0.05). All the patients noticed loss of appetite, early satiety, better tolerance of low-calorie diet. Such side effects as flatulence, bloating, bowel disorders, nausea were rare and quickly passed. Conclusions. Guarem has proven its efficacy in terms of effect on appetite, body weight, carbohydrate and fat metabolism parameters. The low percentage of side effects, as well as their transiency, shows a good safety profile and tolerability of Guarem.
Key words: obesity, diabetes mellitus, Guarem.
