CC BY
12
7. Кушнир А. Природосообразность или педагогический волюнтаризм // Народное образование. — 1998. — № 9-10. — С. 137-145.
8. Моторша В. Г. 1ндиидуально-творча щдготовка майбутнього вчителя як умова професшного становлення // Педагойчт науки: Зб. наук. праць. — Суми: СДПУ т. А. С. Макаренка, 2000. — С. 286-292.
9. Сериков В. В. Личностно-ориентированное образование: к разработке дидактической концепции // Педагогика. — 1994. — № 5. — С. 16-21.
10. Сластенин В. Л. Основные тенденции модернизации высшего образования // Педагогическое образование и наука. — 2004. — № 1. — С. 43-50
11. Шадриков В. Д. Личностно-ориентированное обучение // Педагопка. — 1995. — № 5. — С. 18-19.
12. Якиманская И. С. Личностно-ориентированное обучение в современной школе. — М.: Сентябрь, 2000. — 112 с.
Оксана СЕРНЯК
УПРАВЛ1НСЬКИЙ АСПЕКТ ПРОФЕСШНО-ПЕДАГОГ1ЧНО1 ПОДГОТОВКИ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ДИСЦИПЛ1Н ГУМАН1ТАРНОГО ЦИКЛУ
У статтi розглядаеться проблема педагогiчного управлтня навчально-тзнавальною дiяльнiстю учнiв тд час вивчення дисциплiн гуматтарного циклу. Специфiка викладання цих дисциплт вимагае забезпечення колективних форм навчання. Процес гуматтаризацИ освiти висувае до вчителя гумантарних дисциnлiн особливi вимоги, як полягають у володiннi методами управлтня навчально-пгзнавальною дiяльнiстю учнiв.
В умовах модершзацп освгги та проголошення курсу на реал1защю гуманютично! парадигми освгги проблема перетворення системи освгги з уштарно! (авторитарно!, трансляцшно!) на демократичну, гумаштарну, спрямовану насамперед на забезпечення можливостей постшного духовного розвитку особистосп стае все бшьш актуальною. Одним з прюритетних напрямюв е розкриття зд1бностей { нахил1в школяр1в, максимальне забезпечення розвитку !х штелектуальних, моральних { духовних сил.
Разом ¡з тим стратепчним завданням на сучасному етат е тдвищення ефективносл навчання учшв з метою продуктивного засвоення знань, формування умшь та навичок, створення умов для самовираження та самовдосконалення учшв у р1зних видах д1яльносп. У виршенш цього важливого завдання вагоме мюце належить удосконаленню педагопчного управлшня навчальною д1яльнютю школяр1в.
Цш проблем! присвячеш дослщження К. Ссиповича, В. Лазарева, С. Машбиця, Н. Тализшо!, Л. Товажнянського, Г. Щедровицького, В. Якунша та шших вчених.
Л. Товажнянський вважае педагопчне управлшня «цшеспрямованою, свщомою взаемод1ею учасниюв педагопчного процесу з метою забезпечення стабшьного функцюнування { розвитку оргашзовано! навчально-тзнавально! д1яльносп та досягнення оптимального результату у шдготовщ й надежному вихованш учшв» [12, 34]. На думку В. Якунша, суть педагопчного управлшня полягае в тому, що вщповщно до поставлено! мети здшснюеться взаемод1я учшв { вчител1в, спрямована на актив1защю д1яльносп учня у процес навчання { досягнення необхщних результата [14]. В. Михальська трактуе педагопчне управлшня навчальною д1яльшстю учшв як специф1чний вид д1яльносп, що реал1зуеться через умшня вчителя цшеспрямовано впливати на учшв шляхом науково обгрунтованого прогнозування, планування, оргашзацп 1 регулювання, контролю 1 корекцп, анал1зу !хньо! д1яльносп { досягати на цш основ1 освггаьо-виховних цшей
[5].
Однак глибшого дослщження потребують проблеми специфши педагопчного управлшня навчально-тзнавальною д1яльшстю учшв у викладанш р1зних дисциплш. Актуальним е оновлення змюту, пошук нових форм { метод1в професшно! подготовки з метою забезпечення готовносп майбутшх педагопв до ефективного педагопчного управлшня навчально-тзнавальною д1яльшстю дисциплш гумаштарного циклу.
Мета статт — виявити специфшу шдготовки майбутшх вчител1в дисциплш гуматтарного циклу до педагопчного управлшня навчально-тзнавальною д1яльнютю учшв.
Змютом шзнавально! д1яльносп учшв при вивченш дисциплш гуматтарного циклу е цшшсно-нормативна система знань, що загальнолюдсью, нацюнальш та сощальш цшносп {
норми, у процесi штерюризацп яких складаеться особистiсна цiннiсно-нормативна система цшностей учнiв [6]. Вiдтак метою управлшня навчально-пiзнавальною дiяльнiстю учнiв шд час вивчення дисциплiн гуманiтарного циклу вченими визначено створення системно! сукупносп умов для штерюризацп загальнолюдських, нацюнальних i соцiальних цiнностей, що !х транслюють в освiтнiй процес гуманiтарнi дисциплiни, та формування особистюно! системи та iерархп цiнностей випускника загальноосвггньо! школи [11]. У цьому полягае специфша педагогiчного процесу в гумаштарнш галузi.
Актуальною нинi е змша традицшно! педагопчно! практики, в якш зберiгаеться тенденцiя прагматичного пiдходу до викладання гумаштарних дисциплiн, коли за результат педагопчного процесу сприймаються знання факпв, лiтературних джерел, писемна грамотнють тощо. Важливою особливiстю тзнавально! дiяльностi школярiв у процесi засвоення гумаштарних дисциплш е специфiчний продукт ще! дiяльностi: змiцнення та збагачення духовно! сфери учня, формування його гуманютичних цiнностей, прилучення до загальнолюдських, нацюнальних i соцiальних цiнностей.
Вченi наголошують, що гуманiтарнi знання, умiння та навички не е^валентш знанням, умшням i навичкам у галузi природничих, математичних, техшчних дисциплiн [6; 7; 9; 13]. Продуктивнють пiзнавально! дiяльностi учнiв у процесi вивчення гумаштарних дисциплш не вичерпуеться засвоенням учнями теорш, фактiв, правил, способiв дш. Це — багатовимiрний феномен, суттю якого е певнi змiни духовно! сфери суб'екта шзнання, що набувають iндивiдуально-особистiсного характеру i е результатом великих внутршшх зусиль. Мета викладання дисциплш гумаштарного циклу — формування у школярiв системи аксiологiчних знань, оцшних понять, суджень, пiзнавально-оцiнних дш, усвiдомлення ними загальнолюдських, нацiональних, сощальних та особистiсних цiнностей [11]. За такого шдходу найбiльш рельефно постае особистюний характер процесу пiзнання в галузi гуманiтарних дисциплiн.
Особливостi навчально! дiяльностi учнiв пiд час вивчення дисциплш гумаштарного циклу зумовлюють специфшу педагопчного управлшня !хшм навчанням. У цьому контекст зростають вимоги до рiвня пiдготовки майбутнiх педагогiчних кадрiв, якi покликанi здiйснювати педагогiчне управлшня навчально-шзнавальною дiяльнiстю учнiв. Процес гумаштаризацп освiти висувае особливi вимоги до вчителя гумаштарних дисциплш, що полягають у володшш методами управлшня шзнавальною дiяльнiстю учнiв, забезпеченнi умов для здшснення продуктивних змiн у духовнш сферi особистостi.
У центрi сучасних психолого-педагогiчних дослiджень сто!ть навчальна дiяльнiсть, в якiй головними чинниками е взаемодiя учасникiв навчально-виховного процесу, !х особистiсне спiлкування у спiльнiй навчально-шзнавальнш дiяльностi. Реалiзацiя мiжособистiсно! взаемодi! педагога з учнем, усiм учнiвським колективом, а також взаемодiя мiж учнями — суб'ектами навчально-виховного процесу — мають значний вплив на результати навчання та виховання школяра. Тому стратепчним напрямком перебудови змюту, форм i методiв навчання у пiдготовцi майбутнього вчителя на сучасному етапi реформування освгги науковцi вважають забезпечення таких форм навчально-шзнавально! дiяльностi, якi передбачають мiжособистiсне спiлкування учасникiв навчального процесу. На думку багатьох вчених, ця необхщна ознака процесу навчання ефективно забезпечуеться колективними формами навчально-шзнавально! дiяльностi, як займають особливе мюце серед оргашзацшних форм роботи [1; 2].
Проблемi забезпечення колективно! навчально-пiзнавально! дiяльностi учнiв присвяченi науковi дослiдженння вггчизняних (В. Вихрущ, А. Киричук, Н. Пожар, О. Ярошенко й ш.) i зарубiжних (П. Арендс, С. Каган, В. Котов, Х. Лшметс, П. Нейшн, М. Лонг, Е. Страчар та ш.) вчених. Вони сформулювали базовi теоретичнi положення, яю забезпечують основу аналiзу особливостей колективно! дiяльностi, розробку змiсту, методiв та оргашзацшних форм колективно! навчально-шзнавально! дiяльностi.
Щцготовка сучасного вчителя дисциплiн гумаштарного циклу до управлшня навчально-шзнавальною дiяльнiстю учшв передбачае врахування специфши застосування колективно! навчально-пiзнавально! дiяльностi у процеш опанування цих дисциплiн.
Одшею з особливостей, що повинен враховувати вчитель у процеш педагогiчного управлшня означеним видом дiяльностi, е сшвпраця як «гуманiстична iдея колективно!
дiяльностi учасникiв, об'еднаних взаеморозумшням, проникненням у iнтелектуальний cbît один одного, спшьним аналiзом ходу i результатiв означено! дiяльностi» [6, 64].
Дослщження Л. Путляево! i Р. Сверчково! [10] демонструе переваги колективно! взаемодп навчально! спiвпрацi за дiадним, трiадним чи груповим принципом: вищий рiвень колегiальностi; бiльша аргументованють висловлювань ïï учасникiв; ширша шформованють за рахунок бiльшоï кiлькостi висловлювань думок; вищий рiвень контактностi i лабшьносп групи; вищий рiвень рефлексивности Водночас вченими визначено умови, яю зумовлюють ефективнiсть означеноï дiяльностi: спшьнють мети; виконання власного iндивiдуального доручення кожним членом групи; координованiсть ушх завдань; неаддитивнiсть (непросте складання спшьного результату дiяльностi).
Визначальною стратегiею навчання дисциплш гумаштарного циклу е комушкативний шдхщ, суттю якого е оргашзащя навчання, що забезпечуе активну мовленневу дiяльнiсть учнiв, формування в них умшь вирiшувати комунiкативнi завдання у процес активiзацiï пiзнавальноï дiяльностi за допомогою активного спiлкування [7]. Так, вщповщно до Державного стандарту загально1' середньо1' освiти Украши, навчальних концепцш, чинних програм з рiдноï (украшсько1') мови «прiоритетною е мовленнева тдготовка учнiв, спрямована на формування мовно1' особистостi випускника середньо1' школи, зокрема розвиток умшь i навичок комушкативно виправдано користуватися засобами рщно1' мови в рiзних життевих ситуащях» [7, 27]. Специфша забезпечення комунiкативного шдходу у навчаннi iноземних мов полягае у максимальному зближенш процесу навчання шоземно1' мови i реального спшкування. Наголошуючи, що дiяльнiсть учителя зарубiжноï лiтератури розглядаеться як дiяльнiсть художньо-педагопчна, Ф. Штейнбук зазначае, що об'еднуючим та iнтегруючим елементом цiеï дiяльностi е художньо-комунiкативний аспект [13].
Комушкативно-щяльшсний пiдхiд у навчаннi дисциплiн гумаштарного циклу забезпечуеться колективними формами роботи, як спонукають до того, що спшкування виникае як комушкативна потреба у виршенш колективного навчального завдання. Так, М. Махмутов вказуе, що колективний характер виршення проблемних навчальних завдань мае певш переваги: стимулювання шзнавально1' активностi учнiв; вищий рiвень та iнтенсивнiший характер засвоення знань; формування у школярiв умiнь сшвпращ та координацiï дiй, контролю i самоконтролю; розширення спектра соцiально нормованих тишв поведiнки учнiв тощо [4].
Впровадження колективно!' навчально-шзнавально!' дiяльностi у процес вивчення дисциплiн гуманiтарного циклу сприяе забезпеченню таких найважливших аспекпв методичноï системи навчання, як принцип особистюного спiлкування, в основi якого лежить положення про злиття процесв спiлкування i навчання, нерозривнiсть навчально-пiзнавальноï дiяльностi учнiв i дiяльностi спшкування, та принцип активносп, що передбачае високий рiвень iнтелектуальноï, емоцiйноï та мовленневоï дiяльностi в оволодiннi дисциплш гумаштарного циклу [6; 7; 9; 14].
Очевидною е актуальнють глибокого та всебiчного вивчення особливостей колективноï дiяльностi у контекстi професiйноï шдготовки майбутнiх вчителiв дисциплiн гуманiтарного циклу, пропедевтики активного та ефективного застосування цього виду навчально-пiзнавальноï дiяльностi у педагогiчнiй практицi викладання цих дисциплш з метою формування готовносп майбутнього вчителя дисциплш гумаштарного циклу до педагопчного управлшня колективною навчально-шзнавальною дiяльнiстю.
Аналiз психолого-педагопчних джерел з проблеми дозволяе нам трактувати готовнють майбутнього вчителя дисциплш гумаштарного циклу до педагопчного управлшня колективною навчально-шзнавальною дiяльнiстю як наявнють у педагога чггкого уявлення про структуру такоï дiяльностi, розумiння ïï суп, усвiдомлення своеï ролi та мюця в здiйсненнi управлiнських функцiй шд час керiвництва педагогiчним процесом, а також сукупнють соцiально значущих особистюних якостей вчителя на рiвнi високого розвитку i зршосп, яка продуктивно реалiзовуеться у педагогiчнiй практицi шд час керiвництва навчально-пiзнавальною дiяльнiстю учнiв.
На концептуальному рiвнi формування готовносп до педагогiчного управлiння колективною навчально-шзнавальною дiяльнiстю учнiв — це подолання дистанцп вiд
початкового pîbhh, що передбачае наявнють мiнiмальних знань про педагопчне управлшня на стадп професiйного самовизначення, до педагопчно-управлшсько! компетентностi, яка передбачае високий рiвень оволодiння засобами педагопчного управлшня: комплекс спещальних знань, умшь i навичок, професiйно важливих якостей майбутнього вчителя, що дають змогу йому ефективно управляти педагопчним процесом i здшснювати цiлеспрямовану управлiнсько-педагогiчну дда i взаемодiю.
Аналiз психолого-педагогiчноï лггератури, узагальнення досвiду педагогiчноï практики свщчать, що оволодiння майстернiстю педагогiчного управлшня не вщбуваеться стихiйно, опанування майбутшми вчителями арсеналом засобiв педагогiчного управлшня не може бути результатом етзодичних процедур. Частковi теоретичнi знання про особливосп педагогiчного управлiння навчальною дiяльнiстю учнiв, не iнтегрованi в систему знань i не актуалiзованi в практичнш дiяльностi, так i залишаються лише теорiею, не закрiплюються в управлшських умiннях i навичках майбутнього вчителя.
Виршенню проблеми, на наше переконання, сприятиме використання системного тдходу як методологiчноï орiентацiï в науковому шзнанш проблеми, що дозволяе глибше обмiркувати сутнiсть формування готовностi майбутнього вчителя до педагопчного управлшня колективною навчально-тзнавальною дiяльнiстю як цiлiсну систему (структуру, оргашзащю, завдання, закономiрностi розвитку, оптимальш шляхи та методи впливу на ïï розвиток), а також визначити iерархiю завдань, доручити 1'х виконання вiдповiдним структурним ступеням у визначенш послiдовностi.
Опираючись на визначення системи В. Афанасьева, Ю. Конаржевського, В. Пшельно1", ми трактуемо систему як певну цшсшсть, що складаеться з багатьох елементiв, взаемопов'язаних мiж собою единою (стратегiчною) метою, дiе ефективно за умови успiшного функцюнування кожно1' iз пiдсистем. Кожен з ïï елеменпв, здiйснюючи властивi йому функцп, втiлюе всi загальнi ознаки системи. Взаемозв'язок мiж елементами передбачае взаемовплив кожного iз них. Система як цшсне новоутворення володiе новими яюсними характеристиками, що вiдсутнi в ïï елементах.
Для формування готовност випускниюв педагогiчного ВНЗ до колективноï навчально-пiзнавальноï дiяльностi як важливоï професiйноï якостi вчителя дисциплiн гумаштарного циклу нами впроваджено у Тернопшьському нацiональному педагогiчному унiверситетi iменi Володимира Гнатюка авторську експериментальну органiзацiйно-методичну систему вiдповiдноï пiдготовки майбутнiх педагогiв.
Метою впровадження цiеï системи е здшснення цiлеспрямованого педагогiчного впливу на формування професiйноï готовностi майбутнiх учителiв дисциплш гумаштарного циклу до педагопчного управлшня колективною навчально-тзнавальною дiяльнiстю учшв засобом акумуляцп теоретичних положень психолого-педагогiчноï науки про таке управлшня та методичних засад ïï застосування у навчально-виховному процесс
Використання експериментальноï органiзацiйно-методичноï системи передбачае цшеспрямоване забезпечення рiзних оргашзацшних форм, методiв i засобiв професiйноï пiдготовки вчителiв дисциплiн гуманiтарного циклу з метою формування у майбутшх педагопв сукупносп знань, умшь, навичок, потреб, мотивацшних переконань, що забезпечують необхщний рiвень сформованостi готовностi вчителiв до педагогiчного управлiння колективною навчально-тзнавальною дiяльнiстю учнiв.
В основу системи закладено комплекс педагопчних умов формування готовносп вчителя гуманiтарного профiлю до педагопчного управлшня колективною навчально-тзнавальною дiяльнiстю учшв: розвиток у майбутшх педагопв мотивацп до застосування колективних видiв роботи у процес органiзацiï навчально-пiзнавальноï дiяльностi учнiв; формування системних знань студенев про сутнiсть вказаноï дiяльностi учнiв та основ педагогiчного управлшня нею; актуалiзацiя комунiкативно-дiяльнiсного пiдходу в процес педагогiчного управлiння колективною навчально-тзнавальною дiяльнiстю учнiв; науково-методичне забезпечення зразюв ефективноï' професiйноï поведiнки з елементами оптимального педагопчного управлшня колективною навчально-тзнавальною дiяльнiстю учшв у процес викладання дисциплш гумаштарного циклу; цшеспрямований розвиток у майбутшх педагопв оргашзацшно-управлшських i комушкативних умiнь.
Впровадження органiзацiйно-методично! системи передбачае модифшащю змiсту i форм дисциплш загальнопрофесiйного (укра!нська мова, укра!нська лггература, iсторiя, зарубiжна лiтература, iноземна мова) та педагопчного (вступ до педагопчно! професi!, педагогiка, освiтнi технологi!) циктв, до яких розроблено окремi теми, творчi завдання, запропоновано новiтнi методики з формування готовносп майбутнiх учителiв до педагогiчного управлiння колективною навчально-тзнавальною дiяльнiстю учнiв. Основною ланкою системи i важливим чинником у виршенш покладених на не! завдань е впровадження професiйно-орiентованого спецкурсу «Теоретико-методичнi основи педагопчного управлшня колективною навчально-тзнавальною дiяльнiстю учшв», що вивчаеться студентами експериментально! групи, i педагогiчна практика у школь Мiждисциплiнарний проект побудови системи сприяе забезпеченню единого простору для формування готовносп до педагопчного управлшня колективною навчально-тзнавальною дiяльнiстю учшв у процес вивчення гуманiтарних дисциплш.
Результати впровадження розроблено! нами системи свщчать, що управлшський аспект е необхщним чинником професiйно! пiдготовки майбутшх педагогiв. Формування готовностi вчителя гумаштарних дисциплiн до педагогiчного управлiння навчальною дiяльнiстю учнiв на засадах системного та комушкативно^яльнюного пiдходiв мае стати невщ'емним компонентом професiйно! пiдготовки вчителiв. У процесi педагогiчного управлiння навчально-тзнавальною дiяльнiстю учнiв вчитель дисциплш гумаштарного циклу повинен бути шщатором, органiзатором i керiвником впровадження колективних форм навчання.
Л1ТЕРАТУРА
13. Зимняя И. А. Психология обучения иностранным языкам в школе. — М.: Просвещение, 1991. — 220 с.
14. Лийметс Х. Й. Групповая работа на уроке. — М.: Знание, 1975. — 88 с.
15. Матис Т. А. Изучение психических новообразований совместной учебной деятельности школьника // Формирование учебной деятельности школьников. — М.: Педагогика, 1982.
16. Махмутов М. И. Проблемное обучение. Основные вопросы теории. — М: Педагогика, 1975. — 368 с.
17. Михальська В. Р. Управлшська компетентшсть учителя сучасно!' школи // Творча особиспсть учителя: проблеми теорп 1 практики. Зб. наук. праць / Ред. кол. Н. В. Гузш (в1дп. ред.) та ш. — К.: НПУ, 2003. — Вип. 10. — С. 68-74.
18. Паачник £. А. Методика викладання украшсько! лггератури в середшх навчальних закладах: Навч. поабник для студенпв вищих заклада освгги. — К.: Ленв1т, 2000. — 384 с.
19. Пентилюк М. I. Методика навчання украшсько! мови в середшх освггшх закладах. — К.: Ленв1т, 2004. — 400 с.
20. Шкельна В. С. Управлшня школою. У 2 ч. — Харшв: Основа, 2004. — 224 с.
21. Пометун О. I., Фреман Г. О. Методика навчання юторп в школь — К.: Генеза, 2006. — 328 с.
22. Путляева Л. В., Сверчкова Р. Т. Особенности познавательной деятелности в ситуации непосредственного общения // Мышление: процесс, деятельность, общение / Ред. А. В. Буршлинский. — М.: Наука, 1982.
23. Сметанський М. I., Галузяк В. М. Педагопчна влада та и виховний потенщал // Педагог1ка 1 психолопя. — 1996. — № 4. — С. 32-39.
24. Товажнянський Л. Л., Романовський О. Г., Пономарьов О. С. Педагопка управлшня. — Харшв: НТУ «ХП1», 2003. — 408 с.
25. Штейнбук Ф. М. Методика викладання заруб1жно! л1тератури у школ1: Навч. поабник. — К.: Кондор, 2007. — 316 с.
26. Якунин В. А. Обучение как процесс управления: Психологические аспекты. — Л.: Изд-во ЛГУ, 1988. — 160 с.
Наталш МИКИТЕНКО
АКТИВНЕ НАВЧАННЯ У КОНТЕКСТ ФОРМУВАННЯ 1НШОМОВНО1 ПРОФЕС1ЙНО1 КОМПЕТЕНТНОСТ1 МАЙБУТН1Х ФАХ1ВЦ1В ПРИРОДНИЧОГО ПРОФ1ЛЮ
У статтi проанал1зовано домiнуючi традицтт та нетрадицтт форми оргатзаци навчання у ВНЗ Украти, США i Канади. Обхрунтовано використання методiв активного навчання з точки зору доцiльностi 1х використання в процеа формування у майбуттх фах1вщв природничого профшю тшомовно'1 профеайно'1
