CC BY
109
№ 4 квітень 2011
Важливо відзначити, що якщо та чи інша залежність має ступеневу та експоненціальну функцію або поліномінальну, то це вказує на наявність тих чи інших операційних меж у діяльності підприємства.
Висновки. Дослідження показують, що в окремих випадках можна спостерігати нетипові або зворотні залежності до тих, що вказані в таблиці. Якщо залежність не спрацьовує, то це може свідчити або про принципові зміни, що були впроваджені у внутрішньому фінансово-господарському механізмі (принципові зміни в системі поставок, оплати за ресурси, розрахунки з покупцями, зміна товарного асортименту, видів ресурсів, уведення нових стандартів якості тощо), або про значний запас невикористаного потенціалу в цьому напрямі.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Ткаченко В. А. Філософія управління складними соціально-економічними системами. -Д. : Наука і освіта, 2005. - 315 с.
2. Чимшит С. И. Управление потенциалом сложных социально-экономических систем. -Д. : Монолит, 2008. - 362 с.
УДК 658.29
УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВАМИ НА ОСНОВІ ПЛАНУВАННЯ
ТА КОНТРОЛІНГУ
О. Б. Ватченко к. е. н., проф.
Дніпропетровська державна фінансова академія
Ключові слова: управління, планування, контролінг, управлінські рішення.
Виробничо-господарська діяльність підприємств в умовах ринку вимагає абсолютно нових і ефективних механізмів управління.
Відомі чотири підходи до управління [2, с. 65]:
1. Підхід з позицій виділення різних шкіл в управлінні містить у собі фактично чотири різні підходи. Управління розглядається з чотирьох точок зору. Кожен підхід формувала окрема наукова школа: школа наукового управління, адміністративна школа, школа психології і людських відносин і школа науки управління, або кількісних методів. Кожна з цих шкіл шукала шляхи найбільш ефективного досягнення цілей.
2. Процесний підхід розглядає управління як безперервну серію взаємопов'язаних управлінських функцій.
3. Системний підхід. Підприємство розглядається як відкрита система, що має вхід і вихід та специфічні стосунки із зовнішнім середовищем. Інформація, матеріальні і номінальні блага, тобто об’єкти, з якими здійснюють дії, є елементи входу і виходу. Якщо вихід одного елемента є входом іншого елемента, то між ними утворюються інформаційні, матеріальні, а також грошові потоки. Ці потоки проходять через підприємство і зв'язують його із зовнішнім середовищем [6, с. 11]. Підприємство розглядається як сукупність взаємозалежних елементів, які орієнтовані на досягнення різних цілей в умовах зовнішнього середовища, що змінюється.
4. Ситуаційний підхід концентрується на тому, що придатність різних методів управління визначається ситуацією. Самим ефективним методом у конкретній ситуації є метод, який понад усе відповідає цій ситуації.
Управління розглядається як процес, спрямований на те, щоб сформулювати і реалізувати цілі підприємства в умовах дії зовнішньої середи. Процес управління складається з чотирьох взаємопов'язаних функцій: планування, організації, мотивації і контролю.
Основною функцією управління підприємством є планування, спрямоване на поліпшення виробничо-господарської діяльності підприємства за допомогою:
- формування цілей і координації усіх подій на підприємстві;
- розробки і реалізації заходів підвищення продуктивності праці і зниження собівартості;
- зниження рівня виявлених ризиків;
- забезпечення гнучкості і пристосування до змін.
Сутність планування як функції управління підприємством полягає в обґрунтуванні цілей і шляхів їх досягнення на основі виявлення комплексу завдань і робіт, а також визначення
31
Вісник ПДАБА
ефективних методів, способів і ресурсів усіх видів, необхідних для виконання цих завдань та встановлення їх взаємозв’язку.
Керівництво підприємства використовує функцію планування і з декількох альтернативних варіантів знаходить відповідь на три основні питання в діяльності підприємства [2, с. 65]:
1. Де суб'єкт господарювання розташований нині? Для цього необхідно оцінити сильні і слабкі сторони підприємства в таких важливих галузях, як ресурси (матеріальні, трудові і фінансові), маркетинг, виробництво, наукові дослідження і розробки і т. д.
2. Куди ми хочемо рухатися? Оцінюючи можливості підприємства з урахуванням ризиків, які формує зовнішнє середовище, керівники визначають, якими мають бути цілі підприємства і що може йому перешкодити досягти цих цілей. Ризикових ситуацій безліч, їх можуть створити конкуренти, клієнти, закони, політична нестабільність у суспільстві, економічні умови, технологія, постачання, соціальні і культурні зміни.
3. Як керівництво підприємства збирається зробити це? Керівники повинні вирішити як у загальних рисах, так і конкретно, що повинні робити члени трудового колективу, аби досягти цілей, поставлених перед ними.
У зв'язку з тим, що існує постійна невизначеність майбутнього, не завжди плани збігаються з реальністю, тому планування здійснюється безперервно. Воно є основною ланкою та організаційним початком усього процесу реалізації цілей підприємства. Керівництво постійно приймає рішення як на стадії стратегічного планування, так і на стадії оперативного планування.
У ринкових умовах стратегічне планування спрямоване на планування зростання з урахуванням інноваційного розвитку підприємства. Саме інноваційна компонента дозволяє виробити конкурентоздатну продукцію, максимізувати капітал, сформувати необхідний рівень ліквідності, мінімізувати собівартість, максимізувати прибуток, досягнути продуктово-ринкових і соціальних цілей.
Оперативне планування повинне бути по можливості синхронним щодо планування програм і заходів.
Для досягнення мети в точно запланований термін удаються до функції управління -контролю.
Ринок припускає, що для забезпечення життєдіяльності підприємств необхідною умовою є здатність до перетворень. Тому зараз акцент в управлінні переміщається із завдань контрольного характеру на завдання аналізу, оцінки діяльності, розробки стратегії розвитку його реалізації, моделювання господарської діяльності, маркетингу [3, с. 13].
З'явилася принципово нова концепція інформації і управління - система контролінгу. Контролінг - це один із нових напрямів інформаційно-економічного розвитку підприємства, він поєднує такі різні елементи як установлення цілей, планування, облік, контроль, аналіз, управління інформаційними потоками і вироблення рекомендацій для прийняття управлінських рішень.
Значний внесок у розвиток теоретичних та практичних питань контролінгу здійснили західні вчені-економісти І. Ансофф, Ю. Вебер, А. Дайле, Е. Майєр, М. Мескон, Д. Хан, У. Шеффер та ін. Теоретичні здобутки вітчизняних учених стали надбанням із перекладених праць щодо контролінгу провідних західних учених. Контролінг в економіці підприємств досліджували такі вітчизняні вчені як: О. Амоша, С. Аптекарь, І. Балабанов, О. Благодатний, Н. Гладких, С. Данілочкін, Н. Данілочкіна, Ю. Макогон, М. Пушкар, В. Савчук, Г. Семенов, В. О. Терещенко, М. Чумаченко та ін. Однак в умовах сучасних інтеграційних процесів ця проблема залишається не досить вивченою.
Слово «контролінг» походить від англійського «control» - контролювати, управляти. Так, ще у XV ст. при дворі англійського короля існувала посада під назвою «контролер», завданням якого були документальний супровід і контроль грошових і товарних потоків. Проте ці ідеї були реалізовані в управлінні виробництвом пізніше, коли промислове виробництво зросло і ускладнилось настільки, що вимагало нових методів планування та контролю.
Підвищення вимог та ускладнення завдань обліку призвело до того, що специфічні завдання казначея (фінансового директора) та секретаря (асистента правління) були передані в організаційно оформлену службу контролінгу [7, с. 109].
Контролінг як система підтримки управлінських рішень був уперше запроваджений на підприємствах у США наприкінці XIX - на початку XX століття для поліпшення методів виробничого обліку і удосконалення методів фінансового контролю.
32
№ 4 квітень 2011
У Європі контролінг активно почав упроваджуватися починаючи з 70-х років ХХ ст. Сьогодні служби контролінгу функціонують практично на всіх великих та на більшості середніх підприємств.
Починаючи з першої половини 1990-х років ідеї контролінгу успішно впроваджуються на підприємствах колишньої НДР, Польщі, Чехії. В Україну цей термін прийшов із Німеччини.
Виходячи з цілей підприємства (місія бізнесу; стратегічні цілі; тактичні цілі; конкретні завдання для реалізації), система контролінгу вирішує стратегічні та тактичні завдання. А тому і контролінг, як цілісна система (певний механізм), складається з двох важливих частин: стратегічного та оперативного контролінгу.
Оперативний контролінг визначає, наскільки управлінські рішення, що приймаються відносно формування цілей, ресурсів і процесів на підприємстві, будуть впливати на результативність, ефективність і продуктивність робіт. До сфери завдань контролінгу входить оптимізація внутрішніх можливостей підприємства, вибір елементів інструментарію і розробка методик їх реалізації для виконання поставленої мети.
На практиці існує тісний взаємозв’язок оперативного та стратегічного контролінгу (табл. 1) [5].
Таблиця 1
Взаємозв'язок страт егічного й операт ивного контролінгу
Рівні Ознаки Стратегічний контролінг Оперативний контролінг
Орієнтація бізнесу Зовнішнє середовище і підприємство: адаптація Підприємство: економічність виробничих процесів; економічна ефективність
Етапи планування Стратегічне планування. Сильні/слабкі сторони Оперативне планування, складання кошторису і бюджету, управління показниками
Розмірність Сильні/слабкі сторони; шанси/ ризик Виручка / витрати. Продуктивність / витрати
Масштаби цілі Забезпечення існування, потенціал успіху Ліквідність Економічність Грошовий потік Прибуток Рентабельність Економічна ефективність
Кожен із цих видів має свої цілі, а також методи, засоби та інструменти для їх досягнення.
Використання, в рамках оперативного планування, системи контролінгу дозволяє сформувати оптимальну (або, принаймні, таку, що забезпечує досягнення очікуваного результату) продуктову програму і створити комплекс відповідних функціональних і проектних заходів.
Роль управління в системі контролінгу полягає в координації елементів, які входять у цю систему, забезпеченні планування, обліку й аналізу економічних показників господарської діяльності та прийняття рішень на основі отриманої інформації про тенденції розвитку фірми [4, с. 314].
Для того, щоб володіти контролінгом, потрібен широкий кругозір і здатність мислити аналітично, окрім того, потрібні знання з широкого спектра питань, пов’язаних із економікою, управлінням, кібернетикою. Слід мати на увазі, що не існує готових рішень для усіх проблем, з якими може зіткнутись підприємство. Реальні економічні проблеми завжди нестандартні й заплутані, а часу й вихідної інформації для їх розв’язання зазвичай недостатньо. Тому варто сміливіше комбінувати різноманітні підходи, застосовувати весь накопичений багаж знань для пошуку творчих рішень в умовах невизначеності й неповної інформації.
33
Вісник ПДАБА
Механізм стратегічного контролінгу (рис.) на підприємстві визначається задекларованою генеральною метою залежно від стану, в якому перебуває підприємство - діюче чи те, що тільки створюється. До функцій стратегічного контролінгу входить підготовка стратегічних рішень. Найважливішим інтеграційним і координаційним контролінговим інструментом вирішення зазначених питань є система стратегічного планування і контролю з інтегрованими розрахунками, орієнтованими на задані цілі розвитку підприємства [ID-
Серед фахівців, які займаються контролінгом, відсутня єдина думка щодо функцій контролінгу (табл. 2).
Рис. 1. Механізм реалізації стратегічного контролінгу на підприємстві
Функції контролінгу
Таблиця 2
Функції Петренко С. Н. Штрайт Б., Петрик Е. Івашкевич В. Б.
Планування + + -
Контрольна - + +
Обліково-контрольна + - -
Регулювання - + -
Інформаційна + + +
Управління - - +
Аналітична + - -
34
№ 4 квітень 2011
Згідно з наведеними функціями можемо сказати, що контролінг прямо не бере участі в процесі управління, але допомагає керівництву у прийнятті ефективних управлінських рішень. Тобто контролінг - це інформаційно-аналітична підсистема, яка обслуговує процес прийняття управлінських рішень.
Як зазначає професор М. С. Пушкар, «контролінг - це система перевірки того, наскільки успішно підприємство просувається до своєї мети» [4, c. 305].
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Добровольська О. В. Контролінг як засіб створення довгострокових конкурентних переваг на підприємстві [Електронний ресурс].
2. Мескон М. Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента / Пер. с англ. - М. : Дело, 1992. - 702 с.
3. Петренко С. Н. Контроллинг: Учебное пособие. - К. : Ника-Центр. Эльга, 2004. - 328 с.
4. Пушкар М. С. Тенденції та закономірності розвитку бухгалтерського обліку в Україні (теоретико-методологічні аспекти): Моногр. - Тернопіль : Економічна думка, 1999. - 422 с.
5. Смирнов С. А. Контроллинг [Текст]: учебно-практическое пособие / С. А. Смирнов -М. : ООО «Алана», 2002. - 264 с.
6. Тян Р. Б., Ткаченко В. А. Планирование и контроль деятельности предприятия: Учебник. - Днепропетровск : Наука и образование, 2003. - 300 с.
7. Хан Д. Планирование и контроль: концепция контроллинга: Пер. с нем. / Под ред. и с предисл. А. А. Турчака, Л. Г. Головача, М. Л. Лукашевича. - М. : Финансы и статистика, 1997. - 800 с.
УДК 330.022
ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ ПРОЕКТНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ
В. Л. Конащук к. е. н., доц.
Запорізька державна інженерна академія
Ключові слова: проект, процес інституціоналізації, вартість проекту, підрядний ресурс, термін реалізації проекту, ставка дисконту.
Актуальність проблеми. Сучасний етап розвитку економічної науки відзначається динамічністю і адаптивністю до проявів глобалізації, проте є, по суті, продуктом копіткого багатовікового дослідження фундаментальних економічних категорій - ринку та фірми як форм організації економічної діяльності. Завдяки своїй ефективності вони витіснили в процесі еволюції світового господарства доринкові примітивні форми організації виробництва. Сотні вчених озвучили найрізноманітніші аспекти цих категорій, подали формулювання їх сутності, проаналізували функціональні зв’язки тощо. Дослідження ринку відбувалось паралельно з процесом його інституціалізації. Природу ринкової взаємодії вивчали класики - від фізіократів і А. Сміта, Д. Рікардо і Ж. Б. Сея до Дж. Ст. Мілля. Естафету перехопили маржиналісти і, звичайно, А. Маршал. Саме він, власне, і заклав основи сучасного аналізу ринкового механізму [11]. Неокласичний період також відзначається активністю й у дослідженні фірми, наразі в рамках неокласики й сформувалася теорія фірми в маржинальному варіанті. Ф. Махлуп [7] та інші продовжили її розвиток ушир, урахувавши сучасні тенденції, що викликали нову хвилю еволюції фірми в ХХ столітті. Р. Коуз на основі принципово нового методологічного підходу логічно завершив аналіз процесів інституціалізації ринку і фірми [6].
Натомість виникають нові, ефективні в сучасних умовах, форми організації виробництва. Зокрема, в останній чверті ХХ ст. все більше розповсюджується проектна організація діяльності, що поєднала досягнення в управлінні й організації виробництва та відчутно вплинула на ефективність діяльності в різних сферах і галузях. У 1980 - 1990-х роках формуються наукові школи в сфері управління проектами, але перевага в їхніх дослідженнях надається в основному організаційним та безпосередньо управлінським аспектам, а економічні якщо і розглядаються, то, як правило, або в прикладному контексті, або з метою теоретичного обґрунтування окремих складових процесу реалізації проекту [2; 8; 10].
35
