CC BY
86
розробити И сценарiй, «ввести» учасник1в вправи у роль, допомогти зрозумии пiзнавальну сутшсть И змюту.
Видiлимо основнi переваги моделюючих вправ, як1 завдяки активнш формi навчання: сприяють кращому розумшню та запам'ятовуванню змiсту навчального матерiалу; активiзують перебiг розумових процесiв та сприяють прийняттю рацiональних рiшень; забезпечують можливiсть використання економiчних понять у практищ повсякденного життя; урiзноманiтнюють шструментарш педагогiчного впливу на органiзацiю начального процесу.
Проте, як i будь-який iнший чинник оргашзаци навчально! дiяльностi, моделюючi вправи мають i сво! недолiки. Один i3 них - це спрощення реальних процесiв. З одного боку, моделююча вправа повинна бути достатньо простою, щоб можна було реалiзувати li пiд час уроку, а з шшого - достатньо реалютичною, щоб якнайповнiше ввдобразити реальну дiйснiсть.
До недолiкiв використання даного засобу навчання слвд ввднести i пiдвищенi ризики неефективного використання навчального часу. Проте перспективною тут видаеться можливють:
- полегшити процес засвоення навчального матерiалу та забезпечити тривале його зберiгання у пам'яп, оск1льки знання стають частиною активного, конкретного досввду;
- пiдвищити рiвень мотивацп навчання;
- допомогти школярам утверджувати себе як особистiсть, що здатна самостшно робити вибiр, ухвалювати його та приймати рiшення.
Балансування мiж ризиками практично! реалiзацil зазначено! педагопчно! технологи та традицiйними тдходами в оргашзаци навчального процесу е творчою прерогативою учителя, проявом його фаховосп та педагопчно! майстерностi.
Запропоноват нами дидактичнi засоби формування економiчних понять в учнш основно! школи на уроках трудового навчання не вичерпують усiх можливостей освiтнього впливу на вихованщв. Адже, ми глибоко переконаш, що будь-який iз предмепв може виступати в ролi засобу навчання тод^ коли закладена у ньому культура набуде концентрованого, педагопчно вмотивованого й аргументованого вигляду.
Л1ТЕРАТУРА
1. Вишневський О.1. Теоретичнi основи педагопки: [курс лекцiй] / Вишневський О.1., Кобрiй О.М.,
Чепiль М.М.; [за ред. О. Вишневського]. - Дрогобич: Вiдродження, 2001. - 268 с.
2. Дичювська 1.М. 1нновацшш педагогiчнi технологи: Навчальний посiбник / Дичювська 1.М. - К.:
Академвидав, 2004. - 352 с.
3. Краевский В.В. Основы обучения. Дидактика и методика: учеб. пособие для студ. высш. учеб.
заведений / В.В.Краевский, А.В.Хуторской. - М.: Издательский центр «Академия», 2007. - 352 с.
4. Оконь В. Введение в общую дидактику / В. Оконь; [пер. с польск. Е.Л. Мойтлиса, В.С. Аранского].
- М.: Высш. шк., 1990. - 382 с.
5. Садюна В.1. Асощативш схеми. Вкт з дистанцшно! освгги / В.1.Садюна// Педагопчна майстерня.
- 2011. - №1(1). - С.41.
6. Фшософський словник / За ред. В.1. Шинкарука. - 2-е вид. i доп. - К.: Голов. ред. УРЕ, 1986. - 800 с. УДК 37.035.3-057.87
Г. М. МЕЛЬНИК
НАВЧАЛЬНО-П1ЗНАВАЛЬНА ДШЛЬШСТЬ УЧН1В В УМОВАХ ПРОЕКТНО-
ТЕХНОЛОГ1ЧНО1 СИСТЕМИ
У cmammi висвтлюються питання стосовно peani3a^i навчально-тзнавально! di^bHocmi учтв на уроках з трудового навчання в умовах проектно-технологiчноi системи.
Ключовi слова: методи стимулювання нaвчaльно-пiзнaвaльноi дiяльностi учтв, проектно-технологiчноi система навчання, уроки трудового навчання.
Г. Н. МЕЛЬНИК
УЧЕБНО-ПОЗНАВАТЕЛЬНАЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ УЧАЩИХСЯ В УСЛОВИЯХ ПРОЕКТНО-ТЕХНОЛОГИЧЕСКОЙ СИСТЕМЫ
В статье рассматриваются вопросы, касающиеся реализации учебно-познавательной деятельности учащихся на уроках трудового обучения в условиях проектно-технологической системы.
Ключевые слова: методы стимулирования учебно-познавательной деятельности учащихся, проектно-технологическая система обучения, уроки трудового обучения.
H. N. MELNYK
EDUCATIONAL AND COGNITIVE ACTIVITY OF PUPILS IN CONDITIONS OF PROJECT-TECHNOLOGY SYSTEM
The questions concerning realization of the educational and cognitive activity of pupils at the lessons of labour in conditions of project-technology system are described in the article.
Keywords: educational cognitive activity, stimulating methods of educationanal and cognitive activity pupils, project-tecnology system teaching, the lessons of labour.
Сучасне суспшьство потребуе Bce6i4HO тдготовлених фахiвцiв, як мають глибок професшш знания, стшш навички та вмшня, готовi творчо нешаблонно мислити, самостшно поповнювати сво1 знання, орiентуватися у професшнш шформаци, обсяг яко1 постшно зростае. Виховання такого фахiвця можливе лише за умови залучення учшв до активно!' роботи на заняттях, розвитку в них прагнення вивчати нове; що надае дiяльностi сввдомого характеру. Навчання як дiяльнiсть проявляеться там, де дiï особистостi керуються сввдомою метою засво1ти певнi знання, навички, вмшня, досввд дiяльностi.
Розкриттю сутi, структури та змiсту навчально-пiзнавальноï дiяльностi учнiв присвячено роботи Ю. Бабанського, Н. Меичинськоï, I. Огородшкова, Д. Пеннера, М. Сказк1на й шших науковцiв. Психологiчнi основи оргашзаци навчального процесу дослiджувалися П. Пальпершим, В. Крутецьким, I. Ланiною, I. Лернером, О. Леонтьевим, В. Онищуком, А.Петровським, Н. Тализiною, П. Щукшою. Узагальненi характеристики навчальноï дiяльностi проаналiзованi у працях М. Барболiна, Б. Коротяева, £. Машбiца, В.Титаренко й шших вчених
Метою статп е розкриття сутностi навчально-шзнавально1' дiяльностi учшв на уроках трудового навчання та висв^лення деяких пiдходiв i особливостей ïï органiзацiï в умовах проектно-технологiчноï системи.
Людська дiяльнiсть мае багато рiзних видiв i форм, генетично вихвдною основою яких, е трудова дiяльнiсть. ïï iсторичний розвиток породив iншi види дiяльностi - ^ову, навчальну, наукову тощо. Всi види дiяльностi, в тому числi навчальна, за вiдмiнностi свого конкретного змюту мають загальну структуру: потреби i мотиви, завдання, дiï, операцiï.
У навчальнш дiяльностi засвоення знань ввдбуваеться в едностi iз засвоенням способiв дiï з ними. Виутрiшнiй процес засвоення знань складаеться з таких ланок: сприймання - осмислення i розумшня - узагальнення - закршлення - застосування на практицi [4].
1снують два типовi варiанти навчально1' дiяльностi учня: навчальна дiяльнiсть ввдбуваеться пiд кер1вництвом учителя або здшснюеться учнем самостiйно. Ми виходимо з штеграцп цих варiантiв, залишаючи керiвну роль вчителя, але надаючи учневi можливосл визначати напрямок свое1' роботи, спектр змютових цiлей, здiйснювати вибiр форм та методiв навчально1' дiяльностi. Цього можна досягнути, використовуючи шформацшно-комушкацшш засоби навчання, як1 стають «посередниками» в навчальному процесi, посилюючи як роль вчителя, так i учня.
Результати навчання виявляться корисними в тзнавальному i дiяльнiсно-перетворюючому планi i служитимуть основою та засобом отримання нових знань i
перетворення дшсносл в тому випадку, якщо вони ввдображатимуть взаемозв'язок фундаментального i прикладного знання.
Ниш навчальна дiяльнiсть як особлива форма учшня виступае як спещальний об'ект органiзацiï (самоорганiзацiï), управлшня (самоуправлiння), контролю (самоконтролю). Вона означае «ввдтворювальну» дiяльнiсть, в результатi якоï вiдтворюються не тiльки накопиченi людством знання та вмiння, але i т якостi, що iсторично виникли i лежать в основi теоретичноï' свiдомостi та мислення - рефлекия, аналiз, уявний експеримент [5].
Мета, змют i способи навчальноï дiяльностi закладенi в навчальну програму, тому навчальний процес, в який включаеться учень, може протшати неоднаково з рiзним прикладенням сил, активностi, самостшносп суб'екта - учня. В одних випадках процес його дiяльностi мае репродуктивний характер, в iнших - пошуковий, ще в iнших - творчий. Саме характер протшання процесу дiяльностi i впливае на кшцевий ïï результат - на характер набування умiнь i навичок.
Використання знань завжди пов'язане з певними труднощами, якi учень повинен долати. Проте без певноï пiдготовки йому це зробити важко. Тому доцшьна поступова пiдготовка учнiв вiд простого защкавлення до активноï' творчоï пiзнавальноï дiяльностi. ïï можна здiйснити в процес iндивiдуального пiдходу до кожного учня та синтезу традицшних i нетрадицшних органiзацiйних форм, методiв, прийомiв навчання й контролю.
Право педагопв на творчий вибiр форм i методiв навчання, зокрема таких, що сприяють шдвищенню активiзацiï навчально-пiзнавальноï' дiяльностi учнiв на уроцi, закрiплено в Закот Украïни «Про освiту» [2].
Як показала практика, метою управлшня процесом засвоення знань у навчанш е внесення певних змiн в навчально-тзнавальну дiяльнiсть учнiв. До функцш учителя входять не тiльки поввдомлення знань учням, а й управлшня процесом 1'х засвоення, тобто створення для цього оптимальних умов, що сприяють формуванню пiзнавальноï самостiйностi та шщативносп.
Навчально-пiзнавальна самостiйнiсть учнiв визначаеться умшням розпiзнати ту чи шшу деталь, об'ект, пiдiбрати для виконання певноï операцiï необхiдний iнструмент, визначити технолопчну послiдовнiсть виготовлення виробу тощо. Шзнавальна iнiцiативнiсть проявляеться у сввдомому потязi до нових знань, набутп трудових умiнь, бажанi виконувати трудовi завдання без примусу вчителя.
Активiзацiя навчально-пiзнавальноï' дiяльностi учнiв здiйснюеться не тшьки внаслiдок упровадження нових форм i методiв активного навчання - таких, як педагопчш й ситуацшш iгри, групова та iндивiдуальна робота вчителя з учнями тощо, а й шляхом удосконалення традицiйних форм i методiв.
Так, Б. Коротяев [3] визначае творчу навчально-пiзнавальну дiяльнiсть як сферу, в якiй фокусуються вс проблеми шкiльноï' практики: ставлення учнiв до навчання, шдвищення якосп знань, розвиток творчого мислення, формування наукового свiтогляду, методiв пiзнання й шзнавальних здiбностей високого рiвня. Дшсно знання та вмiння, набутi учнями в процес самостiйного пошуку, не потребують заучування, вони е власним доробком особистосп.
Засвоюючи знання, людина шчого в них не змiнюе, тодi як предметом змiни в навчальнш дiяльностi е сам суб'ект, який здшснюе цю дiяльнiсть i здобувае новi знання. Результатом його дiяльностi стають новi пiзнавальнi можливосп та практичнi дiï [6]. Навчальна дiяльнiсть спрямована на засвоення знань, алгоритмш розв'язання навчальних задач, оволодшня узагальненими прийомами i способами дш, у процесi чого розвиваеться той, хто навчаеться.
Оргашзащя мислительноï активносп, розумовоï працi е складнiшим завданням i вимагае певноï системи роботи вчителя щодо навчання учшв думати. У процес урокiв з обслуговуючих видiв працi важливо поставити учня в таку ситуацiю, щоб вш не просто виконував трудове завдання за зразком чи готовою вказiвкою вчителя, а намагався вносити найпростiшi змши. Спроба, прагнення вносити змши е початком активiзацiï' навчально-пiзнавальноï дiяльностi.
Спонукання учнiв до висловлювання своеï думки призводить до мислительноï' дiяльностi. Нехай учнi сперечаються, висловлюють свою думку iз найрiзноманiтнiших питань виконання трудового завдання. Треба намагатися, щоб кожен учень прагнув до самоспйносп, вмiв доводити свою точку зору i шддавав сумнiвам способи, технолопю виготовлення, конструкцiю виробу, прийоми роботи, оскшьки iз сумнiвiв, як ведомо, починаеться творчють.
У процес роботи активiзуeться дiяльнiсть y4HiB. З щею метою при викладеннi нового матерiалy необхiдно створювати проблемнi ситуацп, ставити перед учнями проблемнi завдання.
При проведеннi уроков з трудового навчання доцшьним буде використання таких тишв проблемних ситyацiй:
1) конструкторсью, що виникають шд час обговорення готових констрyкцiй, конструювання виробу за зразком, переконструювання, конструювання виробу за власним замислом, за кресленням тощо;
2) технологiчнi, як1 виникають при обговоренш технологiï виготовлення готово! детал^ виготовлення деталi за технологiчною картою або складання технологiчних карт, самостшного складання послiдовностi технологiï виготовлення виробу;
3) експлуатацшт, як виникають при вивченш принципу роботи механiзмy, пристрою, шструменту, правил експлyатацiï приладiв та обладнання.
Як показуе досвiд, на вмшо органiзованих уроках yчнi проявляють значний iнтерес до засвоення ново! iнформацiï, виконують роботу iз задоволенням, швидше засвоюють загальнi прийоми творчоï трyдовоï дiяльностi.
У процесi занять з обслуговуючих видiв працi в учшв виховуються так1 важливi якосп творчо1' особистостi, як спостережливiсть, кштливють, yмiння планувати свою роботу, прагнення вносити змiни в способи виконання трудового завдання. На yроцi бажано створювати для кожного учня ситуацш хоча маленького, але yспiхy, коли дитина радiе вiд того, що бачить результати свое1' працi, коли ш хочеться показати свiй вирiб батькам, друзям. Така органiзацiя роботи сприяе активiзацiï навчально-пiзнавальноï дiяльностi учшв i шдвищуе резyльтативнiсть 1'х досягнень. Практика показуе, що безсистемне використання дидактичних засобiв призводить до зниження активност yчнiв та негативно ведбиваеться на концевому резyльтатi.
У процес навчання метод е серцевиною навчального процесу, сполучною ланкою мiж поставленою метою i шнцевим результатом, тому необхвдно звернули увагу на необхвдшсть правильного використання методiв стимулювання навчально-тзнавально1' дiяльностi yчнiв. Метод слугуе для вчителя ще й збуджуючим засобом залучення yчнiв до yчiння i е головним стимулятором пiзнавальноï дiяльностi yчнiв на yроцi. Набiр методiв навчально-пiзнавальноï дiяльностi досить великий i рiзнобiчний.
Для формування теоретичних знань використовують так методи: розповiдь, беседу, дискyсiю, роботу з книгою, шюстрацш, вiдеометод, лабораторний метод, практичнi методи, шзнавальш iгри, методи програмованого навчання, ситуацшний метод [4].
Для формування практичних yмiнь i навичок використовують метод вправ, лабораторний метод, показ вчителем трудових прийомiв та операцш, навчаючий контроль тощо.
Для активiзацiï пiзнавального iнтересy yчнiв доцiльно використовувати так1 методи: бесiдy, дискyсiю, роботу з книгою, демонстращю, iлюстрацiю, вщеометод, лабораторний метод, практичний метод, шзнавальш ири, методи проблемного навчання та ситуацшш методи [3].
Особливо ефективними е такi методи, як беседа, дискуая, пiзнавальнi iгри, методи проблемного навчання, ситуацшний метод. У робот вчителiв працi вони використовуються найчастше, оскiльки цi методи ефективно сприяють активiзацiï навчально-пiзнавальноï дiяльностi yчнiв на уроках трудового навчання, що впливае на глибину формування знань, трудових умшь та навичок yчнiв.
Методи стимулювання навчально-шзнавально1' дiяльностi - це сукупшсть прийомiв i способiв психолого-педагопчного впливу на yчнiв, що (порiвняно з традицiйними методами навчання) спрямоваш на розвиток у них творчого самост1йного мислення, активiзацiю пiзнавальноï даяльносп, формування творчих навичок та вмж нестандартного розв'язання певних навчальних проблем i вдосконалення навичок спiлкyвання.
Важливу роль у шдвищенш активiзацiï навчально-шзнавально1' дiяльностi yчнiв на уроках з обслуговуючих видiв працi вiдiграе виконання творчих проекпв, оскiльки в будь-якому трудовому завданнi можна ставити рiзноманiтнi завдання: органiзацiйнi (пов'язанi з колективною працею, органiзацiею робочого мюця, трудовим процесом тощо); операцiйнi
(вибiр необхвдно1' операцiï); технологiчнi; розрахунково-креслярськi; конструкторськi, маркетинговi тощо.
Вивчення проблеми показало, що актиызащя навчально-пiзнавальноï дiяльностi учнiв може здшснюватись двома шляхами [4].
Перший - це выявления способiв активiзацiï навчально-пiзнавальноï дiяльностi учнiв на рiзних етапах уроку: при поясненнi нового матерiалу та перевiрцi знань, умшь та навичок тощо. Тут не передбачаеться змша змiсту матерiалу, що вивчаеться, застосування нових нетрадицiйних методiв та прийомiв навчання. Пiдвищения активносп учнiв у процесi навчання досягаеться внаслвдок постановки питань, розв'язання нескладних технiчних задач, самостiйноï роботи з готовими технолопчними, iнструкцiйними картками та ш.
Другий - це активiзацiя навально-пiзнавальноï дiяльностi учнiв внаслiдок удосконалення змiсту навчального матерiалу, використання комплексу методiв, прийомiв i засобiв навчання (систематичне застосування дидактичних, технiчних засобiв, створення проблемних ситуацiй, розробка творчих проекпв, використання комп'ютерного тестування тощо).
Практика показуе, що неабияку роль ввдграе дiяльнiсть вчителя, його ставлення до учнiв, професiйне вмiния. Коли вш iз школярами привiтний, бачить у них сво1'х друзiв-однодумцiв, щиро дiлиться з ними сво1'ми знаннями та вмiннями, тодi й учш не лише люблять такого вчителя, а й прагнуть вмiти все, що вмiе вiн.
Таким чином, для шдвищення активiзацiï пiзнавальноï дiяльностi учнiв на уроках з обслуговуючих видiв працi вчителю необхiдно удосконалювати не тiльки змiст навчального матерiалу, а й способи роботи з учнями, а саме: комплексно використовувати дидактичш, техшчш засоби та методи навчання, включати до структури уроку проблемш ситуацiï, дидактичнi iгри, творчi проекти, використовувати iндивiдуальнi та диференцшоваш завдання пiд час проведення практичних робiт, орiентувати учнiв на самостшну роботу, iнiцiативнiсть, поеднувати традицiйнi форми роботи учшв на урощ з нетрадицшними, розвивати стимули до самоосвии, створювати сприятливу атмосферу навчання, забезпечувати емоцшшсть, що сприяе активiзацiï навчально-тзнавально1' дiяльностi учнiв [4].
Використання методiв активiзацiï сприяе впровадженню в дидактичний процес технологiï особистiсно орiентованого навчання. Шд час проведення уроку вчитель повинен з повагою ставитися до будь-якого висловлювання учня з обговорювано1' теми. В таких умовах учш прагнутимуть бути «почутими», без вагань висловлюватимуть сво1' думки, пропонуватимуть, не боячись помилитися, сво1' варiанти для обговорення.
Основними факторами, якi сприяють творчому ставленню учнiв до дидактичного процесу i його результатiв, е: професшний iнтерес; нестандартний характер навчально-шзнавально1' дiяльностi; змагальнiсть; iгровий характер занять; емощйшсть; проблемнiсть [4].
Зупинимося на окремих методах стимулювання навчально-пiзнавальноï дальности
1. Метод навчально1' дискусiï (ввд лат. discussio - розгляд, до^дження) - суперечка, обговорення будь-якого питання навчального матерiалу. Базуеться цей метод на обмш думками мiж учнями, вчителями i учнями, вчить самостшно мислити, розвивае вмiння практичного аналiзу i ретельно1' аргументацiï висунутих положень, поваги до думки шших. Навчальна дискуся використовуеться шд час спшьного розв'язання проблеми класом або групою учнiв, ïï мета - обговорення наукових положень, даних, що потребуються безпосередньоï пiдготовки учнiв за джерелами ширшими, нiж матерiал пiдручника.
Шд час дискуси учнi взаемно збагачуються навчальною iнформацiею. Однi з них усввдомлюють, що ще не все знають, i це спонукае ix до заповнення «прогалин», iншi -ввдчувають задоволення вiд того, що знають бшьше за iншиx, i прагнуть утриматися на такому рiвнi [6]. Дискусiя покликана не лише дати учням новi знання, а й створити емоцшно насичену атмосферу, яка б сприяла глибокому проникненню хх в iстину, отриманню ввд цього позитивних емоцiй. Цей метод тшьки тодi дае бажаний результат, коли навчальний процес ввдбуваеться в атмосферi доброзичливостi, поваги до думки товариша, що дае змогу кожному висловлюватися, не боячись осуду, скептицизму тощо.
2. Метод створення (забезпечення) усшху у навчаннi передбачае допомогу вчителя вiдстаючому учневi, розвиток у нього штересу до знань, прагнення закрiпити успix. Без
ввдчуття yспiхy в yчнiв пропадае iнтерес до школи i навчальних занять, до учасп в рiзноманiтних видах дiяльностi.
3. Метод шзнавальних iгор - спецiально створена захоплююча розважальна дiяльнiсть, яка мае неабиякий вплив на засвоення учнями знань, набуття yмiнь i навичок. Пра в навчальному процесi забезпечуе емоцшну обстановку вiдтворювання знань, полегшуе засвоення навчального матерiалy, створюе сприятливий для засвоення настрш, заохочуе до навчальжд роботи, знiмае втому, перевантаження. За допомогою гри на уроках моделюють життевi ситyацiï, що викликають штерес до навчальних предмета [4]. Шзнавальш (дидактичт) цри - це спещально створенi ситyацiï, як1 моделюють реальтсть, з яко1' учням пропонуеться знайти виид. Шзнавальний штерес виникае завдяки грi, в як1й учень виступае активним учасником.
4. Метод створення ситyацiï iнтересy в процесi викладання навчального матерiалy - це використання щкавих пригод, гумористичних уривк1в, тощо якими легко привернути увагу учшв. Особливе враження справляють на учшв цiкавi випадковостi, несподiванки з життя й дослвдницько1' дiяльностi вчених [3].
5. Метод створення ситуацп новизни навчального матерiалy передбачае, що в процес викладання вчитель прагне на кожному урощ окреслити новi знання, якими збагатилися yчнi, створюе таку морально-психолопчну атмосферу, в як1й вони отримують моральне задоволення вiд того, що штелектуально зробили хоча б на «йоту». Коли учень вiдчyе, що збагачуе свiй багаж знань, свш словниковий запас, свою особиспсть, вiн цiнyватиме кожну годину перебування в школi, намагатиметься ефективнiше працювати над собою .
6. Метод опори на життевий досввд учшв полягае у використанш вчителем у навчальному процеа життевого досвiдy учшв (факпв, явищ, як1 вони спостер^али в життi, навколишньому середовищi або в яких самi брали участь) як опори при вивченш нового матерiалy. Це викликае в учшв штерес, бажання пiзнати сyтнiсть спостережуваних явищ .
«Вiдкриття» на урощ наукових основ протшання процес1в, як yчнi спостерiгали в житп чи самi брали в них участь, викликае штерес до теоретичних знань, формуе бажання пiзнати суть спостережуваних факпв, явищ, що оточують ix у життi. Тому, готуючись до уроку, вчитель повинен визначити, що в новому навчальному матерiалi може бути вщоме учням, на що можна буде спертися.
Сучасна дидактика вимагае ввд суб'екпв учшня не тiльки зрозyмiти, запам'ятати й ввдтворити отриманi знання, а й, що найголовшше, вмiти ними оперувати, ефективно застосовувати в професiйнiй дiяльностi й творчо розвивати. Досягненню ще].' мети сприяють методи активiзацiï навчально-пiзнавальноï дiяльностi, спрямованi на розвиток в учшв творчого мислення i здатносп квалiфiковано вирiшyвати професiйнi завдання. Використання цих методiв забезпечуе тiсний зв'язок теорп з практикою, розвиток нестандартного стилю мислення, рефлексивноï сфери мислення (самосввдомосп й саморегуляцп розyмовоï д1яльносп), створення атмосфери спiвробiтництва, розвиток навичок спшкування.
Л1ТЕРАТУРА
1. Бабанский Ю. К. Методы обучения в современной общеобразовательной школе: учеб. пособие для
студ. пед. учеб. заведений / Ю. К Бабанский. - М.: Просвещение, 1985. - 208 с.
2. Закон «Про освгту» // Освгта. - 1991. - 25 червня.
3. Коротяев Б. I. Методи навчально-пiзнавальноï дiяльностi учшв: навч. поибник для студ. пед. навч.
закладiв / Б. I. Коротяев .- К.: Рад. школа, 1989. - 175 с.
4. Степанов О. М. Основи психологи i педагопки: навч. поЫбник / О. М.Степанов, М. М. Фщула. -
К.: Академвидав, 2003. - 504 с.
5. Сушенцева Л. Шдвищення активiзацiï тзнавальжй дiяльностi учшв на уроках трудового навчання
/ Л. Сушенцева, О. Сушенцев // Рвдна школа. - 2000. - № 9. - С. 70-72.
6. Титаренко В. П. Методика викладання декоративно-прикладное творчосл: монографiя /
В. П. Титаренко. - Полтава, 2004.- 249 с.
