CC BY
57вести в напрямку вивчення інших проблем представлення інформації в сучасному підручнику.
Література
1. Базыма Б. А. Цвет и психика: Моногр. / Б. А. Базыма. - Х.: ХДАК, 2001. - 172 с.: ил.
2. Буга П.Г Вузовский учебник / П.Г Буга. - М.: Книга, 1987.
- 1б0 с.
3. Василенко Г.А. Электронная книга (pro и contra): взгляд из Интернета / ГА. Василенко, РС. Гиляревский // НТИ. Сер. 1. - 2001. - № 4. - С. 14-23.
4. Гречихин А. А. Вузовская учебная книга: Типология, стандартизация, компьютеризация: Учеб.-метод. пособие / А.А. Гречихин, Ю.Г Древс. - М.: Логос: Моск. гос. ун-т печати, 2000. - 2ЗЗ с.
З. Карпенко О.О. Трансформація підручника в соціально-культурному розвитку суспільства / О.О. Карпенко // Педагогіка, психологія та мед.-біол. пробл. фізичного виховання і спорту. - 2002. - № 21. - С. З0-З8
6. Карпенко О.О. Структурно-функціональні особливості сучасного підручника / О.О. Карпенко // Вісн. Харк. держ. акад. культури: Зб. наук. пр. - Х., 200б. - Вип. 17. - С.173-182.
7. Кремінь В.Г. Філософія освіти XXI століття / В.Г. Кремінь // Урядовий кур’єр. - 2003. - б лютого (№ 23). - С. 7-8.
8. Методичні рекомендації щодо структури, змісту та обсягів підручників і навчальних посібників для вищих навчальних закладів // Вища освіта: Інформ. вісн. - 2001. - № 4. -С. 48-З1.
9. Остапова І. Електронна книга і традиційна книжкова культура / І. Остапова // Бібл. вісн. - 2003. - № З. - С. 38-44.
10. Покиданов ГО. Сучасний підручник: яким він має бути / ГО Покиданов // Шк. б-ка. - 2003. - № 3-4. - С. З-б.
11. Скидан С.А. Эргономические основы учебного процесса в высшей школе: Моногр. / С.А. Скидан. - К.: Ред. «Бюл. ВАК України». - 1998. - 222 с.
12. Тыщенко О.Б. Новое средство компьютерного обучения
- электронный учебник / О.Б. Тыщенко // Компьютеры в учеб. процессе. - 1999. - № 10. - С. 89-92.
Надійшла до редакції 2З.01.2007р.
ЦІЛЬОВА ОРІЄНТАЦІЯ НА ЦІННІСНИЙ ПРІОРИТЕТ ЗДОРОВ’Я У НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ СТУДЕНТІВ
Карпюк І. Ю.
Національний технічний університет України “КПІ”
Анотація. У роботі проводиться теоретико-методологі-чний аналіз дидактичної системи навчального процесу у вузі орієнтованого на ціннісний пріоритет здоров’я студентів як системоутворюючої основи їх фізичного виховання. Під орієнтованою на здоров’я дидактичною системою фізичного виховання слід розуміти науково обґрунтовану і педагогічно обумовлену цілісність, яка визначає мету, завдання, способи і результати діяльності викладача, спрямовані на оздоровлення студентів. Ключові слова: здоров’я, студент, фізичне виховання, дидактика.
Аннотация. Карпюк И. Ю. Целевая ориентация на ценностный приоритет здоровья в учебном процессе физического воспитания студентов. В работе представлен теоретико-методологический анализ дидактической системы учебного процесса в вузе ориентированного на ценностный приоритет здоровья студентов, как системообразующей основы их физического воспитания. Под ориентированной на здоровье дидактической системой физического воспитания следует понимать научно обоснованную и педагогически обусловленную целост-
ность, которая определяет цель, задачи, способы и результаты деятельности преподавателя, направленные на оздоровление студентов.
Ключевые слова: здоровье, студент, физическое воспитание, дидактика.
Annotation Karpyuk I.Y. Target orientation on the value priority of the health in the educational process of student’s physical training. In the work is proposed methodology-theoretical analysis of the educational process didactic system in the institute of higher education which is oriented on the student’s health value priority as a system-forming of their physical training. It is necessary to understand as didactic system of physical training focused on health scientifically proved and pedagogical caused integrity. It defines the purpose, problems, ways and results of activity of the teacher. They are directed on improvement of students.
Key words: health, student, physical training, didactics.
Вступ.
Потреба у здоров’ї є базовою потребою кожного живого організму, і людини зокрема, без задоволення якої неможлива самоактуалізація особистості: хворі люди не в змозі думати і діяти не відволікаючись на свій стан здоров’я і пов’язані з ним проблеми [1].
Україна активно впроваджує світову практику зміцнення і збереження здоров’я через освіту. Відповідно до основних положень закону України “Про вищу освіту” головним завданням вищої школи є розвиток інтелекту, формування моральних почуттів, виховання культури молодих людей і піклування про їх здоров’я [2]. Проблема здоров’я молоді, що навчається, стає пріоритетним напрямом розвитку освітянської системи.
Система вузівської освіти в Україні орієнтована на інтелектуалізацію та інтенсифікацію навчального процесу, сприяла стійкій тенденції погіршання стану здоров’я студентів. Інформаційна перевантаженість, психоемоційна напруженість навчального процесу, його нераціональна, з гігієнічної точки зору, організація, недостатня увага до індивідуальних можливостей студентів призводить до витрати студентами здоров’я. Фізичне виховання у вищому навчальному закладі - один із небагатьох осо-бистісно-орієнтованих предметів, на відміну від професійно-орієнтованих інших. Особливість цієї дисципліни полягає в об’єднанні дихотомії психічного та фізичного, хоча об’єктивно вона спрямована на біологічну сферу людини. Звідси специфіка завдань даної дисципліни, серед яких - збереження і зміцнення здоров’я студентів та розвиток функціональних можливостей організму [3]. Вирішення завдань зміцнення здоров’я у вищих навчальних закладах важливе тому, що у вузі впроваджена обов’язкова для всіх студентів державна програма фізичного виховання; саме під час навчання закладається фундаментальна база здоров’я на багато років вперед.
Здоров’я людини це не просто відсутність хвороб, а й високий рівень адаптаційних можливостей, стан психологічного комфорту, гармонійні стосунки з оточуючими, духовна досконалість. У сучасному розумінні уявлення про здоровий спосіб життя
відходить від вузького розуміння феномена здоров’я лише як соматичного стану. Розповсюдження набуває уявлення про здоров’я як психосоматичного феномена, пов’язаного з рівнем саморегуляції людини, способами її виходу з психотравмуючих ситуацій. Відповідно до визначення Всесвітньої організації здоров’я це - стан фізичного та соціального благополуччя [4]. Саме здоров’я визначає можливість людини жити повноцінним життям сьогодні, впевненість у майбутньому, тому що саме здоров’я лежить в основі тривалості життя і народження повноцінних здорових дітей.
Останнім часом особлива увага приділяється питанням модернізації фізкультурної освіти у вузі, пошуку нових ідей, підходів до змістовної сторони навчально-виховного процесу. Разом з тим у педагогіці, теорії і практиці фізичної культури залишається невирішеною проблема обґрунтування дидактичної системи фізичної культури, орієнтованої на ціннісний пріоритет здоров’я.
Дослідження виконано відповідно до плану наукових досліджень Національного технічного університету України “КПІ”.
Формулювання цілей роботи.
Мета дослідження. Теоретичне обґрунтування орієнтованої на ціннісний пріоритет здоров’ я дидактичної системи фізичного виховання студентів.
Результати дослідження.
Аналіз літератури дозволив виявити кілька тенденцій, кожна з яких по-своєму входить у протиріччя з ідеєю взаємозв’язку системи занять фізичними вправами з найбільш загальними соціально значущими завданнями навчально-виховного процесу. Першою з таких тенденцій є вивчення фізичного виховання поза зв’язком із завданнями підготовки спеціаліста, тобто з точки зору тільки абстрактно поданої ефективності цього процесу як системи розвитку й удосконалення рухових якостей, реактивності організму, його функціональних можливостей тощо [3, 5, 6]. При цьому недооцінюються великі потенційні можливості фізичної культури в формуванні духовно-ціннісної сторони особистості (розвитку її моральних, інтелектуальних, психічних, естетичних, комунікативних й інших можливостей), тобто соціокультурного компонента, значимість якого, на жаль, тільки декларується. Внаслідок цього формується одномірна особистість, яка не здатна до повного розкриття свого фізичного і духовного потенціалу, а фізична культура виводиться із соціокультурного простору
Інша тенденція полягає в професійно-прикладній спрямованості фізичного виховання. Беззаперечна у своїй основі ідея пов’язування завдань, фізичного виховання із запитами майбутньої діяльності спеціаліста без урахування загальних завдань навчально-виховного процесу і, перш за все, формування здорової, всебічно розвинутої особистості на практиці нерідко зводиться до підготовки молодого спеціаліста до виробничої праці як до головного та навіть єдиного завдання.
Визнаючи незадовільним стан фізичного виховання студентів і необхідність заходів щодо удосконалення і, навіть, кардинальної перебудови системи занять фізичними вправами у вищих навчальних закладах [7], оцінюючи суттєві упущення в стані здоров’я студентів і низьку оздоровчу ефективність процесу фізичного виховання, яка знаходиться в протиріччі з потенційними можливостями занять фізичними вправами [8], автори пропонують рішення, в яких студенти розглядаються відокремлено від навчально-виховного процесу [9].
Чисто “рухова” спрямованість занять фізичними вправами, яка не передбачає мобілізації психоемоційних факторів, особистої зацікавленості студента, стає перепоною у вирішенні оздоровчих і виховних завдань фізичного виховання [10].
Такий підхід до проблем є не тільки неефективним, але стає принципово неспроможним. Які б не були досконалі методи фізичного виховання і спортивного тренування, запозичені з теорії, методики і практики цих дисциплін, використання їх в системі навчання і виховання студентів потребує не механічного поєднання різнорідних компонентів, а зв’язування їх в єдине ціле [11].
На наш погляд вирішення питання можливе на основі реалізації на практиці принципу ціннісного пріоритету здоров ’я, який передбачає цільову орієнтацію педагога на здоров’я як на базисну цінність і основний результат діяльності; спрямованість змісту й організації освітнього процесу на формування у студентів потреби у веденні здорового способу життя.
Наслідування принципу ціннісного пріоритету здоров’я дає можливість педагогу вирішувати триєдине завдання формування, зміцнення і збереження здоров’я студентів.
Перше завдання - формування здоров’я (культури здоров’я), тобто створення уявлень, суб -’ єктивних ставлень, оволодіння засобами, методами, необхідними для збереження, з необхідності відновлення і зміцнення студентами власного здоров’я - вирішується через зміст навчального матеріалу, який розкриває сутність основних компонентів здоров’я і здорового способу життя, через організацію взаємодії учасників педагогічного процесу, у ході якого визначаються цінності, ідеали здоров’я і способи його досягнення.
Друге завдання - зміцнення і відновлення здоров’я студентів у вузі. Вирішення цього завдання в навчальному процесі передбачає застосування засобів і способів, спрямованих на покращання адаптації студентів до стресогенних факторів процесу навчання. Значний потенціал зміцнення здоров’я закладений в раціональній організації навчального процесу, у послідовному і дозованому збільшення фізичного навантаження залежно від індивідуальних особливостей кожного студента.
Для вирішення третього завдання - збереження здоров’я студентів - діяльність викладача повинна бути спрямована на підтримання внутрішнь-
ого середовища організму, фізичної працездатності студентів на заняттях, дотримання при організації навчання гігієнічних норм і вимог до спортивного обладнання, повітряно-теплового режиму, освітлення, санітарного стану приміщень, використання засобів навчання, урахування індивідуально-типологічних особливостей студентів.
Таким чином, принцип ціннісного пріоритету здоров’ я, який узгоджується з принципами і підходами сучасної дидактики [12, 13], якісно змінює зміст сучасної дидактичної концепції викладача фізичного виховання. Реалізація цього принципу дозволяє забезпечити відповідність змісту і обсягу навчального матеріалу, методів і форм навчально-пізнавальної діяльності індивідуальним, статевим, віковим особливостям студентів, зберігає їх розумову і фізичну працездатність, сприяє фізичному, психічному і моральному здоров’ю [14].
Цільовий (системоутворюючий) компонент даної концепції включає світогляд педагога, цільові характеристики освітніх технологій формування здоров’я, які він використовує в практичній діяльності.
У відповідності до цільового компонента вибудовуються інші компоненти орієнтованої на здоров’я дидактичної системи: змістовний (сукупність психолого-педагогічних, навчально-предметних, гігієнічних, фізіологічних знань і педагогічних умінь); операціональний (система методів, прийомів, технологій, якими володіє педагог) і результативний.
Якісну характеристику дидактичної концепції викладача як суттєвої умови системного саморозвитку розкриває її функціональний аспект, який визначається взаємодією певних функцій.
Аксіологічна функція виконує роль ціннісних координат в структурі дидактичної системи і відображає базову позицію викладача, основою якої є його методологічна культура. Спрямованість цільових установок педагога на цінність у вивченні і зміцненні здоров’я студентів визначається позиціями сучасного наукового знання про людину, що розглядає молоду людину як соціоприродну істоту, яка поєднує біологічну, соціально-психологічну і соціокультурну сторони його життя.
Гносеологічна функція полягає в цілеспрямованому пошуку, відборі, вивченні і систематизації педагогом орієнтованих на здоров’я знань і передового досвіду, необхідних йому для створення і розвитку дидактичної системи; в осмисленні отриманої інформації, включенні її в професійну діяльність, передбаченні пізнання педагогом самого себе, своїх потреб, ціннісних установок, орієнтирів можливостей, рівня професійної майстерності.
Прогностична функція проявляється в отриманні педагогом випереджувальної інформації про характер розвитку його дидактичної системи. Це дозволяє не тільки передбачити можливі зміни в організації і змісті компонентів і системи в цілому, але і своєчасно вносити необхідні корективи в розвиток дидактичної системи від репродуктивного
рівня побудови на основі відтворення відомих методів, прийомів, технологій навчання, застосування і модифікацій окремих елементів технології до її теоретичного осмислення, узагальнення і впровадження в практику. Розвиток дидактичної системи викладача не може прогнозуватися ізольовано від факторів і умов зовнішнього середовища, соціального замовлення на забезпечення здоров’я молодих людей.
Інструментальна функція проявляється в реалізації технологічного компонента системи в умовах професійно-педагогічної діяльності і спрямована на досягнення цілей освітнього процесу у відповідності до провідних ідей навчання, виховання і розвитку молоді. Функція здійснюється при допомозі засобів, методів, форм і технологій навчання, які є в арсеналі педагога. Успішність її реалізації залежить, перш за все, від психологічної готовності педагога до проектування і розвитку своєї системи, визначається теоретичною і практичною підготовленістю викладача в умовах рефлексивно-розвива-ючого середовища реальної дійсності. Технологія навчання та її елементи є змістовним і операціональ-ним базисом для реалізації даної функції.
Рефлексивна функція полягає в розвитку професійної “Я” - концепції викладача, динамічної системи уявлень педагога про самого себе і свою професійну діяльність. Функція орієнтує педагога на самоаналіз, самооцінку способів і результатів діяльності, дидактичних складностей, проблем, ціннісних орієнтирів і світоглядних позицій, дозволяє викладачу фіксувати зміни в змісті й організації компонентів системи, виявляти перешкоди на шляху до цілі і визнати ефективні способи їх подолання.
Креативна функція проявляється в спрямуванні діяльності педагога на зміни, оновлення й удосконалення системи своєї роботи. Механізм реалізації функції передбачає ознайомлення викладача з різними варіантами освітньої діяльності, вибір технологій або їх елементів у відповідності до цільових установок педагога, їх порівняння з власною дидактичною системою, дослідну перевірку оновленої системи та оцінку її ефективності.
Усі перераховані функції взаємозв’язані і забезпечують оптимальне розкриття дидактичної системи.
Висновки.
Принцип ціннісного пріоритету здоров’я є методологічною підставою, яка забезпечує спрямованість компонентів дидактичної системи фізичного виховання на досягнення мети оздоровлення молоді.
Під орієнтованою на здоров’я дидактичною системою фізичного виховання слід розуміти науково обґрунтовану і педагогічно обумовлену цілісність, яка визначає мету, завдання, способи і результати діяльності викладача, спрямовані на оздоровлення студентів.
Сукупність аксіологічної, гносеологічної, прогностичної, інструментальної, рефлексивної і
креативної функцій забезпечує дійовість, цілісність і ефективність орієнтованої на здоров’я дидактичної системи фізичного виховання студентів.
Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення інших проблем фізичного виховання студентів
Література
1. Маслоу А. Новые рубежи человеческой природы. - М.: Смисл, 1999. - 425 с.
2. Закон України “Про вищу освіту” від 17 січня 2002 р., № 2984 // Офіційний вісник України. - 2002. - №8. - С. 143.
3. Визитей Н. Н. Физическая культура личности (проблемы человеческой телесности: методологические, социальнофилософские, педагогические аспекты). - Кишинев: Шти-инца, 1989. - 110 с.
4. Агаджанян Н., Руженков В., Руженков И. Цивилизация и здоровье. - Ставрополь: Кн. издательство, 1990. - 115 с.
5. Матвеев А. П. Теория и методика физической культуры: Учебник для ин-тов физ. культ. - М.: ФиС, 1991. - 543 с.
6. Крохмаль Л. П. Значительный резерв повышения тренирующего воздействия физических нагрузок // Физическая культура, спорт, здоровье. Тез. докл. - Одесса, 1993.
- С. 88.
7. Язловецький В. С. та ін. Про побудову системи фізичного виховання в навчальних закладах нового типу // Актуальні проблеми оздоровчої фізкультури, спорту для інвалідів та валеології. - Кіровоград, 1995. - С.145-149.
8. Огнистий А. В. Здоров’я як важлива передумова професійного становлення вчителя фізичної культури // Актуальні проблеми валеологічної освіти в навчальних закладах України. - Кіровоград, 1998. - С. 64-67.
9. Магльований А. В. Закономірності взаємозв’язку розумової і фізичної працездатності студентів і методи опти-мізуючого управління ними засобами фізичного виховання і спорту: Автореф. дис. ... д-ра біол. наук. - К., 1993.
- 36 с.
10. Балан М. М. та ін. До питань про психофізичну релаксацію майбутніх вчителів засобами фізичної культури // Актуальні проблеми валеологічної освіти в навчальних закладах України. - Кіровоград, 1995. - С. 59-60.
11. Платонов В. Н. Теория и методика спортивной тренировки. - К.: Вища школа, 1984 - 352 с.
12. Ягупов В. В. Педагогіка: Навчальний посібник. - К.: Либідь, 2002. - 560 с.
13. Лихачев Б. П. Педагогіка. Курс лекцій. - М.: Юрайт, 1999.
- 464 с.
14. Дьяченко В. К. Организационная структура учебного процесса и её развитие. - М.: Педагогика, 1989. - 160 с.
Надійшла до редакції 06.02.2007р.
РЕЗУЛЬТАТЫ ПРИМЕНЕНИЯ СПЕЦИАЛЬНОЙ МЕТОДИКИ ПОДГОТОВКИ СТУДЕНТОВ-БАСКЕТБОЛИСТОВ ГУМАНИТАРНЫХ ВУЗОВ Козина Ж.Л., Воробьева В. А. Харьковский национальный педагогический университет им.Г. С. Сковороды Горловский педагогический институт иностранных языков
Аннотация. В статье показаны ведущие положения методики подготовки баскетбольных команд в гуманитарных вузах, которая была разработана на основе анализа факторной структуры подготовленности баскетболистов и литературных данных относительно типа мышления студентов-гуманитариев. Показана эффективность применения разработанной методики в учебно-трени-
ровочном процессе студентов-баскетболистов гуманитарных вузов.
Ключевые слова: гуманитарный вуз, баскетбол, факторная структура, образное мышление, специальная физическая подготовленность, игровая эффективность. Анотація. Козіна Ж.Л., Воробйова В.О. Результати застосування спеціальної методики підготовки студентів-баскетболістів гуманітарних вузів. У статті показані провідні положення методики підготовки баскетбольних команд у гуманітарних вузах, яка була розроблена на основі аналізу факторної структури підготовленості спортсменів й літературних даних щодо типу мислення студентів-гуманітаріїв. Показана ефективність застосування розробленої методики в навчально-тренувальному процесі студентів-баскетболістів гуманітарних вищих навчальних закладів.
Ключові слова: гуманітарний вищий навчальний заклад, баскетбол, факторна структура, образне мислення, спеціальна фізична підготовленість, ігрова ефективність.
Annotation. Kozina Zh.L., Vorobeva V.A. Results of application of a special technique of preparation of students
- basketball players of liberal arts colleges. Conducting positions of a technique of preparation of basketball teams in liberal arts colleges are shown. On the basis of the analysis of factorial structure of readiness of basketball players and the literary data the technique has been developed. Efficiency of application of the developed technique in training process of students - basketball players of liberal arts colleges is shown.
Key words: a liberal arts college, basketball, factorial structure, the figurative thinking, special physical readiness, game efficiency.
Введение.
Проблема подготовки спортсменов-баскет-болистов в условиях вуза всегда была и остается актуальной. Ведь именно возраст 18-23 лет является периодом наибольшей реализации спортивных результатов в баскетболе [1,3,4,3,б]. Но в то же время данный возраст является временем учебы в вузе. Наивысших результатов, как в нашей стране, так и за рубежом добиваются баскетболисты в студенческом возрасте, и очень часто - в период учебы в колледжах, институтах, университетах и других высших учебных заведениях [7,9].
Однако подготовка студенческих команд, особенно в вузах нефизкультурного профиля, имеет свои сложности и особенности [1,3,4,7]. Ведь не секрет, что для того, чтобы команда по баскетболу была «сыгранной», необходимо несколько лет. А состав баскетбольной студенческой команды все время меняется, поскольку одни спортсмены поступают на первый курс, другие заканчивают институт и выбывают из команды. Кроме того, затруднена комплектация команды согласно функциям игроков: ведь далеко не всегда в институт поступают игроки именно тех амплуа и уровня подготовленности, которые необходимы команде в данный момент. В студенческой команде режим тренировок и отдыха определяется не самим тренером, как в профессиональных и клубных командах, а заданными условиями учебного процесса в вузе. Поэтому тренер вузовской команды вынужден преодолевать ряд трудностей, включая сложности при комплектации команды, при попытке правильной организации тренировочного
