CC BY
17
метод1в i засоб1в навчання та виховання. Подалыпих дослщжень потребуе проблема анагпзу сучасного ¡нновашйного руху в Украпп, зокрема становления авторських шкш ¡нновашйного типу (М. Гудзика, О. Захаренка, М. Чумарно1таш.).
Л1ТЕРАТУРА
1. AmcÍMOBa Г. Можливосп й умови проблемного навчання / Г. Ашммова, О. 1ванова // Початкова школа. — 1975. —№ 11. —С. 51-59.
2. Дичювська I. М. 1нноващйш педагопчш технологи: навчальний поабник/ I. М. Дичювська.— К.: Академвидав, 2004. — 352 с.
3. Кнциклопед1я ocbíth / Акад. пед. наук Украши; гол. ред. В. Г. Кремень. — К.: Юршком 1нтер, 2008.— 1040 с.
4. Эльконнн Д. Б. Психологический анализ некоторых трудностей при усвоении новых программ в начальных классах / Д. Б. Эльконин // Экспериментальные исследования по проблемам усовершенствования учебно-воспитательного процесса в начальных классах и подготовки детей к школе: материалы II Всесоюзного симпозиума. — Тбилиси, 1974. — Ч. 1. — С. 20-36.
5. Костгок Г. С. Bíkobí можливосп засвоення знань молодтттими школярами/ Г. С. Костгок// Початкова школа. — 1969. — № 1. — С. 21-27.
6. Кремень В. Hobí вимоги до яюсно! ocbíth / В. Кремень // Освгга Украши. — 2006. — № 45^16. — С. 6-7.
7. Научно-практические итоги перехода начального образования на новое содержание обучения и воспитания: материалы Всесоюзного совещания Научного Совета по начальному обучению и воспитанию / под ред.
A. М. Пышкало. — М.: НИИ СиМО АПН СССР, 1975. — 113 с.
8. Положения про порядок здшснення шноващйно! д1яльносп в систем! ocbíth Укра1ни / JI. Даниленко,
B. Довбигценко, Ю. Мальований, О. Ночв1нова та íh. // Педагопчна газета. — 1999. — № 10 (64).
9. Савченко О. 3míct шкшьно! ocbíth на рубеж1 стотть / О. Савченко // Шлях ocbíth. — 2000. — № 3. — С. 2-6.
10. Савченко О. Я. Дидактика початково! школи: шдручник для студента педагопчних факультепв / О. Я. Савченко. — К.: Абрис, 1997. — 416 с.
11. Савченко О. Я. Реформування змкту початково! ocbíth/ О.Я.Савченко// Початкова школа.— 1996.— № 1. — С. 4-8.
12. Совершенствование обучения младших школьников / под ред. А. М. Пышкало. — М.: Педагогика, 1984. — 128 с.
13. ЧепелевВ. I. Новийзмкт шкшьно! ocbíth/В. I. Чепелев // Початкова школа. — 1969. —№ 1. — С. 8-13.
УДК 37(477)»1920/1930»:37.033-053.5 Олена ГНАТ1В
ТЕОР1Я I ПРАКТИКА ПРИРОДООХОРОННОГО ВИХОВАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯР1В У 20-30-х РОКАХ XX СТОЛ1ТТЯ В УКРА1Н1
Стаття присвячена проблемг природоохоронного виховання учтв початкових класгв в УкраШ у 20-30-х роках XX столття. Розкрито змгст, формы i методы природоохоронноХ дгяльностг молодших школяргв в урочный та позаурочний час.
Статья посвящена проблеме природоохранного воспитания учеников начальных классов на Украине в 20-30-е гг. XX века. Раскрыто содержание, формы и методы организации природоохранной деятельности младших школьников в урочное и во внеурочное время.
The article is devoted to the problem of nature protection education of lower boys on Ukraine in 20-30 XX age. Maintenance, forms and methods of organization of nature protection activity of junior schoolboys, is exposed in the fixed and in out-of-school hours.
Сучасний етап розвитку суспшьства визначаеться загостренням еколопчних проблем, яю становлять реальну загрозу ¡снуванню людини i oi о сфер и в цшому. Бшышсть учених пояснюе ¡снуючу еколопчну кризу тим, що тривалий час ставлення людини до природи було споживацьким. Тому виршення еколопчних проблем пов'язують i3 формуванням нового ставлення до навколишнього середовища. У зв'язку з цим свпюва громадсыасть наголошуе на важливосп збереження, рацюнального використання й охорони природи. Виникае гостра необхвдшсть у подоланш еколопчно! безграмотность еколопчного безкультур'я доросло го населения та шдростаючого поколшня [7].
Гармошзащя взаемоди людини з навколишшм середовищем можлива за умови цшеспрямованих педагопчних зусиль у цш сфер!. Тому еколопчна освта й виховання розглядаються на мгжнародному р1вш як безперервний процес, що охоплюе вел вп<ови сощалып та професшш групи населения [4]. Однак II центральною ланкою е школа, оскшьки формування особистосп в шкиьш роки вщбуваеться найбиьш ¡нтенсивно. Важливим у цьому контекст! стае перегляд основних положень системи еколопчно! оевпп 1 виховання. Ця система повинна бути зор1ентована на формування еколопчно! свщомосп суспшьства, а на II основ! — еколопчно! культури, важливим структурним компонентом яко! е практична д1яльшсть особистост! в галуз1 охорони навколишнього природного середовища.
Освты пол1тика в Украпп спрямована на кардинальне вдосконалення змюту еколопчно! осв!ти та виховання шдростаючих покол!нь, на розробку ефективних педагопчних технологш ! експериментальних моделей. Основш завдання ц!е! роботи визначеш Законом Украши «Про охорону навколишнього природного середовища», Законом Украши «Про оевпу», Державною нац!ональною програмою «Освп-а» («Укра!на XXI стол!ття»), Нац!ональною доктриною розвитку осв!ти Украши, Концепц!ею нацюнального виховання, Концепц!ею громадянського виховання особистосп в умовах розвитку украшсько! державноси, Концепц!ею неперервно! еколопчно! осв!ти та виховання в Украпп, Концепц!ею позашкшьно! осв!ти та виховання [7].
У розв'язанш завдань природоохоронного виховання доцшьно використовувати не лише !нновац!йн! технологи, а й прогресивш традиц!йн! шдходи, накопичен! педагогичною наукою, практичний доевщ, ун!кальну педагопчну спадщину минулого, яка е невичерпним джерелом думок, погляд!в ! теор!й. Тшьки взаемозв'язок ! взаемод!я попереднього досв!ду та сучасних нових шдход!в, прогресивних !дей минулого та шновацшних технолопй сьогодення дадуть позитивн! результати у формуванн! еколопчно! культури кожно! особистост! та украшського сусп!льства загалом.
Мета статпй — розкрити змют, форми ! методи природоохоронного виховання молодших школяр!в в Украйп у 20-30-х рр. XX столптя.
Останн!м часом у педагопчнш науц! посилилась увага до дослщження проблем еколопчно! осв!ти ! виховання. Найбшып вагомий внесок у розробку загальних положень еколопчно! осв!ти ! виховання, питань формування еколопчно! культури особистост! зробили А. Волкова, О. Захлебний, I. Зверев, О. Лабенко, С. Лебщь, Н. Лисенко, I. Матрусов, Р. Науменко, Л. Печко, О. Пруцакова, Г. Пустовп", Н. Пустовп", I. Родигша, А. Степанюк, I. Суравегша та ш.
Важливим структурним компонентом еколопчно! культури е природоохоронна д!яльшсть, яка передбачае оргашзацш рацюнального використання природних ресурав, захист навколишнього середовища вщ забруднення, його збереження та охорону. Природоохоронна д!яльшсть зд!йснюеться на основ! сукупносп природничих ! природоохоронних знань, емоц!йно-ц!нн!сного ставлення до довкшля, сформованих норм ! правил еколопчно доцшьно! поведшки, практичних ум!нь та навичок шдиввда в галуз! охорони природи. Формування еколопчно! культури особистост! шляхом и учасп у природоохороннш д!яльност! е предметом досл!джень А. Алексеева, Н. Дуденко, Н. Жук, Б. Иоганзена, С. Макарова, А. Момотово!, Н. Рикова, Н. Родово!, С. Павлюченко та ш.
Певною м!рою нам сприяли роботи, присвячеш !стор!! охорони природи та природоохоронного руху в Украш, таких учених як М. Алекс!евець, В. Борейко, М. Голубець, Р. Лях, Ю. Мщенко, В. Шибко та ш.
Проблема формування еколог!чно! культури учшв молодшого шюльного в!ку знайшла висв!тлення у низц! психолого-педагопчних праць сучасних учених (О. Варакута, Г. Волошина, Н. Горобця, I. Жаркова, С. Жупанина, Г. Ковальчук, О. Крюкова, Д. Мельник, I. Павленко, Л. Р!зник, Г. Тарасенко, Л. Шаповал та ш.).
Природоохоронна робота учшв е частиною природоохоронного виховання, яке складаеться з двох р!вноцшних компонекпв: збагачення науковими знаниями !з охорони навколишнього середовища та оргашзащя вщповщно! природоохоронно! д!яльност!. При
цьому учш набувають певних знань про природу, умшь [ навичок, вчаться рацюнального природокористування, засвоюють основи природоохоронно! д1яльност1. Як доведено психолого-педагопчними дослщженнями, в1к молодших школяр1в найсприятливший для розвитку цшшсного ставлення до природи.
Ще на початку 20-х роюв XX ст. почала розвиватися «масована» природоохоронна полтжа. яка не могла не вщобразитися на робот1 шил. Важливу роль у галуз1 охорони природи педагогична громадсыасть вщводила учшвськш молодо зокрема молодшим школярам.
У систем! навчально-виховного процесу, де навчання виступало в тюному зв'язку з вихованням, головну увагу спрямовували не лише на оволодшня, розширення 1 поглиблення знань учшв молодшого шкшьного вжу про природу та II охорону, а й на виховання емоцшно-цшшсного ставлення молодших школяр1в до довкшля, оволодшня ними нормами 1 правилами еколопчно доцшьно! поведшки, практичними вмшнями та навичками природоохоронно! пращ. 3 шею метою вчител1 початкових клаав використовували таю методи як беада. приклад, переконання, наоидування [3].
Важливою передумовою залучення учшв до природоохоронно! д1яльносп було оволодшня ними знаниями про природу та и охорону. Цей процес забезпечували розповщ вчител1в, беади. написания письмових робп" природознавчого спрямування, власний досвщ спшкування д1тей з довкшлям, проведения уроюв безпосередньо в природному середовшщ, використання \пж предметних зв'язюв (уроки малювання та ручш роботи), шдручниюв, буквар1в та читанок, насичених рпними жанрами усно! народно! творчосп, наочного матер1алу природоохоронного змюту.
На необхщносп спшкування молодших школ яр ¡в ¡з природою шд час занять акцентувала увагу вчитель-методист Н. Попова. У сво!й стагп «Значения природознавства в школ1 I ступеш» (1922), вона зазначала: «...Дитяче життя тюно пов'язане з життям природи... Подивпъся, як д1ти дивляться у впшо на зливу, град, на перший сшг, 1 ви зрозум1ете, що явища природи !м ближче, шж дорослим. Але багато д1тей позбавлеш природи в \пськи\ умовах. У них душа покал1чена, розвиток йде ненормально. Школа повинна, у \iipy можливосп, створити умови для !х правильного розвитку 1 перш за все зближувати д1тей з природою. Тшьки цим шляхом з першого моменту опального життя ми зможемо вщповюти на дитя1п запитання. Життя природи, особливо тварин, 1 сезонш спостереження повинш займати перше \псце в робот! молодших клаав: спостереження за погодою, за домашшми тваринами — друзями дитини, за птахами на дворк в саду, на вулищ...» [9, с. 1].
Необхщшсть залучення учшв початкових клаав до практично! д1яльносп в галуз1 охорони природи в Украпп шдтверджуе значна кшыасть нормативно-правових докумекпв. Серед них: «Розпорядження про охорону дерев» (1922), «Природш пам'ятки \ !х охорона» (1926), «Про охорону зв1р1в \ птах1в» (1929), «Закон про пам'ятки природи» (1934) та шип. Це засвщчують 1 численш арх1вш матер ¡ал и. в яких ¿деться про конкретну участь молодших школ яр ¡в у природоохороннш д1яльносп.
«Пропаганда серед школяр ¡в { взагал1 молод! повинна грунтуватися на активному залученш !х в конкретну роботу по охорош природи», — писав М. Под'япольський (1883— 1934) [6]. Зокрема, на Украпп у 20-30-х рр. XX ст. проводилося чимало заход1в з охорони природи, боротьби з1 плодниками сшьського господарства, охорони диких тварин, захисту дерев, до учасп в яких залучалися 1 молодил школярг Так, при проведенш Дня л ¡су учш початково! школи брали активну участь у збиранш насшня дерев 1 купцв, вирощуванш садового матер1алу, насадженш люу, охорош його ви пожеж, порубок тощо [2].
У процеа природоохоронного виховання учшв молодшого шкшьного вжу, стимулювання !х до практично! д1яльносп в галуз1 охорони навколишнього середовища важливу роль вщгравали прогулянки, екскурсп та робота школяр1в у куточку живо! природи. Вони давали змогу д1тям збирати природничий матер1ал, який використовували для облаштування «шкшьних музейчиив», видання шкшьних часопиав та оформления шкшьних
альбом ¡в. закладання «природничих зб1рок». Велика увага стала придшятися практичним, дослщницьким, лабораторним роботам школяр1в. Процесу вивчення природи 1 спшкуванню учшв з нею стали надавати д1яльний характер. Так, ввдомий професор Б. Райков (1880-1966) зазначав: «...екскурсн 1 ирактичш роботи в школ! — два засоби, яю ми маемо в своему розпорядженш, щоб конкретизувати знания дитини про природу, додати 1м дослщницький характер 1 зробити з них чинник не тшьки штелектуального, але й природоохоронного виховання» [10, с. 1].
Багато в1тчизняних педагопв 20-30-х рр. XX столггтя (С. Ананьш, М. Беляев, Н. Загоровський, С. Рудницький, О. Яната та ш.) придшяли значну увагу екскураям як основнш форм! навчально! роботи молодших школяр ¡в з охорони природи. Вщомий професор С. Ананын (1875-1942) вважав, що процес шзнання природи та II закошв нелегкий, тому вш здшснюеться поступово, починаючи з початково! школи, шляхом спостережень 1 вщкритав нових факт ¡в. взаемозв'язюв. Зокрема, вш зазначав: «Величезний св1т дшсносп не може бути шлком перенесений в школу; лише незначна частина його доступна 1й. Жоден опис, жодна книга та зображення не в змоз1 дати точного знания про те, що лежить за II межами. Лише шляхом екскурсш можна розширити рамки дитячого досввду, познайомити д1тей з багатьма явищами, уривками цього свт\ Тиьки шляхом екскурсш учи! можуть ознайомитися з рпного роду творами людсько! техшки: п спорудами, машинами, виробництвом та ш., з продуктами людського мистецтва, з природою, життям людей 1 т. ш. У даному випадку цей метод виступае единим засобом безпосереднього, живого та дшсного сприйняття д1тьми речей 1 явищ та знайомства з ними» [1, с. 87].
На необхвдшсть використання куточюв живо! природи шд час навчання учшв початкових клаав вказував в1домий педагог В. Наталь який був переконаний, що куточки живо! природи сприяють накопиченню у д1тей знань про природу, первинних уявлень про II значения в жита людини, виховують дбайливе ставлення до не! [6, с. 3].
Важливого значения у галуз! охорони природи педагогична громадсыасть надавала позашкшьнш освт та вихованню молодших школяр1в. Завдяки зусиллям шил 1 культурно-освп-шх орган1зац1й «Просв1та». «Р1дна школа» та ш. у 20-30-х рр. XX столптя були заснован! шкшьн! б1блютеки. гуртки при читальнях, л1тн1 табори для учн1в молодшого шюльного вп<у. дитя1п товариства, спшьно з якими вчител1. священики, батьки орган!зовували 1 проводили екскурсй та дитя1п свята. Зокрема, аналп арх1вних матер1ал1в засв!дчуе про проведения з молодшими школярами «Свята садження деревець», «Свята жнив» тощо.
Значний вплив на природоохоронне виховання д1тей мали дитя1п й молод1жш товариства, зокрема «Пласт», одним п гасел якого було: «Ближче до природи!». Члени ще! оргашзаци повинн1 були в\пти ор1ентуватися в навколишньому середовипц, волод1ти нормами 1 правилами повед1нки в природ!, практичними в\пннями { навичками II охорони.
Таким чином, вже у 20-30-х роках XX ст. педагоги акцентували увагу на тому, що природоохоронне виховання о со б и сто сп передбачае оргашчну едшсть наукових природничих знань п чуттевим сприйняттям навколишнього природного середовища. Така едн1сть досягаеться за умови ратонального ппнання природи, розвитку почуттево! сфери, а головне — оргашзацп природоохоронно! д1яльност1 молодших школяр1в. У зв'язку з цим у навчально-виховному процес! використовували р1зноман1тн1 форми 1 методи стимулювання та залучення учн1в до практично! д!яльносп з охорони природи. Найпоширешшими формами природоохоронного виховання були прогулянки, екскурс!!, куточки живо! природи, а ефективними методами — бесща, розпов!дь, приклад, переконання. Велика увага придшялася також наповненню шюльних шдручниюв та дитячих видань зм!стом, який сприяв би природоохоронному вихованню учшв, стимулюванню !х до зд!йснення природозбер!гаючо! д!яльност!.
Теор!я ! практика природоохоронного виховання молодших школяр!в в Украш у 20-30-! роки XX ст. становить певний штерес з точки зору проблем сьогодення. Вивчення та використання досвщу природоохоронного виховання учшв, який накопичено в ютори
педагопчно! думки, буде сприяти шдвищенню ефективносп еколопчно! осв1ти [ виховання учшвсько! молодо
Здшснене дослщження не вичерпуе в ах аспект! в науково! проблеми. Подальшого вивчення, на нашу думку, потребують теоретико-методичш аспекти шдготовки вчител1в до кер1вництва природоохоронною д1яльшстю молодших школяр1в тогочасно! школи; оргашзащя природоохоронно! роботи молодших школ яр ¡в в позашкшьних закладах тощо.
Л1ТЕРАТУРА
1. Ананьин С. А. Экскурсионный метод преподавания / С. А. Ананьин// Шлях освгги. — 1925. — № 5. — С. 86-96.
2. Борейко В. Е. Пути и методы природоохранной пропаганды / В. Е. Борейко. — К., 2002. — Вып. 18. — 248 с.
3. ШйчукЛ. В. Оргашзащйно-педагопчш засади природоохоронно! д1яльносп учшв молодших кламв на захвдноукрашських землях (1919-1939 рр.): автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.01 - загальна педагопка та ¿стор1я педагопки / Л. В. Шйчук. — 1вано-Франювськ, 2007. — 20 с.
4. Концепция еколопчно! освгги Укра1ни // 1нформащйний зб1рник МОН Укра!ни. — 2002. — № 7.
5. Коробченко А. А. Еколопчна осв1та в умовах педагопчного процесу / А. А. Коробченко// Вкник Дшпропетровського ушверситету (Сер. Педагопка [ психолопя). — Дшпропетровськ, 2002. — Вип. 8. — С. 129-134.
6. Натали В. Ещё об уголках живой природы / В. Натали // Живая природа. — 1926. — № 1. — С. 3-7.
7. Нащональна доктрина розвигку освгги // Осв1та Укра1ни. — 2002. — № 33.
8. Подъяпольский Н. Роль школы в деле охраны природы / Н. Подъяпольский. — Изд. «Новая Москва», 1926. — С. 15.
9. Попова Н. П. Роль естествознания в школе первой ступени / Н. П. Попова // Естествознание в школе. — 1922. — № 3-5. — С. 1-7.
10. Райков Б. Е. Сблизить школу с живой природой! / Б. Е. Райков // Живая природа. — 1924. — № 1. — С. 1-3.
УДК 37.013.42:364.446 (045) Натал1я CIBAK
СОЦ1АЛ13АЦ1Я ОСОБИСТОСТ1 ЯК БАЗОВЕ ПОНЯТТЯ СОЩАЛЬНСИ ПЕДАГОПКИ: 1СТОРИКО-ПЕДАГОГ1ЧНИЙ АСПЕКТ
У cmammi проаналгзовано спадщину видатних мислителгв, педагоггв у контекстг становления i розвитку сощалъно'1 педагогжи як науки та поняття «соцгалгзацгя».
В статье проанализировано наследие известных мыслителей, педагогов в контексте становления и развития социальной педагогики как науки и понятие «социализация».
The inheritance ofprominent thinkers, pedagogues in the context offormation, development of social pedagogic as a science and the sense of the concept «socialization» have been analyzed in the article.
Сошалпашя особистосп e безперечно феноменальним процесом. Це одна Î3 проблем, що пов'язана з формуванням особистосп у процеа ïï активного входження в суспшьство. Зазначений феномен вивчаеться за р пни ми напрямами. Маючи м i ж д и с ц и и л i н ар н и й характер, сошалпашю вивчають як сошологи i фшософи, так i психологи та педагоги.
Звернемося до icTopiï шзнання й вщтворення знань, завдяки яким розвивалася сошальна педагопка як наука, оскшьки без вивчення ¡сторичного шляху важко осягнути стан сучасно! науки i зрозумпп перспективи ïï розвитку [1; 2; 4; 5; 6; 8]. У цьому зв'язку варто зазначити думку академжа Б. Кедрова: «1стор1я вчить глибше шзнати минуле й наблизити майбутне» (див. [5, с. 20]).
Анагпз дослщжень останшх роюв свщчить про зростання штересу до проблеми сощал1заци. Тривае процес анал1зу праць представниюв р1зних наукових шк1л i напря\пв (Е. Дюркгейм, Ч. Кули, Дж. Мид, Т. Парсонс, П. Сороюн та ¡н.)
Як показують дослщження Г. Андреево!, Б. BiM-Бада. Л. Виготського, Н. Головановок А. Ковальово1, I. Кона, А. Мудрика, А. Петровського, Ф. Фрадюна, М. Шилово!, особливий вплив на сошаизашю особистосп мае навчальний заклад. U,i вчеш розкрили суть процесу
