CC BY
59
Ключевые слова: частная собственность, система регулирования экономикой, финансовый рынок, объем производства, монетизированная ценовая функция, продукти-зированная ценовая функция, кризис перепроизводства.
Zablotsky M.B. Liberal financial-market regulatory system and the causes of the crisis of overproduction
Grounded methodology of forming a liberal financial market regulation of the economy of the country and the region. Determined the relations of private ownership on capital and production results as the basis of economic freedom and liberal methods of economic self-management. It was found that liberal governments and interest in money and capital accumulation leads to the production of a natural product, the higher the demand for the product, and the appearance of the crisis of overproduction with the signs reduced prices on products and even stop production.
Keywords: private ownership, system of regulation of the economy, financial market, volume of production, monetized price function, productized price function, crisis of overproduction.
УДК 338.512 Доц. Г.М. Колкник - Ужгородський НУ
СУТШСТЬ СИСТЕМИ СТРАТЕГ1ЧНОГО УПРАВЛ1ННЯ ВИТРАТАМИ ПЩПРИеМНИЦЬКИХ СТРУКТУР в умовах конкуренцн
Розглянуто переваги системи управлшня витратами та принципи стратепчного управлшня. Розглянуто послщовшсть процесу стратепчного управлшня витратами шд-приемства. З'ясовано мету стратепчного управлiння витратами пiдприeмства та переваги стратепчного управлiння витратами шдприемства. Дослiджено роль системи управлшня витратами та визначено тенденци ii розвитку в дiяльностi суб'ектiв господарю-вання. З'ясовано науковий пiдхiд до еташв розвитку системних дослiджень управлшня витратами. Дано визначення та характеристику системi управлiння. Дослiджено п'ять тишв системи управлiння витратами.
Ключовi слова: система управлшня витратами, витрати шдприемства, стратепчне управлiння витратами, етапи розвитку системи управлшня, суб'екти шдприемництва.
Актуальшсть проблеми. Одним i3 напрямкiв забезпечення конкурен-тоспроможностi пiдприeмства в сучасних умовах господарювання е застосуван-ня стратегiчних пiдходiв до управлiння шдприемством загалом та його витратами, ят е надзвичайно важливим об'ектом управлiння. Актуальнiсть проблеми управлшня витратами в сучасних мiнливих умовах ринкового реформування национально!' економiки додатково визначаеться об'ективною необхiднiстю у за-безпеченш оперативного й ефективного реагування суб'екпв пiдприемництва на перетворення господарського середовища, створеннi належних оргашза-цiйно-економiчних засад шдвищення ефективностi виробництва конкурентос-проможно! продукцп в умовах загострення ринкового суперництва.
Управлшня витратами шдприемства вимагае системно-орiентованого пiдходу, метою якого е оптимальне використання ресурсiв i забезпечення зрос-тання ефективностi дiяльностi шдприемства. Актуальшсть проблеми шдтвер-джена ще й тим, що iнфляцiйнi процеси, якi вiдбуваються впродовж останнiх роюв, не сприяють зниженню рiвня витрат. Прибуток досягаеться, переважно, не шляхом зменшення затрат на виробництво продукцп, а за рахунок зростання вщпускних цiн.
Становления конкурентних вiдносин в економiцi незалежно' Украши мае своeрiдний характер - 'х формування вiдбувалося за умов реформування моно-полiзоваиоí одержавлено' власносп, за ввдсутносп основних iиститутiв ринку, ринково' iифраструктури, чiткого законодавчого та нормативного забезпечення. Цi процеси мали й мають свою специфiку, що вплинула на розвиток конкуренцп в економiчному життi кра'ни. Необидною умовою для забезпечення результативности й ефективносп функцiонування суб'ектiв шдприемництва стае еконо-мiчне обгрунтування рационального використання уах видiв ресурсiв, що обу-мовлюе дощльшсть формування едино!' системи управлшня витратами.
Аналiз останнiх дослщжень i публiкацiй. Аналiз економiчноí лгтерату-ри дав змогу виявити низку проблем, ят виникають у пiдприемства шд час вступу в макроекономiчне середовище та зумовлюють необхiднiсть дослщжен-ня його мiкроекономiчних показниюв в умовах конкуренцп. Вони пов'язанi з управлшням щною й збутом продукцп. Важливими складовим пiд час розроб-лення концепцiй стратегiчних пiдходiв до розвитку теорц i практики стратепч-ного управлiння витратами е шляхи 'х мiнiмiзацií.
Проблеми стратегiчного управлiння вивчають багато вiтчизняних на-уковцiв, серед яких: Ю. Бойко, Ю. Великий, О. Василенко, Р. Кшдрат, О. Лоза, Л. Нападовська, Г. Партин, В. Приймак, Ю. Прохоров, Н. Саблша, А. Турило, А. Череп, Н. Чумаченко та iншi.
Так наприклад, Ю. Великий., В. Прохоров та Н. Саблша [7] у монографп "Управлшня витратами шдприемства" розглядають стратегiчнi аспекти управ-лiния витратами шдприемства з позицп розроблення маркетингово' стратегií. Автори статтi "Удосконалення системи управлшня витратами на шд-приемствах" Ю. Бойко та О. Лоза [4] розглядають напрями удосконалення системи управлiння витратами пiдприемств. Першою такою проблемою, на погляд авторiв, е момент виходу пiдприемства на ринок. Займаючи свiй певний сегмент, воно буде орiентуватися на сформовану ринкову цiну й визначати тшьки сво' обсяги збуту. За такого шдходу основною метою шдприемства е максимь защя прибутку та мiнiмiзацiя витрат. Г. Партин [17] у монографп "Управлшня витратами шдприемства: концептуальш засади, методи та шструментарш" роз-глядае окремим роздiлом особливосп та етапи формування стратегiчного управлшня витратами. Зокрема, А Череп [20] у монографп " Управлiния витратами суб'екпв господарювання" розглядае сутнкть процесу управлiния витратами та функцп управлiния витратами, де на ц думку сутнiсть процесу управлiния скла-даеться з таких трьох функцш: менеджмент, як функщя, менеджмент, як процес управлiния, менеджмент, як специфiчний орган (апарат) управлiння.
Проблемi управлшня витратами придшяли i продовжують придшяти значну увагу iноземнi та вичизняш науковцi i практики. 1хш дослвдження, заз-вичай, зосередженнi на удосконаленш методiв нормування, облiку i калькулю-вання витрат на виготовлення продукцп та органiзацií 'х аналiзу й бюджетуван-ня. На сьогоднi е маловивченим питання стратегiчного пiдходу системи управлшня витратами шдприемства, а також не придшено належну увагу шляхам 'х мiнiмiзацií.
Мета дослвдження полягае у пошуку моделi рацiональноí системи уп-равлiння витратами та визначення шляхiв мiнiмiзацií в системi стратегiчного управлiния витратами шдприемства в умовах конкурентоспроможностi пiд-приемства.
Викладення основного матерiалу дослщження. Процес прогнозування в системi стратегiчного планування витрат дае змогу виявити наявнi проблеми i базуеться на аналiзi господарсько' дiяльностi пiдприемства. Прогнозування витрат сприяе уточненню стратегií 'х зниження, що може довго залишатися незмш-ною, а iнодi уточнюватись внаслщок щорiчноí перевiрки 11 спрямованостi. Важ-ливою складовою системи стратегiчного управлшня витратами е управлiния витратами шдприемства за етапами його життевого циклу. На наш погляд, стра-тепчне упрамння витратами - це реалiзацiя концепцií, в якiй поеднуються су-купнiсть економiчних, органiзацiйних та управлшських процедур, iнструментiв та методiв, спрямованих на досягнення конкурентних переваг виробництва про-дукцií, надання послуг з мшмальними витратами.
Управлiния витратами виробництва мае як довготермшовий, так i корот-котермiновий характер. У довготермшовш перспективi пiдприемство повинне сформувати мшмально припустиму цiну, тобто цiна реалiзацií виробничо' про-дукцií повинна бути принаймш не нижчою вiд величини середнiх витрат. У ко-роткотермшовш перспективi пiдприемство повинне сформувати перевищення цiни над середиiми витратами - витрати на одиницю продукцп. Це пов'язано з тим, що у випадку, якщо пiдприемство тимчасово припиняе виробництво й збут продукцп, воно все одно платить витрати. У разi тимчасового зниження цiни мiнiмально припустима цiна для продавця, що дае на конкурентному ринку, повинна дорiвнювати величиш середнiх змiнних витрат.
Сформована на укра'нських шдприемствах система управлiния спрямо-вана на забезпечення ефективностi виробничих процесiв, аналiз i використання чинникiв зниження витрат задля покрашення фiнансових поточних результапв. Однак, така система недостатньо враховуе вплив чинникiв зовнiшнього ринко-вого середовища на рiвень i поведшку витрат пiдприемства. Тому для ефектив-ного стратегiчного управлiния витратами особливу увагу варто придiляти дос-лщженню основних стратегiчних чинникiв впливу на витрати як зовшшнього, так i внутрiшнього щодо пiдприемства походження.
Успiшне управлiния пiдприемством може здiйснюватись лише за умови отримання iнформацií, необхщно!' для аналiзу ситуацiй, прийняття ртень i контролю за 'хшм виконанням. Вiдсутнiсть необхiдиоí iнформацií може призвести до прийняття керiвниками i менеджерами п1дприемства неправильних страте-пчних i тактичних рiшень. Все це свщчить про те, що сьогодш iснуе об'ективна необхiднiсть удосконалення шформацшного забезпечення управлiния пiд-приемством, зокрема й управлiння витратами. Вплив чинниюв зовнiшнього середовища на дiяльнiсть пiдприемства зумовлюе також формування особливос-тей оперативного управлiния на рiвнi виробництва: за видами продукцií, за центрами вiдповiдальностi тощо.
У дiяльностi пiдприемств Укра'ни стратегiчне управлшня набуло особливого значення за останне десятилитя, коли розпочались активш ринковi пе-
ретворення в економщ держави. Однак досвiд практично!* дiяльностi украшсь-ких пiдприeмств засвщчуе, що значна частина пiдприeмств не формуе довготер-мiнових стратегiчних плашв, i це е однieю з основних причин виникнення фь нансових труднощiв i навiть банкрутства цих пiдприeмств. Стратегiчне управ-лiння господарською дiяльнiстю пiдприeмств мае здiйснюватись на основi уп-равлiння основними видами його д1яльносл, охоплювати основнi функцп та об,eкти управлiння. Тому стратепчне управлiння витратами повинне грунтува-тись на низщ принципiв:
• вщповщшстъ цiлей та ресурсiв шдприемства стану зовшшнього середовища;
• обгрунтований вибiр стратеги шдприемства з врахуванням особливостей ви-робничо-господарсько1 дiяльностi шдприемства;
• постшний пошук конкурентних переваг i \хне змiцнення [12]. Стратегiчне управлiння витратами пiдприeмства необхiдно здiйснювати
у послщовносл, представленiй на рисунку. Встановлення мiсií, щлей га визна-чення стратеги пiдприeмства, а також ощнювання i, за потреби, реорганiзацiя структури управлiння пiдприeмством.
Визначення пол1тики, процедур та ¡нструментов управлшня витратами Визначення завдань шдроздшами щодо управлшня витратами Визначення критерпв \ мещщв вим1ру результате Формування системи мотивацп 1 стимулювання
Прийняття альтернативних управлшських р1шень щодо зд1йснення витрат Оцшювання результате вщ здшенення витрат Виявлення вщхилень в результатах та недолшв в управлшш витратами Визначення стратепчно! мети д1яльносп шдприемства Рис. Посл1довтстъ процесу стратегiчного управлшня витратами шдприемства
Метою стратепчного управлшня витратами пiдприeмства e довготермь нове забезпечення його економiчноí ефективностi за умов впливу зовшштх i внутрiшнiх чинникш на рiвень та поведiнку витрат. Оскiльки щ чинники мо-жуть мати як позитивний, так i негативний вилив, то, насамперед, необхщно провести анаиз процесу формування цiнностi дня споживачiв продукцií тд-приeмства, та пов'язат з ним процесом витрати. На основi такого аналiзу мож-на виявити стратепчш напрями оптимiзацií витрат.
Щоб досягнути встановлено'* мети i ефективно вирiшувати наявнi проб-леми пiдприeмства, потрiбно створювати i використовувати конкуренты переваги, а реаизащя управлiнських ршень щодо витрат повинна у цьому разi сприяти максимiзацií прибутку та оптимiзацií рiвня витрат тдпржмства.
Ефективнiсть дiяльностi пiдприeмства залежить вiд конкурентоспро-можностi його продукцп, зокрема, 11 якостi та цши реалiзацií, насиченостi ринку
цiею продукщею, кушвельно!' спроможностi покупцiв [12]. Своею чергою, цша на продукцiю у довготермшовому перiодi безпосередньо залежить ввд рiвия витрат на ц виробництво та очiкуваних фiнансових результатiв шдприемства. Тому метою управлiния витратами е мшшзащя витрат на одиницю вироблено' продукцп, зменшення частки непродуктивних витрат в загальних витратах шд-приемства тощо. Завдання управлiния витратами залежать вiд прийнято' стратеги розвитку шдприемства на ринку та його цшей.
Ефективнкть управлiния - усшх у досягненнi мети за оптимальних витрат для прийняття ефективних управлiнських рiшень. Часто ефективнiсть уп-равлiнських рiшень розглядають в двох аспектах: у цiльовому (вiдображае рь вень досягнення цiлей пiдприемства) та у витратному (вiдображае економнiсть способiв перетворення ресурсiв на результати).
Необгрунтоваш обмеження в кiлькостi та якосп ресурсiв, а також в час 'хнього використання для досягнення конкретних цiлей призводять до попр-шення кiнцевого результату пiдприемства i в довготермшовому перiодi не сприяють зменшенню витрат. Тому на всiх етапах, яю проходить продукцiя на шдприемств^ необидно здшснювати контроль. Методика контролю мае мкти-ти двi основш складовi: загальний пiдхiд до дослщження предмета контролю i сукупнiсть методичних прийомiв, спрямованих на вирiшения конкретних зав-дань контролю з урахуванням ризитв неефективностi формування i витрачання ресурсiв. Об'ектами контролю витрат на засадах системного шдходу е: вхщ сис-теми, процеси в систем^ вихвд системи та зв'язки у система
Пошук шляхiв зниження витрат суб'екпв пiдприемництва та собiвартос-т продукцп (товарiв, послуг) насамперед потрiбно розглядати як важливий фактор шдвищення 'х прибутковостi, забезпечення стабiльностi 'хнього розвитку в ринковому середовишд. Рацiональне використання економiчних ресурсiв, оптишзащя витрат стають важливими резервами забезпечення росту ефектив-ностi господарювання. Необидною умовою для забезпечення результативносп й ефективносп функцiонувания суб'ектiв пiдприемництва стае економiчне обгрунтування рацiонального використання усх видав ресурсiв, що обумовлюе доцшьшсть формування едино' системи управлiния витратами, до переваг яко' потрiбно ввднести такi:
• забезпечення виробництва конкурентоспроможно! продукцп на засадах оптимь зацц витрат i цш;
• наявнiсть оперативно!, адекватно!, яюсно! iнформацií про собiвартiсть окремих видiв продукцп;
• можливють використання гнучкого цшоутворення;
• надання об'ективних даних для складання системи плашв;
• можливiсть оцшки дiяльностi кожного пiдроздiлу з фшансового погляду зору;
• тдвищення обгрунтованоси прийняття управлiнських рiшень та ш. Зростаюча роль дослiджения систем управлшня визначаеться розвитком
таких тенденцiй в дшльносп суб'ектiв господарювання:
• штегращею функцiй розвитку, маркетингу, менеджменту та контролю в !х дь яльностi;
• ускладненням технiко-органiзацiйного середовища як системно! сукупноси ме-тодiв та техтчних засобiв управлiння.
Науковцi видДляють кiлька етапiв розвитку системних дослДджень. Перший етап пов'язаний з опублДкуванням роботи А. А. Богданова "Загальна органД-зацiйна наука", яка стала першим варiантом загально! теорц системи (в 20-х роках ХХ ст.). У 30-х роках Ддею системного шдходу продовжив розробляти Л. Берталанфi та iншi науковщ. З появою кiбернетики (Вiнер) системш дослД-дження iстотно активiзувались, а наприкшщ 50-х рокДв на основi теорií систем сформувався системний шдхвд [18].
Система управлiння - це заснована на наукових пiдходах i практичних методах система внутрiшньоí дiяльностi пiдприeмства, що забезпечуe процес прийняття i реалiзацií рiшень [15]. На погляд В.О. Василенка, система управлш-ня e сукупнiстю всiх елемештв, пiдсистем i комунiкацiй мiж ними, а також про-цесДв, що забезпечують заплановане функцюнування пiдприeмства. Метою фун-кцiонування системи управлiння e розроблення Д реалiзацiя управлiнських впли-вДв або рДшень для досягнення потрiбноí поведшки керованоí системи (об^кта управлшня) в умовах впливу навколишнього середовища для досягнення вста-новлених цДлей [1]. А Н. Люкшинов шд системою управлДння розумie сукуп-нДсть закономДрно взаeмопов'язаних елемештв управлДння (цДль, структура, зав-дання, технологДя, персонал), об^днаних в мехашзм, здатний забезпечувати прийняття скоординованих та ефективних рДшень для досягнення цДлей [13].
Кожну систему можна розглядати з двох точок зору: як складову бДльш великоí системи Д як вДдокремлену систему, що, своeю чергою, може бути об^ктом декомпозицц [2]. Система управлшня суб'eктами пiдприeмництва повинна вДдповДдати сучасним ринковим умовам:
• волод1ти високою гнучк1стю виробництва, яка б дала змогу швидко змшювати асортимент вироб1в (послуг). Це пов'язано з тим, що життевий цикл продукцп (послуг) став коротшим, а р1зноматттсть вироб1в та обсяг випуску разових парт1й - бшьшою;
• бути адекватною складн1й технологи виробництва, яка вимагае абсолютно но-вих форм контролю, оргатзаци та розподшу прац1;
• враховувати серйозну конкуренщю на ринку товар1в (послуг), що докоршно зм1нюе ставлення до якосп продукци, вимагае оргатзаци тсляпродажного об-слуговування та додаткових ф1рмових послуг;
• враховувати вимоги до р1вня якост1 обслуговування споживач1в та термшв ви-конання договор1в, як стали занадто високими для традицшних виробничих систем 1 механ1зм1в прийняття управлшських р1шень;
• враховувати зм1ну структури витрат виробництва;
• брати до уваги необх1дн1сть врахування невизначеноси зовн1шнього середовища. Це далеко не повний перелДк проблем, якД постають перед багатьма
суб'eктами пiдприeмництва. Для íх реалДзацп iснуe об'eктивна необхДднкть у дослДдженнД та аналДзД наявного становища. РДзномаштш нововведення виявля-ють себе на пiдприeмствах у формД оргашзащйного вдосконалення системи управлшня, що вимагаe уточнення окремих зв'язкДв, параметрДв системи, застосу-вання бДльш ефективних способДв !х реалДзацп, шдвищення рДвня надДйностД Д т.Дн. Оргашзацшне вдосконалення системи (й шдсистем або елементДв) тор-каeться не лише окремих зв'язкДв, але й структури управлшня загалом, що пот-ребуe встановлення та забезпечення нових зв'язкДв, усунення зайвих зв'язкДв, Дс-
тотно' змДни функцiй управлiния та способiв прийняття управлiнських рiшень. Особливу роль тут ввдграе дослiджения систем управлiния. Ця проблема була актуальною завжди, але до недавнього часу вона бДльшою мiрою вирiшувалося в рамках математичних дисциплiн, таких, як теория ймовiрностей, математична статистика, логiка, теорiя множин та ДншД.
Представлення об'екта у виглядi системи, зазвичай, пов'язане з деякими труднощами через наявнiсть безлiчi визначень системи та необхiдиiстю вибору единого визначення, яке б використовували пДд час побудови реально' системи управлшня. Для найбiльш широкого поняття "системи" можна використати такi визначення:
• наявтсть сукупностi об'ектiв, якi можна розглядати як один комплексний об'ект, тобто наявтсть об'екта, який складаеться з безлiчi шдоб'екпв;
• наявтсть суб'екта дослщження, який називають спостертачем;
• наявнiсть завдання, яке визначае ставлення спостерiгача до об'екта i е крите-рiем, за яким вщбуваеться вiдбiр об'ектiв та !х властивостi;
• наявнiсть зв'язку мiж об'ектом, спостерiгачем i завданням, що виражаеться в на-явностi функцш, методiв, iнструментiв.
У цей час виддляють п'ять типiв визначень системи: мДкроскопДчне, фун-кцiональне, макроскопiчне, iерархiчне та процесуальне. Кожне з зазначених визначень системи вiдображае певну групу п характеристик.
МДкроскошчне визначення системи грунтуеться на розумiннi п як множи-ни спостережуваних i неподдльних величин (елементiв). У принципi абсолютно неподдльних елементiв немае, проте в кожному конкретному випадку проекту-вання системи елемент приймають неподiльним. Структура системи фДксуе роз-ташування вибраних елементiв та 'х зв'язкiв. ПДд функщональним визначенням системи розумДють сукупшсть дш (функций), якД необидно виконувати для ре-алДзацп цдлей функщонування системи. Макроскопiчне визначення характеризуе систему як едине цiле, що перебувае в "системному оточенш" (середовищД). Це означае, що реальна система не може Дснувати поза системним оточенням (сере-довищем), а навколишне середовище становить ту систему, в рамках яко' обра-но об'екти, якД нас цдкавлять. Отже, система може бути представлена множиною зовшшшх зв'язкдв з середовищем. 1ерарх1чне визначення базуеться на понятп " шдсистема" Д розглядае всю систему як сукупшсть шдсистем, пов'язаних Дерар-хДчно. Процесуальне визначення характеризуе стан системи в часД.
Отже, система управлшня як об'ект дослДдження володДе такими ознака-ми: складаеться з безлДчД (принаймнД двох) елементДв, розташованих ДерархДчно; елементи систем (пДдсистеми) взаемопов'язанД за допомогою прямих Д зворотних зв'язкдв; система - це едине та нерозривне щле, що е цшсною системою для ниж-чих ДерархДчних рДвндв, мае фДксованД зв'язки системи Дз зовшшшм середовищем.
Розглянемо основнД поняття, що характеризують будову Д функщонування систем. ПДд елементом прийнято розумДти найпростДшу неподдльну частину системи. ВДдповДдь на питання, що е такою частиною, може бути неоднозначною та залежати вДд мети розгляду об'екта як системи, вДд точки зору на нього або вДд аспекту його вивчення. Отже, елемент - це межа розподдлу системи з погляду вирДшення конкретного завдання та поставлено' мети. Систему можна
pоздiлити на елементи piзними cпоcобами залежно вщ фоpмyлювания мети та ïï уточнення в пpоцеci доcлiджения. Сиcтема може 6ути pоздiлена на елементи не в^азу, а поcлiдовним pозподiлом на тдотстеми, якi cтановлять компоненти бшьш^ нiж елементи, i водночаc бшьш детальнi, нiж cиcтема загалом. Можли-вicть подшу cиcтеми на пдеистеми пов'язана з виокpемления cyкyпноcтей взаeмопов'язаниx елементш, здатниx виконувати вiдноcно незалежш функцц, пiдцiлi, cпpямованi на доcягнення cпiльноï мети cиcтеми. Назвою "пiдcиcтема" акцентують, що така чаcтина повинна мати влаегивоеп cиcтеми (зокpема, вла^ тивicтю цiлicноcтi). Цим пiдcиcтема вiдpiзняeтьcя вiд пpоcтоï гpyпи елементш, для яко1 не cфоpмyльованi пiдцiлi та не виконyютьcя влаcтивоcтi цiлicноcтi (для тако1 гpyпи викоpиcтовyють назву "компоненти").
Стpyктypа (лат. structure - будова, pозташyвания, поpядок) вiдбиваe найбiльш ктотш взаeмовiдноcини мiж елементами та ïx гpyпами (компонентами, пiдcиcтемами), ят мало змiнюютьcя y pasi змш y cиcтемi i забезпечують ic-нування cиcтеми та ïï остовн^ влacтивоcтей. Стpyктypa - це cyкyпнicть еле-меитiв i зв'язкiв мiж ними. Стpyктypa може бути пpедcтaвленa гpaфiчно, y виг-лядi теоpетико-множинниx опиciв, мaтpиць, гpaфiв та шшж видав моделюван-ня cтpyктyp. Стpyктypy чacто пpедcтaвляють y виглядi iepapxiï. Iepapxiя - це впоpядковaнicть компонентов за cтyпенем вaжливоcтi (бaгaтоpiвневicть, cлyж-бова дpaбинa). Мiж piвиями iepapxiчноï cтpyктypи можуть icнyвaти взaeмозв'яз-ки cyвоpого пiдпоpядкyвaния компонентiв (вyзлiв) нижчого piвня одному з компонентов вищого piвия, тобто вiдноcини так званого деpевовидного поpяд-ку. Тaкi iepapxiï називають cильними або iepapxiями типу "деpевa". Вони мають низку ошбливостей, якi pоблять ïx зpyчним зашбом пpедcтaвления cиcтем уп-paвлiния. Однак можуть бути зв'язки i в межax одного piвия iepapxiï. Один i той же вузол нижчого piвня може бути одночacно пiдпоpядковaний кiльком вузлам вищого piвня. Таю cтpyктypи називають iepapxiчними cтpyктypaми зi cлaбкими зв'язками. Мiж piвиями iepapxiчноï cтpyктypи можуть icнyвaти й бшьш cклaднi взaeмозв'язки, нaпpиклaд, типу '^apiß", "ешелонiв" та iншиx.
Поняття " зв'язок" вxодить в будь-яке визначення cиcтеми поpяд з понят-тям "елемент" i зaбезпечye виникнення та збеpеження cтpyктypи та цiлicниx власт^остей cиcтеми. Це поняття xapaктеpизye одночаето i будову (cтaтикy), i функщонування (динaмiкy) cиcтеми. Зв'язок xapaктеpизyeтьcя на^ямом, cилою та xapaктеpом (чи видом). За пеpшими двома ознаками зв'язки можна pоздiлити на cпpямовaнi й не cпpямовaнi, cильнi та етабю, а за xapaктеpом - на зв'язки пiдпоpядкyвaння, генетичнi, piвнопpaвнi, зв'язки у^авлиня. Зв'язки можна pоздiлити також за мкцем зacтоcyвaння (внyтpiшнi та зовшшш), за cпpямовa-нicтю ^оцеав y cиcтемi загалом або в о^емж ïï пiдcиcтемax (пpямi та звоpот-нi). Зв'язки в кон^етат cиcтемax можуть бути одночacно оxapaктеpизовaнi за кiлькомa з нaзвaниx ознак. Важливу pоль y cиcтемax вiдiгpae поняття "звоpот-ного зв'язку". Це поняття, легко демонcтpyвaти на пpиклaдax теxиiчниx ^те-тpоïв, не завжди можна зacтоcyвaти в оpгaнiзaцiйниx cиcтемax. Звоpотнiй зв'язок e оcновою caмоpегyлювaння та pозвиткy cиcтем, пpиcтоcyвaния ïx до мiнливиx умов icнyвaния.
До остовн^ влacтивоcтей cиcтем можна зачиетити:
• ефективтсть системи - здатнiсть до досягнення поставлених цiлей за обумов-лений перюд часу за витрати певно! кiлькостi ресурсiв та можливою наявтстю деяких специфiчних обмежень;
• емердженттсть - незвiднiсть властивостей окремих елеменпв до властивостей системи загалом. Тшьки всi разом цi елементи утворюють деяку системну еднiсть - складну систему. З властивютю емерджентностi тюно пов'язанi дос-лiдницькi процедури агрегування та декомпозицп;
• агрегування - це об'еднання кiлькох параметрiв системи нижчого рiвня в пара-метри системи бшьш високого рiвня (параметри бшьш низького рiвня знахо-дять вiдображення в агрегованих параметрах вищого рiвня);
• декомпозиц1я - це подш цiлого на частини. Через складношД не завжди можли-во дослщити та провести аналiз системи загалом. У цьому випадку вдаються до декомпозицп i дослiджують щ частини як самостiйнi об'екти. Зокрема, видшя-ють пiдсистеми: суб'ект (керуючу систему) i об'ект управлiння. Вибiр принципу декомпозицп е важливим етапом дослщження. Найчастiше декомпозицiю про-водять шляхом видшення функцiй, контурiв управлшня або агрегатiв;
• багатофункцiональнiсть - це здаттсть велико! системи до реалiзацi! деяко! множини функцiй на заданш структурi. Багатофункцiональнiсть проявляеться у властивостях гнучкоси, адаптацп, живучостi;
• гнучюсть - це властивiсть системи змшювати мету та параметри функцюнуван-ня залежно вiд умов функцюнування (адаптац1я) або стану пiдсистем (живу-чiсть). Гнучкiсть забезпечуеться надмiрнiстю елеменив та управлiнням зi зво-ротним зв'язком. Гнучке управлшня забезпечуе можливють змши функцiй та структури системи (реконф^урацп) i (або) !! параметрiв;
• адаптац1я - це здаттсть змши щлей та параметрiв функцюнування у разi змiни умов функцюнування;
• живучють - це здаттсть змшювати мету та параметри функцюнування у разi вщмови i (або) пошкодження елементiв системи;
• надштсть системи - це властивiсть системи реалiзовувати заданi функцп про-тягом певного перюду часу з заданими параметрами якоси;
• безпека системи - це здаттсть не завдавати неприпустимi дц здоров'ю персоналу, навколишньому середовищу. Безпека i небезпека складають повну групу подiй;
• стшюсть - це властивiсть системи виконувати сво! функцп у разi виходу пара-метрiв зовнiшнiх умов системи за певт обмеження чи допуски, а також здаттсть повертатися в початковий стан тсля деяких збурюючих впливiв;
• уразливють - здатнiсть отримувати пошкодження у разi дГ! зовнiшнiх i (або) внутрштх факторiв ураження.
У процесД дослДдження систем управлиня необидно встановити наяв-нДсть всДх перерахованих властивостей. ВДдсутнкть хоча б одше!' з цих властивостей може виключати систему з розряду складних, викликати шдвищеш ри-зики дДяльностД, якД можуть проявитися пДд час змДни умов або стану елеменпв системи. Базовою системою прийомдв, знань Д понять, що визначае функцп та основнД параметри системи управлДння, е технология управлшня.
ТехнологДею управлшня називають поеднання квалДфДкацшних навичок, способДв, методдв, прийомдв, устаткування, Днфраструктури, шструментав Д вДд-повДдних техшчних знань, необхДдних для вирДшення проблеми, внесення бажа-них змДн у матерДали, шформацда чи персонал у процесД досягнення ними поставлених цдлей.
Видшяють таю теxнологiï yпpaвлiния: пpоcтi, гнyчкi, iнфоpмaцiйнi, ште-лектyaльнi. Пpоcтими теxиологiями у^авл^ня - теxиологiï, якi дають змогу отpимaти в пpоцеci pоботи один заздалепдь визначений pезyльтaт. Гнyчкi теx-нологй' yпpaвлiния дають змогу отpимaти (залежно вiд cитyaцiï yпpaвлiния) один iз множини нaпеpед визнaчениx можливж pезyльтaтiв. Iнфоpмaцiйнi теx-нологй' у^авл^ня дають змогу в пpоцеci pоботи на оcновi вxiдноï та наявно!' iнфоpмaцiï змiнювaти нaбip можливиx pезyльтaтiв. Iителектyaльнi теxиологiï yпpaвлiния дають змогу на 6o8Í вiдомиx знань отpимyвaти в пpоцеci pоботи новi знання i на ïx оcновi змiнювaти, yдоcконaлювaти цiлi, завдання, методи pоботи для отpимaння пpинципово нового pезyльтaтy та (або) cинеpгетичного ефекту непpопоpцiйно великого зpоcтaния ефективноcтi фyнкцiонyвaния.
За ознакою глобальнот cфеpи пpийиятиx у^авл^^к^ piшень видшя-ють центpaлiзовaнi та pозподiленi теxнологiï та cиcтеми у^авл^я. У ценфа-лiзовaнiй cиcтемi у^авл^ня piшения пpиймae одна оcобa (в одному ценфО i вони оxоплюють об'eкт yпpaвлiния загалом. Позитивними pиcaми такого у^ав-лiния e вищий piвень планування, кооpдинaцiï та конфолю дiяльноcтi. Однак зpоcтaния cклaдноcтi, мacштaбiв об'eктa yпpaвлiния пpизводить до появи:
• пo-пеpше, "ефектy пляшкoвoгo гopлa", кoли piшення дoвгo не ^иймають чеpез пеpевaнтaження oсoби aбo ^rnpy пpийняття piшень;
• пo-дpyге, збшьшення тpивaлoстi "циклу yпpaвлiння" чеpез вщдалетсть мiсця пpийняття piшень вiд мкця ïx вигоная^. Це мoже викликати aсинеpгетичний ефект piзкoгo зниження ефективтоси yпpaвлiння. Для зниження ймoвipнoстi тагого ефектy ствopюють poзпoдiленi системи yпpaвлiння.
Розподшена теxнологiя (або cиcтемa) у^авлиня xapaктеpизyeтьcя наяв-нicтю низки iepapxiчно, фyнкцiонaльно, cтpyктypно пов'язaниx центpiв ^ийняття piшень i (або) вiдповiдaльноcтi в погоджениx cфеpax yпpaвлiния.
"Розподш" застошвують до: декомпозицiï цшей i функцш; pозподiлy пpaв на пpийияття piшень i pозпоpяджения pеcypcaми; визначення cфеp вщпо-вiдaльноcтi та iнше. "Розподш" доповнюють пpоцедypaми попеpеднього пого-дження та звiтноcтi. Недолiкaми тaкиx отстем e пiдвищенi pизики: поpyшения цикно^ пiд чac "pозподiлy" ; конфлшпв piвнiв та (або) елемеитiв отстеми.
У цей чac бiльшicть теxнологiй i cиcтем yпpaвлiния pозподiленi. Системою у^авл^ня можна називати кон^етний aпapaтypний, ноpмaтивний, фун-кцiонaльний вapiaнт pеaлiзaцiï теxиологiï, що дae змогу виpiшyвaти конкpетнy пpоблемy yпpaвлiния. Системами у^авлиня вважають cиcтеми, якi ^готчет для такого впливу на об^кт yпpaвлiния, яке пеpеводить цей об^кт в бажаний cтaн та (або) нaдae пapaметpaм пpоцеciв, що ввдбуваю^я в ньому, певнi кшь-ккш чи якicнi значення.
Icнye велика кшьккть клacифiкaцiй cиcтем yпpaвлiния - об^кив доеть джень. Це визнaчaeтьcя великою piзномaнiтнicтю об'eктiв, цшей, методiв та теxнiчниx зacобiв yпpaвлiния. У науковж джеpелax вiдcyтнe eдине бачення cyтноcтi cиcтеми yпpaвлiния витpaтaми (СУВ). Деят aвтоpи ототожнюють otc-тему yпpaвлiния витpaтaми з cиcтемою (методами) облжу витpaт [10]. Iншi вче-нi пов'язують cиcтемy yпpaвлiния з piвнями yпpaвлiния (cтpaтегiчне, тактичне, опеpaтивне) та бюджетуванням, а бюджетування pозглядaють як iнcтpyменти
планувания й контролю показникДв витрат на пДдприемствД [1; 5; 11]. У визна-ченнях не прослДдковуеться цшеспрямовашсть СУВ, чДтко не виокремлюють п елементи.
На погляд О.1. Мазур та Н.М. Богацько', управлiния витратами - це про-цес щлеспрямованого формування оптимального рДвня витрат пДдприемства [14]. При цьому дДйсно низький рдвень витрат дае змогу шдприемству отримати певнД конкурентш переваги на ринку збуту, вдльно проводити свою цДнову полД-тику та за Днших рдвних умов досягати бДльшого прибутку.
Г.О. Партин дае таке визначення: "управлДння витратами - це система щлеспрямованого впливу на склад, структуру Д поведДнку витрат та 'х чинникдв на всДх етапах формування Д розподдлу витрат, що грунтуеться на використаннД об'ективних економДчних закондв Д функцДй менеджменту задля забезпечення конкурентоспроможностД пДдприемства на ринку та досягнення стратегДчно' мети Д поточних завдань його розвитку" [17].
М.Г. Грещак Д ОС. Коцюба визначають управлшня витратами як взаемо-пов'язаний комплекс робДт, якД формують коригувальнД впливи на процес здшснення витрат пДд час господарсько' ддяльностД пДдприемства, спрямованД на досягнення оптимального рдвня (в межах допустимих вДдхилень) витрат в усДх пДдсистемах шдприемства за виконання в них будь-яких робДт [8].
Управлшня витратами 1.6. Давидович бачить як динамДчний процес, який включае в себе управлДнськД дц, мета яких полягае у досягненнД високого економДчного результату дДяльностД. Воно, на погляд автора, не зводиться лише до зниження затрат, а поширюеться на всД елементи управлшня [9]. СутнДсть проблеми управлшня витратами полягае, по-перше, не у точному визначенш величини собдвартостД продукцп, а у виявленнД того, як вона утворилась (сфор-мувалась), Д, по-друге, процес управлiния витратами повинен бути спрямований на формування собдвартостД у попередньому Д поточному режимах та оперативному втручаннД у дДяльнкть пДдприемств (оргашзацш) у разД виявлення вДдхи-лень вДд бажаного стану.
Управлшня витратами - це вДдносно молода сфера наукових Д практич-них ДнтересДв. Воно започаткувало свДй розвиток з виникненням теорц витрат, яка з'явилася у другДй половинД XIX ст. ПДонерами в ц розробленнД були найбДльш розвинутД на той час в економДчному вДдношенш кра'ни, до яких пот-рДбно вДднести АнглДю, НДмеччину, США.
З отриманням незалежностД в Укра'нД питанням формування витрат, со-бДвартостД продукцц (робДт, послуг) шдприемства Д оргашзацп не надавали на-лежно' уваги. Це привело не до удосконалення методДв планування, облДку, калькулювання Д аналДзу собдвартостД продукцп, а до втрати тих прийомдв, якД були вже напрацьоваш в попереднД роки.
Затрати на виробництво, з одного боку, - один Дз основних об'ектДв управлшня економДкою на мДкрордвш, а з Дншого - важлива частина управлДнсько-го облДку. У сучасний перДод управлшня витратами, як единим цшсним проце-сом, що визначае полДтику пДдприемств та оргашзацш, в УкраЫ практично не Дснуе. На це також звертае увагу вДдомий укра'нський вчений, академДк
М.Г. Чумаченко, який зазначае, що в цей час ще немае 4Îtkoï системи управлш-ня процесом зниження собiвартостi [21].
Висновки. Роблячи загальний висновок щодо впливу обрано1 стратегiï розвитку господарсько! дiяльностi пiдприемства на управлшня його витратами, варто зазначити: враховуючи той факт, що кожна стратепя - це нiщо iнше, як перелж конкретних дiй, спрямованих на одержання поставлено! мети, загальна стратепя мае бути комбiнованою. Тобто комбшована стратегия включае елемен-ти як виробничо!, так i маркетингово! та фшансово! стратегiï. Всi вони здайсню-ють певний вплив на прийняття рiшень щодо управлiння витратами. Залежно вiд промiжних цiлей обрано! стратеги, величина витрат може бути орiентована на мiнiмальне значения, чи, навпаки, бути необмеженим, аби досягти обрано! мети. Вiдповiдно до цього змшюеться пiдхiд до аналiзу доцiльностi величини витрат й необхндним стае розгляд мiкроекономiчних показнишв дiяльностi шд-приемства. А вiдтак, ефективнiсть та яккть управлiния дiяльнiстю пiдприемства значною мiрою залежить вiд того, наскшьки враховуеться фактор економiчного ризику, його стушнь та можливостi запобiгания або шляхи зниження.
Стратепчне управлiння витратами ввдграе вагому роль у забезпеченнi конкурентоспроможносп вiтчизияних пiдприемств у сучасному ринковому се-редовищi. Ця концепщя дае змогу дослвдити витрати на уах етапах загального вартiсного ланцюга з виробництва продукцц, враховуючи постачальникiв i спо-живачiв, та зосереджуючи особливу увагу на дослiдженнi витрат шдприемства в складi загального вартiсного ланцюга. Основною метою стратепчного управлшня витратами е створення конкурентних переваг шдприемства за рахунок збшьшення прибутку пiдприемства шляхом визначення оптимального рiвня витрат i врахування впливу низки витрато-формувальних факторов. Викорис-тання сучасних стратегiчних пiдходiв у межах стратепчного управлшня витратами спрямовано на прийняття управлшських рiшень в стратепчнш перспекти-вi не лише на основi показникiв дiяльностi пiдприемства, а й загалом обрано! конкурентно! стратеги шдприемства.
Лггература
1. Анискин Ю.П. Планирование и контролинг : учебник / Ю.П. Анискин, А.М. Павлова. -М. : Изд-во "Омега", 2003. - 280 с.
2. Беркенева Г.О. Операцшна д1яльн1сть промислового пщириемства - системне управлшня / Г.О. Беркенева // Становлення та розвиток облжу, контролю i анал1зу в УкраШ : тези доп. М1жнар. наук. конф., (Кшв, 16-17 берез. 2006 р.). - К. : Вид-во КНЕУ, 2006. - С. 13-18.
3. Бланк И. А. Финансовый менеджмент / И. А. Бланк. - К. : Изд-во "Ника-Центр", "Эльга", 2003. - 450 с.
4. Бойко G.I. Удосконалення системи управлшня на шдприемствах / C.I. Бойко, О.А. Лоза // Науковий вюник НЛТУ Украши : зб. наук.-техн. праць. - Л^в : РВВ НЛТУ Украши. - 2008. -Вип. 18.6. - С. 215-221.
5. Добровольский Е. Бюджетирование: шаг за шагом / Е. Добровольский, Б. Карабанов, П. Боровков, Е. Глухов, Е. Бреслав. - СПб. : Изд-во "Питер", 2008. - 448 с.
6. Василенко О.В. Антикризове управлшня шдприемством : навч. пойбн. / О.В. Василенко. - Вид. 2-ге, [перероб. та доп.]. - К. : Центр навч. лгт-ри, 2005. - 504 с.
7. Великий Ю.М. Управлшня витратами тдприемства : монографш / Ю.М. Великий, В.В. Прохорова, Н.В. Саблша. - Х. : Вид. дiм "1НЖЕК", 2009. - 192 с.
8. Грещак М.Г. Управлшня витратами : навч.-метод. пойбн. [для самост. вивч. дисц.] / М.Г. Грещак, О.С. Коцюба. - К. : Вид-во КНЕУ, 2002. - 131 с.
9. Давидович I.C. Управлшня витратами : навч. поибн. / I.G. Давидович. - Вид. 2-ге, [пере-роб. та доп.]. - Тернопшь : Вид-во "Економ1чна думка", 2004. - 228 с.
10. Кщдрат Р.Я. Системи управлшня витратами: досвщ i перспективи застосування на де-ревообробних шдприемствах / Р.Я. Кщдрат // Науковий вюник УкрДЛТУ : зб. наук.-техн. праць.
- Львiв : Вид-во УкрДЛТУ. - 2004. - Вип. 14.7. - С. 147-151.
11. Концепция контроллинга: Управленческий учет. Система отчетности. Бюджетирование / Horvath & Partners : пер. с нем. - Изд. 3-е, [перераб. и доп.]. - М. : Изд-во "Альпина Бизнес Букс", 2008. - 269 с.
12. Костецька Н.1. Стратепчне управлшня витратами як зааб забезпечення конкурентос-проможност тдприемства / Н.1. Костецька, М.1. Хопчан // Всеукрашський на науково-виробни-чий журнал. 1нновацшна економжа. - 2012. - № 5. - С. 81-86.
13. Люкшинов А.Н. Стратегический менеджмент : учебн. пособ. [для студ. ВУЗов] / А.Н. Люкшинов. - М. : Изд-во ЮНИТИ-ДАНА, 2001. - 375 с.
14. Мазур О.1. Мета та складовi системи управлшня витратами тдприемства / О.1. Мазур, Н.М. Богацька. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://www.rusnauka.com.
15. Мiзюк Б.М. Стратепчне управлшня : подручник. - Вид. 2-ге, [перероб. та доп.]. - Львш : Вид-во "Магнолш плюс", 2006. - 392 с.
16. Нападовська Л.В. Управлшський облж : монографiя / Л.В. Нападовська. - Дншропет-ровськ : Вид-во "Наука i освгга", 2000. - 450 с.
17. Партин Г.О. Управлшня витратами пщириемства: концептуальнi засади, методи та шструментарш : монографiя / Г.О. Партин. - К. : Вид-во УБС НБУ, 2008. - 219 с.
18. Приймак В.М. Прийняття управлшських рiшень : навч. поибн. / В.М. Приймак. - К. : Вид-во "Атжа", 2008, - 240 с.
19. Турило А.М. Управлшня витратами пщириемства : навч. поабн. / А.М. Турило, Ю.Б. Кравчук, А.А. Тужило. - К. : Центр навч. л^-ри, 2006. - 120 с.
20. Череп А.В. Управлшня витратами суб'ектв господарювання : монографш. - Ч. I. - Вид. 2-ге, [стереот.]. - Х. : Вид. дш "ШЖЕК", 2007. - 368 с.
21. Чумаченко Н.Г. Учет и анализ в промышленном производстве США / Н.Г. Чумаченко.
- М. : Изд-во "Финансы", 1971. - 240 с.
Колиснык Г.Н. Сущность системы стратегического управления расходами предпринимательских структур в условиях конкуренции
Рассмотрены преимущества системы управления затратами и принципы стратегического управления. Рассмотрены последовательность процесса стратегического управления затратами предприятия. Выяснена цель стратегического управления затратами предприятия и преимущества стратегического управления затратами предприятия. Исследована роль системы управления затратами и определены тенденции ее развития в деятельности субъектов хозяйствования. Выяснен научный подход к этапам развития системных исследований управления затратами. Даны определение и характеристика системы управления. Исследовано пять типов системы управления затратами.
Ключевые слова: система управления затратами, расходы предприятия, стратегическое управление затратами, этапы развития системы управления, субъекты предпринимательства.
Kolesnik G.M. The essence of strategic cost management business in a competitive environment
The article reviews the benefits of cost management and the principles of strategic management. We consider the sequence of strategic cost management company. Found out the purpose of strategic cost management company and the benefits of strategic cost management company. The role of cost management and defined its development trends in business entities. It was found scientific approach phases of systematic studies of cost management. The definition and characteristics of control system. Investigated five types of cost management.
Keywords: system management costs, enterprises, strategic cost management, stages of development management, business entities.
