CC BY
136
Scientific journal
ISSN 2413-158X (online) ISSN 2413-1571 (print)
PHYSICAL AND MATHEMATICAL EDUCATION
Has been issued since 2013.
Науковий журнал Ф1ЗИКО-МАТЕМАТИЧНА ОСВ1ТА
Видасться з 2013.
http://fmo-journal.fizmatsspu.sumy.ua/
Кравчина Т.В. CymHicmb комункативного методу навчання iH03eMHUM мовам // Фiзико-математична oceima : науковий журнал. - 2017. - Випуск 1(11). - С. 68-71.
Kravchyna T. The Essence Of The Communicative Method Of Teaching Foreign Languages // Physical and Mathematical Education : scientific journal. - 2017. - Issue 1(11). - Р. 68-71.
Анотац'1я. Комушкативна спрямовансть навчання - передумова усЫху в практичному оволод/'нн/' студентами ¡ноземною мовою. Як показуе практика, цьому значною м1рою сприяе атмосфера колективного сплкування, орган1зованого на основ1 комун1кативних ситуац1й. СитуацИ стимулюють студентв до комун1кативно-мотивованого виконання мовленневих дй, а сплкування в таких ситуац1ях дае студентам змогу св1домо засво)ти ¡ншомовний матерал. Велике значення мае д1алог1чне та монолог:чне мовлення. У цьому процес можуть бути зад'тш деклька учасникв. З позиц1й комун1кативного п1дходу процес навчання ¡ноземно)'мови будуеться адекватно реальному процесу мовленневого стлкування, тобто процес навчання е моделлю процесу мовленнево) комун1кацИ. Максимальне зближення процес1в навчання / реального сплкування за такими найважлив'шими параметрами, як комун1кативно-вмотивована мовленнева повед1нка викладача та студент'в, а також предметнсть процесу сплкування забезпечуеться ретельним в1дбором комун1кативно-мовленневих нам1р1в, тем, ситуац1й, як в1'ддзеркалюють ¡нтереси та потреби студент'в.
Сучасна ситуац1я в краш1 доводить, що попит на висококвал1ф1кованих спец1ал1ст1в, як вльно волод1ють ¡ноземною мовою п1двищуеться щороку. Найбльшу ефективн1сть у навчанн1 ¡ноземно)' мови студент'в мае комункативний п1дх1д, саме в1н сприяеформуванню в нихкомун'кативно)'компетентност'1 як професйно), впливае на '¡хн'ш св'тогляд, систему ц1нностей, ум1ння мислити.
Ключов! слова: комун1кативн1сть, навчання, мовлення, в1дб1р, компетентнсть
Постановка проблеми. 1ноземна мова сьогодн е не просто частиною культури певноУ наци, але це i запорука устху майбутньоУ кар'ери студенев. 1з зростанням попиту фахiвцiв iз знанням шоземноУ мови зростають вимоги до ефективносп та якост Ух навчання. 1нтенсивно ведеться пошук нових методiв навчання, '¡х удосконалення, розробка та впровадження нових засобiв у навчальний процес. Досягнення високого рiвня володшня мовою не можливе без фундаментально'' мовноУ тдготовки у вищм школк Зпдно з новим проектом програми з Ыоземних мов у вищм школ^ основною метою навчання Ыоземних мов е формування комунтативноУ компетенцй майбутых фахiвцiв, як повинн вмiти стлкуватися шоземною мовою в межах тем та ситуацм стлкування, запропонованих програмою. Слщ зазначити, що нова програма побудована з урахуванням вимог рекомендацш Ради бвропи, ям орiентують на формування соцюкультурноУ компетенцй' та необхщысть навчання мiжкультурного стлкування, що в межах соцюкультурного тдходу до навчання Ыоземних мов визначаеться як функцюнально обумовлена комунтативна взаемодiя людей, як виступають ноаем рiзних культурних цшностей через усвщомлення ними Ух належност до рiзних субкультур.
У зв'язку з цим актуальним стае питання навчання ЫоземноУ мови за допомогою комунтативного методу. Тому слщ формувати тенден^ю до посилення комунтативноУ спрямованост навчального процесу, його наближення до реального процесу стлкування. Методичним змктом заняття з ЫоземноУ мови, на нашу думку, мае бути комунтативысть.
Аналiз актуальних дослiджень. У методичнiй лiтературi неодноразово порушувалося питання навчання комунтативноУ компетенцй. Комунiкативний метод започаткували прац Е.П. Шубiна. 1деУ комунiкативного методу навчання розробляли й ЫшМ автори (Г.В. Рогова, Ю.1. Пассов, В.Л. СкалкЦ Е.О. Малико, Л.П. Малишевська, 1.Л. Плужник, А.П. Старков). Даний метод розвивався на основi щей лшгвк^в, психологiв та методистiв (В.А. Артемов, Л.С. Бархударов, 1.М. Берман, 1.Л. Бiм, В.А. Бухбiндер, П.Б. Гурв^ч, 1.О. Зимня, О.О. Леонтьев, М.В. Ляховицький, О.О. Миролюбов, 1.П. Сусов, С.Ф. Шаттов). Комунiкативний метод активно дослщжуеться в зарубiжнiй методицк Його рiзноманiтне тлумачення вiдображене в працях К. Блека, Е.Й. Джойнера, Х. Бессе, А. Амата, Е. Коноыенка. Аналiз цих дослщжень засвщчуе, що проблемi активiзацí¡ процесу навчання шшомовного мовлення засобом комунiкативного методу була придтена значна увага.
Мета статт полягае у виявленнi особливостей використання комунтативного методу навчання iноземних мов в
УДК 378.1
Т.В. Кравчина
Хмельницький на^ональний yHieepcumem, Украна
tkravchina@mail. ru
СУШСТЬ КОМУН1КАТИВНОГО МЕТОДУ НАВЧАННЯ 1НОЗЕМНИМ МОВАМ
немовних вищих навчальних закладах.
Виклад основного матерiалу. В основi комунтативного методу лежить уявлення про те, що мова використовуеться для спткування i, отже, метою навчання мови мае бути комунтативна компетенцiя, яка включае в себе мовну компетен^ю (володiння мовним матерiалом i його використання у виглядi мовленневих висловлювань), соцiолiнгвiстичну комунiкацiю (здатнiсть використовувати мовн одиницi у вiдповiдностi з ситуа^ями спiлкування), дискурсивну компетенцiю (здатнiсть розумти i досягати зв'язностi в сприйнятт i породженнi окремих висловлювань у рамках комушкативно-значущих мовних утворювань), так звану "стратепчну компетен^ю" (ступiнь знайомства з сощально культурним контекстом функцюнування мови), соцiальну компетенцiю (здатнiсть i готовнiсть до спiлкування з шшими). На виникнення комунiкативного методу i самого термiна мкомунiкативна компетенцiям вплинула концеп^я мовно'' компетенцп Н. Хомського, пщ якою розумiеться здатнiсть мовця породжувати граматично правильн структури.
Основы ознаки комунтативного методу: 1) завдання - навчити студенев розмовляти шоземною мовою якщо не на рiвнi носiя мови, то хоча б на рiвнi, необхiдному для подальшо'' роботи; 2) засоби навчання - дiловi iгри, що моделюють реальн ситуацГ'' спiлкування, найтиповiшi для даного контингенту студеыв. Оволодiння засобами спткування (фонетичними, лексичними, граматичними), а також видами мовленнево'' дiяльностi (говорiнням, ауд^ванням, читанням та письмом) вiдбуваеться тд час практичного застосування цих засобiв та видiв мовленнево'' дiяльностi у процес спiлкувaння; 3) обмежене використання рщно'' мови пiд час навчання шоземно''' мови. Фактично, замiсть перекладу лексичних одиниць з шоземно''' мови на рщну викладач на початкових етапах використовуе наочысть (малюнки, фотограф" тощо), а на подальших - пояснення шшомовних слiв iноземною мовою; 4) вивчення граматики е переважно шту'тивним, тобто, на вщмшу вщ трaдицiйноí методики, де граматика i лексика е основним предметом навчання, при навчанн за комунiкaтивним методом граматика необхщна лише для правильно' побудови речень, проте вщ студенев вимагаеться не мехaнiчне заучування граматичних правил, а шту'тивне вiдчуття правильно побудованих фрагмен^в мовлення; 5) контекстне вивчення лексики, тобто не iзольовaно як у традицмнш методицi, а виключно в контекстi пiд час '' застосування.
Комунтативний метод навчання iноземним мовам на сьогодншый день нaйпопулярнiший у свт. I нaвiть тi, хто погано уявляе соб^ в чому цей метод полягае, твердо впевнеы, що вш - то i е нaйпрогресивнiший i нaйефективнiший метод навчання шоземно''' мови [1, с. 67].
Я. М. Колкер детально зупиняеться на такому моментк «В останн десятилггтя трaдицiйному навчанню шоземним мовам прийнято протиставляти комунiкaтивнi та штенсивы методи» [2, с. 48].
Комунтативне навчання iноземним мовам носить дiяльнiсний характер, оскiльки мовне спткування здшснюеться за допомогою «мовно'' дiяльностi», яка, в свою чергу, служить для виршення завдань продуктивно' людсько'' дiяльностi в умовах «сз^ально'' взаемодп людей, якi спiлкуються (В. А. Зимова, Р. А. Китайгородська, А. А. Леонтьев). Учасники спткування намагаються вирши™ реальн та уявнi зaдaчi сумiсноí дiяльностi за допомогою шоземно''' мови.
А. А. Леонтьев пщкреслюе: «строго кажучи, мовленнево'' дiяльностi, як тако'', не iснуе. £ лише система мовленневих дш, якi входять у яку-небудь дiяльнiсть - цтком теоретичну, iнтелектуaльну або частково практичну».
Згiдно точки зору I. А. Зимово'' «мовленнева дiяльнiсть являе собою процес активного, цтеспрямованого, опосередкованого мовою i обумовленною ситуaцiею спiлкувaння, взaемодiею людей мiж собою (одне з одним)» [3, с. 93]. Отже, автор робить висновок, навчання мовленнево'' дiяльностi шоземною мовою повинно здшснюватися з позицп формування та самоспйно'' дiяльностi, що визначаеться всiею повнотою сво'х характеристик.
Особливiсть дiяльнiсного типу навчання полягае в тому, що вш за сво'м призначенням i за своею сутнiстю пов'язаний, насамперед, з окремим видом мовленнево'' дiяльностi, тому ми зустрiчaемо його широке використання, коли мова йде про навчання читання, ауд^вання, перекладу i т. д. I тiльки в одному з вщомих нам методiв, ми намагаемося охопити навчання шоземно''' мови в цтому, а саме в комунтативному методi ми знаходимо основы ознаки дiяльнiсного типу навчання.
На думку О. В. Пассова, автора комунтативного методу, «комунтативысть передбачае мовленневу спрямоваысть навчального процесу, яка полягае не сттьки у тому, що переслщуеться мовленнева практична мета (по суп, вс напрямки минулого i сучасност ставлять таку мету), а сктьки в тому, що шлях до ще'' мети е саме практичне користування мовою. Практичною мовленневою спрямоваыстю е не ттьки мета, а й зааб, де i те i iнше дiaлектично взaемообумовленi».
М. Б. Рахманша акцентуе увагу на наступному: «Мовне партнерство залежить в значый мiрi вiд комунiкaтивноí поведшки вчителя, що, зрештою, також входить в аспект мовно'' спрямовaностi навчання i зумовлене дiяльнiсним характером спткування» [4, с. 53]. По суп справи на вах етапах засвоення мaтерiaлу йде навчання саме спткуванню. Але е ряд мометчв, як вимагають спецiaльного навчання. Так, для умшня спiлкувaтися особливу роль в^грають: здaтнiсть вступати в спiлкувaння, згортати його i вiдновлювaти; здaтнiсть проводити свою стратепчну л^ю у спткуваны, здiйснювaти и в тaктицi поведшки всупереч стратепями тих, хто спткуеться; здaтнiсть пiдбору щоразу нових (ктькох) мовних пaртнерiв, змiни ролей пaртнерiв, або спрямовaнiсть спiлкувaння, здaтнiсть iмовiрнiсного прогнозування поведiнки мовних пaртнерiв, ''х висловлювань, результaтiв тiеí чи шшо'' ситуацп.
Сучасний комунiкaтивний метод являе собою гармоншне поеднання багатьох способТв навчання iноземним мовам, перебуваючи, напевно, на вершин еволюцiйно"' пiрaмiди рГзних освГтнГх методик.
На сучасному етат навчання iноземним мовам 6ГльшГсть педаго^-л^гв^в нaйефективнiшим вважають MкомунiкaтивM i критикують традиции методики, що працюють за принципом «вщ граматики до лексики, а по™ перехiд до вправ на закртлення». Штучно створенi вправи не формують користувача мови, i людина, яка вивчае мову саме за ^ею методикою, скорше промовчить, ыж промовить невiрну фразу. А «комунтативысть», навпаки, покликана «розв'язати» мову.
Комунiкaтивний метод (Communicative Approach) розвивае ва мовн навички - вГд усного мовлення до читання та ауд^вання. Граматика ж освоюеться в процесi спткування на мовк студент спочатку запам'ятовуе слова, вирази, мовн формули i тГльки потГм починае розбиратися, що вони собою представляють в граматичному сена. Мета - навчити студента говорити шоземною мовою не ттьки втьно, але i правильно.
Правила, значення нових cniB пояснюються вчителем за допомогою знайомо'' студенту лексики, граматичних конструкцш та виразiв, за допомогою жестiв i мiмiки, малюнкiв та iнших наочних поабнимв. Можуть використовуватися також комп'ютери з CD, 1нтернет, ТБ-програми, газети, журнали i т. д. Все це сприяе пробудженню у студенев iнтересу до iсторiï, культури, традицм кра''ни мови, що дослiджуeться.
На уроках шоземно'' мови вчитель створюе ситуацп, в яких студенти спткуються в парах один з одним, в групах. Це робить урок бтьш рiзноманiтним. Працюючи у грут, учнi виявляють мовну самостiйнiсть. Вони можуть допомагати одне одному, устшно коригувати висловлювання спiврозмовникiв.
Викладач на заняттях бере на себе функцп органiзатора спiлкування, задае питання, звертае увагу на оригiнальнi думки учаснимв, виступае арбiтром у обговореннi стрних проблем.
На вiдмiну вiд аудюлшгвального та iнших методiв, заснованих на повторены i запам'ятовуваны, комунiкативний метод задае вправи «з вiдкритим фшалом»: учнi самi не знають, у що перейде 'х дiяльнiсть в клаа, все буде залежати вщ реакцiй та вiдповiдей. Ситуацп використовуються кожен день новi. Так пщтримуеться iнтерес студентiв до занять: адже кожному хочеться спткуватися на осмисленн теми.
Бiльшу частину часу на уроках займае усна мова (хоча читанню та письму також придтяеться увага). При цьому вчт^ менше говорять i бiльше слухають, лише направляючи дiяльнiсть студентiв. Вчитель дае вправи, а по™, «розговоривши» студенев, вiдходить на заднiй план i виступае у ролi спостерiгача i арбпра. Бажано, щоб вiн користувався виключно мовою, що дослiджуеться.
Комунтативний метод полягае в уподiбненнi процесу навчання до процесу комунтацп, точыше кажучи, вiн заснований на тому, що процес навчання е моделлю процесу спткування, нехай дещо спрощеною, але за основними параметрами адекватною, подiбноï реальному процесу комунтацп.
Слщ назвати i основнi принципи навчання, ям застосовуються пiд час використання комунтативного методу на заняттях з шоземно''' мови. До них належать:
1) принцип мовленнево' спрямованост або принцип комунтативносп. Вш полягае в тому, що шляхом для реалiзацiï мовленнево' мети е практичне користування мовою у ситуа^ях, якi максимально наближен до ситуацiй реального спткування.
2) Принцип iндивiдуалiзацiï. Завжди необхщно враховувати iндивiдуально - психологiчнi особливост студентiв. Саме вони впливають на устшне оволодiння iншомовною мовленневою дiяльнiстю. Комунiкативнiсть включае в себе iндивiдуалiзацiю навчання мовнiй дiяльностi, пiд якою розумiемо врахування всiх властивостей студента як шдивщуальностг його здiбностей, вмшня здiйснювати мовну i навчальну дiяльнiсть i головним чином його особливих якостей. Для комунтативного методу iндивiдуалiзацiя е головним засобом створення мотивацп i активностi.
3) Принцип автентичносп. Даний принцип означае, що найважлившою характеристикою комунiкативного пiдходу е використання автентичних матерiалiв, саме таких, ям використовуються носiями дано' мови.
4) Принцип штерактивносп. За даним принципом навчання вщбуваеться переважно у групах, осмльки в умовах групово'' взаемодп мiж студентами утворюеться спiльний фонд шформацп про дослiджуваний предмет, яким вони користуються разом. Дослщження показують, що при груповм роботi пщвищуеться не лише мотивацiя студентiв, але й 'х успiшнiсть. Сучасна комунтативна методика пропонуе широке використання в навчальному процес активних нестандартних методiв та форм роботи, якi допомагають краще свiдомо засвоювати матерiал. Такими формами роботи е шдивщуальна, парна, групова та робота в командГ Найчаспше при комунiкативному методi навчання шшомовного говорiння застосовують такi форми парно'' та групово'' роботи, як внутршы (зовнiшнi) кола, мозковий штурм, читання зигзагом, обмш думками та пары штерв'ю.
5) Принцип штенсивного використання фонових знань студентiв. Даний принцип надзвичайно актуальний у немовних вищих навчальних закладах. Адже основне завдання, як вже згадувалося, навчити студенев працювати з текстами за ''х спе^альыстю, розумiти фахову термшолопю. Згiдно комунiкативноï методики студенти повинн вмiти не тiльки читати та перекладати тексти за фаховим спрямуванням, але й розмовляти за даними темами. Але власний досвщ показуе, що бесща на тему за фахом пщ силу лише сильним студентам. Слщ розробляти завдання, ям б дозволяли не лише активiзувати фоновi знання сильних студентiв, краще засвоювати фахову лексику та розвивати навики говоршня, але й пщвищувати мотиващю та iнтерес до дано' теми слабких студенев.
6) Принцип ситуативност або контекстуально'' обумовленостi. Вш означае, що мова та мовн засоби застосовуються в межах вщповщного соцiального контексту, тобто ситуативно. Саме контекст, ситуа^я дозволяють впiзнати, семантизувати та запам'ятати значення кожно'' ново' лексично'' одиницi [5, с.97]. Мехаычне заучування слiв, словосполучень, граматичних форм, речень не дозволяе запам'ятовувати ''х надовго. Контекст дозволяе адекватно зрозумiти кожне слово, речення завдяки його контекстуалiзацiï - стввщнесенням його значення iз значенням навколишнiх одиниць. Ситуативысть е обов'язковим елементом комунiкативного методу, завдяки якому стимулюеться мовленнева дiяльнiсть студентiв та розвиваються ''х мовленневi навички.
Все сказане вище щодо комунтативного методу навчання говорiнню шоземною мовою дозволяе стверджувати, що предметом навчання у даному випадку е мовленнева дiяльнiсть шоземною мовою. У цьому методi чпжо простежуеться велике значення мовленневим умшням говоршня, i пропонуються вправи для ''х послщовного формування. Все це в свою чергу дае пщставу стверджувати, що комунтативний метод навчання говоршню Е. I. Пассова являе дiяльнiсний тип навчання шоземним мовам.
Висновки. Таким чином, сутысть комунтативного методу викладання iноземних мов у немовних ВНЗ полягае в тому, щоб розвинути особиспсть студента, пiдготувати його до мiжкультурного спiлкування, розвинути його самоосвiтнiй потенцiал для задоволення особистiсних штереав у вивченнi iноземноï мови.
Перспективу подальшого дослiдження означено'' проблеми вбачаемо у розглядi iнших методiв, ям використовуються з метою пiдвищення рiвня знань студентiв у процесi вивчення шоземно'' мови.
Список використаних джерел
1. Пассов Е.И. Коммуникативный метод обучения иноязычному говорению. - М., 1985. - 208 с.
2. Колкер Я.М., Устинова Е.С., Еналиева Т.М. Практическая методика обучения иностранному языку. Учеб. пособие. — М.: Академия, 2000. — 264 с.
3. Зимняя И.А. Психологические аспекты обучения говорению на иностранном языке. - М., 1989. - 222 с.
4. J.A. van EK and J.L.M.Trim. Wastage, 1990. - Strasbourg: Council of Europe Press, 1991. - 120 p.
5. Пассов Е.И. Коммуникативный метод обучения иноязычному говорению. - М.: Просвещение, 1991. - 360 с.
6. Методика навчання шоземних мов у середых навчальних закладах. Пщручник для студенпв вищих закладiв освти //Шд ред. С.Ю.Ыколаево|'. - К.: Ленвп", 1999. - 320 с.
References
1. Passov E.I. Kommunikativnyj metod obuchenija inojazychnomu govoreniju. - M., 1985. - 208 s. (in Russian)
2. Kolker Ja.M., Ustinova E.S., Enalieva T.M. Prakticheskaja metodika obuchenija inostrannomu jazyku. Ucheb. posobie. — M.: Akademija, 2000. — 264 s. (in Russian)
3. Zimnjaja I.A. Psihologicheskie aspekty obuchenija govoreniju na inostrannom jazyke. - M., 1989. - 222 s. (in Russian)
4. J.A. van EK and J.L.M.Trim. Wastage, 1990. - Strasbourg: Council of Europe Press, 1991. - 120 p.
5. Passov E.I. Kommunikativnyj metod obuchenija inojazychnomu govoreniju. - M.: Prosveshhenie, 1991. - 360 s. (in Russian)
6. Metodyka navchannja inozemnyh mov u serednih navchal'nyh zakladah. Pidruchnyk dlja studentiv vyshhyh zakladiv osvity //Pid red. S.Ju.Nikolajevoi'. - K.: Lenvit, 1999. - 320 s. (in Ukrainian)
THE ESSENCE OF THE COMMUNICATIVE METHOD OF TEACHING FOREIGN LANGUAGES
T. Kravchyna
Khmelnytsky National University, Ukraine Abstract. Communicative orientation training is a prerequisite for success in practical mastering a foreign language. In practice, this greatly contributes to the atmosphere of collective dialogue, organized on the basis of communicative situations. The situations encourage students to communicative-motivated implementation of speech actions, and communication allows students consciously to learn a foreign language material in these situations. Dialogue and monologue speeches are of great importance. This process can involve multiple participants. From the standpoint of the communicative approach the process of learning a foreign language is constructed adequately to the real process of speech communication, that the learning process is a model of the process of speech communication. Maximum convergence of learning and real communication for such important parameters as communicative-motivated speech behavior of the teacher and students and the objectivity of the communication process is provided by careful selection of communicative speech intentions, themes, situations that reflect the interests and needs of students.
The current situation in the country shows that the demand for highly skilled professionals who are fluent in a foreign language increases every year. Communicative approach has the greatest effectiveness in teaching foreign language to students, that it contributes to their communicative competence as a professional one, affects their outlook, value system, the ability to think.
Key words: communicative, learning, speech, selection, competence.
