CC BY
68
УДК 34(091): 343.11
Б. Р. Стецюк
Донецький юридичний шститут МВС Укра'ни
СУДОВ1 РЕФОРМИ П. ПОЛУБОТКА I Д. АПОСТОЛА
© Стецюк Б. Р., 2015
Статтю присвячено вивченню та анаЛзу судових реформ, яга проводили у XVIII ст. П. Полуботок та Д. Апостол на територи Гетьманщини. Акцентовано увагу на обме-женш вггчизняно! судово! системи з боку Росшського самодержавства.
Ключовi слова: судова система, суди, Малоросшська колегiя, унiверсали, судочинство.
Б. Р. Стецюк
СУДЕБНЫЕ РЕФОРМЫ П. ПОЛУБОТКА И Д. АПОСТОЛА
Статья посвящена изучению и анализу судебных реформ, проводившихся в XVIII веке П. Полуботком и Д. Апостолом на территории Гетманщины. Заострено внимание на ограничении отечественной судебной системы со стороны Российского самодержавия.
Ключевые слова: судебная система, суды, Малороссийская коллегия, универсалы, судопроизводство.
B. R. Stetsyuk
JUDICIAL REFORM POLUBOTKO P. AND D. APOSTOL
The article deals with the study and analysis of judiciary reforms conducted by P. Polubotok and D. Apostol in Hetmanshchyna in the XVIII century. The author stresses the circumscription of the native judiciary by the Russian autocracy.
Key words : judiciary, courts, Malorossian Board, governmental manifestos, legal proceedings.
Сьогодш нагальною е проблема щодо реформування судових оргашв сучасно' Укра'ни. Вагоме значення в устшносп !х проведення займае досвщ формування i функщонування судово!' системи на укра'нських землях у рiзних юторичних перiодах. Особливо важливими е часи ввдстоювання незалежностi та побудови держави, що дае змогу використати вде!' та положення для проведення судово-правово!' реформи, не зважаючи на зовшшт та внутрiшнi чинники. Одним з таких перiодiв е реформютська дiяльнiсть у судочинствi укра'нських гетьмашв П. Полуботка та Д. Апостола.
Протягом останнього часу опублшовано низку наукових праць, присвячених добi Гетьманщини. Так, питання укра'нського права друго!' половини XVIII ст. перебувають у цен^ уваги укра'нських iсторикiв права, таких як О. Апанович, В. Гончаренко, В. Горобець, В. Срмолаев, Л. Зайцев, О. Путра, I. Бойко, I. Грозовський, Н. Сиза, Л. Гамбург, М. Бедрш. Проте недостатньо уваги придшяеться в контексл державно-правового розвитку Гетьманщини саме питанню судових реформ Л. Полуботка та Д. Апостола.
У зв'язку з цим метою статп е характеристика та розкриття проблем реформ у судочинстш, аналiз протистояння, яке виникло в боротьбi за самостшшсть правово!' системи загалом i судочинства зокрема.
Часи дмльносл П. Полуботка та Д. Апостола пов'язат з ввдстоюванням самостшносл Гетьманщини перед загрозою росшського царизму. На початку правлшня Петра I посилюеться боротьба з укра'нською автоном1ею [14, С.142]. Пвдтвердженням цього е створення I Малоросшсько' колегй 1 затвердження посади росшського резидента при гетьмат з метою контролю за дмльшстю його правлшня. Кр1м того, у функцй зазначено' шституцй входило проведення спшьних з1 старшиною розслщувань, судових процешв 1 отримання ведомостей про внутршню обстановку в Укра'т [22, С.142], перешкоджання гетьманському судов1 у винесент неузгоджених з царем смертних вироюв по ввдношенню до полковниюв, полково' та генерально' старшини, а також розслщування полггичних справ. Стосовно останньо' функцй, то прикладом цьому е слвдча справа укра'нського селянина Данила Бшоконника, звинуваченого у неповаз1 до царя Петра I, яка була ввдкрита в Малоросшськш колегй у м. Глухов1 [6, С.3].
Таю дй уряду царсько' Росй викликали занепокоетсть козацько' старшини, яка боялася втратити свш прившейований полггико-правовий статус 1 потрапити в залежшсть до росшського дворянства, котре почало активно проникати в Украшу на початку XVIII ст. Для протиставлення автоном1зму старшини Петро I почав загравати з незаможними станами Гетьманщини, яке зазнавало бшьшого сощально-економ1чного гтту з боку украшсько' шляхти в умовах посилення юридичного шгшзму останшх. Част обвинувачення в неправосудносл та зловживант спрямовувалися 1 на адресу Генерального суду. Скарги на непорядки в судах доходили до гетьмана, а потм 1 до царя [11, с. 150].
Таке становище судово' системи Гетьманщини було лише на руку Петру I 1 стало приводом для обмеження автономй в адмтстративно-судовш дмльносп урядових оргашв Укра'ни. I Малоросшська колегiя мала презентувати самодержавство у сввдомосл рядових козаюв 1 посполитих як орган, що захищае 1х шгереси ввд свавшля старшини ввдповвдно за справедливою 1 законом [21, с. 239].
Проте утворена Малоросшська колегм не тшьки не покращила, а навпаки значно попршила становище, бо на пвдстав1 таемних шструкцш з Москви й члени займалися тдбурюванням простого народу проти гетьмансько' влади й козацько' старшини, закликала населення до донос1в 1 зрад. Сам1 члени Колегй на чол1 з й президентом Вельяминовим прославилися в хабарнищш та зловживант сво'м службовим становищем.
Незважаючи на те, що абсолютистский режим Петра I тсля перемоги в Швтчнш вшт перебував у зент свое' полггико-вшськово' могутносп, а Укра'на пвд час правлшня гетьмана I. Мазепи зазнала трагедй, в автоном1стських колах укра'нсько' старшини ставлення до росшсько' полггики проявлялося пасивним супротивом. Особливо це виявилося шд час правлшня гетьмана П. Полуботка. Почалося саботування дмльносл I Малоросшсько' колегй, змщнення законносл слвдчих 1 судових оргашв, а також ус1е1 судово' системи Гетьманщини. Цими заходами Полуботок хот1в забезпечити гетьманську державшсть пвдтримкою сощальних низ1в, що на той час становила б1льш1сть укра'нського народу [21, с. 239-240].
Так, сво'ми першими ушверсалами ввд 19 листопада 1722 р. П. Полуботок забороняв старшин залучати козаюв до робгг у себе 1 зшмати з них наклади в судах, чим вш майже на м1сяць випередив указ I Малоросшсько' колегй ввд 17 серпня 1722 р. [12, с. 39-40].
Одним 1з значних ушверсал1в, що стосувалися реформування суд1в, зокрема й оргашв, що займалися кримшально-процесуальними дкми, був унверсал, виданий Полуботком 19 серпня 1722 р. У ньому вказувалося на необхвдшсть встановлення колепальносл судочинства, залучати до розгляду справ, кр1м урядовц]в, й шших чесних 1 розумних ошб з позитивною в суспшьстш репутащею [12, с. 90]. Для проведення слвдчих дш 1 судових засвдань потр1бно створювати спещальш судов1 примщення, в яких мали збершатися юридичт кодекси 1 зб1рники, розмщуватися судовий персонал, кр1м того передбачалися спещальт примщення для попереднього затримання ос1б, котр1 перебували пвд слвдством [7, с. 345]. Судова колегм повинна була проводити судове слвдство 1 розглядати справи ввдповвдно до принцитв колепальносп, справедливости законности об'ективносл, доцшьносл [12, с. 7-8]. Особливо це стосувалося сшьських суд1в, де попередне розслвдування 1 судов1 засвдання супроводжувалися публ1чними хабарами 1 здирствами вшт1в та
отамашв. Через це, тд страхом i матерiальних, i тшесних покарань, вимагалося проводити юридичш дй у вщповщних мiсцях i судити "не пьянственным, но трезвым умом" [12, С.91].
Ушверсалами, виданими П. Полуботком у червш 1722 р. та в шчш 1723 р., було структуризовано ieрархiю загальних судових органiв i поставлено чiтку послiдовнiсть стосовно подавання та розгляду апеляцш в них i тим самим обмежено судову компетенщю I Малоросiйськоi колегii, у ввданш яко1 залишилися лише функцй вищо1 апеляцiйноi iнстанцii.
Встановлення системи судово! ieрархй, порядку проходження апеляцш по урядово-судових iнстанцiях сприяло повному оформленню правового статусу полкових судiв i закрiплення посади полкового судд1 Так, до 1722 р. полковий суд скорше був формальним, а вш кримшально-процесуальнi дii та судовi засiдання виконувалися iз вказiвки i пiд контролем полковника, такий самий стан справ спостерiгався i в магiстратських та ратушних судах. Шсля виходу зазначених унiверсалiв було зроблено чггкий розподш мiж цими судами, тим самим виршилося протирiччя мiж мiськими мiщанськими та козацькими судовими органами, що iснували рашше через втручання мiсцевоi старшини в мапстратсью справи i це змушувало мiську знать шукати захисту в царського уряду [5, с. 132]. Значш змши вiдбулися у принципах процесуального права. Було введено письмове протоколювання. У кримшальних справах смертш вироки обов'язково мали затверджувати гетьман i генеральний вiйськовий суд. У важких процесуальних випадках полковий суд звертався за роз'ясненням до генерального суддi чи самого гетьмана [18, с. 311-314]. Для швидшого проведення кримшально-процесуальних дш чи вирiшення судових справ було введено посади молодших суддiв-асесорiв.
Послiдовний автономiстський курс П. Полуботка призвiв до жорсткостi позицй Петра I по вiдношенню до гетьманського правлiння i розправи над гетьманом у груднi 1724 р. Але, незважаючи на це, правлшня наказного гетьмана сприяло продовженню украш^ко^' державностi, залишивши помiтний слiд у проведенш реформ щодо вдосконалення процесуальноi та судово! системи в держава
Поразка автономiстiв у II половит 1723 р. - на початку 1724 р. призвела до реального затвердження I Малоросiйськоi колегй як вищого судового i апеляцiйного органу на Лiвобережнiй Украiнi. До й компетенцii входило прийняття скарг на судово-процесуальну тяганину i апеляцiй на ршення Генерального вiйськового суду та Генеральноi вiйськовоi канцелярii, полкових i всiх iнших сотенних канцелярiй, а також ратушних судiв. Проте полков^ сотеннi й сiльськi суди не були з цих питань апеляцшними шстанцмми i Малоросiйська колегм була другою апеляцшною шстанщею для вищих козацьких i мiщанських судiв.
I Малоросшська колепя приймала апеляцii, розглядала справи, як затягувалися через судову тяганину попередтми судами, затверджували вироки, що виносили украшсью суди, до смертног кари i публiчного покарання тсля 1х затвердження Генеральною вшськовою канцелярieю [17, Т.7, № 41, 96]. Отже, украшсью суди опинилися шд контролем, наглядом i ревiзieю самодержавного органу, що став для них вищим судовим органом i вищою судовою шстанщею [1, С.4].
З 1725 р. стосунки мiж I Малоросiйською колепею i Генеральним вшськовим судом у сферi кримшально-процесуальних дш та судочинства принципово змiнилися. Було скасовано спiльнi засiдання та розгляди судових справ з генеральною старшиною. До компетенцй канцелярй у судочинстш належала органiзацiя попереднього розслвдування i формування думки по суп справи i з передбачення судового ршення, яке подавалося в колегто у формi письмових "промеморiй" [2, с. 45-46]. Колепя на пiдставi заяви процесуальнох сторони сама могла забрати справу з канцелярй, прийнявши до власного розгляду, провести кримшально-процесуальш дй, виступаючи у такий спошб не т1льки як апеляцiйна, але й касацшна iнстанцiя, тим самим обмежуючи територiальну юрисдикцiю козацьких судiв. Це все дуже негативно впливало на кримшальний процес цього часу i деякi полковники та полкова старшина з позовами зверталися безпосередньо до I Малоросiйськоi колегй [16, с. 2].
I Малоросшська колегм почала активно насаджувати на територй Гетьманщини росшсью форми кримiнально-процесуальних дш та росiйських джерел права. У цих заходах зазначеного органу управлшня з боку царськоi Росii сприяли бюрократизацй Генеральноi вiйськовоi канцелярii,
Генерального вшськового суду i, вiдповiдно, Bcieï судово!' системи i судочинства Гетьманщини. Для пвдтвердження цього факту можна визнати змют YRa3ÎB Петра I. До цих розпоряджень судовi органи, як правило, не мали постшного мкця дислокацiï, оскшьки Генеральний вшськовий суд збирався за мiсцем походження процесуальних сторш, канцелярм вiдповiдно слвдувала за гетьманом [4, с. 98]. Але полгтика I Малоросiйськоï колегй, яка була спрямована на формалiзацiю украшського права взагалi i кримшально-процесуального зокрема, унiфiкацiю украшських джерел права i3 загальноросiйською правовою системою, сприяла бюрократизаци розвитку вищих судових оргашв Гетьманщини. У першш половинi 1724 р. на територи Укра'ни вступив у дто iмпера-торський указ "О суде по новоучиненной форме", яким регламентувалася органiзацiя судового процесу. Колепя постановила, щоб Генеральна вшськова канцелярм склала вiдповiдну промеморiю i скерувала ïx у полковi правлшня з метою розповсюдження едино'' форми складання позовiв i процесуального порядку. Шсля цього рiшення Генеральна вшськова колепя перестала приймати позови, що не ввдповвдали за своею формою встановленш загальноросшськш формi [2, С.148].
Проте царський уряд своïми реформами щодо процесуально-судовоï системи лише використав починання П. Полуботка. Судовою реформою П. Полуботок започаткував загальне розповсюдження в козацьких i мщанських судах Гетьманщини письмовоï форми судочинства, яке до цього лише фшсувало позови в судових канцелярмх [15, С.105]. Так само царським указом встановлювалась штерегативна форма розшуку, що передбачала змют документа з окремих пункттв, за якими суд проводив допити сторш. Вщповвдно до формули протоколу проведення допиту його мета подшялася на двi частини: у лiвiй частинi записувалися питання, а в правш -вiдповiдi на них, при цьому i питання, i ввдповвд нумерувалися [20, Ф.1, д.54482, л.346].
Вiдстоюючи власну незалежнiсть, гетьманське судочинство у свош практицi за чашв правлiння Д. Апостола почало ввдходити вiд встановленоï Петром I форми проведення кримшально-процесуальних дiй. Повшстю вiдмiна указу вiдбулася при правлшш К. Розумовського в 1751р. [2, с. 148-149].
У роки правлшня Петра I на територи Гетьманщини розповсюджувалися ди "Вшськового статуту", яю використовувалися пiд час проведення кримшально-процесуальних дш у вiйськовиx злочинах та адмтстративно-полщейських правопорушеннях [15].
Росiйськi форми судочинства i правовi джерела через посередництво I Малоросiйськоï колегiï ютотно змiнили характер кримiнально-процесуальниx дiй. До початку XVIII ст. суд вщбувався як змагальний процес, в якому активне значення мали обидвi сторони, захищаючи своï права, тим самим доводили свою правоту, самостшно представляти при цьому докази i сввдюв для пвдтвердження сво1х iнтересiв. Уш стадiï процесу вiдбувались вiдкрито i публiчно, давали можливiсть робити сввдчення i заявляти, клопотатися про винесення судом бажаного ршення [15, с. 105]. У подальшому I Малоросшська колепя у проведеннi слiдчиx дш керувалася iнквiзицiйним процесом, який почали застосовувати в Роси ще в кшщ XV ст. на основi "Судебника" IванаШ 1497 р. Вш характеризуеться закритiстю на всix стадмх, максимально детальним протоколюванням усix процесуальних дш i судочинства. I Малоросшська колепя почала насаджувати у судочинстш Гетьманщини iнквiзицiйний процес. У результат чого втзд на мiсце скоення злочину для проведення попереднього слвдства, що ввдбувався публiчно членами козацьких i мщанських правлшь чи судами, наприкшщ XVIII ст. був витюнений викликом на слiдство для проведення допиту [19, с. 466].
Шсля поразки старшинськоï опозицiï на чолi з П. Полуботком вiдбулося тимчасове розширення судовоï компетенцiï I Малоро^сь^ колегй. Пiд ïï юрисдикцiю потрапляе проведення кримшально-процесуальних дш щодо духовенства. Щоправда, це стосуеться справ, не пов'язаних з духовною дмльшстю.
Перетворення I Малоро^сь^ колегiï у вищий судовий орган i судову шстанщю Гетьманщини сприяло залученню в судову систему Гетьманщини судiв росiйськиx вшськових комендантiв. Це, своею чергою, дало можливють проводити кримiнально-процесуальнi дiï з боку росшських вiйськовиx канцелярiй у судовш системi Гетьманщини [2, с. 154].
I Малоросшську колегто було розпущено за правлшня Петра II. Одночасно була ввдновлена й Гетьманщина, а ïï президент Вельямiнов ще в 1726 р. був вiдкликаний у Петербург за зловживання по службi [9, с. 466].
Отже, заснування Росшським урядом зазначеноï iнстанцiï мало сприяти викоршенню зловживань у судах Гетьманщини i захисту народу ввд свавшля старшин у судочинствi, однак у свош роботi це не зайняло основного мюця. Найбшьш активно I Малоросшська колегм проводила обмеження функщонування автономних урядово-судових органiв Гетьманщини, ушфшащю ïï системи вiдповiдно до загальноiмперськоï державноï структурно-правовоï системи.
Справу П. Полуботка щодо захисту судовоï системи i судочинства Гетьманщини ввд зазiхань Росiï та реформування правовоï системи взагал проводив гетьман Д. Апостол. Шсля свого обрання вiн звернувся до уряду з проектом нового договору з Росшським iмператором. У першому пункл зазначеного проекту йшлася про затвердження автономiï украïнського права i судочинства. У поясненш до цих вимог гетьман виправдовував козацью суди ввд звинувачення в хабарнищш та в суб'ективному судовому процесi й в некомпетентностi вiдносно юрисдикци Малоросiйськоï колегiï. У цьому ж договорi детально було описано судову систему та шстанци, якi проводили кримшально-процесуальш дй". Ця система була затверджена в загальних рисах царем у так званих "Решительних пунктах" 1728 року. Щоправда, ди Д. Апостола були обережнiшi, нiж його попередника, i спочатку вони виражалися тшьки в подоланш негативних насладив у судово-правовiй полiтицi, що залишилися ввд дiяльностi I Малоросiйськоï колегй [13, с. 31-32]. З метою посилення авторитету судових оргашв Гетьманщини серед народних мас гетьман постшно вживав жорстких заходiв, спрямованих на боротьбу iз зловживаннями у проведенш слвдчих дш судового процесу з боку полковоï старшини та росшських чиновникiв. Значну кiлькiсть розслiдувань у кримшальних справах проводили у першш шстанци гетьманський суд, Генеральна вшськова канцелярм i Генеральний вiйськовий суд за розпорядженням i контролем гетьмана [20, Ф.1, д.64409, л.1-2]. Також для проведення розслвдування в таких квалiфiкацiях правопорушень залучалися i нижчi iнстанцiï козацьких судiв за вказiвками гетьмана [13, с. 26, 41-42, 64, 66].
Кримшально-процесуальш дй" ввдносно старшин, як брали участь у робоп вищих козацьких судiв, проводили окремi представники вiд гетьмана або сам гетьман, з метою недопущення впливу ввдповвдних осiб пiд час розгляду 1х справи [13, с. 79, 97].
Водночас вiдбувалось сшвробгтництво мiж Росieю та Украïною в проведенш спшьних кримiнально-процесуальних д1й. Так, Державна колегм iноземних справ за указами iмператора надсилала гетьману запити щодо результата розслвдувань з окремих справ, зокрема справи про росшських посадових осiб в Украгт [3, с. 28-29]. Допускався супроввд власного коментаря на пiдставi проведених слвдчих д1й гетьманом вiдносно скарг, як подавалися безпосередньо на iм'я iмператора. Кримiнальнi справи полкових i генеральних старшин i далi залишалися в компетенци iмператора, яку вiн мш передоручити на розгляд гетьману чи вищим козацьким судам для проведення кримшально-процесуальних дш [13, с. 9, 86, 87-88].
Незважаючи на постшний тиск владних структур рос1йського самодержавства, Д. Апостол почав ввдновлення шститупв колегiального судочинства та апеляцiйних шстанцш, заведених П. Полуботком, що супроводжувалися заходами, спрямованими на боротьбу зi зловживанням у судах та в кримшально-процесуальних дмх [8, с. 8-9].
Результатом ^eï роботи стали "Решительные пункты", як були введенi в дто указом Петра II. У них мютилися положення про судовий устрш, судочинство i правову систему Гетьманщини. Зокрема в зазначеному акп визначався порядок проходження апеляцшних справ по судових шстанцмх, починаючи ввд нижчоï i закiнчуючи вищою. Президентом Генерального вшськового суду оголошувався гетьман. Генеральниому вшськовому суду було надано право застосовувати грошовi штрафи до суддiв нижчих ланок, а також шших посадових осiб, що були задмш у розслiдуваннi справи та в судовому процес^ за зловживання у проведенш слвдчих д1й та в судовому розглядi справи; за рахунок цих штрафiв потерпiлiй сторош виплачувалася моральна компенсац1я. Заборонялося оголошення смертних вироюв старшинам усiх ранпв без дозволу на це монарха,
встановлювалася пвдсудтсть i проведення слвдства у кримшальних справах судами Гетьманщини щодо росшських розкольникiв за злочини, де передбачалася смертна кара. Юрисдикцм гетьманського судочинства поширювалося на церковнi й монастирськ вотчини. Цими положеннями Д. Апостолу вдалося частково ввдродити автономто судовоï системи Гетьманщини, судових шстанцш та апеляцiй, розширити юрисдикцiю у процесуальних i судових дмх козацьких судiв на монастирськi землi, росшських дворян, розкольниюв [8, С.291].
Значне мкце в покращеннi судово-правовоï системи займае '^нструкщя о судах 13 июля 1730 года", розроблена ввдповвдно до нових норм, яку ввiв Д. Апостол. Основною метою зазначеноï реформи було усунення негативних наслвдюв у зв'язку iз втратою основного принципу - права громади бути суддею i проводити on^i ди. Як ввдомо, на змiну ]м прийшли одноособовi вчинення правосуддя i безапеляцшшсть, що сприяло необ'ективностi у проведенш слiдства i в подальшому судового розгляду, вимагання xабарiв, свавшля судових урядовцiв та iншиx посадових ошб i судова тяганина. У цьому документ йшлося про пвдвищення вимог до кандидатв у суддi та в процесуальнi органи, обов'язкова колепальшсть судiв, упорядкування системи судових апеляцш i пiдсудностi [9, с. 316-317].
Преамбула "Инструкции о судах" була сформульована на rn^^^i "Решительных пунктов". Тут перераховувалися основт вимоги до суддiв, черговiсть проходження апеляци, використання судами в проведеннi процесуальних дш украïнськиx правових джерел. Також встановлювалася матерiальна вiдповiдальнiсть суддiв перед Генеральним вшськовим судом за зловживання пвд час виконання покладених на них службових обов'язюв [10, с. 141-142].
Найбшьше уваги придшялося "Инструкции..." щодо проведення слвдчих дш полковому суду як промiжнiй ланцi мiж вищими i мiсцевими судами. Справи починали розглядати з ввдома полковника, який контролював правильшсть проведення слвдчих дш i судового процесу, стежив за дотриманням письмовоï форми судочинства, пвдписував судовi рiшення i ставив полкову печатку. Пвд час проведення слвдчо-судових дш у незначних кримшальних справах була присутня тшьки полкова старшина, але якщо розглядалися важлив™ кримшальш справи, то обов'язково на судовому засвданш мав бути присуттм полковник, який спшьно зi старшинами приймав колепальне рiшення, що скршлювалося пiдписами всix членiв колегiï [10, с. 142-143].
Ввдповвдно до цього документа збшьшились вимоги до професшного рiвня суддiв, якi повиннi мати добрi правовi знання i об'ективно розглядати справи. Так само будували вимоги до судового писаря, котрий ввдповвдав за правильне ведення протоколiв слвдства i судових процесiв та шших документiв, пов'язаних з кримшально-процесуальними дмми. За порушення вимог судового дшоводства писар нiс персональну ввдповвдальшсть i мiг бути покараний грошовим чи шшим видом матерiального штрафу. Писарю дозволялося мати своïx так званих пвдписюв, ïxra кiлькiсть визначалася необxiднiстю пiд час виконання своïx службових обов'язкiв, а також можливютю ïx утримання за власний кошт. Через низький посадовий оклад писаревi за шструкщею дозволялося брати плату з позивачiв за складання i написання позовiв у розмiрi п'ять копшок за кожнi пiвсторiнки тексту. Крiм того, сторона, яка виграла справу, повинна була оплачувати послуги писаря в розмiрi однiеï гривни за сторшку судового декрету. Для незаможних позивачiв дозволялася менша оплата за надат послуги [10, с. 151-152]. Писар також контролював порядок й черговкть розгляду справ, яю сам представляв суддям. При цьому шструкцм зобов'язувала писаря дотримуватися принципу юридичноï рiвностi позивачiв, незалежно ввд ïx сощального стану. Позови заносилися в реестр з коротким викладенням суп справи [10, с. 143-144].
"!нструкц1я" повнiстю розмежувала козацькi i мщансью суди магiстратськиx мiст, а також виконання ними досудового слвдства. За ввдсутносп мапстрату в мют д1яв сотенний суд, який виконував кримiнально-процесуальнi дiï одноосiбно [10, с. 144.; 156, с. 43, 48-49].
У сшьських судах кримшально-процесуальш справи розглядав i проводив попередне слвдство отаман або вшт з двома-трьома козаками. У разi подавання скарги селянином на козака слвдство проводила отаманська колегм, а у разi скарги козака на селянина проводили an^i ди вiдповiдно вiйт i староста [10, с. 152].
Встановлювалися дш проведення судових засвдань - понедшок, середа i п'ятниця - з метою надання судом ознайомлення зi справою i, якщо виникне необхвдшсть проведення додаткового слвдства. Суддi не виконували сво1х функцiональних обов'язюв у святковi, ярмарковi й вихвдш днi. ïм так само надавали календарш вiдпустки [10, с. 159-160].
Оскшьки iнструкцieю не регламентувалися проблеми вшськового судочинства, тому пiд час розгляду полковими судами i Генеральним вшськовим судом кримшальних справ, пов'язаних зi злочинами украшц]в проти росшських вшськовослужбовщв, використовувалися законодавчi акти Петра I, спшьно з росiйським вшськовим начальством. Попередт кримiнально-процесуальнi дiï в таких справах проводила украшська сторона ввдповвдно до розпорядження гетьмана [18, С.317]. Якщо ж звинувачувався росшський вiйськовослужбовець, то вiдносно нього проводили on^i дiï i судив спшьний украïнсько-росiйський суд на пiдставi "Регламенту воинского". Зазначений суд дшили, ввдповвдно до росiйських норм, на старших суддiв ("прейзисiв") i молодших ("асесорiв"). Проект вироку спочатку виносили молодшi суддi, а потiм старшi, тсля 1х затвердження оголошувався спшьний проект, який називався "сентенщя". Украшський i росшський полковники скршлювали цей документ печатками i надсилали для остаточного винесення вироку гетьманом [18, с. 318-319].
Зловживання росшських вшськовослужбовщв припиняв гетьманський уряд в адмтстра-тивному порядку, а у випадках кримшальних злочишв ввдносно жителiв Гетьманщини проводили розслвдування в мюцевому правлiннi [20, Ф.51, оп.3, арк.8].
Правова реформа, що проводилася в 1728-1730 рр., вперше ютотно обмежила юрисдикцiю духовних судiв украïнськоï православноï церкви. У кримшально-процесуальнш галузi в компетенцiï церкви залишилися тшьки виконання вирокiв загальних судiв про церковну eпiтамiю i позбавлення чесп. Попередне слiдство та iншi кримiнально-процесуальнi дiï вiдiйшли ввд œï пiд юрисдикцiю козацьких судiв [20, Спр.503, арк.3.; с.3070, арк.2].
За нормами "Решительных пунктов" Державна колегм iноземних справ виступала ввд iменi росiйського iмператора вищою апеляцшною та наглядовою iнстанцieю для украшських судiв. Вона могла вимагати у формi унiверсалiв вiд гетьмана "екстракти" кримiнальних справ iз вищих судiв Гетьманщини [20, Ф.59, оп.1, спр.3574, арк.2]. Проте в канцелярiï мтстерства правлiння самодержавноï адмiнiстрацiï в Украт часто дозволяли собi грубе втручання в компетенцiю украшських судiв, тим самим порушуючи черговiсть розгляду апеляцш судовими шстанцмми. У цьому випадку лише поввдомляли Д. Апостола щодо проведення кримшально-процесуальних дш та судовий розгляд, у такий спосiб шноруючи систему украшських судiв. Також безпосередньо в компетенци Канцелярй мтстерства правлшня перебували справи про державну зраду та iншi полiтичнi злочини, по яких проводили an^i й судовi ди, особливо активно це здшснювалося в часи розправи iз прибiчниками I. Мазепи [20, Ф.1, с.58874, арк.1-2].
Отже, незважаючи на зазiхання Росiï щодо обмежень функцiонування судовоï системи та судочинства Гетьманщини, П. Полуботок проводив вiдчайдушнi спроби iз затвердження 1х незалежностi вiд загальноiмперськоï державноï структурно-правовоï системи.
Д. Апостолу, продовживши реформу судочинства Гетьманщини, вдалося ввдстояти не тшьки ïï самостшшсть, але й навести порядок у цш галу^ права Украïни, яке було порушене дмльшстю I Малоросшсько]' колегй. Проте самодержавство не могло змиритися з такою ситуащею i продовжувало курс на лiквiдацiю украшсько]' автономiï", а разом з нею правовоï системи.
1. Василенко М. Пам'ятник укратсъкого правничо'г лтератури XVIII столття / М. Василенко. - Лъвгв: Наукове товариство 1м. Т.Г. Шевченка, 1925. - 26с. 2. Горобецъ В.М. Малоросшська колеггя та реформа державного устрою Укроти: 1722-1727 рр. : дис... канд. гст. наук: спец. 07.00.02 - всесвтня гсторгя / В. М. Горобецъ. - К., 1993. - 231с. 3. Джиджора I. Новi причинки до юторп вiдносин Росшсъкого правительства до Укрални в 1720-х i 1730-х рр. / I. Джиджора //Записки наукового товариства iM. Т. Г. Шевченка.- Лъвiв, 1904. - Т.61. - С. 1-40. 4. Джиджора I. Украгна в першш половит XVIII вту: Розвiдки i замтки /1. Джиджора. - К., 1930. - 171 с. 5. Дорошенко Д. Нарис кторп Укрални / Д. Дорошенко. - Варшава: Пращ
украгнського наукового шституту, 1933. - Т.11 вд половини XVII столття). - 386 с. 6. Дубинянский М. В застенках тайной канцелярии / М. Дубинянский // Зеркало недели. - 2001. -22 сентября (№37). 7. Дядиченко В. А. Нариси сустльно-полтичного устрою Лiвобережног Украгни кшця ХУП-початку XVIII ст. /В. А. Дядиченко. - К.: АН УРСР, 1959. - 532 с. 8. Экстракт из указов, инструкций и учреждений, с разделением по материалам на девятнадцать частей. Собрано в Правительствующем Сенате по малороссийской экспедиции 1786 года // Материалы для истории экономического, юридического и общественного быта Старой Малороссии, издаваемые под редакцией Н. П. Василенка. - Вып. 2. - Чернигов: Земский сборник Черниговской губернии, 1902. - 296с. 9. Ефименко А. Я. История украинского народа / А.Я. Ефименко. - К.: Лыбедь, 1990. - 512 с. 10. Инструкция гетьмана Данила Апостола малороссийским судам / [сообщ. А. А. Федотов-Чеховский] // Киевская старина. - 1887. - Т. 17. - Кн. 1.- С. 139-154. 11. Лазаревський А. Павел Полуботок / А. Лазаревський // Русский Архив. - М., 1880. - Кн.1. -С. 137-209. 12. Лазаревский А. Отрывки из дневника гетманской канцелярии за 1722-1723 годы / А. Лазаревський. - К.: НБУ Украины, из коллекции Гринченко, 1897. - 158 с. 13. Материалы для Отечественной истории / [под ред. М. Судиенко]. - Т.1. - К.: В университетской типографии, 1853. - Т.1. - 317с. 14. Нольде Б. Автономiя Украгни з вторичного погляду / Б. Нольде. - К.: Украгна, 1995. - 45с. 15. ПашукА. Й. Суд i судочинство на Лiвобережнiй Украгт в ХУП-ХУШ ст. (1648-1782) / А. Й. Пашук. - Львiв: Вид-во Львiв. у-ту, 1967. - 178с. 16. Письмо Иоанна Пантлеймоновича Божгога к Степану Михайловичу Милорадовичу 1726 г. октября 23-го // Материалы для истории Малороссии. Из архива права Милорадовича. - Чернигов, 1890. 17. Полное собрание законов Российской империи. Собрание второе. - СПб.: Печатано в Правительствующем Сенате, 1830. - Т.4. - № 4319.; Т.7. - № 4196. 18. Слабченко М. Е. Малорусский полк в административном отношении: ист.-юрид. очерк / М. Е. Слабченко. - Одесса: Техник, 1909. -439с. 19. Слабченко М. Судiвництво на Украгт ХУП-ХУШ ст. / М. Е. Слабченко. - Харюв: Союз, 1919. - 39с. 20. Центральний державний кторичний архiв Украгни в Киeвi (ЦД1АК Украгни). -Ф.220: Утверсали гетьматв старшит. - Оп.1. - Спр.153, 156, 159, 169, 175, 178, 208, 210, 214, 217, 218, 221, 229, 230, 231. 21. Шевчук В.Л. Козацька держава. Етюди до украгнського державотворення /В. Л. Шевчук. - К.: АБРИС, 1995. - 389 с. 22. Яковлiв А. Украгнсько-московсью договори в ХУП-ХУШ втах / А. Яковлiв // Пращ укр. наук. т-ту. - Кн.3. - Варшава, 1934. - Т.ХХ -175 с.
