CC BY
138
ВІСНИК МАРІУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ
СЕРІЯ: ЕКОНОМІКА, 2013, Вип. 6
СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО ТА ЕКОНОМІКА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН
УДК 339.97
В.С. Морозов
СУЧАСНИЙ МЕХАНІЗМ РЕГУЛЮВАННЯ СФЕРИ ПРОМИСЛОВОСТІ У ФРН
У статті досліджено механізм регулювання сфери промисловості у Федеративній Республіці Німеччина на сучасному етапі розвитку світового господарства і міжнародних економічних відносин. З’ясовано, що Федеральний Уряд Німеччини відмовляється від протекціоністських заходів підтримки промисловості, керуючись принципами соціальної ринкової економіки, відповідно до яких держава обмежується створенням рамкових умов для успішного розвитку промисловості. При цьому його діяльність у сфері промислової політики та розвитку спрямована на: постачання електроенергії і сировинних ресурсів промисловості та
домогосподарствам, захист навколишнього середовища, технологічну
трансформацію, розвиток наукового та інформаційного обміну, зміну демографічної ситуації, розвиток мобільності (логістика, нові технології в автомобільній промисловості), туризм, забезпечення безпеки.
Ключові слова: регулювання економіки, державна економічна політика ФРН, регулювання сфери німецької промисловості, Федеральний Уряд Німеччини, Федеральне міністерство економіки та технологій Німеччини, НДДКР, малий та середній бізнес.
Постановка проблеми. Серед ключових завдань стратегічного розвитку України у середньостроковій перспективі - завоювання передових позицій у глобальній конкуренції, досягнення лідерства на ринках інтелектуальних послуг і високотехнологічних товарів, вихід на стандарти життя розвинених країн за рівнем добробуту, тривалості життя, доступності якісних послуг у сферах освіти та охорони здоров'я, збалансованості регіонального розвитку. Це, у свою чергу, означає принципову зміну парадигми та пріоритетів державного розвитку, форм державної підтримки бізнесу, включаючи різні аспекти законодавчого забезпечення, національні і регіональні пільги промисловості, тобто розробку сучасного та ефективного механізму регулювання промислової сфери держави.
Основна мета регулювання сфери національної промисловості - стимулювання переходу економіки країни на інноваційний шлях розвитку, що дозволить науці і високотехнологічним секторам промисловості стати локомотивом економічного зростання, забезпечити адекватні умови для розвитку виробничого сектора економіки, де створюється реальне багатство; нормативно-правової бази для розвитку підприємництва, особливо малого та середнього; сприяння якісним інвестиціям.
У розвинених країнах з ринковою економікою процес вдосконалення промислової політики триває впродовж багатьох років. Основний аргумент на користь його творчого осмислення - можливість перейняти найкраще з усіх моделей промислового розвитку країн і нівелювання гіршого з урахуванням природних переваг нашої країни: значного демографічного потенціалу, високого рівня професійної та загальної підготовки робочої сили. Реалізація промислової політики, що сприяє створенню потенціалу для виробництва затребуваної на світовому ринку продукції, надає шанс забезпечити можливості для отримання нових порівняльних переваг на світовому ринку товарів та
63
ВІСНИК МАРІУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ СЕРІЯ: ЕКОНОМІКА, 2013, Вип. 6
послуг вже в найближчому майбутньому.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Про актуальність проблеми структурного розвитку промисловості та її ефективного регулювання як пріоритету державної політики свідчать численні теоретичні дослідження й узагальнення як вітчизняних учених, зокрема, таких як: Варналій З. [1], Веклич О., Гаман М., Гальчинський А., Горник В., Геєць В., Гойчук О., Губський Б., Данилишин Б., Жаліло Я., Корецький М., Мунтіян В., Пасхавер Б., Пахомов Ю., Пащенко Ю., Пепа Т., Салига
С., Скидан О., Суходоля О., Федорищева А., Шлемко В., Яремко Л. [6] та ін., а також зарубіжних, серед яких: Алтухов А., Баррет К., Богданов І., Водачек Л., Водачкова О., Гален Б. [9], Глазьєв С., Городецький А., Гутник В. [4], Гуттманн В. [11], Гьоргенс Е. [10], Долгов С. [2], Зайтц М. [12], Рор У. [2], Столяров Г., Фурс Н., Шпет Л. [5] тощо.
Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Однак, незважаючи на значну кількість проведених досліджень, недостатньо розглянутими залишаються, в першу чергу, аспекти, пов’язані з дослідженням сучасного механізму регулювання сфери промисловості у Федеративній Республіці Німеччина, що вимагає свого подальшого теоретичного обґрунтування та всебічного аналізу. Вищезазначені обставини й пояснюють актуальність та своєчасність розробки теми даного дослідження.
Отже, необхідність теоретичного, методологічного та практичного вирішення зазначеної проблематики зумовила вибір теми, актуальність, наукову мету і цільову спрямованість даного дослідження.
Викладення основного матеріалу. Державна підтримка виробництва в Німеччині носить комплексний характер. Промислова політика у ФРН спрямована на створення умов для сталого розвитку найбільш перспективних галузей промисловості. Уряд Німеччини послідовно відмовляється від протекціоністських заходів підтримки промисловості, керуючись принципами соціальної ринкової економіки, відповідно до яких держава обмежується створенням рамкових умов для успішного розвитку промисловості. Також у цьому випадку мова йде про створення для підприємств та їх працівників умов для чесного та прозорого ведення конкуренції на міжнародних ринках.
Пряме державне втручання є винятковим випадком і застосовується вкрай рідко. Відповідальність за конкурентоспроможність продукції, що випускається, покладено, у першу чергу, на самих виробників. Розвиток конкуренції відноситься до одного з головних пріоритетів німецької політики у сфері підтримки промисловості.
Сучасна ефективна промислова політика ФРН полягає у створенні передумов для розвитку інновацій та конкурентоспроможного виробництва.
Завдання такої політики поширюються на [8, с. 183]:
- фінансування НДДКР,
- підтримку малого та середнього бізнесу (в першу чергу інноваційного),
- створення і розвиток технозон та технопарків,
- підготовку і підписання міжнародних торгових договорів і договорів із захисту навколишнього середовища на умовах, вигідних німецькій промисловості.
Важливою ланкою промислової політики Німеччини є залучення підприємств та їх співробітників до процесу прийняття політичних рішень і усвідомлення відповідальності за них.
Діяльність Уряду у проведенні промислової політики зосереджена на наступних сферах:
64
ВІСНИК МАРІУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ
СЕРІЯ: ЕКОНОМІКА, 2013, Вип. 6
- наука та інновації;
- освіта;
- підвищення кваліфікації та профперепідготовка;
- податки, збори та зниження бюрократичних бар'єрів;
- енергетична політика;
- забезпечення промисловості сировиною;
- екологічна політика;
- зовнішньоекономічна політика;
- створення інфраструктури;
- промисловий діалог у рамках розвитку ЄС.
Діяльність Уряду Німеччини у сфері промислової політики та розвитку спрямована на [3, с. 8-9]:
- постачання електроенергії і сировинних ресурсів промисловості та домогосподарствам,
- захист навколишнього середовища,
- технологічну трансформацію,
- розвиток наукового та інформаційного обміну,
- зміну демографічної ситуації,
- розвиток мобільності (логістика, нові технології в автомобільній промисловості),
- туризм,
- забезпечення безпеки.
В Уряді ФРН здійснення промислової політики курирує Федеральне міністерство економіки та технологій (нім. - «BMWi»). Дане міністерство є головним відомством, через яке проходить фінансування промислової політики Німеччини.
Також підтримкою окремих секторів економіки займаються такі міністерства [3,
с. 8-9]:
- продовольства, сільського господарства та захисту прав споживачів;
- праці та соціального розвитку;
- транспорту, будівництва і міського розвитку;
- охорони здоров'я;
- навколишнього середовища, захисту природи та безпеки реакторів;
- освіти і наукових досліджень.
Починаючи з 1965 р., ФРН активно використовує фінансові інструменти (державні дотації і податкові відрахування) з метою надання державної підтримки, у
т. ч. обробній галузі промисловості; житлово-комунальному господарству; соціальній сфері; транспорту; сільському господарству і харчовій промисловості.
Реалізовані програми державної підтримки передбачають виплату бенефіціарам -юридичним та фізичним особам 57-ми різних цільових державних дотацій, а також надання 103-х податкових відрахувань.
Галузеві пріоритети у механізмі державної підтримки промисловості у ФРН наступні [7, с. 211-212]:
- обробна галузь промисловості - 52,2%,
- житлово-комунальне господарство - 8,4%,
- соціальна сфера - 5,3%,
- транспорт - 12%,
- сільське господарство і харчова промисловість - 5,3%,
- інше - 17,2%.
Сукупна сума державних витрат з метою підтримки даних секторів економіки в 2013 р., за даними Мінфіну ФРН, складе не менше 47 млрд. євро, тобто зменшиться на 5% (в абсолютних показниках - на 2,5 млрд. євро).
65
ВІСНИК МАРІУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ СЕРІЯ: ЕКОНОМІКА, 2013, Вип. 6
Таблиця 1
Динаміка і структура сукупних державних видатків ФРН у 2010-2012 рр.
Назва показника 2010 2011 2012
ВВП, млрд. євро 2 374,5 2 476,8 2 570,8
Сукупний рівень держпідтримки (державних субсидій і податкових відрахувань), млрд. євро 55,7 52,2 49,3
в тому числі:
Державні субсидії, млрд. євро 19,8 17,2 16,9
Податкові відрахування, млрд. євро 29,5 29,1 26,8
Фінансові кошти по лінії Євросоюзу, млрд. євро 6,0 5,6 5,6
Питома вага сукупних держвидатків ФРН в рамках держпідтримки по відношенню до ВВП, у % 2,3% 2,1% 1,9%
в тому числі:
Питома вага державних субсидій, у % 0,8% 0,7% 0,7%
Питома вага податкових відрахувань, у % 1,2% 1,2% 1,0%
Питома вага фінансових коштів по лінії ЄС, у % 0,3% 0,2% 0,2%
Джерело: побудовано автором на основі інформації Федерального міністерства фінансів Німеччини (www.bundesfinanzministerium.de) за 2010-2013 рр.
Нижче представлені основні сфери підтримки, що надається Федеральним міністерством економіки та технологій Німеччини [7, с. 214]:
- Вугільна промисловість. У 2012 р. було виділено 1,47 млрд. євро (1,5 млрд. євро в 2011 р.), включаючи фінансування передчасного виходу робітників галузі на пенсію (у зв'язку з реорганізацією галузі). Субсидування видобутку вугілля в Німеччині передбачене до 2018 р.
- Підтримка НДДКР в енергетичній сфері (183,5 млн. євро в 2012 р., 185,1 млн. євро в 2011 р.). До зазначених засобів в рамках Другого кон'юнктурного пакета були додані 36 млн. євро на період 2009-2011 рр. На заходи з розвитку раціонального та зберігаючого застосування енергії, особливо на цілі проведення незалежних консультацій для малих і середніх за розміром підприємств та домашніх господарств, а також на експортну ініціативу з поновлюваних джерел енергії та енергоефективності було виділено 31,4 млн. євро (у 2011 р. - 47,9 млн. євро).
- Підтримка науки, розвитку та інновацій у сфері МСП склала в 2012 р. 699,2 млн. євро (617,9 млн. євро в 2011 р.). Близько половини зазначених коштів (389,2 млн. євро, 313,4 млн. євро в 2011 р.) було передбачено на реалізацію Центральної інноваційної програми МСП (нім. - «ZIM»). Ця програма, згідно Другого кон'юнктурного пакета Уряду Німеччини, розширена наданням додаткових 900 млн. євро до 2011 р. через поповнення капіталу Інвестиційного фонду.
- Розвиток продуктивності та конкурентоспроможності МСП (188,6 млн. євро, 178,8 млн. євро в 2011 р.). Підтримка успішних програм «ERP» (Інвестиційна програма, енергоефективність автомобільної промисловості і створення нових МСП) - 56,3 млн. євро (55,9 млн. євро - в 2011 р.).
Важливими пунктами даної позиції є також підтримка ремісників при підвищенні кваліфікації (45,0 млн. євро, в 2011 р. - стільки ж) і розвиток консультування з питань відкриття власного малого підприємства (36 млн. євро, в 2011 р. - стільки ж).
66
ВІСНИК МАРІУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ
СЕРІЯ: ЕКОНОМІКА, 2013, Вип. 6
- Інформаційні та телекомунікаційні технології (154,0 млн. євро, в 2011 р. - 123,8 млн. євро). Зростання витрат відбулося у зв'язку зі збільшенням фінансування проекту «THESEUS» (розташовані в Інтернет наукові структури) і завдяки реалізації стратегії Федерального Уряду Німеччини з розвитку широкосмугового доступу до Інтернету по всій країні. Для досягнення мети повсюдного розвитку широкосмугового доступу в 2012 р. було виділено додатково 2 млн. євро. В Інвестиційному фонді на «ІКТ»-заходи Міністерства було передбачено 47 млн. євро до завершення 2013 р.
- Підтримка зовнішньоекономічної діяльності (220,0 млн. євро, в 2011 р. - 252,5 млн. євро), в першу чергу, - на підтримку діяльності промислово-торгових палат Німеччини за кордоном, а також товариства «Germany Trade and Invest» (нім. -«GTAI»).
- Розвиток технологій авіабудування (161,0 млн. євро, в 2011 р. - 178,9 млн. євро). У рамках узгодженої Четвертої програми розвитку наукових досліджень в авіабудуванні Уряд у наступні роки має намір виділити на дані цілі ще близько 140 млн. євро. Таким чином, буде забезпечено внесок у збереження робочих місць у Німеччині в умовах постійно зростаючої конкуренції.
Основні напрямки підтримуваних досліджень:
- нові концепції виробництва та збирання з метою зниження виробничих витрат і ваги готової продукції,
- розробки з підвищення безпеки та обслуговування пасажирів.
На цілі покриття доходів, що вивільняються у зв'язку з підвищенням витрат оборонної промисловості, на розвиток у цивільному літакобудуванні на основі надання кредитів з 2009 р. передбачено виділення 7,5 євро щорічно. Тим самим оборонні підприємства Німеччини підтримуються в їх прагненні брати участь у поточних програмах авіабудування. Уряд Німеччини має намір, беручи до уваги міжнародні домовленості «EADS» / «Airbus», і надалі підтримувати розвиток нових програм в авіабудуванні.
З 1 листопада 2008 р. для отримання фінансової допомоги по збуту продукції діє спрощена система, яка скасовує надання субсидій Федеральним міністерством економіки та технологій Німеччини. Для покриття схвалених договорів з експортного фінансування виробництва широкофюзеляжних літаків і двигунів в 2012 р. виділено 8,5 млн. євро (у 2011 р. - 41 млн. євро).
- На цілі проведення НДДКР у суднобудуванні, а також у сфері мобільності (нові види автомобільного пального, електромобіль) і транспортних технологій в 2012 р. виділено 114 млн. євро (в 2010 р. - 101,4 млн. євро). Дослідження в сфері мобільності додатково фінансувалися з Інвестиційного фонду (36 млн. євро).
- Підтримка інвестицій у рамках програми «Поліпшення структури регіональної економіки» (650,8 млн. євро, в 2011 р. - 664,0 млн. євро). Спільно з бюджетами федеральних земель на цілі щодо зміни структури економік регіонів у 2012 р. було виділено більше 1,3 млрд. євро. Значна частина цих коштів припадає на землі колишньої НДР («нові» землі) і Берлін.
- Туризм (28,8 млн. євро, в 2011 р. - 30,0 млн. євро). 95% витрат припадає на фінансування діяльності Німецького центру туризму (нім. - «DZT») [7, с. 215-216].
- Впровадження електронного підтвердження доходів (нім. - «ELENA»). З 2009 по 2013 рр. щорічно на ці цілі виділяється 11 млн. євро. Впровадження такої системи, за підрахунками фахівців, дозволить знизити бюрократичні процедури і заощадити більше 100 млн. євро щорічно.
67
ВІСНИК МАРІУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ СЕРІЯ: ЕКОНОМІКА, 2013, Вип. 6
- Дослідження космосу. Разом з фінансуванням Німецького центру авіа- та космічної промисловості (включаючи дослідницькі напрями авіабудування, енергетику і транспорт) у 2012 р., як і 2011 р., було виділено 1,1 млрд. євро. З 2011 р. передбачено збільшення щорічного фінансування Німецького центру авіа- та космічної промисловості на 5%. Значна частина витрат з дослідження космосу припадає на міжнародне співробітництво в рамках Європейського космічного агентства «ESA» (611,1 млн. євро) [7, с. 218].
Висновки. Підсумовуючи, зазначимо, що завдання сучасної промислової політики ФРН поширюються, передусім, на фінансування НДДКР, підтримку малого та середнього бізнесу (в першу чергу інноваційного), створення і розвиток технозон та технопарків, підготовку і підписання міжнародних торгових договорів та договорів із захисту навколишнього середовища на умовах, вигідних німецькій промисловості. Важливою ланкою промислової політики Німеччини є залучення підприємств та їх співробітників до процесу прийняття політичних рішень і усвідомлення відповідальності за них. Діяльність Уряду у проведенні промислової політики зосереджена на наступних сферах: наука та інновації; освіта; підвищення кваліфікації та профперепідготовка; податки, збори та зниження бюрократичних бар'єрів; енергетична політика; забезпечення промисловості сировиною; екологічна політика; зовнішньоекономічна політика; створення інфраструктури; промисловий діалог у рамках розвитку ЄС.
Таким чином, поступово Федеральний Уряд Німеччини відмовляється від протекціоністських заходів підтримки промисловості, керуючись принципами соціальної ринкової економіки, відповідно до яких держава обмежується створенням рамкових умов для успішного розвитку промисловості. Також у цьому випадку мова йде про створення для підприємств та їх працівників умов для чесного та прозорого ведення конкуренції на міжнародних ринках. Діяльність Уряду Німеччини у сфері промислової політики та розвитку спрямована на сучасному етапі на: постачання електроенергії і сировинних ресурсів промисловості та домогосподарствам, захист навколишнього середовища, технологічну трансформацію, розвиток наукового та інформаційного обміну, зміну демографічної ситуації, розвиток мобільності (логістика, нові технології в автомобільній промисловості), туризм, забезпечення безпеки.
Пряме державне втручання слід вважати винятковим випадком, який застосовується вкрай рідко. Відповідальність за конкурентоспроможність продукції, що випускається, покладено, головним чином, на самих виробників. Крім того, слід зазначити, що розвиток конкуренції відноситься до одного з головних пріоритетів сучасної німецької політики у сфері підтримки промисловості у ФРН.
Список використаної літератури
1. Державна регіональна політика України: особливості та стратегічні
пріоритети: [Монографія] / за ред. д.е.н, проф. З.С. Варналія - К.: НІСД, 2007. - 768 с.
2. Менеджмент и рынок: германская модель // Под ред. У. Рора и С. Долгова. -М., 1995. - 480 с.
3. Морозов В.С. Механізм регулювання промислової сфери у ФРН // Інформаційно-аналітична довідка. - Торговельно-економічна місія у складі Посольства України у ФРН. - Берлін, 2007. - 14 с.
4. Политика хозяйственного порядка в Германии / В. П. Гутник. - Ин-т мировой экономики и междунар. отношений РАН. - М. : Экономика, 2002. - 271с.
68
ВІСНИК МАРІУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ
СЕРІЯ: ЕКОНОМІКА, 2013, Вип. 6
5. Шпэт Л. Промышленная политика - соблазн, перед которым невозможно устоять (возражения против целомудрия теории) // Politekonom. - 1996. - № 4.
- С. 32-34.
6. Яремко Л.А. Глобалізований регіон та зовнішньоекономічна безпека України: теоретико-методологічний аспект: [Монографія] / Л.А. Яремко. -Львів : Видавництво ЛКА, 2007. - 524 с.
7. Allespach M., Ziegler A. Zukunft des Industriestandortes Deutschland 2020. -Marburg: Schuren, 2012. - 339 S.
8. Deutschland im internationalen Konjunkturzusammenhang. - Sachverstandigenrat.
- Expertise 2009. - 544 S.
9. Gahlen B. Strukturpolitik und Soziale Marktwirtschaft, in: Issing O. (Hrsg.): Zukunftsprobleme der sozialen Marktwirtschaft. - Berlin, 1981. - S. 853-871.
10. Goergens E. Konjunktur- und Industriepolitik. Marktwirtschaft als Aufgabe. -Stuttgart - Jena. 1994. - 842 S.
11. Guttmann V. Industriepolitik I (Theorie), in: Bekerath E. v. et al. (Hrsg.): Handworterbuch der Sozialwissenschaften. - Bd. 5. - Stuttgart u.a.O., 1956. - S. 272-276
12. Seitz M. Staatliche Industriepolitik: Begrundungen, Instrumente und Probleme. -Baden-Baden: Nomos, 2000. - S. 372.
V. Morozov
THE CURRENT MECHANISM FOR REGULATION OF THE INDUSTRY IN
GERMANY.
The paper studies the mechanism of regulation of the industry in the Federal Republic of Germany at the present stage of development of the world economy and international economic relations.
It has been found that the Federal Government has been refusing from protectionism measures to support the industry by following the principles of the social market economy, according to which the government is bounded to creating necessary conditions for successful industrial development.
However, its activities in the field of industrial policy and promotion are aimed at: supply of electricity and raw materials to industry and households, environmental protection, technological transformation, the development of research and information exchange, management of the demographic situation, the transportation infrastructure development (logistics, new technologies in the automotive industry), tourism and security provision.
It has been determined that the modern industrial policy of Germany is primarily focusing on the following tasks: financing of research and development, support for small and medium-size enterprises (especially in innovation field), the creation and development of technological zones and parks, the preparation and signing of international trade treaties and environmental protection agreements under the condition that they are beneficial for German industry.
An important element of industrial policy in Germany is attracting businesses and their employees to policy-making process and taking the responsibility for them.
The Government is conducting the industrial policy focusing on the following areas: science and innovation, education, training and skill conversion, taxes and duties, reduction of bureaucratic barriers, energy policy, raw materials supply to the industry, environmental policy, foreign policy, infrastructure, industrial dialogue aimed at the further development of the EU.
69
ВІСНИК МАРІУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ СЕРІЯ: ЕКОНОМІКА, 2013, Вип. 6
Direct government intervention should be considered as an exceptional case, which is rarely used. The manufactures themselves are responsible for the competitiveness of their products.
Furthermore, it should be noted that the development of competition is related to one of the top priorities of the modern German policy to support the local industry.
Key words: regulation of the economy, German government economic policy, the regulation of German industry, the Federal Government of Germany, Federal Ministry of Economics and Technology of Germany, research and development, small and medium-size enterprises.
УДК 339. 923/.924
Т.В. Камінська
СЦЕНАРІЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ РОЗШИРЕНОГО ЄС
У статті розглянуто науково-практичні підходи щодо вибору моделі універсалізації інтеграційних процесів розширеного Європейського Союзу з точки зору сформованої тенденції до поглиблення гетерогенності даного об ’єднання. Розглянуто можливості подальшого розширення й поглиблення інтеграції ЄС.
Ключові слова: інтеграційні моделі, інтеграційні сценарії, країни-члени
Європейського Союзу, модель «концентричних кіл», рівень інтеграції, гетерогенність європейського простору, стратегії інтеграції.
Постановка проблеми. Останнє розширення Європейського Союзу значно посилило його гетерогенність, загострюючи питання про те, чи є можливим імплементація більш гнучкої, економічно ефективної та політично придатної форми інтеграції, здатної елімінувати весь комплекс загроз, викликаних зростаючою неоднорідністю всередині об’єднання. Більше того, попри анонсовану уніфікацію різного роду політик - бюджетної, фіскальної, соціальної та інших, глобальна фінансова криза загострила ряд болючих проблем, зокрема, на відмінностях у економічному потенціалі країн-учасниць. Процеси конвергенції і дивергенції в регіонах ЄС - як на рівні міжрегіональному або міжкраїновому, так і з точки зору траєкторії темпів зростання, загострюють необхідність адаптації альтернативних сценаріїв співіснування в його межах.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. А.Алесіна, Е.Сполаоре і Р.Вашчьярг [1] вивчав питання економічної інтеграції з акцентом на ризиках політичної дезінтеграції, тоді як Д.Вілдасин [2] зорієнтував свій дослідницький ракурс на визначенні впливу економічної інтеграції на перспективи побудови держави загального добробуту.
М.Фаррелл [3] досліджував особливості інтеграційних моделей з акцентом на ЄС. В свою чергу, К.Еліасен і А.Берв провели компаративний аналіз європейської й азійської інтеграційних моделей [4]. Висновки вчених розвинуті у працях С.Лукареллі і Л.Фіорамонті [5], Т.Берзела й Т.Рісса [6], які навели аргументи на користь інтеграційної моделі, впровадженої ЄС як найоптимальнішої для наслідування.
Мета статті полягає в дослідженні теоретичних підходів щодо вибору моделі універсалізації інтеграційних процесів розширеного Європейського Союзу з точки зору сформованої тенденції до поглиблення гетерогенності даного об’єднання.
70
