CC BY
14
Океанолопя
О.А. Щипцов, С.П. Ольштинський, А.Ю. Гордеев, Г.С. Стефанов
ДУ «Гiдрофiзичний центр НАН УкраТни»
ЗБЕРЕЖЕННЯ ОКЕАНОЛОГ1ЧНИХ ДАНИХ: РЕТРОСПЕКТИВА ТА СУЧАСНИЙ СТАН
У cmammi дано короткий ретроспективний огляд emanie здшснення океано-логiчних до^джень Чорного моря i рeaлiзaцii отриманих рeзульmamiв. Надана думка aвmорiв про значимкть процесу оргажзаци збору, aнaлiзу, зберкання пер-винних окeaнологiчних даних в установах Нaцiонaльноi академН наук Украти з урахуванням проголошення «Мiжнaродного (шд eгiдою ООН) десятилття науки про океан в ттересах сталого розвитку» в 2021—2030рр. Ключовi слова: окeaнологiя, окeaногрaфiя, науково-до^дж судна, банк оке-aногрaфiчних даних.
Головним елементом роботи сучасних науково-дослщних ор-гашзацш, а також великих нащональних i мiжнародних проекпв (особливо в галузi природничих наук) е 36ip, накопичення, контроль якоста, архiвування, анашз i презентащя великих масивiв рiзнорiдних даних та шформаци. Для повнощнно! роботи фа-х1вцям необхiднi не лише власш данi, а й доступ до юторичних мiж-дисциплiнарних масивiв, вщкритих даних iнших органiзацiй (як в Укршш, так i за ll межами) i даних, накопичених свгговими, ре-гiональними i тематичними центрами; необхщний доступ до нау-кових документ i публiкацiй, включно з електронними публжа-цiями тощо.
Мореплавання мае багату юторш у тисячi рокiв. Таку ж iсторiю, а скорш за все, i довшу, мае iсторiя його дослiджень. В цьому сена можна би було сказати, що людина за цей час вже все знае про моря та океани. Але це не так — нар^ ми бшьше знаемо про Мюяць та iншi планети шж про те, що вщбуваеться i знахо-диться в морських глибинах рщно! планети. е ще багато таем-ниць та нешзнаного.
Задовго до нашо! ери кораблi перетинали акваторiю Чорного моря у рiзних напрямках. При цьому, вщомо воно було як народам
© о.а. щипцов, с.п. ольштинський, а.ю. гордеев,
Г.С. СТЕФАНОВ, 2018
ввропи, так i Ази, бо територiально розташоване на перехрест шлях1в. Тому цей регiон завжди був важливий для цивiлiзацiй Сходу i Заходу. Разом з тим, в геог-рафiчному розумiннi Чорне море завжди залишалося для них далеким i околич-ним. Це характерно як для цившзацш антично! Грецп та Риму на захода; Китаю, Перси та 1нди на сход^ так i вгипту, Лiвif на пiвднi.
Однак, з розвитком цившзацш Чорне море вщгравало важливу прикордон-ну роль в !хшх контактах. На його берегах залишилися свiдчення розвитку культур Сходу i Заходу, слiди fхнiх взаемин та впливу. У Середньовiччя, зокрема, зак-риття торгових шляхiв в Азш через акваторiю Середземного i Чорного морiв Ос-манською iмперiею пiдштовхнуло европейську цивiлiзацiю до епохи Великих вщкритпв. Завдяки цьому у пошуках обх1дних торгових шлях1в европейщ, а са-ме португальцi та юпанщ, здавалося б далекi вщ Чорного моря територiально, досягли Швденно! Африки i Америки.
З iсторif вiдомо, що прiоритет в обласп мореплавання Чорним та Азовським морями належить стародавнiм грекам. Про це свщчить грецький мiф про похщ аргонавтiв на чолi з Язоном у XIII ст. до н.е. в кра!ну Ев, до берепв Колхщи. Вва-жаеться, що набуп пiд час цiеf експедицif знання були висвгглеш в «Одюсе!» по-етами в бiльш пiзнiй час. Можливо, це перша згадка про юторичш океано-графiчнi данi, що були збережеш та занесенi до вщповщно! бази даних. Розши-рення географiчних уявлень грекiв вiдображено в творах Гесюда (IX ст. до н. е.), Шндара та ш. З VII ст. до н.е. починаеться розселення греыв спочатку вздовж уз-бережжя Середземного, потiм Чорного морiв, коли з'явилися fхнi першi колонif: Ольвiя — на березi Бузького лиману i Дiоскурiя — на мющ сучасного Сухумi. На початку V ст. до н.е. було засновано Херсонес, багате i блискуче мюто в Криму, поблизу сучасного Севастополя.
Першi письмовi документи, якi описували морсьы подорожi з необх1дними корисними даними про в^и, небезпеки, характер узбережжя, помiтнi орiенти-ри, поселення, звича! населення i про багато чого шшого, корисного для мандрiвника, i якi дiйшли до нас — це «Першли» — описи давньогрецьких морських мандрiвок. Iнодi вони супроводжувалися замальовками [7].
Найстародавнiшi з тих, що дшшли до нас, — це «Першл Скилака», написаний в VI ст. до н.е., «Першл Ганнона», який здшснив в "УП—У1 ст. до н.е. плаван-
Рис. 1. Карта на щита римського во!на з Дура-Европос
Рис. 2. Портолан Чорного моря, Батпста Ан'езе, Ггал1я, 1546 р.
ня вздовж захщного узбережжя Африки, 1 «Першл Еритрейського моря» («Пла-вання 1ндшським океаном») невщомого египетського купця (I ст. н.е.).
Про першли згадуе Геродот (V ст. до н.е.) в сво!х «1стор1ях». Вш же повщом-ляе 1 про карту, яку тиран мюта Мшета демонстрував царю Спарти. На карт бу-ло вщображено вщомий тод1 Свгт, включаючи 1 частину Чорного моря. До цього часу належать 1 згадки гщрограф1чного характеру. Аристотель (IV ст. до н.е.) стве-рджував, що Понт (Чорне море) глибше Меотщи (Азовське море). Однак, одшею з найдавшших карт, що дшшла до нас, е карта на щит! римського во'ша, що знайшли в Дура-Европос (античне мюто на бвфрата поблизу сучасного Ка-лат-ес-Сал1х в Сирп), яка представляе собою схематичний начерк шлях1в вздовж чорноморського узбережжя. (рис. 1)
Про Чорне море писав 1 К. Птолемей у II ст. нашо! ери у своему поабнику з1 створення карт. До V—XII ст. належать так зваш монастирсьы карти, на яких бу-ло зображено також 1 Чорне море. З початку XIV ст. нам вщом1 рукописш морсьы карти — портолани (рис. 2) та наыгацШш пос1бники — на кшталт лоцш. Щ карти та лоци були напрочуд точними. I дос при пор1внянш цих карт 1з сучас-ними морськими картами та косм1чними зшмками вражае точнють нанесених на них скель та пщводних небезпек, мис1в та русел р1чок — необхщних елементав нав1гацшно1 шформацп сучасних морських карт. На той час про Чорне море кра-ще за вс1х знали моряки гталшських мют-держав, таких як Венещя, Шза, Анкона тощо. Саме вони в той перюд колошзували узбережжя Чорного моря з1 своши торговими фактор1ями та торпвельними шляхами до Азп.
З середини XV ст. Османська 1мпер1я майже на три столгття закрила доступ у Чорне море, 1 дослщження його припинились. Османська 1мпер1я сама ттьки по-
чала вивчати морську практику, хоча на початку XVI ст. султани вже приймали на державну службу досвщчених моряив — колишшх корсарiв. Одним з таких був славнозвюний адмiрал Пiрi Рейс, який залишив нам у спадщину свою книгу «Кiтаб-i-Бахрie» з численними картами, серед яких i карта Чорного моря. Книга е лоцieю на Середземне та Червоне моря i е попередником сучасних лоцiй.
Окрiм власник1в Чорного моря на той перюд нiхто, мабуть, не мй вивчати його бiльше, крiм козаив, що час вiд часу нападали на турив, але вони не зали-шили документальних свiдоцтв про це.
Поновилось вивчення Чорного моря лише у XVII ст. До цього перюду океа-нографiчнi даш на Чорне море можна було отримати практично тiльки з карт та вщповщних навiгацiйних описiв.
У сучасному сенсi науковi дослiдження Чорного моря почалися понад двiстi роив тому в зв'язку з потребами навпацшного забезпечення мореплавства. Першi гiдрографiчнi роботи були проведенi в инщ XVII — на початку XVIII ст., тодi ж були зроблеш i карти Чорного та Азовського морiв. У XVIII—XIX ст. зроб-лено карти й iншими державами, що пол™чно були зацiкавленi у Чорному мор^ такими як Франщя, Нiмеччина та Англiя. Перша Лощя Чорного моря по-бачила свгг у 1851 р. Лоцiя 1851 р. е каштальною працею, яка не втратила свого значення до наших дшв. Наступнi перевидання лоцп' з необхiдними змiнами i доповненнями здшснювалися у 1867, 1892, 1903 та 1915 роках. Шзшше вона пе-ревидавалась ще 12 разiв.
З друго!" половини XIX ст. починаеться вивчення гщролопчного режиму, тва-ринного, рослинного свiту та геологи' Чорного моря. У 1871 р. була заснована Севастопольська морська бюлопчна станщя, яка поряд з бюлопчними, проводила i океанографiчнi дослщження. На станцп' працювали такi видатш вченi, як О.О. Ковалевський, Н.В. Насонов, С.А. Зернов. У 1873 р. першi даш про температуру та солошсть вод Чорного моря отримала гiдрографiчна експедицiя на шхуш «1нгул» пiд керiвництвом Ф.Ф. Врангеля. Професор Одеського ушверси-тету Р.А. Прендель почав дослщження морських берегових терас уздовж Кав-казького узбережжя Чорного моря.
У 1881—1882 рр. на судш «Тамань» С.О. Макаров провiв щнш спостережен-ня над течiею в протоцi Босфор, виявивши il двошаровiсть: у верхньому шарi — з Чорного моря в Мармурове, в нижньому — в протилежному напрямку.
Першi велии океанографiчнi дослiдження рiзних районiв Чорного моря були виконаш експедишями в 1890—1891 роках пiд керiвництвом 1.Б. Шпiндлера i Ф.Ф. Врангеля. Тодi з'ясувалося, що центральна частина Чорного моря являе собою западину з найбшьшою глибиною 2212 м, а з глибини близько 200 м вся водна товща штенсивно заражена арководнем. До 1917 р. було видано бшьше як 60 карт Чорного та Азовського морiв з урахуванням даних експедицш. Геолопчни-ми дослiдженнями в цих експедишях керував академiк М.1. Андрусов. Йому належать першi роботи з вивчення донних вiдкладiв Чорного моря та геолопчно!" будови дна [10, 11]. В експедишях брали участь гщрограф Ф.Ф. Врангель, х1мш М.Д. Зелшський та шшь
З 1922 по 1927 роки бтя узбережжя Керченського пiвострова i вздовж Кав-казького узбережжя працювала комплексна науково-промислова експедицiя на суднах «Сухуш» та «Безстрашний» пщ керiвництвом Н.М. Кнiповича. Результати цих робгг лягли в основу фундаментальних праць з гщрологй' та iхтiологiï Чорного
моря. З 1928 р. океанографiчнi та геолопчш дослщження Чорного моря продовжуе Севастопольська морська обсерваторiя пщ керiвництвом В.А. Снежинського.
З 1923 р. до 1935 р. в Чорному та Азовському морях працювала гiдрографiчна експедицiя за планом, розробленим Ю.М. Шокальським. Результатом експе-дицif стала нова батиметрична карта. Висвiтлилося багато особливостей рельефу шельфу та пщводних схилiв Кримських i Кавказьких гiр.
У 1938 р. вийшла книга А.Д. Архангельського i М.М. Страхова «Геологическое строение и история развития Черного моря», в якш було узагальнено польовi описи i результати лабораторних дослщжень багатьох проб i колонок донних осадiв, взятих в рiзних зонах Чорноморсько! впадини. В книзi вперше була дана детальна характеристика донних осадiв з слiдами гравгтацшних зсув-них процесiв та течш, гiдротроiлiтових мулiв i iнших специфiчних для Чорного моря утворень.
Шсля закiнчення Друго! Свiтовоf вiйни з новою силою постала потреба комплексного вивчення природи Чорноморського басейну. В 1948 рощ ство-рюеться Морський гiдрофiзичний iнститут АН СРСР на чолi з академiком В.В. Шулейкшим. З 1961 року цей шститут переводять до системи Академif наук УРСР i в 1963 рощ перебазовують його до мюта Севастополь, пiд керiвницт-вом академша АН УРСР А.Г. Колеснiкова.
Крiм наукового флоту Морського гiдрофiзичного шституту, постiйних гiдрографiчних робiт на суднах системи Гщрометслужби, в дослiдженнях брали участь вщ Академif наук СРСР Ыститут океанологif та Iнститут географif, Ысти-тут геологiчних наук (далi — IГН), Iнститут мiнеральних ресурав та Укра!нський науково-дослiдний геологорозвiдувальний шститут.
В цей перюд вже було багато зроблено iз збору океанографiчних даних. !дея створення автоматизовано! шформацшно! системи на науково-дослiдних суднах «Михаил Ломоносов» та «Академик Вернадский» належить А.Г. Колесшкову, який активно впроваджував автоматизацiю та iнформатизацiю в океано-графiчних дослiдженнях Свiтового океану. Зокрема, роботи в напрямку матема-тизащ! морських геологiчних дослiджень були розпочат в 1962 р. в !ГН АН УРСР в секторi гщрогеолоп! та iнженерноf геологif (зав. сектором член-кор. АН УРСР А.в. Бабшець) створенням системи «Нептун» — автоматизовано! шформацшно! системи збору, обробки та зберйання даних щодо морських гео-лопчних дослiджень.
У травш 1993 року Указом Президента Укра!ни при Кабiнетi мiнiстрiв Ук-ра!ни було створено Нацiональне агентство морських дослщжень i технологiй (далi — НАМД^), яке залучило науковцiв Нащонально! академif наук до розроб-ки концептуальних основ державно! полiтики в галузi дослiджень i використан-ня ресурав Азово-Чорноморського басейну та шших районiв Свiтового океану. Створення НАМД^ слугувало новим поштовхом у розвитку вивчення i ос-воення морських акваторш.
Iнiцiатива створення автоматизованого банку цифрових океанографiчних даних була закладена НАМДiТ в рамках Нацiональноf програми дослщжень i ви-користання ресурав Азово-Чорноморського басейну, iнших районiв Свгтового океану на перiод до 2000 року (затвердженою указом Президента Укра!ни вiд 16 грудня 1993 року № 595/93), яка об'еднала зусилля сотень вчених провщних морських наукових i науково-виробничих установ Укра!ни [12].
У структуру Нащонально! програми входило кшька державних програм i цшьових комплексних проекпв, у тому чиои, Державна програма «Пдрографiя» («Створення системи i технологiй навiгацiйного, картографiчного i гiдрографiчно-го забезпечення мореплавання») i Цiльовий комплексний проект «Информатика» («Розробка i створення автоматизованих морських шформацшних систем i технологш накопичення, аналiзу та використання океанолопчних даних i знань у наущ i народному господарствi Украши») [12].
Зокрема, в рамках Державно! програми «Гiдрографiя» виконувалися про-екти «Океанографiя» i «Банк гщрографи», а в рамках Цшьового комплексного проекту «1нформатика» — проект «Нацiональний банк океанолопчних даних» («Створення i впровадження в експлуатащю нащонально! автоматизо-вано1 комп'ютерно'1 системи збору, передачi, збереження i аналiзу океано-лопчно! шформацп»). Головною оргашзащею-виконавцем проекту було виз-начено Морський гiдрофiзичний iнститут НАН Украши (далi — МГ1 НАН Украши).
Подальший розвиток автоматизаци та шформатизаци вимагав створення концепцй' нащонально! системи збору, передачi, зберiгання i забезпечення ко-ристувачiв океанологiчною i, зокрема, геологiчною iнформацieю (В.Л. Владимиров, В.М времеев, О.Ю Митропольский, Л.Н. Суворов, 1993) [3, 4, 6]. У 1994 рощ така концепщя була розроблена на базi МГ1 НАН Украши у виглядi нащонально! системи збору океанолопчно! шформацп' i проведена вiдповiдна каталогiзацiя даних океанолопчних спостережень в Укршш [8].
У Морському гiдрофiзичному iнститутi НАН Украши були зосереджеш ве-лий масиви океанологiчних даних практично для всього Свтового океану, отримаш як за результатами власних дослщжень, так i з рiзних джерел iз багатьох морських органiзацiй i центрiв даних, включаючи свiтовi центри даних (СЦД-А, США, Вашингтон та СЦД-Б, Роая, Обнiнськ). Слiд зазначити, що стан науко-вих архiвiв МГ1 НАН Украши був ютотно кращим за середнiй, а бшьша частина наявних даних перебувала в задовшьному виглядi, була забезпечена бшьш-менш докладними описами i акумулювалась централiзовано в наукових фондах i банку даних МГ1 НАН Украши, хоча е частина масивiв, що перебували лише в наукових вщщлах iнституту i в окремих пращвнийв. Основнi масиви цих даних були отримаш в 167 рейсах великих науково-дослщних суден МГ1 НАН Украши («Михаил Ломоносов» — 66 рейав; «Академик Вернадский» — 60 рейав; «Про-фесор Колесников» — 41 рейс) в 1957—1994 рр., пщ час яких було виконано по-над 21000 океанографiчних станцш.
Загалом база океанографiчних даних на Чорне море МГ1 НАН Украши, яка була втрачена для Украши в результат подiй в Криму в 2014 р., об'еднувала вс доступнi данi, що були отримаш науковими суднами рiзних краш i органiзацiй з 1890 р. до 2014 р. Ця база мютила 157 335 океанографiчних станцш; масив гiдрохiмiчних даних по Чорному морю, що включав даш спостережень, отрима-них на 29 862 станщях починаючи з 1923 року з бшьш нiж 15-ма параметрами; базу даних течш, що включала даш, отримаш науково-дослщними суднами МГ1 НАН Украши в Чорному морц спецiалiзовану базу даних за рiвнем Чорного моря, що мютила середш, мiнiмальнi i максимальнi значення по мюяцях i роках для 44 поспв рiвня моря, розташованих вздовж узбережжя Чорного моря (1874— 2006 рр.); базу гщрооптичних даних, що мютила даш з глибини видимосп бшо-
го диску i кольоровосп в Чорному Mopi (близько 6 тис. вимiрювань прозоросп i 2,5 тис. визначень кoльopoвoстi) i за визначеннями хлopoфiлу в Чорному мopi (близько 9 тис. запиав); базу супутникових даних, сформовану на oснoвi зобра-жень, прийнятих МГ1 НАНУ з супутник1в NOAA (США) [9].
Особливу наукову щннють мають данi мoнiтopингу навколишнього середо-вища Чорного моря. Мoнiтopинг Чорного моря (як система регулярних компле-ксних спостережень, яы проводились в одних i тих самих точках, а також вiдбip проб з певним набором абютичних i бioтичних паpаметpiв) був розпочатий ще в 1950-х роках. Така шформащя неoбхiдна для прогнозування змiн навколишнього середовища, прийняття piшень для запoбiгання негативним тенденщям та дотримання вимог еколопчно! безпеки [4].
Для забезпечення потреб збору oкеанoгpафiчних даних, як вже було сказано, слугуе науково-дослщний флот. Ще на початку вщродження Украши нау-кoвцi виконували oкеанoгpафiчнi роботи на власних суднах. Станом на 1995 р. науково-дослщний флот Украши piзнoгo вiдoмчoгo пiдпopядкування нарахову-вав 94 oдиницi, у тому чи^ 15 пiдвoдних апаpатiв. У складi АН УРСР, а згодом НАН Украши, iнститутами-суднoвласниками були: Морський гiдpoфiзичний iнститут (4 oдиницi — НДС «Академик Вернадский», «Михаил Ломоносов», «Профессор Колесников», «Трепанг»), Вщщлення гщроакустики МГ1 НАН Украши (3 одинищ — «Гидрооптик», «Леда», «Верещагино»), 1нститут бюлоги пiвденних мopiв (2 одинищ — «Профессор Водяницкий», «Академик Ковалевский»), Вщщлення морсько'1 геологи та осадового рудоутворення Нацioнальнoгo науково-природничого музею («Геохимик»), 1нститут iмпульсних процеав i тех-нoлoгiй (2 одинищ — «Гипанис», «Алеут»), 1нститут гщробюлоги (4 oдиницi — «Гидробиолог», «Иверия», «Академик Вернадский» (piчкoвий), «Корвет»), Нау-ково-виробниче об'еднання «Маpiекoпpoм» (10 одиниць — «Ихтиандр», «Гидробиолог», «Хронометр», «Ахтиар», «Рекорд», «Гидронавт», «Одиссей», «Кача», «Каламита», «Карат»), Наукoвo-технiчний центр використання природних ре-суpсiв «Шельф» (дослщне судно «Капитан Дмитрий Калинин»). Пщводш апара-ти «Север-2», «Север-2-бис», «Тинро-2», «Тинро-2-бис», шiсть «Тетисiв», «Риф», «Омар» та «Лангуст» були на баланс НАН Украши у Науково-виробничому об'еднанш «Маpiекoпpoм». НАМДiТ був власником НДС «Ки1в».
В той же час, станом на 1994 р. у свт (у 72 державах свггу) юнувало близько 1100 наукoвo-дoслiдних суден водомютыстю понад 250 т кожне. Але лише 15 кра!н мали 1х бiльше десятка. Це таю краши, як Рoсiя — 310, Сполучеш штати Америки — 165, Япошя — 130, Великoбpитанiя — 54, Украша — 54, Франщя — 37, Канада — 35, Шмеччина — 27, Австpалiя — 17, Бразиия — 15, Швещя — 15, Аргентина — 14, Iталiя — 14, Китай — 14, Норвепя — 14. Отже, Укра1на навiть станом на 1995 р. займала п'яте мiсце у першш десятцi кpаlн-суднoвласникiв на-уково-дослщного флоту.
Треба зазначити, що багатовшова практика дoслiджень Свiтoвoгo океану дозволяе стверджувати, що саме наукoвo-дoслiдний флот е безперечним лiдеpoм серед уах технiчних засoбiв, за допомогою яких вони здшснюються. Якщо уяви-ти сoбi вiдсoткoве спiввiднoшення oбсягiв дослщжень Свггового океану, якi ви-конуються за допомогою piзних технiчних засoбiв, взявши до уваги науково-дослщний флот, якipнi бу1, дoннi системи, пщводш апарати, авiацiю, бу1, що дрейфують, та штучнi супутники Земл^ то картина буде такою. На першому
мющ — науково-доолщш cyднa (мaйжe 100 %), на другому — яирш бу!" (близько 80 %), на piвнi 50—40 % — донш cиcтeми, пiдвoднi апарати, aвiaцiя i бу!', що дpeйфyють, та штyчнi cyпyтники — близько 20 % [8].
Станом на 2018 р. з науково-до^щних cyдeн у poзпopяджeннi HAH Украши залишилтоь б одиниць («Пдробюлог», «Вepeщaгинo», «Aкaдeмiк Вepнaдcький» (piчкoвий), «Кopвeт», «Спрут», «Жрюзовий»). I жодного cyднa в мopeхiднoмy cтaнi, жодного як1рного буя, донних cиcтeм та пiдвoдних aпapaтiв.
З втратою Криму Украша зaлишилacя бeз дocтyпy до баз i банив о^ано-лoгiчних даних. Тому, з мeтoю вiднoвлeння та розвитку морских дocлiджeнь, збepeжeння apхiвних даних у Ta^i oкeaнoлoгiï, об'еднання icнyючих баз даних та cтвopeння aкaдeмiчнoгo банку даних Постановою Бюро Пpeзидiï ^шональ-но'1' aкaдeмiï наук Украши було creope^ Дepжaвнy ycтaнoвy «Hayкoвий гiдpoфiзичний цeнтp Haцioнaльнoï aкaдeмiï наук Украши» (дaлi — Гiдpoфiзич-ний дентр).
Оcнoвними науковими напрямами дiяльнocтi Гiдpoфiзичнoгo цeнтpy було зaтвepджeнo:
• виконання гiдpoфiзичних дocлiджeнь;
• формування та вeдeння автоматизованого банку oкeaнoгpaфiчних даних, yдocкoнaлeння i poзpoблeння тeхнoлoгiй збору, обробки, зaбeзпeчeння довгост-роково!" apхiвaцiï, cиcтeмнoгo aнaлiзy та oбмiнy oкeaнoгpaфiчнoю iнфopмaцieю;
• opгaнiзaцiя та зaбeзпeчeння виконання кoмплeкcних гiдpoфiзичних, гiдpoхiмiчних, гщробюлопчних, а також мopcьких гeoлoгo-гeoгpaфiчних та era-лoгiчних eкcпeдицiйних дocлiджeнь на морских та piчкoвих нayкoвo-дocлiдних cyднaх;
• opгaнiзaцiя утримання (peмoнтy i мoдepнiзaцiï), викopиcтaння, yтилiзaцiï, бyдiвництвa (придбання) caмoхiдних i нecaмoхiдних плавучих сторуд (в тому чиcлi нayкoвo-дocлiдних i мaлoмipних cyдeн) та iнших морских тeхнiчних за-coбiв, пpoвeдeння пpoeктнo-пoшyкoвих та iнжeнepнo-тeхнiчних poбiт.
Головною мeтoю дiяльнocтi Гiдpoфiзичнoгo цeнтpy e отримання нових та уза-гaльнeння наявних знань про Свгговий oкeaн; оргашзащя i пpoвeдeння приклад-них i фyндaмeнтaльних наукових дocлiджeнь його природи; cтвopeння, зaбeзпe-чeння фyнкцioнyвaння та наповжння автоматизованого банку цифрових огаа-нoгpaфiчних даних на ocнoвi peзyльтaтiв кoмплeкcних (пepeдyciм eкcпeдицiйних) наукових дocлiджeнь зaкoнoмipнocтeй формування i eвoлюцiï морских ^чко-вих) cиcтeм Aзoвo-Чopнoмopcькoгo ба^йну та iнших paйoнiв Свiтoвoгo огаану, а також iнтeгpyвaння зaзнaчeнoгo банку в дepжaвнy cиcтeмy iнфopмaцiйних pe-cypciв та cиcтeмy мiжнapoднoгo обмшу oкeaнoгpaфiчними даними; opгaнiзaцiя i зaбeзпeчeння фyнкцioнyвaння цeнтpy кoлeктивнoгo викopиcтaння науково-дocлiдних cyдeн.
Гiдpoфiзичний цeнтp вщповщно до ocнoвних завдань opгaнiзye та проводить кoмплeкcнi cпeцiaлiзoвaнi нayкoвi дocлiджeння i кoнтpaктнi роботи у гaлyзi ото-ративно!" oкeaнoгpaфiï (гiдpoгpaфiï); доолщжуе cyчacний cтaн мiжнapoднo-пpa-вово!" peглaмeнтaцiï дiяльнocтi Укра1'ни при пpoвeдeннi кoмплeкcних мopcьких eкcпeдицiй; здiйcнюe пiдгoтoвкy наукових кaдpiв i пiдвищeння квaлiфiкaцiï пращвниив Гiдpoфiзичнoгo цeнтpy.
За пepioд cвoeï дiяльнocтi в цiй гaлyзi Гiдpoфiзичний цeнтp зробив дyжe ба-гато роботи зi cтвopeння кoнцeпцiï банку oкeaнoгpaфiчних даних, пpoвiв вeликy
кшьисть консультацш, семiнарiв, нарад з наявносп океанографiчних даних в профшьних установах як НАН Украши, так i шших профшьних установ Украши та на мiжнародному рiвнi.
Наявнi в даний час в Укршш данi вимiрювань гiдрофiзичних, гiдрохiмiчних, гiдробiологiчних, а також морських геолого-геофiзичних та екологiчних пара-метрiв морського середовища i прикордонних областей та шших параметрiв Азово-Чорноморського басейну та Свггового океану зберiгаються, як правило, в розрiзнених архiвах i банках даних у вигляд^ малодоступному широкому колу споживачiв i защкавлених фахiвцiв. З цiею метою передбачаеться створення единого банку океанографiчних даних.
Сучасний рiвень передбачае як створення та наповнення самого банку оке-анографiчних даних, його концепцiю, структуру, забезпечення необхщним об-ладнанням, так i пщтримання на належному рiвнi якостi самих даних, а також питання доступу до наявних даних та можливосп ix розповсюдження через су-часнi засоби комунiкацiй.
Створення самого банку океанолопчних даних — передбачае наявнють вiдповiдного примiщення, обладнання та програмного забезпечення, вирiшення питання надшного арxiвування даних.
Пiдтримання на належному рiвнi — це питання наповнення даними сучас-них експедицшних дослiджень, збiр та переведення у цифровий вид юторичних даних попередшх експедицiй, пошук та вiдбiр цих даних як в профшьних ор-гашзашях НАН Украши, так i за ïï межами, у тому чи^ в мiжнародниx центрах обмшу океанографiчними даними.
Зараз в Гiдрофiзичному центрi йде процес створення банку океаногра-фiчниx даних. Разом з цим створюеться сайт та геопортал з метою планування експедицшних дослщжень ïx проведення та забезпечення доступу до отриманих даних в цих експедишях. Розробляються методики та шструкци' зi збору та пере-дачi даних. Паралельно тривае робота з наповнення бази юторичними даними. Для цього налагоджуються безпосереднi зв'язки з фаховими оргашзащями з залу-чення фах1вщв до експедицiйниx дослiджень i пошуку та введення iсторичниx даних до вщповщних баз даних. Так, Гiдрофiзичний центр уклав угоди про науково-теxнiчне спiвробiтництво в сферi формування та ведення автоматизованого банку океанографiчниx даних, удосконалення i розроблення теxнологiй збору, об-робки, забезпечення довгостроково!" арх1ваци", системного аналiзу та обмiну оке-анографiчними даними та iнформацiею з рядом наукових установ, зокрема з:
• 1нститутом проблем математичних машин i систем Нацюнально!' академй' наук Украши;
• 1нститутом телекомунiкацiй i глобального шформацшного простору Нацiональноï академй' наук Украши
• 1нститутом геологiчниx наук Нашонально!" академй' наук Укра1'ни;
• Мiжнародним науково-навчальним центром iнформацiйниx технологш та систем НАН Укра'1'ни та МОН Украши;
• державною установою «1нститут морсько!" бiологiï НАН Украши»;
• науково-дослщною установою «Укра1'нський науковий центр екологи' моря» Мшютерства екологй' та природних ресурсiв Украши;
• державною установою «Держгiдрографiя» Мшютерства iнфраструктури Укра1'ни.
Для безперервного поповнення сучасними даними розгорнута робота з вщновлення науково-дослщного флоту та вивчаються можливост залучення стороннього флоту для оргашзаци сучасних експедицiйних дослщжень.
Розширення можливостей створюваного банку океанолопчних даних зале-жить вiд можливостей фахових оргашзацш за межами Нащонально1 академи наук Украши. Налагоджена робота з ДУ «Держгiдрографiя» Мшшфраструктури Украши зi створення фрагмента автоматизованого банку цифрових океаногра-фiчних даних Мшшфраструктури та НАН Украши, а також його наповнення но-вими океанографiчними даними, отриманими в результат! проведення спшьних комплексних науково-дослiдних експедицш внутрiшнiми та морськими водни-ми шляхами Украши.
Зокрема, у 2018 рощ оргашзовано i забезпечено виконання трьох спiльних комплексних гiдрографiчних i гiдрофiзичних експедицiйних дослiджень з вико-ристанням спецiалiзованих суден ДУ «Держгiдрографiя» в рамках, зокрема:
• рiчковоl науково-дослщно1 експедицп в акваторiях Кашвського водосхо-вища рiчки Днiпро;
• морсько1 науково-дослщно1 експедицп в акваторiях швшчно-захщно1 час-тини Чорного моря;
• науково-дослщно1 експедицп в дельт рiчки Дунай в акваторiях гирла Бистре, Очаивського гирла i Соломонового рукава.
Океашчш або морськi данi лежать в основi багатьох видiв дiяльностi люди-ни i охоплюють науковi дослщження, моделювання, монiторинг, оцiнку та прогноз. Щ данi е щнними, адже вони мають Грунтовне значення для розумшня процесiв, якi обумовлюють стан нашого природного середовища. Щ данi допо-магають дати вщповщ на питання як локальних (наприклад, ймовiрнiсть затоп-лення прибережних рай ошв), так i глобальних проблем (таких як прогноз наслщив глобального потеплшня). Чим точнiше ми можемо передбачити щ подй, тим краще ми зможемо захистити себе в майбутньому. Це стосуеться не тшьки нас, а й якосп життя майбутшх поколiнь.
При належному управлiннi i зберiганнi данi можуть бути використаш дослiдниками i в майбутньому для нових, навгть несподiваних на цей час, цшей, а також — в комерцшних чи освiтнiх цшях або широкою громадськiстю для потреб суспшьства. Ефективнiсть нацiональноl системи управлшня океаног-рафiчними даними впливае на:
• виявлення i прогнозування океашчних компонентiв клiматичних ва-рiацiй i змiн;
• сприяння безпещ i ефективностi морських операцiй;
• управлшня морськими ресурсами для сталого використання;
• збереження i вщновлення стану морських екосистем;
• шдтримка морського наукового сшвтовариства.
З усього вищезазначеного щлком очевидно, що океанолопчш данi по-виннi бути професшно керованi на нацiональному та мiжнародному рiвнi [1, 2, 5].
Наостанок варто пщкреслити, що Генеральна Асамблея ООН на 72-й сесй шдтримала «Резолюцiю ХХ1Х-1» Мiжурядовоl океанографiчноl комiсil (МОК) про проголошення пiд егщою ООН «Мiжнародного десятилiття науки про океан в штересах сталого розвитку» в 2021—2030 рр. [2]. Цими дiями запропоновано
сприяти участ установ i програм ООН, мiжнародних наукових i науково-освггшх оргашзацш, урядiв, неурядових оргашзацш та iнших зацiкавлених сторш в про-веденнi десятилiття, уточнити завдання та очшуваш результати пропонованого десятилгття i пiдготувати проект плану проведення десятилгття для подальшого розгляду Генеральною Асамблеею ООН в 2019 р. МОК наполегливо закликае держави-члени висловити пщтримку проголошеному десятилiттю та взяти участь в пщготовщ плану проведення заходу.
Нацюнальнш академй' наук Украши час звернутися до Кабшету Мiнiстрiв Украши стосовно iнiцiювання оргашзаци участi вiдповiдних установ та оргашзацш нашо'' краши у цьому мiжнародному спiвробiтництвi.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ
1. Black Sea Scene. URL: www.blackseascene.net.
2. IODE Ocean Data Portal (ODP) URL:http://www.oceandataportal.org.
3. Mitropolsky O. Y., Olshtynsky S. P., Olshtynska O. P., Wehrly B. Geological estimation of methane flux through bottom sediments of the Black Sea. Екологiя довктля та безпека життедiяльностi. 2004. № 1, № 2. С. 85—95.
4. Olshtynsky S. P. Evaluation of methane discharge from gas seepages of the Black Sea. Екологiя довктля та безпека життедiяльностi. 2004. № 4. С. 66—69.
5. Pan-European Infrastructure For Ocean & Marine Data Management. URL: https://www.sea-datanet.org.
6. Владимиров В.Л., Еремеев В.Н., Митропольский А.Ю., Суворов А.М. и др. Концепция национальной системы сбора. передачи. хранения. анализа и обеспечения пользователей океанологической информацией. Океанологические информационные системы, базы и банки данных и знаний. 1993. Севастополь: МГИ НАН Украины.
7. Гордеев А. Ю. Картография Черного и Азовского морей: Ретроспектива до 1500 г., период 1500—1600 гг., период 1600—1700 гг. Киев, Запись произведена СПД Зосимов И. В., 2006. (CD-ROM).
8. Митропольський О. Ю. Науково-дослщний флот Украши (минуле, сучасне, майбутне) / О. Ю. Митропольський, С. Г. Половка. Ки!в. Умань: РВЦ «Софш», 2008. 166 с.
9. Устойчивость и эволюция океанологических характеристик экосистемы Черного моря / Под ред. В.Н. Еремеева, С.К. Коновалова; НАН Украины, Морской гидрофизический институт. Севастополь, 2012. С. 357.
10. Шнюков 6.Ф., Коболев В.П., Пасынков А.А. Газовый вулканизм Черного моря. Отв. ред.: П. Ф. Гожик; НАН Украины, Ин-т геофизики, Таврический нац. ун-т им. В.И. Вернадского. Киев: Логос, 2013. 383 с.
11. Газовые факелы на дне Черного моря.Е.Ф. Шнюков, С.А. Пасынков, С.А. Клещенко, В.П. Коболев, А.А. Любицкий, 3.Г. Захаров. Киев: ОМГОР, 1999. 33 с.
12. Науковий коментар до Нацюнально! програми дослщження та використання ресуршв Азово-Чорноморського басейну, шших райошв Светового океану на перюд до 2000 року. О.А. Щипцов, В.6. Глушков, В.М. бремеев та ш.; Пщ ред. О. А. Щипцова. Ки!в: Наукова думка, 1994. 316 с.
Стаття надшшла 12.10.2018
А.А. Щипцов, С.П. Ольштинський, А.Ю. Гордеев, Г.С. Стефанов
СОХРАНЕНИЕ ОКЕАНОЛОГИЧЕСКИХ ДАННЫХ: РЕТРОСПЕКТИВА И СОВРЕМЕННОЕ СОСТОЯНИЕ
В статье дан краткий ретроспективный обзор этапов осуществления океанологических исследований Черного моря и реализации полученных результатов. Представлены суждения авторов о значимости процесса организации сбора, анализа, хранения первичных океанологичес-
ких данных в учреждениях Национальной академии наук Украины с учетом провозглашения грядущего «Международного (под эгидой ООН) десятилетия науки об океане в интересах устойчивого развития» в 2021—2030 гг.
Ключевые слова: океанология, океанография, научно-исследовательские суда, банк океанографических данных.
О.А. Shchyptsov, S.P. Olshtinskiy, A.Yu. Gordieiev, G.S. Stefanov
SAVING OF OCEANOLOGICAL DATA: RETROSPECTIVE AND PRESENT STATUS
The article provides a brief retrospective review of the stages of oceanographic research of the Black Sea and the implementation of the results obtained. There are presented authors' opinions on the significance of the organizing process of collection, analysis and storage of primary oceanological data in the institutions of the National Academy of Sciences of Ukraine, considering the proclamation of coming United Nations Decade of Ocean Science for Sustainable Development (2021—2030).
Keywords: oceanography, research vessels, bank of oceanographic data.
