CC BY
667
М1ЖНАРОДНЕ ПРАВО
Тетяна Олександрiвна Безщасна,
здобувачка
Нацональний юридичний унверситет iменi Ярослава Мудрого, м. Харюв
УДК 341.21
СКЛАДН1 ДЕРЖАВИ ЯК СУБ'ЕКТИ М1ЖНАРОДНИХ ПРАВОВ1ДНОСИН
У статтi зроблено правовий аналiз правового статусу суб'eктiв мiжнародного права. Системно розглянуто рiзнi класифжацп суб'eктiв мiжнародного права. Окрема увага придшя-еться державi як головному учаснику мiжнародних правовiдносин та п правосуб'eктностi. Досль джено участь складних держав, зокрема федерацiй та 1х суб'eктiв, у мiжнародних вiдносинах.
Ключев1 слова: мiжнародне право, мiжнароднi правовiдносини, суб'екти мiжнародних право-вщносин, держава як учасник мiжнародних правоввдносин, мiжнародна правосуб'eктнiсть, феде-рацiя, суб'екти федерацп.
М1жнародне право сьогодш е дуже динам1чною системою, змши у якш бшьшою м1рою зумовлеш участю у вщповвдних правовщносинах р1зних суб'ек-т1в. Питания суб'ект1в м1жнародного права, Тх участ у м1жнародних правоввд-носинах вщдавна е предметом гострих дискусш [1, с. 90-91]. При цьому одним з найбшьш дискусшних залишаеться питання участ частин держав 1 держав-них утворень у м1жнародних правовщносинах.
Метою статт е анал1з 1 систематизащя джерел права й погляд1в учених щодо участ складних держав у м1жнародних правоввдносинах.
Загальш теоретичш питання м1жнародноТ правосуб'ектност дослвджу-валися такими в1тчизняними та заруб1жними вченими, як: М. В. Буромен-ський, Г. М. Вельямшов, К. А. Бекяшев, П. Н. Б1рюков, М. О. Баймуротов, Г. В. 1гнатенко, Л. А. Моджорян, О. В. Тарасов, Г. I. Тункш, Д. Анщлотт1, А. Фердросс та ш.
Поняття суб'екта е одним iз ключових у теорп права. Суб'екти правоввдно-син - це шдивщуальш чи колективнi учасники правовщносин, якi використо-вують свою правосуб'ектшсть у конкретних правовiдносинах, виступаючи реалiзаторами суб'ективних юридичних прав i обов'языв, повноважень i юри-дично! вщповщальност [2, с. 90].
Суб'ектами мiжнародних правовiдносин виступають !х учасники, правовий стан яких врегульований нормами мiжнародного права, яю надiленi «юридич-ною незалежнiстю i здатнiстю самостiйно здшснювати права i обов'язки, що встановлеш даними нормами» [3, с. 28].
Слщ зазначити, що не всi суб'екти мiжнародного права мають однакову юридичну незалежнiсть i здатнiсть самостшно здiйснювати права i обов'язки. Так, на думку В. М. Лисик, суб'ектам мiжнародного права притаманш елементи мiжнародно! правосуб'ектностi: здатнiсть володiти i здiйснювати мiжнароднi права i обов'язки, створювати норми мiжнародного права i нести вщповщаль-нiсть за !хне порушення [4, с. 72]. Учений вказуе на те, що суб'ект мiжнародних правоввдносин може i не волод^и всiма елементами правосуб'ектностi, але при цьому може брати участь в окремих мiжнародних правовщносинах, здебшь-шого за допомогою iнших суб'екпв мiжнародного права. До таких суб'екив можна вiднести фiзичних осiб, юридичних осiб, певнi державнi утворення.
Досi залишаеться дискусiйним питання про види суб'екпв мiжнародного права.
Так, деякi автори початку ХХ ст. дшили суб'екив мiжнародного права на опосередкованих й неопосередкованих [5, с. 115-116]. До опосередкованих суб'екив мiжнародного права О. М. Стоянов ввдносив не тшьки держави, але й уряди [6, с. 279]. Щкаве також зауваження М. М. Голубева про те, що в мiжнародному правi окремий шдданий пiднiмаеться iнодi до опосеред-кованого суб'екта [7, с. 8]. Якщо другими виступали держави, то першими могли бути рiзнi учасники мiжнародних вiдносин, наприклад, дипломати, юридичш та фiзичнi особи.
До середини ХХ ст. переважала думка про держави як про виключш суб'екти мiжнародного права. Шсля Друго! свггово! вiйни офiцiйно визнаеться мiжнародна правосуб'ектшсть мiжнародних мiжурядових органiзацiй, а зго-дом — народiв, що виборюють свою незалежшсть. Невизначеним залишаеться питання про визнання суб'ектом мiжнародного права фiзичних i юридичних осiб, неурядових мiжнародних органiзацiй та iнших державних утворень.
Отже, держава як суб'ект мiжнародних правоввдносин посiдае одне iз перших й головних мюць серед iнших учасникiв мiжнародного права.
Як стверджують науковщ, мiжнародне право виникло у зв'язку з необ-хвдшстю врегулювати окремi аспекти взаемоввдносин мiж державами, якi надалi продовжують залишатись основними суб'ектами мiжнародного права [4, с. 73]. Причинами цього е наступне: по-перше, тому що держава надЬ лена суверенитетом i над нею немае будь-яко! оргашзацп полiтично! влади,
i вона на рiвних юридичних шдставах вступае у взаемовiдносини з шшими державами. Саме держави в переважнш бiльшостi випадкiв е i творцями, i гарантами норм мiжнародного права, якi регулюють мiжнароднi ввдносини; по-друге, держави володiють унiверсальною правоздатшстю, яка не мае обме-жень за предметом правового регулювання i часом, що вiдрiзняе !х ввд iнших суб'ектiв мiжнародного права.
Проте, незважаючи на те, що держави залишаються первинними й основними суб'ектами мiжнародного права, !х участь у вiдповiдних правовщ-носинах зазнала певних змш. Такi змши зумовленi змiнами у склад1 територш, багатонацiональнiстю населення, виробничою специфiкою регюшв, що вплива-ють на форму державного устрою i виникнення складних держав.
Держави як суб'екти мiжнародного права можуть бути за формою устрою простими (уштарними) або складними (союзними).
Уштарш держави (Iталiя, Угорщина, Укра!на, Францiя та iн.) беруть участь у мiжнародних вiдносинах як едине полгтико-правове утворення. Права й обов'язки суб'екта мiжнародного права реалiзуються вищими органами зако-нодавчо!, виконавчо! та судово! влади унiтарно! держави.
Найбшьш розповсюдженою формою складних держав е насамперед феде-рацiя (США, Шмечинна, Австрiя, Росiйська Федерацiя та ш). Федерацiя -це союзна держава, що складаеться з державних утворень, що мають певну юридичну i полiтичну незалежнiсть [8, с. 522]. Федерацiя складаеться з респу-блж, штатiв, земель, кантонiв та шших за найменуванням одиниць, що мають певну самостшшсть. Це виражаеться в наявност власних законодавчих, вико-навчих i судових органiв влади суб'ектiв федерацп, що мають компетенцiю у межах, визначених федеральною конститущею.
Слщ вiдмiтити, що будь-якi державнi утворення, з яких складаеться федеращя, мають юридичну, пол^ичну незалежнiсть, певну самостшшсть. 1нтерес становить ступiнь тако! незалежност й самостiйностi, оскiльки саме щ ознаки визначають можливiсть таких державних утворень стати учасником мiжнародних ввдносин.
У науцi мiжнародного права кнуе багато поглядiв щодо участi федерацп i !! суб'ектiв у мiжнародних вiдносинах.
Малколм Н. Шоу зазначае, що федеративна держава, звюно, е повнощн-ним суб'ектом мiжнародного права, але питання правосуб'ектносп суб'ектiв федерацп на мiжнародному рiвнi може бути визначено в свiтлi конституцГ! вщповвдно! держави та !Т державно! практики [9, с. 218].
Радянсьы правники стверджували, що тшьки федерацiя в щлому може виступати на мiжнароднiй аренi як единий суб'ект, члени федерацш не мають права самостшно проводити зовнiшнi зносини, а отже, не е суб'ектами мiжнародного права [10, с. 168]. Хоча, не зважаючи на таку доволi катего-ричну позищю, допускали, що винятком е Радянський Союз, який виступае «федеращею шшого роду» [10, с. 168] i мае особливий устрш. Але треба
зазначити, що авторитарний пол1тичний режим виключав наявшсть реального суверештету суб'ект1в, хоча в1дпов1дно до положень Конституцп СРСР у Радянському Союз1 суверенними були як федеращя в щлому, так 1 !! союзш республжи. Справд1, Укра!нська Радянська Сощалктична Республжа як суб'ект федерацп СРСР стала учасником багатьох м1жнародних угод, серед яких бвропейська харт1я мкцевого самоврядування 1985 р., бвропейська рамкова конвенщя про основш принципи транскордонного сшвроб1тництва м1ж територ1альними громадами та владою 1980 р. та ш.
Вщповщно до правово! позицп деяких росшських учених, члени федера-цй' збер1гають певну внутр1шньодержавну самостшшсть, але, як правило, не мають конституцшного права самостшно брати участь у зовшшшх зносинах, 1 як наслщок, не е суб'ектами м1жнародного права [11, с. 186]. Виходячи з вка-заного, тшьки федеращя в щлому виступае на м1жнароднш ареш як единий суб'ект м1жнародного права. Прикладом цього виступае Росшська Федеращя — федеративна держава, що складаеться 1з республш, областей, мкт федеративного значення, автономно!' област й автономних окрупв, яю в свою чергу можуть мати м1жнародш 1 зовшшньоеконом1чш зв'язки з суб'ектами шозем-них держав, а також брати участь у д1яльност1 м1жнародних оргашзацш, але у межах оргашв, спещально створених для ще! мети [11, с. 189]. Але й це твер-дження росшських юрист1в не завжди вщповщае дшсностп
Нараз1 ввдбуваеться трансформащя погляд1в росшських учених на подш предмет1в ввдання 1 повноважень суб'ект1в федерацп шляхом звуження !х м1ж-народно! правосуб'ектност та посилення контролю та координацп з центру задля шдтримки стшкост ус1е! федеративно!' системи.
М. О. Баймуратов вважае, що державш утворення, як1 складають феде-ративну державу 1 мають свш адмш1стративно-територ1альний подш, надп леш певною самостшшстю. Водночас самостшшсть суб'ект1в федерацп не дае !м права визнаватися суб'ектами м1жнародного права. Це пояснюеться тим, що суб'екти федерацп не е державами у повному значенш, осшльки вони: не мають суверештету; не мають права сецесп — права односторон-нього виходу з федерацп; юридично позбавлеш права самостшно! участ в м1жнародних ввдносинах. Але при цьому вчений допускае, що державш утворення, що входять до федерацп, можуть мати бшьший або менший стушнь правосуб'ектност (укладання м1жнародних угод; вщкриття пред-ставництв в шших державах; участь у д1яльност1 м1жнародних м1журядових оргашзацш макро- 1 субрегюнального характеру), що перш за все залежить в1д виду федерацп: територ1альш федерацп встановлюють менший обсяг правоздатност1, нащональш - бшьший [12, с. 108-109].
1нш1 представники укра!нсько! доктрини м1жнародного права вбачають можлив1сть надання суб'ектам федерацп права участ у м1жнародних право-вщносинах, але при цьому надшяючи !! статусом похщного суб'екта м1жна-родного права [4, с. 34]. Таку ж позищю висловлюе 1 росшський дослвдник
Нефедов Б. I., зазначаючи, що за певних умов суб'екти федерацп можуть мати обмежену правосуб'ектшсть, бути похщними суб'ектами мiжнародного права. Але при цьому додае, що правосуб'ектшсть похвдних суб'екпв мiжнародного права не вдентична мiжнароднiй правосуб'ектностi держав, осюльки не походить iз державного суверенитету [13].
Слiд також звернутись до шших джерел права, зокрема до Конституцп деяких федеративних держав. Так, вщповщно до ст. 1 Конституцп США [14], жоден штат не мае права вступати у будь-яку угоду, союз чи конфедеращю, видавати каперсью свщоцтва, карбувати монету, випускати кредитш папери, дозволяти сплачувати борги будь-чим, окрiм срiбних i золотих монет, ухвалю-вати законопроекти про покарання без суду, видавати закони зi зворотною чин-шстю або закони, що порушують зобов'язання за контрактами, або ж надавати будь-яю аристократичш титули. Крiм цього, у Конституцп закршлюеться, що жоден штат не мае права без дозволу Конгресу установлювати збори чи мита на ввiз i вивiз, за винятком тих, що конче потрiбнi для виконання його шспек-цiйних закошв; зиск з усiх мит i зборiв, накладених будь-яким штатом на ввiз i вивiз, мае передаватися скарбнищ Сполучених Штатiв, i всi вiдповiднi закони пiдлягають перегляду i контролю Конгресом.
Також певнi обмеження правосуб'ектност штатiв стосуються й зовшшшх правовiдносин. Наприклад, жоден штат не мае права без згоди Конгресу накла-дати мита на тоннаж, утримувати вшсько чи вiйськовi судна у мирш часи, вступати у будь-яю угоди чи договори з шшим штатом або з чужоземними державами, вступати у вшну, крiм тих випадкiв, коли на нього вчинено напад, або випадюв тако! очевидно! загрози, що не терпить зволшання.
Звернiмося до Конституцп! одше! iз европейських держав, Нiмеччини [15, с. 192]. Стаття 31 Конституцп Шмеччини закршлюе перевагу федерального права над правом земель. У ст. 32 (1) Конституцп Шмеччини обмежуеться право земель на пщтримання ввдносин з шоземними державами. Будь-яке укладення договору, що зачшае особливе становище яко!-не-будь земл^ тою мiрою, якою вони володшть законодавчою компетенцiею, землi можуть укладати договори з шоземними державами, але виключно за згодою Федерального уряду.
Також слвд звернути увагу на ст. 37 (1) Конституцп Шмеччини, яка вка-зуе, що у разi якщо земля не виконуе покладених на не! Основним Законом або шшим федеральним законом федеральних обов'языв, Федеральний уряд з ввдома Бундесрата може вжити необхвдних заходiв, щоб у порядку федерального примусу спонукати землю до виконання сво!х обов'язюв. Для проведення таких заходiв федерального примусу Федеральний уряд або його уповноваже-ний мають право давати вказiвки всiм землям i !х установам.
Отже, участь федеративних держав у мiжнародних правоввдносинах не викликае сумшву. Федеращя е державою, первинним суб'ектом мiжна-родного права з у^ма належними ознаками. Такими ознаками е: держав-
ний суверештет як фундаментальна основа ТТ характеристики, що у свою чергу являе собою передумову для прояву мiжнародноT правосуб'eктностi держави, публiчна влада, певна територiя, постшне населення, здатнiсть вступати у рiвноправнi мiжнароднi вiдносини, здатнiсть нести мiжнародну вiдповiдальнiсть за правопорушення, здатнiсть брати участь у створенш норм мiжнародного права, а також здатнiсть виконувати своТ мiжнароднi зобов'язання, здатнiсть здшснювати примус стосовно порушникiв мiжна-родного правопорядку, зв'язашсть держави мiжнародним правопорядком i систематичне дотримання норм мiжнародного права.
Що ж до суб'екив федерацiй, то i в теорп, i на практицi немае единого погляду на визнання за такими державними утвореннями статусу суб'екта мiжнародного права. Сьогоднi у свт iснуе бiльше 20 федеративних держав, в яких обсяг мiжнародноT праводiездатностi суб'ектiв коливаеться вiд володшня правом укладати мiжнароднi договори або угоди з дуже обмеже-ного кола питань з аналопчними або нижчими суб'ектами шших держав шд контролем федеральних урядiв, до заборони на будь-яку зовшшньополЬ тичну дiяльнiсть взагалi.
Але слiд пiдкреслити, що шдставами для залучення суб'ектiв федерацп до мiжнародних вiдносин е i здатнiсть укладати мiжнароднi договори, i самостiйна участь у мiжнародних оргашзащях, i можливiсть нести вiдповiдальнiсть за мiж-народними зобов'язаннями. Але при цьому всi вказанi правомочностi залежать вщ держави як первинного суб'екта права. I саме вона надшяе суб'екта федерацп вщповвдним обсягом правоздатноси, який вiн як суб'ект, що знаходиться шд юрисдикцiею такоТ держави, мае право здiйснювати.
Список л^ератури: 1. Таубе М. А. Учения о субъекте международного права в русской юридической литературе / М. А. Таубе // Известия МИД. — 1914. — Кн. 3. — С. 90-91. 2. Скакун О. Ф. Теор1я держави i права : тдручник / О. Ф. Скакун ; пер. з рос. — Х. : Консум, 2004. — 656 с. 3. Тимченко Л. Д. Международное право : учебник / Л. Д. Тимченко. - Х. : Консум ; Ун-т внутр. дел, 1999. - 528 с. 4. М1жнародне публ1чне право : тдручник / В. М. Репецький, В. М. Лисик, М. М. Миюевич та in. ; за ред. В. М. Репецького. - 2-е вид., стер. - К.: Знания, 2012. - 437 с. 5. Право народов и дипломатия : рукопись. — Х., 1844. — С. 115-116, 186. 6. Стоянов А. Н. Очерки истории и догматики международного права / А. Н. Стоянов. — Х., 1878. 7. Голубев Н. Н. Заметки по некоторым вопросам международного права / Н. Н. Голубев // Юридические записки, 1914. — Т. 7. — Вып. 19—22. 8. Словарь иностранных слов. - 13-е изд., стереотип. - М. : Рус. яз., 1986. - 608 с. 9. Shaw M. International Law. 6th ed. - Cambridge University Press, 2008. 10. Курс международного права: 7 т. — Т. 1. Понятие, предмет и система международного права / Ю. А. Баскин, Н. Б. Крылов, Д. Б. Левин и др. - М. : Наука, 1989. -360 с. 11. Международное публичное право : учебник для бакалавров / Л. П. Ануфриева, К. А. Бекяшев, Д. К. Бякешев [и др]. ; отв. ред. К. А. Бекяшев. - 5-е изд. , перераб. и доп. - М. : Проспект, 2013. - 1000 с. 12. Баймуратов М. О. Мiжнародне публiчне право / М. О. Баймура-тов. - X. : Одксей, 2008. - 704 с. 13. Нефедов Б. И. Соотношение международного и внутригосударственного права: проблема формирования межсистемных образований : автореф. дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.10 / Б. И. Нефедов. - М., 2012. - 25 с. 14. Конституция США. [Електронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.hist.msu.ru/ER/Etext/cnstUS.htm. 15. Основной Закон Федеративной Республики Германии // Конститутции государств Европейского Союза. - М. : Изд. гр. НОРМА-ИНФРА. — 1999. — 802 с.
Складн держави як суб'екти м'жнародних правовдносин СЛОЖНЫЕ ГОСУДАРСТВА КАК СУБЪЕКТЫ МЕЖДУНАРОДНЫХ ПРАВООТНОШЕНИЙ
Бессчастная Т. А.
В статье осуществляется правовой анализ правового статуса субъектов международного права. Системно рассматриваются различные классификации субъектов международного права. Отдельное внимание уделяется государству как главному участнику международных правоотношений и его правосубъектности. Исследуется участие сложных государств, в частности федераций и их субъектов в международных отношениях. Анализируются субъекты федерации как потенциальные участники международных правоотношений.
Ключевые слова: международное право, международные правоотношения, субъекты международных правоотношений, государство как участник международных правоотношений, международная правосубъектность, федерация, субъекты федерации.
COMPOUND STATES AS SUBJECTS OF INTERNATIONAL RELATIONS
Bezschchasna T. А.
The article is carried out legal analysis of the legal status of subjects of international law. Systematically discusses the classification of subjects of international law. Special attention is paid to the state as the main participant of international legal relations and legal status. Investigates the difficult part of States, in particular federations and their actors in international relations. Separate attention is paid to the subjects of the Federation as a potential participants in international relations.
Key words: international law, international legal relations, the subjects of international relations, the state as a participant in international relations, the international legal personality, the Federation, the subjects of the Federation.
Надшшла до редколегп 10.09.2014 р.
