CC BY
75
6. ОСВ1ТЯНСЬК1 ПРОБЛЕМ!! ВИЩО1 ШКОЛИ
УДК 141.3:316.2:316.7 Доц. Т.О. Гонтар, канд. ктор. наук -
НЛТУ Украти, м. Львiв
С1МЕЙН1 СВЯТА, ЗВИЧА1 ТА ОБРЯДИ В СИСТЕМ1 ДУХОВНОГО В1ДРОДЖЕННЯ УКРА1НИ
Розглянуто родильну обрядовють украшщв XIX - поч. XX ст., в якш тiсно переплелись арха'чш вiрування, звичш, обряди, мапчш дп з рацiональними знаннями. Висв1тлено локальну специфiку компонентiв родильно' звичаeвостi та обрядовостi, 'х побутування та трансформащю в XX ст.
Ключов1 слова: звичай, обряд, свято, баба-повитуха, родини, обер1г, 1м'янаре-чення, куми, хрестини, крижмо, бабина каша, зливки, пострижини.
Важливим компонентом духовноi культури народу е шмейна святко-во-звичаева обрядовють. Без ii вивчення та творчого використання неможли-ва побудова ново!' суверенно!' Укра'ни, оскшьки культура народу, зокрема й духовна, е буд1вельним матер1алом культури XXI ст.
Комплекс свят, звича'в, обряд1в, як складалися, формувалися протя-гом втв, належить до тих компоненлв культури, як об'еднують людей в еди-ний народ, одну нащю. З виникненням людського суспшьства надбання культури, зокрема свята, звичаi та обряди, передавались вщ поколшня до поколш-ня, вдосконалюючись, шл1фуючись, вбираючи нашарування р1зних епох.
Що ж таке звичай, обряд та свято? Звичай - це загальноприйнятий споЫб дш, порядок, норма поведшки, звичка робити щось певним чином. Вш слугуе засобом збереження та передач! досвщу, освячення встановлених по-рядюв, регламентацii поведшки окремоi людини, змщненню зв'язку людини з общиною, народом, нащею. Звичай проявляеться у сферi працi, побуту, Ы-мейних вщносин.
Обряд - це особлива колективна символiчна дiя для вщзначення важ-ливих подiй суспiльного та особистого життя. Особливiстю обряду е його символiчнiсть, образнiсть та умовшсть. Обряд завжди е символом певних норм, щей, цшностей, iдеалiв, сощального досвiду. Для обряду характерне художне оформлення (термш "обряд" походить вщ слова "обряджати", тобто прикрашати, прибирати, робити ошатним).
Свято - це день чи дш, в як урочисто вщзначаються подii, iсторичнi та календарш дати. Свято - це також вираження почутпв, переживань, нас-тро'в, пов'язаних з подiями в Ым% громадi, суспiльствi. Часто складовою час-тиною свята е обряд чи кшька обрядiв. Отже, свято е ширшим явищем, нiж обряд. На вщмшу вiд обряду, свято позбавлене суворо' регламентацii у його проведенш, воно охоплюе також розважальш елементи.
У комплексi традицiйних Ымейних обрядiв XIX - поч. XX ст. важливе мiсце належало родильнш святковостi та обрядовостi. У нш переплелись дав-нi вiрування, мапчш дп з рацiональними, виробленими практичним досвщом
протягом втв. Народження дитини завжди було важливою подiею в життi шм'! та цшо! громади. Згiдно зi звичаевим правом, новостворена сiм,я набува-ла чинност лише пiсля народження дитини [1]. Бездггшсть вважалася великим лихом, про що свiдчить i прислiв,я: "Хата з дiтьми - базар, а без дiтей -цвинтар".
Родильну обрядовiсть украшщв XIX - поч. XX ст. складають чотири цикли: передродов^ власне родильш, пiсляродовi та соцiалiзуючi, тобто при-лучення немовляти до роду, Ым'! та колективу.
Передродовi звича! мали на метi забезпечити нормальний переб^ ва-гiтностi, сприяти народженню фiзично здорово! та розумово повнощнно! дитини. Передродовий цикл мютив багато повiр,!в та заборон, якi регламентува-ли поведiнку породiллi. Так, ваптну жiнку оберiгали вiд сварок, неприемнос-тей, вiд переляку. 1й забороняли дивитись на вогонь (щоб на тш дитини не було родимих плям), на калж, хворих та слших людей (щоб такою не була дитина).
По всш Укра!ш вагiтна жiнка намагалась якнайдовше тримати свiй стан у таемницi, щоб шхто не врiк. На Гуцульщиш iнодi для цього шдперезу-вались широким вовняним поясом. Тому, що в цьому пояс навiть спали, це негативно впливало на здоров'я дiтей, якi народжувалися хворобливими i кволими [2]. Локальне поширення на Гуцульщиш мав звичай вдягати поро-дшш перед пологами чоловiчi штани [3]. Це, очевидно, пережиток звичаю ку-вади, а саме: присутност чоловiка пiд час пологiв, що допомагае породшль
Власне родильна обрядовють складалась з таких складникiв: родини, (народини), iMянаречення, очищення, обрання кумiв, хрестини.
Власне родильш обряди розпочиналися iз запрошення баби-повиту-хи - жшки, яка допомагала породiллi шд час пологiв. Повитуху називали '"бабою-бранкою" (на Житомирщиш) чи просто "бабою". Запрошував бабу-повитуху чоловiк породшш, обов'язково з буханцем хлiба. Пологи вщбува-лись вдома, найчастiше в комор^ а влiтку в поль Повитуха приходила до породили з хлiбом, а також приносила рiзне зiлля та свячену воду. Процес народження дитини супроводжувався мапчними дiями. Баба-повитуха розв'язу-вала всi вузли, розстiбала Гудзики, вщмикала колодки, вiдкривала скриню, вiкна, дверь Якщо пологи були важкими, повитуха просила вщчинити в цер-^ царськi ворота. Цi магiчнi ди, згiдно з народними уявленнями, мали по-легшити пологи. У разi важких пологiв, крiм маги, повитуха застосовувала рацiональнi прийоми народно! медицини: робила породили масаж, шдкурю-вала зiллям, клала компрес з льону, а також читала молитви.
Обрядовi ди повитухи пiсля народження дитини були тюно пов,язанi з виробничою та господарською сферою дiяльностi. Пуповину хлопчика баба вщсжала ножем на сокирi (щоб був господарем), а дiвчинки - на гребенi чи веретеш (щоб була доброю пряхою). Ця мапчна дiя мала вплинути на профе-сiю новонародженого. При бажанш батькiв у майбутньому мати дiвчат, пуповину дитини вщсжали на кужелi; якщо ж хотши мати хлопцiв - пуповину "рубали" на сокирь Пуповину зав'язували прядивом з конопель-малрки (для продовження роду). Якщо ж батьки не хотши мати бшьше дггей, пуповину новонародженого баба перев'язувала конопляною ниткою [4].
У карпатських селах був поширений звичай збер^ати перев'язану пуповину доти, поки дитина и сама не розв'яже, щоб розв'язати розум. ВщЫче-ну пуповину закопували на подвiр'i.
Одразу шсля народження дитину купали, що було зумовлено гтешч-ними потребами та необхщшстю оберегти вiд злих сил. Вода в народних уяв-леннях була символом сили, чистоти та здоров'я. Першу купшь супроводжу-вали магiчнi дii. У воду вкидали освячене зшля (рум'янок, любисток), вливали освячену воду (проти нечисто' сили), вкидали монети (для багатства), клали хлiб (щоб дитина "при хлiбi була"). У купшь дiвчинки, ^м цього, вливали мед i клали квгги (щоб була солодкою, як мед, та гарною, як квггка). На Полюс воду пiсля купання дiвчинки виливали на порiг, щоб дiвчина швидко вийшла замiж, а не засиджувалась в дiвках [5]. У купшь хлопцю клали ще ко-рiнь дев'ясилу (щоб був сильним) або сокиру (щоб умiв майструвати). Якщо хтось зайшов до хати в час першо' купелi дитини, мусив кинути в ночви монети "на щастя".
Скупану дитину обсушували перед палаючою шччю. Це було пов'яза-но з давшм звичаем прилучення новонародженого до домашнього вогнища та роду. Зпдно з давнiми вiруваннями украiнцiв, новонароджена дитина та и ма-тiр зазнавали згубного впливу злих сил. Тому, щоб оберегти ма^р та новонародженого, виконували цiлу низку мапчних обрядiв апотропейного характеру. Так, у колиску клали металевi речi (нiж чи ножицi). У полюьких селах роль оберега виконували два таздки, якi забивали в пор^. Апотрепейну фун-кцiю виконували також глина або вугшь з печ^ шматок хлiба та сшь, часник, якi клали дитинi шд подушку. На Гуцульщинi часник та шматочок шчно1 глини клали у мшечок та прив'язували його до право' руки дитини.
Роль оберега виконував i червоний колiр: червону нитку прив'язували дитиш до руки, червоним поясом зав'язували сповите немовля; голову дiв-чинки зав'язували червоною хустинкою. Важливе мiсце в родильнш обрядо-востi належало вибору iменi дитини, що мали назву '4м'янаречення". Обряд мЯнаречення - це акт прилучення дитини до громади. У рiзних регiонах Ук-ра'ни цей звичай мав локальш особливостi. На Полюс зберiгся арха'чний звичай вибору iменi дитини бабою-повитухою ще до хрещення дитини. На Полтавщиш iм'я вибирала баба-повитуха та куми, а в селах Швдня Укра'ни -лише куми. Зпдно з народними вiруваннями, вщ вибору iменi дитини зале-жить 11 щастя. Часто дитиш, особливо першш, давали iм'я дiда чи баби. Вибiр iменi дитини був тiсно пов'язаний також з церковним календарем.
Вщразу шсля народження дитини протягом двох-трьох тижшв вщбу-валися провiдування породiллi, яке звалося одведки, одвiдки. На обвiдки шли без запрошення родичi та сусщи, приносячи iз собою 1жу (горщик кашi, уз-вар, млинщ, пирiжки). Мета одвiдок - допомогти породшш в першi днi шсля полопв. Майже щодня породiллю провщувала i баба-повитуха.
До власне родильних звича'в належали родини, на яких вшановували новонародженого та частували породшлю. На родини сходилися родичi, в ок-ремих районах - сусщи, майбутнi куми i обов'язково баба-повитуха. На родини приносили обов'язково полотно на пелюшки, а також 1жу (млинщ, пи-рiжки, узвар тощо). Роль баби-повитухи на родинах була велика: вона допо-магала породшш або сама готувала страви. На родинах гос^ вшановували
новонародженого та породшлю, висловлювали ïm pi3HOMaHiTHi побажання: "Щоб дитина була багата, як земля, дужа, як вода, щоб в коморi i в оборi всього було доволГ, "Щоб дитина стояла i в'язи тримала" й ш. На родинах чоловiк породшш пiдносив 6a6i-noeumyci на знак подяки подарунок та хлiб-сiль.
Обряд хрещення дитини мав на мет прилучити дитину до cïm'ï та християнського свггу. Батьки дитини вибирали кумiв - хрещеного батька i ма^р, якi були опiкунами, покровителями дитини. Куми були представника-ми громади, посередниками мiж батьками новонародженого та громадою. Хрестити дитину могли тшьки куми, оскшьки породiлля, ïï чоловiк та баба-повитуха, зпдно з усталеними поглядами, були "нечистими" i не мали права брати участь в обрядi хрещення. Зазвичай, кумiв була одна пара. На Волиш брали двi-три пари кумiв, а на Гуцульщинi iснував звичай брати п'ять пар ку-мiв. Селяни вважали, що дитина буде щаслившою, коли в неï буде бшьше хрещених батькiв. Похресник чи похресниця називали хрещених батькiв батько та мати, матка, а в гуцульських селах ще нанашка та нанашко.
Перед охрещенням баба купала немовля та загортала дiвчинку в материну сорочку, а хлопчика - у батькову, шсля чого клала дитину на виверну-тий кожух. У гуцульських селах юнував своерщний звичай: дитину перед церковним хрещенням клали на порщ на якому стелили верхнш суконний одяг петик, мати тричi переступала через дитину, шсля чого кума брала дитину. Кума з дитиною переступала через шж, який лежав надворi шд порогом. Очевидно, це релжти апотропейно1' магiï, а кожух i суконний одяг були символами достатку i багатства.
У гуцульських селах хрещення дитини вщбувалося на другий день шсля народження, оскшьки, зпдно з народними поглядами, нехрещену дитину "бюиця" могла шдмшити [6]. Породшля не годувала дитину, поки ïï не похрестили. Шсля церковного хрещення дитини вдома влаштовувалась гостина хрестини, на яку приходили куми, родич^ сусщи, баба-повитуха. Куми приносили на хрестини крижмо - подарунок новонародженому.
У полюьких селах на хрестини готували бабину кашу, з якою було пов'язано багато мапчних дш. Кореш обряду бабина каша, на думку вщомо-го украшського вченого М. Сумцова, пов'язаш з культом давнього слов'янсь-кого божества Рода i Роженищ. У XIX ст. бабина каша уособлювала продов-ження роду.
Пшоняну чи гречану кашу варила баба-повитуха, а рщше породшля чи свекруха. Наприкшщ хрестинного общу вщбувався обряд розбивання гор-щика з кашею. Право розбити горщик мав той, хто дав на кашу найбшьше грошей. Як правило, розбивав горщик з кашею на кришщ хлiбноï дiжi кум. Якщо каша залишалась цшою, це було доброю прикметою: в Ым1' буде благо-получчя та достаток. Ус гостi втикали в кашу монети, загороджуючи середину, i примовляли: "Ану городи, нехай не лазять поросята в просо" [7]. По^м вершок кашi з гршми зрiзали i вiддавали породшл^ а баб^повиту^ - грошi на новий горщик.
Звичай готувати бабину кашу на хрестини був поширений в побут бь лорусв та росiян [8]. Обов'язковим компонентом родильноï обрядовостi були зливки, злити на руки. Цей обряд, що вщбувався переважно шсля хрестин,
мав за мету очищення породшш та баби-повитухи за допомогою непочатоЧ води. Баба-повитуха рано-вранщ набирала непочатоЧ води, вкидала в не1 калину, овес, хмшь, конопляне шм'я. На долiвку клали сокиру (якщо народився хлопець) або прядку (якщо народилась дiвчина), на них правою ногою ставала породшля, а повитуха лила воду на руки. пот1м породшля зливала воду на руки баби. Баба-повитуха прикладала мокрi руки до обличчя породiллi зi словами: "Зливаю свою руку, а твою душу". Обряд зливки закшчувався часту-ванням. Породшля сидша за столом на вивернутому кожуЫ. Кожух викону-вав апотропейну функцiю: оберегти матiр та дитину вщ нечисто' сили.
До шсляродильно! звичаевостi та обрядовостi належали пострижини, обтинання, як вiдбувалися через рш пiсля народження дитини. Пострижини справляли хлопцев^ запрошуючи бабу-повитуху та хрещених батьюв. Хлопчика садили посеред хати на вивернутий кожух, i хрещений батько вистригав трохи волосся навхрест. Вивернутий кожух, як i в обрядi зливки, виконував роль оберега. Деяк дослiдники, примiром А. Терещенко [9], вбачали в обрядi пострижини прилучення дитини до роду. У гуцульських селах пострижини називали рубання, обрубування волосся, вщбувалися вони через мюяць (на знак прилучення дитини до роду) та в рш повнолггтя, що символiзувало пере-хiд пiдлiтка в шший вiковий стан [10].
Волосся у дiвчаток не обстригали, а в рш вiдбувався обряд заплтан-ня: хрещена мати плела навхрест першi юски. У закарпатських селах обряд заплтання вщбувався не через рш, а через п'ять рокiв шсля народження. Хрещенш матерi дарували хустку та калач.
Традицшна родильна звичаевють та обрядовiсть, складаючи етнiчну самобутшсть, багатство культури народу, е невичерпним джерелом для вико-ристання цього багатовжового досвiду в наш час. Звичайно, в XX - XXI ст. у зв'язку зi змшою св^оглядних уявлень, соцiально-економiчних та культурних умов, покращення медичного обслуговування, частина цикшв родильно' об-рядовостi вийшла зi вжитку. Пологи здебiльшого вщбуваються не вдома, а в пологовому будинку. Тому вщпала потреба в послугах баби-повитухи.
У сучасному родильному обрядi збершаеться турбота про ваптну жш-ку, оберiгання 11 вщ стресiв, сварок та неприемностей, вшанування немовляти та породшль Широко побутуе звичай провiдувати породiллю та немовля не лише родичами, сусщами, а також колегами по робот^ збершаеться звичай приносити подарунки дитинi. За час незалежност Укра'ни вiдродився обряд хрестин, шститут кумiвства. Частина родильних обрядiв вийшла зi вжитку (Iм'янаречення, зливки) або зазнали змш. Так, у трансформованому виглядi ю-нуе на Полiссi бабина каша: замють кашi гостей на хрестинах частують тортом. Разом з тим, у сучаснш родильнш обрядовост послабилась роль мапчних дш.
Лггература
1. Культура 1 побут населения Укра'ни. - К. : Вид-во "Либвдь", 1991. - С. 154.
2. Сявавко С. Омейна обрядовють / С. Сявавко // Гуцульщина. - К. : Вид-во "Либвдь", 1987. - С. 303.
3. Онищук А. З народного життя гудул1в. Родини ! хрестини та дитина до шостого року життя. / А. Онищук // Матер!али до украшсько! етнологи. - Льв1в, 1912. - Т. 15. - С. 97.
4. Культура ! побут населення Укра'ни. - К. : Вид-во "Либвдь", 1991. - С. 154.
5. Общественный, семейный быт й духовная культура Полесья. - Минск, 1987. -С. 154.
6. Гуцульщина. - К. : Вид-во "Либвдь", 1987. - С. 304.
7. Зеленин Д. Описание рукописей учёного Архива Русского Географического общества / Д. Зеленин. - Петроград, 1914. - Вып. 1. - С. 311.
8. Молчанова Л. Материальная культура белорусов. - Минск, 1968. - С. 204.
9. Материалы исследования по этнографии русского населения Европейской части СССР // Труды института этнографии АН СССР. - Т. LVII. - М., 1960. - С. 158.
10. Терещенко А. Быт русского народа / А. Терещенко. - СПб., 1848. - Ч. 3. - С. 50.
10. Пономарьов А. Украшська етнографiя / А. Пономарьов. - К. : Вид-во "Либщь", 1994. - С. 272.
Гонтар Т.А. Семейные праздники, обычаи и обряды в системе духовного возрождения Украины
Рассмотрена родильная обрядность украинцев XIX - нач. XX вв., в которой тесно переплелись архаические верования, обычаи, обряды, магические действия с рациональными знаниями. Освещена локальная специфика компонентов родильных обычаев и обрядов, их бытование и трансформация в XX ст.
Ключевые слова: обычай, обряд, праздник, "баба-повитуха", рождение, оберег, '^м'янаречення", кумовья, крестины, "крижмо", "бабина каша", "зливки", "пострижи-ни".
Hontar T.O. Family Holidays, Customs and Rituals in the System of Spiritual Revival in Ukraine
The article deals with Ukrainians' birth rituals of the 19th - the beginning of the 20th centuries. The birth rituals are closely interlaced with archaic beliefs, traditions, ritual and magic actions and rational knowledge. The local specific traits of birth customs and traditions, their existence and transformation in the 20th century are considered in the article.
Keywords: custom, ritual, holiday, baba-povytukha (an old woman who helped a women in childbirth), childbirth, charm, godmother of the child, christening, kryzhmo, babyna kasha (Granny's porridge), postryzhyny, zlyvky.
УДК 331.5 Доц. Р. С. Чорний, канд. екон. наук -
ТернопЫьський нацюнальний економiчний умверситет
П1ДХОДИ ДО РОЗУМ1ННЯ СУТ1 ТА СТРУКТУРИ ТРУДОВОГО ПОТЕНЦ1АЛУ
Обгрунтовано суть трудового потенщалу, розглянуто його структуру. Акцептовано увагу на необхщносп та перспективах якiспо-кiлькiспого розвитку трудового потенщалу.
Ключов1 слова: трудовий потенщал, суть, структура, яюсно-кшькюний розви-
ток.
У наш час сформовано значний науковий доробок у царит дослщжен-ня та теоретичного анашзу питань формування, обгрунтування та розумшня сут трудового потенщалу. Так, зазначеним проблемам присвячеш пращ таких вггчизняних та зарубiжних авторiв, як М. Долшнш, С. Дорогунцов, С. Злупко, О. Гршнова, Д. Богиня, П. Колосов, Б. Генкш, В. Бщак, В. Ва-сильченко, С. Вовканич, О. Григоренко, Е. Лiбанова, Л. Семiв, Л. Шевчук, С. Пирожков, С. Писаренко, М. Чумаченко, У. Садова. Але, незважаючи на значний науковий доробок, вщкритим залишаеться питання щодо дослщжен-ня сут поняття "трудового потенщалу". Однак, на нашу думку, багатогран-
