CC BY
53
УДК 336.763
Н. В. БАЧАЛ (Нацюнальна академiя державного управдшня при Президентовi Украши, Кшв)
САМОРЕГУЛЮВАННЯ ПРОФЕСIЙНОÏ Д1ЯЛЬНОСТ1 УЧАСНИК1В ФОНДОВОГО РИНКУ: СУТН1СТЬ, Ц1Л1 Й ПРИНЦИПИ ЗАПРОВАДЖЕННЯ
Обгрунтовано доцшьшсть запровадження саморегулювання як найважлившого елемента реал1заци зага-льно1 стратеги оптишзаци державного втручання в економ1ку. Розкрито сутшсть, цш й принципи запровадження саморегул1вних оргашзацш учасник1в фондового ринку. Висвгглено переваги й недол1ки саморегу-лювання.
Ключовi слова: стратепя оптишзаци державного втручання в економ1ку, учасники фондового ринку, переваги й недол1ки саморегулювання, саморегул1вн1 оргашзаци
Обоснована целесообразность внедрения саморегулирования как важнейшего элемента реализации общей стратегии оптимизации государственного вмешательства в экономику. Раскрыты сущность, цели и принципы внедрения саморегулирующихся организаций участников фондового рынка. Освещены преимущества и недостатки саморегулирования.
Ключевые слова: стратегия оптимизации государственного вмешательства в экономику, участники фондового рынка, преимущества и недостатки саморегулирования, саморегулирующиеся организации
The expediency of introduction of self-regulation as most important element of realization of the general strategy of optimization of the state intervention in economy is proved. The essence, the purposes and principles of introduction of the self-regulatory organizations of stock exchange market participants are shown. Advantages and demerits of self-regulation are presented.
Keywords: strategy of optimization of state intervention in economy, stock exchange market participants, advantages and demerits of self-regulation, self-regulatory organizations
Постановка проблеми
В умовах загострення кризових явищ, яю спостертаються ниш в Укрш'ш, актуатзуеться завдання знаходження адекватних засобiв за-безпечення державного впливу на розвиток ви-значальних сфер економши, до числа яких вщ-носиться фондовий ринок.
Становлення моделi регулювання вiтчизня-ного фондового ринку передбачае визначення чггких i прийнятних для всiх його учасниюв норм поведiнки та формування вiдповiдних ш-ститутiв, якi могли б гармошзувати тдприем-ницький i суспiльний iнтерес. Досвiд багатьох зарубiжних краш засвiдчуе, що таким вимогам вщповщають саморегулiвнi органiзацii (СРО) професшних учасникiв фондового ринку. Са-морегулювання дозволяе учасникам ринку са-мостшно розробляти правила i стандарти своеi дiяльностi, створювати системи контролю за iх дотриманням i механiзми захисту прав спожи-вачiв, сприяти прозоросп ведення бiзнесу, зме-ншувати ризики правопорушень i злочинностi у вщповщнш сферi вiдносин. Водночас дiяль-шсть СРО сприяе пiдвищенню регуляторноi дiяльностi держави, а вiдтак слугуе засобом
оптимiзацii державного впливу на розвиток фондового ринку.
Це актуалiзуе необхщшсть розробки конце-птуальних засад забезпечення державноi тд-тримки створенню i функцiонуванню саморе-гулiвних оргашзацш фондового ринку.
Аналiз останнiх дослщжень i публiкацiй
Аналiз стану наукових розробок у втизня-них i зарубiжних джерелах з цiеi проблематики свщчить, що на сьогоднi створено шдгрунтя для визначення прiоритетiв та запровадження доцшьних засобiв такого управлшського впливу. Проблеми розвитку саморегулiвних оргашза-цiй фондового ринку розглядаються в роботах П. Крючковой В. Обиденова, С. Павлодського, С. Румянцева, О. Сафроново1', А. Шаститко та iнших. Проте недостатньо висвiтлено ними переваги й недолши впровадження саморегулю-вання, а також перспективи розвитку СРО фондового ринку з урахуванням сучасних реалiй господарського життя Украши.
Формулювання цiлей статтi
Цшлю статтi е дослщження останнiх те-нденцш на фондовому ринку в контекст пошу-
© Бачал Н. В., 2011
ку нових ефективних пiдходiв у здшсненш по-лiтики держави в зазначенш сферi.
Виклад основного матерiалу
Пщ фондовим ринком в сучаснiй науковш лiтературi розумiють частину фiнансового ринку як систему економiчних вщносин з приводу випуску, розмiщення, кушвл^продажу акцiй, iнших приватизацiйних i похщних цiнних па-перiв [1, с. 835]. Важливою умовою ефективно-го функцюнування фондового ринку е забезпе-чення належного його регулювання, яке пови-нне охоплювати всiх учасникiв ринку цшних паперiв, його iнфраструктури та фшали. Воно може бути зовшшшм i внутрiшнiм.
Внутршне регулювання - це залежшсть д> яльностi дано! оргашзаци вiд И власних норма-тивних документiв: статуту, правил i внутр> шнiх нормативних документiв, що визначають дiяльнiсть ще1 оргашзаци в цшому, И шдрозд> лiв та 11 працiвникiв.
Зовншне регулювання - це шдлеглють дано! оргашзаци нормативним актам держави, шших уповноважених оргашзацш, мiжнародним угодам. Його здшснюють державнi органи, оргашзаци професшних учасникiв фондового ринку i суспшьство в цiлому [2, с. 84].
Регулювання з боку професшних учасниюв ринку або саморегулювання ринку розвиваеть-ся двояко: з одного боку, держава передае час-тину сво1х функцiй з регулювання ринку упов-новаженим 1м оргашзащям професiйних учас-никiв фондового ринку, з шшого боку, цi оргашзаци самi можуть домовлятися про створення оргашзаци з правами саморегулювання вщно-син мiж ними. При цьому державне регулювання мае забезпечувати захист суспшьних штере-ив, справедливiсть i рiвноправнiсть ринку та доступшсть i вiдкритiсть шформаци. Функци регулювання i контролю за ринком цшних па-перiв держава здшснюе шляхом формування спецiальних структур, потреба в яких зумовле-на оргашзащею реестраци випускiв цiнних па-перiв i професiйних учасникiв ринку цшних паперiв; специфiкою способiв регулювання, пов'язаних з контролем за наданням великих масивiв шформаци; необхiднiстю постшно1 адаптаци законодавства та пiдзаконних норм фондового ринку, який швидко розвиваеться i змiнюеться; необхiднiстю для широкого загалу iнвесторiв створення органу, здатного захисти-ти 1хш iнтереси.
Як показуе свгговий досвiд, фондовий ринок ефективно розвиваеться тод^ коли враховуеть-
ся принцип оптимальност державного регулювання: держава регулюе дiяльнiсть учасникiв ринку лише у випадках, коли це абсолютно не-обхiдно, в шших же випадках вона делегуе час-тину сво!х повноважень професiйним учасни-кам ринку, якi об'еднуються у саморегулiвнi оргашзаци (СРО).
У св^овш практицi саморегулiвними ор-ганiзацiями (self-regulatory organizations) ви-знають пiдприемницькi асощаци, добровiльнi об'еднання, якi встановлюють для сво!х членiв формальнi правила у веденш бiзнесу. Якщо звернутися до довщника будь-яко! кра!ни, обов'язково можна знайти одну чи кiлька асо-цiацiй iнвестицiйних iнститутiв, якi ддать у на-цiональному масштабi й визнаш державою як основнi представники професiйного ствтова-риства у свт цiнних паперiв [4]. За такого ви-знання держава, так би мовити, вщдае частину сво!х функцш з нагляду й регулювання ринку, щоб професiйнi оператори фондового ринку самi встановлювали для себе правила гри та здшснювали контроль за 1х виконанням, маючи на уваз^ що цей контроль (за обсягом та яюс-тю) значно результатившший за наглядову дiя-льнiсть, обмежену державою.
Росшсью вченi вважають, що саморегулiвнi органiзацii це - шститут, що регулюе взаемо-вiдносини мiж пiдприемцями, державою та по-купцями. Створення саморегулiвних оргашза-цiй дозволить державним органам значно зни-зити витрати на регулювання дiяльностi ряду галузей за рахунок вiдмiни в них лщензування й сертифiкацii, що в кшцевому рахунку повинно призвести до скорочення державного апа-рату та зниження корупци. Бiзнес-товариство отримуе можливють самостiйно визначати ефе-ктивш шляхи використання коштiв, акумульо-ваних в СРО й призначених для цшей саморегулювання [6, с. 12].
Разом з тим, саморегулiвнi оргашзаци - це не лише вироблення загальних правил гри або захист штерешв. Це й дос нерiдко вщокремле-ний ринок, доступ на який обмежений вимога-ми щодо професiоналiзму й етики, обсягу торгiвлi й капiталу тощо. Тобто створення са-морегулiвноi оргашзаци - це, зазвичай, торгова угода [3]. Отже, основними ознаками саморегу-лiвних органiзацiй е:
• добровшьне об'еднання;
• членство - професшш учасники фондового ринку;
• функцii - саморегулювання, встанов-лення формальних правил ведення б> знесу;
• вщносини з державою - держава пе-редае !м частину сво'х функцiй.
До основних переваг саморегулювання до-слiдники вiдносять наступнi характеристики. Так, саморегулiвнi органiзацii являють собою публiчнi некомерцiйнi органiзацii, що здшс-нюють дiяльнiсть в iнтересах не тшьки сво'х членiв, а й значно ширшого кола осiб - ктен-тiв, iнвесторiв, споживачiв. 1нститут СРО е ш-струментом захисту шдприемщв вiд надлишко-вого державного контролю та необгрунтовано-го втручання держави в ринковi процеси. Са-морегулiвнi органiзацii, з одного боку, е при-родним регулятором ринкових вiдносин у сис-темi <^знес - споживач», а з шшого - забезпе-чують комунiкативнi зв'язки в системi <^з-нес - влада», що свiдчить про !х виняткову ефективнiсть [5, с. 3-4]. Отже, розвиток саморегулювання сприяе шдвищенню ефективностi державно! регуляторно! пол^ики, формуванню конкурентних ринкових вiдносин, гармошзаци вiдносин мiж бiзнесом та владою.
Водночас саморегулiвнi органiзацii не по-збавленi низки недолiкiв. Так, саморегулювання може викликати недовiру з боку суспшьства до здатностi шдприемщв самостшно забезпе-чувати регулювання i контроль за додержанням встановлених правил i норм, захищати iнтереси суспшьства i пiдприемцiв одночасно. Науковцi тдкреслюють, що саморегулювання передба-чае вщсутнють гарантiй безпеки й ефективного розвитку ринку в умовах обмеженоi конкурен-цД! [6, с. 4-6 ].
З огляду на це розвиток саморегулювання пiдприемницькоi та професiйноi дiяльностi в Украiнi слiд розглядати як найважливший еле-мент реалiзацii загальноi стратегii оптимiзацii державного втручання в економшу.
Оптимiзацiя державного регулювання мае здшснюватися вiдповiдно до принципiв обов'я-зково', максимально повно! та ефективноi реа-лiзацii реально необхiдних функцш державного контролю з паралельним скороченням втручан-ня у сфери, де недосконалють ринкових мехаш-змiв е мшмальною. Це в кiнцевому тдсумку служитиме основнiй метi - скороченню адмш> стративних, економiчних та оргашзацшних бар'ерiв у розвитку пiдприемництва.
У зв'язку з цим актуальним е питання про скасування надлишкових функцш державного регулювання та передачу частини функцш держави професшним об'еднанням учасниюв ринку виходячи iз критерiiв важливосп постав-лених завдань та економiчноi ефективностi. Задля вирiшення цих проблем необхщна консо-
лiдацiя зусиль професшних об'еднань, шдприемщв, суспшьних шституив, пiдтримка з боку полiтичноi ел^и, держави ти суспiльства.
Прибiчники саморегулювання стверджують, що експертний i оперативний характер саморегулювання часто е найдощльшшим i найпрак-тичнiшим засобом регулювання. Коли об'екти регулювання стають фактично учасниками регулятивного процесу, вони краще розумiють цiль регулювання i свою зацiкавленiсть в ньо-му. В деяких галузях саморегулiвнi органiзацii можуть сприяти дотриманню етичних стандар-тiв (крiм тих, що можуть бути встановленш законом) [7, с. 177-178].
Операци на фондовш бiржi за сво'м характером можуть бути техшчними i в цих технiч-них деталях найкраще розбираються професiо-нали ринку. Втручання урядовими регуляторами в щ деталi потребуе багато часу, але, навт пiсля цього 'х знання не будуть повними. Якщо ж оргашзаци, яю займаються операщями з цiн-ними паперами, самi регулюють свою дiяль-нiсть, то вони добре знають техшчш аспекти ринку. Крiм того, за саморегулювання уряд не мае необхщносп значно! кшькост людей i сплачувати за !х роботу. Замiсть того, щоб за-йматися прямим регулюванням, уряд може здшснювати нагляд за саморегулiвними органi-зацiями. Нарештi, регулювання, що здшсню-еться людьми, якi безперервно вступають в контакт мiж собою (на вщмшу вiд зовшшшх ре-гуляторiв, якi можуть бути присутшми на мiс-цях час вщ часу), може бути бшьш послiдов-ним. [6, с. 7-10].
Однак, саморегулювання не обмежуеться фондовими бiржами. Концепцiя саморегулювання мютиться в тому, щоб вш професiйнi учасники фондового ринку - чи то фондовi бi-рж1, брокери i дилери, що працюють поза бiр-жею, iнвестицiйнi компани, андеррайтери та iншi учасники - об'еднувалися в професiйнi асоцiацii, яю беруть на себе вiдповiдальнiсть за саморегулювання. Професшш асоцiацii (або «саморегулiвнi органiзацii» надiленi законом регулятивними функщями й вiдповiдають перед державним регулятором або регуляторами за ефектившсть виконання цих функцiй. Дер-жавш регулятори контролюють саморегулiвнi органiзацii, залишаючи собi право напряму вживати заходи вщносно члена професiйноi асоцiацii у випадку необхщносп. Державнi ре-гулятори також можуть надавати допомогу окремим членам у випадках, коли саморегулiв-на оргашзащя вживае вiдносно них необгрун-тованi або несправедливi заходи.
Метою заснування й дiяльностi саморегул> вно! оргашзаци е:
1) забезпечення високого професшного рiвня дiяльностi учасникiв фондового ринку;
2) представництво учасникiв саморегу-лiвноl оргашзаци та захист 1хшх професiйних iнтересiв;
3) професiйна тдготовка й пiдвищення кватфшаци фахiвцiв-учасникiв саморегулiвноl оргашзаци, уповноважених здiйснювати опера-ци iз цiнними паперами;
4) iнформування сво!х учасникiв стосо-вно законодавства про цшш папери та про вс змiни, що вносяться до нього;
5) розроблення й контроль за дотриман-ням норм i правил поведiнки, регламентiв, правил здшснення операцiй з цiнними паперами, вимог до професшно! квалiфiкацil фахiвцiв-учасникiв саморегулiвноl оргашзаци, уповноважених здшснювати операцп iз цiнними паперами, та шших документ, передбаченим зако-нодавством;
6) упровадження ефективних механiзмiв розв'язання спорiв мiж учасниками саморегул> вно! оргашзаци та !хшми ктентами;
7) розроблення та вжиття заходiв щодо захисту клiентiв учасникiв саморегулiвноl оргашзаци та iнших iнвесторiв, а також дотри-мання етичних норм i правил поведiнки учас-никiв саморегулiвноl оргашзаци у 1хшх взае-минах з клiентами [3].
Принципами саморегулювання е:
- базою саморегулювання е ддаче зако-нодавство;
- воно направлене на часткове замщен-ня державного регулювання в окремих галузях економши;
- правила поведiнки, виробленi в СРО, доповнюють i конкретизують вщповщш норми законодавства;
- норми саморегулювання, як правило, ставлять бiльш жорсткi вимоги до учасниюв ринкових вiдносин [7, с. 181].
Встановлеш принципи саморегулювання ви-значають !х ефективнiсть на ринку. Саме само-регулiвнi оргашзаци модифшують умови кон-куренци у галузь З одного боку, вони сприяють розробщ норм, стандартiв i принципiв ведення бiзнесу, правил яюсного обслуговування поку-пцiв, створюють колективний бренд СРО, який дозволяе тдвищити конкурентоспроможшсть
членiв органiзацiï. З шшого боку, icHye вipогiд-нють одночасного зниження конкурентоспро-можноcтi тих, хто не приеднався до органiзацiï, й створення 6ap'epiB для входження в галузь новим, у тому чи^ й заpyбiжним, компанiям.
Висновки
У статп розкрито cyтнicть, цiлi й принципи запровадження cамоpегyлiвних оpганiзацiй -учасниюв фондового ринку. Обгрунтовано до-цiльнicть поширення практики саморегулювання серед учасниюв фондового ринку. Висв^ле-но оcновнi ознаки, переваги й недолши саморегулювання. Вищезазначене пояснюе необхщ-нicть розроблення наукових пiдходiв до вив-чення пpоцеciв, пов'язаних iз фyнкцiонyванням iнcтитyтy СРО.
У подальших пyблiкацiях автора буде про-довжено тему ефективноcтi дiяльноcтi саморе-гyлiвних оpганiзацiй в Укpаïнi.
Б1БЛ1ОГРАФ1ЧНИЙ СПИСОК
1. Економ1чна енциклопед1я [Текст], у 3-х тт. / в1дп. ред. С. В. Мочерний. - Т. 3. - К.: Видавн. центр «Академш», 2002. - 952 с.
2. Белов, В. А. Государственное регулирование рынка ценных бумаг [Текст] : учеб. пособие / В. А. Белов. - М.: Высш. шк., 2005. - 350 с.
3. Система державного регулювання ринку цшних папер1в / Портфельне швестування [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://library.if.ua/ book/75/5387.html
4. Державне регулювання фшансового ринку / Економшо-правова бiблiотека [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://vuzlib.net/rfp_H/ 11.htm
5. Румянцев, С. Розвиток механiзмiв саморегулювання [Текст] / С. Румянцев // Цшш папери Украши. - 2008, 20 лист. - № 45 (537). - С. 3-4.
6. Зельвинская, А. А. Повышение компетентности саморегулируемых предпринимательских структур как ключевой фактор их развития[Текст] : автореф. дис. ... канд. экон. наук / А. А. Зельвинская. - СПб.: ГОУВПО «СПГУЭФ». - 2008. - 19 с.
7. Основы государственного регулирования финансового рынка [Текст] : учеб. пособие / А. Рот [и др.]. - М.: Дом «Юстицинформ», 2002. -975 с.
Надшшла до редколегп 12.10.2010.
Прийнята до друку 21.10.2010.
