CC BY
23
Оригинальные исследования
Original Researches
МЕДИЦИНА
НЕОТЛОЖНЫХ состояний
УДК 616.34-007.272 DOI: 10.22141/2224-0586.5.92.2018.143235
Лпич О.П., ЛСецький В.А.
УкраНська вйськово-медична академя, м. Кив, Украна
Роль мюцевих анестетиюв у шсляоперацмному знеболюванш й в^новленш моторно-евакуаторноТ
функцп кишечника
Резюме. На основi лтературних джерел та особистих спостережень показано, що введення мсцевих анестетике у коршь брижi чи етдурально тд час i тсля оперативних втручань при по-еднанш анестези дозволяе досягти кращого знеболювання й вiдновити пасаж по кишечнику навть тсля лiквiдацii тонкокишковог непрохiдностi й тсляоперацшного перитонту у хворих на колорек-тальний рак.
Ключовi слова: тсляоперацшний бль; тсляоперацшний парез кишечника; мiсцевi анестетики; мсцева анестезiя в коршь бриж^ подовжена етдуральна анестезiя
Шсляоперацшний (п/о) перюд вважаеться най-бГльш вГдповГдальним вiдрiзком часу, що визна-чае результат оперативного втручання. НайбГльш частою проблемою, з якою доводиться стикатися лжарям на даному етат, е швелювання наслiдкiв хiрургiчного стресу, основний компонент якого — гострий п/о бГль. Незважаючи на розвиток сучас-них технiк знеболювання й появу нових препаратГв, адекватний контроль п/о болю досягаеться менше н1ж у половини пацiентiв. Збережений в п/о перiодi бгль асоцiюеться з пГдвищенням ризику п/о усклад-нень з боку всГх систем оргашзму, хронiзацiею бо-льового синдрому, збГльшенням частоти гостталь зацГ! (Цегла Т., Готтшальк А., 2011). На IV Конгрес европейських асоцiацiй з вивчення болю (м. Прага, вересень 2003 р.) було вГдзначено, що не менше вГд 35 % пащентш, якi перенесли плановi й екстреш хГ-рургiчнi втручання, страждають вщ шсляоперацш-ного болю (Dolin S., Cashman J., 2003).
Хiрургiчнi втручання на органах черевно! порож-нини домшують у загальнiй структурi хГрурпчно! патологи. В онкохГрургГ! постiйно збГльшуеться кГль-кiсть радикальних втручань, особливо на органах шлунково-кишкового тракту, що пов'язано насам-перед зi зростанням онкопатологГ! (Гриневич Ю.А., Барабой В.А., 2010). Таю оперативш втручання (ОВ) е дуже травматичними, вони стосуються ряду стресо-генних органiв i тканин. Чим масивнiшим е пошко-дження тканин, тим бiльш вираженими е запальна
реакцiя й штенсившсть больового синдрому, що !х супроводжують. Це пов'язано з явищами первинно! й вторинно! гiпералгезГi. Стан первинно! гшералгезп зумовлений формуванням комплексу змш безпосе-редньо в мiсцi розтину й хiрургiчних манiпуляцiй, а вторинно! — змшами на рiзних рiвнях центрально! нервово! системи (ЦНС) (ДмитрГев Д.В., 2015).
Первинна гiпералгезiя пов'язана з мюцем ушко-дження тканин i виникае в основному у вщповщь на подразнення сенсибiлiзованих у результата пошко-дження периферичних ноцицепторiв. Ноцицепто-ри стають чутливими за рахунок бiологiчно актив-них речовин, що вивГльняються або синтезуються в мгсщ пошкодження. Цими речовинами е: серото-нiн, гiстамiн, нейроактивнi пептиди (речовина Р i кальцитонiн-ген-зв'язаний пептид), кГнГни, бради-кiнiн, а також продукти метаболiзму арахГдоново! кислоти (простагландини, лейкотрiени) i цитокiни. У процес втягуеться також категорГя ноцицепторiв, яю називають сплячими, що в нормi неактивнi, але активуються слГдом за тканинним пошкодженням. УнаслГдок тако! активаци збiльшуеться аферентна стимуляцГя нейронiв заднього рогу спинного мозку, що е основою розвитку вторинно! гiпералгезГi (Ба-раш П. г спiвавт., 2004).
ЗбГльшена аферентна стимуляцГя, що надходить вГд сенсибГлГзованих Г активованих сплячих ноци-цепторГв, перевищуе больовий порГг Г за рахунок вивГльнення активуючих амГнокислот (аспартату й
© «Медицина невщкладних сташв» / «Медицина неотложных состояний» / «Emergency Medicine» (<Medicina neotloznyh sostoanij»), 2018 © Видавець Заславський О.Ю. / Издатель Заславский А.Ю. / Publisher Zaslavsky O.Yu., 2018
Для кореспонденци: Лтич Оксана Петрiвна, УкраТнська вiйськово-медична академiя, вул. Мельникова, 24, м. КиТв, 04050, УкраТна; e-mail: oksana.bojko.1993@ukr.net; контактний тел.: +38 (096) 350-78-16.
For correspondence: Lipych Oksana, Ukrainian Military Medical Academy, Melnikova st., 24, Kyiv, 04050, Ukraine; e-mail: oksana.bojko.1993@ukr.net; contact phone: +38 (096) 350-78-16.
глутамату) пiдвищуe збудливiсть чутливих нейрошв заднього рогу з розвитком центрально! сенситизаци. Унаслiдок збiльшення збудливостi чутливих нейрошв задшх рогiв спинного мозку, пов'язаних iз зоною шнерваци пошкодженого нерва, вiдбуваeться сенси-бшзац1я прилеглих iнтактних нейронiв з розширен-ням рецептивно! зони. У зв'язку з цим подразнення непошкоджених сенсорних волокон, яю шнерву-ють оточуючi здоровi тканини, викликае акгивацiю вдруге сенсибшзованих нейронiв, що проявляеться болем вторинно! гiпералгезГ!. Сенсибiлiзацiя нейрошв заднк рогiв веде до зниження больового порогу й розвитку алодинп, тобто появи больових вщчут-пв у вiдповiдь на подразнення, яке в нормi ними не супроводжуеться (наприклад, тактильне) (Морган Дж.Э., 2001).
Виникнення явищ первинно! й вторинно! гшер-алгез!! пщ час операцш на тонкому кишечнику зумовлюе збшьшення больово! iмпульсацi! вiд опе-рацшно! рани, порушуе нервово-м'язову провщ-нiсть i зумовлюе розвиток шсляоперацшного парезу кишечника. Додатковий вплив на порушення моторно-евакуаторно! функц!! (МЕФ) кишечника здшснюе переважання в п/о перiодi активностi симпатично! нервово! системи над парасимпатичною, що, у свою чергу, веде до зниження перистальтики, пригшчення секрецп залоз, сповшьнення всмокту-вання з тонко! кишки. Не слщ забувати, що на по-рушення МЕФ кишечника мають вплив змiни, ви-кликанi основним захворюванням. Так, наприклад, при тонкокишковiй непрохвдносп вiдмiчаеться гшо-калiемiя, що теж робить внесок у порушення перистальтики кишечника (Тимченко Н.В., 2014).
Внаслщок медикаментозного й мехатчного впливу на органiзм пiд час ОВ часто виникае п/о парез кишечника (Тимченко Н.В., 2014). Частота пролонгованих або резистентних порушень (МЕФ) кишечника тсля операцш на органах черевно! по-рожнини коливаеться вщ 16,3 до 48,8 % (Тоти-ков В.З., 2015). Порушення моторики кишечника в п/о перiодi зумовлюе ризик виникнення неспро-можносп швiв тонко- й товстокишкових анастомо-зiв, розвитку ентерально! недостатностi й послщов-ного синдрому полюрганно! недостатностi, ранньо! контамшац!! iснуючого п/о ексудату в черевнш по-рожнинi, так званого компартмент-синдрому й вен-тиляцiйнiй недостатностi (Соловьев И.А., 2000).
Оскшьки простежуеться тюний зв'язок м1ж п/о больовим синдромом (ПБС) i порушеннями МЕФ кишечника в п/о перюда, стае зрозумшим, що адек-ватне знеболювання е не лише способом забезпечен-ня комфорту для пацiента, а й життево необхщним компонентом. Оцiнка болю здшснюеться або хво-рим суб'ективно, або за клтчними показниками, такими як SpO2, артерiальний тиск, частота серцевих скорочень. Однак часом це не е об'ективним показ-ником. Тому на сьогодш дослщжено новий показ-ник — iндекс ноцицепцп/аналгезп, що визначаеться за допомогою А№-моштора й базуеться на оцiнцi змши вiтальних функцiй у пацiентiв пщ час наркозу, а також рiвня глжемп й кортизолу. Вiрогiдно вста-
новлено, що на основному етат ОВ, незважаючи на стабтьшсть гемодинамiчних показникiв i достатню глибину наркозу за даними BIS-мошторингу, у хво-рих, яким проводили загальну нешгаляцшну анесте-зiю, було зафiксовано перюди недостатнього знеболювання з наявнютю помiрного болю. У той же час у хворих, яким проводили сшнально-епщуральну анестезiю, значення ANI-iндексу сугтево не змшю-валися й повнютю вiдповiдали градац!! «адекватне знеболювання» (Потвняк Х.1., т!тов I.I., 2014).
Для л!кування болю в п/о перюд! основною гру-пою лiкувальних середниюв залишаються опющт анальгетики. Проте при вираженому больовому синдром! виникае потреба у введенш опющв у дозах, що перевищують стандартно рекомендован! (Лебедева Р.Н., Нжода В.В., 1998). Вщомо, що тактика зб!льшення дози опющних анальгетик!в призводить до росту частоти поб!чних реакц!й: виражено! седа-ц!!, пригн!чення дихання й гемодинамжи, нудоти, блювання, парезу кишечника, дисфункц!! жовчо- й сечовидшьно! систем, галюцинацш, розвитку ф!зич-но! й псих!чно! залежност! i нав!ть стимуляц!! росту пухлини й метастазування. З метою зменшення по-б!чних ефекпв зменшують дозу ошощв, що супроводжуеться неадекватним знеболюванням (Овеч-кин А.М., 2011).
Для знеболювання часто використовуються не-стеро!дш протизапальн! препарати (НПЗП). 1х вплив спрямований на пригшчення синтезу про-стагландин!в з арахщоново! кислоти шляхом шпбу-вання ферменту циклооксигенази. Ця властив!сть мае важливе значення для запоб!гання й л!кування ПБС, адже завдяки цьому знижуеться розвиток за-палення, що виникае в мгсщ операцшно! травми, i тим самим зменшуеться подразнення нервових волокон. НПЗП мають ряд важливих фармаколог!чних ефект!в (протизапальний, аналгетичний, жарозни-жуючий, антиагрегац!йний), як! кожного дня вико-ристовуються в медицин!, але необх1дно пам'ятати й про негативш сторони застосування НПЗП, а саме ульцерогеншсть, нефро-, гепато- та гемотоксич-н!сть, !муносупрес!ю тощо. Б!льше того, аналгетич-ний ефект НПЗП в основному проявляеться при бол! слабко! й середньо! !нтенсивност!, що локал!зу-еться в м'язах, суглобах, сухожиллях, нервових стов-бурах, а також при головному або зубному бол!. При сильному вюцеральному бол! бшьшють НПЗП менш ефективна й поступаеться за силою аналгезивно! д!! препаратам групи морф!ну. Також !х використання на практищ мае декшька важливих нюанав, що теж обмежуе !х застосування. Якщо при застосуванн! м!сцевих анестетиюв (МА) чи нав!ть опющв е мож-лив!сть переходу вщ одного препарату до шшого, то у випадку НПЗП одночасне застосування двох або б!льше засоб!в призводить до зростання небезпеки розвитку небажаних реакцш, а в низц! под!бних ви-падк!в виникае зниження концентрац!! препарапв у кров! (наприклад, ацетилсал!цилова кислота знижуе концентрац!ю !ндометацину, диклофенаку, !бупро-фену, напроксену, п!роксикаму), що призводить до нер!вном!рного коливання знеболюючого ефек-
ту (Абдуева Ф.М., Бичкова О.Ю., Бондаренко 1.О., 2011).
Найбiльш безпечний i найбГльш фiзiологiчний знеболюючий ефект мають МА. З огляду на фГзю-логго болю, коли нервовий iмпульс вГд мiсця по-дразнення пiднiмаеться по тринейроннш системi до головного мозку (тГла перших нейронiв знаходяться в спинномозкових вузлах, других — у заднГх рогах, а трети — у таламуа), МА починають дiяти вже в мiсцi виникнення самого болю, перериваючи тим самим аферентний шлях передачi шформацГ! (Малрой М., 2005). В основi анестезуючо! дГ! лежить пригнiчення здатностi мембрани генерувати потенщал дГ!, спо-вГльнення транспорту юшв i проведення iмпульсу нервовими волокнами, а також гальмування аксо-нального транспорту бГлюв. Основою нейрофГзю-логiчного механГзму дГ! МА е здатнiсть до зниження проникностi електрозбудливо! мембрани щодо iонiв натрiю. Цiлiснiсть клiтини та !"! метаболiзм при цьо-му не зменшуються (Чекман 1.С., 2011).
Переривання аферентного потоку ноцицептив-них стимулiв вГд периферичних больових рецепторiв в органах i тканинах до сегментарних структур ЦНС е найважлившою складовою п/о знеболювання. Це завдання може бути успiшно виршене за допомогою рiзних методiв репонарно! аналгезГ! (РА): епщураль-но!, стнально!, провГдниково!, шфГльтрацшно! та зрошення рани. При перидуральному застосуван-нi мiсцевi анестетики, крiм доброго знеболюючого ефекту, покращують мiкроциркуляцiю, зменшують частоту й тривалють п/о парезу кишечника i не пГд-вищують ризик розходження швiв анастомозу, покращують вентилящю легень за рахунок бронходи-латацГ!, метаболiзм i кровопостачання внутрiшнiх оргашв завдяки усуненню симпатичних впливiв, а також забезпечують системний протизапальний ефект (Суслов В.В., 2011). Ефектившсть перидураль-но! анестезГ! не залежить вщ локалiзацГ! оперовано! дiлянки (грудна клика, органи черевно! порожнини й таза, нижш кiнцiвки), а в п/о перiодi вона бiльшою мiрою економить сили хворого, сприяе бiльш раннш його активiзацГ!, вiдновленню функцГ! кишечника та початку харчування г в цГлому краще позначаеться на якосп життя (Stenbrock R.A., 1998). Недолжом пери-дурально! анастезГ! е вибГр мГж достатнГстю дози МА й гемодинамГчною стабГльнГстю: зменшення дози загального анестетика дае недостатнГй знеболюючий ефект, а !"! збГльшення призводить до гшотонГ! (Шапринський В.О., 2015).
Застосування для ГнтраоперацГйного й п/о знеболювання МА знижуе вартють анестезГ! (Гвиннут К., 2012), ризик розвитку аспГрацГ!, парезу кишечника, хронГзацГ! ПБС, сприяе раннГй активГзацГ! хворих, покращуе самопочуття й настрГй пащенпв, зменшуе час перебування хворих у стацюнарГ, а також може пом'якшити перюперацшну ГмуносупресГю. Хгрур-гГчнГ втручання, трансфузГя кровГ та и препаратГв, анестезГя призводять до ослаблення ГмунГтету Г в онкохворих можуть викликати прогресування пух-лини. Адекватна знеболююча терапГя може знизити перГоперацГйну ГмуносупресГю, адже в рядГ експери-
^т
ментГв на тваринах було показано, що РА знижуе ризик метастазування пухлин (Rodgers А., 2000).
З метою вивчення впливу й ефективностГ рГзних видГв знеболювання на перистальтичну функцГю кишечника проведено аналГз частоти й часу вГднов-лення перистальтики кишечника пГсля операцш у 40 хворих, якГ були проопероваш шляхом лапарото-мГ! з приводу тонкокишково! непрохГдностГ в Нацю-нальному вГйськово-медичному клГнГчному центрГ «Головний вГйськовий клГнГчний госшталь».
У 20 осГб операцГя вГдбувалася пГд багатокомпо-нентною внутрГшньовенною анестезГею з штуба-цГею трахе! й штучною вентилящею легень, а п/о знеболювання проводилось отатами й НПЗП, зо-крема, 8 Гз них для п/о знеболювання отримували 1 мл 2% р-ну промедолу, а 12 — кейвер 5% 2 мл. У ш-ших 20 осГб оперативне втручання здшснювалось аналопчно, але з додатковим епГдуральним введен-ням 1% р-ну лщокашу, в п/о перюдГ знеболювання проводилося за допомогою подовжено! епГдурально! анестезГ! 1% р-ном лщокашу (4—6 мл/год).
При знеболюванш промедолом парез кишечника зберГгався 4—5 дшв, пацГенти були малоактивними, часто скаржилися на нудоту, в половини спостерГга-лися блювання й бГль при рухах. У хворих, якГ отримували НПЗП, вщходження газГв, поява перистальтики й випорожнень спостерГгалися на 3-тю добу пГсля операцГ!, у 4 Гз них здшснювалося додаткове знеболювання промедолом, унаслГдок чого двое скаржились на тривалу нудоту й блювання.
При проведеннГ п/о знеболювання за допо-могою епГдурального введення 1% р-ну лГдока!ну (4—6 мл/год) протягом 2 дшв у всГх хворих вГдзначе-но добре знеболювання, активну поведГнку й появу перистальтики на 2-гу добу п/о перюду, що сприяло ранньому початку ентерального харчування й акти-вГзацГ! хворих.
Особливо яскраво прослГдкувати вплив п/о зне-болювання на МЕФ кишечника дозволяють даш, отриманГ з матерГалГв Ки!вського мГського клГнГчно-го онкологГчного центру. В основу роботи покладено клшГчний аналГз лГкування пГсляоперацГйного пери-тониу у 95 хворих, оперованих Гз приводу раку тов-сто! кишки. У зв'язку з розвитком перитонГту проводилась релапаротомГя, санацГя черевно! порожнини, усунення причини перитонГту, Г для декомпресГ! кишечника ставився зонд у тонкий кишечник. УсГм призначався метрогГл плюс 2—3 антибютики. Для знеболювання у 20 хворих застосовували морфГн 1% 1,0 через 8 год; у 31 морфш чергували з НПЗП, при цьому починали вводити НПЗП за годину до операцГ! так, що кожш 4 год хворий отримував анальгетик, Г в 44 пащенпв знеболювання доповнювали введен-ням 40 мл МА (0,25% лГдока!н у 29 хворих Г прока!н у 15 хворих) у коршь брит або пресакрально через катетер, виведений через черевну стшку пГд час операцГ!, Г кожш 6 год протягом 3—4 дшв у цей же катетер вводили антибГотики.
При знеболюваннГ морфГном у 5 хворих 6 днГв був парез кишечника, у 3 (15 %) перистальтика з'явилася на 4-ту добу. У 4 хворих за 3 дш з кишеч-
ника видГлилося до 1,5 л вмюту. 6 хворим довелося додатково призначати анальгетики, Г в 5 на 4-6-ту добу в легенях прослуховувалися хрипи, якГ минали тсля кашлю. 7 (35 %) хворих померли вГд полюр-ганно! недостатностГ.
При призначеннГ НПЗП Г морфшу в 4 осГб парез кишечника тривав 5 днГв, а в решти вГдновилася перистальтика на 3-4-й день. У 4 хворих за 3 дш по кишковому зонду видГлилось до 1,5 л вмюту, у всГх знеболювання було добрим. У 4 спостерГгалося заго-стрення бронхГту курця. 5 (16,1 %) хворих померли вГд розвитку полюрганно! недостатностГ.
У всГх хворих, яким знеболювання доповнили введенням МА в черевну порожнину або в коршь брит, вГдзначено добре знеболювання, активну по-ведГнку, а також появу перистальтики на 3-тю добу в 36 хворих (82 %). На 4-ту добу 26 хворих вГдмовились вГд введення на шч морфГну. ТруднощГ у вГдкашлю-ванш мокроти були в 3 курщв Г одного хворого з по-лГорганною недостатнГстю. 4 (9,1 %) хворГ померли.
Так, введення МА у коршь бриж1 до й тсля опе-рацГ! з приводу раку товсто! кишки з шсляоперацш-ним перитонГтом дозволяе отримати добре знеболювання, обмежити введення морфшу, вГдновити перистальтику й знизити летальнють хворих.
За даними 1.1. Люного (2016), отриманими при аналГзГ ефективносп п/о знеболювання й часу вГд-новлення пасажу по кишечнику в пащенпв Гз коло-ректальним раком, епГдуральне застосування МА мае кращГ клГнГчнГ ефекти порГвняно Гз системним застосуванням ошощв. При цьому хворГ уже на 2-гу добу п/о перюду починають пити, !сти, ходити Г не скаржаться на блювання Г навГть нудоту.
Х.1. Потвняк та 1.1. ТГтов (2014) стверджують, що не завжди за клГтчними даними можна про-стежити за глибиною й достатнютю анестезГ!, але навГть на основГ даних, отриманих за допомогою ANI-монiтора, стае очевидним, що застосування пролонговано! етдурально! аналгезГ! МА дае кращГ результати порГвняно з шшими. Вщповщно, можна зменшити шсляоперацшну нудоту на 48,3 %, блювання — на 20 %, тромбоз глибоких вен — на 8,3 %, шсляоперацшш застшш пневмонГ! — на 18,4 %, об-структивне апное увГ сш — на 18,3 %, тривалють пе-ребування хворих у вщдГленш шгенсивно! терапГ! — на 24—72 години, а на стащонарному лжуванш — в середньому на 4 доби.
Отже, лГтературнГ даш й нашГ спостереження по-казують, що використання МА для знеболювання е доцгльним. Вони мають широкий спектр способГв застосування, низьку частоту розвитку негативних ефекпв, забезпечують ефективне знеболювання при стабГльнГй гемодинамГцГ й комфортному стан хворого, покращують пасаж кишечника, що дуже важ-ливо для п/о перГоду, адже покращуеться МЕФ кишечника, самопочуття, прискорюеться активГзацш хворих Г, вщповщно, зменшуеться час перебування пацГентГв у стащонарГ.
Конфлiкт iнтересiв. Автори заявляють про вщсут-нГсть конфлГкту шгереав при пГдготовцГ дано! статтГ.
Список лператури
1. Абдуева Ф.М., Бичкова О.Ю., Бондаренко 1.О. eaí-шчна фармакологiя. — XapKie: ХНУ iMeHi В.Н. Каразта, 2011. — 405 с.
2. Гриневич Ю.А., Барабой В.А. Новообразовательный процесс и стрессовая патология. — К. : Логос, 2010. — 155 с.
3. Дмитрiев Д.В. Синдром гшералгези в раннт тсляоперацшний перюд // Бль, знеболювання i ттенсивна тера-тя. — 2015. — № 3. — С. 30-40.
4. Морган Дж.Э. Клиническая анестезиология. Т. 1. — 2001. — С. 186-210.
5. Гвиннут К.Л. Клиническая анестезия. — 2-е изд. — 2014. — С. 89-95.
6. Лебедева Р.Н., Никода В.В. Фармакотерапия острой боли. — М.: Аир-Арт, 1998. — 184 с.
7. Лсний I.I., Закальська Х.А., Стрепетова О.В. Еконо-мiчнi складовi рiзних видiв анестезН // Хiрургiя Украти. — 2016. — № 1. — С. 103-108.
8. Малрой М. Местная анестезия. — М.: Бином. Лаборатория знаний, 2005. — 301 с.
9. Овечкин А.М. Послеоперационная боль и обезболивание: современное состояние проблемы // Медицина неотложных состояний. — 2011. — № 6(37). — С. 4-22.
10. Потвняк Х.1, Ттов I.I. Комбнована стнально-ет-дуральна анестезiя при хiрургiчному лжування пацiентiв з колоректальним раком // Медицина неотложных состояний. — 2014. — № 2. — С. 86-89.
11. Соловьев И.А., Колунов А.В., Послеоперационный парез кишечника: проблема абдоминальной хирургии // Хирургия. Журнал им. Н.И. Пирогова. — 2013. — №11. — С. 46-52.
12. Суслов В.В., Хижняк А.А., Тарабрин О.А., Фесен-ко И.А., Фесенко В.С. Эпидуральная анестезия и анальгезия. — Харьков: СИМ, 2011. — 254 с.
13. Тимченко Н.В. Дiагностика та сучасш методи лжування парезу кишечника вранньому тсляоперацтному перо-дi// Харкiвська хiрургiчна школа. — 2014. — № 4. — С. 88-92.
14. Цегла Т., Готтшальк А. Лечение боли: Справочник. — М., 2011. — С. 273-280.
15. Тотиков В.З. Пути оптимизации лечебно-диагностической тактики при острой спаечной обтурационной тонкокишечной непроходимости // Медицинский вестник Северного Кавказа. — 2015. — № 4. — С. 505-507.
16. Бараш П., Куллен Б., Стелктг Р. Клиническая анестезиология. — М.: Медицинская литература, 2004. — 592 с.
17. Чекман 1.С. Фармакологiя: Шдручник. — Втниця: Нова книга, 2011. — № 1. — С. 365-380.
18. Шапринський В.О., Гомон М.Л. Шсляоперацтна ан-тиноцицептивна протекщя в комплекй лшування хiрургiч-них хворих абдомiнального профшю // Медицина невiдклад-нихсташв. — 2015. — № 7(70). — С. 75-79.
19. Dolin S., Cashman J., Bland J.M. Effectiveness of acute postoperative pain management: I. Evidence from published data // US Journal of Anaesth. — 2003. — 89. — 42-45.
20. Rodgers A. et al. Reduction of postoperative motality and morbidity with epidural or spinal anesthesia // BMJ. — 2000. — 32. — 14-93.
21. Stenbrock R.A. Epidural anestesia and gastrointestinal motility//Anest. Analg. — 1998. — 86. — 837.
Отримано 25.05.2018 ■
m
Липыч О.П., Лисецкий В.А.
Украинская военно-медицинская академия, г. Киев, Украина
Роль местных анестетиков в послеоперационном обезболивании и восстановлении моторно-эвакуаторной функции кишечника
Резюме. На основе литературных источников и личных наблюдений показано, что введение местных анестетиков в корень брыжейки или эпидурально во время и после оперативных вмешательств в комплексной анестезии позволяет достичь лучшего обезболивания и восстановить пассаж по кишечнику даже после ликвидации тонкоки-
шечнои непроходимости и послеоперационного перитонита у больных колоректальным раком. Ключевые слова: послеоперационная боль; послеоперационный парез кишечника; местные анестетики; местная анестезия в корень брыжейки; удлиненная эпидуральная анестезия
O.P. Lipych, V.A. Lisetskiy
Ukrainian Military Medical Academy, Kyiv, Ukraine
The role of local anesthetics in postoperative anesthesia and restoration of the motor-evacuation function of the intestine
Abstract. On the basis of literature sources and personal observations, it has been shown that the use of local anesthetics in the mesenteric root or epidurally during and after surgical interventions in combined anesthesia allows achieving better anesthesia and restoring passage through the intestine even after the
elimination of small bowel obstruction and postoperative peritonitis in patients with colorectal cancer. Keywords: postoperative pain; postoperative paresis of the intestine; local anesthetics; local anesthesia in the mesenteric root; prolonged epidural anesthesia
