CC BY
154
ДЕКОРАТИВНО-УЖИТКОВЕ МИСТЕЦТВО Й ЕТНОДИЗАЙН _У ТЕХНОЛОГ1ЧШЙ I ПРОФЕСШНМ ОСВ1Т1_
УДК 745/749:378
Б. М. ТИМК1В
РОЛЬ ЕТНОДИЗАЙНУ В П1ДГОТОВЦ1 ХУДОЖНИК1В ДЕКОРАТИВНО-ПРИКЛАДНОГО МИСТЕЦТВА
Розглянуто проблеми етнодизайну як тновацшноi форми розвитку традицшного декоративно-прикладного мистецтва. Проаналiзовано шляхи вдосконалення навчального процесу вищих навчальних 3amadie Украти з тдготовки художникiв-дизайнерiв у галузi декоративно-прикладного мистецтва. Розкрито особливостi тдготовки студентiв зi спецiалiзацiй «Етнодизайн предметного середовища», «Етнодизайн одягу i художнiх виробiв (аксесуарiв)». Визначено основт принципи оргатзацп занять з етнодизайну.
Ключовi слова: етнодизайн, художньо-конструкторський аналiз, традици, тновацп, композиця, формотворення, стилiстика.
Б. М. ТЫМКИВ
РОЛЬ ЭТНОДИЗАЙНА В ПОДГОТОВКЕ ХУДОЖНИКОВ ДЕКОРАТИВНО-
ПРИКЛАДНОГО ИССКУСТВА
Рассмотрены проблемы этнодизайна как инновационной формы развития традиционного декоративно-прикладного искусства. Пранализированы пути совершенствования учебного процесса в высших учебных заведениях Украины по подготовке художников-дизайнеров в сфере декоративно-прикладного искусства. Раскрыто особенности подготовки студентов специализаций «Этнодизайн предметной среды», «Этнодизайн одежды и художественных изделий (аксесуаоров)». Определено главные принципи организации занятий с этнодизайна.
Ключевые слова: этнодизайн, художественно-конструкторский анализ, традиции, инновации, композиция, формообразование, стилистика.
B. M. TYMKIV
THE ROLE OF ETNODESIGN IN PREPARATION OF ARTISTS IN INDUSTRY OF THE DECORATIVE-APPLIED ART
The problems of the ethno design are examined in the article, as an innovative form of development of the traditional decoratively applied art. The ways of educational process improvement of institutes are analyzed from preparation of artists-designers in industry of the modern applied art.
Keywords: ethno design, academic manner, decorativeness, traditions, innovations, composition, form,
style.
Сучасний дизайн TBopiB декоративно-прикладного мистецтва пропонуе надзвичайну pi3HOMaHiTHiCTb craniB i rnnpHMiB, поеднання традицш, технологш, звича1в та матерiалiв. Тенденцп в дизайш одягу, штер'еру та побутових речей змiнюютьcя в наш час значно швидше, шж ратше. Змша cтилiв, течш е закономiрною у зв'язку з новишми технолопчними процесами та намаганням подолати протирiччя мiж ушфшащею предметно-просторового середовища i прагненням до його шдивщу^зацп.
У сучасному глобалiзованому свт зростають духовнi запити людей, яких вже не влаштовуе перевага ращонального над емоцiйним, що е характерною рисою функцiоналiзму. На змiну цш cтильовiй cиcтемi прийшли iншi напрями та cтилi. Серед них - фольклорний
ДЕКОРАТИВНО-УЖИТКОВЕ МИСТЕЦТВО Й ЕТНОДИЗАЙН У ТЕХНОЛОГ1ЧН1Й I ПРОФЕС1ЙН1Й ОСВ1Т1
напрямок. Ниш багато дизайнерiв, що працюють в галузi декоративно-прикладного мистецтва, звернулися до народно-етнографiчних, нацiональних джерел. Власне етнодизайн Оснував завжди, адже творча дiяльнiсть народних майстрiв та професiйних художников мае в собi нацiональнi риси.
Тому i нинi iснуе стшка зацiкавленiсть тими видами прикладного мистецтва, яко спрямованi на створення досконалих естетичних i практичних об'екпв матерiального середовища. Значною мiрою ця защкавлешсть стосуеться дизайну, об'екти якого включають в себе сукупнiсть естетичних, функцюнальних, ергономiчних i технологiчних властивостей. Вс цi риси притаманнi й предметам народного мистецтва, яке з повним правом можна назвати етнодизайном.
Протягом останшх десятилОть традицшне прикладне мистецтво перебувало в кризовому станi. На нашу думку, единими шляхами збереження i подальшого розвитку народного мистецтва е тдготовка фахiвцiв, передача молодим художникам знань i навичок, вироблених цшими поколiннями народних майстрiв.
Тому одна з ефективних умов удосконалення навчального процесу пiдготовки художников-дизайнерiв у галузi декоративно-прикладного мистецтва - звернення до духовного коршня народного мистецтва, його зв'язков з природою, побутом, фольклором, з живими традищями, органiзацiя наукового i навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах, виходячи з сучасних розробок художньо! освiти i педагопки мистецтва.
У минулому питания професшно! пiдготовки художник1в-прикладник1в хвилювало як педагопв, так i органiзаторiв художньо-виробничо! дiяльностi народних промислiв. Спираючись на особистий досввд роботи в художнiх промислах В. Парахiн вказував на хибшсть Оснуючо! практики навчання молодi народному декоративно-прикладному мистецтву: «Наша здiбна молодь йде в училища «народного» i прикладного мистецтва, де орiентований на академiзм навчальний процес робить з хлопщв i дiвчат iмiтаторiв народно! творчостЬ» Вiн застерiгав, що академiчнi принципи навчання не сумiснi з народними, адже «народний майстер не готуеться школою, а вирощуеться всОею наповненiстю мiсцевого культурного середовища» [4, с. 25].
Упродовж багатьох роив основним постулатом художньо! радянсько! педагопки був академiчний принцип вiрностi «натурЬ>, вiдображения дiйсностi без урахування уяви, фантази, творчих пошук1в, багатства емоцшних станiв, властивих людинi. Хоча першi кроки вiдходу вiд академiзму та соцреалiзму вже були зробленi в Державнш академи мистецтв, вiдкритiй в грудш 1917 р. (м. Ки!в).
Михайло Бойчук започаткував новий творчий напрямок в галузi монументально-декоративного мистецтва, що грунтувався на традищях укра!нського середньовiчного iконопису. Митець стояв на позищях вiдходу вiд станковiзму i звернення до декоративностi. У новоутворенш Академи були вiдповiдно перебудоваш програми i навчальний процес зпдно з принципами декоративно-прикладного мистецтва. В основi педагогiчно! парадигми М. Бойчука було закладено принцип синтезу тогочасного мистецтва з традищями народного мистецтва. Вш писав: «Укра!нський народ у сво!х кращих колективних творах надае таке саме розумшня мистецтва, як i ми. Треба лише аналiзувати, дивитися, у який спосiб переводиться в дшсшсть, який мае мютично-вдеалютичний смак... як витворюеться нацiональний тип» [1, с. 18].
Такий новаторський пiдхiд у викладаннi протистояв академiзму у всiх його проявах. Але це тривало недовго, бо у 1922 р. Академш реорганiзували у Художнш iнститут, частина вiдомих художникiв-викладачiв поступово була репресована, iнша - знищена. Тенденци вiдходу вiд академiзму в процесi пiдготовки художников-прикладников дотримувався i вiдомий мистецтвознавець Юрiй Лащук. Вiн зазначав, що засво!вши за цим методом окремi навчальнi канони (передуем анатомiчний малюнок i закони перспективи), можна було, «без особливого зусилля, i, головне, - без крихти таланту - стати продуцентом тематичних полотен, парадних портрепв i скульптур, яко (за чималi кошти) могли б «оспiвувати» потрiбну замовниковi дiйснiсть з документальною, аж до фотографОзму, точшстю» [3, с. 67].
У сучаснш художньо-педагопчнш практищ багатьох европейських кра!н давно ввдйшли вОд академОчно! системи навчання в галузО декоративно-прикладного мистецтва. ЗарубОжнО педагоги вважають, що в навчальних закладах декоративно-прикладного
ДЕКОРАТИВНО-УЖИТКОВЕ МИСТЕЦТВО Й ЕТНОДИЗАЙН
_У ТЕХНОЛОГ1ЧШЙ I ПРОФЕСШШЙ ОСВ1Т1_
профiлю мае викладатись декоративний рисунок, декоративний живопис та декоративна скульптура.
На жаль, проввдним принципом в художньо-педагопчнш практицi в Укрш'ш протягом останнiх рок1в був i залишаеться академiзм. Навчальнi плани i програми, побудованi так, що на перший план виступае зображальнiсть (межуе з натуралiзмом), а не творче переосмислення (стилiзацiя) форм природи. Характерна для традицшного прикладного мистецтва робота з матерiалом у художньо-предметному середовищi ввдходить на другий план. I, напевно, не мала б украшська нацюнальна культура таких самобутнiх майстрiв, ввдомих усьому свiту, як Катерина Бшокур, Тетяна Пата, Параска Хома, Марiя Приймаченко, династiя Шкр16ляк1в-Корпанюк1в, якби вони пройшли через вищезазначену систему навчання.
Перспективнi шляхи опташзацп змюту дизайн-освiти в Укрш'ш окреслив у сво1х багаточисельних працях В. Даниленко. Зокрема, вш звертае увагу на необхвдшсть надати змiстовi дизайн-освiти таких характеристик, як би найкраще ввдповвдали орiентирам розвитку проектно! культури в сучасних реалiях нашо! держави [2, с. 64].
Одним iз основних крок1в виршення цих питань е розроблена нами авторська Концепцш розвитку декоративно-ужиткового дизайну на основ1 традицшно1 етнокультури. В1дпов1дно до ще1 концепци в 2003 р. в навчальний процес кафедри декоративно-прикладного мистецтва 1нституту мистецтв Прикарпатського нацiонального унiверситету 1м. В. Стефаника введена додаткова спещал!защя «Етнодизайн». Для забезпечення п1дготовки художников-дизайнерiв з дано! спещал!заци Б. Тимшвим були розробленi i затвердженнi МОН Украши навчальний план та програми.
Об'ектом етнодизайну е поеднання сучасних художшх технологiй i етнокультурних традицiй регюну. Мета - створення ново! модел! предметного середовища на основ1 традицшних ремесел, етнокультурних традицiй шляхом !х збереження i розвитку в iндивiдуальнiй та колективнiй творч1й д1яльност1 митщв. Головний шлях розвитку етнодизайну - це шлях традицiоналiзму, який передбачае виникнення нового за рахунок старого або створення нового, шляхом входження в старе. Таким чином, ввдбуваеться постшне самооновлення традицп. Цей традицюналютський напрям мае ц1лком певну прив'язку до регiону, соцiально-економiчних, природно-ктматичних та мюцевих локальних умов.
З шшого боку, звернення до минулого, народних джерел культури започаткувало етнодизайн насамперед як явище стилiзацil, н1ж стилю. Фольклорна стилiзацiя (етнодизайн) -це не ввдмова в1д сучасностi, не реставрация. Це потреба людей в духовнш опор1 на нацiональнi традици, взаемозв'язок покол1нь.
Метою спецiалiзацil «Етнодизайн предметного середовища» е використання регюнальних етнокультурних традиций як ефективного способу для розробок концептуальних дизайн-проектiв, створення ексклюзивних розробок у сферi «нетиражованого дизайну», формування у студентов проектно1 уяви. В результатi вивчення етнодизайну студент не тшьки знатиме теоретичш i практичнi основи проектування об'екпв предметного середовища, стадо дизайн-проектування, сучасш концепци та вдех дизайну, а й гармоншно i рацiонально сумщати все це з кращими традищями автентичного прикладного мистецтва свого регюну.
Впровадження тако1 спецiалiзацil було доцшьним, оск1льки сьогодн1 е дуже актуальним широке використання художн1х народних традицш регiону в проце^ практичного формування середовища, яке вимагае квалiфiкованих проектних розробок.
Це ж можна сказати i про спецiалiзацiю «Етнодизайн одягу i художн1х виро61в (аксесуарiв)». Сучасний костюм з елементами народного мае велию перспективи. Ц1 елементи вимагають не сл1пого копiювання, а зважено1 i грамотно1 iнтерпретацil. Про тдвищений iнтерес до таких речей свiдчать розробки наших сучасних укра1нських дизайнерiв. Одна 1з них -Роксолана Богуцька, автор костюм1в в етностилi для спiвачки Руслани Лижичко та шших в1домих ос16. Величезний штерес до одягу з народними елементами спостертаеться у наших студентов. Тому спрямовування !х творчост1 в потр16ному русл1 - грамотне i професшне використання елементiв народного декору i формотворчих принцип1в в кро1 i шитт1.
Основними принципами органiзацil занять з етнодизайну е: а) передання студентам знань про першоджерела в1тчизняно! дизайнерсько1 думки, витоки, художн1 i виконавськ^ традицИ народного мистецтва; б) розвиток конструктивного мислення, формування уявлень про декоративтсть, як1
ДЕКОРАТИВНО-УЖИТКОВЕ МИСТЕЦТВО Й ЕТНОДИЗАЙН
_У ТЕХНОЛОГ1ЧШЙ I ПРОФЕСШНМ ОСВ1Т1_
передбачають гармоншне i цiлiсне виршення художнього виробу; в) забезпечення проектно! та художньо-виконавсько1' культури, яка включае засвоення певних принципiв моделювання одягу i конструктивного вирiшення предметно-просторового середовища, а також художньо-технолопчних прийомш виготовлення та декорування виробiв [6, с. 117].
Формування у студенпв знань про першоджерела вичизняно! дизайнерсько! думки, витоки, художнi i виконавськ традицiï народного декоративно-прикладного мистецтва повинно здшснюватися на основi осмисленого запам'ятовування i сприйняття головних, загальних i локальних особливостей творiв рiзних традицiйних центр1в народного мистецтва. З щею метою пiд час занять доцшьно використовувати рiзноманiтний iлюстративний матерiал, особливо зразки творiв народних майстрiв, проводячи поглиблений художньо-змiстовний аналiз на основi повного вiдображення 1'х зв'язку з середовищем, життям, традицiею, iсторiею народу, з народним свпосприйманням, нацюнальною свiдомiстю.
Пiд час змiстовного аналiзу художньоï речi необхiдно висвiтлювати так питання: де, ким i як створений твiр; яким чином форма, декор, техшка виконання узгодженi з матерiалом i призначенням виробу; рiзноманiтнiсть орнаментальних мотивiв i технiки 1'х виконання в народному мистецтвi; загальне i мiсцеве в художнiх виробах рiзних шк1л народного прикладного мистецтва; роль чуттевого сприйняття природи i навколишнього середовища в процесi виготовлення художнього виробу майстром [5, с. 133].
При вiдборi зразк1в художшх виробiв не варто обмежуватися тшьки одним з видiв народного промислу. Дуже важливо дати студентам уявлення про рiзнi види традицiйного декоративно-прикладного мистецтва (керамжа, вишивка, рiзьблення тощо), ix своерiднiсть, вiдзначити ансамблевiсть художшх речей - гармоншне поеднання з навколиштм середовищем.
Доцiльно, щоб на заняттях студенти могли робити начерки i зарисовки окремих художшх виробiв, як бажано виконувати з використанням експонатiв музею, археологiчних знахiдок, зразшв народного мистецтва, що зберiгаються в музеï або фондi навчального закладу. Перед студентами необхвдно ставити конкретне завдання: виконати короткочаснi i довготривалi зарисовки всього виробу i фрагменпв найбiльш виразних орнаментальних мотивiв рiзних шк1л народного мистецтва. Так1 матерiали складатимуть цiнний методичний фонд кожного студента, на основi якого вш надалi створюватиме власнi творчi композицп художнiх виробiв.
На важливiсть виконання зарисовок твор1в народного мистецтва вказував i М. Бойчук, як1 вш називав <^дрисуванням». Пiд час такоï роботи «студент «переживае» композицш й набувае запасу певних знань, ям вводять його до царини композицшних способiв i зв'язують з розумшням iстотних моментiв композицп» [7, с. 11]. О^м цього, засвоюються формотворч^ стилiстичнi та колористичнi принципи за допомогою яких народш майстри створювали гармоншно довершенi твори, простота i лакошчшсть яких не перестають дивувати i до нинi, бо, наприклад, «давнi рiзьби, виконанi незвичайно просто, з великим накладом пращ, але з розумшням великоï форми, мають вигляд величавий, монументальний...» [1, с. 344].
Духовний свгг i естетична уява народу столiттями складалися в щоденному спiлкуваннi з природою, яка надшила його вiдчуттям краси, прагненням створювати навколишнi предмети яскравими i досконалими. Тому для формування у студенпв уявлень про декоратившсть, необхвдно розвивати у них здатнiсть сприймати i цiнувати не тшьки зразки мистецтва, а i навколишню природу, явища живо].' дiйсностi, бачити красу i досконалють форм. Цьому сприяе проведення екскурсш на природу, шд час яких доцiльно робити начерки i зарисовки рiзних об'екпв. Це допоможе студентам глибше зрозумiти походження, характер i змiст декоративних форм в народному мистецти, розкрие можливосп i засоби застосування 1'х в майбутнш творчiй дальност!
У процеи роботи над орнаментальною композицiею необхвдно нацiлювати студент1в не тiльки на ввдтворення вiдомих 1'м мотивiв, а й на створення нових декоративних образiв, навiяних рiзноманiтнiстю i багатством навколишнього рослинного i тваринного свiту. Проектування орнаментально-сюжетних композицш мае важливе значення для формування розумшня цiлiсностi художнього виробу. I лише безпосередня робота над таким виршенням художнього виробу допоможе студентам розвинути знання композицiйних закошв побудови форм i декору виробу.
ДЕКОРАТИВНО-УЖИТКОВЕ МИСТЕЦТВО Й ЕТНОДИЗАЙН
_У ТЕХНОЛОГ1ЧШЙ I ПРОФЕСШНМ ОСВ1Т1_
Формування у студентiв вiдчуття декоративносп слiд починати з простого: дати !м загальне поняття про орнамент, пояснити його зв'язок з природою, народним досввдом, традищями нацюнально! культури i тому подiбне, пiдкреслити характерш особливост побудови орнаменту, його художньо-образний змiст. Пiд час таких занять студенти повиннi творчо використовувати традицшш елементи i мотиви орнаменту, форми виробiв мюцево! школи народно! творчосп, компонуючи !х по-своему.
Практичнi заняття потрiбно спрямовувати на формування у студенпв виконавських навикв i умшь для виготовлення художнiх виробiв на основi знань, отриманих у процес теоретичного навчання (особливо - художньо-змютовному аналiзi виробiв). На цих заняттях необхвдно глибоко вивчати i використовувати в робоп ту технiку i високохудожнi прийоми народного декоративно-прикладного мистецтва, як мають значнi художнi традицп i пов'язанi з дiйсно нацюнальною культурою. При цьому студенти не котюють зразки, а творчо використовують отримаш знания i навики художньо! дiяльностi. Виконанi студентами роботи повинш вирiзнятися яскравою нацiональною своерiднiстю, певною художньою цшшстю, характеризуватися як1стю виконання, бути суспiльно корисними.
Важливим аспектом у шдготовщ фахiвцiв е вдаедення в навчальному планi лiтнiх навчальних (етнографiчна i пленерна (бiонiчна)) та виробничих практик. Перша дае можливють студентам ознайомитися з пам'ятками архпектури, народного побуту, вда^вати музе!, виставки, галере!. Пiд час практики студенти роблять обмiри, замальовки, копiюють твори декоративно-прикладного мистецтва i зiбранi матерiали застосують у подальшiй творчiй робоп. А пiд час пленерно! (бюшчно!) практики студенти ознайомлюються з живою природою, виконуючи етюди, замальовки, начерки, аналiзують кольоровi сполучення, а також вивчають структурну побудову та принцип поеднання елементiв i цiлого у рослинному й тваринному свiтi. Протягом практики студенти закршлюють сво! теоретичш знання та удосконалюють практичнi навички з основ композицi!, кольорознавства, проектування. Накопиченi матерiали застосовують у подальшому творчому завданнi з узагальнення та стилiзацi! зображень елементiв природи аж до створення емблеми, марки, знаку, предметно! форми тощо.
На старших курсах передбачеш лiтнi практики технолопчна, виробнича (проектна), але за об'ективних умов сучасностi, можна стверджувати, яш вони вичерпали свое призначення. Адже виробничi вiдносини, технологiчнi можливостi, матерiально-технiчна база державних та приватних тдприемств i фiрм, що займаються дизайном й етнодизайном настшьки змiнюеться, що знання та досвiд набутi в таких умовах проходження вищезгаданих практик стануть застарiлими для майбутнiх спещалюпв. Окрiм цього, приватнi дизайнерськ1 фiрми дають згоду на проходження практики студенпв, проте не забезпечують повнощнно! участ в роботi фiрми, зводячи до формального вiдбування студентами практики. Об'ективним вирiшенням цiе! проблеми е замша цього виду практики на науково-дослвдницьку, пошукову, яка забезпечить вивчення та аналiз виток1в укра!нсько! дизайнерсько! думки, творчостi провiдних фахiвцiв з дизайну одягу, дизайну iнтер'еру тощо, яш активно використовують у сво!й творчостi народне мистецтво, а також ознайомлення з новiтнiми матерiалами, технолопчними процесами та можливостями поеднання !х з традицiйними художнiми технiками.
Отже, уведення етнодизайну мае величезне педагопчне значення для навчально-виховного процесу вузiв Укра!ни, сприяе ефективнiй фаховш пiдготовцi художнишв-дизайнерiв в галузi декоративно-прикладного мистецтва.
Л1ТЕРАТУРА
1. Бойчук М. Л. З нагоди коломийсько! виставки укра!нського домашнього промислу / М. Л. Бойчук // Лггературно-науковий вiсник. - К., 1912. - Т. 60. - Кн. 11. - С. 344.
2. Даниленко В. Перспективи опташзацп змкту дизайн-освгга в Украш / В. Даниленко // Художня осв^а в Украш. матерiали науково-практично! конференцil. - К., 1998. - С. 64.
3. Лащук Ю. П. Свобода духу: що це - тзнання i засвоення чи iмiтацiя i загибель / Ю. П. Лащук // Артатя. - 1996. - № 2. - С. 67.
4. Парахш В. Народне мистецтво завтра: вщродження чи iмiтацiя? / В. Парахш // Образотворче мистецтво. - 1996. - № 1. - С. 25.
ДЕКОРАТИВНО-УЖИТКОВЕ МИСТЕЦТВО Й ЕТНОДИЗАЙН _У ТЕХНОЛОГ1ЧШЙ I ПРОФЕСШШЙ ОСВ1Т1_
5. Тимюв Б. М. Формування художньо! етнокультури студенпв засобами народного декоративно-прикладного мистецтва / Б. М. Тимюв // Етнос i культура. Часопис Прикарпатського утверситету ш. В. Стефаника: збiрник наук.-теорет. статей. - Iвано-Франкiвcьк: Плай, 2003. - № 1. - С. 131-135.
6. Тымкив Б. М. Этнокультурный аспект усовершенствования занятий декоративно-прикладным искусством в высших учебных заведениях / Б. М. Тымкив // Педагогика искусства как новое направление гуманитарного знания : материалы 1-ой Международной сессии. - М., 2007. - С. 114-121.
7. Холостенко С. М. Рокицький / С. Холостенко / За заг. ред. Н. Рибака. - Харюв: Рух, 1933. - С. 11.
УДК 37. 026 : 766. 05
I. В. САВЕНКО
ДИДАКТИЧН1 ПРИНЦИПИ СТВОРЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО КУРСУ «ОСНОВИ ГРАФ1ЧНОГО ДИЗАЙНУ»
У статтiрозглянута проблема дидактичного вiдбору навчального матерiалу ттегрованого курсу «Основи графiчного дизайну» згiдно з моделлю тдготовки фахiвця, що вiдповiдаe сучасним тенденщям розвитку сустльства таумовам профтьного навчання старшокласниюв загальноосвiтньоi школи.
Ключовi слова: дидактична одиниця, дiагностичнiсть, тструментальтсть, реалiстичнiсть, навчальна дисциплта, графiчний дизайн.
И. В. САВЕНКО
ДИДАКТИЧЕСКИЕ ПРИНЦИПЫ СОЗДАНИЯ УЧЕБНОГО КУРСА «ОСНОВЫ ГРАФИЧЕСКОГО ДИЗАЙНА»
В статье исследуется проблема дидактического отбора учебного материала интегрированного курса «Основы графического дизайна» в соответствии с моделью подготовки специалиста отвечающего современным тенденциям развития общества и условиям профильного обучения старшеклассников общеобразовательной школы.
Ключевые слова: дидактическая единица, диагностичность, инструментальность, реалистичность, учебная дисциплина, графический дизайн.
I. V. SAVENKO
DIDACTIC PRINCIPLES OF CREATION EDUCATION COURSE «FUNDAMENTALS OF GRAPHIC DESIGN»
The authors examine the problem of selection of didactic teaching material integrated course «Fundamentals of Graphic Design» in accordance with a model of training, in line with modern trends of social development and according to school education conditions of senior school learners.
Keywords: didactic unit, prediction, instrumental setup, realistic, educational discipline, graphic design.
Сучасний стан школи i педагопки, ix стратепчш цш (впровадження особиспсно-орiентованого навчання, державних стандарпв освии, тощо) висувають на порядок денний проблему розробки та впровадження в шшльну практику змюту та методики навчання учшв, орiентованоi на особиспсть дитини. Актуальним у цьому контексп е формування художньо-графiчниx знань та вмшь учшв старших клаив загальнооcвiтньоi школи, яю би вщповвдали вимогам до якосп тдготовки майбутшх фаxiвцiв. О^м того, вченими визначено, що на переломi ХХ-ХХ1 столиь загострилися економiчна, еколопчна, енергетична, шформацшна проблеми, для виршення яких людству вже недостатньо накопичених знань, диференцшованих
