Развитие силовых качеств у младших школьников средствами гимнастики Текст научной статьи по специальности «Науки об образовании»

э

2011

11

Розвиток силових здібностей у молодших школярів засобами гімнастики

Стасенко О.А.

Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка

Анотації:

Розглянуто особливості індивідуального розвитку організму дітей. Досліджено доцільність застосування засобів гімнастики для розвитку силових здібностей молодших школярів. Обґрунтовано важливість розвитку силових здібностей саме в цьому віці. Рекомендовано застосування спеціально підібраних гімнастичних вправ на уроках і позаурочних формах занять. Встановлено, що використання гімнастичних вправ є одним із засобів оптимізації розвитку та удосконалення силових здібностей молодших школярів. Показано, що такий підхід покращує емоційний фон та підвищує інтерес до занять фізичними вправами.

Ключові слова:

силові здібності, молодші школярі, гімнастичні вправи.

Стасенко А.А. Развитие силовых качеств у младших школьников средствами гимнастики. Рассмотрены особенности индивидуального развития организма детей. Исследована целесообразность применения средств гимнастики для развития силовых способностей младших школьников. Обоснована важность развития силовых способностей именно в этом возрасте. Рекомендовано применение специально подобранных гимнастических упражнений на уроках и внеурочных формах занятий. Установлено, что использование гимнастических упражнений является одним из средств оптимизации развития и совершенствования силовых способностей младших школьников. Показано, что такой подход улучшает эмоциональный фон и повышает интерес к занятиям физическими упражнениями.

силовые качества, младшие школьники, гимнастические упражнения.

Stasenko A.A. The development of powerqualityinprimaryschoolchildren by means of exercises. It is shown the peculiarities of individual development in children. Investigated the usefulness of facilities for gymnastics development of strength abilities of junior school children. Substantiates the importance of the development of strength abilities in this age. Recommended the use of specially selected gymnastic exercises in class and extracurricular activities forms. Found that the use of gymnastic exercises is one way of optimizing the development and improvement of strength abilities of junior school children. It is shown that this approach improves the emotional background and the heightens interest in physical exercise.

power quality, younger students, gymnastic exercises.

Вступ.

Одним із основних завдань держави у галузі освіти є турбота про здоров’я нації, виховання фізично загартованого підростаючого покоління. Цим зумовлена необхідність посилення виховної роботи у загальноосвітніх навчальних закладах України та обґрунтування ефективних методик виховання учнів, здатних наполегливо навчатися у школі та систематично займатися фізичною культурою і спортом [4].

Сучасні завдання гармонійного розвитку особистості, потребують від фахівців у галузі фізичного виховання і педагогічних працівників постійного удосконалення системи заходів для подальшого покращення рівня здоров’я дітей та підлітків. Формування гармонійного та всебічно-розвиненого молодого покоління із врахуванням змін у нашому житті, що вносяться соціальним й науково-технічним прогресом. Щорічно змінюється об’єм та удосконалюється зміст знань, що підлягають засвоєнню учнями в загальноосвітній школі. Чим інтенсивніше відбувається цей процес, тим очевиднішою стає необхідність більш детальнішого вивчення особливостей розвитку фізичних здібностей сучасних школярів для наукового аналізу комплексу заходів, що направлені на підвищення потенціалу їхнього здоров’я, розумової та фізичної працездатності.

Шкільний вік обумовлений високим рівнем життєдіяльності організму дітей в різні періоди онтогенезу. Але молодший шкільний вік відрізняється від середнього та старшого низьким проявом функціональних та розумових можливостей, що викликано зміною умов навчання та виховання (перехід з дитсадку до школи) дітей на даному етапі життя [2]. У зв’язку з цим, постає необхідність доповнення шкільної програми з © Стасенко О.А., 2011

фізичної культури інноваційними засобами фізичного виховання для формування рухових здібностей, а саме сили, з урахуванням морфо-функціональних, індивідуальних та вікових особливостей, які б повніше забезпечували функціональну активність для оптимального фізичного та функціонального розвитку. Адже на даному етапі занять фізичною культурою і спортом, діти молодшого шкільного віку не мають змоги по-вною мірою оволодіти вправами для розвитку сили. Вивчення науково-педагогічного досвіду та спираючись на сенситивні періоди розвитку здібностей дітей, слід зазначати, що шкільна програма дещо обмежує можливість формування даної фізичної якості [3, 5].

Обмеженість шкільних уроків різноманітними вправами призводить у подальшому до погіршення в учнів старшого шкільного віку (13-14 років) показників рухових характеристик. Цей фактор негативно впливає на їхній загальний розвиток, а також заважає оволодінню життєво важливими руховими навички.

Одним з найефективніших шляхів та способів усунення недоліків шкільної програми з фізичної культури учнів 1-4 класів, є поширене застосування методик оптимізації розвитку фізичних здібностей, а саме сили, з метою збільшення якісного показника у виконанні вправ з дозованим навантаженням. Стан даного питання у фізичному вихованні молодших школярів, потребує провідної ролі вчителя, вимагає наукової деталізації та фундаменталізації з подальшим удосконаленням [6].

Основні задатки майбутнього громадянина починають формуватися в шкільному віці, який передбачає відбір до занять спортом. Але перед цим вчитель фізичної культури оперуючи методикою розвитку тих чи інших здібностей з використанням елементів фізичних вправ зобов’язаний підготувати учня до по-

І ПЕДАГОГІКА І та медик°-біологічні

‘---“-----------1 проблеми фізичного

виховання і спорту ____________________

дальшої спортивної та трудової діяльності [7]. Враховуючи специфіку занять фізичною культурою в школі, слід зазначити, що однією із головних фізичних якостей майбутнього спортсмена є сила - здатність виконувати вправу чи зусилля з максимальним напруженням м’язів.

Необхідність і достатній рівень силових можливостей у дітей молодшого шкільного віку покликаний забезпечити швидке і вірне запам’ятовування вправ з гімнастики (і не лише) на уроці фізичної культури, запобігаючи можливим ускладненням та неточностям у їхньому виконанні. Саме ця проблематика визначає актуальність даного дослідження.

Важливість визначеної для дослідження теми обґрунтовується орієнтовним переходом до нових варіантів використання силових вправ на уроках фізичної культури, які вимагають активізації діяльності учнів, потребують раціонального поєднання силового навантаження з активним відпочинком.

Дослідження виконано згідно з планом НДР кафедри теорії і методики фізичного виховання Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка.

Мета, завдання роботи, матеріал і методи.

Метою дослідження є розробка та експериментальне обґрунтування методики розвитку силових здібностей учнів молодшого шкільного віку (хлопчики).

Основні завдання дослідження: на основі аналізу науково-методичної літератури підібрати гімнастичні вправи для молодших школярів із врахуванням їхніх рухових можливостей; дослідити ефективність запропонованої методики розвитку силових здібностей засобами гімнастики. Для розв’язання поставлених завдань дослідження, використано такі методи: аналіз науково-методичної літератури, педагогічний експеримент, тестування, методи математичної обробки результатів.

Організація дослідження була спрямована на перевірку стану питання розвитку силових здібностей молодших школярів у науково-педагогічній літературі, обґрунтуванні необхідності розвитку силових здібностей засобами гімнастики, а також визначенню та експериментальній перевірці ефективності впливу запропонованої методики.

Результати дослідження.

Аналіз літературних джерел дав змогу визначити вікові особливості розвитку рухових здібностей учнів з урахуванням біологічного віку, фізіологічних характеристик та механізмів розвитку сили; обґрунтувати періоди функціональних змін для сприятливого та ефективного педагогічного впливу на розвиток силових здібностей; систематизація експериментальних даних матеріалів, дозволила визначити параметричні шляхи м’язового навантаження у процесі розвитку силових здібностей дітей; порівняльний аналіз матеріалів дав змогу класифікувати одержані результати експерименту для визначення оптимальної величини силового навантаження у навчальному процесі молодших школярів.

Характерною особливістю вікового розвитку молодших школярів є більш високий рівень розвитку сили м’язів тулуба в порівнянні з м’язами кінцівок. Звертає на себе увагу найбільш раннє зміцнення м’язів-згиначів верхніх кінцівок у порівнянні з розгиначами передпліччя, а сила м’язів-розгиначів стегна вище сили їх антагоністів [8].

Під час проведення занять з фізичної культури серед учнів молодшого віку необхідно постійно здійснювати перевірку змін показників силових здібностей за допомогою спеціально підібраних тестів. В основі тестів, що використовуються у фізичному вихованні є рухові дії (фізичні вправи, рухові завдання). Такі тести називаються руховими або моторними. Ми застосовували кондиційні тести для оцінки рівня розвитку сили м’язів згиначів ліктя, пальців, розгиначів плеча та депресорів плечового поясу.

Для визначення розвитку силових показників даної групи м’язів, було використано такий фізичний засіб як підтягування. Враховуючи особливості досліджуваних учнів подібне тестування застосовувалось у дещо спрощеному варіанті. Перекладина встановлюється на рівні грудей учня, він хватом зверху спираючись ногами об гімнастичну лаву чи стінку (у горизонтальному положенні) виконує підтягування, зараховується максимальна кількість разів.

Наступна вправа вис на зігнутих руках, виконується для оцінки статичної сили м’язів верхнього плечового поясу. Учасник тестування стає на лаву і хватом зверху (долонями уперед) береться за перекладину зігнутими руками так, щоб підборіддя знаходилося над перекладиною. Коли він зайняв вихідне положення і готовий виконувати тест, подається команда „Можна”, за якою учасник перестає опиратись ногами і повисає на зігнутих руках (підборіддя знаходиться над перекладиною).

Крім цього застосовувалась така вправа як згинання і розгинання рук в упорі лежачи. Дана вправа у нашому випадку є найбільш адекватним способом оцінювання силових показників учнів молодшої школи. Показником є максимальна кількість розгинань рук в упорі лежачи а головна умова, утримання горизонтального положення осі тулуба.

Дослідження проводилось на базі „Навчально-виховного об’єднання загальноосвітнього навчального закладу І-ІІІ ст. №16, дитячо-юнацького центру „Лідер”.

У проведенні експерименту приймало участь 30 дітей, хлопчиків 3-4 класів молодшої школи, жоден з яких не брав участі у спортивних секціях. Серед обраної кількості дітей, учнів було поділено на дві однакові групи по 15 в контрольній та експериментальній. Рівень фізичної підготовленості в обох групах знаходився у межах майже однакових параметрів. Заняття в експериментальній групі проходи в позаурочний час за новою методикою, контрольна група займалася у звичайному режимі. Експеримент тривав з жовтня по травень 2010-2011 навчального року, заняття проводились двічі на тиждень.

ПСИХОЛОГІЯ

32011

¡1

Характерною особливістю гімнастики є можливість вибірково впливати на окремі м’язові групи та суглоби, а також на різні частини тіла й системи організму. Існує безліч вправ, які відрізняються за руховою структурою, способами виконання й енергозабезпечення та з яких складають комплекси для розв’язання багатьох оздоровчих, навчальних та виховних завдань.

Цілісний педагогічний процес розвитку сили носить розвивально-виховний характер та складається з наступних принципів:

• науковості, систематичності та послідовності;

• зв’язку теорії з практикою;

• свідомості, активності та самостійності учнів;

• наочності, доступності, причинності знань, умінь та навичок;

• врахування індивідуальних особливостей в колективній діяльності.

Розвиток фізичних здібностей та навчання певним рухам складає цілісний педагогічний процес. В залежності від методу, спрямованого на розвиток фізичних здібностей, застосовуються стандартні та перемінні навантаження, до того ж воно може бути як безперервним, так й інтервальним, відпочинок - пасивним, або ж активним. Тривалість інтервалів відпочинку встановлюється згідно направленості дії та закономірностей відновних процесів. Відновлення систем організму має індивідуальні, статеві та вікові відмінності, що залежать від функціональних можливостей, фізичної підготовленості та інших соціальних й біологічних факторів.

Для розвитку та удосконалення силових здібностей у дітей молодшого шкільного віку необхідно оптимізувати цей процес за допомогою низки засобів видів спорту. У даному випадку, було застосовано гімнастичні вправи, для практичних цілей використовувались відповідні методи: повторних зусиль; максимальних зусиль; динамічних зусиль. Були використанні вправи з обтяженнями на повторне піднімання ваги: до вираженої втоми, піднімання білямежової ваги, піднімання не межової ваги з максимальною швидкістю. Учні виконували вправи з розбірними гантелями незначної ваги.

Метод повторних зусиль оснований на повторному підніманні обтяження, маса якого поступово збільшується у зв’язку зі зростом сили м’язів. Ефект таких занять залежить від пропріоцептивних відчуттів, якими супроводжується повільне переборювання ваги [1].

У тих випадках, коли необхідним стає швидкий прояв абсолютної сили, на занятті починають використовувати метод короткочасних максимальних зусиль, тоді учні починають виконувати вправи з вагою в межах 35-40% від максимальної, що поєднується з підніманням меншої ваги.

Жоден з цих методів, з точки зору фізіологічних особливостей дітей 8-10 років, не є адекватним. Лише метод динамічних зусиль, як правило, є оптимальним для розвитку швидкісно-силових здібностей, або ж „вибухової сили”, дітей саме цього віку [5].

Під час виконання вправ силового характеру (особливо статичних) у дітей молодшого шкільного віку виникає швидке охоронне гальмування, яке викликається не лише фізичними (у молодших школярів низькі показники м’язової сили) але й віковими особливостями, що обмежують застосування значних силових вправ на уроках фізичної культури.

Хоча діти цього віку набагато краще переносять силові навантаження ніж старші. У даному випадку, необхідно широко використовувати акробатичні, стрибкові, динамічні вправи на гімнастичних снарядах. Правильне та раціональне застосування силових вправ сприяє покращенню загальної фізичної підготовки дітей, успішному розвитку інших рухових здібностей.

На уроках фізичної культури необхідно також виконувати вправи на силу, застосовуючи при цьому гантелі різної ваги, які є доступними для учнів школи. Дані вправи можуть бути включені в зміст основної частини уроку. Для цього учні діляться по групам з кількістю 4-6 чоловік. Окремі вправи комплексу виконуються в 2 підходи з підніманням ваги по 4-5 разів у кожному. При повторному підході маса снаряду збільшується від 1,5 до 3 кг. На кожну чверть необхідно використовувати приблизно 4-5 комплексів, що чергуються на заняттях.

На виконання комплексу всіма учнями на занятті відводиться до 15 хвилин, ефективність у відношенні як до покращення нормативних показників, так і в стані здоров’я разом з фізичним розвитком є більшою. Ряд інших досліджень свідчить про те, що в молодшому шкільному віці ефективним було б використання для розвитку швидкісно-силових здібностей вправ динамічного характеру.

На початку експериментального дослідження ми намагалися створити в учнів ґрунтовні уявлення про зміст занять фізичною культурою, виявити загальний фізичний розвиток дітей та наявність у них необхідних задатків стосовно занять спортом, виявити їхні стимули до занять фізичною культурою, загальна фізична підготовка на даному етапі переважно акробатичної спрямованості.

Широко використовуючи гімнастичні вправи на заняттях ми дотримувались методу повторного виконання вправ. Головною особливістю саме цього методу є наявність робочих фаз з інтервалом відпочинку між ними, у ході проведення певного навчально-експериментального заняття. Згідно цього методу, робота обумовлена прогресивним збільшенням сили впливу виконання гімнастичних вправ, від самого початку до кінця проведеного заняття. Його можна досягнути в результаті інтенсивності, або тривалості робочих фаз зі стандартизованими інтервалами відпочинку.

Але основний зміст підготовки (крім вправ з обтяженнями) становили сугубо гімнастичні вправи, а саме: лазіння по похилій гімнастичній лаві та гімнастичній стінці різними способами; вправи у висі стоячи і лежачи, згинання і розгинання ніг у висі на

І ПЕДАГОГІКА І та медико"біол°гічні

проблеми фізичного виховання і спорту

Таблиця 1

Середні показники результатів тестування силових здібностей у молодших школярів

Назва тесту Підтягування на низькій перекладині, разів Вис на зігнутих руках, с Згинання і розгинання рук в упорі лежачи, разів

Група КГ ЕГ КГ ЕГ КГ ЕГ

До експерименту 4 4 13 14 16 15

Після експерименту 5 9 15 21 18 24

гімнастичній стінці, підтягування у висі лежачи, підтягування на канаті із сіду ноги нарізно і з вису; вправи в упорі лежачи, упорі стоячи на колінах та упорі (на коні, колоді, гімнастичній лаві), ігри та естафети з набивними м’ячами 1-2 кг; стрибки по розмітці на різні відстані, в довжину з місця, в довжину і висоту з розбігу, в глибину з висоти до 50 см, через скакалку, гімнастичні лави, багатоскоки; обов’язкове виконання в заключній частині занять вправ на відновлення.

В процесі занять також підбирались та проводились вправи з паралельним та послідовним розвитком сили і гнучкості. Для оптимізації навчального процесу спортивний зал був оснащений специфічними засобами спортивної гімнастики. В результаті чого відбувається зміна не лише структури виконання вправ, але й разом з тим - їх навантаження, за рахунок збільшення інтенсивності виконання цих вправ.

Навчаючи гімнастичним вправам учнів молодшого шкільного віку, важливо пам’ятати про малу здатність їх до „виокремлення” рухів різними частинами тіла; про перевагу у дітей збудження над гальмуванням та необхідності дисциплінуючого впливу на організм дітей фізичних вправ. Починати необхідно з таких вправ, як фігурне марширування, найпростіші акробатичні вправи, рухливі ігри з елементами гімнастики, вправи з м’ячем та скакалкою і т. п. Виконання вправ на гімнастичних снарядах можна розпочинати лише при належному рівні фізичної підготовленості та доброму стані здоров’я учнів. Якщо м’язи плечового поясу та рук розвинуті не достатньо добре, слід проявляти обережність при навчанні вправам в упорі на руках. Неправильне утримання тіла при цьому негативно впливає на вдосконалення рухових функцій, формує неправильну поставу на навичку.

Виконання деяких статичних силових положень мало систематичний, але не значний за тривалістю характер. Вправи виконувались серійним методом (за допомогою або страховкою вчителя), з утриманням статичного положення в кінцевому результаті виконань. Тривалість виконання вправи визначалась появою перших болісних відчуттів у м’язах (4-5 с) з невеликим інтервалом відпочинку.

В результаті проведеного математичного аналізу результатів експерименту ми одержали такі дані (див. табл. 1).

Як видно з таблиці 1 середні показники результатів тестування силових здібностей учнів КГ мають незначні зміни: підтягування на низькій перекладині середній показник покращився на 1 раз; вис на зігнутих руках на - 2 секунди; згинання і розгинання рук в упорі лежачи на - 2 рази. Водночас, в ЕГ ці показники покращились наступним чином: підтягування на низькій перекладині - на 5 разів; вис на зігнутих руках - на 7 разів; розгинання рук в упорі лежачи - на 9 разів.

Висновки

Аналіз наукових досліджень і літературних джерел визначив особливості індивідуального розвитку організму дітей (онтогенезу), що є результатом мобілізації спадкової програми генотипу, в умовах постійного середовища. Закономірно, що такий підхід дає змогу визначити необхідність своєчасного розвитку фізичних здібностей з метою гармонійного формування усіх компонентів фізичного та психічного здоров’я учнів молодшого шкільного віку.

Запропоновані та використанні контрольні тести, дали змогу визначити наявний рівень розвитку силових здібностей дітей на початку і в кінці педагогічного експерименту. У результаті застосування даної методики, яка ґрунтується на оптимізації процесу розвитку сили засобами гімнастики, нами були виявлені певні зрушення у стані фізичної підготовленості учнів, які входили до ЕГ. Важливо відмітити покращення емоційного фону, підвищення інтересу до занять фізичними вправами та навіть поява ініціативи у значної кількості дітей до занять у спортивних секціях як у школі так і поза її межами.

Проведення експерименту на загальноосвітнього навчального закладу дало змогу довести доцільність методики розвитку силових здібностей молодших школярів засобами гімнастики, що видно з одержаних результатів. Отже, використання гімнастичних вправ на заняттях з фізичної культури молодших школярів є ефективним і його можна розглядати як один із засобів оптимізації розвитку та удосконалення силових здібностей молодших школярів.

Подальші дослідження можуть бути спрямовані на пошук, розроблення та обґрунтування нових методик щодо формування позитивної мотивації до занять фізичною культурою і спортом в учнів молодшого шкільного віку.

Література

1. Верхошанский Ю. В. Основы специальной физической подготовки спортсмена / Верхошанский Ю. В. - М.: Физкультура и спорт, 1988. - 331 с.

2. Гужаловский А. А. Проблема критических периодов онтогенеза в её значении для теории и практики физического воспитания / А. А. Гужаловский // Очерки по теории физической культуры. -М: Физкультура и спорт, 1984. - С. 211-224.

3. Дмитренко Т. И. Теория и методика физического воспитания детей раннего и дошкольного возраста / Дмитренко Т. И. - К.: 1998. - 110 с.

4. Діхтяренко З. М. Виховання наполегливості молодших школярів у процесі позакласної ігрової діяльності: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.07 „Теорія і методика виховання” / З. М. Діхтяренко. - Інститут проблем виховання АПН України, Київ, 2008. - 20 с.

5. Кузнецова З. И. Когда и чему. Критичекие периоды развития дви-гательниых качеств школьников / З. И. Кузнєцова // Фізкультура в школе. - 1975. - №1. - С. 7-9.

6. Фомин Н. А. Физиологические основы двигательной активности / Н. А. Фомин, Ю. Н. Вавилов. - М.: Физкультура и спорт, 1991. - 224 с.

7. Хрипкова А. Г. Адаптация организма учащихся к учебной физической нагрузке / А. Г. Хрипкова, М. В. Антропова. - М.: Педагогика, 1982. - 240 с.

8. Худолій О. М. Основи методики викладання гімнастики: [Навч. посібник. У 2-х томах. - 4-е вид., випр. і доп.] / Худолій О. М. -Харків: «ОВС», 2008. - Т. 1. - 408 с: іл.

Информация об авторе: Стасенко Алексей Анатольевич

sport2005@bk.ru

Кировоградский государственный педагогический университет ул. Шевченко 1, г. Кировоград, 25006, Украина.

Поступила в редакцию 07.10.2011г.

32011 11

References:

1. Verkhoshanskij IU. V. Osnovy special’noj fizicheskoj podgotovki sportsmena [Fundamentals of special physical training of a sportsman], Moscow, Physical Culture and Sport, 1988, 331 p.

2. Guzhalovskij A. A. Problema kriticheskikh periodov ontogeneza v ee znachenii dlia teorii i praktiki fizicheskogo vospitaniia [The problem of the critical periods of ontogenesis in its significance for the theory and practice of physical education], Moscow, Physical Culture and Sport, 1984. - C. 211-224.

3. Dmitrenko T. I. Teoriia i metodika fizicheskogo vospitaniia detej rannego i doshkol’nogo vozrasta [Theory and methods of physical education of infants and preschool children], Kiev, 1998, 110 p.

4. Dikhtiarenko Z. M. Vikhovannia napoleglivosti molodshikh shkoliariv u procesi pozaklasnoyi igrovoyi diial’nosti [Parenting persistence younger students in the extracurricular activities of the game], Cand. Diss., Kiev, 2008, 20 p.

5. Kuznecova Z. I. Fizichna kul ’tura v shkoli [Physical culture in school], 1975, vol.1, pp. 7-9.

6. Fomin N. A., Vavilov Iu. N. Fiziologicheskie osnovy dvigatel’noj aktivnosti [Physiological basis of motor activity], Moscow, Physical Culture and Sport, 1991, 224 p.

7. Khripkova A. G., Antropova M. V. Adaptaciia organizma uchashchikhsia k uchebnoj fizicheskoj nagruzke [Adaptation of the body of students learning to exercise], Moscow, Pedagogy, 1982, 240 p.

8. Khudolij O. M. Osnovi metodiki vikladannia gimnastiki [Basic methods of teaching gymnastics], Kharkov, OVS, 2008, T. 1, 408 p.

Information about the author: Stasenko Aleksej Anatol’evich.

sport2005@bk.ru Kirovograd State Pedagogical University Shevchenko str. 1, Kirovograd, 25006, Ukraine.

Came to edition 07.10.2011.