CC BY
406
УДК: 327(498):061ЄС
Л. Н. Мельничук, аспірантка
ШЛЯХ РУМУНІЇ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ:
ДОСВІД ДЛЯ УКРАЇНИ
Досліджено шлях Румунії до Європейського Союзу. Проаналізовано політику як Румунії, так і ЄС, адже Румунія посідає важливе місце серед краї Центрально-Східної Європи. Вступ Румунії до ЄС вважається її значним досягненням у сфері міжнародних відносин. Після вступу Румунії до ЄС, країна отримала низку нових можливостей щодо розвитку політичних та економічних умов життя і наближення до рівня розвинених держав ЄС.
Ключові слова: Європейський Союз (ЄС), інтеграція, економічне співтовариство, договір, об ’єднання, Центральна та Східна Європа, інтеграційні процеси.
На сучасному етапі розвитку світових політичних процесів виникає тенденція до об’єднання країн в економічні, політичні та військові структури.
Прикладом таких об’єднань може слугувати Європейський Союз (ЕС) та НАТО. У свою чергу таке інтегрування призводить до появи на міжнародній арені нових політичних акторів, які відіграють важливу роль у формуванні світової політики та світових політичних процесів.
Актуальність проблеми зумовлена становленням і розвитком на
європейському континенті історично безпрецедентних явищ і процесів
добровільної відмови національних держав від більшості традиційних для них повноважень на користь інтеграційного об’єднання, що відбуваються на тлі загальносвітових процесів інтеграції та глобалізації. Після отримання
віднедавна повноцінного членства в ЄС Румунія стала ’’творцем” політики в Європі.
Вступ Румунії до ЄС не зумовлено успіхами в удосконаленні економіки та демократизації суспільства. Румунський варіант євроінтеграції - приклад того, як головним критерієм приймання стають не досягнення, а географічне
розташування та потенціал держави. Румунія стала членом ЄС завдяки успішному використанню свого вигідного геополітичного положення та наявністю стратегічного виходу до Чорного моря.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Останніми роками тему дану досліджують вітчизняні та зарубіжні науковці. Незважаючи на окремі вагомі наукові праці, присвячені питанням інтеграції Румунії до ЄС, ступінь вивчення проблематики в українській політичній науці можна оцінити як недостатній, що актуалізує значення її наукового аналізу.
Треба відзначити, що значну роль у науковому розробленні проблематики відіграють представники румунської політичної науки, такі як Т. Мелещяну, І. Хорія, Г. Дреган, Г. Кодря та ін. Серед українських та російських дослідників слід відзначити доробок Л. Гайдукова, Є. Єрьоміна, С. Григоришина, В. Паламарчука, В. Буги, Я. Амелиної і В. Горюнової та ін.
Виклад основного матеріалу. Шлях Румунії до великої європейської сім’ї був тривалим і набагато складнішим порівняно з іншими країнами Центральної та Східної Європи, які після розпаду соціалістичної системи також обрали курс на європейську інтеграцію. При цьому слід зазначити, що Румунія першою з країн Варшавського договору започаткувала офіційні відносини з європейською спільнотою [4]. Ще у 60-х роках XX ст. Румунія підписала декілька угод із Спільним ринком щодо постачання сільськогосподарської продукції, у 1974 р. - спеціальну Угоду, згідно з якою отримала низку преференцій щодо власного експорту, а в 1980 р. Угоду про промислові вироби, що було демонстрацією незалежності від радянської системи та, водночас, від принципів і норм Ради Економічної Взаємодопомоги.
Дипломатичні відносини між Румунією та ЄС встановлено у 1990 р., відразу ж після повалення диктаторського режиму Н. Чаушеску[3].
Серед документів про взаємовідносини між Румунією та ЄС одним з головних стала Європейська угода про асоціацію між Румунією та ЄС. Угода була підписана 1 лютого 1993 р. і набрала чинності після її ратифікації всіма
країнами-членами Євросоюзу, а також самою Румунією. Наприкінці 1994 р. Рада ЄС визначила передвступну стратегію, яка готувала б країни-кандидати до отримання членства в ЄС. Стратегія базувалася на трьох основних елементах: імплементації європейських угод про приєднання; програми фінансової підтримки PHARE; структурованому діалогу, який дозволив б країнам-членам ЄС та країнам-кандидатам обговорювати питання, що становлять спільний інтерес.
22 червня 1995 р. Румунія подала заяву про набуття членства в ЄС, що стало важливим етапом на шляху консолідації їх взаємовідносин.
У свою чергу в липні 1997 р. Європейська комісія опублікувала документ під назвою «Думка щодо заяви Румунії стати членом ЄС», а через рік вперше було складено «Періодичну доповідь щодо зареєстрованого Румунією прогресу на шляху приєднання»[7].
У другій «Періодичній доповіді» з питань Румунії, надрукованій у жовтні 1999 p., Європейська Комісія рекомендувала започаткувати переговорний процес щодо приєднання цієї країни до ЄС, однак за певних умов, серед яких фігурувало і питання щодо розроблення стратегії середньотривалого економічного розвитку. Починаючи з того часу, щорічні доповіді з питань готовності Румунії до вступу до ЄС стали оприлюднюватися систематично.
Внаслідок ухвленого на засіданні Ради Європейського Союзу (грудень 1999 р. ) рішення в рамках Гельсінського саміту ЄС, 15 лютого 2000 р. розпочався переговорний процес щодо вступу Румунії до Євросоюзу разом із Мальтою, Словаччиною, Литвою, Латвією та Болгарією [8].
Проте, деякі країни-члени Євросоюзу в ході переговорного процесу та на завершальному етапі вступного періоду висунули обгрунтовані претензій до Румунії, зокрема стосовно того, що держава не виконавала всі критерії щодо вступу, а саме такі показники як боротьба з корупцією, завершення реформи у сфері юриспруденції, безпека на кордонах та вироблення країною якісних продуктів харчування. Показовими в цьому плані були висновки
засідання Асоціативної Ради Румунія-Європейський Союз, яка відбулася 20 березня 2006 р. у Брюсселі, серед яких, зокрема, заслуговували на увагу наполегливість ЄС на необхідності докладання Румунією додаткових зусиль для вирішення проблемних питань, які тоді ще залишалися: імплементація започаткованих реформ, боротьба з корупцією, зміцнення прикордонного контролю в рамках боротьби з організованою злочинністю та торгівлею людьми, подальша консолідація адміністративної спроможності органів державної влади Румунії та підвищення ефективності міжвідомчої координації, уникнення розширення торговельного та бюджетного дефіцитів, поліпшення бізнес-клімату і здійснення заходів щодо скорочення обсягів тіньової економіки, адекватного рівня збирання податків тощо.
У свою чергу на той час парламенти 10 країн відкладали ратифікацію Договору, очікуючи на травневу доповідь 2006 р. Європейської комісії про стан підготовки Румунії до членства в ЄС. У разі незадовільного прогресу у виконанні передвступних зобов’язань, зокрема у сфері ветеринарного контролю, ЄК могла запропонувати у відповідних рекомендаціях тимчасово позбавити Румунію доступу до певних секторів єдиного ринку ЄС після приєднання 1 січня 2007 р., передусім у галузі сільського господарства.
Процес ратифікації законодавчими органами держав-членів ЄС Договору про приєднання Болгарії та Румунії до Європейського Союзу розгортався досить повільно, що викликало обґрунтоване занепокоєння румунського керівництва. Наприклад, станом на березень 2006 р. Договір про приєднання Румунії до ЄС ратифікували лише 15 країн-членів Євросоюзу, а саме: Словаччина, Угорщина, Словенія, Кіпр, Греція, Естонія, Чехія, Іспанія, Італія, Мальта, Латвія, Голландія, Велика Британія, Португалія та Литва. А парламенти таких потужних і впливових в ЄС держав, як Франція, Німеччина, Данія та Ірландія, навіть не поспішали вносити дане питання до порядку денного їх роботи. Оприлюднена 16 травня 2006 р. очікувана Румунією доповідь ЄК щодо готовності країни до вступу в ЄС не визначила конкретної дати вступу. Водночас така невизначеність спровокувала спалах
зовнішньополітичної активності з боку офіційного Бухареста. Так, з метою отримання запевнень у тому, що такі країни, як Франція, ФРН, Данія та ін., ратифікують зазначений Договір до кінця 2006 р., впродовж другої половини
2006 р. вище керівництво Румунії здійснило до відповідної групи країн, а також до Фінляндії, яка на той час головувала у Раді ЄС, низку офіційних та робочих візитів.
26 вересня 2006 р. Європейська комісія оприлюднила доповідь про стан підготовки Румунії (разом з Болгарією) до вступу в ЄС, а 1 січня 2007 р. нарешті було визначена дата офіційного вступу країни до Європейського Союзу [8]. Однак слід підкреслити, що рішення Брюсселя зафіксувати в доповіді остаточну дату вступу Румунії було зумовлено виключно політичними розрахунками стратегічного характеру. Перенесення строку вступу Румунії та Болгарії за будь-яких обставин мало би стати не тільки негативним сигналом для зазначених двох країн, а й створювало б додатковий чинник посилення політичного напруження в регіоні Південно-Східної Європи. Цей документ зафіксував суттєвий прогрес, який було зроблено Румунією впродовж чотирьох місяців, і наголошував на тому, що кількість проблемних сфер, які могли б призвести до відстрочення вступу країни до ЄС на один рік, зменшилася до чотирьох. Цими сферами, так званими «червоними прапорцями», були: необхідність завершення реформ у галузі юстиції; продовження боротьби з корупцією; створення інтегрованої системи адміністрування та контролю в сільському господарстві; вдосконалення методів використання коштів ЄС, які виділятимуться Румунії після 1 січня
2007 р. Наявні «червоні прапорці» були досить небезпечними для Бухареста, оскільки невиконання зобов’язань у цих сферах могло призвести до застосування до Румунії так званих «секторальних обмежень», які заблокували б доступ Румунії до важливих європейських фондів, навіть за умов формального вступу країни до ЄС 1 січня 2007 р. За цих обставин ЄК застосовуватиме у період після отримання Румунією повноправного членства в ЄС суворий моніторинг.
Безперечно, на момент вступу до ЄС, Румунія сильно відставала від високорозвинених держав-членів Євросоюзу. Тому цілком можна погодитися із думкою Г. Клімовича, автора добірки матеріалів «Інтеграція в ЄС -історичний шанс», опублікованих 29 грудня 2006 р. у румунській газеті «Гардіанул», який зазначив: «Ця інтеграція є справжньою манною небесною. Країна, яка б’ється у хвості Європи в бідності, отримує готову матрицю, мету, форму становлення. Це унікальний експеримент в історії, яка бідна на благодійні акції. Країна отримує „проекти" та кошти для їх реалізації. Що буде з ними - побачимо»[9]. (Як відомо, Румунія отримає від ЄС упродовж 20072013 рр. 32 млрд євро, що, за підрахунками Міністерства європейської інтеграції Румунії, означає по 8 млн євро щоденно.) Тому основна увага румунської влади з того часу зосереджувалася на доповіді, яка після здійснення моніторингу була оприлюднена у червні 2007 р.
Рамки інституалізованого діалогу між ЄС та Румунією були визначені на двох рівнях, а саме на парламентському та виконавчому.
На парламентському рівні діалог Румунія - Європейський Союз відбувався через Парламентський комітет з питань асоціації Румунія -Європейський Союз. Ця структура являла собою форум, у рамках якого відповідні члени парламенту Румунії та Європейського парламенту обмінювалися позиціями, думками та ідеями. До складу цього комітету входили члени як парламенту Румунії, так і Європейського парламенту, які зустрічалися двічі на рік у Бухаресті та Брюсселі. З обох сторін у відповідних зустрічах брали участь по 12 членів, а також співголови Парламентського комітету з питань асоціації Румунія - Європейський Союз. Комітет діяв на основі власних процедурних правил, які передбачали, зокрема, і порядок проведення відповідних зустрічей. Ці зустрічі завершувалися підписанням документів рекомендаційного характеру, які мали політичну спрямованість. Вони передавалися одночасно Уряду Румунії та інституціям ЄС. Враховуючи важливість процесу євроінтеграції, у рамках парламенту Румунії діяла Комісія з питань європейської інтеграції, яка займалася широким спектром проблем,
починаючи від гармонізації румунського законодавства із законодавством Євросоюзу і завершуючи визначенням стратегії та пріоритетів європейської інтеграції країни. Для реалізації цих завдань Комісія з питань європейської інтеграції парламенту Румунії тісно співпрацювала з комісіями з питань зовнішньої політики Сенату та Палати депутатів румунського законодавчого органу. На виконавчому рівні діалог між Румунією та Європейським Союзом здійснювався через Асоціативну раду та Асоціативний комітет, який допомагав Раді у виконанні своїх завдань. З румунського боку в засіданні Асоціативної ради Румунія-ЄС, як правило брали участь міністр закордонних справ Румунії, міністр європейської інтеграції та міністр юстиції, а з боку ЄС -міністр закордонних справ головуючої в Раді ЄС країни, Генеральний директор з питань розширення Європейської комісії та інші офіційні представники ЄС [10].
Виконавчий комітет з питань європейської інтеграції являв собою неюридичний орган, безпосередньо підпорядкований прем’єр-міністру Румунії. Його головною метою була координація процесу приєднання Румунії до ЄС, зокрема, забезпечення політичних та дипломатичних кроків і реалізація внутрішньої та зовнішньої стратегії з питань євроінтеграції. До складу цього органу входили міністр закордонних справ Румунії, міністр європейської інтеграції, міністр фінансів, міністр із питань координації діяльності Генерального секретаріату Уряду Румунії та особа, яка була головним переговірником Румунії з Європейським Союзом. У засіданнях виконавчого комітету з питань європейської інтеграції могли брати участь й інші міністри або керівники державних органів влади Румунії, залежно від конкретного питання, яке виносилося на обговорення.
Міжміністерський комітет з питань європейської інтеграції координував, аналізував та розглядав документи, які розроблялися повноваженими інституціями Румунії з питань євроінтеграції. До його складу входили представники міністерств та інших центральних органів влади на рівні державних секретарів, голів комітетів. На засідання комітету могли бути
запрошені міністри, члени парламенту, представники адміністрації президента Румунії або громадянського суспільства. Головою цього комітету був міністр з питань європейської інтеграції Румунії.
Департаменти (управління) з питань європейської інтеграції в рамках міністерств та відомств, а також у складі префектур (місцевих органів влади) діяли під безпосереднім керівництвом відповідно міністрів, голів повітових рад і префектів. Ці структури забезпечували децентралізацію процесу європейської інтеграції та проведення необхідної роботи на місцях.
Був заснований Європейський інститут Румунії з метою надання допомоги державним органам влади, діловим колам та неурядовим організаціям країни в усвідомленні завдань, які стояли перед суспільством в процесі європейської інтеграції. Діяльність інституту струкурувалася на трьох головних напрямках, а саме на дослідницькій роботі, адаптація до європейських вимог та виконання критеріїв ЄС. Інститут розробляв рекомендації з питань стратегії та політики з метою поліпшення спроможності Румунії виконувати зобов’язання майбутнього члена ЄС, забезпечував підготовку фахівців з питань європейської інтеграції, проводив дослідницьку роботу з відповідних питань, координував роботу з перекладу на румунську мову вимог ЄС та, навпаки, відповідних документів, зокрема, румунських законів і нормативних актів, на робочі мови ЄС; стимулював проведення дебатів у румунському суспільстві з питань європейської інтеграції тощо.
Делегація Європейської комісії в Румунії була заснована в Бухаресті у грудні 1993 р. як дипломатичне представництво та мала своїм головним завданням підтримку зусиль Румунії, спрямованих на набуття повноправного членства в ЄС [9]. Конкретними формами діяльності делегації Європейської комісії в Румунії було постійне відстеження політичного, економічного та соціального розвитку Румунії з метою внесення відповідних коректив у процесі приєднання. У цьому контексті відбувалися постійний діалог з румунськими органами державної влади та громадянським суспільством для визначення коротко-, середньо- та довгострокових пріоритетів європейської
інтеграції; моніторинг імплементації фінансових програм ЄС в Румунії, зокрема, на предмет їх конкретного застосування, згідно з офіційними документами, підписаними Румунією та ЄС, такими, як, наприклад, Європейська угода, Партнерство про приєднання, доповіді по Румунії та Національний план Румунії щодо приєднання; постачання в Румунію інформації на європейську тематику з метою полегшення румунським громадянам віднайти потрібні їм дані з конкретних питань європейської інтеграції. Для цього при делегації Європейської комісії в Румунії діяв Інформаційний центр Європейської комісії. Постійне представництво Румунії при Європейському Союзі у Брюсселі діє з початку 90-х років минулого століття. Ним керує Надзвичайний і Повноважний Посол Румунії.
Румунська сторона розробила низку документів щодо ЄС. Слід відзначити Національний план розвитку Румунії (НПР), розроблений на основі даних міністерств та відомств, а також неурядових організацій із метою забезпечення збалансованого співвідношення між соціально-економічним розвитком Румунії та вимогами, висунутими Європейським Союзом. Чинний НПР упродовж 2002-2006 років забезпечував обґрунтування Румунією потреб у фінансуванні Євросоюзом програм і розподіл виділених ним фондів.
Національна програма приєднання Румунії (НПП) до Європейського Союзу була розроблена у 2002 р., маючи на меті оцінювання та аналізування стану підготовки Румунії до вступу в ЄС та визначення заходів, необхідних для виконання відповідних критеріїв, а також пріоритетів на коротко- (20022003 рр.) і середньотривалий (2004-2006 рр.) періоди. До НІ 111 додавалися програма гармонізації законодавства і табель фінансування передбачених НПП заходів.
Економічна програма приєднання (ЕПП) розроблялася за участю міністерств та відомств, деяких неурядових організацій, Румунської академії, представляючи собою стратегію модернізації економіки з метою виконання Румунією економічних критеріїв щодо приєднання. Згідно з вимогами Європейської комісії ЕПП оновлювалася та доповнювалася щорічно із
урахуванням змін, що відбувалися у внутрішній та міжнародній економічній політиці [4].
Починаючи з 1998 р. Європейська комісія презентувала Європейській Раді періодичні доповіді щодо просування Румунії на шляху євроінтеграції із урахуванням Копенгагенських критеріїв [11]. Структура доповідей включала опис відносин Румунії з ЄС у світлі Європейської угоди про приєднання; аналіз ситуації, виходячи з визначених у 1993 р. Європейською Радою у Копенгагені політичних критеріїв (рівень демократії, права людини, забезпечення прав національних меншин); аналіз ситуації, виходячи з відповідних економічних критеріїв (упровадження ринкової економіки, конкурентоспроможність); оцінювання здатності Румунії виконувати зобов’язання, що випливають з членства в ЄС. До цього додавалися доповіді самої Румунії щодо готовності стати членом Євросоюзу, які містили самооцінювання виконання країною критеріїв ЄС.
Процес гармонізації румунського законодавства із законодавством ЄС був юридичним обов’язком Румунії, який випливав з Європейської угоди про асоціацію між Румунією та ЄС. Така гармонізація була водночас однією з умов забезпечення прогресу у переговорному процесі щодо вступу. Зобов’язання, взяті на себе Румунією у відповідних документах, випливали з базових нормативних документів для відповідної сфери.
Висновкі. Вступ Румунії до Європейського Союзу 1 січня 2007 р. є результатом послідовних зусиль, здійснених цією країною впродовж останніх років на шляху європейської інтеграції незалежно від «кольору» та ідеологічної орієнтації урядів, які змінювалися. Вступ став доленосною віхою для розвитку румунського суспільства, завершуючи 16-річний перехідний період від тоталітарно-диктаторського комуністичного режиму до сучасної демократичної держави, заснованої на верховенстві права, ринковій економіці та прогресивній соціальній політиці.
Як новий член ЄС Румунія дуже зацікавлена в сприянні процесу розбудови об’єднаної та могутньої Європи, подальшій консолідації єдиного
простору процвітання демократії, свободи, безпеки, стабільності та прогресу, а також розвитку добросусідських та конструктивних відносин з державами-сусідами.
Література
1. Амелина, Я. Конфликт двойного гражданства / Я. Амелина, В. Горюнов. - Режим доступу: http:nictm.narod.ru (Дата перегляду 13.01.2012).
2. Буга, В. Бухарест готов предоставить всю территорию Румынии в распоряжение США / В. Буга. - Режим доступу: www.voltairenet.org/articlel33643.html (Дата перегляду 13.03.2012).
3. Григоришин, С. Формирование внешнеполитического курса посткоммунистической Румынии / С. Григоришин. - Режим доступу: http://www.rbc.ua/rus/top/politics (Дата перегляду 13.03.2012).
4. Європейська інтеграція: крок за кроком / уклад. Д. Корбут. - К. : Фонд «Європа XXI», 2001. - 216 с.
5. Єрьомін, Є. Погляд на дельту Дунаю крізь призму часу / Є. Єрьомін // Дзеркало тижня. - 2003. - № 10.
6. Паламарчук, В. М. Регіональні пріоритети державної політики / В. М. Паламарчук // Стратегічна панорама. - 1999. -№ 1-2. -С. 68.
7. Dragan Gabriela Tending §i evolu^ii la nivelul politicii de coeziune a UE / G. Dragan. Institutului European din Romania. Bucure§ti, 2008. - 456c;
8. Interviul acordat de catre Presedintele Romaniei, domnul Traian Basescu Cotidianului // Adevarul. - 2010.
9. Cunoa§te Romania - membra a Uniunii Europene / Academia Romana, Societatea Romana de Statistica. - Bucure§ti: Editura Economica, 2007. - 821 c.
10. Comunicat de presa. La Palarul Cotroceni, a avut loe astazi, 20 ianuarie a. c., intalnirea anuatö a presedintelui Romaniei, Traian Basescu, cu Corpul diplomatic acreditat la Bucuresti. - Режим доступу: www.presidency.ro/ (Дата перегляду 25.03.2012)
11. Comunicat de presa. „Avem obligada su devenim un exportator de democratie catre tarile din Balcanii de Vest si catre tärile din bazinul Marii Negre” Conferinta „Е^ора ca promotor al democratiei”. - Режим доступу: www.presidency.ro/date/6449_ro.
12. Codrea, G. Romania si Uniunea Europeanд / G. Godrea // Scutul patriei. - 2002. -13 marfie. - P. 8.
13. Horia, I. Boga^i §i säraci in Europa. Problema disparitä^ilor. / I. Horia Timi§oara: Editura Mirton, 2006. - 378c.
14. Matei Lucica. Managementul public, Editura Economica, 2005
15. Melesceanu, T. Romania a trecut din tabara candidatilor la integrarea euro-atlantica in
tabara potentialilor membri al acestei aliante / T. Melesceanu // Romanul. - 24 dec. 2009.
ПУТЬ РУМЫНИИ В ЕВРОПЕЙСКИЙ СОЮЗ: ОПЫТ ДЛЯ
УКРАИНЫ
Л. Н. Мельничук
Исследованы пути Румынии в Европейский Союз. Проанализирована политика как Румынии, так и Европейского Союза, поскольку Румыния занимает важное место среди стран Центрально-Восточной Европы. Вступления Румынии в ЕС (2007 г. ) считается ее значительным достижением в области международных отношений. После вступления Румынии в Европейский Союз страна получила ряд новых возможностей развития политических и экономических условий жизни и приблизилась к уровню развитых государств ЕС.
Ключевые слова: Европейский Союз (ЕС), интеграция, экономическое сообщество, договор, объединения, Центральная и Восточная Европа, интеграционные процессы.
PATH OF ROMANIA TO THE EUROPEAN UNION: EXPERIENCE
FOR UKRAINE
L. N. Melnychuk
The body of the article goes on to discuss the integration of Romania to the European Union. The author investigates the Romanias policy and policy of the European Union, as Romania has a special place among the countries of Central Europe. Romania joined the EU. It considered a significant achievement in international relations. After Romania joined the European Union, the country received a number of new possibilities of political and economic conditions and closer to the level of developed EU countries.
Key words: European Union, enlargement, integration, economy community, treat, union, Central and Eastern Europe, integration processes.
