CC BY
61ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СПОРТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПЛАВЦІВ У ПАР АЛЬПІЙСЬКОМУ
СПОРТІ
Бойко Г.М.
Національний університет фізичного виховання і спорту У країни
Анотація. Проаналізовано психологічні особливості спортивної діяльності плавців у паралімпійському спорті: визначено характер взаємодії спортсменів зі специфічними для спорту інвалідів суб’єктами спортивної діяльності; передбачено, що сумісно-індивідуальний характер взаємодії плавців під час змагань забезпечується домінуючою монофронтальною психічною активністю спортсменів. З’ясовано залежність безпеки та результативності спортивної діяльності плавців різних нозологій від професійних дій специфічних для спорту інвалідів суб’єктів спортивної діяльності.
Ключові слова: спортивна діяльність, супровід, монофронтальний, біфронтальний, функціональний клас. Аннотация. Бойко Г.Н. Психологические особенности спортивной деятельности пловцов в паралимпийском спорте. Проанализированы психологические особенности спортивной деятельности пловцов в паралимпийском спорте: определен характер взаимодействия спортсменов и специфических для спорта инвалидов субъектов спортивной деятельности; выдвинуто предположение что совместно-индивидуальный характер взаимодействия соперников обеспечивается доминирующей монофронтальной психической активностью пловцов. Выяснена зависимость безопасности и результативности спортивной деятельности пловцов разных нозологий от профессиональных действий специфических для спорта инвалидов субъектов спортивной деятельности.
Ключевые слова: спортивная деятельность, сопровождение монофронтальный, бифронтальный,
функциональный класс.
Annotation. Boyko G. Psychological features of sporting activity of swimmers in paralympic sport. The
psychological features of sporting activity of swimmers in Paralympic sport are analysed: the character of co-operation of sportsmen and specific for sport invalids of subjects of sporting activity is definite; supposition is pulled out, that the joint-individual character of co-operation of competitors is provided by dominant monofrontal psychical activity of swimmers. Dependence of safety and productivity of sports activity of swimmers of different nosologies on professional actions specific to sports of invalids of subjects of sports activity is clarified.
Keywords: sporting activity, accompaniment, monofrontal, bifrontal, functional class.
Вступ.
Розробка системи психолого-педагогічного супроводу підготовки плавців високої кваліфікації у паралімпійському спорті потребує з’ясування сутності, змісту та структури спортивної діяльності. Це актуалізує аналіз філософських, психологічних і соціологічних трактувань діяльності, здійснення порівняльного аналізу різних наукових підходів до розуміння діяльності людини, зокрема, спортивної діяльності.
Згідно з методологічною основою концепції дослідження, теоретичним підґрунтям наукового аналізу психологічних особливостей і компонентів структури спортивної діяльності плавців із вадами зору, порушеннями опорно-рухового апарату, розумового та фізичного розвитку є загальна теорія діяльності [3, 13,
21, 26]. Аналіз літературних джерел показує, що поняття „діяльність’" зустрічається в категорійному апараті всіх галузей наукового знання, що займаються вивченням людини [14, 17, 25, 28]. Увага дослідників зосереджена на вивченні місця та ролі діяльності в суспільному й особистісному житті людини, проведенні науковогоаналізу структури, видів та умов діяльності.
Енциклопедичні та довідникові видання трактують діяльність як „... синонім, що використовуєтьсядля позначення дії, руху, поведінки, процесів мислення ..." [4 , С. 232], а також як „... специфічну людську форму активного ставлення до навколишнього світу, зміст якої утворюють раціональна зміна та перетворенні’ [5, С. 180-181]. У процесі діяльності „... людство відтворює себе, культуру, створює матеріальні та духовні цінності”[28, С. 8]. Це доводить цілісне розуміння діяльності як органічної єдності чуттєво-практичної та інтелектуальної форми прояву особистості.
Філософські вчення розглядають діяльність як соціальну форму руху матерії, спосіб існування, розвитку суспільства та особистості Аналіз наукових видань указує на відсутність усталеного погляду науковців на сутнісний зміст поняття „діяльність”. Незважаючи на різноманітність трактувань, усі вони об’єднуються в межах двох основних підходів: у першому діяльність розглядається як взаємодія людини з навколишнім світом; у другому - як здатність людини до певного виду активності [3, 8, 13, 15].
З психологічних позицій діяльність трактується як „...активність людини, що спрямована на досягнення свідомо поставленої мети, пов’язаної із задоволенням власних потреб та інтересів, а також виконання вимог, що висуває до неї суспільство [16, С. 157]. Ступінь активності, необхідної для досягнення поставленої мети діяльності „ .... визначає сам суб’єкт” [1, С. 123]. Отже, психологічна теорія діяльності пов’язана з розробкою та обґрунтуваннямпринципу єдності свідомості та діяльності, визначенням її структури [10, 15, 19, 25].
На думку більшості науковців структура діяльності утворюється трьома елементи: суб’єктом, об’єктом та активність суб’єкта [13,28]. Під суб’єктом діяльності вчені розуміють окрему особу, групу або велику спільноту людей. Людина, як суб ’єкт діяльності, є носієм системи індивідуальних, особистісних якостей, що визначають її індивідуальність [1, 3, 15].
У сучасній психології уявлення про людину, як цілісний суб’єкт діяльності, переважним чином орієнтоване на дослідження її „особистісного потенціалу". Передумовами вивчення потенціалу правомірно вважати розробки наукової школи С.Л. Рубинштейна, присвячені дослідженням співвідношень потенційного та актуального в розвитку людини [25]. Результати теоретичного аналізу вказують, що сутність людини відображається не тільки у тому, ким вона є, але й у тому, ким вона хоче стати, до чого активно прагне. Це визначає потенціал розвитку людини, механізми актуалізації якого розкриваються поняттям „зони найближчого розвитку” [10].
До ключових компонентів особистісного потенціалу суб’єкта діяльності віднесено гносеологічний, аксиологічний, творчий, комунікативний професійний, духовний, психофізіологічний! З огляду на завдання нашого дослідження, на особливу увагу заслуговує аналіз складових потенціалу, що розглядається у якості передумов які визначають рівень можливих спортивних досягнень. На думку С.П. Євсєєва, саме психофізіологічний потенціал правомірно розглядати у якості комплексного фактору, що лімітує здатність спортсменів до найвищого рівня самореалізації в тому чи іншому виді спорту. Психофізіологічний потенціал утворюється сукупністю факторів спадкової придатності до занять окремим видом спорту, біоенергетичним потенціалом і психоемоційним статусом спортсменів.
Зусилля суб’єкта діяльності завжди спрямовуються її об’єкт. Об’єктом діяльності є явища та предмети матеріальної дійсності, що існують незалежно від свідомості людини і на які направлено її діяльність. Отже, суб’єкт та об’єкт є ключовими, нерозривними елементами структури діяльності [1, 16]. Необхідно відзначити, що в наукових дослідженнях часто спостерігається заміна об’єкта діяльності предметом, незважаючи на нетотожність змісту цих наукових понять. На думку Л.П. Буєвої (1978), „предмет існує об’єктивно та незалежно від людини ..., а ... природна предметність об’єднує всі людські цілі, здібності та потреби [8,С. 78]. Дія суб’єкта спрямовується на предмет який він „... виділяє з об’єкта у процесі його перетворення під час здійснення зовнішньої чи внутрішньої дії” [15 ,С. 169].
До структурних елементів діяльності дослідники також відносить активність суб’єкта, що „... проявляється в тому чи іншому способі оволодіння суб’єкта об’єктом” [28, С. 9]. Виділені елементи структури діяльності науковці інколи доповнюють четвертим елементом - її знаряддям і засоби, що розглядаються як „... складна та розгалужена система „внутрішніх органів” суспільної людини”, за допомогою яких вона здійснює перетворення предметів діяльності” [13, С. 79-80]. Отже, використовуючи знаряддя та засоби, суб’єкт діяльності, завдяки свідомості, активності та творчим здібностям здатен „оживляти сукупність мертвих речей, приводити їх у рухомий стан, творчо перетворювати умови діяльності, самого себе та оволодівати об’єктом діяльності” [13, С. 82]
До спільних ознак, що характеризують усі види людської діяльності, вчені відносять:
> предметність, що вказує на залежність діяльності від об’єктивного впливу оточуючогосвіту, визначає характер такого взаємозв’язку;
> цілепокладання - рису діяльності людини як свідомої істоти, яка вибудовуєта керую своєю діяльністю, орієнтуючись на мету (кінцевий результат діяльності) та умови її здійснення;
> усвідомленість, що експлікується розумінням дій, прогнозуванням результатів і перспектив діяльності;
> перетворювальний характер, що проявляється як у заміні об’єкта, так і в конструктивно-перетворювальних змінах самого суб єкта;
результату діяльності, що відображає та характеризує ступінь її завершеності [28].
У відповідності до психологічної структури діяльності О.М. Леонтьєва (1977-1987), структурний ряд
діяльність-дія-операція взаємодоповнюється мотивом-метою-умовами (рис. 1.).
Рис. 1. Психологічна структура діяльності
Аналіз структури діяльності потребує розгляду поняття „дія”. Дію науковці характеризують як процес, що спрямовується на реалізацію поставленої мети як образу бажаного результату діяльності. Кожна дія може бути виконана різними способами, що носять назву операцій.
До ключових властивостей операцій учені відносять рівень їхньої усвідомленості автоматизованих дій і навичок, що утворюються автоматизованими компонентами усвідомленої діяльності. Наведена схема дозволяє розглядати діяльність як сукупність мети, мотиваційного та виконавчого аспектів. Дії людини протікають у просторі та часі, є предметними, підпорядкованими меті та носять соціальний характер.
До найбільш філогенетично стародавніх видів діяльності науковців відносять працю [14, 19,25]. Вона правомірно розглядається у якості підґрунтя, що забезпечило формування всіх інших видів діяльності, включаючи й спортивну. Під спортивною діяльністю науковці розуміють навчально-тренувальну та змагальну діяльність спортсменів, які спеціалізуються в конкретному виді спорту, що здійснюється в системі впорядкованої взаємодії суб’єктів спортивної діяльності (Л.П. Матвєєв).
Отже, однією з головних рис спортивної діяльності є спілкування багатьох її суб’єктів, або комунікативна діяльність, що проявляється у практичному взаємозв’язку між людьми. Активність одних суб’єктів спортивної діяльності спрямовується на інших, однак не з метою перетворення їх у свій об’єкт діяльності, а з метою пізнання та впливу на спільний об’єкт - рівень готовності спортсмена.
Комунікація суб’єктів спортивної діяльності забезпечує активний взаємозв’язок між ними та спрямовується на забезпечення реалізації загальної функції діяльності - підтримки та відтворення життєвих сил спортсмена як основного суб єкта спортивної діяльності, розкриття та реалізацію його психофізіологічного та особистісного потенціалу у спортивній діяльності [ 18].
Проведений аналіз літературних джерел дозволив визначити теоретичні засади вивчення психологічної структури спортивної діяльності плавців у паралімпійському спорті та основних їх компонентів, особливостей психолого-педагогічного супроводу підготовки плавців різних нозологій
Дослідження виконується у відповідності до Зведеного плану науково-дослідної роботи у сфері фізичної культуриі спорту на 2006-2010 рр., тема 2.5.2.: „Теоретико-методологічні основи психологічного супроводу підготовки спортсменів-інвалідів різних нозологічних гругї’, номер державної реєстрації 0106U012125.
Формулювання цілей роботи.
Мета дослідження полягає у здійсненні наукового аналізу психологічних особливостей спортивної діяльності плавців у паралімпійському спорті.
Методи дослідження: теоретичні - аналіз, узагальнення та систематизація даних наукової літератури, емпіричні - аналіз відеоматеріалів змагань, науково-педагогічні спостереження за тренувальним процесом і змагальною діяльністю плавців високої кваліфікації різних нозологічних груп
Результати дослідження та їх обговорення.
Відсутність наукових відомостей, що розкривають особливості спортивної діяльності плавців у паралімпійському спорті актуалізує аналіз досягнень спортивної психології На можливість використання здобутків спортивної психології, як теоретико-методологічної основи дослідження, вказують результати досліджень Л.С. Виготського (1983) щодо психосоціального розвитку інвалідів, який протікає у відповідності до закономірностей розвитку здорових осіб [9].
Започатковуючи аналіз психологічних особливостей спортивної діяльності плавців із вадами зору, порушеннями опорно-рухового апарату, розумового та фізичного розвитку, ми враховували результати наукових досліджень І. А. Алешкова (1978), Т.Т. Джамгарова, (1983), Б. А. Нікітюк (1988), А.Ц. Пуні (1979), П.А. Рудик (1968), які розкривають особливості психологічної систематики видів спорту й змагальних вправ [2, 20 , 22, 23]. Проведені дослідження дозволили визначити спільні та відмінні риси психологічного змісту спортивної діяльності в різних видах спорту, розробити їх впорядковану систему, що відповідає основним принципам і вимогам наукової класифікації та систематики.
До психологічних особливостей спортивної діяльності вчені відносять:
> особливості взаємодії всіх її суб єктів;
> особливості взаємодії суперників під час змагальної боротьби в конкретному виді спорту
Однак, узагальнення наукових доробок у галузі спортивної психології вказує на відсутність робіт, присвячених дослідженню психологічних особливостей спортивної діяльності плавців різних нозологій у паралімпійському спорті.
Специфіка спортивної діяльності в сучасному паралімпійському плаванні полягає:
> у найвищій мотивації спортсменів, що дозволяє піддавати себе багаторічним щоденним фізичним і психічним навантаженням із метою досягнення перемоги на змаганнях високого рангу;
> у постійному вдосконаленні складної та точної координації рухів плавців різних нозологій, що здійснюється завдяки формуванню компенсаторних механізмів управління руховою діяльністю у відповідності до характеру ураження;
> у постійних і часом найвищих вимогах до вольових якостей спортсменів, що забезпечують подолання труднощів об'єктивного та субєктивного характеру, які виникають на тлі вроджених і набутих моторних, сенсорних або інтелектуальних порушень, чисельних стресових ситуацій, що супроводжують спортивну діяльність, високої особистісної відповідальності за результат виступу [6, 7, 11].
Зважаючи на своєрідність специфіки спортивної діяльності в паралімпійському плаванні, недостатню розробленість ключових аспектів психолого-педагогічного супроводу підготовки висококваліфікованихплавців різних нозологічних груп, актуалізується проблема дослідження психологічних особливостей спортивної діяльності плавців із вадами зору, порушеннями опорно-рухового апарату, розумового та фізичного розвитку.
Однією з психологічних особливостей спортивної діяльності є особливості взаємодії всіх її суб’єктів: спортсменів, тренерів, науковців, спортивних лікарів, психологів, масажистів, менеджерів, фахівців, які відповідають за матеріально-технічне забезпечення тренувального процесу та змагальної діяльності. Всі визначені суб’єкти спортивної діяльності знаходяться в постійній багатогранній взаємодії (І.А. Алешкова (1978), Т.Т. Джамгаров, (2002), Б.А. Нікітюк (1988), А.Ц. Пуні (1984), П.А. Рудик (1968) [6, 12, 23,24, 27]. Однак, для спорту інвалідів, зокрема, паралімпійського плавання, характерна поява додаткових суб’єктів, специфічні функції та характер взаємодії яких визначаються та регламентуються:
> нозологічними особливостями плавців, ступенем їхньої сенсорної, моторної або інтелектуальної недостатності;
> вимогами щодо техніки безпеки в навчально-тренувальному процесі та участі спортсменів у змаганнях;
> правилами змагань, встановленими IPC для спортсменів кожного окремого функціонального класу.
Специфічні виключно для спорту інвалідів суб’єкти спортивної діяльності покликані, передусім, компенсувати сенсорні, моторні або інтелектуальні обмеження плавців, що суттєво ускладнюють або зовсім унеможливлюють їхню самостійну участь у спортивній діяльності. Отже, фізична залежність спортсменів-інвалідів від інших суб’єктів спортивної діяльності породжує залежність психологічну.
Продуктивна взаємодія між спортсменами та іншими суб’єктами спортивної діяльності (тренерами-таперами, тренерами-супрововджуючими, спеціально підготовленими особами, які працюють зі спортсменами-інвалідами на засадах волонтерства) є можливою виключно за умови формування між ними своєрідних корпоративних відносин, що забезпечують високу ефективність тренувальної та змагальної діяльності спортсменів високої кваліфікації в паралімпійському спорті.
Наступною психологічною особливістю спортивної діяльності плавців є опосередкований характер протидії суперників, що зумовлює своєрідність їхнього умовного фізичного контакту. У відповідності до систематики видів спорту Т.Т. Джамгарова (2002), за ознаками характеру взаємодії з суперниками, плавання відноситься до видів спорту з сумісно-індивідуальною взаємодією. Незважаючи на індивідуальний характер змагань, досягнення кожного спортсмена впливають на загальний результат команди або командне місце. Для змагальної діяльності плавців є характерною монофронтальна психічна активність, спрямована на утримання необхідної швидкості подолання дистанції, контроль за технікою, фізичними та вольовими зусиллями в умовах наростання втоми. Однак, наявність умовного фізичного контакту між плавцями під час змагального запливу виступає потужним мобілізуючим фактором, що зумовлює необхідність постійного контролю за діями суперників, змінами змагальної ситуації в цілому та відповідної перебудови власних дій. Указане дозволяє зробити висновок, що монофронтальна психічна активність плавців у процесі змагальної діяльності доповнюється окремими елементами біфронтальної.
Умовність контакту в спортивному плаванні визначається тим, що плавці змагаються на окремих доріжках, що робить неможливим їхній безпосередній фізичний вплив на суперників Отже, для плавання характерною є просторово-часова взаємодія суперників. У кожний момент змагання плавець оцінює своє положення на дистанції у відповідності до положень суперників, що дозволяє йому «... вживати необхідних заходів для реалізації тактико-технічного, функціонального та вольового потенціалу у відповідності до змагальної ситуації» [12, С. 18].
Однак, змагання сліпих і слабозорих плавців із гостротою зору > 10 % на краще око з корекцією, а також спортсменів із важкими порушеннями опорно-рухового апарату, зокрема, травмами шийного відділу хребта з ушкодженням спинного мозку на рівні сегментів С-1 - С-7, складними цереброваскулярними патологіями, іншими неврологічними розладами, що заважають спортсменам плавати в положенні на грудях і здійснювати поворот голови вбік під час фази вдиху, зоровий контакт із суперниками на дистанції надзвичайно ускладнений або повністю відсутній. Це дозволяє нам передбачити домінування частки монофронтальної психічної активності спортсменів-інвалідів над біфронтальною в порівнянні зі здоровими плавцями відповідного рівня кваліфікації.
Проаналізувавши специфіку взаємодії плавців різних нозологічних груп із суперниками за ходом змагальної боротьби та врахувавши необхідність побудови тактики спортивного поєдинку в залежності від змагальної ситуації, ми встановили, що для спортсменів із важкими ураженнями набуває актуальності інформація, що може бути отримана ними опосередковане, з інших джерел (зокрема, звукові коливання, вихрові водяні потоки, проміжна інформація електронного табло тощо). Формування здатності спортсменів до вчасного отримання та адекватної обробки такої інформації потребує розробки та включення до програм психологічної підготовки плавців високої кваліфікації спеціальних вправ сенсомоторного тренування, індивідуально підібраних для кожного спортсмена.
Науковими дослідженнями в галузі спортивної психології остаточно не доведено існування залежності між інтелектуальними здібностями та рівнем спортивної майстерності плавців, залишаються нез’ясованими компоненти інтелектуальної праці, що мають ключове значення для різних видів спортивної діяльності1. Однак, аналізуючи особливості характеру взаємодії суперників у змаганнях плавців із вадами розумового та фізичного розвитку, правомірно зауважити, що незважаючи на їхню здатність отримувати інформацію щодо положення
суперників у тому обсязі, який є характерним для здорових плавців, ступінь її усвідомлення, аналізу та оцінки виявляються лімітованими глибиною інтелектуальної недостатності спортсменів. Передбачаємо, що тактичні рішення плавців із вадами інтелекту, що приймаються на підставі інформації про хід змагальної боротьби, є не завжди адекватними та раціональними.
Висновки.
1. Проаналізовано сучасні погляди науковців щодо психологічних особливостей спортивної діяльності спортсменів у сучасному спортивному плаванні. До них віднесено особливості взаємодії суб’єктів спортивної діяльності та сумісно-індивідуальний характер взаємодії суперників, що забезпечується домінуючою монофронтальною психічною активністю плавців з окремими елементами біфронтальної.
2. Передбачено домінування частки монофронтальної психічної активності плавців із важкими порушеннями функцій зору та опорно-рухового апарату над біфронтальною в порівнянні зі здоровими плавцями відповідної кваліфікації.
3. Встановлено, що для спортсменів із вадами розумового та фізичного розвитку раціональна біфронтальна психічна активність, що забезпечує аналіз змагальної ситуації та побудовутактики змагальної боротьби, лімітована глибиною інтелектуальногоураження спортсменів.
4. З’ясовано залежність безпеки та результативності спортивної діяльності плавців різних нозологій від професійних дій специфічних для спорту інвалідів суб’єктів спортивної діяльності: тренерів-таперів, тренерів-супроводжуючихабо спеціально підготовлених осіб, які виконують відповідні функції.
5. Психологічні особливості спортивної діяльності плавців у паралімпійському спорті необхідно враховувати в процесі розробки системи психолого-педагогічного супроводу їхньої підготовки
Перспективи подальших досліджень вбачаємо у проведенні системного аналізу психологічної структури спортивної діяльності плавців високої кваліфікації різних нозологічних груп
Література
1. АбульхановаСлавская К.А. Деятельность и психология личности. - М.: Просвещение, 1980. -334 с.Алешков И. А. Опыт психологическогоанализа спортивной деятельности // Психология спортивной деятельности - М.: ВНИИФК, 1978. - С. 7-12.
2. Алешков И. А. Опыт психологическогоанализа спортивной деятельности - В сб.: Психология спортивной деятельности - М.: ВНИИФК, 1978. - С. 7-12.
3. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. - Л.: ЛГУ, 1968. - 339 с.
4. Большой толковый психологический словарь / Ребер Артур (Penguin). Т. 1: Пер. с англ.. - М.: Вече, АСТ,
2000. - С. 232.
5. Большая советская энцеклопедия - М.: Советская энцеклопедия, 1972. - Т. 8. - С. 180-181.
6. Бойко Г.М. Теоретичні засади і структура організації психологічногосупроводу підготовки спортсменів-інвалідів різних нозологічних груп // Теорія і методика фізичного виховання і спорту: Науково-теоретичний журнал. - Київ: Національний університет фізичного виховання і спорту України - 2006. - № 4. - С. 81-84.
7. Бойко Г.М. Психологічна структура спортивної діяльності плавців у паралімпійському спорті // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Наукова монографія за ред. проф. Єрмакова С.С. - Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2007. - № 9. - С. 19-24.
8. Буева Л.П. Человек, деятельность, общение. - М.: Мысль, 1978. - 216 с.
9. Выготский Л.С. Проблема умственной отсталости. - М.: Просвещение, 1983. -Т. 5. - 180с.
10. Выготский Л.С. Педагогическая психология - М.: Педагогика, 1996. - 536 с.
11. Г ригорьянц И. А. О перспективах развития психологии спорта // www .dedeve.narod.ru
12. Джамгаров Т.Т. Психологическая систематика видов спорта и соревновательной деятельности // Спортивная психология в трудах отечественных психологов/ Сост. И.П. Волков - СПб.: Питер, 2002. -С.14-21.
13. Каган М. С. Человеческая деятельность. - Политиздат, 1974. - 328 с.
14. Леонтьев О.М. Общие понятия о деятельности: Христоматия по психологии / Под ред. А.В. Петровского -М.: Просвещение, 1987.- 447 с.
15. Леонтьев А.Н. Деятельность, сознание, личность. - М.: Политиздат, 1982. - 257 с.
16. Макарова Л.Л., Синельникове В.М. Загальна психологія: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 200 с.
17. Маклаков А.Г. Общая психология - СПб.: Питер, 2002. - 392 с.
18. Мельников В.М., Непопалов В.Н., Романина Е.В. Психологическоеобеспечение спортивной деятельности // Юбилейный сборник трудов ученых РГ АФК посвященный 80-летию академии. - М., 1998. - Т. 3. -С. 122-129.
19. Немов Р.С. Социально-психологический анализ эффективной деятельности коллектива - М.: Педагогика, 1984. - 201 с
20. Никитюк Б.А. Медико-биологические и психологические особенности вида спорта. - М.: Госкомспорт СССР, 1988. - 26 с.
21. Петровский А.В. Личность. Деятельность. Коллектив - М.: Политиздат, 1982. - 255 с.
22. Психология физического воспитания и спорта / Под ред. Т.Т. Джамгарова, А.Ц. Пуни. - М.: ФиС, 1979. -143 с.
23. Психологическая подготовка спортсменов различных видов спорта к соревнованиям: Сб. работ ин-тов
физической культуры/ Под ред. П. А. Рудика - М.: Физкультураи спорт, 1968. - 168 с.
24. Психология спорта: Хрестоматия / Сост.-ред. А.Е.Тарас/. - М.: АСТ, 2007. - 352 с.
25. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии: В 2 т. - Т. 1. - М., 1989. - С. 14-93.
26. Руднев В.П. Энциклопедический словарь культурыXX века. Ключевые понятия и тексты - М.: Аграф,
2001. - 608 с.
27. Спортивная психология в трудах отечественных психологов/ Сост. И.П. Волков - СПб.: Питер, 2002. -384 с.
28. Ярошенко О.Г. Проблеми групової навчальної діяльності школярів: дидактико-методичний аспект. - К.: Станиця, 1999. - 246 с.
Надійшла до редакції 31.01.2008 р.
1 Психология спорта: Хрестоматия / Сост.-ред. А.Е.Тарас/. - М.: АСТ, 2007. - 352 с.
