CC BY
41
31. Цегельський I. Методика пращ в Маршських Кружках молодi народних шк1л / Методика пращ в
Маршських органiзацiях. — Львiв, 1935. — С. 44-57.
32. Щербяк Ю. А. Система морального виховання учнiв у школах захщних областей Укра!ни (19001939 рр.). — Тернопiль: Парада, 1999. — 205 с.
1нна ШОРОБУРА
ПРОБЛЕМИ I ПОШУКИ У В1ТЧИЗНЯН1Й ШК1ЛЬН1Й ГЕОГРАФ1ЧН1Й ОСВ1Т1 У 80-Х РОКАХ ХХ СТОЛ1ТТЯ
У статтi розглядаються проблеми географiчноi освiти в школах СРСР у 19804 роки. Аналгзуеться побудова шкшьних курав з географИ. Висвiтлюються питання шюльно'1' географiчноi освiти, актуальш нитшнього часу, та можливi шляхи 1'х виршення.
Шкшьна географ1чна освгга як одна ¡з складових духовного становлення особистосп потребуе сьогодш нових шдход1в { шляхiв розвитку, вдосконалення змюту { технологш побудови навчально-виховного процесу, методолопчно! переор1ентаци на особистють. Останшм часом зростае штерес науково! та педагопчно! громадськосп до юторико-педагопчних аспекпв розвитку в1тчизняно! освгги, И окремих галузей.
В статтях Н. Б1рюково!, С. Кобершка, В. Корнеева, Л. Круглик, С. Пальчевського, А. Сиротенка, Б. Чернова, О. Шабл1я розгядаються проблеми шкшьно! географ1чно! осв1ти у 801 роки ХХ ст.
Мета статт — розглянути шкшьну географ1чну осв1ту у 1980-1 роки, проанал1зувати проблеми та пошуки, як були характерш для цього перюду.
На початку вказаного десятил1ття вщбуваеться остаточна трансформащя радянсько! системи в авторитарно-бюрократичну, припиняються процеси демократизации У проекцп на педагопку це зумовило ситуащю, коли змша осв1тшх парадигм не вщбувалася. Офщшна педагопка «школи навчання» набувала все бшьш консервативного характеру, що сшвпадало з щеолопчними та сощально-пол1тичними установками тодшньо! комушстично! влади.
На початку 1980-х роюв шкшьна географ1чна осв1та юнувала як повшстю сформована система. I! цш були сформульоваш наприкшщ 60-х - початку 70-х роюв { передбачали:
• розвиток здатносп мислити географ1чно, що означало не тшьки вивчення кожного з компонент географ1чних знань окремо, а й обов'язково з'ясування взаемозв'язюв { взаемоди м1ж ними. Вивчаючи природу загалом { по районах, треба розкривати щ зв'язки на конкретних фактах { привчати до цього учшв;
• розширення наукових основ ф1зично! географи у свщомост учшв через формування нових загальних понять, яю збагатили теорда географи. Це, зокрема, поняття про мант1ю у внутршнш будов1 земно! кул1, материкову та океашчну кору в лггосфер1, струминш течи в атмосфер! й ультрафюлетовий екран у !! високих шарах, нов1 поняття у геох1ми, вченш про бюсферу тощо;
• конкретне вивчення природних ф1зико-географ1чних умов життя людства, окремих кра!н, природних ресуршв, господарського освоення територш через формування у свщомост учшв уявлень, яскравих образ1в природи та територи, що вивчаеться;
• формування знань про окрем1 природнi компоненти, !хш взаемозв'язки { взаемод1ю, р1зномаштш природо-територ1альш комплекси та !х розвиток, природш ресурси географ1чно! оболонки в межах кра'ни;
• розвиток в учшв умшь { навичок розв'язувати посильш для них вправи з географи та картографи з метою поглиблення штересу до предмета, актив1заци учшв, шдготовки до !хньо! майбутньо! практично! д1яльност1. Розвиток в учшв штересу до т1е! чи шшо! галуз1 географ1чно! науки мш привести в майбутньому до вибору професи.
Отже, у процес вивчення { ф1зично!, 1 економ1чно! географи в старших класах були значш можливосп сприяти учням у професшнш ор1ентацп, вихованш в них патрютизму, дбайливого ставлення до природи. «Вщповщальне завдання в цьому покладаеться на курс географи СРСР, яка розкривае р1зномаштшсть природи й природних багатств, стан економши та можливосп господарського 1 культурного розвитку в майбутньому. Радянський патрютизм
включае також почуття любовi й поваги до нашого багатонащонального радянського народу. Кожна людина повинна знати, чим багата краша, що i як використовувати для найшвидшого зростання економiки на науковiй основа Вивчення природи мае виховувати в учшв дбайливе ставлення до не! i прагнення И збагачувати», — загалом автори одного пiдручника [5, 14-15].
Вивчення географи йшло за схемою: 2-4 класи — природознавство; 5 клас — початковий курс фiзичноl географи; 6 клас — географiя материюв; 7 клас — фiзична географiя СРСР; 8 клас — економiчна географiя СРСР; 9 клас — географiя свiту. Значно розширено коло географiчних питань. Особлива увага придшялась фiзичнiй географи великих репошв та економiчнiй географи. У пояснювальних записках програм цього перюду наголошувало на практичному використаннi географiчних знань. Важливий елементом оргашзаци навчання географи в школi був краезнавчий принцип у навчанш [7, 3].
У курс природознавства формувалися початковi уявлення про природу Землi. У 5 клас закладалася система понять про природу земно1 кулi з деякими елементами знань про населення та його господарську дiяльнiсть. У 6-9 класах уявлення про будову Землi й розумшня загальних географiчних понять, засвоених учнями в попередшх класах, допомагали !м оволодiти конкретними знаннями про компоненти природи, !х взаемозв'язки i взаемозалежностi, фiзико-географiчнi закономiрностi, природнi ресурси, населення i господарство материюв та окремих кра1н.
Змют шкшьно1 географiчноl освiти складався з двох частин: фiзичноl географи, яка, зважаючи на вiдмiнностi законiв розвитку природи i суспiльства, дослiджувала явища природи та !х суть i була пов'язана з астрономiею, геолопею, геофiзикою, геохiмiею, бiологiею, iншими природничими науками, та економiчноl географи, що, вивчаючи явища соцiальнi (суспiльне виробництво i його розмiщення), мала тюш зв'язки з iсторiею, полiтичною економiею, економiкою та iншими гуманiтарними науками. Фiзична й економiчна географiя нерозривно пов'язувалися мiж собою. Мiжкурсовi та мiжпредметнi зв'язки стали дуже важливими у вивченш географи, оскiльки мали забезпечувати цiлiсне бачення предмета.
Вщмшносп у предметi дослiдження фiзичноl та економiчноl географи зумовлювали вивчення материюв i кра1н у два етапи: в 6-7 класах — репонально1 фiзичноl географи, у 8-9 класах — економiчноl географи. У 5-7 класах, крiм фiзико-географiчних понять, вивчалися також економiко-географiчнi, а в 8-9 класах — фiзико-географiчнi елементи природи. У 9 клас при вивченш економiчноl географи зарубiжних кра1н особлива увага зверталася на кра1ни сощалютично1 спiвдружностi.
Для успiшного виконання навчальних i виховних завдань змiст шкшьно1 географiчноl освiти було побудовано на певних методолопчних основах i принципах: утвердження матерiалiстичного свiтогляду через з'ясування сутi явищ природи та розкриття взаемозв'язкiв явищ i процесiв у природа Взаемозв'язок явищ у географи — це взаемозалежшсть i взаемодiя компонентiв природи.
Кожен iз шкшьних курсiв був спрямований на виршення цих завдань. Причому ступiнчасто-лiнiйний принцип, покладений в основу структури i змiсту загально1 середньо1 географiчноl осв^и, потребував постiйно враховувати ранiше здобуп учнями знання i застосовувати !х для набуття нових, глибших та вдосконалення практичних умiнь i навичок.
Так, при вивченнi географil в 5 клаш учнi здобували краезнавчi знання, набували елементарних знань про свою мюцевють, готувалися до усвщомленого сприйняття наукових та географiчних понять наступних систематичних курсiв. Цей курс був перехдною ланкою мiж початковою природничою освiтою учнiв, де дитина нагромаджуе вiдомостi про навколишнiй свгг i подальшою географiчною освiтою. Метою курсу було ознайомлення дiтей з iсторiею, природою, господарством краю, формування в школярiв початкових географiчних знань та умшь.
Мета курсу 6 класу — ознайомлення учшв з початковими уявленнями про предмет географiчноl науки, знання про природу i населення Земль Вiн вiдрiзнявся вщ попереднього курсу бiльш систематизованим висв^ленням на доступному для школярiв рiвнi географiчних знань про природу нашо1 планети.
Завданням курсiв географil наступних клашв було комплексне географiчне крашознавство, характеристика природи, населення СРСР, його господарсько1 дiяльностi. Пiд час вивчення географiчних особливостей кра1ни як у першш, так i в другш частинах
вiдповiдного курсу взаeмодiю компоненпв природи треба було розкривати на конкретних фактах, враховуючи, що в результат взаемоди природних компоненпв природа постшно змiнюeться. Тому нeoбхiднo було з'ясовувати взаемодда мiж процесами, що вщбуваються в кожному кoмпoнeнтi, i взаемoдiю кoмпoнeнтiв мiж собою та ïï результати, тобто причинно-наслiдкoвi зв'язки. Отже, найважливiшoю мeтoдoлoгiчнoю i теоретичною основою курсу стала щея розвитку природи. Ця iдeя послщовно вiдoбражалась у його змiстi. Уже в тeмi «Рельеф, гeoлoгiчна будова i корисш копалини на територи СРСР» зазначалося, що розташування пр, будова i характер ïx поверхш залежать вiд того, як дiяли внутрiшнi та зoвнiшнi сили Землц розкривалися поняття «гeoлoгiчнe л^очислення», «вщносний i абсолютний вiк гiрськиx порщ» та iншi, йшлося про юторда Зeмлi та oснoвнi етапи розвитку життя на нашiй планeтi, вивчалася змiна природи на тeритoрiï СРСР в геолопчному минулому. Далi учш вивчали змiни клiмату наприкiнцi неогенового перюду, похолодання, що почалося, й утворення льодяного покриву, змiну льодовикових i мiжльoдoвикoвиx епох у четвертинному перюду
Поступово удосконалювалися i шдходи до вивчення частин курсiв. Гeoграфiя окремих краïн тепер вивчалася у двох напрямах: спочатку аналiзувалися риси ïï природи загалом, а поим — специфша окремих ïï частин [5, 30].
Гeoграфiчнi курси збагачувалися вщомостями iз сумiжниx наук: геологи (геолопчна будова тeритoрiï), гiдрoлoгiï моря (конкретш oсoбливoстi природи мoрiв, що омивають СРСР, oсoбливoстi природи, яка зазнае великого впливу пдросфери, проблема прiснoï води та iн.), фiзики i клiматoлoгiï (сонячна радiацiя — пряма, розсяна, увiбрана, сумарна), випаровуванють, спiввiднoшeння тепла й вологи (коефщент зволоження), рух пoвiтряниx мас, ix властивoстi i типи, поняття про чинники, якi найбiльшe впливають на формування природних кoмплeксiв). З шшого боку, дeякi вiдoмoстi скорочувалися з метою уникнення дублювання iншиx природознавчих курсв (матeрiал про грунти, рослиннють i тваринний свiт).
Для виршення першого i найважливiшoгo iз завдань методисти того часу пропонували вчителям звертати увагу на знання учнями науково].' тeрмiнoлoгiï та ïï правильне використання, тобто розвиток здатнoстi мислити науковою мовою географи; на вироблення в учшв умшня чи-тати карту, домогтися, щоб в умовних знаках та iншиx засобах картoграфiчнoгo зображення вони бачили образи зображуваних явищ. Методичними шляхами вирiшeння цього завдання наукoвцi вважали форми i методи навчання: i живе слово, i роботу з тдручником та картою в клас, i домашш завдання, i позакласну роботу (гуртки, тематичш вечори, екскурси), не упускаючи шяких, навiть найменших можливостей стимулювати думку учшв у гeoграфiчнoму напрямку. Особливо виокремлювалася робота з картою, зокрема зютавлення зображень мiсцeвoстi на кари, картиш та аeрoфoтoзнiмку, супровщ уснoï рoзпoвiдi вчителя показом картин i малюнюв, блoк-дiаграм мiсцeвoстi, дiапoзитивiв, дiафiльмiв, кiнoфiльмiв. Зауважувалось також, що тд час вивчення вiдпoвiдниx тем географи необидно показати дiяльнiсть топографа, картографа, геолога, метеоролога, пдролога, грунтознавця, архтектора-планувальника, тобто прoфeсiй, пов'язаних з гeoграфiею.
У прoцeсi формування понять рекомендувалось ознайомлювати учнiв з етимолопею наукових тeрмiнiв, особливо таких, що складеш з кoрeнiв кшькох слiв, наприклад: «гeoxрoнoлoгiя», «гeoмoрфoлoгiя», «палеонтолопя», «гeoфiзика», «гeoсинклiналь», «антиклiналь» та ш. Пояснювати походження i змiст термшв учителю допомагали словники в додатку до тдручника i рекомендована лтература.
У прoцeсi вивчення природи пропонувалося застосовувати принцип пoрiвняння, пoрiвнюючи об'екти за пoдiбнiстю або вiдмiннiстю. Зютавлення за контрастом сприяло виявленню особливостей мюцевосп [5, 16-20].
Поступово складалась i система вимог до результат шкiльнoï гeoграфiчнoï oсвiти, найважливiшим з яких було формування знань, умшь i навичок учнiв. У 1984 р. в процес реформи шкiльнoï oсвiти в краïнi розроблено перелш вимог до гeoграфiчнoï пiдгoтoвки випускника сeрeдньoï школи. У ньому вказувалося, що в рeзультатi вивчення географи учшв повинш: мати уявлення про предмет географи, джерела гeoграфiчнoï шформаци, методи отримання гeoграфiчниx знань; засвогги oснoвнi уявлення, поняття, категор^ гeoграфiчнoï науки та сумiжниx наук про Землю; розум^и роль гeoграфiчниx знань при виршенш народногосподарських i сощальних проблем; знати oснoвнi риси будови поверхш Земл^
пол1тичну карту св1ту; мати уявлення про природу 1 господарство, просторову оргашзащю господарства 1 населення; вм1ти пояснити зв'язки м1ж компонентами природного комплексу, галузями народного господарства, економ1чними районами { республшами, кра!нами св1ту, що визначають цшсшсть природи Земл1 1 свггового господарства; знати основш риси { форми прояву географ1чного розподшу пращ; вм1ти пояснити вплив природних умов на людську д!яльшсть, вплив людини на природу; розумгги суть еколопчних проблем; знати принципи ращонального природокористування та охорони навколишнього середовища; застосовувати найпроспш! прийоми анал1зу статистичних даних про господарство 1 населення; пор1внювати показники свого населеного пункту (району) з показниками област (республши, кра!ни), змшу !х у часц давати оцшку взаемозв'язку особливостей життя, виробничо! д!яльност населення свое! мюцевосп з природними { сощально-економ!чними факторами, народногосподарськими об'ектами шших територш кра!ни, визначати роль { мюце !х у територ1альному розподш пращ; ор1ентуватися по карт { на мюцевосп, розробляти маршрути руху, вим1рювати вщсташ по карт!; визначати абсолютш { вщносш висоти точок на карт!, визначати часов! пояси, знаходити по карт! кра!ни, столиц! та шш! одиничн! географ!чн! об'екти; використовувати картограф!чш джерела ¿нформац!! для виршення найпроспших виробничих ! побутових завдань; користуватися засобами збер!гання географ!чно! ¿нформац!! епохи науково-техн!чно! революц!! (банк даних, геошформацшш системи), знаходити потр!бш географ!чн! в!домост! в дов!дниках, енциклопед!ях, дороговказах, в книгах про кра!ни, райони, подорож!; надавати умови для пращ, побуту людини, вщпочинку в мюцях нового освоення, в окремих районах св!ту; застосовувати правила природоохоронно! повед!нки у повсякденн!й д!яльност! [5, 21].
За умов панування знаннево! парадигми осв!ти значна увага придшялась орган!зац!! повторення вивченого матер!алу. Разом !з традиц!йним поточним повторенням вчителям пропонувалося запроваджувати продуману систему узагальнюючого повторення. Для цього у програм! передбачалися спец!альн! уроки узагальнюючого повторення, а в п!дручниках — спещальш запитання й завдання, як! мали за мету систематизувати вивчеш факти, розглянути ц! факти для виявлення в них загальних закошв ! принцип!в [8, 53].
Зупинимося на методичному та шюстративному оформленш п!дручник!в з географ!!, як! вийшли в щ роки. Тогочасною методикою передбачалося, що в процес! вивчення географ!! учш багато працюють з текстом тдручника. У зв'язку з цим сформувалися так! п!дходи до методичного апарату шдручниюв, як! полегшували самост!йну роботу учн!в: використання авторами р!зних шрифт!в для вид!лення основних змютових частин уроку, визначення понять, що формуються, найважливших висновк!в, законом!рностей тощо.
Наприклад, у б!льшост! анал!зованих п!дручник!в об'екти ! явища природи, ознаки понять, що засвоювалися, надруковано звичайним шрифтом; розрядкою ! курсивом — висновки, як! вщзначають особливосп предмет!в ! явищ, встановлену законом!ршсть, визначення понять та !н. Текст тдручника тюно пов'язаний з шюстращями, причому використан! р!зн! види шюстративного матер!алу: кольоров! й чорно-б!л! фотограф!!; малюнки рослин ! тварин, розр!з!в, що м!стили величезний п!знавальний матер!ал; схематичн! малюнки, граф!ки ! граф!чш схеми для розкриття зм!сту понять («горизонталЬ», «масштаб вертикальний ! горизонтальний», «азимут д!йсний, магн!тний», «дирекц!йний кут»), з'ясування в найб!льш загальних рисах сут! процес!в (атмосферн! фронти, напрям в!тр!в у циклон! й антициклон! та ш.); карти, картосхеми, профш, зокрема картосхеми великих природних територш ! схеми !хн!х район!в, картосхеми прських областей, спец!альн! карти. Подавалися словники деяких географ!чних понять ! терм!н!в, не розкритих у текст! тдручника. В деяких тдручниках перед вивченням кожно! теми складали перелш наукових понять, котр! е в тдручнику, а вже пот!м зверталися до в!дпов!дного його розд!лу, причому у текст! нов! науков! поняття видшялися певним шрифтом, а деяю пом!чалися з!рочкою (т!, що мютились у словнику). Кожен з шдручниюв м!стив запитання, завдання ! вказ!вки на !хне застосування. Одн! з них передували тем!, яку треба вивчити, шш! завершували !!. Запитання перед темою мали характер повторювальних. Запитання в кшщ теми ор!ентували на закр!плення, повне усв!домлення, перев!рку глибини ! м!цност! засвоення матер!алу з теми. Наприк!нц! кожно! навчально! теми подавалася система узагальнюючих запитань ! завдань до вс!е! теми. В тдручниках було багато вправ для вироблення в учшв практичних умшь та навичок, розвитку лопки географ!чного
мислення, складання усних i письмових гeoграфiчниx характеристик за вивченим матeрiалoм та картами, за спостереженнями явищ природи рiднoгo краю.
Новим у тдручниках 1980-х рoкiв стало урiзнoманiтнeння завдань, oскiльки ïx основною дидактичною функщею було забезпечити учшв глибокими, мщними знаннями та вмшнями з програмового матeрiалу, дати Тм мoжливiсть самим переконатись у рiвнi його засвоення. У прoцeсi вдосконалення запитань i завдань збiльшувалася кшьюсть завдань творчого характеру за рахунок скорочення репродуктивних i тренувальних. Деяк iз завдань i вправ акцентували на краезнавчих i природоохоронних питаннях. Завдання краезнавчого характеру призначалися для того, щоб учш могли визначити гeoграфiчнe становище свого краю, особливосп його основних природних кoмпoнeнтiв, багатств i ландшафив. Такi завдання були в темах як загального, так i регюнального рoздiлiв курсу.
Вщ 18984 р. у мeтoдицi географи посилилась увага до подальшого вдосконалення уроку -oснoвнoï форми оргашзаци навчання в шкoлi. Головними вимогами до уроку географи, зокрема eкoнoмiчнoï, на цьому етат були: висока науковють, тобто вiдпoвiднiсть змiсту уроку рiвнeвi eкoнoмiкo-гeoграфiчнoï науки, аналiз мeтoдiв, прийoмiв, i засoбiв навчання, що ïx застосовуе вчитель як досягнення пeдагoгiчнoï теори [1, 83]. Цим питанням був присвячений, зокрема, методичний посбник А. Даринського що складався з роздшв «Загальнi питання тдготовки вчителя географи до урoкiв» i «Примiрна розробка тем i уроюв з курсiв шкiльнoï географи». Перший роздш мiстив загальнi питання стосовно завдань навчання географи, вимог уроку, системи тдготовки вчителя географи до уроюв. Автор наводив зразки календарного планування уроюв, ïx класифшаци, а також розглядав типи, принципи, розробки теми i змюту уроку, питання активiзацiï дiяльнoстi учнiв на уроках, оргашзащю самoстiйнoï роботи, дифeрeнцiйoванoгo шдходу до навчання учнiв, уроки з елементами проблемност i програмного навчання. У другому роздш подаш розробки окремих тем з усх курсв географи.
Видано й iншi методичш пoсiбники, серед яких «Методика викладання географи в сeрeднiй шкoлi» О. Бiбiка [2], «Методика викладання географи» С. Шиповича [4], «Методика викладання географи в середнш шкoлi» I. Матросова [3]. У них головну увагу автори звертали на значення уроку географи в навчальному процес, формулювали вимоги до уроку, описували рiзнi типи урoкiв i особливосп ïx структури, характеризували oкрeмi елементи уроку, розглядали iншi форми оргашзаци навчальнoï дiяльнoстi учнiв.
Цiкавi матeрiали мiстила стаття методиста А. Панчeшнiкoвoï «Проблеми сучасного уроку географи» [6]. Вона мала три шдзаголовки: урок в психолого-педагопчнш лiтeратурi; урок географи в методичнш лiтeратурi i практищ школи; актуальнi напрями подальшого вдосконалення уроку географи.
У статп наголошувалося на уроках рiзниx класифiкацiй: за основними методами проведення (бeсiда, урок-екскурся, уроки самoстiйниx рoбiт, уроки з рiзними видами занять); за головною дидактичною метою (вступш, первинного ознайомлення з матeрiалoм, застосування одержаних знань, тренувальш уроки та iн.); за головною дидактичною метою (вивчення нового матeрiалу, вдосконалення знань та умшь, контролю та корекци знань i вмшь, кoмбiнoваний).
Авторка звертала увагу на пiдбiр дидактичного матeрiалу до уроку, намагалася по-новому шдшти до розгляду структури уроку i пропонувала будувати урок з декшькох смислових блoкiв, обсяг яких за змютом навчального матeрiалу i витратами часу неоднаковий залежно вiд теми i вшу шкoлярiв. Для кожного з таких блоюв вона пропонувала сформулювати шзнавальш завдання, а по^м визначити прийоми i засоби виршення кожного з них [6, 3-7].
У методичних статтях про урок помина певна тeндeнцiя до трансформаци традицiйнoгo кoмбiнoванoгo уроку. При пeрeвiрцi знань збiльшeна частка завдань, що вимагають застосування знань i вмшь за зразком i в новш навчальнш ситуаци, тобто пeрeвiрка все бшьше перетворюеться в самoстiйну роботу учшв. Посилюеться увага i до нових для шкiльнoï географи титв уроюв. У журналi «Гeoграфiя в школЬ> були oпублiкoванi розробки проблемних уроюв (Н. Тальтевська, 1983 р.), лекцшно-семшарських урoкiв (Л. Беляев, Н. Войлошникова, 1982 р.), уроюв позакласного читання (О. Уступ, 1985 р.), ^рових урoкiв (I. Баринова, 1985 р.) та ш.
Однак зауважимо, що бшьшють методичних публiкацiй з досвiду вчителiв у перiодичнiй npeci демонструвала традицшш уроки з переважанням усних розповщей i бесiд. Наприклад, на сторшках республiканського педагогiчного журналу «Радянська освгга» за 1981-1985 рр. вони складають, за нашими пiдрахунками, бiльше 85 %. I лише в 2-3 статтях упродовж року пропонувалися методичш iнновацiï. Однак у бiльшостi випадюв це були авторськi розробки окремих, вже вщомих iдей, методiв чи прийомiв викладання географiï в 1970-i роки.
Пiдходи до змiсту шкiльноï географiчноï освiти, покладенi в основу ïï програм, лише незначною мiрою вiдрiзнялися вiд попереднiх. Наприклад, у методичному пошбнику за редакцieю I. Матрусова завдання шкшьно1' географiï характеризувалися так: «Шкiльна географiчна освiта розвивае первиннi уявлення дiтей про оточуюче природне i соцiальне середовище юнування людини. Цi уявлення створюються систематизованим курсом «Природознавство», котрий покликаний давати початкову гелюцентричну установку наукового свггогляду... Чуттеве сприйняття властивостей природи i господарського середовища доповнюеться знайомством зi спрощеними моделями цих середовищ у виглядi схематичних географiчних карт. Курс шкшьно1' географiï розвивае образне бачення дитиною реального простору i доповнюе його узагальненими аргументованими знаннями про його компоненти, зв'язки мiж ними, в тому чи^ причинно-наслiдковi» [3, 63-65].
Послаблення щеолопчно1' диктатури в украшському суспiльствi наприкiнцi 1980-х роюв, процеси демократизацiï i гласностi стимулювали розвиток географiчноï науки, появу тенденци до внесення серйозних змiн у змют шкiльноï географiчноï освiти, ïï депол^изаци. Цей момент розвитку суспшьства диктував необхiднiсть переходу до виховання нового типу особистостi, здатноï критично мислити, швидко й адекватно реагувати на життевi ситуацiï. Важливою характеристикою та^' особистостi став рiвень розвитку, швидюсть перебiгу i самостiйнiсть щодо мислительних операцiй та процесiв. З методичноï точки зору ця мета зумовлювала необхщшсть розвитку географiчноï свщомосп й мислення учнiв i стала однiеï з провiдних методичних проблем цього перюду.
Таким чином, можна констатувати, що перюд 80-х роюв ХХ ст. не може бути однозначно оцшений, оскiльки наприкiнцi його, разом iз проявами кризових i застшних явищ вiдбувався мiцний поштовх до оновлення шкiльноï географiчноï освгги.
Л1ТЕРАТУРА
1. Даринський О. В. Методика преподавания географии. — М., 1984. — 190 с.
2. Методика обучения географии в средней школе / Под ред. А. Е. Бибик и др., изд. 2-е. — М.:
Просвещение, 1984. — 384 с.
3. Методика обучения географии в средней школе: Пособие для учителя / Под ред. И. С. Матрусова.
— М.: Просвещение, 1985. — 256 с.
4. Методика викладання з географи. Пос1бник для вчител1в / За ред. £. В.Шипович. — К.: Вища
школа, 1981. — 192 с.
5. Методичний поабник з ф1зично1 географи СРСР / За ред. А. О.Соловйова. — К.: Рад.школа, 1980.
— 200 с.
6. Панчешникова Л. М. Проблеми сучасного уроку географи // География в школе. — 1985. — № 4.
— С. 3-7.
7. Програми середньо! загальноосвггньо1 школи. — К.: Блщ, 1997. — 233 с.
8. Строев К. Ф., Ковалевська М. К., Ром В. Я. Методика вивчення економ1чно1 географи СРСР. — К.:
Рад. школа, 1974. — 240 с.
Людмила ГУЦАЛ
ВИКЛАДАННЯ ПРЕДМЕТ1В ПРИРОДНИЧОГО ЦИКЛУ В НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ ПРАВОБЕРЕЖНОÏ УКРАШИ НА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛ1ТТЯ
У cmammi розглядаються основт методи викладання природничих наук у початковий i середнш школi навчальних закладах на Правобережтй Укра'т на початку ХХ ст. Показано важливiсть удосконалення методик викладання навчальних предметiв з природознавства, роль у цьому процеа передових науковцiв-педагогiв.
