CC BY
22
УДК 631.145
Кухар Р.Б., професор, Сорока Н.С., студент © Лье1еський нацюнальний утеерситет еетеринарног медицины та бютехнологт
¡мет С.З. Гжицького
ПРОБЛЕМА СТАНОВЛЕННЯ ЗОВШШНЬОЕКОНОМ1ЧНО1
д1ЯЛЬНОСТ1 шдприемств УКРАШИ
В робот1 розглянуто питання ееолюцшного розеитку зоетшньоекономгчног дгяльностг е Украш за останш 20 роте.
Ключовi слова : менеджмент, тдприемстео, зоенгшньоекономгчна д\яльтсть, теестицп
Вступ. Поняття "зовнiшньоекономiчна дiяльнiсть пщприемства" з'явилося в СРСР в 1986 р. в контекст загально! спроби реформувати адмшктративно-командну систему економжи, яка на той час перебувала в сташ глибоко! кризи. Суть так звано! "перебудови системи управлшня економжою" полягала в намаганш децентралiзувати процес прийняття економiчних рiшень, надати пiдприeмствам певш права без демонтажу державно! власност на засоби виробництва, монопольно! влади мiнiстерств i вiдомств. У зовнiшньоекономiчнiй сферi так звана "перебудова" передбачала поступову вiдмову вiд монополi!' держави на здшснення будь-яких економiчних операцш. Зазначена монополiя була законодавчо закршлена ще у квiтнi 1918 р. Декретом Ради Народних Комiсарiв "Про нацiоналiзацiю зовнiшньо! торгiвлi" як тимчасовий заЫб захисту зовнiшньоекономiчних iнтересiв молодо! бшьшовицько! держави вiд "зазiхань свггового iмперiалiзму". З часом цей "тимчасовий заЫб" було поширено не тшьки на зовнiшню торгiвлю, а й на вш зовнiшньоекономiчнi операцi!.
Матер1али 1 методи. Станом на 1986 р. в СРСР сформувалася централiзована система управлiння зовнiшньоекономiчними зв'язками у складi Мiнiстерства зовнiшньо! торгiвлi СРСР i низки пiдпорядкованих йому спецiалiзованих зовнiшньоторговельних об'еднань, через якi вс пiдприeмства СРСР здiйснювали експортно-iмпортнi операци. В УРСР, як i в шших союзних республiках, не було власних структур управлiння зовнiшньоекономiчними зв'язками, вони мали проходити тiльки через Москву. Така ситуащя спричинила абсолютну незацiкавленiсть пiдприeмств у будь-яких стосунках iз закордоном, адже економiчний ефект вщ обмiну мiж кра!нами вилучався союзним урядом. Керiвники пiдприeмств уЫма законними i незаконними засобами намагалися звiльнитися вiд експортних поставок, орieнтували виробництво виключно на внутрiшнiй ринок, який у зв'язку з тотальним дефщитом взагалi не висував шяких вимог до якостi продукцi!. У структурi радянського експорту домiнували енергоноси, сировина, золото i зброя. За рахунок iмпорту держава мiнiмально
© Кухар Р.Б., Сорока Н.С., 2009 206
забезпечувала внутршнш споживчий ринок товарами широкого вжитку, а промисловкть — необхщним обладнанням. Серед населення i пiдприeмств побутував "культ iмпортних товарiвм, якi рiзко вiдрiзнялися за якiстю та технологiчним рiвнем виробництва вiд в^чизняно! продукци.
Падшня на початку 80-х рокiв минулого столбя свiтових цiн на енергоноси спричинило проблему дефiциту зовнiшньоторговельного балансу СРСР, який держава намагалась покривати за рахунок зовшшшх запозичень. Однак тотальний товарний дефiцит на внутршньому ринку та гостра потреба в сучасному технолопчному обладнаннi змусили уряд тти на реформування системи зовнiшньоекономiчних зв'язкiв. Було зроблено першi кроки з розширення прав мiнiстерств, вщомств, пiдприeмств i органiзацiй щодо самостшного виходу на зовнiшнiй ринок, формування системи 1х економiчноl зацiкавленостi в зовнiшньоекономiчнiй дiяльностi. Постановою ЦК КПРС i Ради Мiнiстрiв СРСР вщ 19.08.1986 р. № 991 "Про заходи з удосконалення управлiння зовнiшньоекономiчними зв'язками" держава надала право безпосереднього здшснення зовнiшньоторговельних операцiй обмеженому колу мшктерств, вiдомств, найбiльшим виробничим об'еднанням i пiдприeмствам. Це був перший крок на шляху демонтажу державно! зовнiшньоекономiчноl монополи, яка проiснувала майже амдесят рокiв i довела на практищ свою повну неспроможнiсть. Наступною постановою перелiк таких мiнiстерств i об'еднань було збiльшено майже вдвiчi, а починаючи з квiтня 1989 р. вс пiдприeмства й оргашзаци отримали право самостiйного виходу на зовшшнш ринок i ведення на ньому операцшно-комерцшно! дiяльностi. На цей же час припадае i прийняття постанови про дозвiл радянським тдприемствам створювати спiльнi пiдприемства за участю iноземного капiталу. Таким чином, в результат проведення зовнiшньоекономiчних реформ склалося два поняття: "зовнiшньоекономiчнi зв'язки" та "зовнiшньоекономiчна дiяльнiсть". Перше поняття е бшьш загальним i включае як форми реашзацп мiждержавних вiдносин у галузi виробничого, торгового та науково-техшчного спiвробiтництва i валютно-фiнансових вiдносин, так i сукупнiсть зовнiшньоекономiчних операцiй тдприемств, органiзацiй рiзних форм власностi. Друге поняття застосовуеться переважно для характеристики зовнiшньоекономiчних операцш на мiкрорiвнi (тдприемств, оргатзацш, об'еднань); операцiй, метою яких було отримання прибутку в умовах самоокупност1
Результати дослщжень. Пiсля проголошення в 1991 р. незалежностi Украши були здiйсненi заходи, спрямованi на ктотну лiбералiзацiю зовнiшньоекономiчноl дiяльностi в крш'ш, розширення прав пiдприемств i органiзацiй у цiй сферi. Зовнiшньоекономiчна дiяльнiсть (ЗЕД) починае розглядатися не тшьки як складова господарсько! дiяльностi пiдприемства, але й як важливий фактор економiчного зростання, створення передумов бшьш штенсивного розвитку iнтеграцiйних процеЫв на мiкрорiвнi. У цей перюд були прийнятi i важливi законодавчi акти, зокрема закони Украши "Про зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть", "Про единий митний тариф", "Про режим
207
шоземного швестування", Декрет Кабшету Мiнiстрiв Украши "Про систему валютного регулювання i валютного контролю" та ш.
На початковому етат ринкових перетворень в Укра!т реалiзовувалася концепцiя "захисту внутрiшнього ринку" — комплексу заходiв, спрямованих фактично на обмеження експорту товарiв, дефiцит яких вщчувався на внутрiшньому ринку. Оскшьки в умовах значного надлишку грошей дефщит вiдчувався майже за вЫма товарними групами, ця концепцiя набула антиекспортно! спрямованостi. 1нструментами реалiзацil цього тдходу в рiзнi перiоди були: — оподаткування валютно! виручки експортерiв; — зобов'язання експортерiв продавати частину валютно! виручки за нереальним, штучно завищеним курсом нацiонально! валюти (фактично приховане оподаткування експортно! виручки); — стягнення вивiзного мита, спрямованого на компенсацш приблизно половини рiзницi мiж внутрiшнiми та свiтовими цiнами; — широке лiцензування та квотування експорту: на початку 1993 р. квотуванню тдлягало бiльше 80 % укра!нського експорту, наприкiнцi того ж року — близько 60 %, у травш 1994 — 30 % експорту. 3 початком 1994 р. з етапу радикально! лiбералiзацi! економжи спостер^аеться перехщ до якiсно шшо! експортно! полiтики. Значно скорочуеться перелж товарiв, експорт яких пiдлягае квотуванню та лщензуванню. З 1995 р. були вжит заходи з демонтажу системи державних замовлень, завдяки яким рашше здшснювалося iнтенсивне втручання держави у сферу експортних операцш.
Одним iз нових шструменив регулювання експорту стали так зваш iндикативнi щни, якi вказували експортерам мiнiмальнi рiвнi експортних цiн для широкого спектра товарiв. Однак уже в лютому 1996 р. таю щни перестали бути обов'язковими для бшьшосп товарiв i стали iнструментом iнформацiйно! тдтримки ЗЕД. 1ншим заходом контролю за експортом з листопада 1994 р. стала реестращя певних категорш зовнiшньоекономiчних контрактiв (особливо бартерних операцiй). Однак дуже скоро цей захщ був обмежений тд впливом суб'ектiв ЗЕД Укра!ни та мiжнародних фiнансових оргатзацш.
У 1996 р. були спроби вщновити експортне мито для низки "високолжвщних" товарних позицiй, обсяги експорту за якими були значш. У квггш 1996 р. було введено мито в розмiрi 50— 75 % на експорт живо! худоби, 30—50 % на експорт вiдходiв чорних та кольорових металiв. Однак тд сильним внутрштм та зовтштм тиском мито на вщходи металiв було лжвщоване, а стосовно iнших товарiв уряд тшов на значнi поступки. Лiбералiзацiя експортно! дiяльностi мала виражений i разом з тим суперечливий вплив на розвиток укра!нського експорту. Позитивний вплив — прискорення з 1994 р. темтв зростання експорту, збшьшення його частки у ВВП. Це — ознака формування бшьш вщкрито!, орiентованоl на експорт економiки Укра!ни. Негативний бiк — утворення розриву мiж експортно орiентованими галузями та виробництвами, орiентованими в основному на внутршнш ринок. 1мпортна полiтика Укра!ни на тому етапi також зазнала значно! еволюци, спостерiгалася майже повна вщмова вiд митного захисту ключових галузей нацiонального виробництва. Лише з ачня 1993 р. була введена система iмпортного мита на
208
основi Сдиного митного тарифу Украши. Для бшьшосп товарiв ставки встановлювалися на рiвнi 0—10 %, для незначно! кшькосп товарiв — 15—30 %, максимум досягав помiрноl навт за мiжнародними стандартами величини 50 %. Для кра1н, що користувалися режимом найбiльшого сприяння, iмпортний тариф складав 2—5 % .Однак лiберальний митний режим нейтралiзувався знецiненням нащонально! валюти, що вело до подорожчання iмпортних товарiв, а також вiдсутнiстю вiльного ринкового доступу до шоземно! валюти, необхщно! для фiнансування iмпортних операцiй. Ситуащя почала змшюватися в 1993 р. У грудш була зроблена спроба запровадити режим квотування та лщензування на широкий асортимент iмпортних товарiв, але ця спроба була невдалою, оскiльки у травнi 1994 р. щ заходи були скасованi. З середини 1994 р. спостер^аеться ч^ка тенденцiя переходу до протекцiонiзму. Ставки iмпортного мита зросли з 10— 20 % до 40—100 % (хутро, шюра — 150 %, лкеро-горшчаш та тютюновi вироби — 200—350 %). Були введет ПДВ та акцизш збори на iмпортнi товари. Однак слiд зазначити, що нарощення впродовж 1994— 1995 рр. захисних антиiмпортних заходiв вщбувалося головним чином через тарифний протекщошзм. Нетарифнi обмеження були несистематичними i стосувалися лише окремих товарiв: засоби захисту рослин-, фармацевтичнi препарати, косметика. З друго! половини 1995 р. застосовувався диференцшований пiдхiд у митному регулюванш залежно вiд групи виробiв, що виготовляються в межах краши "на недостатньому, достатньому та надлишковому рiвнi". Важливим напрямком удосконалення шструментарш регулювання стало перешкоджання ухилянню вщ сплати ввiзного мита та митних платежiв (ПДВ, акцизiв), для чого на бшьшкть товарних позицiй поширювалася дiя специфiчних митних ставок замкть адвалорних.
Однак у цiлому пол^ика посилення протекцiонiзму в Укра1ш виявилася неефективною. Основнi причини цього:— зростання тарифного захисту значною мiрою нейтралiзувалося "тмзащею" iмпортноl торгiвлi з масовим ухиленням вщ сплати мита та митних зборiв; — украшський протекцiонiзм мав яскраво виражений пасивний, а не активний характер; — не було стимулiв для переорiентацil на iмпорт iнвестицiйних товарiв, технологш, закупiвлi лiцензiй для виробництва нацюнальних конкурентоспроможних товарiв; — слаборозвинутою залишалась система нетарифного регулювання за допомогою стандартiв, еколопчних, санiтарних норм безпеки споживача, що створило щеальш умови для перетворення ринку Украши на ринок збуту за низькими щнами неякюних та шкщливих для здоров'я i навколишнього середовища товарiв. Тiльки у 1996 р. було прийнято комплекс заходiв контролю в галузi iмпорту лкеро-горшчаних, тютюнових виробiв та харчових продукив, введена обов'язкова сертифiкацiя певних видiв продукци. Для вирiшення проблем ефективного захисту втизняного виробника i забезпечення достатшх доходiв державного бюджету, поряд з певним зниженням середнього рiвня iмпортного мита, лiквiдовуються пiльги, що надавалися в рамках так званого преференцшного режиму, яким користувалася рашше численна група кра!н, що розвиваються. Бшьшкть iз них сьогоднi мають кращий економiчний стан, нiж
209
Украша, тому в 1996 р. щ пшьги були лжвщоват. Для украшсько! економжи була характерною, з одного боку, пщвищена увага до залучення iноземного катталу з метою макроекономiчноl стабшзаци та стимулювання структурних змiн, а з шшого — несприятливий iнвестицiйний ^мат для будь-яких видiв iнвестицiй (1 зовнiшнiх, i внутрiшнiх), що зумовлювало низький рiвень швестицшно! активностi, особливо щодо оновлення обладнання. Зрозумiло, що в таких умовах значний приплив шоземних швестицш, перш за все прямих, був неможливий. До 1996 р. для Украши була характерною пол^ика, яка полягала в забезпечент пiдприeмствам з iноземними iнвестицiями суттевих податкових пiльг (автоматичне звiльнення на 5 роюв вiд податкiв на прибуток (дохiд) за умов наявност 20-вщсотково! частки у статутному капiталi i при досягненнi мiнiмально обумовлено! суми iнвестицiй, яка з 1993 р. називалася квалiфiкованою iнвестицiею). Ц пiльги доповнювалися звiльненням майна, що ввозилося як шоземна iнвестицiя, вщ ввiзного мита та митних платежiв. Частковою компенсацiею таких пiльг було оподаткування за ставкою 15 % прибутюв та доходiв, що вивозилися. Така схема надання пiльг на загальних засадах виявилася малоефективною. Бшьше того, вона створювала умови для ухилення нащональних виробникiв вiд сплати податкiв шляхом створення спiльних тдприемств за мммальною участю iноземного катталу, не пов'язаного з розвитком виробничих технологш.
Непродумана пол^ика надання пшьг бiльшостi пiдприемств з iноземним катталом забезпечувала 1м односторонню перевагу перед суто нащональним виробником, що, у свою чергу, порушувало умови конкуренци на внутрiшньому ринку i зумовлювало зменшення конкурентоспроможностi останнiх.
Слiд зазначити, що багатьма солщними iноземними швесторами такi пiльги сприймалися як пщтвердження наявностi в кра!т несприятливого швестицшного клiмату, недолiки якого уряд намагався компенсувати податковими пшьгами. У 1996 р. був прийнятий новий закон щодо регулювання умов для шоземних швестицш, в якому була переглянута концепщя 1х залучення. До шоземних швестицш вiдтодi застосовувався нащональний режим регулювання, у тому чи^ в питаннях оподаткування. А податковi пшьги надавалися виключно на основi спещальних урядових рiшень щодо конкретних швестицшних проектiв, якщо вони визнавалися прюритетними для економiки. Разом з тим перший досвщ застосування такого пщходу показав, що вiн пов'язаний з надмiрними пiльгами для учасникiв проекив, з одного боку, i надмiрними обмеженнями для 1х потенцiйних конкурент, з iншого. Починаючи з 1996 р. основт змiни в швестицшнш полiтицi спрямованi на полiпшення загальних макроекономiчних умов у кра!т, а також на розвиток приватизаци за участю шоземних iнвесторiв. Цей курс спричинив певне збшьшення iноземних катталовкладень. За даними Мiнiстерства статистики, у 1994 р. обсяг вкладень шоземного катталу в економжу Украши склав 147,5 млн дол. США, в 1995 — 266 млн, у 1996 — 458 млн, в 1997 — 759,2 млн, в 1998 — 743 млн дол. США. Однак i сьогодт прямi шоземт швестици як
210
додаткове джерело фшансування структурно! перебудови економжи Укра!ни все ще не вдаграють вагомо! рол^ хоча накопиченi обсяги iнвестицiй наприкшщ 2003 р. зросли порiвняно з 2000 р. у 2,2 раза i досягли з урахуванням приватизаци 7,1 млрд дол. США, що складае 150 дол. США у розрахунку на одну особу. У бшьшосп постсощалктичних кра!н цi показники е значно вищими. Так, у Чехи, наприклад, цей показник дорiвнюе приблизно 4 тис. дол. США, в Угорщиш — 2,4 тис. дол., у Польщi — 1 тис. дол., в Роси — 370 дол. США. Географiчна структура прямих шоземних iнвестицiй впродовж останшх рокiв залишалася незмiнною. Бiльше половини швестицшного капiталу належить п'яти кра!нам. На першому мiсцi залишаються США — понад 1 млрд дол. США, або 15 % , далi Кшр — 0,8 млрд (11,0 %), Велика Бриташя — 0,7 млрд (10,0 %), Роая та Нщерланди — по 0,6 млрд дол. США (8 %). Близько третини вах швестицш належить нерезидентам з офшорних зон. Залежно вiд видiв економiчно! дiяльностi найбшьша частка прямих iнвестицiй надходить в оптову торпвлю та посередництво в торгiвлi — 996,0 млн дол. США (14,0 %), харчову промисловкть та переробку сшьськогосподарських продуктiв — 988,0 млн (13,9%), машинобудування — 597,0 млн (8%), фшансову дiяльнiсть — 491,0 млн (7,0 %), металургш та обробку металу — 388 млн дол. США (5,4 %). Основш фактори, що робили непривабливою Укра!ну для iноземних iнвесторiв:
— загальна макроекономiчна та пол^ична нестабiльнiсть;
— вiдсутнiсть розвинуто! ринково! iнфраструктури (слабка потужнiсть та ненадшшсть банкiв, нерозвиненiсть фiнансових ринкiв);
— нестабшьшсть законодавства, яке регулюе шоземш iнвестицi! та економiчну дiяльнiсть у цшому;
— загальнi несприятливi умови iз законнiстю та правопорядком у межах кра!ни, перш за все високий рiвень корупцi!;
— вщсутшсть секторальних прiоритетiв у залученнi шоземних швестицш, що зумовлюе таку структуру !х перерозподiлу, яка не вщповщае нацiональним прiоритетам;
— вузькiсть спектра методiв залучення iнвестицiй
Особливо слщ вказати на суттевi викривлення у полчищ портфельних iнвестицiй в укра!нську економiку. Вони не е швестищями в реальний сектор економiки, оскшьки ринок корпоративних цiнних паперiв в Укра!ш залишаеться слаборозвинутим. Портфельнi швестици в основному пов'язанi з дiяльнiстю iноземних iнвесторiв на ринку облкацш державно! позики. Впродовж 2000— 2003 рр. спостерiгалися високi темпи зростання експорту товарiв, вони збшьшилися майже вдвiчi. Привертае увагу прискорення темтв зростання експорту машинобудiвно! продукци. У 2003 р. обсяги експорту останньо! збiльшилися на 38,3 %. Основними споживачами продукци машинобудування залишаються кра!ни СНД.
Впродовж останнiх роюв сталися iстотнi змiни в географiчнiй структурi зовнiшньо! торгiвлi товарами та послугами: скорочувалися обсяги торгiвлi з кра!нами СНД. Частка кра!н ще! групи в загальному товарообiгу скоротилася з 44,6 % у 2000 р. до 38,8 у 2006 р. Торпвля з кра!нами далекого зарубiжжя, у т.ч.
211
з £С, навпаки, розвивалася бшьш швидкими темпами. Додатковим джерелом швестування нащонально! економжи залишаються довго- та середньостроковi приватнi запозичення, заборговашсть за якими, починаючи з 2001 p., зросла бшьш шж удвiчi й наприкiнцi 2005 р. становила 3,4 млрд дол. США. За практично незмшних (10,2— 10,4 млрд дол. США) обсяпв зовшшнього боргу за довгостроковими шоземними запозиченнями уряду та кредитами, наданими мiжнародними фiнансовими органiзацiями (МФО), частка приватних негарантованих креди^в у загальному обсязi зросла з 12,4 % (2000 р.) до 24,5 (2005 p.), що свщчить про тдвищення рiвня довiри iноземних кредиторiв до укра!нсько! економiки. Зменшення обсягiв зовшшшх запозичень, отримуваних державою вiд МФО у 2001 р., та практичне припинення !х надходжень у 2002 р. спонукало Укра!ну вийти на мiжнароднi фондовi ринки через розмщення eврооблiгацiй. Пiдвищення кредитного рейтингу кра!ни та успiшно проведена презентацiя укра!нських eврооблiгацiй дали змогу уряду в 2003 р. залучити 1 млрд дол. США, а шшим позичальникам — 0,3 млрд дол.
Висновки. В оргашзаци й управлiннi ЗЕД в Укрш'ш залишаеться ще багато невиршених проблем. Структура зовнiшньоторговельного обороту, як i рашше, мае переважно сировинний характер, все ще неращональним е iмпорт, недостатньо ефективно функщонують пiдприемства з iноземним капiталом. Велико! уваги потребують i такi питання, як створення стабшьно! правово! бази, сприятливого швестицшного ^мату, ефективно! системи управлшня ЗЕД на рiвнi тдприемства, пiдвищення якостi експортно! продукци i багато ш.
Л1тература
1. Хмшь Ф.1. Менеджмент: Пiдручник. - К.: Вища школа, 1995.-351 с.
2. 3авадський Й.С. Менеджмент: Management.- T.I.- К.: Укра!нсько-фiнський iнститут менеджменту i бiзнесу, 1997.-543 с.
Sammary
In the work the question of evolutional development of foreign economic activity is considered in Ukraine for the last 20 years.
Стаття надшшла до редакцИ 23.03.2009
212
