CC BY
31
• на макрорiвнi та мезорiвнi - розробка даевого iнструментарiю реалiзацil державно! сощально! полiтики у сферi гендерних ввдносин та дотримання принципу сощально! справедливостi, що передбачае рiвний доступ до суспшьних ресурсiв, створення рiвних умов для самореалiзацi! особистостi;
• на мiкрорiвнi - побудова гендерно-узгодженого спiлкування, що базуеться на засадах синерпзму, конвергенци статей; основоположним принципом такого стлкування е толерантнiсть, ввдмова вiд насильства та дискримшацп;
• на внутршньоособиспсному рiвнi - позитивне сприйняття себе як представника певно! статi, позитивна самооцiнка та виршення внутрiшньо особистiсного гендерного конфлiкту за допомогою лкшдаци тиску суворо! вщповвдносп власно! поведiнки еталонам фемiнностi та маскулшносп.
Важливими, невiд'емними складовими на шляху до гармошзаци гендерних взаемин на вих рiвнях е тдвищення рiвня гендерно! освiти та гендерно! культури суспiльства.
Розглянут нами аспекти стосуються загальних пiдходiв до гармошзаци гендерних ввдносин. Бiльш детального до^дження потребують педагогiчнi умови професшно! тдготовки фахiвцiв, що володiють особливою професшною якiстю - гендерною компетентнiстю та готовi здiйснювати гармонiзуючий вплив на юнуючу систему гендерних взаемин.
Л1ТЕРАТУРА
1. Бендас Т. В. Гендерная психология: учебное пособие / Т. В. Бендас. - СПб.: Питер, 2008. - 431 с.
2. Берсенева Т. П. Гармония как субъективный феномен / Т. П. Берсенева: [Електронный ресурс] // Электронный научный журнал «Вестник Омского государственного педагогического университета» Выпуск 2006. - Режим доступа: http://www.omsk.edu/article/vestnik-omgpu-2.pdf
3. Гудович И. С. Специфика гендерного подхода в анализе современных российских реалий / И. С. Гудович, Е. Ю. Красова, Вестник Воронежского государственного университета. Сер. 1. Гуманит. науки. - 2006. - № 1. - С. 12-32.
4. Исанбаева С. Д. Справедливость как принцип гармонизации социальных отношений : автореф. дисс. ... канд. филос. наук: 09.00.11 / С. Д. Исанбаева. - Уфа, 2010 - 18 с.
5. Каменская Е. Н. Гендерный поход в педагогике: монография / Е. Н. Каменская. - Ростов-на-Дону, 2006 - 368с.
6. Кiкiнеждi О. М. Формування гендерно! культури молодо науково-методичш матерiали до трешнгово! програми / Ктнедш О. М., Юзь О. Б. // Практична психолопя та сощальна робота. -2007. - № 8. - С. 64-68.
7. Клецина И. С. Психология гендерних отношений: автореф. дисс. доктора психол. наук : 19.00.05 / И. С. Клецина. - СПб, 2004. - 39 с.
8. Коростылева Н. Н. Гендерный конфликт как разновидность социальных конфликтов: автореф. дисс. ... канд. филос. наук: 09.00.11. / Н. Н. Коростылева; Воронежская архит.-строит. акад. -Воронеж, 1998. - 20 с.
9. Маркова Н. В. Педагопчш засади дшльност сощального педагога з формування гендерно! культури старшокласниюв : автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.05 / Н. В. Маркова. - Луганськ, 2010 - 22 с.
10. Саблина Н. А. Толерантность как способ гармонизации семейных отношений в России: автореф. дисс. ... канд. социол. наук: 22.00.04 / Н. А. Саблина. Иркутск, 2006 - 18 с.
УДК 316.61:374
О. В. ЛИТОВЧЕНКО
ПРОБЛЕМА «СОЩАЛЬНЕ-ШДИВ1ДУАЛЬНЕ» У КОНТЕКСТ СОЩАЛЬНОГО СТАНОВЛЕННЯ ОСОБИСТОСТ1 У ПОЗАШК1ЛЬНИХ
НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ
Представлено теоретичш аспекти проблемы соцiального та iндивiдуального у контекстi до^дження сощального становлення особистостi, ролi позашюльних навчальних закладiв у цих процесах.
Ключовi слова: соцiальне становлення особистостi, соцiальне-iндивiдуальне, соцiальнiсть, соцiальна педагогжа, позашюльний навчальний заклад.
Е. В. ЛИТОВЧЕНКО
ПРОБЛЕМА «СОЦИАЛЬНОЕ-НДИВИДУАЛЬНОЕ» В КОНТЕКСТЕ СОЦИАЛЬНОГО СТАНОВЛЕНИЯ ЛИЧНОСТИ ВО ВНЕШКОЛЬНЫХ
УЧЕБНЫХ УЧРЕЖДЕНИЯХ
Представлены теоретические аспекты проблемы социального и индивидуального в контексте исследования социального становления личности, роли внешкольных учебных учреждений в этих процессах.
Ключевые слова: социальное становление личности, социальное, индивидуальное, социальность, социальная педагогика, внешкольное учебное учреждение,
O. V. LITOVCHENKO
THE PROBLEM OF «SOCIAL-INDIVIDUAL» IN THE CONTEXT OF SOCIAL FORMATION OF PERSONALITY IN THE EXTRACURRICULAR EDUCATIONAL INSTITUTIONS
Theoretical aspects of the problem of social and individual in the context of the social formation of personality are presented in the article; the roles of extracurricular educational institutions in these processes are introduced..
Keywords: social formation of personality, social—individual, sociality, social pedagogics, extracurricular educational institution.
Протягом тривалого часу педагопка загалом та ïï сощальний напрям зокрема розвивалася тд впливом i в псному взаемозв'язку з фшософським осмисленням питань сощального й шдиввдуального у розвитку людини [10, с. 102].
Проблема взаемозв'язку сощального й шдив^ально-особиспсного у розвитку особистосп, побудовi ïï ввдносин iз сустльством належить до глобальних мiжнаукових проблем й мае багату юторш вивчення у галузi фшософи (I. Г. Песталоцщ, Ф. Фребель,
A. Дистервег, I. Кант, С. Кьеркегор та ш.), сощологи (Ф. Г. Гиддингс, Г. Лебон, Г. Тард та ш.), психологи (Б.Г. Ананьев, Л. I. Божович, Л. С. Виготський, С. Л. Рубшштейн, О. Н. Леонтьев, Б. Ф. Ломов та ш.), соцiальноï психологи, педагопки (Я. А. Коменський, А. С. Макаренко,
B. О. Сухомлинський та ш.), культурологiï тощо.
Вiдповiднi питания розглядаються сощальною педагогтою - наукою про закономiрностi й мехашзми становлення й розвитку особистосп в процесi освии та виховання у рiзних сощальних iнститутах (Р. Х. Вайнола, I. Д. Зверева, А. Й. Капська, Г. М. Лактюнова,
C. Я. Харченко та ш.); науки, яка до^джуе педагогiчнi можливостi середовища життедiяльностi дитини та його вплив на ïï сощальне становлення (О. В. Безпалько).
Аналiз наукових праць у галузi педагогiки дозволяе узагальнити, що на сучасному етапi педагогiчна наука стикаеться з черговою науковою проблемою у двох взаемопов'язаних вишрах: необхвдшстю пошуку адекватних механiзмiв, способiв забезпечення соцiальностi людини в суспiльствi в умовах новоï суспiльноï свiдомостi, культури, новоï системи цiнностей [10, с. 184] та забезпечення реалiзацiï особислстю власноï iндивiдуальностi в межах сустльних норм i морально-етичних принципiв.
Суттевими у контекст проблеми е можливосп позашк1льних навчальних закладiв. На основi аналiзу педагогiчноï' теорiï (В. В. Вербицький, А. В. Золотарьова, О. £. Лебедев, Л. Г. Лопнова, Б. В. Купрiянов, Г. П. Пустов^, Т. I. Сущенко та ш.) та практики позашкiльноï освии маемо пiдстави говорити про те, що участь дией та молодi у рiзних творчих об'еднаннях позашшльних навчальних закладiв передбачае можливiсть, з одного боку, розвитку сощальних якостей учшв, з шшого - розкриття ïхнiх потенцiалiв, становлення iндивiдуальностi. Власне ц два суттевi аспекти розвитку особистосп, к гармонiзацiя сьогоднi перебувають у полi зору дослiджень украшських (О. В. Безпалько, Г. П. Пустови та iн.) i росшських науковщв (А. В. Золотарьова, М. Р. Мирошкша та iн.).
Таким чином, у межах проблеми сощального становлення особистосп, сощально педагопчного потенщалу позашкiльних навчальних закладiв, що е предметом нашого дослiджения, питання «сощального — шдив^ального» в соцiальному розвитку людини е вихвдним для розумшня цього феномена.
Принципове методолопчне вирiшення зазначено! проблеми потребуе синтезу наявних концепцiй, узагальнення теоретичного матерiалу, накопиченого в рiзних галузях знань. Водночас, обсяг та рiзноплановiсть наявних наукових знань з ще! проблеми е такими значними, що дати вичерпну вiдповiдь на заявлене питания в межах одше! статп не можливим. майбутнiх вчителiв природничих дисциплiн до дослвдницько! дiяльностi.
Мета статп - обгрунтування теоретичних аспекпв соцiального становлення особистостi в позашюльних навчальних закладах.
Для розумшня подальшо! логiки викладу матерiалу насамперед необхвдно постулювати вiдому iстину: людина е сощальною iстотою. Це твердження фшсуе винятково важливу роль соцiального як аспекту сутносп особистостi, И становлення [10, с. 102]. Водночас категорiя шдив^альшсть е провiдиою для вираження сутностi особистостi, И сощально-психолопчно! штерпретаци.
В античнiй та середньовiчнiй фшософи проблема iндивiдуалiзацil вирiшувалася переважно щодо предметного свiту. Особистiсного сенсу вона набула у фшософи Вiдродження i Нового часу, коли починають обговорювати право на шдивщуальну самосвiдомiсть, на власне шдив^альне життя, що ввдображено у працях А. Данте, Дж. Шко делла Мiрадола, Дж. Бруно, Р. Декарта, Б. Стнози, Дж. Локка та iн.
У контексп соцiального становлення актуальним е фшософське розумiння «сощального» як такого, що пов'язано з суспшьним життям людей, мiжлюдськими зв'язками. Вiдповiдно «сощальне» реалiзуеться у спiлкуваннi, багатоманiтних формах людських зв'язюв; мае позитивний для суспшьства смисл, протилежний асоцiальному [15].
Людина сощальна - це фшософська категорш, що означае «людина, яка володiе сукупнiстю набутих в процесi соцiалiзацi! якостей, як1 забезпечують И здiбнiсть iсиувати у суспiльствi, виконувати рiзноманiтнi соцiальнi функцл у складi рiзних груп, виступаючи при цьому не такою мiрою у ролi суверенно! особистосп, як у якосп виразника iнтересiв конкретних спшьностей» [1, с. 266].
Загалом можна говорити, що у визначенш соцiальностi як ознаки людини фiлософiя акцентуе на таких аспектах, що характеризують людину як частину соцiуму i формуються у результата впливу зовнiшнього соцiального середовища, детермiнуються зовнiшнiми соцiальними механiзмами, залежш вiд них i пiдкоренi ними [1, с. 266].
Проблема «сощального - шдивщуального» е одиiею з центральних проблем у психологi!. Суспшьна сутнiсть особистосп як атрибутивно! характеристики кожного людського су'бекта, завдяки чому вiн регулюе власнi вiдносини з об'ективною дiйснiстю, визнаеться багатьма вченими (Т. Айзенк, Дж. Гiлфорд, Е. Кречмер, А. Маслоу, Г. Олпорт, К. Юнг, К. А. Абульханова-Славська, Л. I. Божович, Л. С. Виготський, О. Н. Леонтьев, С. Л. Рубшштейн та iн.).
У контекст! проблеми «сощальне - шдивщуальне» у розвитку особистосп методологiчне значення мають культурно-iсторична теорш псих1чного розвитку Л. С. Виготського, теоретичиi положення про природу особистосп (Б. Г. Ананьев, А. Г. Асмолов, Л. I. Божович, Л. С. Виготський, О. Н. Леонтьев, А. В. Петровський, Д. I. Фельдштейн), у яких розвиток особистосп розглядаеться як становлення сощально-типового та iндивiдуального неповторного [6].
Категорiя «iндивiдуальнiсть» з точки зору психологи розглядаеться за описом двох явищ: 1) при аналiзi iндивiдуально-психологiчних вiдмiнностей - як своервдшсть психологiчних властивостей людини, що виявляеться у рiзних сферах (iнтелектi, темперамент!, особистосп). У цьому контексп шдив^альшсть протиставляеться «середнiй» людинi або, шакше кажучи, прояви властивостей окремо! людини протиставляються !хнiм типовим проявам (середньогруповим тенденцiям); 2) при аналiзi iерархiчно! органiзацi! психiчних властивостей людини iндивiдуальнiсть е вищим рiвнем цiе! iерархi! вiдносно iндивiдуального й особиспсного рiвнiв: iндивiд - особистiсть - шдив^альшсть. Особистiсть е «верхiвкою» структури психолопчних властивостей, а iндивiдуальнiсть - «глибиною» особистостi [3, с. 197198]. Значущими у контекстi проблеми е до^дження Б. Г. Ананьева та В. С. Мерлша, що доповнили принцип структурносп, властивий iерархiчнiй будовi iндивiдуальностi, генетичним принципом. С. Л. Рубшштейн розкрив принцип iндивiдуалiзацi! як вибiрковiсть внутрiшнього щодо зовнiшнього, здатшсть внутрiшнього перетворювати зовнiшне, опосередковувати й об'ектувати [11].
З точки зору сощально! психологи особиспсть виражае належшсть людини до певного суспiльства, певно! вторично! епохи, культури, науки, традицш тощо; у суспiльствi реалiзуеться особиспсть кожно! людини. Водночас в особистосп важливо бачити як типове,
загальне, так iндивiдуальне, своервдне. Таке розумшня cyTHOCTi особистостi у передбачае погляд на не! не лише як на сощальну, а i як на iндивiдyально-cамобyтню icTOTy. Iндивiдyальнi особливоси людини не виявляються, доки не cтанyть необхiднicтю в cиcтемi мiжоcобиcтicних взаемин [9, с. 60-61]. Загалом y процеci становлення сощально1 психологи як самостшно1 науки важливо роль зiграло формування двох основних пiдходiв до вирiшення сощально-психолопчних проблем: шдивщуалютського (завдяки використанню теорп iнcтинктiв) та колективicтcького (крiзь призму психологи мас) [9, с. 33].
Проблема шдив^ального й сощального в людиш розглядаеться у зв'язку i3 становлениям теоретичних пiдходiв у сощальнш педагогiцi. Теорiя нiмецького фiлоcофа П. Наторпа, у працях якого аналiзyетьcя проблема «людина - сустльство», незважаючи на утвердження розyмiния cоцiального характеру виховання, не суперечить визнанню важливост iндивiдyальноcтi [10, с. 169]. У сощальнш педагопщ проблема «сощальне - шдив^альне» е предметом аналiзy рiзних пiдходiв, теорiй. Вона, зокрема, певною мiрою розглядаеться в межах аналiзy теорiй cоцiалiзацil (I. Д. Зверева, А. Й. Капська, Г. М. Лактюнова, А. В. Мудрик, С. Я. Харченко та ш.). Актуальними у цьому контекcтi е положення у монографп С. Я. Харченка [16]. Автор розглядае cоцiалiзацiю дией та молодi як особливий сощально-педагопчний феномен, передyciм оcобливоcтi процесу cоцiалiзацil в умовах промислового району та сшьсько! мicцевоcтi, обгрунтовуе cоцiально-педагогiчнi технологи роботи з диьми та молоддю, аспекти пiдготовки майбyтнiх фахiвцiв до сощально-педагопчно! дiяльноcтi тощо.
Актуальною е думка дослвдника, що в ходi cоцiалiзацil «з одного боку, особиспсть усе бiльше включаеться до системи сощальних ввдносин, 1'i зв'язки з людьми i рiзними галузями життя cycпiльcтва розширюються й поглиблюються, i лише завдяки цьому вона здобувае громадський доcвiд, привласнюе його, робить сво!м надбанням. З iншого боку, залучаючись до рiзних галузей життя суспшьства, оcобиcтicть разом з тим набувае й усе бшьшо! самост1йност1, вiдноcноl автономноси, тобто розвиток у cycпiльcтвi мicтить процес iндивiдyалiзацil» [16, с. 13].
У контекст проблеми сощального становлення особистосп суттевим е висновок А. Й. Капсько1 про значення суб'ективних обставин у процес cоцiалiзацil: «Суб'ективш обставини cоцiалiзацil особистосп визначаються загальною cпрямованicтю конкретно1 особистосп, ll прагненням до знань, нового, мотиващею поведiнки, iндивiдyально-особиспсним змютом життедiяльноcтi» [14, с. 11].
1нший пiдхiд до cyтноcтi cоцiалiзацil, зокрема, сшвввдношення понять «cоцiалiзацiя -сощальний розвиток», представила О. Л. Кононко. Погоджуемося з ll думкою, що поняття «cоцiалiзацiя» вужче вiд поняття «сощальний розвиток», що сутшстю сощального розвитку е процес шдив^ального розвитку людини в рамках сощально1 групи, формування взаемин з ll членами. Науковець зазначае наступш аспекти: на вiдмiнy вiд cоцiалiзацil в процеи cоцiального розвитку особист1сть зберiгае своервдшсть, оcобиcтicть вчиться визначати те, що об'еднуе ll з iншими, i водночас не заважае визначати свое мюце серед них [5, с. 10-11].
У статп ми не ставимо за мету детально проаналiзyвати проблему, що е надзвичайно багатоаспектною, i потребуе мiжпредметного, полiпарадигмального тдходу. Отже, по-перше, можемо говорити про наявшсть у фiлоcофcькомy, пcихологiчномy, сощально-педагопчному полi багатьох пiдходiв, теорiй, концепцш, що по-рiзномy трактують роль сощального -шдив^ального у розвитку людини, становленш оcобиcтоcтi та побyдовi и вiдноcин iз cоцiальним середовищем. По-друге, у межах нашого доcлiджения вважаемо суттевими наступш теоретичш положення:
Зпдно з власною cоцiально-пcихологiчною феноменологiею людина юнуе у двох, властивих !й iпоcтаcях: як cоцiальна одиниця й як ушкальна оcобиcтicть [8].
На оcновi аналiзy фiлоcофcьких пiдходiв доцiльно розyмiти становлення оcобиcтоcтi як процес формування сутносп людини, що проявляеться у характеристиках ll шдив^альносп [7, с. 20].
Становлення сощальносп людини у ходi ll cоцiалiзацil дозволяе !й вiдповiдати cоцiальним нормам й вимогам суспшьства, а також cамореалiзyватиcя в цьому cycпiльcтвi на оcновi освоення його духовно-моральних щнностей. Соцiальнicть являе собою еднicть особиспсного й колективного, виступае проявом сусшльно1 сутност1 людини на iндивiдyальномy рiвнi, й тому включае в себе суб'ектившсть, яку розyмiють як здатшсть бути джерелом власно1 активноcтi, вираження iндивiдyального творчого ставлення до сустльного буття [10, с. 59].
Ввдповвдно до дво1СТО1 сутносп людини як носiя колективного (соцiального) й шдив!дуального (особиспсного), у контекcтi cоцiального становлення особистосп доцшьно говорити про потребу тдттка, юнака у cоцiальнiй тишзаци та водночас прагнення до вираження власно! вдивщуальносп (iндивiдyалiзацiï) про гармошзащю цих процеciв (за О. Л. Кононко).
Вважаемо за доцiльне розглядати процеси cоцiалiзацiï та iндивiдyалiзацiï людини як основу сощального становлення особистосп, його варто розумии як процес формування сутносп людини, розвитку ïï iндивiдyальноcтi й cоцiальноcтi в рамках cоцiальноï групи з метою бшьш ефективно1' iнтеграцiï людини до системи сощальних вiдноcин, що виражаеться у ïï здатносп до cамореалiзацiï шдив!дуального «Я» в межах визначених сустльством норм.
На сучасному етапi питання «сощальне - шдив!дуальне» в контексп розвитку особистосп у позашюльних навчальних закладах рiзною мiрою представлено в працях yкраïнcьких i роciйcьких науковщв. Вони, зокрема, обгрунтовують iдею едносп процеciв iндивiдyалiзацiï i cоцiалiзацiï на шляху становлення пiдроcтаючоï особистосп у навчально-виховному процеci, розглядають специфшу cоцiально-педагогiчноï дiяльноcтi вказаних закладiв (А. В. Золотарьова, Б. В. Кyпрiянов та ш), концептyалiзyють iдею сощально-педагогiчного потенцiалy позашкiльноï' оcвiти (А. В. Золотарьова, Б. В. Кyпрiянов, Г. П. Пустови та ш.) тощо.
Специфiкy навчально-виховноï дiяльноcтi позашюльного навчального закладу обгрунтував Г. П. Пустов!т, Вiн розглядае позашк1льну навчально-виховну роботу як «безперервний, логiчно побудований процес, що не мае фшсованих термшв завершення (як у часовому штервал^ так i в географiчних межах його здiйcнення) i в лопчнш поcлiдовноcтi трансформуеться iз однiеï cтадiï' в iншy, вiд створення умов для творчоï дiяльноcтi дией i пiдлiткiв до забезпечення 1'х cпiвробiтництва у творчому процеci чи реалiзацiï оcобиcтicного творчого потенщалу» [12, с. 12]. Вчена вказуе на значення особистосп педагога позашюльного навчального закладу, що розглядаеться у контексп «суб'ект педагогiчноï тдтримки розвитку i становлення особистосп», визначае такий компонент профеciйноï дiяльноcтi педагога, як «сощально-педагопчний»; обгрунтовуе iдею едноcтi процеciв щдиввдуатзацд i cоцiалiзацiï' на шляху становлення пiдроcтаючоï особистосп [13, с. 10]. Актуальною е думка Г. П. Пустовиа про те, що, кр!м суттевих можливостей cоцiалiзацiï дiтей та молод!, icнyе «iнший важливий процес, який характерний для позашкiльних навчальних закладiв, - iндивiдyалiзацiя життевого шляху зроcтаючоï оcобиcтоcтi». Таким чином, автор ввдзначае cпецифiкy педагогiчного процесу у позашюльному навчальному заклад!, що ефективно забезпечуе !ндивщуал!защю, тобто педагопчну допомогу дитин на шляху ïï шдивщуального розвитку [13, с. 10-12].
Суттевими в межах визначеноï проблеми е сучасш наyковi працi росшських фахiвцiв у галyзi додатковоï освии дией, приcвяченi власне cоцiальномy становленню особистосп, розвитку ïï сощальних та шдив!дуальних якостей, рол! установ додатковоï освии у цих процесах. Так, у докторсьюй диcертацiï М. Р. Мирошкiноï' розкрито сутшсть cоцiального становлення як процесу формування сутносп людини, розвитку ïï шдивщуальносп й сощальносп, досл!джено методологiчнi основи iндивiдyалiзацiï та cоцiалiзацiï особистосп як базових процес1в сощального становлення особистосп [7]. У досл!дженш А. В. Золотарьовоï результат сощального становлення дией та yчнiвcькоï молод! у позашюльних навчальних закладах розглядаеться як засвоення дитиною системи сощальних ролей (имейно-сощальних, профеciйно-трyдових тощо), формування сощальних знань (полиичних, сощально-економiчних, загальнокультурних), набуття досв!ду 1'х застосування, формування cоцiальноï' стшкосп (виявляеться у сввдомому прийнятп cоцiальних норм i щнностей, вiдповiдальноcтi, протистоянш впливу антисощального середовища), розвиток !ндив!дуальних якостей особистосп [4, с. 12].
Таким чином, можемо узагальнити наступне:
• питання «сощального — шдивщуального» у сощальному розвитку людини е вихвдним для розумшня такого складного феномена, як сощальне становлення особистосп, рол! позашюльних навчальних заклад!в у цьому контекст!;
• результат сощального становлення особистосп учня позашюльного навчального закладу в межах досл!дження доцшьно розглядати як становлення адекватно! сощальносп (штерюризащя сощальних щнностей, засвоення системи сощальних ролей, набуття сощального досв!ду (за А. В. Золотарьовою), самоствердження й самореал!зацп у реальних сощально значущих д!ях - сощальна актившсть (за М. Р. М!рошюною)); розвиток
iндивiдуальностi (реалiстичний образ «Я», актуалiзацiя особиспсного потенцiалу (за О. Л. Кононко), наявшсть власно! системи щнностей, наявнiсть власно! життево! перспективи); мiру збалансованостi цих аспектiв сощального становлення особистосп (як штегральний критерш).
Стаття не вичерпуе проблеми повною мiрою, лише узагальнено представляе деяю !! аспекти. Вимагають подальшого детального аналiзу та наукового обгрунтування проблеми сощально-педагопчного супроводу соцiального становлення дией та молодi у рiзних сощальних шститутах, можливостi позашкшьно! освiти в цьому контексп.
Л1ТЕРАТУРА
1. Бачинин В. А. Философия. Энциклопедический словарь / В. А. Бачинин. - СПб.: Изд-во Михайлова В. А., 2005. - 288 с.
2. Безпалько О. В. Оргашзащя сощально-педагопчно! роботи з дпъми та молоддю у терггс^альнш громадг теоретико-методичш основи: Монографiя / О. В. Безпалько. - К.: Науковий свгг, 2006. -363 с.
3. Большой психологический словарь / сост. и общ. ред. Б. Г. Мещеряков, В. П. Зинченко. - СПб.: Прайм-ЕВРОЗНАК, 2007. — 672 с. Золотарева А. В. Организационно-педагогические условия социального становления детей в многопрофильном учреждении дополнительного образования [Текст]: дисс. ... канд. пед. наук. - Ярославль, 1999. - 208 с.
4. Кононко О. Л. Сощально-емоцшний розвиток особистост (в дошкшьному дитинств^ : Навч. поиб. для вищ. навч. закладiв / О. Л. Кононко. - К.: Освгга, 1998. - 255 с.
5. Маракушина И. Г. Социальное и индивидуально-личностное развитие младших школьников в ситуациях совместной творческой деятельности с педагогом (лонгитюдное исследование): автореф. дисс. . канд. психол. наук: / И. Г. Маракушина. - М., 2002. - 20с.
6. Мирошкина М. Р. Социальное становление молодежи в клубе по месту жительства: дисс. ... док-ра пед. наук: 13.00.01 / М. Р. Мирошкина. - М., 2008.
7. Мухина В. С. Возрастная психология: феноменология развития, детство, отрочество: учебник для студ. вузов / В. С. Мухина. - 4-е изд., стереотип. - М.: Академия, 1999. - 456 с.
8. Олбран-Лембрик Л. Е. Сощальна психолопя: навч. поибник / Л. Е. Орбан-Лембрик. - К.: Академвидав, 2005. - 446 с.
9. Ромм Т. А. Социальное воспитание: эволюция теоретических образов / Т. А. Ромм. - Новосибирск: Наука; Изд-во НГТУ, 2007. - 380 с.
10. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологи / С. Л. Рубинштейн. Т. 1. - М.,1989.
11. Пустовп' Г. П. Еколопчне виховання учшв 5-9 клас1в: навч.-метод. поибник / Г. Пустовп. -Юровоград: ТОВ «1мекс ЛТД», 2003. - 146 с.
12. Пустовп' Г. П. Позашкшьна освгга i виховання: деяю нотатки про сьогодення / Г. П. Пустоват // Формування та розвиток творчих здiбностей дней та учн1всько! молодi у креативному освиньому сощумг матерiали наук.-практ. конф. (Суми, 16-17 вересня. 2008 р.). - Суми, 2008. - С. 6-21.
13. Сощальна педагопка: навч. поЫбник / А. Й. Капська, Л. I. Мщик, З. I. Зайцева, О. В. Безпалько, Р. Х. Вайнола, I. М. Ковчина, О. А. Кузьменко, I. М. Шнчук, Н. П. Пихтша;- К., 2000. - 264 с.
14. Человек и общество: словарь-справочник (Философия) / авторы-сост. Коротец И. Д., Штомпель Л. А., Штомпель О. М. - Ростов-на-Дону: Феникс, 1996. - 544 с.
15. Харченко С. Я. Соцiалiзацiя дней та молодi в процес сощально-педагопчно! дшльностг теорiя i практика: монографiя / С. Я. Харченко. - Луганськ: Альма-матер, 2006. - 320 с.
УДК 378. 148.
Л. М. РОМАНИШИНА, I. М. МЕЛЬНИЧУК
ПОДГОТОВКА ФАХ1ВЦ1В 13 СОЦ1АЛЬНО1 РОБОТИ ЯК СОЦ1АЛЬНО-
ПЕДАГОГ1ЧНА ПРОБЛЕМА
Проведений теоретичний аналiз сутностi сощально! роботи. Пiдготовка майбуттх сощальних пращвниюв у вищому навчальному закладi (ВНЗ) розглядаеться як соцiально-nедагогiчна проблема сучасностi. Це дозволило окреслити сукуптсть сформованих у процесi тзнавальнопрактичноI дiяльностi уявлень, концепцш, понять, ят вiдображають закони, закономiрностi, принципи, тенденци розвитку цього феномена. Аргументовано трактування со^ально! роботи як сфери практичноI дiяльностi, узагальнення досвiду сустльноI практики, комплексу поглядiв та iдей, форми наукового знання.
Ключов1 слова: сощальна робота, сощальний пращвник, професшна тдготовка.
