CC BY
29
УДК 378.1:378.6
Л. В. ОРШАНСЬКИЙ, М. В. ПАГУТА ПРОБЛЕМА ПРОЕКТУВАННЯ ЗМ1СТУ ТЕХНОЛОГ1ЧНО1 ОСВ1ТИ
Розкрито мету технолог1чно'1 oceimu в пост1ндустр1альному суспгльств!, як тдготовку суб 'екта для власного культурно-технологiчного розвитку та ятсного перетворення середовища свое'1' життедiяльностi. Розглянуто фыософський i педагогiчний контексти понять «суб'ект культурно-технологiчноi дiяльностi», «перетворювальна дiяльнiсть», «технологiчна культура», «проектування», «технологiя», «техногенне середовище». Подано основнi структурш елементи зм^ту технологiчноi освiти та зв 'язки мiж ними. Виокремлено принципи, як закладають методологiчне тдгрунтя теоретично'1' конструкци зм^ту технологiчноi освiти. Запропоновано структурно-змютову схему, яка передбачае логiчну послiдовнiсть та взаемозв 'язок низки навчальних дисциплiн (загальна технологiя; системи технологш; основи проектно'1' дiяльностi; проектування техтчних систем тощо.) освiтньо-професiйноi програми пiдготовки вчителя трудового навчання та технологiй.
Ключовi слова: технологи, технологiчна освiта, перетворювальна дiяльнiсть, зм^т, вчитель трудового навчання та технологiй.
Л. В. ОРШАНСКИЙ, М. В. ПАГУТА
ПРОБЛЕМА ПРОЕКТИРОВАНИЯ СОДЕРЖАНИЯ ТЕХНОЛОГИЧЕСКОГО
ОБРАЗОВАНИЯ
Раскрыта цель технологического образования в постиндустриальном обществе, как подготовка субъекта для собственного культурно-технологического развития и качественного преобразования среды своей жизнедеятельности. Рассмотрены философский и педагогический контексты понятий «субъект культурно-технологической деятельности», «преобразовательная деятельность», «технологическая культура», «проектирование», «технология», «техногенная среда». Представлены основные структурные элементы содержания технологического образования и связи между ними. Выделены принципы, которые закладывают методологическое основание теоретической конструкции содержания технологического образования. Предлагается структурно-содержательная схема, которая предусматривает логическую последовательность и взаимосвязь ряда учебных дисциплин (общая технология, системы технологий, основы проектной деятельности, проектирование технических систем и др.) образовательно-профессиональной программы подготовки учителя трудового обучения и технологий.
Ключевые слова: технологии, технологическое образование, преобразовательная деятельность, содержание, учитель трудового обучения и технологий.
L. ORSHANSKIY, M. PAHUTA THE PROBLEM IN CONTENT DESIGN OF TECHNOLOGICAL EDUCATION
The article deals with technological education in post-industrial society as a personal training for its own cultural and technological development and qualitative transformation of the environment. We consider the philosophical and pedagogical context of such concepts as «subject of cultural and technological activity», «transforming activity», «technological culture», «design», «technology», «man-made environment». The basic structural elements of the technological content of education and the links between them have been defined. Principles that lay the methodological foundations of theoretical construct of technological content of education have been revealed. The article has proposed structural and content education scheme of educational and professional training programs for teachers of labour training and technology and this scheme provides logical sequence and interconnection of a number of subjects (general technology, system technology, the foundation of the project, design of engineering systems, etc).
Keywords: technology, technological education, transforming activity, content, teacher of labour training and technology.
Становлення i розвиток людини дослiдники пов'язують з И здатнютю у процесi трудово! дiяльностi перетворювати природнi об'екти в засоби, знаряддя пращ, предмети споживання тощо. Натомють лише праця - це не едина умова розумно! форми життя. На нашу думку, одним з найвизначшших «винаходiв» людства е навчання тдростаючого поколiння рiзним видам пращ, тобто способам перетворення матерiально-енергетичних об'екпв навколишнього середовища. При цьому досвщ трудово! дiяльностi закладае пiдгрунтя формування особистого досвщу молодо! людини, а трудове навчання забезпечуе певний розвиток (зростання) цього досвщу. Звщси, праця (трудова дiяльнiсть) i трудове навчання стали фундаментальною базою формування i розвитку творчо! перетворювально! дiяльностi та !! результатiв, а головним завданням школи - формування здатностi дитини у майбутньому «до устшно! дiяльностi в конкурентному середовищЬ» [1, с. 6].
Трудове навчання в загальноосвггнш школ^ яке в епоху промислового виробництва адекватно вирiшувало завдання шдготовки учнiв до суспiльно корисно!, продуктивно! пращ, наприкшщ ХХ ст. закономiрно прийшло до кризового стану. Головна суперечшсть трудового навчання школярiв, побудованого на об'ективних принципах i нормах iндустрiального суспiльства, полягала в тому, що його змiст i результати перестали вщповщати характеру реально! перетворювально! дiяльностi, !! результатам i тенденщям.
Суперечливий характер перетворювально! дiяльностi не був предметом вивчення в системi технологiчно! освiти, яке традицiйно будувалося на принципах його ефективностi для людини i суспiльства в поточнш дiйсностi або найближчiй перспективi. Змют технологiчно! освiти не вiдображав проблем сталого розвитку суспшьства знань, зосереджуючи увагу на навчаннi школярiв лише окремим прийомам, процедурам, засобам перетворення матерiалiв, енерги, iнформацi! в процес трудово! дiяльностi, залишаючи за межами освггнього процесу загальнi смисли, цш, проблеми, суперечностi та тенденцi! технолопчного розвитку, а також ставлення до нього людини i суспiльства. Тому вважаемо, що криза трудового навчання була зумовлена двома основними причинами: по-перше, якюними змшами структури, потреб i прiоритетiв людини та суспшьства, що вщображали особливостi переходу цившзаци вiд iндустрiального до постiндустрiального етапу культурно-iсторичного розвитку; по-друге, повiльною адаптащею трудового навчання до рiзких змш умов життя i дiяльностi людини в сучасному свт.
Поява 2004 р. у Державному стандарт базово! i повно! середньо! освiти осв^ньо! галузi «Технолопя» стало закономiрним явищем, спрямованим на подолання кризи. Однак змют «Технологи», на жаль, збер^ орiентацiю на «формування технiчно, технолопчно освiчено! особистостi, пiдготовлено! до ... трудово! дiяльностi» [1], тобто на тдготовку передовсiм трудових ресурсiв для промислового виробництва без урахування швидкоплинних соцiокультурних змiн, що вiдбувалися в суспшьсга. Тому на першому етат освiтня галузь «Технологiя» розглядалася дослщниками (О. Гедвiлло, В. Гусев, Й. Гушулей, Г. Кондратюк, Г. Левченко, В. Мадз^он, М. Тименко, Д. Тхоржевський та ш.) як пошуково-емтричний етап переходу до теоретично обгрунтовано! системи технологiчно! освiти, яка мала б вщображати особливостi й закономiрностi постiндустрiального, iнформацiйного суспiльства.
У наступний десятил^нш перiод вiтчизнянi вченi (О. Авраменко О. Коберник, М. Корець, В. Сидоренко, В. Стешенко, Г. Терещук, С. Ткачук та ш.) вщзначали, що тенденци сучасного технолопчного розвитку зумовлюються науковим поступом, свгговими цившзацшними процесами, характером перетворювально! дiяльностi, характеризуються такими термiнами, як «техносвт», «технологiзацiя», «iнформатизацiя» тощо i передбачають перехщ вiд екстенсивних до штенсивних форм перетворення середовища. Тому, на !хню думку, провiдним видом перетворювально! дiяльностi суспiльства повинно стати проектування як процес продукування знань про майбутню реальшсть. Це проектування мае бути не лише технолопчним, а й сощальним, педагогiчним, економiчним, пол^ичним тощо.
Метою статтi е розгляд науково! проблеми проектування змiсту технолопчно! освгги як важливо! умови переходу суспшьства (цившзаци) до постiндустрiального, шформацшного етапу розвитку.
Розглядаючи сутнiсть технологи, зазначимо, що це поняття, штегруючи у собi фiлософське, науково-природниче, сощальне i гуманiтарне знання, постае в декшькох значеннях: 1) реальна (об'ективно юнуюча) система, що перетворюе впорядковаш об'екти з
певного вихщного стану в потрiбний для людини i суспiльства стан; 2) наука про об'ективно iснуючi перетворювальш системи рiзного виду i рiвня та !хнi зв'язки (мистецтво, освгга, економiка, полiтика та iн.); 3) алгоршмчно впорядкована трудова дiяльнiсть людини, яка здшснюеться всерединi перетворювальних техносистем та забезпечуе рiзнi життевi потреби людини i суспiльства; 4) прояв культури людини i суспiльства, !х ставлення до перетворювально! дiяльностi. Звщси проектування («продукування знань про майбутню можливу реальнють»), дослiдження («продукування знань про реальну дшсшсть»), перетворювальний процес («реальна дшсшсть»), культура («етичне ставлення до реально! дшсносп») становлять едину унiтарну систему, що змiнюе середовище життедiяльностi, задовольняючи потреби людини i суспiльства.
Перетворювальна дiяльнiсть в iндустрiальному суспiльствi спрямовувалася на зростання кшькост та пiдвищення якостi !! «корисних» результатiв (утилiтаризм) без встановлення суттевих обмежень на можливi негативнi наслщки. У технологiчнiй культурi постiндустрiального суспшьства людина е суб'ектом власного розвитку та свого середовища життедiяльностi, а !! провiдним культурним принципом стае принцип екосистемного розвитку. Технолопчна культура як морально-нормативна основа перетворювально! дiяльностi характеризуеться сукупнютю пiдходiв, принципiв, норм, стилiв, зразкiв поведiнки, прийнятих людиною, сощальною групою, суспiльством загалом. Вчеш визначили такi рiвнi цiе! культури: функцюнальний, ергономiчний, естетичний та екосистемний. Закономiрно, що в умовах переходу до постшдус^ального суспiльства вона стае екосистемною, провщним iмперативом яко! е паритетний розвиток людини, суспшьства та природи. Основна щея технологiчно! культури поспндус^ального суспiльства е вдосконалення середовища проживання людини та формування суб'екта сталого культурно-технологiчного розвитку суспiльства.
Саме на формування ново! людини в умовах постшдус^ального, шформацшного суспiльства спрямований змiст технологiчно! освiти. Вона як тдсистема технологiчно! культури забезпечуе, з одного боку, збереження i розкриття сутностi, необхiдностi i неминучостi сталого розвитку суспшьства, а з шшого - залучення людини до перетворювально! дiяльностi для забезпечення цього розвитку. Мета технолопчно! освiти тлумачиться нами як тдготовка суб'екта для власного культурно-технолопчного розвитку та якiсного перетворення середовища свое! життедiяльностi. Технологiчна освгга в поеднаннi з гуманiтарною i науково-природничою утворюе трикомпонентну структуру загально! освiти.
Важливим завданням ниш вбачаеться проектування якюного змiсту технолопчно! осв^и через систему термiнiв i понять, якi мають певну iерархiчну структуру: суб'ект культурно-технологiчно! дiяльностi, перетворювальна дiяльнiсть, технологiчна культура, техносвщ проектування, технологiя, техногенне середовище та ш. Основнi структурнi елементи змюту: 1) роздiли, зорiентованi на теоретичне i практичне засвоення учнями перетворювальних процешв (предметний змiст); 2) iнварiантнi елементи змiсту кожного роздiлу: загальна технологiя, проектування та основи творчосп, технологiчна культура, iнформацiйнi технологi!.
Вс роздiли та !х складовi мають бути об'еднаш в цiлiсну систему, а структурними системо утворювальними зв'язками прийнятк
1) теоретичнi (загальнi закономiрностi розвитку науки, перетворювальних систем i дiяльностi);
2) функцiональнi (перетворювальнi системи як единий комплекс життезабезпечення, що задовольняе потреби людини i суспшьства);
3) культуролопчш (перетворювальнi системи та дiяльнiсть як прояв культури i моральних цiнностей);
4) екосистемнi (перетворювальш системи i дiяльнiсть як складова единого природо-культурного свiту).
Провщне мiсце в технологiчнiй освiтi належить проектнш дiяльностi, яка виконуе потршну роль: по-перше, вона розглядаеться як елемент змюту, що засвоюеться учнями; подруге, як метод формування шновацшного стилю розумово! дiяльностi суб'екта культурно-технолопчного розвитку; по-трете, як метод оргашзаци осв^нього процесу. Процес i результат пошуку учнями оптимального виршення поставлених проблем безпосередньо пов'язаний з нормативно-моральними принципами технологiчно! культури, що встановлюють екосистемш
обмеження, тому головне завдання проектно! дiяльностi в технологiчнiй освт - виробити в учнiв звичку дiяти без негативних наслiдкiв для людини, суспiльства i природи.
Реалiзацiя на практицi змiсту технолопчно! осв^и залежить вiд багатьох чинникiв, одним з яких е творча взаeмодiя вчителя та учня. Тому професшна пiдготовка вчителя трудового навчання та технологш е важливою складовою технолопчно! освiти, умовою 11 практично! реатзацп в освiтньому процесi. Мiсiя такого вчителя полягае в тому, щоб: по-перше, показати учневi стан середовища життедiяльностi як «культурно! спадщини», результати та наслщки перетворювально! дiяльностi; по-друге, сформувати уявлення про необхвднють стшкого стану середовища життедiяльностi як одше! з головних умов його особистюного зростання i розвитку; по-трете, сформувати знання, вмшня, розвинути здiбностi учня до розбудови власних програм дiяльностi з перетворення середовища, його елеменпв i самого себе.
Для усшшного виконання свое! професiйно! мiсi! вчителю трудового навчання i технологiй необидно волод^и певною сукупнiстю особистiсних, культурно-технолопчних, професiйних якостей, до яких у загальному сенсi можуть бути вщнесеш: 1) здатнiсть особисто здiйснювати перетворювальну дiяльнiсть в реальних умовах культурно-технолопчного середовища; 2) здатнiсть вибудовувати та здшснювати програми дiяльностi з подолання проблемних ситуацiй шляхом пошуку неординарних ршень; 3) здатнiсть та готовнють до формування суб'екта культурно-технологiчного розвитку.
Основу процесу тдготовки майбутнього вчителя трудового навчання i технологiй, що забезпечуе можливiсть практично! реалiзацi! змюту технологiчно! освiти, становлять його сощокультурш якостi: 1) призначення (мiсiя) вчителя; 2) цшносп, принципи, норми педагопчно! культури; 3) професiйнi знання, навички та компетентшсть. 1нтегральною якiстю вчителя технологи е його компетентшсть. Компетентшсть трактуеться як динамiчна комбшащя знань, умшь i практичних навичок, способiв мислення, професiйних, свiтоглядних i громадянських якостей, морально-етичних цiнностей, яка визначае здатнють особи успiшно здiйснювати професшну та подальшу навчальну дiяльнiсть i е результатом навчання на певному рiвнi вищо! освiти [2, с. 28 - 29]. Пщ компетентнютю розумiють здатнiсть людини приймати ршення та дiяти в рiзних професшних i життевих ситуацiях на основi сформованих рацiональних й iррацiональних штегральних властивостей: знань, умiнь, цiннiсного ставлення до навколишнього свiту i самого себе. Рiвень компетентностi визначаеться якютю прийнятих рiшень i результатiв перетворювально! дiяльностi. Йдеться по сутi про виникнення у людини в процес навчання певно! iнтегрально! властивостi, яка й визначае !! компетентнiсть. В сучасних умовах переходу освiти до особистюно зорiентовано! парадигми актуальним постае завдання сформувати вчителя як суб'екта, здатного приймати оптимальш ршення в педагопчних ситуацiях, що не мали аналогiв в минулому досвiдi.
У структурi компетентностi вчителя трудового навчання i технологiй можуть бути виокремлено таю основш компетенцi!: цiннiсно-смислова, предметно-змютовна, процесуально-методична, культурно-педагогiчна, особистiсного самовдосконалення. Вiдповiдно до них змiст технолопчно! осв^и постае у виглядi певно! iерархiчно! структури:
1) рiвень загального уявлення, на якому змiст подано у формi соцiального досвiду в його педагопчнш iнтерпретацi!;
2) рiвень сукупностi блокiв наукових знань й умшь, коли змют розкриваеться в певнш сво!й складовiй, що виконуе специфiчнi функцi! в технологiчнiй освт;
3) рiвень модулiв (роздiлiв) дисциплш, де змiст представлений системою знань i способiв дiяльностi, якi складають курс навчання за спорiдненими дисциплшами;
4) рiвень навчально! дисциплiни, коли засвоюваний студентами змют розкриваеться у розгорнутому виглядi та виконуе частково-дидактичш функци;
5) рiвень педагогiчно! дшсносп, коли проектований змiст стае предметом спшьно! дiяльностi викладача та студента, тобто процесу навчання;
6) рiвень, де проектований змют набуваеться кожним студентом, тобто стае складовою структури його особистосп.
Методолопчне пiдгрунтя тако! теоретично! конструкцi! змiсту технологiчно! осв^и становлять принципи, врахування яких уможливлюе !! об'ективне функцiонування: 1) внутршньо! едностi та цiлiсностi; 2) взаемно! врiвноваженостi, пропорцiйностi та гармонi! окремих елемештв; 3) едностi розчленованого та цшого; 4) оптимальностi, що забезпечуе
досягнення поставлених цшей; 5) наступностi i послiдовностi; 6) природовiдповiдностi i культуровщповщностц 7) едностi теоретично! та практично! складових; 8) мiждисциплiнарно! та внутршньо дисциплiнарно! iнтеграцi! тощо. Проектування змюту технологiчно! освiти також мае здшснюватися з дотриманням дидактичних принципiв, з-помiж яких провiдними е такi: науковосп, цiлiсностi, вiдкритостi, актуальностi, свободи вибору, генератзаци знань, iнварiантностi, логiчностi, внутршньо! едностi { цiлiсностi, взаемно! врiвноваженостi частин { цiлого, наступностi { послiдовностi, технологiчно! спрямованостi та ш.
Указанi принципи дозволяють розглядати змют технологiчно! освiти як цiльову i смислову еднiсть, в якiй система реатзуеться через досвiд пiзнавально! дiяльностi, який зафiксований у формi !! результатiв - понять, знань; досвщ продуктивно! дiяльностi, що зафiксований у формi способiв !! здiйснення - умшь i навичок; досвiд творчо! дiяльностi, що зафiксований у формi завдань проблемного характеру та алгорипшв !х вирiшення; досвiд свiтоглядних цшностей, який зафiксований у виглядi iдеалiв, переконань, поглядiв, принципiв тощо.
Структурними елементами змюту мають стати реальш педагопчно адаптованi технологi! перетворення матерiалiв (речовин), енергi!, iнформацi!, бiологiчних об'екпв в формi окремих роздiлiв (компонента змюту). Навчальний матерiал повинен мютити едину систему базових термiнiв (понять), системоутворювальними зв'язками («нас^зними лiнiями») - прийнят загальнонауковi, функцiональнi, культурологiчнi та екосистемш залежностi та значения. При цьому тд час руху студента освггаьо-професшною траекторiею провiдним стае навчально-перетворювальний вид дiяльностi, що грунтуеться на принципах едностi техиологi! i культури, перспективностi, iнновацiйностi тощо.
Грунтовний аналiз змiсту, цiлей i завдань технолопчно! освiти уможливлюе чiтку iерархiчну побудову навчальних дисциплiн, встановлення функцюнально! залежностi мiж ними, побудову единого технолопчного процесу з формування професшно! готовностi учителiв трудового навчання i технологiй до здiйснення ефективно! професшно-педагопчно! дiяльностi.
Нинi на основi стандарту вищо! освiти для спецiальностi 014 «Середня освiта (Трудове навчання та технологи)» необхвдно вибудувати освiтню траекторда пiдготовки вiдповiдного вчителя у виглядi структурно-змiстово! схеми, що передбачае лопчну послiдовнiсть та взаемозв'язок навчальних дисциплш, з-помiж яких: загальна технологiя; системи технологш; основи проектно! дiяльностi; проектування техшчних систем; проектування педагогiчно! технологи; проектування засобiв навчання; сучасна технолопчна культура та iн. Цi навчальш дисциплiни, маючи самостiйне змiстове наповнення, повинш стати iнтегруючими елементами осв^ньо-професшно! програми, в якiй представленi знання й умшня, отриманi студентами при вивченш дисциплiн гуманiтарно!, природничо-науково! та професшно-практично! пiдготовки.
У професiйнiй шдготовщ вчителя трудового навчання i технологш важливе мiсце мае зайняти навчальна дисциплiна «Загальна техиологiя», котра дозволяе скласти загальне уявлення про перетворювальну дiяльнiсть як цiлiсний перетворювально! метапроцес, що здiйснюеться людиною для задоволення суспiльних i власних потреб з урахуванням екосистемно! складово!.
1ншою важливою дисциплiною, яка на основi системного пiдходу формуе в студентiв цiлiсне уявлення про перетворювальну дiяльнiсть, е «Системи технологш». Мета !! вивчення -вироблення у студентiв навичок системного шдходу до оцiнки техиологiй виготовлення продукту на основi вхiдних даних (наявно! сировини, обладнання, стану технологi!, вартосп устаткування та сировини, попиту ринку) й опанування основних принципiв аналiзу технологiчних систем з позицiй економши.
Предметом вивчення вищезазначених дисциплiн е принципи та методи побудови систем перетворювально! дiяльностi, тобто технолопчних процешв, якi передбачають: ефективне використання сировини, обладнання, шструменпв; низькi витрати енерги та iнших природних ресурсiв на виготовлення одинищ продукцi!; зниження негативного впливу на довкшля; забезпечення належних умов для працюючих; можливiсть контролю й управлшня як окремими технолопчними операцiями, так i процесами загалом.
Теоретичною складовою вивчення дисциплiн «Загальна технолопя» та «Системи технологiй» е набуття студентами знань про характерш ознаки техносвiту, технологiчних систем i технологiчних процесiв; технологiчний розвиток i його закономiрностi; сучаснi прiоритетнi напрями технологiчного розвитку; iнновацiйнi види технологш тощо. Прикладш
аспекти цих дисциплш повинш сформувати у студенпв зaгaльнi уявлення про сучасний технолопчний розвиток на piBHi вищв дiяльнoстi пiдприeмств певно! гaлyзi промисловосп, аграрного сектора чи сфери побуту; озбро!ти методами визначення екoнoмiчнoi доцшьност виробництва певного виду продукци чи наданих послуг; методами yпpaвлiння технолопчними процесами; системами пoкaзникiв екoнoмiчнoi ощнки ефективнoстi технoлoгiй тощо.
Отже, проектування змiстy технолопчно! oсвiти, що забезпечуе пiдгoтoвкy випускника школи як суб'екта сталого кyльтypнo-технoлoгiчнoгo розвитку, буде устшним, якщо:
- виявлено зaкoнoмipнoстi та тенденци розвитку перетворювальних систем, розкрит характер й oсoбливoстi дiяльнoстi людини в сучасному технoсвiтi;
- встановлено характер взаемозалежносп змiстy технолопчно! осв^и i перетворювально! дiяльнoстi, ll результат, нaслiдкiв, тенденцiй розвитку та представлений щеальний результат технолопчно! oсвiти у виглядi комплексу цiннiсних opiентaцiй, системи принцишв, понять, oб'ектiв вивчення тощо;
- виявлено й обгрунтовано умови та шляхи системно! тдготовки сучасного вчителя трудового навчання i технологи, здатного забезпечити яюсну технoлoгiчнy осв^у шкoляpiв, життедiяльнiсть яких в майбутньому вщповщатиме вимогам пoстiндyстpiaльнoгo, iнфopмaцiйнoгo суспшьства.
Л1ТЕРАТУРА
1. Вишневський О. I. Педагопчш погляди 1вана Франка на тл1 реформ сучасно! украшсько! освгги / О.1.Вишневський. - Дрогобич: ТзОВ «Трек-ЛТД», 2016. - 44 с.
2. Державний стандарт базово! i повно! загально! середньо! освгга / постанова Кабшету мшют^в Украши за № 24 в1д 14 с1чня 2004 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу:Шр:// http://zakon3.rada.gov.ua/ laws/show/24-2004 - п.
3. Нацюнальний осв1тн1й глосарш: вища осв1та [Glossary National Education: Higher Education]. -К.:ТОВ «Видавничий дiм «Плеяди», 2014. - 100 с.
4. Ткачук C.I. Щдготовка майбутнього вчителя трудового навчання до формування в yчнiв технoлoгiчнoi культури: мoнoгpaфiя /С. I. Ткачук. - Умань: Видaвничo-пoлiгpaфiчний центр «Вiзaвi», 2011. - 392 с.
REFERENCES
1. Vyshnevskiy O. I. Pedahohichni pohlyady Ivana Franka na tli reform suchasnoyi ukrayins'koyi osvity [Franko Pedagogical views against the backdrop of modern Ukrainian reform education], Drohobych, «Trek-LTD>>, 2016. 44 p.
2. Derzhavnyy standart bazovoyi i povnoyi zahal'noyi seredn'oyi osvity / Postanova Kabinetu ministriv Ukrayiny za 24 vid 14 sichnya 2004 r. [State standard of basic and secondary education], Available at: http://zakon3.rada.gov.ua/ laws/show/24-2004 - п.
3. Natsional'nyy osvitniy hlosariy: vyshcha osvita [Glossary national education : higher education], Kyiv, Pleiades, 2014. 100 p.
4. Tkachuk S.I. Pidhotovka maybutn'oho vchytelya trudovoho navchannya do formuvannya v uchniv tekhnolohichnoyi kul'tury [Training future teachers of labor studies for the development of students' technological culture], Uman, «Vis», 2011. 392 p.
УДК 374.78
М. Г. ВШВСЬКА
ТЕХНОЛОГ1Я ФОРМУВАННЯ ЦШШСНОГО СТАВЛЕННЯ ДО СОЦ1АЛЬНО1 В1ДПОВ1ДАЛЬНОСТ1 У СТУДЕНТ1В ЕКОНОМ1ЧНОГО ВУЗУ
Представлено результати дослiдження з розробки технологи формування цiннiсного ставлення до соцiальноi вiдповiдальностi в процесi професшного розвитку студентiв економiчного вищого навчального закладу (ВНЗ). Розкрито фактори, що визначають систему цiннiсних орiентацiй студентiв в процесi 1'х професшного розвитку. Обгрунтовано тлумачення понять «технологiя формування соцiальноi вiдповiдальностi», «iнтерактивнi методи навчання».
