CC BY
110
УДК (477)340.15 «14-18» В.А. Лизогуб,
канд. юрид. наук, доцент Нацюнальний утверситет «Юридична академ1я Украгни ¡мет Ярослава Мудрого», м. Хартв;
В.1. Лахно, викладач Харкгвський нацгональний педагоггчний утверситет 1м. Г. С. Сковороди
ПРАВОВИЙ СТАТУС КУПЕЦТВА В ЕПОХУ ПЕТРА I
Стаття присвячена комплексному аналiзу правового статусу купецького стану на початку XVIII ст. Аналiзуються причини реформ, значення купецтва у процес системно! модифшацп росшського суспшьства. Детально дослщжуються окремi законодавчi акти, що знаменують основш етапи економiчних реформ, установлюють цiлi й характер змш в урядовiй полiтицi щодо цього стану. На грунт вивчення значно! нормативно! бази й монографiчноi л^ератури зроблено висновок про складний i суперечливий характер перетворень Петра I.
Ключовг слова: Росшська iмперiя, реформи Петра I, купецтво, правовий статус.
Сучасна суверенна Укра!нська держава знаходиться на шляху формування громадянського суспшьства. Одним з головних елемешив цього процесу виступае певний комплекс прав i свобод населення, з урахуванням чого можна стверджувати, що юторичне дослщження еволюцп цього правового шституту е актуальним.
Рiзним аспектам проблеми правового статусу купецтва присвячеш пращ таких учених, як I. I. Голшов, I. В. Болтш, О. С. Лаппо-Даншевський, С. В. Ашамов,
A. I. Аксьонов, Н. Б. Голшова, Н. В. Козлова, О. В. Спиридонова, Н. I. Павленко,
B. Б. Перхавко, як головним чином зосереджували увагу на вторичному процес формування купецького стану, аналiзували лише окремi його елементи правового статусу.
Аналiз ролi купецького стану у втизнянш юторп не можна вважати повним без комплексного вивчення його правового статусу в епоху Петра I, що i е метою ще! публшацп. Уперше на рiвнi науково! статi проведено грунтовне дослiдження еволюцп станових прав купецтва в зазначену епоху, що i становить !! новизну.
У зв'язку з тим, що через територ^ Укра!ни проходила велика кiлькiсть торговельних шляхiв, укра!нське купецтво брало активну участь у европейськш торгiвлi, тому реформи Петра I значним чином визначали правовий статус цього стану. Наприкшщ XVII ст., коли на росшський престол поав молодий цар Петро I, Роая переживала переломний момент свое! юторп. Поштовхом до реформ послужила поразка росшських вшськ пiд Нарвою на початку Швшчно! вiйни. Пхсля цього стало очевидним: якщо Росiя хоче виступати рiвним партнером головних свiтових держав, вона повинна мати вшсько европейського типу. Його ж можна було створити, тшьки провiвши великомасштабну военну реформу, що, у свою чергу, вимагало проведення iндустрiалiзацii держави [2].
Звичайно, мануфактури, фабрики й заводи неможливо побудувати без вагомих капiталовкладень, грошi для яких уряд мiг одержати вщ населення тiльки шляхом проведення фюкально! реформи. Для служби в арми, роботи на пiдприемствах були потрiбнi люди. Щоб забезпечити необхщну чисельнiсть вiйськових чинiв i робочо! сили, необхiдно було перебудувати сощальну структуру суспiльства [17, с. 248]. Таким чином, з погляду цшей реформ, одним з найважливших сташв суспiльства ставало купецтво. Iстотнi змши мав зазнати правовий статус ще! сощально! групи.
До кшця XVII ст., напередодш петровських реформ, юридичне оформлення купецького стану в Росп ще не завершилось. Незважаючи на Торговельний устав 1653 р. i Новоторговельний устав 1667 р., якi захищали iнтереси в^чизняного купецтва й мали протекцiонiстський характер, його правове положення до початку правлшня Петра I залишалося складним i суперечливим. Це було пов'язано як iз загальною економiчною вщсталютю Росп вiд передових держав Захщно! Свропи, так i з недосконалютю й законодавства й системи оргашв державнох влади. На вiдмiну вщ Заходу, в кршш до середини XVIII ст. так i не виникли кредитш установи й купщ були позбавленi можливостi користуватися банювським кредитом з метою закупiвлi великих партш товарiв. Практично не було свого морського торговельного флоту (за винятком, мабуть, внутршшх - флоту Бшого й Каспшського морiв), зручного для транспортування вантажiв у европейсью держави. Процес залучення до торгiвлi представникiв рiзних соцiальних груп ускладнювався становими перепонами. Усерединi Росп збер^алися митницi й до 1754 р. з торговельних людей продовжували стягувати внутршш мита. Не склалися й умови для виникнення й устшного функщонування купецьких компанш [11, с. 251].
До початку розгорнення буржуазних революцш на Заходi третiй стан у Росп ще не став потужною сустльною силою. Навiть положення прившейованих найбагатших гостей i члешв Гостино'1' сотнi не вiдрiзнялося сощальною стiйкiстю. Розмах 1х шдприемницькох дiяльностi часом обмежувався дрiб'язковою регламентацiею держави, що використовувала у сво'1'х цшях економiчнi можливостi, капiтал, органiзаторський талант неширокого кола iменитих торговельних людей. Бшьш численний шар рядових купщв i дрiбних торговцiв не користувався жодними прившеями й нерiдко страждав вщ сваволi влади. Для селян iз примiських сiл, служивих людей i стрiльцiв торгiвля взагалi була побiчним заняттям, а професiйне купецтво, побоюючись конкуренцп, жадало вiд влади ввести обмеження й на таку 1'х торпвлю [11, с. 252].
Незабаром тсля повернення Великого посольства в Москву Петро I став використовувати набутий у Захщнш Сврот досвщ для проведення перетворень. Одше! з перших його реформ було створення оргашв мюького самоврядування й суду для торгово-ремюничого населення - мапстра^в. 30 сiчня 1699 р. були видаш царськi укази «Об учреждении в городах земских изб для ведомства всяких расправных дел между посадскими и торговыми людьми, для управления казенными с них сборами и градскими повинностями и об исключении посадских людей из ведомства воевод и приказов» и «Об учреждении Бурмистрской Палаты для ведомства всяких расправных дел между Гостями и посадскими людьми, для управления казенными сборами и градскими повинностями, и об исключении Гостей и посадских людей из ведомства Воевод и Приказов». Перша палата з'явилася в Москв^ згодом - в шших мютах Росп. 16 березня, 17 кв^ня i 20 й 27 жовтня того ж року були прийня^ доповнення до останшх у^в [13; 5, с. 422-424].
Даючи купцям право обирати зi свого середовища бургомiстрiв (за винятком Сибiру), звшьняючи 1х з-пiд юрисдикцй воевод i приказно! адмiнiстрацii, цар переслiдував перш за все фюкальну мету — збшьшення збирання податкiв, чим тепер повинш були займатися виборнi бургомiстерськi (бурмистерсью) палати (ратушi) [2, с. 129]. Вони вводилися в мютах спочатку добровшьно, але за неодмiнною умовою сплати вибiрниками податкiв у подвшному розмiрi. Усiма ж виборними людьми вщала в Москвi Головна Бурмистерская палата - Ратуша. Щоб прискорити впровадження реформи мюького самоврядування, тзшше довелося вiдмовитись i вiд добровшьного принципу створення бурмистерських палат, i вiд подвiйного оподатковування. У 1720 р. було засновано Головний мапстрат, якому тдкорялись аналогiчнi мiсцевi органи управлшня [11, с. 254, 255].
У Регламент Головного магiстрату, затвердженому 16 ачня 1721 р., Петро I повелiв «князя Трубецкого над здешним и прочими магистраты объявить обер-президентом, и
чтоб он ведал всех купецких людей судом и о их делах доносил Сенату, и сию (всего российского купечества) рассыпанную храмину паки собрал, в товарищи ему над здешним магистратом определить президента Илью Исаева» [18, с. 291]. А «дабы сей Исаев рачительнее исправлял возложенное на него, то определял ему жалованья в год по 2000 ефимков и сверх сего наименовал двух его сыновей, в молодых еще их летах, ему помощниками, каждому из них пожаловал в год же по 600 ефимков, сумма по тогдашнему времени весьма знатная, каковую получали одни только первейшие государственные чиновники» [12, с. 386, 387]. Шсля звшьнення зi служби (1737 р.) 1саеву пожалували звання дшсного статського радника, що вщповщно до Табелю про ранги давало потомствене дворянство [2, с. 40,41; 13, с. 190,191, 202].
Ще одним нововведенням став указ Петра I вщ 27 жовтня 1699 р., яким пропонувалося «...всяких чинов купецким людям торговать так же, как торгуют иных государств торговые люди, компаниями и чинить отпуски товарам в компаниях к городу Архангельскому, в Астрахань, также и чрез Новгород» [13, с. 653]. Багато в чому видання цього правового акта було навiяно враженнями, яке отримало Велике посольство. Однак знову ж перед членами купецьких компанш цар ставив насамперед завдання максимально сприяти «государевой казны пополнению». При ïx формуванш принцип добровшьносп не дотримувався: «Буде волею не похотят, хотя в неволю». Створеш примусово компанп були потрiбнi державi для контролю дiяльностi купщв та оподатковування. За устроем вони нагадували громаду з круговою порукою й загальним казаном, найчаспше на практищ виявлялися нежиттездатними, як, наприклад, компашя для торгiвлi з 1спашею, що оргашзувала лише один морський комерцшний рейс.
Цар-реформатор намагався захистити росшсью штереси на мiжнародних ринках. Так, приводом для оргашзацп Каспшського походу 1722-1723 рр. стало пограбування росшських купщв у Закавказзi [11, с. 256].
Насаджуваш в Росп зверху при Петровi I купецью компанп разюче вiдрiзнялися вщ широко вщомих англшських i голландських компанш того часу. Не прищепилася спочатку на росшському грунт й бiржа, заснована в Санкт-Петербурзi ще в 1703 р. Вона стала нормально функщонувати набагато тзшше. Але росшське купецтво на початку XVIII ст. бшьше мало потребу у кредитних установах, ашж у бiржах. Йому не вистачало вшьних капiталiв, тому що крупна торпвля нерщко велась у кредит. I хоча Петро I знав про дiяльнiсть банюв у Нщерландах та Англи, в Росп при ньому вони так i не з'явились. При цьому цар-реформатор чимало зробив для будiвництва каналiв, що полегшували доставку вантажiв у нову столицю Росп [11, с. 256].
Яскраво виражений протекщошстський характер щодо в^чизняно!' промисловосп й торгiвлi мав Митний тариф 1724 р., що викликав чимало скарг i протеспв з боку шоземних купщв. Ршуче прагнення до регулярносп всього й вся виявилося в петровських указах, що стосувалися росшського купецтва. Торговельне життя, на думку царя-реформатора, повинно було стати «регулярним», ч^ко розписаним по вах пунктах. Але далеко не вс починання Петра I швидко й мщно вкоренилися на росшському грунта В^чизняне купецтво, що вирiзнялося прихильшстю до старовини, вшових традицш, двдвських прийомiв оргашзацп торгiвлi, не було повною мiрою готовим до цих перетворень. Тому нововведення Петра, здшснеш тд впливом Великим посольством отриманих вражень i знайомства з життям шоземного купецтва, -бурмистерськi палати в мютах, бiржа в Санкт-Петербурз^ спроби створення в Росiï торговельних компанш, комерцшного флоту - мали рiзний ступiнь ефективностi [11, с. 257].
Дп влади стосовно в^чизняного купецтва були досить суперечливими i споживчими, що негативно вщбилося на його правовому положенш в епоху Петра I [13, с. 276; 16, с. 55-61]. Купщв вивели з тдпорядкування воеводам, вщ сваволi яких вони ранiше нерiдко страждали. За заслуги перед державою торговельш люди одержували вiд iменi царя нагороди [11, с. 257].
З березня 1715 р. уперше в юторп росшського законодавства купецью книги стали розглядатися як половина доказу в судовому процесс «Купецкие книги, из которых видимо, что тот и тот толикое число винен, могут токмо вместо половины доказания служить. А ежели доказанию быть совершенну, и купец оную свою книгу во исполнение присягою утвердит, то надлежит смотреть: 1) чтоб оный купец был честный человек, которого непристойным поступком опорочить не мочно; 2) и книги таким образом учреждены, в которых его долги и что на нем чужаго есть, взнесены б были; 3) в каждой почтовой день число записано» [5, с. 835].
«Регулярш громадяни» - купщ й рем^ники, ям користувалися виборчим правом залежно вщ добробуту, з 1721 р. подшялися на першу й другу пльдп. Купщ-мануфактуристи, що ввшшли до першо'1 пльдп, й учасники зовшшньо!' торгiвлi одержали низку пшьг: звшьнення вщ рекрутсько!' повинносп за умови сплати в скарбницю по 100 руб. з людини, право купувати селян для тдприемств, одержувати грошовi позички, землi для промислового будiвництва та ш. [10, а 311].
Купщв-мануфактуриспв звiльняли вщ служби по виборних посадах, збирання мита, вшськових посто'1'в й ш. Пiдкорялися вони не мiським бургомютрам i магiстратам, а Мануфактур-колегп й Комерц-колегл. Але правове становище прившейованого прошарку росiйського купецтва помiтно вiдрiзнялося вiд основно'1 його маси, що пронесла на сво'х плечах увесь тягар петровських реформ i вщчувала помiтне посилення податкового тиску. Вона не була звшьнена анi вщ подушно'1 податi, анi вiд низки непрямих податюв, анi вiд тшесних покарань. Не позбулися рядовi купщ i сваволi влади, що зобов'язувала 1х виконувати додатковi повинностi (поставка пщвщ i коней, будiвництво флоту та ш.) й записували 1х примусово у форсовано створенi торговельш компанп («кумпанства») [11, с. 259].
Регламентувалися буквально всi сторони торговельно!' дiяльностi й навiть побут купецтва: вщ умов торгiвлi монопольними товарами й щн на них до титв купецьких судiв i права носiння купцями бороди за 60-100 руб. Указом вщ 17 лютого 1718 р. у велим пансью свята й недш пропонувалося «в городех и в селех, и в деревнях, как в лавках, так и на площадях никаким товаром... не торговать; и того всего командующим смотреть накрепко, под опасением взятья немалого штрафа» [5, с. 539].
Створена Петром I бюрократична машина здшснювала за вам цим суворий контроль. Вщповщно до iменного указу вщ 17 березня 1714 р. «О фискалах и о их должности и действии» царському обер-фюкалу повинш були постшно допомагати 4 особи, в тому чист купщ, яю «могли купеческое состояние тайно ведать» [14].
У губершях при губернаторах перебували також чотири фюкали, а в мютах (залежно вщ 1х розмiрiв) - по одному або по два. Зiбравши й доповiвши по шстанщях шформащю про рiзнi економiчнi злочини (насамперед, хабарництво й казнокрадство), фюкал мiг одержати винагороду в розмiрi половини (пiзнiше - чверт^ вiд суми штрафу. Доноси при Петровi I всiляко заохочувались не тшьки серед чиновникiв [11, с. 260].
До повинностей, число яких значно зросло входили: оброк з торговельних закладiв i промиошв, мита, проiзнi збори, плата за зважування i зберiгання товарiв, пщводш грошi й десята деньга («у Вшськовий наказ i в Корабельну палату», «в Адмiралтейський наказ»). Щоб менше платити в царську скарбницю, купецтво намагалося приховувати вщ влади точш даш про доходи, торговельш операцп та промисли; правове ж його положення було досить нестшким [11, с. 261].
Як бачимо, реформи Петра I не принесли суттевих полегшень купецькому стану, що формувався в Росп. Навпаки, дп влади вщчутно шкодили його штересам. Знову вщновилися масовi примусовi переселення торговельних людей: цього разу не в Москву (як у XVI-XVII ст.), а в споруджуваний в усп Неви Санкт-Петербург, де спочатку не було шяких умов для жвавоi торпвл^ на що не бажав зважати цар-реформатор. У цей час один за одним видавались укази про якнайшвидше заселення ново!' столищ Росп [14, а 519].
За допомогою жорстких заходiв царськi приписи, як правило, здшснювались. Так чинили не тшьки з росiянами, але й з шоземними торговцями, переселеними в 1708 р. у чист шших жителiв Нарви й Дерпта в глибинш центри Росп. Шляхом заборони на вивiз традицiйних росшських експортних товарiв i введення завищених мит купцiв усiляко змушували перенести угоди з Архангельська (з його добре налагодженим ринком) у Петербурзький порт, що будувався, куди на початку Швшчно! вшни (1700-1721 рр.) ризикували заходити лише поодинок шоземш торговельш судна [11, с. 263; 2, с. 130, 131].
Переселення доповнювалися надмiрною регламентащею. Арсенал дш петровсько! адмшютрацп, крiм того, поповнився: (а) розширенням державно! монополп на продаж низки найважливших товарiв (сол^ поташу, дьогтю, смоли, iкри, юхти, сала, тютюну, хлiба та ш.); (б) установленням державною скарбницею фшсованих закупiвельних цiн; (в) помiтним тдвищенням податкiв; (г) установленням важких додаткових повинностей; (д) постшним створенням компанш на зразок захщноевропейських, куди купщв записували у примусовому порядку. Однак шякими заборонними заходами й у петровську епоху неможливо було викоршити контрабанду товарiв, про що свщчать шоземщ, що при!жджали в Росш [8, с. 21, 22].
Лише в 1722 р. Санкт-Петербурзький порт за вантажооб^ом обiгнав Архангельський, уступивши тшьки Ризг за рiк до смерт Петра Ригу вiдвiдали 303 шоземних торговельних корабл^ Петербург — 240. Обсяг морсько! торгiвлi Росп за роки петровських реформ вирю учетверо. Однак, незважаючи на вживаш спроби, навiть Петру I не вдалося створити власний комерцшний флот, i роаянам-комерсантам доводилося ходити за кордон на шоземних суднах. Росшська торговельна експедищя у Францiю, що вщправилася морем на сво!х кораблях, завершилася провалом. Англшщ i французи зберегли за собою монополп на морсью перевезення в порти Росп. Для розвитку внутршньо! торгiвлi кра!ни величезне значення мало будiвництво каналiв, розпочате царем-реформатором [11, с. 264], хоча росшське купецтво часом активно протестувало проти пол^ики влади [16, с. 123-125; 3, с. 87-92].
Мануфактурне виробництво, як i комерщя, при Петровi I здшснювалося головним чином за його указом. Усвщомивши, що за допомогою переконання не завжди можливо суттево прискорити перебудову росшського тдприемництва на сучасний лад, цар -реформатор зазвичай дiяв методом примусу. Зокрема, в 1712 р. було наказано створити за державний рахунок сукняш фабрики i продати !х потм у розстрочку торговельним людям, «а буде волею не похотят, хотя и в неволю, а за завод деньги брать погодно. С легкостью, дабы ласково им в том деле промышлять было». Разом iз тим Берг-колепя i Мануфактур-колепя надавали купцям i ремюникам, яю бажали завести власну справу, початковий каттал у видi державних кредитв i субсидш, влада надшяла !х податковими пшьгами [11, с. 265], всiляко залучаючи торговельних людей до оргашзацп потрiбного кра!ш мануфактурного виробництва [15].
Уряд докладав величезних зусиль для розширення будiвництва мануфактур за рахунок державно! скарбнищ. Перше десятил^тя XVIII ст. можна охарактеризувати як перюд активного втручання держави в економшу й заохочення приватного тдприемництва. Стала доволi поширеним явищем передача казенних тдприемств приватним власникам, шоземцям або торгово-промисловим компашям-«кумпанствам»
[7]. . ...
Держава брала на себе витрати по тдготовщ роб^ниюв, поставляла устаткування, надсилала фахiвцiв на мануфактурнi пiдприемства. Поруч iз казенними й вотчинними мануфактурами почали з'являтися так зваш посесшш. За указом Петра I з 1721 р. дозволялося купувати кршаюв не тшьки дворянам, а й купцям, городянам iз числа ремюниюв. При цьому селяни приписувалися до тдприемства i становили з ним едине цше. Продовжували розвиватися й розаяш мануфактури, якi виникали на основi купецького капiталу i прив'язали домашне селянське виробництво до торгово-
промислового катталу [11, с. 266].
Держава з максимальним зиском для себе використовувала купецью каттали для власних потреб, незважаючи на штереси самих шдприемщв. Мануфактуристам, що вийшли iз середовища купецтва й розбагатших ремюниюв, давалися суттевi пiльги. Разом iз тим !м ставилося в обов'язок постачати необхщш державi вироби i продавати !х за встановленими владою щнами, у першу чергу скарбнищ. Нi про яке вiльне пщприемництво за таких умов не могло бути й мови. Петро I був затятим прихильником «регулярно!» держави i прагнув суворо впорядкувати вс сторони життя населення, в тому чист й торгово-промислову [9, с. 59-65; 2, с. 127-133].
Така пол^ика завдавала серйозного удару добробуту росшського купецтва, сповшьнювала процес його станового оформлення. Уже тсля смерт Петра I (в 1728 р.) припинили юнування старi привiлейованi групи купецтва - госп, члени Гостинно! й Сукняно! сотень. Як констатувалося в Регламент Головного магiстрату (1721 р.), «купецкие и ремесленные тяглые люди во всех городах... едва не все разорены» [15].
Зубожши i прийшли в занепад торговельш тдприемства найбагатших рашше купецьких династiй - Малигiних, Ом'яникових, Шориних та iн. Московський купець В. О. Кiпрiанов, власник першо! в Росп приватно!' друкарнi, не раз зазнавав збитюв через несплату скарбницею державних замовлень [6, с. 49-55].
Таким чином, благополуччя росшського купецтва нерщко приносилося в жертву штересам скарбнищ й военно-стратепчним цiлям. Залучаючи купщв до виконання державних завдань, влада дiяла поспiшно й суперечливо. Дрiб'язкова регламентацiя, переселення купецтва та iншi насильницькi адмiнiстративнi заходи сформували недовiру до держави з боку останнього. Завдання модифшацп кра!'ни вимагали прискорення розвитку продуктивних сил, штенсифшацп росту торгiвлi та промисловостi, лшвщацп культурно!, технологично! й економiчноi вiдсталостi Росп. Для цього необхщно було звузити сферу дп крiпосництва, створити ринок вшьного найму робочо! сили, лшвщувати становi обмеження.
На жаль, процеси трансформаци суспiльства розвивались у протилежному напрямку: розширювалося й поглиблювалося кршосництво, законодавчо закршлювалися права i привше! дворянства, його станове змiцнення, буржуазiя протиставлялася дворянству, купецтво втягувалось у сферу дп крiпосництва.
Суперечливий характер реформ Петра I виявився в тому, що лшвщащя вщсталосп, прогресивш нововведення здiйснювалися приказними, командними, по сут^ крiпосницькими методами, що призвело до ще бшьшого !х укоршення. З перших крокiв дiяльностi заходи царя-реформатора несли в собi консервативш начала i згодом проступали все бшьш виразно й не дозволили виршити головно! мети - оновлення всього суспшьства.
Список лтератури: 1. Аксенов А. И. Генеалогия московского купечества XVIII в.: моногр. / А. И. Аксенов. - М.: Наука, 1988. - 189 с. 2. Анисимов Е. В. Время петровский реформ: моногр. / Е. В. Анисимов - Л.: Лениздат, 1989. - 496 с. 3. ГоликоваН. Б. Астраханское восстание 1705-1706 гг.: моногр. / Н. Б. Голикова. - М.: Изд-во МГУ, 1975. -328 с. 4. Голикова Н. Б. Привилегированные купеческие корпорации России XVI - первой четверти XVIII в.: моногр. / Н. Б. Голикова. - М.: Памятн. ист. мысли, 1998. - 528 с. 5. Законодательство Петра I: моногр. / отв. ред. А. А. Преображенский, Т. Е. Новицкая. - М.: Юрид. лит., 1997. - 880 с. 6. Куприянова Т. Г. Первая династия российских издателей: моногр. / Т. Г. Куприянова. - М.: Хронос-Пресс, 2001. - 242 с. 7. Лаппо-Данилевский А. С. Русские промышленные и торговые компании в первой половине XVIII в. / А. С. Лаппо-Данилевский. - Спб.: [Б. и.], 1893. 8. Маслаковец Н. Г. Немецкий торговый справочник-путеводитель начала XVIII века в России (П. Я. Марпергер о русской торговле) / Н. Г. Маслаковец. - Киев: Тип. ун-та св. Владимира акцион. об-ва печ. и изд. дела Н. Т. Корчак-Новицкого, 1914. - 22 с. 9. Павленко Н. И. Торгово-промышленная политика правительства России в первой четверти XVIII в. / Н. И. Павленко // История СССР. - 1978. - № 3. - С. 59-65. 10. Перхавко В. Б. Изменения в положении
российского купечества в эпоху Петра I // Петр Великий — реформатор России / В. Б. Перхавко. - М., 2001. - С. 55-61. 11. Перхавко В. Б. История русского купечества: моногр. / В. Б. Перхавко. - М.: Вече, 2008. - 512 с. 12. Петр Великий. Воспоминания. Дневниковые записи. Анекдоты / - М.: Пушкин. фонд. Третья волна, 1993. - 467 с. 13. ПСЗ Рос. империи. - [Собр. Первое. - Т. 3]. - Спб.: Тип. 2-го отд. Собств. канц. Его император. величества, 1830. - 885 с. 14. ПСЗ Рос. империи. - [Собр. Первое. - Т. 5]. - Спб.: Тип. 2-го отд. Собств. канц. Его император. величества, 1830. - 935 с. . - Спб.: тип. 2-го отд. Собственной канцелярии Его императорского величества, 1830. - 835 с. 15. ПСЗ Рос. империи. - [Собр. Первое. - Т. 6]. - Спб.: Тип. 2-го отд. Собств. канц. Его император. величества, 1830. - 885 с. 16. «Сказки» торговых людей о торгах и промыслах 1704. - М.: Ист. зап., 1984. - 120 с. 17. Спиридонова Е. В. Экономическая политика и экономические взгляды Петра I: моногр. / Е. В. Спиридонова.- М.: Политиздат, 1952. - 288 с. 18. Филюшкин А. И. История России с древнейших времен до 1801 г.: моногр./ А. И. Филюшкин. - М.: Дрофа, 2004. - 336 с.
ПРАВОВОЙ СТАТУС КУПЕЧЕСТВА В ЭПОХУ ПЕТРА I Лизогуб В. А., Лахно В. I.
Статья посвящена комплексному анализу правового статуса купеческого состояния в начале XVIII ст. Анализируются причины реформ, значение купечества в процессе системной модификации русского общества. Детально исследуются отдельные законодательные акты, которые знаменуют основные этапы экономических реформ, устанавливают цели и характер изменений в правительственной политике по отношению к этому сословию. На основе изучения значительной нормативной базы, монографической литературы, сделан вывод о сложном, противоречивом характере преобразований Петра I.
Ключевые слова: Российская империя, реформы Петра I, купечество, правовой
статус.
THE LEGAL STATUS OF MERCHANTS IN ERA PETRA I Lizogub V.A., Lakhno V. I.
The article is dedicated to complex analysis of the legal status of the merchant's class at the beginning of 18 century. Reasons of the reforms, importance of merchants in process of the system of modification of Russian society. Are analyzed separate legislative acts, which signify the main stages of the economic reforms, verify purposes and nature of the changes in governmental policy under comparatively this conditions. Are researched details study.
Conclusion about complex and contradictory character of reforms of Petra I is made on the basis of study of significant normative base and monographic literature.
Key words: Russian Empire, reforms Petra I, merchants, legal status.
Надтшла доредакцИ 06.03.2013р.
