CC BY
196
ти специфiчний вид людсько'! дiяльностi. Оргашзованють вщносин мiж людьми досягаеться завдяки тому, що iндивiд представлений як носш i виконавець певно! сощально! ролi, обумовлено! його статусом. Так, наприклад, у межах правових вщносин можуть юнувати таю статуси, а також виконуватися такi ролi, як законослухняний громадянин, правопорушник, суддя та ш.
Засобом оргашзащ! i формалiзащi вiдносин мiж людьми в рамках правово! культури як соцiального шституту виступають правов1 норми. Вони впоряд-ковують i регулюють дiяльнiсть людей та !х взаемовiдносини у сферi права. Виступаючи рiзновидом соцiальних норм, правовi норми мають схожi з ними характеристики: являють собою схвалюваш або осуднi системою сощально-го контролю об'ективно iснуючi зразки людсько'! поведiнки; забезпечуються соцiальною санкцiею; мають певну форму фшсацп, що забезпечуе доведення норми до свiдомостi людей; усвщомлюються бiльшiстю членiв суспiльства, всередиш якого дiе норма.
Правова культура, як i будь-який соцiальний шститут, покликана викону-вати у суспшьсга певнi функщ'!. Функцiями правово! культури е закршлеш в системi людсько! дiяльностi способи !! здiйснення, яю необхiднi для наяв-ностi й розвитку правово! системи. Вся система сощально значущих функцiй правово! культури може бути представлена такими групами: функци, пов'язанi iз взаемодiею правово! культури суспшьства з iншими сощальними шститу-тами (нормативна, регулятивна, штегративна та iн.); функци, що забезпечують найбiльш ефективну взаемодiю правово! культури суспшьства, сощально! групи, особистосп (сощалiзащ'!, виховання, комушкащ! та iн.); функщ'!, пов'язанi з iснуванням соцiально-психологiчного мехашзму переводу правових вимог в реальну поведшку людини (пiзнавальна, цiннiсно-орiентована, перетворююча та iн.). Таким чином, правова культура може розглядатися в шститущйнш парадигма З точки зору шститущйного пiдходу !! можна ви-значити як стiйкий комплекс правових норм, щнностей, традицiй, настанов, яю регулюють правову сферу людсько! дiяльностi i обумовлюють систему вiдповiдних ролей i статусiв.
А. О. Перфыьева, кандидат пол^ичних наук, доцент
ПОЛ1ТИЧНА КУЛЬТУРА ЯК ЧИННИК МОДЕРШЗАЦП УКРАШСЬКОГО СУСП1ЛЬСТВА
Успiшна реалiзацiя проекту модершзащ! укра!нського суспiльства i укра-!нсько! держави неможлива без урахування специфiчних рис i особливостей
розвитку пол^ично'1 культури нашого народу Iгнoрyвання цих особливостей протягом нов^ньо'1 украшсько'1 незалежнoстi призводить до посилення супе-речностей i розгортання криз пoлiтичнoгo розвитку. Пояснення цього знаходить-ся на пoверхнi, оскшьки специфiка пол^ично'1 культури iстoтнo впливае на формування i фyнкцioнyвання пол^ично'1 системи, що часто не враховувалось представниками правлячо'1 украшсько'1 елiти при опрацюванш й спробах ре-алiзацiï певних стратегiй розвитку краши. З огляду на евроштеграцшш орь ентаци Украïни важливо розглядати пoлiтичнy культуру не просто як показник рiвня демократа в суспшьста, але й як чинник ïï становлення, оскшьки, як зазначали класики концепцп пол^ично'1 культури Г. Алмонд i С. Верба: «Роз-виток стабiльнoгo та ефективного демократичного правлшня залежить вщ чогось бiльшoгo, нiж yрядoвi структури i пoлiтичний процес. Вiн залежить вщ пол^ично'1 культури. Якщо ця культура не здатна пiдтримати демократич-ну систему, то шанси останньо'1 на yспiх незначш» [1, с. 478]. Отже, пол^ич-ний розвиток, як адаптащя пол^ично'1 системи до змш середовища, вимог часу, забезпечення ефективного виршення нею нових завдань власно'1 жит-тeздатнoстi та цшсност сyспiльства, неможливий без урахування основних характеристик, особливостей i стану пол^ично'1 культури украшського сус-пiльства. Водночас слщ наголосити, що мoдернiзацiйнi шновацп та реформа-цiйнi кроки в Укрш'ш можуть бути yспiшними лише за умов, коли пол^ична культура адекватна тим змшам, якi вщбуваються в пoлiтичнiй сферi держави.
Уже традицшно пoлiтичнy культуру сучасного украшського суспшьства визначають як фрагментарну i нецшсну, що ускладнюе досягнення консенсусу всередиш сyспiльства i, отже, може розглядатися як перешкода на шляху устшно'1' модершзацп. Протягом уах рoкiв незалежнoстi пoлiтична елiта намагалась якщо i не актyалiзyвати та посилювати регioнальнi вiдмiннoстi, то обов'язково використовувати (а не лише враховувати) тд час боротьби за владу. Посилюючи тим самим фрагментарнiсть пол^ично'1' культури взаемо-виключними iнтерпретацiями минулого, тепершнього i навiть майбутнього.
Украшське сyспiльствo, яке 1991 р. порвало з комушстичною iдеoлoгieю та радянською системою, було - i незважаючи на декoмyнiзацiю, яка тривае -частково залишаеться ще продуктом ще'1' системи, тому очевидними е певш елементи так звано'1' радянсько'1' щентичносп, якi виявляють себе навiть в умо-вах сучасно'1' складно'1' ситуацп вiйськoвих дiй на схoдi краши. I якщо частина yкраïнцiв вщкинула пoзаетнiчнy iмперськy радянську пoлiтичнy концепщю громадянства як штучну вигадку, то для певно'1' частини населення за наявно'1' певно'1' пропагандистсько'1' iнфoрмацiйнoï обробки свщомосп зберiгаeться дi-eвiсть i значущють цього концепту у певному спiввiднoшеннi з iдеями багато-культурносп й гyманiзмy. Крiм того, як певний радянський спадок можна
спостер^ати поеднання протилежних цшностей i норм в цшому украшському суспiльствi: з одного боку, населення вимагае демократичних змш, а з другого - схвалюе недемократичнi методи вирiшення суспшьних i полiтичних проблем. Тут доцшьно згадати, що полiтична культура як особливе, пов'язане з духовним буттям людей, !х цiнностями, традицiями полiтичне явище мае таку ж тривалу юторш, як i полiтика в цшому. Тому як школи слушною ви-являеться думка академiка I. Кураса про те, що пол^ична культура - це певною мiрою iсторiя хвороб суспiльства як щойно придбаних, так i генетично успад-кованих [2, с. 475]. Виправлення ще'1 ситуацп е складним, вщповщальним i протяжним у часi завданням як пол^ично!' елiти, так i консолiдованого гро-мадянського суспiльства. Оскшьки пол^ична культура належить до компо-нентiв так званоi пол^ично!' статики, наявна при такому пiдходi певна кон-сервативнiсть пол^ично!' культури створюе додатковi труднощi у справi по-долання нашарувань тоталiтарноi доби у свщомост украшщв. Без формування демократично'1 пол^ично!' свiдомостi й культури громадян з ро-зумiнням i творчим засвоенням щнностей та норм демократп, при обов'язковому визнаннi всiма громадянами цившзованих форм вияву актив-носп та полiтичного протесту на основi пол^ично!' толерантностi й налашту-ванш на досягнення компромiсу ми не зможемо побудувати реально нову модерну Укршну.
Основа украшсько'1 пол^ично!' культури, з огляду на стратепчш цш ре-формування нашого суспiльства, на нашу думку, повинна виводитися з еднос-т на основi спшьно'1 юторично!' долi, культурних традицiй полiетнiчноi при-належностi до Украши як спшьно'1 батькiвщини, консолiдованоi iнститутом громадянства. Саме на такому грунт можливе плекання усвiдомлення поль тично'1 мети у побудовi демократично'1, правово'1, сощально'1 держави, еконо-мiчно розвинуто! й перспективно!. Уявлення про територiальну i полiтичну спiльнiсть як об'ективну юторичну данiсть для населення Украши стае важ-ливим компонентом творення iнтегрованоi основи пол^ично!' культури су-часного украшського суспшьства. Також необхiдним е творення моральноi вiдповiдальностi полiтикiв перед суспшьством, оскiльки принципи моралi виконують iнтегративну, синтетичну функцп, об'еднують в одне цше свщо-мiсть, переконання, освiченiсть, культурний розвиток, учинки та поведшку, забезпечуючи тим самим едшсть пол^ично!' i моральноi культури [3, с. 173], чого так не вистачае украшському сьогоденню. Сучаснi украшсью полiтичнi реалп засвiдчують помiтну й наростаючу суперечнiсть мiж базовою i цiльовою полiтичними культурами. Базова пол^ична культура закрiплена у полiтичнiй реальности та вiдображае цiнностi, якi безпосередньо пов'язаш з повсякден-ною поведшкою людей, фiксуе зразки поведiнки. Цшьова полiтична культура
«не вщповщае наявнш пол^ичнш дiйсностi, але формуе суспiльнi щеали, якi вимагають !! змш» [4, с. 50]. Проте щ змши, на думку зростаючо! кiлькостi украшщв, не вiдбуваються, навпаки спостерiгаеться поглиблення розриву слова й дша, пол^ичних декларацiй Майдану i реально! пол^ики Постмайдану. Заявленi гуманiстичнi щеали реально! демократа, правово! держави з належними сощальними умовами, гарантиями для захисту й усебiчного роз-витку особистосп, у тому числi й в економiчному вимiрi, як щльова частина пол^ично! культури передбачала - у вщповщносп до заяв - негайно розпо-чати перетворення суспшьства у вщповщносп до задекларованих щнностей. Ця заявлена цiльова складова, можна сказати, «озброша» громадськiсть пщ-вищеними критерiями оцiнки полiтичних i сощальних реалiй, а оскiльки швидких очевидних якiсних змiн не вiдбулося, укра!нський соцiум послщов-но розiгрiваеться зниженням сощальних стандар^в та рiвня економiчного забезпечення виживання, корупцiйними скандалами, iсторiями з «мажорами», полiтичними чварами на тл вiйськового протистояння i втрати частини державно! територи. Очевидним е той факт, що поглиблення розриву базово! та цшьово! культури насамперед у середовищi укра!нського пол^икуму загли-бить кризовi явища у пол^ичнш культурi суспiльства в цшому, що спонука-тиме на початковому етапi до збентеження-хвилювання, а попм i до сощаль-них заворушень. Отже, необхiдно зупинити цiннiсний розкол i конфлiкт у полiтичнiй культурi укра!нського суспiльства, полiтична елiта повинна не декларативно взяти на себе черговi зобов'язання, а забезпечити опрацювання i реалiзацiю життездатно! модершзащйно! стратеги розвитку кра!ни.
Стратегiя розвитку Укра!ни повинна вiдповiдати свiтоглядним та щннюним орiентацiям бiльшостi украшщв. Для якюно! трансформаци пол^ико-куль-турних якостей укра!нського суспiльства необхiдним е послiдовне змщнення духовно!, штелектуально'!, пол^ично! свободи, реальне розширення сощаль-ного та поличного простору для виявлення громадянсько! активносп людей, побудованого на гарантуваннi толерантного ставлення до юнування проти-лежних пол^ичних орiентацiй, але водночас вщповщального сприйняття наслiдкiв некомпетентно! пол^ично! ди, здатно! iнколи зруйнувати спiльнi щнносп й здобутки представникiв укра!нського суспшьства незалежно вщ полiтичних орiентацiй i вподобань, тому влада зобов'язана ршуче протидiя-ти iдейному впливу поличного та релiгiйного екстремiзму на укра!нський соцiум. Укра!на - це плюралютичне, багатоскладове суспiльство, з очевидною наявшстю кiлькох субкультур, що утруднюе внутршньонащональний дiалог, але без цього дiалогу неможливий реальний поступ на шляху демократичних модершзащйних перетворень нашо! кра!ни. Полiтична культура укра!нського суспiльства сприятиме демократичному розвитку лише за умов подолання
конфронтацшно! фрагментацп, наявносп пол^ично! толерантносп, коли орiентацiя на цiнностi плюралiзму та повагу i забезпечення прав людини будуть доповнеш патрiотизмом та належним ставленням до гуманних втиз-няних традицш спiвiснування в межах едино!' кра'ни представникiв рiзних релiгiйних, етнiчних, культурних груп.
Л1ТЕРАТУРА
1. Алмонд Г. Гражданская культура: политические установки и демократия в пяти странах / Г. Алмонд, С. Верба ; [пер. с англ. Е. Генделя]. - М. : Мысль, 2014. - 500 с.
2. Курас I. Ф. Етнополггика: ютор1я \ сучаснють. Статп, виступи, штерв'ю 90-х роюв / I. Ф. Курас. - К. : УП1ЕНД, 1999. - 656 с.
3. Трошкин В. В. Культура политического процесса : учеб. пособие / В. В. Трошкин, В. И. Теплов. - М. : Изд-во РДЛ, 2001. - 224 с.
4. Петро Н. О. О концепщях политической культуры или основная ошибка советологии / Н. О. Петро // Полис. - 1998. - № 1. - С. 36-51.
О. М. Сахань, кандидат соцюлопчних наук, доцент
НЕПОТИЗМ ЯК ДЕСТРУКТИВНА СКЛАДОВА СУЧАСНО1 ПОЛ1ТИЧНО1 КУЛЬТУРИ УКРА1НИ
Явище непотизму (вщ лат. nepos - «родинне» або nepotis - «нащадок», «онук», «племшник») як виду корупцп - це практика отримання посади не за особист професшш якосп, здiбностi, заслуги, а через родинш зв'язки або знайомства, здавна достатньо поширений у вах крашах незалежно вщ рiвня 1'х розвитку.
В украшськш полчищ працевлаштування на державну службу сво'х роди-чiв та близьких залишаеться нормою з чаав Радянського Союзу. Зловживаючи владними повноваженнями в особистих штересах, комунiстична номенклатура формувала пол^ичну елiту, яка пiсля 1991 р. досить легко змшила гасла, легалiзувала т^ньовий капiтал i, заручившись пщтримкою олiгархiчно-кримi-нальних кiл, зберегла реальну владу. Вона школи не була защкавлена в появi справжнiх демократичних шститутв та формуваннi вiдповiдноi пол^ично'! культури в суспiльствi, що оновлюеться, у проведенш позитивного полiтич-ного, економiчного та адмiнiстративного реформування. Тому з приходом до влади Л. Кучми непотизм вщновився, а з почерговим отриманням повноважень президентства В. Ющенком, В. Януковичем та П. Порошенком практика запов-
