CC BY
12
Вкник Дшпропетровського унiверситету. CepiH: геологiя, географiя. 25 (1), 2017, 3 - 11. Visnik Dnipropetrovs'kogo universitetu. Seria Geologia, geographia Dnipropetrovsk University Bulletin. Series: geology, geography. 25 (1), 2017, 3 - 11.
Doi: 10.15421/111701 http://geology-dnu.dp.ua
УДК 565.2+551.782.12(477.63)
Остракоди крайових частин Борисфенсько!' затоки Схщного Паратетису в середньому сармат1
О. В. Бондар, Г. Л. Самойленко
Днiпропетровський нацюнальний утверситет iMem Олеся Гончара, Днтро, Украша, e-mail: olessiabon dar@ ukr.net
Наведено нов1 даш щодо палеоеколога остракод1в крайових частин БорисфенськоУ затоки Схвдного Паратетису у середньому сармать Розглянуто два комплекси остракод i3 в1дслонень поблизу с. НовокиУвка та смт Губиниха ДншропетровськоУ областi, розташованих по периферil поширення середньосарматського моря. Проведено аналiз кшьюсного та систематичного складу ценозiв, морфоскульптури черепашок, застосовано актуалiстичний пiдхiд до штерпретаци умов мешкання остракод. У комплексах знайдено три морськi види, ам солонуватоводних видiв морського генезису, один слабкосолонуватоводний вид неморського генезису, а також два евригалшш види. На основi аналiзу екологiчних груп остракодiв зроблено висновки щодо солоност та температурного режиму, глибин та прозорост морського басейну, його гiдродинамiчних особливостей. Виявлено, що крапот частини середньосарматського моря характеризувалися невеликими глибинами - до 20 м, мулисто-пщаним субстратом, заростями водоростей, температурою близько 20 °С, нестабшьним сольовим режимом, прозоркть води була дещо попршена через присутнiсть фiтопланктону та зважених мшеральних частинок.
Ключовг слова: остракоди, мюцен, середшй сармат, палеоекологгя, Борисфенська затока, Схгдний Паратетис
Ostracoda of the marginal parts of the Borisphen Gulf of the Eastern Paratethys in the Middle Sarmatian
O. V. Bondar, H. L. Samoilenko
Oles Honchar Dnipropetrovsk National University, Dnipro, Ukraine, e-mail: olessiabondar@ukr.net
This work continues the analysis of assemblages of ostracoda from the Middle Sarmatian deposits of the Borisphen Gulf of the Eastern Paratethys. Ivanova at al. (2007), Bondar (2015) present data on the history of the study of Sarmatian ostracods, on the factual data, methods of study, and lithological and palaeontological description of the composite Sarmatian sections of the marginal parts of the Borisphen Gulf. This publication presents a palaeoecological analysis of the ostracod assemblages, which contributes to the description of the shallow-marine environment which existed in the Middle Sarmatian basin. The material studied consists mainly of benthic ostracods, closely associated with the near-bottom environment of the basin. This makes them a reliable indicator of the palaeoecological environment. Any changes of the living environment is leaded to restructuring of the entire ostracod assemblage. The main environmental factors, influencing the systematic and quantitative composition, and the domination of one taxa over others, include water depth, salinity, hydrodynamic conditions in the basin, temperature conditions, substrate type, and organic carbonate and oxygen content of the water. The reconstruction of the palaeoenvironment is based primarily on the actualistic approach, where the environmental parameters of modem communities are extrapolated to the ancient fauna with certain assumptions. A total of 16 species of ostracod, belonging to 6 genera of 6 families, were identified in the Middle Sarmatian deposits. Investigation of these ostracod assemblages included taxonomic, quantitative, taphonomic and palaeoecological analyses. The palaeoecological analysis of ostracods from the deposits of the marginal parts Middle Sarmatian sea demonstrates that the assemblages developed in the more or less favorable environments of a warm shallow basin (deep up to 20 m, temperature about 20 °C). Limited diversity of the species, abundance of certain specimens, large and heavy shells of ostracods are typical of the shallowest parts of a basin with active hydrodynamic environments (Aurila). The highest taxonomic diversity of the ostracod associations was encountered in the fairly shallow and calm environments with low sorting of substrate and weak near-bottom hydrodynamics (Loxoconcha, Leptocythere). The salinity of the basin was unstable. So there are Cyprideis torosa, Cyprinotus luminosus in the assemblages. Keywords: ostracoda, Miocene, Middle Sarmatian, palaeoecology, Borisphen Gulf, Eastern Paratethys
Вступ. Остракоди - це великий шдклас мшроскошчних ракопод1бних, тшо яких помщене в двостулкову вапнисту черепашку.
Вони чудово зберпаються у викопному сташ та вщом1 починаючи з кембр1ю, ниш населяють ус можлив1 водш бютопи, вщ океашчно!
ультраабiсалi до тдземних вод та вологих наземних мiсць проживання, утворюючи у кожному з них специфiчнi комплекси видiв.
Остракоди належать до одше! з найбiльш поширених груп мшрофауни в мiоценових, зокрема сарматських, вщкладах рiзного генезису. Через свою широку екологiчну валентнiсть цi органiзми вельми перспективш за своею iнформативнiстю для цшей стратиграфп, палеоекологи та палеогеографп вiдкладiв, в яких вони зустршуп, зокрема сарматських вiдкладiв Схiдного Паратетису. Аналiз екологiчних груп остракод дозволяе зробити висновки щодо солоностi й температурного режиму, коливань глибин морського басейну, його зв'язюв iз палеобасейнами сумiжних територiй i таким чином деташзувати iсторiю Схiдного Паратетису у сарматський час. Особливост у розвитку комплекшв, якi проявляються у змш таксономiчного та кiлькiсного складу, е вщображенням трансгресивно-регресивних
циклiв у палеобасейш району дослiджень.
До основних зовшшшх факторiв, якi впливають на остракоди та визначають особливостi таксономiчного складу комплекшв, належать: солонiсть, температура, глибина, прозорють та рухомiсть води, субстрат, вмют кисню у воднiй мась Спосiб iснування остракодiв тiсно пов'язаний iз придонними умовами басейну, що робить !х надiйними iндикаторами палеоекологи. Важливий фактор контролю у поширенш спiльнот остракодiв - це температура. Видшяють евритермнi види, якi зазвичай найбшьше розповсюдженi,
стенотермно-холодолюбнi (арктичнi види та представники весняно! фауни остракодiв) та стенотермнi-теплолюбнi (лiтнi форми остракод). Стосовно глибини остракод вщносять до еврибатно! групи, але переважно вони мешкають на мiлководдi, багатому на водоросп. Гiдродинамiчнi умови басейну мешкання вiдновлюють не тiльки за характером захоронення залишкiв, а й за формами черепашок. Великий вiдсоток черепашок ювенiльних стадш та низький вiдсоток уламкового черепашкового матерiалу свiдчать про вiдносно спокшш умови осадконакопичення. Форма та скульптура черепашок характеризують характер субстрату басейну мешкання остракод (№Ыаеуа аЬ а1., 1989).
Мета роботи - реконструкщя палеоекологiчних умов крайових частин Борисфенсько! затоки Схiдного Паратетису у середньому сармат за даними вивчення остракод.
Матерiали та методи дослiджень. MaTepiaroM для дослiджeнь стали черепашки остpaкодiв i3 вiдклaдiв середнього сармату, розкритих пiщaним кар'ером, розташованим нeподaлiк вщ смт Губиниха Дншропетровсько! облaстi, та вщслонення на бepeзi Каховського водосховища поблизу с. Новокшвка Дншропетровсько! область (рис. 1 - 4). Дещо рашше породи цих pозpiзiв отримали комплексну пaлeонтологiчну та лiтологiчну характеристику (Bondar, 2015; Ivanova at al., 2007).
Остракод пpоaнaлiзовaно згiдно 3i стандартними методиками пaлeонтологiчних дослiджeнь (Nikolaeva at al., 1989): тeхнiчнa обробка зpaзкiв, мiкpоскопiчнe вивчення, фотографування, зарисовки, застосування математичних мeтодiв та мeтодiв пaлeоeкологiчного aнaлiзу
(моpфофункцiонaльний, aктуaлiстичний,
тaфономiчний та кiлькiсний).
Розpiзи дослiджeних вщслонень наведено на рисунку 2.
У зразках знайдено 16 видiв остракод iз 6 pодiв, якi належать до одного тдкласу, одного ряду, 6 родин та 3 тдродин.
Результати дослщжень. Унaслiдок комплексних палеонтолопчних дослiджeнь вiдслонeння мiоцeнових вiдклaдiв району смт Губиниха Дншропетровсько! обл. (швденно-схщна частина Дншровсько-Донецько! западини) (рис. 1, 2) утворення середнього сармату (бессарабський регюшд'ярус) були стратифшоваш на новомосковсью, вaсилiвськi та днiпpопeтpовськi верстви (Ivanova at al., 2007). Остракоди зустршуп тшьки у нижнiй чaстинi pозpiзу, тобто у новомосковських верствах, представлених пухкими пiщaно-дeтpитовими монтморилошт-пдрослюдистими породами свiтло-сipого кольору, що у кpiвлi переходять у глини пщано-дeтpитовi з жовтувато-зеленуватим вiдтiнком. У середиш товщi спостepiгaeться прошарок бшого мiцного пepeкpистaлiзовaного вапняку з вщбитками черепашок пелеципод, ядрами фоpaмiнiфep та остракод роду Cyprideis погано! збереженость У тщано-глинистих вiдклaдaх видiлeно комплекс остракод: Loxoconcha insigna Iln., L. alveolata Vor., L. decorata Bond., Leptocythere mironovi (Schn.), L. scabrida Suz., Xestoleberis cf. elongata Schn., Aurila notata (Reuss), A. mehesi (Zal.), A. aff. angularis (Schn.), A. sp., Cyprideis torosa (Jones), Cyprinotus luminosus Iln., який доповнюеться детритом та цшими черепашками двостулкових молюсюв, фоpaмiнiфepaми, отолiтaми риб.
Видима потужнють утворень 0,30 - 0,45 м. Перекриваються вапняками BacraiBCbmx верств середнього сармату.
Подiбна остракодова асощащя, однак, дещо таксономiчно збiднена, виявлена у вщкладах, розкритих вiдслоненням на швшчному узбережж Каховського водосховища поблизу с. Новокшвка (рис. 1, 2, 4) (Bondar, 2007). Тут нижче верхньосарматських глин i3 поодинокими Cyprideis torosa (Jones) визначено породи середнього сармату, як складеш глинами св^ло-шрими з лiнзами пiску, детритом молюсюв, форамiнiферами та численними остракодами: Leptocythere mironovi (Schn.), L. aff.plana (Schn.), L. sp. indet.,Xestoleberis lutrae Schn., Loxoconcha laevatula Liv., L. decorata
Bond., Aurila aff. laevis (Schn.), Cyprideis torosa (Jones), C. punctillata (Brady).
Шельфова зона морських басейшв е мюцем юнування багатьох органiзмiв, у тому чи^ остракод. Останнi, особливо у прибережнш зонi з ïï мiнливими еколопчними умовами, складають значну кiлькiсть специфiчних спiльнот, пов'язаних iз певними глибинами, субстратом, пдродинамшою, солонiстю та яю мають характерну таксономiчну структуру i вмiст домiнуючих форм. Остракоди - одна з найпоширешших груп фауни сарматського моря. Чутливють до змш умов навколишнього середовища визначае можливють ïx використання для бiономiчниx реконструкцш палеобасейну.
Рис. 1. Схема розташування ввдслонень: 1 - смт Губиниха; 2 - с. Новокшвка, - територ1я
поширення середньосарматського моря у новомосковський час (Belokrys, 1976)
Формування сарматського моря, одного з найбшьших у мюценовш юторп Паратетису, в межах територи дослiджень визначалося тектогенезом Прського Криму (Chekunov, 1976) та змшами клiмату (Belokrys, 1984; Korallova, 1989). Протягом сармату цю територда вкривали моря, основнi бiономiчнi показники яких неодноразово змшювались у чась
Дослiджуваний комплекс остракодiв охарактеризований 3 морськими видами, 7 солонуватоводними видами морського генезису, одним слабкосолонуватоводним видом неморського генезису, а також 2 евригалшними видами.
У подокошд прибережно! зони моря спостершаеться декiлька способiв пристосування до умов рухливих вод. Деяю остракоди мають легкi обтiчнi черепашки, в шших - черепашки сильно дорсовентрально сплощеш або масивнi з дещо згладженою скульптурою, принаймнi у верхнiй частит (Schornikov, 1971).
Значну частину ценозiв складають види родiв Leptocythere, Aurila, Loxoconcha, Xestoleberis. Представники роду Leptocythere, ряд видiв роду Aurila, a також Xestoleberis, досить вшьно можуть пересуватися по рiзноманiтних субстратах. Бшя вiдкритих берегiв !х можна спостершати у хащах дрiбних водоростей, тд камiнням та в шших притулках, захищених вiд прямо! ди хвиль. У бiльш спокiйних мюцях вони розповзаються на водоростi, шсок, можуть зустрiтися навiть на мул^ але неподалiк вiд твердого субстрату.
Деякi представники родини Loxoconchidae устшно заселяють велию водоростi. Види з витончено скульптурованою черепашкою, як, наприклад, Loxoconcha decorata Bond., характерш для заростей морсько! трави та мулистого субстрату, що пiдкреслюеться поздовжньою ребристiстю, полегшенiстю черепашки та наявшстю крилоподiбних виступiв. Вони обирають спокiйнi мiсця мешкання, зазвичай глибше 1,5 м. Шипуватiсть черепашки лише опосередковано пов'язана зi субстратом мешкання i, вiрогiдно, виконуе захисш функци. Формування масивних черепашок обмежене необхiднiстю мати легкi конструкци у випадку мешкання на поверхш хиткого субстрату. Крiм того, зi зростанням глибини мешкання набувае значення економiя матерiалу через ускладнення засвоення солей кальцiю.
У задньочеревнiй частиш Loxoconcha decorata е крилоподiбний вирют, який може виконувати зразу декшька функцiй та слугувати:
1) додатковою площею опору, що перешкоджае провалюванню оргашзму в осад; 2) несною площиною пiд час пересування по поверхш пухкого осаду; 3) як супорт, що шдвищуе стiйкiсть черепашки на твердому субстрату 4) як присоска (Schornikov, Zenina, 2014). Залежно вщ конфшураци виросту може превалювати одна з функцш. Через рiзноманiтнiсть його призначень серед рiзних груп остракод утворено багато конвергентних форм, часто сильно спецiалiзованих завдяки удосконаленню одше! з функцiй.
У Loxoconcha decorata крилоподiбний вирiст мае трикутний обрис, вш дещо похилений через опускання його задньо! частини, завдяки чому тд час руху оргашзму пухким субстратом створюеться пiдйомна сила, яка виштовхуе його уверх на поверхню грунта. Така форма характерна для остракод - мешканщв мулистих грунпв. Представники роду Loxoconcha з ч^ко вираженою скульптурою черепашки обирають спокшш мюця. Бiля вщкритих берегiв вони зустрiчаються звичайно глибше 1,5 м спшьно з остракодами з масивною, розширеною у нижнш частинi черепашкою з пласкою нижньою поверхнею, якi навiть можуть проникати до зони прибережних скелью. Навали камшня, гравiю та детриту - сприятливi мiсця мешкання для багатьох остракод, характерних як для твердих, так i пухких грунтiв. У остракод, спецiалiзованих для мешкання на щшьному субстратi - чистому пiску, детрит^ гальцi, каменях - крилоподiбний виступ утворюе одну площину з нижньою частиною, завдяки чому зростае стшюсть черепашки. Це дае змогу устшно протистояти перевертанню в умовах сильно! рухливосп води. Нижня поверхня черепашки мае добре розвинеш не тiльки поздовжш, а й поперечнi ребра, що шдвищуе тертя та перешкоджае знесенню. Поперечш ребра не заважають руху, тому що оргашзм не волочить, а шдшмае черепашку, спираючись на жорстю грунти.
У прибiйнiй зош вiдкритих берегiв завглибшки 5 м на твердих грунтах масово мешкають остракоди роду Xestoleberis. Його представники з вщносно роздутими овальними або брунькоподiбними черепашками, як, наприклад, у Xestoleberis lutrae Schn., X. elongata S c h n., характеризуються деякою пол^опнютю.
Види з полегшеною гладенькою подовженою черепашкою, до групи яких належать Leptocythere mironovi (S c h n.), L. aff.
Рис. 2. Схема кореляцй дослвджуваних pospiiiii
Рис. 3. Комплекс остракод з в1дслонеиия поблизу смт Губиниха: 1 - Loxoconcha insigna Iln. (л1ва стулка i3 зовншнього боку, х 60), 2 - Loxoconcha alveolata Vor. (права стулка i3 зовншнього боку, x 80), 3 - Loxoconcha decorata Bond, ( liisa стулка ¡з зовшшнього боку, х 90), 4 -Leptocythere mironovi (Schn.) (права стулка ¡з зовшшнього боку, х 60), 5 - Leptocythere scabrida Suz. (.liisa стулка ¡з зовншнього боку, х 80), 6 - Xestoleberis elongata Schn. (.liisa стулка iз зовнiшнього боку, x 70), 7 - Aurila notata (Reuss) (права стулка iз зовшшнього боку, х 50), 8 - Aurila mehesi (Zal.) (права стулка iз зовншнього боку, х 50), 9 - Aurila aff. angularis (Schn.) ^ва стулка iз зовншнього боку, x 50), 10 - Cyprideis torosa (Jones) ^ва стулка iз зовншнього боку, x 50), 11 - Cyprinotus luminosus Iln. (права стулка iз зовншнього боку, x 50)
Рис. 4. Комплекс остракод i3 ввдслонення поблизу с. Новокшвка: 1 - Leptocythere mironovi (Schn.) (права стулка ¡з зовнпинього боку, х 85), 2 - Leptocythere äff. plana (Schn.) ( liisa стулка ¡з зовнпинього боку, х 100), 3 -Xestoleberis lutrae Schn. (л1ва стулка ¡з зовншнього боку, х 110), 4 - Loxoconcha laevatiila Liv. (права стулка ¡з зовншнього боку, х 90), 5 - Loxoconcha decorata Bond. (л1ва стулка ¡з зовншнього боку, х 130), 6 - Aurila äff. laevis (Schn.) (л1ва стулка ¡з зовншнього боку, х 80), 7 - Cyprideis torosa (Jones) (права стулка ¡з зовншнього боку, х 70), 8 - Cyprideis punctillata (Brady) (права стулка i3 зовншнього боку, x 60)
plana (Schn.), зустр1чаються на мулах та риються у грунтах. Черепашки з ком1рковою скульптурою, представлен! Leptocythere scabrida S u z., також можуть ритися у грунтах i досягати на мулах значно! чисельностi. Багато !х i на замуленому пiску та детрита Для остракод намул на твердому субстрат^ товщиною всього у 2 -3 мм, вже буде справжтм мулом. На такий субстрат можуть також проникати i спещатзоваш мулист форми. В зонах моря з активною пдродинамшою можливе перенесення стулок остракод iз мiсця на мюце (Schornikov, Zenina, 2014).
Округл^ вкороченi, грубо скульптурованi товстостiннi черепашки вцщв роду Aurila вказують на тщаний субстрат морсько! лiторалi та активну пдродинамшу дано! дiлянки басейну.
Присутнiсть у складi комплексу представниюв сучасних форм дозволяе екстраполювати умови !х теперiшнього iснування на палеобасейни. Так, Cyprideis torosa (Jones) - евригалшний вид великого стратиграфiчного поширення, який зустрiчаеться переважно в басейнах iз нестiйким сольовим режимом, а також в умовах майже повного обмiлiння та опрюнення. Переносить коливання солоностi вщ прiсно!' води до 38 %о, наймасовiшi популяцi!' утворюе на дшянках iз непостiйним сольовим режимом iз солонiстю 2-8 %о. Найчастiше вш присутнiй на мулах, серед рослинносп на глибинi вiд 0,5 до 20 м, комфортна температура води - до 10 - 16 °С (Dykan, 2006). На незначне опрюнення вказуе також присутнють у комплекс Cyprinotus luminosus Iln., що е мешканцем солонуватоводних та прiсноводних басейшв. Узагалi, представники родини Cyprididae займають рiзноманiтнi екологiчнi нiшi, але вщдають перевагу водоймам iз багатою рослиннютю (Nikolaeva at al., 1989).
Для встановлення палеоглибин
використовуеться також здатнють деяких бентосних остракод формувати горбики ока -прозорi лiнзоподiбнi стовщення, якi концентрують свiтло та розташоваш на поверхнi черепашки над органами зору. 1х розмiр та опуклють зростають зi збiльшенням глибини мешкання та зменшенням освiтлення (Kontrovitz, Myers, 1988; Myers, Kontrovitz, 1987; Zaharov, 2016). Найбiльшi горбики характеризують мешканцiв зовнiшнього шельфу (починаючи з глибин 50 - 60 м), у видiв, що мешкають на континентальному схил^ розмiр горбикiв поступово зменшуеться i вони повнiстю
зникають нижче позначки 600 м. Формула розрахунку абсолютних палеоглибин установлюе залежнiсть розмiру горбика ока у сучасних остракод вщ глибини (Kontrovitz, Myers, 1988; Myers, Kontrovitz, 1987). Проте на невеликих глибинах на розвиненють горбика ока у деяких вцщв родiв Aurila та Loxoconcha iмовiрно впливае також забрудненють води мiнеральними частинками та ф^опланктоном. Висновки. Остракоди - одна з найкращих груп органiзмiв-iндикаторiв придонних екологiчних обстановок. Вони рiзноманiтнi не тiльки в морських та солонуватоводних, а й у прiсноводних водоймах, швидко реагують на змши глибин, солоносп, гiдродинамiки та iнших параметрiв басейнiв проживання i вельми перспективш для використання як iндикаторiв у еколопчних дослiдженнях. Застосування методiв палеоеколопчного аналiзу дозволило видiлити палеоценози остракод, характерних для певних умов мешкання в межах мшководних дiлянок крайових частин середньосарматського моря.
Таким чином, крайовi частини середньосарматського моря у новомосковський час характеризувалися невеликими глибинами -до 20 м, мулисто-шщаним субстратом, заростями водоростей, температурою близько 20 °С, що контролювалася помiрно вологим та теплим клiматом початку середнього сармату (Belokrys, 1984; Korallova, 1989). В них юнували остракоди з рiзними вподобаннями мешкання: вщ дiлянок з активною пдродинамшою до захищених вiд прямо! ди хвиль затишних притулкiв (у комплексах поеднаш представники рiзних екологiчних груп). Сольовий режим був нестабшьним, незначне опрюнення водойми тдкреслюеться присутнiстю переважно! кшькосп солонуватоводних та евригалiнних вцщв остракод. Прозорiсть води акваторi! була дещо погiршена через наявнiсть ф^опланктону та зважених мiнеральних частинок.
Б1блшграф1чш посилання
Belokrys, L.S., 1976. Sarmat yuga USSR [Sarmatian of the south of USSR]. Stratigrafiya kajnozoya Severnogo Prichernomor'ya i Kryma, 3-21 (in Russian).
Belokrys, L.S., 1984. Klimaticheskie izmeneniya v miocenovuyu ehpohu v Chernomorsko-Kaspijskoj oblasti i ih vliyanie na gidrologiyu bassejna i sedimentacionnye processy [Climatic changes in the Miocene epoch in the Black Sea-Caspian region and their influence on the
hydrology of the basin and sedimentation processes]. Stratigrafiya kajnozoya Severnogo Prichernomor'ya i Kryma, 10-21 (in Russian).
Bondar, O.V., 2007. Biostratyhrafiia seredno- ta verkhnomiotsenovykh vidkladiv Pivdennoi Ukrainy za ostrakodamy [Biostratigraphy of the Southern Ukraine Middle and Upper Miocene deposits by ostracods]. Dniepropetrovsk (in Ukrainian).
Bondar, O.V., 2015. Novyi vyd ostrakodiv rodu Loxoconcha z sarmatskykh vidkladiv Cerednoho Prydniprov'ia [A new ostracods' species of genus Loxoconcha from Sarmatian deposits of the Middle Dnieper region]. Paleontolohichnyi zbirnyk, № 47, 96-100 (in Ukrainian).
Chekunov A.V., Veselov A.A., Gil'kman A.I., 1976. Geologicheskoe stroenie i istoriya razvitiya Prichernomorskogo progiba [The geological structure and history of development of the Black Sea depression]. Naukova dumka, Kyiv (in Russian).
Dykan, N.I., 2006. Systematyka chetvertynnykh ostrakod Ukrainy: dovidnyk-vyznachnyk [Systematization of quaternary ostracoda of Ukraine (a reference book)]. IGN NANU, Kyiv (in Ukrainian).
Ivanova, T.A., Barg, I.M., Bogdanovich, E.M., Bondar, O.V., Stefansky, V.L., Petrenko, A.A., Stefansky, M.V., Majboga, I.E., 2007. Opornyj razrez miocenovyh otlozhenij yugo-vostochnoj chasti Dneprovsko-Doneckoj vpadiny (p.g.t. Gubiniha) [Demonstrative section of Miocene deposits of the south-eastern Dnieper-Donetz depression (country Gubiniha)].
Paleontolohichni doslidzhennia v Ukraini: istoriia, suchasnyi stan ta perspektyvy, Kyiv, 306-314 (in Russian).
Hadiuwna dopedKoneaii 12.04.2017
Kontrovitz, M., Myers J.H., 1988. Ostracode eyes as paleoenvironmental indicators: physical limits of vision of some podocopids. Geology, V.16, 293-295.
Korallova, V.V., 1989. Klimat sarmatskogo veka na Ukraine (po palinologicheskim dannym) [The climate of the Sarmatian century in Ukraine (according to palynological data)]. Geologicheskij zhurnal, № 1, 69-74 (in Russian).
Myers J.H., Kontrovitz M., 1987. Geometrical optics of some ostracod eyes. Evolutionary biology of Ostracoda, Tokyo, Kodansha, 187193.
Nikolaeva, I.A., Pavlovskaja, V.I., Karmishina, G.I, Kovalenko, A.L., Aladin N.V, 1989. Prakticheskoe rukovodstvo po microfaune, 3. Ostrakody kainozoja [Practical manual on microfauna of the USSR, 3. Cenozoic ostracoda]. Nedra, Leningrad (in Russian).
Schornikov, E.I.,1971. Funkcional'naya morfologiya rakovin ostrakod kak paleoehkologicheskij indikator [Functional morphology of the shells of ostracods as a paleoecological indicator]. Tez. III Vsesoyuz. kollokviuma po ostrakodam. Tallinn, 36-39 (in Russian).
Schornikov, E.I., Zenina, M.A., 2014. Ostrakody kak indikatory sostoyaniya i dinamiki vodnyh ehkosistem (na primere zaliva Petra Velikogo Yaponskogo morya) [Ostracods as indicators of conditions and dynamics of water ecosystems]. Dalnauka, Vladivostok (in Russian).
Zaharov, V.A., 2016. Glubiny paleobassejnov i podhody k ih rekonstrukcii [Depths of paleobasins and approaches to reconstruction]. Paleontologiya, stratigrafiya, astrobiologiya, Moscow, 208-228 (in Russian).
