CC BY
13
В.В. Полянський
ОСОБЛИВОСТ1 РЕСТРУКТУРИЗАЦН ШДПРИСМСТВ ВУГ1ЛЬНО1 ПРОМИСЛОВОСТ1 УКРА1НИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ
До^джено особливостi реструктуризацН тдприемств вугшьно'( npoMu^oeocmi Украти в сучасних умовах господарювання. Розроблено пропозицН щодо вдосконалення реструктуризацН вугшьно'( nромисловостi.
Исследованы особенности реструктуризации предприятий угольной промышленности Украины в современных условиях хозяйствования. Разработаны предложения по усовершенствованию реструктуризации угольной промышленности.
The features of restructuring of enterprises of Ukraine's coal industry under present economic management have been investigated. To improve the restructuring of the coal industry, the proposals have been worked out.
© В.В. Полянський, 2009
Розвиток товарно-грошових вщносин, реформування власноси, пщвищення píbhh конкурентоспроможност продукцП в умовах св^ово! кризи наповнюють новим змштом господарсью процеси на промислових пщприемствах та змшюють характер !х мотивацП.
Сучасний стан промислового сектору економiки визначаеться високим рiвнем фiзичного i морального опрацювання виробничих потужностей, низьким рiвнем !х завантаження, наявнiстю витратних об'екив у структурi активiв пiдприемств, високою енергоемнiстю виробництва. Подiбнi явища свщчать про те, що iснуе потреба пошуку ефективних методiв адаптацП та управлшня промисловими пiдприемствами в умовах кризи для досягнення стабшьност !х економiчноl дiяльностi. Наприкiнцi XX ст. придшяеться велика увага застосуванню рiзних методiв управлiння змiнами. Так, Н. Том запропонував концепцiю управлiння змшами, яка охоплюе всi запланованi, оргашзоваш та контрольованi змiни у структурi будь-яко! соцiально-економiчноl системи, виробничих процеав, стратегП включаючи приватнi та державш пiдприемства [1, 68]. У той же час управлшня змшами можна застосувати в рiзних ситуащях i здшснювати рiзними методами i в рiзних формах.
Потреба в кардинальних змiнах в умовах кризи обумовила розвиток процесiв вiдповiдних перетворень, одним iз способiв яких е реструктуризащя. При цьому реструктуризацiя мае бути одночасно i передумовою, i результатом перетворень не тшьки пiдприемства, а також охоплювати соцiально-економiчнi та пол^ичш змiни, що обумовлюють необхiднiсть здшснення структурних реформ на пiдприемницькому, мшцевому, регiональному i державному рiвнях функцюнування нацюнально1 економiки.
Проблемами удосконалення напрямiв реструктуризацН' протягом останнiх рокiв займалися украшсью вченi О. Амоша, Л. Логвшенко, В. Шубiн, М. Бшик, Г. М^зенко та iншi [1-13]. У той же час в умовах св^ово1 економiчноl кризи перед державою постала проблема стиковки антикризових реформ на макро- та мiкроекономiчному рiвнi.
Метою дано1 статтi е визначення наукового пiдходу та практичного значення процесу реструктуризацН на промислових пщприемствах регюну для подолання глибоко1 економiчноl кризи.
Зокрема, сьогоднi можливо констатувати вiдсутнiсть единого наукового пiдходу до сутност та змiсту процесу реструктуризацН. Для вах кра1н iз трансформацшною економiкою виникла проблема реструктуризацН у вЫх сферах економiки та на вЫх рiвнях управлiння: мiкро- (пщприемства), мезо- (галузь, вертикально iнтегрована структура, корпорацН), макро-(нацiональна економiка). Це обумовлено змшами, як вiдбувалися в кон'юнктурi ринку, факторами зовнiшнього оточення, форм власноси, органiзацiйно-правових форм, структури пщприемства тощо. Свiтовий досвiд свщчить, що мiж реструктуризацiею на макро- i мiкрорiвнях iснують тiснi взаемозвязки, але цiлi, методи, форми та шструменти ll здiйснення залежать вщ конкретних обставин.
Реструктуризацiя пiдприемств iз трансформацiйними економiками мае сво1 особливостс, повязан iз загальнодержавними i внутршшми факторами дiяльностi пiдприемства.
Н.В. Грищенко, aнaлiзyючи свiтовий досвiд рестрyктyризaцiï пiдприeмств, до зaгaльноекономiчниx особливостей вщносить тaкi [2, 73]:
здiйснення рестрyктyризaцiï пiсля привaтизaцiï, що пояснюеться нестaчею y держaви коштiв. Ця обстaвинa нaдae процесy рестрyктyризaцiï бiльшоï скл8дност^ оскiльки не сприяе зaлyченню великж iнвесторiв тa iнвестицiй;
недостaтнiй рiвень розвитку ринкового середовищa (вiдсyтнiсть конкyренцiï, дiючi форми розрaxyнкiв 3a енергоноси, сировину, мaтерiaли), що впливae та окремi елементи оргaнiзaцiйно-економiчного меxaнiзмy рестрyктyризaцiï;
iнтегрaцiя компaнiй у свiтовi ринки кaпiтaлy, товaрiв потребуе рaцiонaльниx змш у ïx стрyктyрi, фyнкцiй, форм злиття тa придбaння, роздiлення i вщокремлення, перетворень, тобто реоргaнiзaцiï. А коли необxiднi комплекснi змiни у фyнкцiонyвaннi компaнiй для вирiшення проблем виживaння i пiдвищення ефективностi виробнищга, це вже буде рестрyктyризaцiя;
вщсутшсть дешевого позикового кaпiтaлy, оскiльки для оперaцiй i3 рестрyктyризaцiï пiдприeмств необxiднi додaтковi фiнaнсовi ресурси;
низькa прозорють ринкiв тa iснyвaння штyчниx бaр,eрiв необxiдноï iнформaцiï; певний рiвень iзоляцiï свiтовиx ринкiв кaпiтaлiв (фондовиx, товaрниx тощо), низький рiвень лiквiдностi вiтчизняниx цiнниx пaперiв;
брaк великиx швестицшно привaбливиx пiдприeмств.
До внyтрiшньоï специфжи рестрyктyризaцiï пiдприeмств слiд вiднести несформовaнiсть iнститyцiонaльного середовищa, що полягae в розробщ тa впровaдженнi у внутршне середовище пiдприeмствa принципiв соцiaльноï спрaведливостi, врaxyвaннi iнтересiв сyспiльствa, розвитку ефективнж iнститyтiв.
У той же чaс необxiдно вiдмiтити, що якi б проблеми рестрyктyризaцiï не вирiшyвaлись, кожта з ниx призводить до пш^ння трaнсформaцiï як економiчниx об'eктiв, тaк i економiчниx субекив. Якщо ввaжaти, що сyтнiсть трaнсформaцiï визнaчaeться як процес системниx перетворень, який оxоплюe aбо всю оргaнiзaцiю в цшому, aбо окрему ïï чaстинy з кaрдинaльними змiнaми, то сaме процес рестрyктyризaцiï е трaнсформaцiйним процесом i привaтним по вiдношенню до трaнсформaцiï.
Термiн «рестрyктyризaцiя» використовуеться для рiзниx цiлей i не знaйшов однозтачного визнaчення, про що свiдчaть рiзнi дефiнiцiï вчениx.
У сyчaсномy економiчномy просторi основнi спонyкaльнi мотиви рестрyктyризaцiï пов'язaнi передyсiм iз необxiднiстю зaбезпечення економiчного розвитку пiдприeмств; подолaння кризовж явищ, пiдвищення iнвестицiйноï привaбливостi.
У юнщ 90-x рокiв i та TO4aray XXI ст. нayковцi розглядaли рестрyктyризaцiю як спосiб aдaптaцiï до умов ринку. Зокремa, В. Москaленко, О. Шипyновa, В. Лyк,янixiн пропонyвaли визнaчaти рестрyктyризaцiю як спосiб aAam'aujï промисловиx пiдприeмств до ринковиx умов шляxом вживaння комплексу зaxодiв оргaнiзaцiйно-економiчного, прaвового, теxнiчно-теxнологiчного тa фiнaнсового xaрaктерy, якi мaють привести суб'екпв господaрювaння до пiдвищення ефективностi використaння ïx виробничого потенцiaлy [4, 5]. У той же чaс Л. Кaльниченко пiдкреслюe, що в yмовax ринку рестрyктyризaцiя е способом внутршньох' перебудови пiдприeмствa, який дозволяе тдвищити ефективнiсть дiяльностi вiдповiдно до мiнливиx вимог ринку i нayково-теxнiчного прогресу.
Росiйськi вченi I. Мaзyр, В. Шятро пiд рестрyктyризaцieю розyмiють процес комплексниx змiн методiв yпрaвлiння пщприемств i визнaчaють ïï як «змiнy комплексноï системи
фyнкцiонyвaння пiдприeмств iз вимогами зовнiшнього оточення i розробку стрaтегiï його розвитку, що сприяе принциповому полшшенню yпрaвлiння, пiдвищенню ефективностi й конкурентоспроможност виробництвa i продyкцiï [6]. 3a резyльтaтaми дaного виду рестрyктyризaцiï пiдприeмство зможе оптимiзyвaти спiввiдношення мiж витрaтaми i доxодaми, зaбезпечити конкурентоспроможшсть продyкцiï, пiдвищити iнвестицiйнy привaбливiсть.
^йбшьш зaгaльне визнaчення рестрyктyризaцiï нaводить чеський економшт Л. Водaчек. Рестрyктyризaцiя, та його думку, - це комплексш тa взaeмопов'язaнi змiни структур, що зaбезпечyють фyнкцiонyвaння пiдприeмствa в цшому [7]. Особливютю цього визнaчення
реструктуризацп е те, що воно прийнятне як i до окремого пщприемства, галузi, так i до регюну в цiлому.
О. Паровий вщзначае спрямованiсть реструктуризацп на збiльшення продуктивное^ працi та конкурентоспроможностi продукцп з метою пщвищення ефективностi виробництва й ефективного розпод^ ресурсiв [8, 13].
Незважаючи на спробу розгляду сутност феномену реструктуризацп з рiзних сторiн, науковцi сходяться в думщ, що механiзми реструктуризацп окремо взятого пщприемства, ре-
структуризацп галузi та регюну в умовах ринкових перетворень та в економщ в цшому мають вiдрiзнятися iнструментами та методами проведення. Головною вiдмiннiстю е те, що змшюються зовнiшнi умови, у зв'язку з чим реструктуризащя тдприемств в умовах кризи полягае, насамперед, у найбшьш повнiй адаптацп тдприемств до нових умов господарювання.
Залежно вщ результатiв реалiзацil реструктуризацп, рiвнiв И проведення, цшей здiйснення можна говорити про наявшсть рiзних видiв цього процесу у практищ господарювання. Тому виникае необхщшсть детального аналiзу цього процесу. Методолопя реструктуризацп базуеться на системно-структурному пiдходi до оцiнки та управлшня даним процесом. При цьому тд структурою слiд розумiти сукупшсть окремих фiзичних об'екпв та оргашзащю 1х функцiонування, система ж являе собою впорядковану сукупнiсть взаемоповязаних обекив. Виходячи з цього можна вважати, що реструктуризащя - це змша будь-яко! початково! фiзичноl структури з метою пщвищення ефективност функцiонування та управлшня системою в цшому.
Розглядаючи велию промисловi структури у виглядi системи, можна стверджувати, що реструктуризащя системи може вщбуватися або шляхом еволюцп (поступово1 змiни), або шляхом революцп (рiзкого заперечення минулого досвiду i набуття нових якостей). У той же час будь-яка реструктуризащя супроводжуеться структурними зрушеннями, корекцiею напрямiв розвитку, змiною характерних якостей тощо. При революцiйнiй змiнi структури системи И складовi пiдсистеми намагаються вщокремитися, а сама система намагаеться зберегти чи посилити свiй вплив на пщсистеми.
Реструктуризацiя завжди мае цшьову спрямованiсть. Т. Бень та С. Довбня видiляють два рiвнi цшей [9, 35]: державш, якi полягають у створенш конкурентоспроможних товаровиробникiв та пщвищенш ефективностi суспiльного виробництва, та цш реструктуризацп конкретного пiдприемства, спрямоваш на адаптацiю до ринкових умов господарювання. Для цього пщприемства реалiзують ряд локальних цiлей.
Безпосередньо процес реструктуризацп пщприемства полягае у використанш таких способiв i заходiв, яю здатнi привести до полiпшення економiчного стану пiдприемства. Ре-структуризацiя тдприемств може мютити комплекс заходiв такого характеру, що визначають об'екти реалiзацil даного процесу: оргашзацшних, економiчних, адмшютративних, iнновацiйних тощо. Слiд зазначити, що законодавче визначення видiв реструктуризацiйних заходiв за об'ектами чiтко не встановлено.
Узагальнюючи iснуючi пiдходи до визначення сутноси процесiв реструктуризацil, можна подати таке тлумачення поняття реструктуризацil як економiчноl категорil: реструктуризацiя - це процес створення нового органiзацiйно-економiчного та правового мехашзму, функцiонування якого забезпечить досягнення запланованих економiчних, iнвестицiйно-iнновацiйних, оргашзацшних, сощальних i екологiчних результатiв.
Визначаючи основш принципи формування органiзацiйно-економiчного мехашзму реструктуризацп, слщ вiдзначити, що це, насамперед, мехашзм управлiння, призначений для виршення завдань i цiлей реструктуризацп. Методолопчною базою формування органiзацiйно-економiчного мехашзму реструктуризацп е загальш пiдходи, яю визначенi в менеджментi: системний, ситуацшний, комплексний i процесний. Вiдповiдно до системного пщходу нацiональну економiку, пщприемство, галузь, промисловий комплекс регiону розглядають як систему, що мае визначену структуру, елементи яко1 постiйно взаемодшть мiж собою, iз зовнiшнiм середовищем тощо. Об ектом реструктуризацil може виступати як уся система, так i якась И частина. При цьому змша структури i внутрiшньосистемних зв'язюв однiеl системи веде до змши в iнших пiдсистемах.
Cитyацiйний пщид при рестрyктyризацiï дoзвoляe визначити мюце, щo займае пiдприeмствo (галузь, регioн) y загальнoмy екoнoмiчнoмy прoстoрi, впливаючi фактoри та етапнiсть ре-
структуризации
Koмплексний пiдxiд дo меxанiзмy реструктуризаци iнтегрye iнтереси i ди всix yчасникiв прoцесiв i мае враxoвyвати всi фактoри (сoцiальнi, екoлoгiчнi тoщo).
Прoцесний пiдxiд звoдиться дo такoгo: рестрyктyризацiя - це ^o^^ тoмy мае дoтримyватися визначенoï етапшст прoведення, тoбтo oбyмoвлюeться пoслiдoвнiсть взаeмoзалежниx дiй щoдo планування, oрганiзацiï, мoтивацiï, мoнiтoрингy, кoнтрoлю, регулювання i кooрдинацiï.
На oснoвi узагальнення дoсвiдy реструктуризаци вiтчизняниx пiдприeмств i теoретичниx пoлoжень щoдo фoрмyвання oрганiзацiйнo-екoнoмiчнoгo меxанiзмy реструктуризаци прoпoнyeться сxема пoслiдoвниx етапiв ïï прoведення (див. рисyнoк).
I ЕТАП Пщготовчий
Aналiз зoвнiшньoгo середoвища
Оцшка внyтрiшнix мoжпивoстей
Прoгнoзyвання пoзицiй шдприемства на ринку
II ЕТАП Прoектний (рoзрoбка кoнцепцiï та фoрмyвання цiлей рестрyктyризацiï)
К^плетена абo лoкальна Стратепчна абo тактична
► III ЕТАП Bибiр фoрм та метсдав рестрyктyризацiï
Poзyкрyпнення пiдприeмства Укрупнення Aдаптацiя oрганiзацiйнoï структури Змiна oрганiзацiйнo-правoвиx фoрм
► IV ЕТАП Poзрoбка прoграми реструктуризаци
Bирoбнича Фшаншва Структурна Taxm^-теxнoлoгiчна Фiнансoва
Рисунок. Органiзацiйно-економiчнuй мехатзм реструктуризацИ'
Poзгляд меxанiзмy з гозици етапiв реструктуризаци дoзвoляe прoстежити прoцес пiдгoтoвки i прийняття рiшень ЩOдo ре-
структуризации
На першому етат оцiнюеться вплив факторiв зовнiшнього та внутрiшнього середовища: пол^ичш, економiчнi, ринковi, технологiчнi та соцiально-демографiчнi, виконання виробничо1 програми (енергоемнiсть, вартють сировини та матерiалiв, технiчна оснащешсть працi, стан та склад устаткування та iн.). Реалiзацiя даного етапу дозволяе забезпечити розробку концепци реструктуризацп.
На другому етат формуються цш та визначаеться вид майбутньо1 реструктуризации Реструктуризацiя може бути комплексною та локальною. Комплексшсть передбачае реструктуризацiю власноси, менеджменту, фiнансiв.
Центральним етапом е третш, де вiдбуваеться вибiр форм i методiв реструктуризацп. Пiдприемство мае можливють обирати тi або iншi форми та методи реструктуризации яю най-бiльшою мiрою вiдповiдають И мет та дозволяють здiйснити у найкоротшi строки та з найкращими результатами. При цьому можуть бути застосоваш рiзнi методи: продаж невикористаних основних фондiв, реалiзацiя надлишково1 !х частини, скорочення деб^орсько1 та кредиторсько1 заборгованостi, передача частини майна в оренду, придбання та продаж акцш iнших пiдприемств тощо.
Четвертий етап присвячений розробцi комплексно1 програми реструктуризации яка являе собою набiр дш. Пiдвищити обrрунтованiсть програми допомагае розробка альтернативних дiй, оцiнка економiчноl ефективност та вибiр оптимального з урахуванням iснуючих обмежень.
На п ятому етапi контролюеться переб^ реструктуризацп програми, проводиться И аналiз та за необхiдностi вносяться корективи.
Аналiз наукових дослiджень свщчить, що об'ектами реструктуризацп можуть виступати не тшьки пiдприемства та !х функцiональнi ланки, а й велик господарськi комплекси регiону, а також галузi економiки в цшому. Тому сутшсть процесу реструктуризацп в умовах кризи включае трансформащю оргатзацшно-правово1 структури пiдприемства, галузi, господарського комплексу регюну (мшта), технiко-технологiчну й шновацшну реструктуризацiю виробництва; оптимiзацiю структури управлшня, пщвищення конкурентоспроможност продукцп вiдповiдно до сучасних умов господарювання з метою стабЫзаци або пiдвищення економiчного стану пщприемства або шших обекив на основi пристосування пiдприемств i секторiв до мiнливих умов конкуренцп, поеднання ринкового i державного регулювання, виршення еколого-економiчних протирiч тощо.
Розглядаючи реструктуризацш промислових пiдприемств, слiд пiдкреслити, що вона передбачае не просто змши, а штотну перебудову !х стратеги. При цьому стратегш розвитку пщприемства можна визначити як систему управлшських i органiзацiйних рiшень, спрямованих на реалiзацiю визначених та поставлених перед ними завдань i цiлей, тобто вона передбачае формування i формалiзування пакета пропозицiй, якi дозволять структурi на перспективу змiнити свое становище.
Стратепчним завданням реструктуризацп на рiвнi регiону е подолання структурно1 кризи на основi визначення та пщтримки прiоритетних галузей, з урахуванням геопол^ичного становища регiону (мiста), наявного кадрового, науково-техшчного та виробничого потенцiалу. Особливштю промислового комплексу регiону е те, що його економжа представлена не лише промисловими пiдприемствами, але i пов язаними з ними об ектами виробничо1 та невиробничо1 iнфраструктури. У зв язку з цим його реструктуризацiя мае включати не лише цшеспрямоваш змши складу та змюту внутрiшнiх його частин (тдприемств), юнуючих мiж ними пропорцш та зв,язкiв, але й реалiзацiю цiлей вищого порядку, а саме полшшення на основi цих змш якостi життя населення, тому змши мають стосуватися також допомiжних та обслуговуючих галузей регiону.
При виршенш проблем реструктуризацil промислового комплексу мшта необх1дна перш за все узгоджетсть iнтересiв суб' ектiв рiзних рiвнiв управлiння та сфер господарювання (тдприемств, шфраструктури тощо). Стiйка структура промислового комплексу мшта надае йому можлившть реалiзувати багато функцiй управлшня, але вона сама по собi е шертним фактором i на певному етапi може вступити у протидш з цiлями розвитку економжи мiста, що можна буде виршити за рахунок формування ново1 структури, тобто реструктуризации
Результатом реструктуризацil мюта може бути згортання дiяльностi будь-яко1 з галузей (пiдприемств) аж до !х повно! лiквiдацil та формування нових вцщв виробництв, здатних на
перспективу стати центрами економiчного зростання. Але штереси регюшв, а саме !х керiвникiв, можуть вiдрiзнятися вiд штереЫв окремих пiдприeмств. Це обумовлюе необхщшсть
розробки регюнально! (територiальноl, мшько!) структурно! пол^ики перебудови промисловостi, однiею iз складових яко! виступае пiдтримка вщповщних перетворень на рiвнi окремих господарюючих одиниць.
Галузева реструктуризацiя означае рацiоналiзацiю внутршньогалузево! структури, лiквiдацiю неефективних виробництв, пiдвищення конкурентоспроможностi та яюсно! структури продукцп галузi, замiну застарiлих технологш на прогресивнi ресурсозаощаджувальнi технологи, зниження техногенного впливу на навколишне середовище, забезпечення соцiальних гарантiй.
Дослiджуючи проблеми структурних перетворень у галузях промисловоси, насамперед, необхiдно видiлити базовi галуз^ результати функцiонування яких визначають рiвень соцiально-економiчного розвитку нацюнально! економiки. 1сторично склалося так, що в Укра!ш до таких галузей належать вугшьна, електроенергетична, металургiйна, машинобудiвна галузi. Вугшьна е одшею з основних базових галузей економiки кра!ни. Специфiка вугшьно! галузi полягае в тому, що вироблена нею продукщя е вихщною сировиною для пiдприемств iнших галузей, у тому чи^ й базових, наприклад: металургшно!, електроенергетично!, хiмiчно! тощо. Частка витрат на паливно-енергетичнi ресурси, зокрема вугшля, у загальному обсязi витрат на енергоноси складае понад 40%. Крiм того, вугiльна галузь е одшею з найбшьш значних (за кiлькiстю працюючих, темпами об^у капiталу тощо) галузей. Тому вугшьну промисловiсть можна вiднести до одше! з найважливiших галузей нацюнально! економжи.
Рiвень ефективностi процесiв реструктуризаци вугшьно! галузi безпосередньо впливае на економiчну ситуацiю в iнших галузях регюну та нацiональну економiку в цшому. Тому можна дiйти висновку, що вщ обраних механiзмiв реструктуризацi! вугшьно! галузi залежатиме i реструктуризацiя шших пiдприемств регiону (мiста).
Аналiз наукових дослщжень щодо обгрунтування етапiв реструктуризаци галузi свiдчить про рiзноманiтнiсть пiдходiв до цього процесу. Л. Рассуждай концентруе увагу на таких аспектах реформування вугшьно! галузк реформування управлшня галуззю, здiйснення реструктуризацi! шахтного фонду i лiквiдацiя неперспективних шахт [10]. В. Бугаев вщзначае першочергову необхщшсть реформування управлшня галуззю та !! господарського мехашзму [11]. Цього ж пщходу дотримуються Г. Губерна та О. Чилшш [12]. О. Амоша й О. Чилiкiн, аналiзуючи органiзацiйно-економiчнi проблеми вугiльно! промисловостi, крiм необхщност реформування управлiння i здiйснення структурних перетворень, указують на необхiднiсть ефективних
перетворень фшансового механiзму, тобто на дисбаланс мiж доходами й видатками, який компенсуе держава [13, 27].
Сучасш результати реструктуризаци вугшьно! галузi в Укра!ш свiдчать про одностороннiсть пщходу до цього процесу, оскшьки фактичш результати не досягли рiвня запланованих, фiксуеться низький рiвень ефективностi приватизацшно! кампанi!, видiленi iнвестицi! на лжвщацш вугiльних пiдприемств витрачено нецiльовим способом, остаточно не врегульовано питання про фшансування переданих у комунальну власшсть сощально-культурних об'ектiв. Замiсть оч^ваного збiльшення видобутку (що передбачалося такими галузевими програмами, як «Програма розвитку вугшьно! промисловост та соцiально! сфери шахтарських регiонiв на перiод до 2005 року» (затверджена Постановою Кабшету Мiнiстрiв Укра!ни 02.03.1994 р.) i «Укра!нське вугiлля 2010 р.») у перюд реструктуризацi! вiдбулося його падшня, погiршилася ситуацiя з капiтальним будiвництвом i технiчним переозброенням шахт.
О^м низьких результатiв реструктуризацi!, у галузi виникли специфiчнi проблеми щодо питань оргашзаци функцiонування територiальних одиниць та !х соцiуму. Негативнi результати реструктуризаци галузi негативно вплинули на соцiально-економiчний стан мiст i селищ, для яких вугшьш пiдприемства е мютоутворюючими.
Основним недолiком реструктуризацi! галузi е те, що в основу реструктуризаци було покладено суто галузевий пщхщ, який визнавав насамперед iнтереси галузi без належного
врахування штереав територiй i населення. До шших недолтв реструктуризацп' rany3i можна вiднести недостатнiй piBeHb TexHiK0-eK0H0Mi4H0r0 обгрунтування зaходiв щодо закриття шахт, суто адмшштративну реaлiзaцiю рестрyктyризaцiйних зaходiв, проведення реформ у швидкому (шоковому) темт.
Характеризуючи обраний пiдхiд до проведення реструктуризацп в галуз^ можна вщзначити, що процес реструктуризацп' не охопив фундаментальш питання гaлyзi (щноутворення, формування паливного балансу, забезпечення фшансово1 збaлaнсовaностi), тобто перетворення е суто формальними. Закриття шахт на бaзi формальних процедур перетворилося на чергове кризове явище в гaлyзi, а лшвщащя шахт - на процес, який е не завжди керованим i доцшьним. Розпочата у 1996 р. реструктуризащя вугшьно1 промисловост з метою адаптацп до ринкових умов залишилася незавершеною. Здiйсненi в гaлyзi перетворення системи yпрaвлiння (перехщ до корпоративного способу yпрaвлiння) кардинально не змшили ситуацп в гaлyзi вбiк збiльшення ефективностi ïï роботи. Слщ вiдзнaчити, що тaкi перетворення в гaлyзi вже мали мшце. За даними експертно-консyльтaцiйноï' групи при Мiнiстерствi вyгiльноï' промисловостi Украши (1999 р.), за перiод з 1935 до 1970 р. проведено понад 35 реоргашзацш системи управлшня народним господарством. Отже, причини невиконання реструктуризацшних завдань у гaлyзi пов'язаш не тiльки з недосконaлiстю оргашзацп yпрaвлiння галуззю. Основною причиною невдaлоï рестрyктyризaцiï е незaдовiльне вирiшення фшансових проблем. У резyльтaтi вyгледобyвнi пщприемства через обмежеш фiнaнсовi умови суттево знизили показники виробничо-фiнaнсовоï дiяльностi, що вiдобрaзилося на погiршеннi економiчного стану. Як результат, майже половина вах шахт Укрaïни, що функцюнували до 1996 р., закрито. У свою чергу, закриття шахт в умовах дефщиту бюджету гaлyзi зумовили ряд соцiaльно-екологiчних проблем, що вже виходили за рамки гaлyзi ^жгалузевий рiвень) i стосувалися питань розвитку шахтарських мют i селищ (територiaльний рiвень).
Перший негативний момент у виборi пiдходy до рестрyктyризaцiï вyгiльноï промисловостi Укрaïни полягае в тому, що не враховано факт неможливост в умовах кризи економжи стабЫзувати роботу окремо взятоï гaлyзi без використання адекватних зaходiв у сyмiжних галузях. Другим моментом е те, що реструктуризащя гaлyзi не забезпечена достатшм рiвнем фiнaнсyвaння. Тому саме щ головнi причини е джерелом попршення соцiaльно-економiчного становища шахтарських мют i селищ. Нaйбiльш iстотним серед негативних соцiaльних нaслiдкiв рестрyктyризaцiï, зокрема мaсовоï лiквiдaцiï вyгiльних пiдприемств, е руйнування трудового потенцiaлy регiонy, зростання безроб^тя, зменшення надходжень у мшью бюджети, скорочення програм соцiaльного розвитку, попршення промисловоï iнфрaстрyктyри, зростання соцiaльноï нaпрyженостi, погiршення рiвня життя мшцевого населення, зростання кримiногенностi, прихована м^ращя.
Ураховуючи погiршення фiнaнсового стану територiaльних одиниць у зв'язку iз закриттям основних мiстоyтворюючих вyгiльних пiдприемств, сaмi мiстa i селища опинились у тяжкому становища Велика частина моногалузевих шахтарських мiст набула статусу «депресивних», тобто таких, що не спроможш розвиватися сaмостiйно i потребують держaвноï пiдтримки. Розв'язання соцiaльних й еколопчних проблем, що виникли внaслiдок рестрyктyризaцiйноï полiтики вyгiльноï гaлyзi, мае стати прерогативою мюьких оргaнiв самоврядування. Тшьки таким чином досягаеться збереження i полiпшення умов життя i пращ населення таких мют, а головне - виршуеться проблема постiйного вщтворення мaтерiaльних умов розвитку мют-забезпечення населення сyспiльно корисною працею. Тому найважлившим завданням оргaнiв мiсцевого самоврядування е забезпечення першочерговим швестуванням реконструкцп та створення малих пiдприемств промисловост з вiдносно коротким перiодом об^ кaпiтaлy i можливiстю працевлаштування вившьнених iз гiрничодобyвних та iнших тдприемств роб^ниюв.
Таким чином, основним завданням, що постае перед державою на регюнальному рiвнi, е стaбiлiзaцiя економiчноï ситyaцiï шахтарських мiст, створення умов щодо забезпечення ïx саморозвитку.
Л1тература
1. Том Н. Управление изменениями / Н.Том // Проблемы теории и практики управления. - 1998.-№1.-С. 68-74.
2. Грищенко Н.В. Св^овий досвщ реструктуризаци тдприемств / Н.В. Грищенко // Актуальш проблеми економжи. - 2007. -№6. - С.67-72.
3. Бойко С. Реструктуризащя пiдприемств та запровадженння ринково! моделi управлiння / С. Бойко // Економжа, фiнанси, право. - 2001. - №3. - С. 15-17.
4. Москаленко В.П. Реструктуризация предприятий - основа улучшения использования их производственного потенциала / В.П. Москаленко, О.В. Шипунова // Вкник Укра!нсько! академи банювсько! справи. - 2000. - №1 (8). - С. 61-64.
5. Лукьянихин В.А. Методические подходы к реструктризациии предприятий / В.А. Лукьянихин, Л.Н. Таранюк // Мехашзм регулювання економiки, економжи природокористування, економiки пiдприемства та оргашзащя виробництва. - 2002. - №1-2. - С. 201-206.
6. Реструктуризация предприятий и компаний / [И.И. Мазур, В.Д. Шапиро и др.]. - М.: Высш. шк., 2000.-587 с.
7. Водачек Л. Реструктуризация - вызов чешским предприятиям / Л. Водачек // Проблемы теории и практики управления. - 1999. - №1. - С. 85.
8. Паровий О. Стан та перспективи реструктуризаци в Укра!ш / О. Паровий // Реструктуризащя з метою створення середшх пщприемств. - К.: НБУ, 2000. - 170 с.
9. Бень Т. Проблемы и предпосылки эффективной реструктуризации предприятий / Т. Бень, С. Довбня // Економка Укра!ни. - 2000. - №8. - С. 37-42.
10. Рассуждай Л.Н. Экономическая стратегия развития угольной отрасли: механизм формирования и реализации: моногр. / Л.Н. Рассуждай. - Донецк: ИЭП НАН Украины, 2003. - 116 с.
11. Бугаев В. Финансово-экономическое оздоровление предприятий. Недопущение банкротства и ликвидации рабочих мест / В. Бугаев // Бизнес - Информ. - 1999. - № 11-12. - С. 94-97.
12. Чиликин А.И. Рыночные перспективы и возможности угольной промышленности Украины / А.И. Чиликин, Г.К. Губерная // Социально-экономические аспекты промышленной политики. - Донецк: ИЭП НАН Украины, 1997. - С. 245-306.
13. Амоша А.И. Концептуальные подходы к выбору рациональных структур управления в основных сегментах топливно- энергетического комплекса / А.И. Амоша, А.И. Чиликин // Экономические проблемы реформирования угольной промышленности. - Донецк: ИЭП НАН Украины, 2002.-С. 17-58.
НадШшла до редакцП 23.12.2009 р.
