CC BY
25
УДК 347. 2/3
М. М. Топоркова
ОСОБЛИВОСТ1 СИСТЕМИ ЗАКОНОДАВСТВА ЩОДО РЕГУЛЮВАННЯ В1ДНОСИН З ПОСТАЧАННЯ ПРИРОДНОГО ГАЗУ ПОБУТОВОМУ СПОЖИВАЧУ
У статт'1 проаналiзованi нормативно-правов'1 акти, як регулюють в'>дносини з постачання природного газу побутовому споживачу. Надано класифiкацiю джерел цивльно-правового регулювання постачання споживачам природного газу. Визначен особливост'1 нормативного зм'сту договор'в, порядок формування умов, як залежать вiд того, яка оргашзац'я безпосередньо здiйснюe подачу природного газу до багатоквартирного або '¡ндив'!дуального будинку.
Ключов'1 слова: догов'1р, побутовий споживач, природний газ, житлово-комунальн послуги, енергетичн'1 ресурси.
Постановка проблеми. В останш десятирiччя найбтьш високими темпами у структурi свтового енергобалансу споживання енергоноспв зростае частка природного газу. Завдяки таким його властивостям, як: висока калормшсть, зручшсть застосування та чистота згоряння. Попит на природний газ з боку споживачiв мае тенден^ю до зростання, особливо на високому рiвнi попит на природний газ залишаеться в комерцмно-побутовому секторк У процес споживання природного газу сформувалися новi умови, в яких реально ставляться завдання щодо створення стмкоТ системи постачання природно газу споживачам. Одним iз завдань при створенш стшко'Т системи постачання споживачам природного газу та виршення виникаючих проблем у сферi газопостачання е формування i вдосконалення iснуючоТ нормативно-правовоТ бази, яка регулюе взаемовiдносини мiж споживачами, постачальниками та газодобувними оргашза^ями.
Мета статтi: проаналiзувати та видтити особливостi системи законодавства, щодо регулювання вщносин з постачання побутового споживача природним газом.
Анал'>з останнх досл'>джень i публ'!кацш. Вщносини з газопостачання споживача дослщжувалися вченими в рiзнi часи у рамках дослщження договору енергопостачання. Великий внесок у правовi аспекти енергопостачання внесли Б. М. Сейнароев, С. М. Корнеев та О. М. Шафiр. Але i зараз через зростанням попиту на енергетичш ресурси проблеми Тхнього постачання е досить актуальними та все бтьше привертають увагу дослщниюв.
Виклад основного матер'юлу. З сут положення ст. 714 ЦК УкраТни [1], договори щодо постачання енергетичними та шшими ресурсами побутового споживача через приеднану мережу е публiчними. Це передбачае особливост його укладання, що й закрiплено у п. 3 ст. 714 ЦК УкраТни, а саме те, що законом можуть бути передбачен особливост укладання та виконання договору постачання енергетичних ресурав. Також спе^альними законами «Про житлово-комунальш послуги» [2], «Про нафту i газ»[3], «Про ринок природного газу» [4] передбачено, що Кабшет Мiнiстрiв УкраТни та iншi центральш органи державноТ влади у межах своеТ компетенцп можуть видавати (приймати) нормативы акти тдзаконного характеру, обов'язковi для сторiн при
укладанш та виконаннi публiчних договорiв. Такий стан справ е зовам виправданим, бо положення п. 2 ст. 714 ЦК УкраУни мають вiдсильну форму регулювання, що застосовуеться до договорiв купiвлi-продажу i постачання, яю, у свою чергу, мютять своУ недолiки. Так, аналiзуючи положення Постанови КМУ «Про забезпечення споживачiв природним газом» [5] стае очевидним, що бтьша частина норм спрямована на захист штереЫв постачальника або захищае галузевi iнтереси, чи регулюе вiдносини мiж двома юридичними особами, встановлюючи Ух права та обов'язки. Справа в тому, що ж в Закон УкраУни «Про житлово-комунальж послуги», нi в Постановi КМУ «Про забезпечення споживачiв природним газом», ж в Правилах надання населенню послуг з газопостачання [6] немае розмежування споживачiв на побутових та комерцшних. У жодному з вищезазначених нормативних актiв немае розмежування, коли суб'ектом укладаеться договiр постачання природного газу, а коли укладаеться договiр транспортування, кутвлипродажу i якi договори призначеж спецiально для регулювання вщносин мiж постачальником природного газу та споживачем (громадянином). Вищезазначеж Правила не розмежовують поняття постачання для юридичних осiб комунально-побутовоУ сфери та постачання для комунальних потреб споживача-громадянина, у результат чого газопостачальна оргажза^я укладае договори одного типу i на одних умовах як з комерцмними органiзацiями, так i з споживачем-громадянином. Це дае можливють постачальнику спрямувати своУ д^ на захист власних штереЫв, тому вiн укладае договiр того виду, який бiльш сприятливий для нього i не враховуе особистi iнтереси побутового споживача-громадянина, або прирiвнюе споживача, котрий отримуе природний газ для задоволення власних побутових потреб до споживача, який його отримуе для комерцмних потреб.
З аналiзу ст. 712 ЦК УкраУни очевидно, що договiр поставки призначений для регулювання вщносин, що виникають мiж двома i бiльше суб'ектами пщприемницькоУ дiяльностi, якi мають на мел збут товару i отримання певноУ вигоди, а не забезпечення споживача-громадянина. Передуам це пов'язано з тим, що при постачанж природного газу, вщповщно до договору постачання, постачальнику не треба виконувати додатковi умови щодо ремонту або пщтримання в належному станi внутрiшньобудинкових газових мереж та здшснювати контроль за техжчним станом газового обладнання та приладiв, цей обов'язок покладено на споживача, а при постачанш для побутового споживача - на постачальника, а таю дм потребують додаткових витрат, як не завжди компенсуються.
На практик вщносини мiж газопостачальною оргажза^ею i громадянином з газопостачання житлового примщення зазвичай оформлюються не договором поставки, а типовими договорами, затвердженими органами державно' влади, як нiбито враховують iнтереси i постачальника, i споживача. Хоча суди при розглядi спорiв за участю постачальниюв i громадян застосовують положення норм ЦК УкраУни про договiр постачання енергетичними та шшими ресурсами через приеднану мережу та договiр надання послуг.
Отже, газопостачальне пщприемство, укладаючи договори одного типу як для споживачiв-громадян, так i для побутових комерцмних споживачiв, розглядають i тих, i iнших споживачiв як звичайних контрагенлв, i вiдносини будуються суто пщприемницьм, якi мають за мету отримання прибутку. Вщповщно пщприемства постачальники природного газу будують вщносини з постачання природного газу iз споживачем-громадянином, як зi звичайним комерцмним пщприемством та застосовують оперативнi заходи впливу.
Закон УкраТни «Про житлово-комунальнi послуги» не вiдзначаеться великою коректнiстю в частит використання юридично вивiрених термов та договiрних конструкцiй, що застосовуються в договiрному правi. Так у ст. 1 Закону УкраТни «Про житлово-комунальш послуги» пщ виконавцем комунальних послуг розумiеться суб'ект господарювання, предметом дiяльностi якого е надання споживачу житлово-комунальних послуг вiдповiдно до умов договору. При цьому п. 2 ст. 21 Закону УкраТни «Про житлово-комунальш послуги» встановлюе, що виконавц здшснюють контроль за техшчним станом шженерного обладнання будинкiв, квартир, примЩень та своечасно здiйснюють подготовку житлового будинку i його техшчного обладнання до експлуатацп. Таким чином, вщповщно до положень з одного боку законом передбачено, що постачальник (виконавець) мае здшснювати ттьки постачання природного газу до будинюв, але з шшого боку, на нього також покладаеться обов'язок здмснювати контроль та пщготовку житлового будинку i його технiчного обладнання до експлуатацп. Тому положення п. 2 ст. 21 Закону УкраТни «Про житлово-комунальш послуги» у даному випадку суперечить положенням ст. 714 ЦК УкраТни, як вказують на те, що обслуговування та забезпечення безпечноТ експлуатацп внутршньобудинкових газових мереж обов'язок власника.
Закон також вказуе, що стороною-споживачем комунальних послуг може бути громадянин, який використовуе комунальш послуги для особистих, амейних, домашшх та шших потреб, не пов'язаних з пщприемницькою дiяльнiстю. Згщно зi ст. 19 Закону УкраТни «Про житлово-комунальш послуги» стосунки мiж учасниками договiрних вщносин у сферi житлово-комунальних послуг здшснюються виключно на договiрних умовах. Учасниками вщносин у сферi житлово-комунальних послуг е: власник, споживач, виконавець та виробник. Причому виробник послуг може бути виконавцем. Особливими учасниками вщносин у сферi житлово-комунальних послуг е балансоутримувач та управитель, як залежно вщ цивтьно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником. З даного положення не зовам зрозумто, про як цивiльно-прaвовi угоди та цивiльно-правовi договори йдеться, якщо Законом ч^ко визначено, що послуги надаються на умовах укладання типових договорiв. Незрозумто також, хто буде вважатися виконавцем послуг, якщо громадянами вщповщно до положення Закону УкраТни «Про житлово-комунальш послуги» буде укладено договiр управлшня багатоквартирним будинком з керуючою оргашза^ею. У такому рaзi керуюча оргашза^я повинна укласти, як мЫмум, два договори: договiр поставки газу з газопостачальною оргашза^ею та договiр управлшня i надання комунальних послуг з кожним громадянином у багатоквартирному будинку. При данш структурi договiрно-господaрських зв'язюв пiд виконавцем, очевидно, маеться на увaзi керуюча оргaнiзaцiя. До того ж Закон УкраТни «Про житлово-комунальш послуги» прямо передбачае, що житлово-комунальш послуги у рaзi необхщност виконання, в окремих випадках (поставка природного газу, гарячоТ води, тепла), за певних умов, здмснюються через керуючi компанп.
Вiдповiдно до п. 1 ст. 1 Закону УкраТни «Про житлово-комунальш послуги», житлово-комунальш послуги - це результат господарськоТ дiяльностi, спрямованоТ на забезпечення умов проживання та перебування оаб у житлових та нежитлових примЩеннях, будинках i спорудах, комплексах будинюв i споруд вщповщно до нормaтивiв, норм стaндaртiв, порядюв та правил. З aнaлiзу даного визначення очевидно, що йдеться не про договiр, а про дiяльнiсть виконавця. Отже, можна припустити, що така дiяльнiсть може регулюватися як нормами ЦК УкраТни про договiр
надання послуг, так i нормами договору пщряду. Проте зi змкту Закону важко зробити однозначний висновок про види договорiв, якi укладаються мiж виконавцем i власником житлового примЩення чи мiж керуючою оргашза^ею i громадянином.
У системi законодавства УкраУни iснуе певна кiлькiсть суперечливих аклв, так зокрема у Правилах надання населенню послуг з газопостачання незрозумто, який вид договору укладаеться мiж газопостачальною оргашза^ею та громадянином. Так, вщповщно до п. 2 цих правил, газопостачання - це послуга, яка передбачае реалiзацiю природного або скрапленого газу шляхом транспортування його до споживача. Тод^ виходячи зi змюту п. 2. Правил надання населенню послуг з газопостачання, при постачанш природного газу повинен використовуватися договiр транспортування, який вщповщно до п. 10 Порядку забезпечення споживачiв природним газом, затвердженого Постановою КМУ, мае укладатися у разi постачання природного газу населенню газотранспортними i газодобувними пщприемствами УкраУни та суб'ектами господарювання, що мають лщенз^ на розподт природного i нафтового газу.
Однак п. 4 Правил надання населенню послуг з газопостачання вказуе, що послуга газопостачання надаеться споживачевi на пщс^ договору, який укладаеться з ним у вщповщност з типовим договором, затвердженим у встановленому порядку центральним органом виконавчоУ влади. Проте i в даному пункт не вказано вид договору, який мае укласти газопостачальна оргашза^я з керуючою оргашза^ею у тому випадку, якщо послуга з газопостачання надаеться на пщс^ укладеного договору мiж споживачем-громадянином та керуючою оргашза^ею.
Разом з тим п. 10 Постанови КМУ «Про забезпечення споживачiв природним газом» передбачае, що у разi поставки населенню природного газу, споживач-громадянин укладае з газотранспортними та газодобувними пщприемствами i суб'ектами господарювання, як мають лщенз^ на розподт природного та нафтового газу, договори на транспортування.
П. 33 Правил надання населенню послуг з газопостачання зобов'язуе газорозподтьне пщприемство, яке може виступати в ролi постачальника, забезпечувати належний техшчний стан i безпеку енергетичних мереж та газових пристроУв, що не ттьки потребуе додаткових витрат, але й наявност техшчного персоналу та спе^ального дозволу (лщензм).
^м норм ЦК УкраУни про договiр поставки, постачання енергетичними та шшими ресурсами через приеднану мережу, Закону УкраУни «Про житлово-комунальш послуги», Постанови КМУ «Про забезпечення споживачiв природним газом», Правил надання населенню послуг з газопостачання, вщносини мiж газопостачальними органiзацiями та громадянами регулюються типовими договорами, що розробляються та приймаються уповноваженими органами державноУ влади.
Аналiзуючи законодавство щодо регулювання вщносин газопостачання, а саме Закони УкраУни «Про нафту i газ», «Про житлово-комунальш послуги», «Про ринок природного газу», а також п. 4 Правил надання населенню послуг з газопостачання, громадянин-абонент зобов'язаний укласти договiр з газопостачальною оргашза^ею, причому Закон УкраУни «Про житлово-комунальш послуги» та Правила вказують, що цей договiр типовий, який виходячи з аналiзу предмета договору об'еднуе елементи постачання газу та обслуговування внутршньобудинкових газових систем. Згщно з договором, пщприемство-постачальник природного газу бере на себе зобов'язання з подачi природного газу, а також з техшчного обслуговування i ремонту внутршньобудинкових газових систем, приладiв та обладнання. Споживач-громадян
(абонент) у свою чергу зобов'язуеться приймати i оплачувати природний газ, послуги з його поставки, техшчного обслуговування та ремонту гaзопроводiв i газового обладнання. Тодi постае питання, типовий договiр - це закон чи ш. Якщо вiн затверджений Мшюстом, тодi це пiдзaконний акт, який е обов'язковим, якщо ш, тодi умови договору мають узгоджуватися сторонами, що не вщбуваеться при здшснеш постачання природного газу побутовому споживачу.
М. I. Брагшський та В. В. В^рянський, говорячи про юридичне значення стандартних чи приблизних форм договорiв для укладання конкретних договорiв, вказують таю обов'язковi умови Тх застосування: 1) вони повинш бути розробленi для договорiв вщповщного виду (спецiaлiзовaнi), 2) опублiковaнi в преск Якщо тaкi приблизнi договори не опублтоваш в пресi, то Тх слщ розглядати як звичаТ дiлового обороту [7].
М. Ю. Челишев у своТх працях розглядае типовi договори як типовi умови i вказуе, що застосування типових умов при укладанш договорiв, як правило, ^рунтуеться на вiдповiднiй угодi сторiн. Тут сторони договору при формуванш його умов можуть повшстю покластися на змiст типових умов договору. Однак для реaлiзaцiт типових умов не завжди потрiбнa угода сторш обороту [8]. Виходячи з цього очевидно, що обов'язковий характер носять лише т договори та умови, як прямо визначеш нормативним актом. А типовi договори, розроблеш постачальниками природного газу, не носять обов'язкового характеру i Тх необхщно розглядати лише як типовi умови, як необхiдно погоджувати сторонами, осктьки умови зaкрiпленi в таких договорах не завжди вимагають досягнення угоди мiж сторонами.
А. О. Яхонтова, провiвши класифжа^ю джерел правового регулювання у сферi газопостачання споживaчiв за принципом регулювання вщповщних вiдносин, видтяе нaступнi три групи: 1) джерела загального цивiльно-прaвового регулювання вiдносин у сферi газопостачання; 2) джерела цивтьно-правового впливу на процес газопостачання, що регулюють окремi елементи вiдносин з газопостачання таю, як суб'екти та об'ект правового регулювання газопостачання; 3) джерела правового регулювання окремих видiв дiяльностi учасниюв газопостачання, зокрема, що стосуються порядку та умов встановлення цш i тaрифiв на газ та супутш послуги, що регулюють питання облту кiлькостi та визначення якост надання споживачам газу [9].
Однак iз запропонованоТ класифжацп А. О. ЯхонтовоТ не зовсiм зрозумто, що автор вкладае в поняття загальш норми - зaгaльнi поняття про угоди, закртлеш у ЦК УкраТни або норми ЦК УкраТни щодо встановлення поняття договору постачання енергетичних та шших ресурсiв через приеднану мережу (ст. 714 ЦК УкраТни), чи то норми ЦК УкраТни, як встановлюють яюсть товару, порядок сплати вартост товару (ст. 673, 675, 691 - 693 ЦК УкраТни) i в рiвнiй мiрi поширюються на громадян та юридичних оаб. У всiх нормативно-правових актах, як регулюють вiдносини газопостачання е норми присвячеш регулюванню правовщносин, що виникають мiж суб'ектами у сферi газопостачання споживaчiв. Однак бтьша частина цих нормативних aктiв спрямована на регулювання правовщносин, якi виникають у сферi газопостачання мiж юридичними особами.
Тому джерела цивтьно-правового регулювання постачання споживачам природного газу сшд класифтувати наступним чином:
1) Загальш норми ЦК УкраТни, яю закртлюють поняття договорiв купiвлi-продaжу, поставки, постачання енергетичних та шших ресурав через приеднану мережу тощо.
2) Спецiальнi Закони, якi конкретизують порядок регулювання вщносин при наданш послуг у сферi газопостачання. Закон УкраУни «Про ринок природного газу», Закон УкраУни «Про нафту i газ», «Про житлово-комунальш послуги» тощо.
3) Пщзаконш нормативнi акти, прийнят та тi, що приймаються органами державноУ влади в межах Ух компетенцп: Постанова КМУ «Про забезпечення споживачiв природним газом»; Правила надання населенню послуг газопостачання, як встановлюють умови щодо цши, термiнiв поставки газу, порядку облту газу, що постачаеться, вщповщальност контрагентiв, юридично-технiчних норм, як забезпечують безпеку абонентiв.
4) Локальш норми - переважно присвячеш регулюванню взаемовiдносин виконавцiв комунально-побутових послуг i громадян. Це, як правило, внутршш розпорядження керiвникiв газопостачальних пщприемств, органiзацiй, договори, укладенi мiж постачальником природного газу та споживачем.
Розглядаючи один з локальних аклв - цивтьно-правовий договiр як джерело правового регулювання вщносин газопостачання побутовому споживачу, необхщно звернутися до принципiв цивтьного права, зокрема у випадку формування умов договору. ЦК УкраУни передбачае свободу волевиявлення та рiвнiсть сторш при укладанш договору, дотримання основних принцитв договiрного права. Але враховуючи високий рiвень iмперативностi у сферi газопостачання при формуваннi договiрних умов, принципи договiрного права, свобода волевиявлення i рiвнiсть сторiн, не дотримуються.
1мперативш норми нормативно-правових актiв у сферi газопостачання побутовому споживачу обмежують свободу контрагенлв у формуваннi умов Ухшх договорiв. Свобода договору взагалi i свобода укладання конкретного договору не може бути абсолютною. Хоча для захисту прав та штереав сторш договору допустимо деяк умови договору встановлювати iмперативно. Так, якщо не було б iмперативного регулювання при формуванш договiрних умов, то тодi пiдприемства-постачальники нав'язували б своУ умови споживачу як бiльш слабкм сторонi. Тому законодавець встановлюе межi вiльного волевиявлення учасникiв цивiльного обороту, бажаючих вступити один з одним у договiрнi вщносини, з метою захисту слабкоУ сторони при формуванш договiрних умов, встановлюе межi дозволеного.
Типовим нормативно-правовим способом обмеження свободи як споживача, так i постачальника е типовий договiр «Про надання населенню послуг з газопостачання», затверджений Постановою КМУ [10]. Його сутшсть полягае в тому, що вщповщний орган державноУ влади розробляе типовi умови договору з урахуванням специфти предмета договору та захисту штереав слабшоУ сторони, а сторони лише приеднуються до цих умов. Тому змкт такого договору зводиться до обмеження свободи як пщприемщв (постачальника, виконавця) у визначенш умов типових договорiв та надання споживачу додаткових прав i гарантш, а також бтьш простих та доступних процесуальних способiв захисту своУх прав.
О. В. Блшкова для аналiзованого джерела загальною ознакою вважае волевиявлення або схвалення сторш. Схвалити можна ттьки те правило, яке зрозумто сформульоване самими сторонами або те, яке сформулювали iншi пщприемщ, а контрагенти конкретного договору прямо посилаються на вщоме Ум правило в договорк Вважаемо, що, коли сторони висловили волевиявлення шляхом зазначення в договорi сформованого мiж ними правила або «встановленого порядку», воно, так чи шакше, стае iмовiрною умовою договору [11]. Причому таке правило не повинно бути
передбачене диспозитивною нормою вщповщного нормативно-правового акту. Якщо те чи шше питання врегульоване iмперaтивною нормою, то така норма е обов'язковою для сторш договору, незалежно вщ того, знають сторони про неТ чи ш.
Виходячи iз зазначеного, стае очевидним, що в залежност вщ прaвовiдносин мiж газопостачальною оргaнiзaцiею (постачальником) i споживачем-громадянином похiдним е те, як норми будуть регулювати вщносини. Так, якщо договiр газопостачання укладаеться мiж керуючою оргaнiзaцiею i споживачем-громадянином, то на Тх вiдносини поширюеться дiя договору з надання послуг, а це означае, що на учасниюв цих вщносин дiе положення Закону «Про житлово-комунальш послуги». Якщо вщносини з постачання природного газу прям^ мiж постачальником i споживачем, то тут д^ть положення ЦК УкраТни в чaстинi договору постачання енергетичними та шшими ресурсами через приеднану мережу, а також положення Правил надання населенню послуг з газопостачання.
Тому можна говорити про особливе нормативно-правове та договiрне регулювання та режими подaчi газу громадянам, що залежно вщ порядку формування договiрних умов, ктькосл сторш-учасниюв даних правовщносин, у договiрнi зобов'язання входять норми ЦК УкраТни, що регулюють договори постачання, кутвлю-продаж i надання послуг, а також норми, перерахованих вище нормативних аклв, як конкретизують вид договору, що використовуються при постачанш природного газу.
При формуванш договiрних умов постачання природного газу велику роль вщдрае, режим постачання, осктьки в зaлежностi вщ споживання обсягу газу i залежить режим його постачання, який у рaзi поставки газу через посередника узгоджуеться останшм з постачальником (власником). Кaтегорiя «режим» використовуеться, зокрема, в адмшктративно-правовм науцк Так М. В. Румянцев видтяе комплекснi режими, серед яких називае: режим антимонопольноТ дiяльностi; упрaвлiння економiчною сферою тощо. Правовий режим, на його думку, е складним правовим явищем, що включае комплекс прийомiв i зaсобiв регулювання вщносин [12].
Тому, на наш погляд, рижим постачання природного газу для споживача, а особливо для побутового споживача, здшснюе вплив не ттьки на особливост подaчi газу, але i на порядок формування договiрних умов.
Висновки. Таким чином, видаеться можливим зробити наступш висновки:
1. Бтьшкть нормативно-правових ак^в подзаконного характеру, що регулюють постачання природного газу мають виршальний вплив на формування змюту договiрних зобов'язань, що виникають мiж газопостачальними оргaнiзaцiями та громадянами. Але слщ вiдзнaчити, що вони, переважно зорiентовaнi на захист галузевих штереав та iнтересiв газопостачальних оргашзацм, для яких основна мета -отримання прибутку.
Вс спроби законодавця (на рiвнi Закону) оптимально збалансувати штереси газопостачальних оргaнiзaцiй з штересами житлово-комунальних структур у частит належного забезпечення громaдян-споживaчiв природним газом при дотриманш гарантованих Конституцiею УкраТни невщ'емних прав (безпеки життя, охорони здоров'я, сприятливого навколишнього середовища) у процеа подaчi газу до житлових примЩень нi до чого не привели. Виною цьому, ми вважаемо, е низька яюсть прийнятих в УкраТш закошв та ставлення держави до газопостачання населення як до другорядного завдання. Тому питання про постачання споживачу-громадянину природного газу мае бути поставлене державою до розряду прюритетних через законодавче закртлення (на рiвнi спе^ального закону) та уточнення Правил
постачання газу та шших аклв, що регулюють постачання природного газу побутовому споживачевк
2. Закон УкраУни «Про житлово-комунальш послуги», Правила «Про забезпечення споживачiв природним газом», Правила надання населенню послуг з газопостачання юридично оформили можливють пiдключення споживача енергоресурав до систем комунальноУ шфраструктури (через укладання публiчного договору), який може укладатися до укладення договорiв поставки газу i договорiв управлшня багатоквартирними будинками. Сторонами договору про пщключення можуть виступати: замовник, що здмснюе експлуатацiю мереж iнженерно-технiчного забезпечення або безпосередньо громадянин i виконавець - газопостачальна оргашза^я, що мае своУ власш магiстральнi газовi мережi та здiйснюe пiдключення до своУх магiстралей внутрiшньобудинковi мережi споживача.
3. Закон УкраУни «Про нафту i газ», а також Закон УкраУни «Про ринок природного газу» не врегулювали вщносини поставки природного газу побутовим споживачам, ^м цього вш практично не оформив вид договору, який повинен був врегулювати вщносини мiж газодобувним пщприемством i покупцем. Закон вказуе на договiр транспортування, але поняття цього договору не закртлене в жодному нормативному акт УкраУни. Закон УкраУни «Про житлово-комунальш послуги» i пщзаконш акти не мютять ч^кого розмежування одержувачiв газу, споживач-громадянин та газопостачання комерцшних споживачiв. Закони УкраУни «Про нафту i газ», «Про ринок природного газу» передбачають регулювання вщносин газопостачання за допомогою укладання типового договору, але не передбачають закртлення норм про заборону газопостачальнш органiзацiУ укладати iншi види договорiв (поставку, купiвлю-продаж), опосередковуючи постачання побутовому споживачу природного газу. Враховуючи специфту природного газу як товару, на наш погляд, необхщно доповнити Закон УкраУни «Про ринок природного газу» спе^альними нормами, як регулювали б вщносини постачання природного газу комерцшним споживачам та нормами, як призначеш для регулювання вщносин у сферi газопостачання побутових споживачiв.
4. Вщносини мiж газопостачальною оргашза^ею i громадянином з приводу поставки, подачi природного газу до шдивщуальних житлових будинкiв оформлюються договором поставки, а до багатоквартирного будинку типовим договором «Про надання послуг з газопостачання», але суди УкраУни при розглядi спорiв за участю постачальниюв i громадян застосовують ^м норм про договiр поставки, i про договiр постачання енергетичними та шшими ресурсами через приеднану мережу положення про договiр кутвлипродажу, що передбачено ст. 712, 714 ЦК УкраУни, яю, з огляду на специфту об'екта поставки, не завжди можуть застосовуватися.
5. Вибiр виду договору i особливост його нормативного змюту, порядку формування умов мають залежати вщ того, яка оргашза^я безпосередньо здмснюе подачу природного газу до багатоквартирного або шдивщуального будинку.
Список використаноУ л1тератури
1. Цивiльний кодекс УкраУни вiд 16.01.2003 р. № 435-IV // Вщомосп ВерховноУ Ради УкраУни. - 2003. - № 40-44. - Ст. 356.
2. Про житлово-комунальш послуги: Закон УкраУни вщ 26.06.2004 р. № 1875-IV // Вщомосп ВерховноУ Ради УкраУни. - 2004. - № 47. - Ст. 514.
3. Про нафту i газ: Закон УкраУни вщ 12.08.2001 р. № 2665-Ш // Вщомосп ВерховноУ Ради УкраУни. - 2001. - № 50. - Ст. 262.
4. Про ринок природного газу : Закон УкраУни вщ 9 квт 2015 р. №329-VIII // Вщомосп ВерховноУ Ради УкраУни. - 2015. - № 27. - Ст. 234.
5. Про забезпечення споживачiв природним газом: Постанова Кабшету MiHiCTpiB Украши вiд 27 грудня 2001 р. № 1729 // Офщшний вюник Украши. - 2002. - № 52. - Ст. 57.
6. Про затвердження Правил надання населенню послуг з газопостачання: Постанова Кабшету МЫс^в Украши вщ 9.12.1999 р. № 2246. // Офщшний вюник Украши. -1999. - № 50. - Ст. 55.
7. Брагинский М. И. Договорное право / М. И. Брагинский, В. В. Витрянский. -Москва : Статут, 1997. - 848 с.
8. Илюшина М. Н. Коммерческие сделки: теория и практика : уч.-метод. пос. / М. Н. Илюшина, М. Ю. Челышев, Р. И. Ситдикова. - Москва : РПА МЮ РФ, 2005. -266 с.
9. Яхонтова А. А. Правовое регулирование газоснабжения в Российской Федерации (гражданско-правовой аспект) : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Гражданское право, предпринимательское право, семейное право, международное частное право» / Анастасия Александровна Яхонтова; Юридический институт Московской академии экономики и права. - Москва, 2005. - 26 с.
10. Про затвердження Типового договору про надання населенню послуг з газопостачання та внесення змш до постанови Кабшету Мтс^в Украши вщ 9 грудня 1999 р. № 2246 : Постанова Кабшету МЫс^в Украши вщ 5 липня 2006 р. № 938 // Офщшний вюник Украши. - 2006. - № 27 . - Ст. 1965.
11. Блинкова Е. В. Договор водоснабжения в российском праве / Е. В. Блинкова -Москва : Горизонт, 2001. - 115 с.
12. Румянцев Н. В. Теория административно-правовых режимов в области государственной безопасности. «Черные дыры» в Российском Законодательстве / Н. В. Румянцев // Юридический журнал.- 2006 - № 3. - С. 235-247.
Стаття надшшла до редакцп 19.05.2015 р. М. М. Toporkova
FEATURES OF LEGISLATION SYSTEM ON REGULATION OF RELATIONS
WITH NATURAL GAS SUPPLY TO HOUSEHOLD CONSUMERS In recent decades, most rapidly in the structure of world energy consumption of energy proportion of natural gas is increasing. Due to such properties as: high caloric content, ease of use and cleanliness of combustion. Demand for natural gas from consumers is growing, especially in the high level of demand for natural gas in a commercial-residential sector. In the process of natural gas consumption new conditions, which really put the task of creating a sustainable system of natural gas supply to consumers are formed. One of the challenges in creating a stable system of natural gas supply to consumers and address emerging issues in the field of gas supply is the formation and improve the existing regulatory framework governing the relationship between consumers, suppliers and gas producing organizations.
Considering the fact that consumer natural gas market in Ukraine is quite developed and continues to develop, and natural gas will continue to be a strategic raw material that significantly affects the economy, the work points to the necessity of strengthen the role of civil regulation of its mechanism.
The article states that the current legal acts for regulation of relationships to supply natural gas to consumers are not able to regulate relations concerning the supply of specific goods such as natural gas to household consumers.
The paper analyzes the current legal acts which regulate relations in the supply of natural gas and their classification established by legal force. Also it is determined that the introduction of ownership's freedom including energy contributed to the formation of the contract as a full source of civil law.
Based on research amendments to the Civil Code of Ukraine in terms of securing the structure of the contract for the supply patterns of energy and other resources through the attached network are introduced in this article.
The article states mode of natural gas supply for consumers, especially for household consumers, has an impact not only on the characteristics of gas supply, but also on the procedure of forming the contract conditions.
Key words: contract, household consumers, natural gas, housing services, energy resources.
CYHACHI TEH^EH^Ï PO3EHTKY MraHAPO^HOrO nPABA
Y^K 341.2(045)
O. M. ATOHH
GEPOnEHCbKI CTAH^APTH EKO^OriHHOÏ OCEITH
Y cmammi po3ZHHÔaembCH 3Micm ma ocoômueocmi eeponeûcbKux cmaHÔapmie eKonosiHHOï oceimu, a maKow onmuMambHi mmHxu iX iMnmeMeHma^ï Ôo Ha^oHambHoï npaeoeoï cucmeMU YxpaïHu.
HazonowyembCR, ^o cmaHÔapmma^H eKonoziHHOï oceimu e oÔHiew 3 ochobhux naHOK cepeô HeoôxiÔHUX 3axoÔie, 3aeÔHKu hkum MOWHa ÔocmHymu ^neû EonoHCbKOZo npo^cy. Ee3 cmaHÔapmu3a^ï 3Micmy oceimu ma 3Micmy HaenaHHH, ôe3 cmaHÔapmu3a^ï oceimHix mexHonosiû ma mexHonosiû emHaneHHH HKocmi HaenaHHH ma fiaxoeoï niÔeomoem iÔen eepornmezpa^ï oceimu Mowe 3amumumucH mimbKu He3ÔiûcHeHUM zacnoM. nepeÔôanaembcn, ^o ÔocmrnHHR Memu EoxoHcbKoso npo^cy Mowmuee e YKpaïHi y Mewax eupimeHHH maKux ochobhux 3aeÔaHb, hk 3anpoeaÔweHHH 3po3yMimoï ômh Ceponu cucmeMu ÔunmoMie, cmyneHie, aKaÔeMiHHux Keani^iKatyû, eeeÔeHHH ÔeocmyneHeeoï cucmeMu eu^oï oceimu, tyopMyeaHHH eeponeûcbKoï cucmeMu cmaHÔapmie HKocmi HaenaHHH ma fiaxoeoï niÔeomoem i3 3acmocyeaHHHM nopieHHmbHux Kpumepiïe, MexaHi3Mie ma MemoÔie o^HweaHHH ma ycyHeHHH nepenoH Ha mmnxy MoôimbHocmi cmyÔeHmie, eumaÔanie, ÔocmiÔHuKie ma ynpaeniH^e y ¿any3i oceimu.
BmHaneHo, ^o Haûeawmueimow MemoÔonoziHHom npoômeMow enpoeaÔweHHH eeponeûcbKux cmaHÔapmie eKonoziHHoï oceimu Ha mm oô 'eÔHaHHH pi3HoMaHimHux Ha^oHaxbHux cucmeM oceimu i HayKu e eeponeûcbKuû npocmip nocmawmb po3xoÔweHHH e cnpuûHHmmi neÔaeoemHow cnimbHomow ôe3nocepeÔHbo KamesopiûHo-noHnmiûHoso anapamy MiwHapoÔHux oceimHix cmaHÔapmie. 3eiÔHo 3 oÔHieï no3u^ï bohu mnyManambcn hk 3asambHuû opieHmup ÔmH caMoo^HKu Mowmueocmi yeiûmu Ôo ôyÔb-HKoï co^ambHo-oceimHboï Himi. npomumewHuû noemxÔ niÔHocumb ïx hk HacmiÔoK naHywnoï e cycnimbcmei mexHoKpamuHHoï napaÔueMu, moMy bohu aco^wwmbcH 3 KaHoHaMu ma ÔozMaMu aemopumapHoï neÔazozwu. Ha ÔyMKy eumHae^e meMu, MiwHapoÔHuû oceimHiû cmaHÔapm e ceoepiÔHuM noKawnuKoM y гamy3i fyyH^ioHyeaHHH ma po3eumKy oceimHboï cucmeMu 3asamoM ma HemHe coôow cyKynHicmb co^anbHux нopм-euмoг Ôo pieHH ocemeHocmi, n^omoeneHocmi eunycKHuKa, emacHe Ôo oceimHboï cucmeMu.
Knwnoei CMoea: oceima, eeponeûcbKi oceimHi cmaHÔapmu, npaeo CC, iMmeMeHma^H, eeponeûcbKa MiwÔepwaeHa iнmeгpaцiн.
