CC BY
139
селення мiста та области Розроблена ieрархiчна система показник1в вщкрита для внесения будь-яких логiчних змш та доповнень, пов'язаних зi змшами сощально-економiчноl ситуаци в мюп, областi або краíнi чи змь нами методологи статистичних спостережень.
За допомогою методу модифшэвано! головно1 компонента на основi вихвдних статистичних показниюв по-будовано iнтегральнi показники ЯЖН населення мiст об-ласт! Iнтегральнi показники, що побудованi, являють собою певного виду згортку бiльш часткових критерив i призначеш для виявлення «вузьких мюць» у сощально-економiчному розвитку мiста з точки зору умов, необхвд-них для гармонiйного розвитку суспiльства. За багаток-ритерiальною класифiкацieю побудовано узагалшений показник якостi життя мешканцiв мюта вищого рiвня. Хоча за значенням узагальненого показника рiвня життя населення Дншропетровськ стабiльно посвдае перше мю-це серед мiст области проведет розрахунки дозволили виявити не зовам благополучт для м. Днiпропетровська аспекти ЯЖН. Необхвдно ввдзначити позитивну динамшу показника якосл життя населення мюта за таким аспектом, як „Стан здоров'я". Порiвняно з 2005 роком за цим показником мюто у 2010 р. просунулось на шють позицiй вперед. Це можна пояснити увагою, що придшясться у мюп заходам щодо охорони здоров'я.
На основi аналiзу економiчного та фшансового по-тенцiалу мiста з метою пвдвищення якостi життя населення, на наш погляд, мюцевш владi доцiльно звернути увагу на так прiоритетнi напрями дiяльностi, як подо-лання тенденцiй скорочення населення мюта, змщнення
й збереження здоров'я населення мюта; створення но-вих робочих мюць та умов реалiзацil здiбностей кожно! людини; збереження i як1сний розвиток сощально! ш-фраструктури (освiти, культури, охорони здоров'я); ре-формування житлово-комунального господарства; по-долання бiдностi та соцiальний захист населення; пок-ращення еколопчно! ситуаци.
Список джерел
1. Айвазян С.А. Межстрановой анализ интегральных категорий качества жизни населения (эконометрический подход). - Препринт # WP/2001/124. М: ЦЭМИ РАН, 2001. - 60 с.
2. Бююль А., Ефель П. SPSS: искусство обработки информации. Анализ статистических данных и восстановление скрытых закономерностей. - СПб.: ООО ДиаСофтЮП, 2002. - 608 с.
3. Власик О.С., Пирожков С.1. 1ндекс людського розвитку: досвщ Укра!ни. - К.: Нацюнальний шститут стратепчних дослвджень, 1995. - 84 с.
4. Воронин Ю.А. Оценка качества населения как основа новой социальной политики. - Новосибирск, 1998.
5. Дзюба 1.В. Категор1я р!вня життя населення: сучасний тд-хвд // Статистика Укра!ни. - 2004. - №1. - С. 68-73.
6. Комплексна стратег1я розвитку мюта до 2015 року: Про-грама розвитку мюта / I.I. Кулiченко // www. dniprorada. gov.ua.
7. Шскунова О.В., По^бняк Ю.Ю., Рибальченко Л.В. Побу-дова узагальненого показника якост життя населення мс-та Дшпропетровська // Вгсник ДДФА: Економ!чш науки. -Дншропетровськ, 2005. - №1(13). - С. 93-99.
8. Шкуркин А.М., Шкуркин А.А. Мониторинг качества жизни населения муниципального образования: проблемы, принципы и перспективы построения. Хабаровск, 2000. - 69 с.
€. Савельев
академж АЕН Украти м. Терношль
«НОВИЙ РЕГЮНАЛ1ЗМ» I РОЗВИТОК ТЕОРЕТИЧНИХ АСПЕКТ1В КЛАСТЕРОУТВОРЕННЯ
Стаття шдготовлена за результатами дослгдження в рамках проекту «РП7 Свропейського Союзу «Функцюнування системы мкцевого виробництва в умовах економгчног кризы (поргвняльний анал1з i бенчмарктг для крат СС та поза його межами)» [«Functioning of the local Production Systems in the Conditions of Economic Crisis (Comparative Analysis and Benchmarking for the EU and Beyond)»]. Угода про надання гранту PIRSES GA-2011-295050
Серед проявiв глобалiзацiï важливою тенденщею е ускладнення управлшня економшою. Це потребуе пдви-щення ролi регютв у економчному розвитку на основi деценIралiзацiï' та новоï структуризацiï. Як правило, йдеться про суперечливу взаемодю локальних територiа-льних утворень, держави i свггового господарства. Регiони конкурують за подключения до iнновацiйних i фiнансових цен^в, так званих «воргт глобально1 економши». Внасл1-док таких процесiв виникае нова економiчна географiя, яка розробляе системи розмiщення економiчноï дiяльностi з урахуванням парадигми виробничого простору в епоху глобалiзацiï та iнформацiйного сустльства.
Концепцiя «нового регiоналiзму» в останш деся-тил1ття розвиваеться в працях В. Андерсона, Б. Бузана, Р. Вейршена, М. Китинга, В. Мiхеева, П. Моргана, Т. Стародуба, О. Увера, Г. Широкова та ш. Упм, анал1з iснуючих розробок сввдчить про вiдсутнiсть бачення зв'язк1в нового репонал1зму iз мережевими виробни-чими i економiчними структурами кластерного типу.
Метою статп е формування теоретичних пiдходiв до розвитку кластерних форм з використанням концеп-ujï «нового регiоналiзму».
Сучаснi процеси кластероутворення i прогнозування 1'х майбутнiх форм можна шщшвати i управляти перева-жно з огляду на феномен «ново1' регiоналiзацiï». Насам-перед треба враховувати те, що, як зазначае идеолог ще1" концепцiï М. Китинг, «новий регiоналiзм» характеризу-еться двома пов'язаними м1ж собою особливостями: вiн не обмежуеться кордонами нацiонального господарства i стикае м1ж собою регiони в конкурентам боротьбi, не на-даючи ш ново1' рол1 у системi м1жнародного под1лу працi [1]. З огляду на це, найбшьш помгтною загальносвiтовою теиденцiею е розширення прав регютв, що проявляеться у передачi функцiй з нацiонального рiвня на внутршньо-державнi структури. У европейському просторi такий до-сввд формуеться багатьма краïнами. Зокрема, у Бельги здiйснена федералiзацiя, у Велик1й Британи ввдбулася передача значного обсягу повноважень центральною вла-дою мюцевим органам самоврядування.
Проте, феномен «ново1' регiоналiзацiï» зачiпае ад-мiнiстративний подш i мiжрегiональну конкуренцш. Найбiльш суттевим е те, що формування регюшв не обмежуеться нацiональними кордонами, а може вклю-чати певну частину територiï однiеï або бiльшоï кшько-
142
В1СНИК ЕКОНОМТЧНО! НАУКИ УКРАШИ
сп краш Так1 процеси набули найбiльшого поширення в £врош, що особливо яскраво проявилося у створенш eврорегiонiв. Разом з тим, в умовах нового регiоналiзму загострюеться конкуренцiя мiж регiонами рiзних рiвнiв за розвиток ресурсного потенцiалу i забезпечення ви-щого добробуту населення.
З огляду на внутрiшнi процеси у глобальному прос-торi можна очiкувати переростання нових тенденцiй у са-моформування нових i лшввдащю наявних регiонiв. Ру-шшною силою такого «творчого руйнування» шумпетер-ського типу можуть стати кластери, яш, об'еднуючи мю-цевих гравцiв, стикаються з адмiнiстративними перешкодами внаслвдок неспiвпадiння iнтересiв менеджерiв центральних i територiальних органiв управлiння. Як вщ-значае Т. Баль-Вожняк, «в ринковш економiчнiй системi держава на даний час ввдграе допом1жну роль, незалежно ввд переважаючого типу координашйно1 структури. Проблема координацшних функщй держави призводить не тiльки до И обмежено! учасп в економiчних процесах, але й сввдчить про ненадiйнiсть координацшних д1й дер-жавних установ та альтернативних витрат на цей процес, що виражено категорш трансакцiйних витрат [2]. Це тве-рдження у загальному трактуваннi цшком можна адресу-вати i до органiв територiального типу.
Розглядаючи роль кластерiв у рамках теори «нового регiоналiзму», треба враховувати два напрямки !х ство-рення. З одного боку, вони шщюються державними, му-н1ципальними та мюцевими органами влади. У цьому випадку, як правило, мережа шдпорядковуеться принципам менеджменту програмно-цiльового управлшня, що ввдповвдае переважно фшософп планових економiк, i об-межуеться кордонами компетенци вiдповiдного органу територiального управлшня. 1нший пвдхвд пов'язаний з Ыщативою бiзнес-структур, для яких треба не лише уз-годжувати i формувати ланцюг взаемоди у напрямку до-сягнення мети об'еднання, а й переконувати адмшютра-щю регiону/регiонiв у дощльносп кластеризации При цьому неминуче починае д1яти бюрократичний фактор, який може стримувати процеси створення кластеру. Ви-хвд з цього «замкненого кола» варто пошукувати у створенш нових регютв на територи ди кластеру. При цьому ймовiрнi два щдходи, коли за новим регiоном закршлю-ватимуться переважно соцiально-економiчнi функци, а надання послуг населенню, пов'язаних з шформацшно-правовим забезпеченням (РАГС, мшщя, нерухомiсть i т.i.) залишиться за «старим регюном».
Кластери як територiальнi утворення можуть розви-ватися в рамках парадигми «нового регiоналiзму» у не-традицшних ракурсах для сучасно! впчизняно! економiч-но! географи. Це не означае, що геопростгр як ф1зичний атрибут (географiчна вщстань) втрачае свое значення. Проте, для економши вiн лишаеться лише необмеженим «контейнером» «броушвського» руху бiзнес-процесiв. У його середовищi формуеться гомогенний геопростгр регг-ональних середовищ (наповнювачiв) сощально-економiчних, полгтичних, юридичних i екологiчних шсти-туцiй у вигляд1 ввдносин, норм та оргатв адмЫстратив-ного, економiчного i громадського статусу. Геопростiр регюнальних середовищ за принципом росшсько! «мат-рьошки» наповнюеться мережею, що визначае географiч-не положення у систем сучасних геоекономiчних, геопо-лiтичних, геоеколопчних та геодемографiчних ввдношень i дш Це е «мережевий» простгр, в якому iснуе юберпро-ст1р як геопростгр всесвтнього «павутиння» або як мережа мережъ В залежносп ввд стану розвитку цих просто-р1в можуть формуватися кластери, форми яких визнача-тимуться мiсцевими особливостями. При цьому, як ввд-значае В.М. Андерсон [4], проввдна роль у досягненш конкурентоспроможносп регiонiв належить економшо-географiчним кластерам, тобто сконцентрованим за геог-рафiчною ознакою групам взаемозалежних п1дприемств, спецiалiзованим постачальникам послуг, а також
2013/№2
зв'язаним з 1хньою дiяльнiстю некомерцiйним оргашзащ-ям i установам, що конкурують, але разом з тим i взаемо-доповнюють один одного. Кластери спроможш створити критичну масу, необхвдну для конкурентного усп1ху у ви-значених галузях i, як наслвдок, у вщповщних регiонах.
Теоретично правомiрно передбачити й iншi процеси при розвитку вде1 «нового регiоналiзму». В нишшшх умовах виникае певна тдпорядковашсть регiонiв викли-кам глобалiзацil, яка з часом буде посилюватися. Якщо ж функцiонування адмiнiстративних регiонiв виявиться не-спроможним вщповвдати на глобальш виклики, це засвщ-чить моральне старiння iснуючого адмiнiстративного дь лення, що потребуватиме нових пiдходiв з переходом на досконал™, точнiше, сучасно форми. Очевидно, пос-тупово руйнуватиметься вiкова незмiннiсть адмшютрати-вних утворень. Регiони в умовах глобалiзацil повинш набути нових якостей, яш дозволять !м отримати статус стратепчних гравцiв свiтового ринку з тим, щоб трансфо-рмуватися в активш автономнi суб'екти мiжнародноl сис-теми конкурентное' взаемоди. Проте, для цього в майбутш десягилiття у розвитку форм регiоналiзму треба буде пройти через мережу перетворень i трансформацш. Най-бiльш показовим у цьому вщношенш е досввд Фшлянди, де ввдбулися процеси перетрансформування регiональних структур знизу за умови, що новi структури представля-тимуть iнтереси щонайменше 20,0 тис. мешканцiв. Нинi таю процеси ввдбуваються в Естони, де до 2017 року мю-цевi регiональнi органи повиннi здiйснити об'еднання i реорганiзацiю за сво1ми ршеннями. У разi ж, якщо тери-торiальнi громади не дiйдуть консенсусу, ршення мають прийняти центральнi органи влади.
В якосл рiзновиду морального старшня адмшст-ративного дiлення i створених на його основi структур дощльно поставити проблему банкрутства територiа-льних органiв управлiння. У даному аспектi виникне потреба роздiлення неспроможносп управлiння репо-ном виборчим органом та його виконавчими оргашза-щями i застарiння дшчо! системи. В залежносп вiд причини е два варiанти рiшень: перевибори i форму-вання нового регiонального утворення. Якщо полттичш парти неспроможнi висунути програму подолання реп-онально1 депресивностi, виникае потреба у включенш механiзму конкуренци з його елементами санаци та змши адмiнiстративного дiлення. Для цього виду банкрутства шдшшла б форма протекторату шшими репо-нами та елементи, що використовуються на мiжнарод-ному рiвнi у разi оголошення дефолту певно1 держави.
Зрештою, в аспектах ввдносин кластерiв i регiонiв виникае ще одна лiнiя конкуренци. Цi структури, з одного боку, приречеш взаемодiяти, адже успiхи кластер-но! оргашзаци е основою виршення сощально-економiчних проблем регюну. З iншого боку, бюрократичний мехашзм регiонального управлiння може «про-буксовувати» або елементарно гальмувати розвиток економiки кластеру. Для таких ситуацш мае бути роз-роблена система розв'язання суперечностей.
В якосп мехатзму вир1шення проблем розвитку кла-стерних систем органiзацil виробниптва та регюнального розвитку може розглядатися включення механiзму об'еднання великих регiонiв у кра1. Цей аспект вже попав у коло зору укра1нських дослвднишв, хоча в1н на набрав дос-татнього поширення. Як зазначае I. Брикова, «подальшого комплексного аналiзу потребуе механiзм впливу глобаль-них процес1в сусп1льного розвитку на позицiонування реп-ошв в iерархil мiжнародних конкурентних в;дносин та, вi-дповгдно, визначення факторiв пгдвищення крайово1 кон-курентоспроможносп в умовах глобально1 конкуренцii. Крiм того, великого значення набувае проблематика роз-робки теоретичних основ стратеги пгдвищення мiжнарод-ного конкурентного статусу нацюнальних краiв у довго-строковш перспективi [4]. Такий п;дх1д може стати основою перетворення нацюнальних територiальних утворень
143
на стратепчних гравц1в глобальних ринкiв на основi вико-ристання кластерних форм у !хнш внутршнш економiчнiй структурi. Наск1льки це перспективно, видно з того, що з 2003 року 1нститут розвитку менеджменту, який вивчае конкуренгоспроможнiсть кра1н свггу, започаткував вклю-чення певних регютв до рейтингу «Щор!чника глобально! конкурентоспроможносп». У ньому, зокрема, окремою позищею представленi так1 кра! як Бавар1я, Каталонiя, 1ль-де-Франс, Ломбарда, Махараштра, Шотландя, Сан-Паоло, Че Янг. Тим самим вщображаеться особлива роль кра!в у розвитку не тшьки нацюнально!, а й свггово! економiки, !х конкуренгоспроможнiсть, лвдерство i впливовiсть як само-стшних гравщв. Тут доречно послатися й на висновок екс-перпв £вропейсько! Комiсií, як1 вважають, що, «незважа-ючи на наявнють конкурентоспроможних та неконкурен-тоспроможних фiрм у кожному регiонi, завжди юнуе зага-льне крайове середовище, яке впливае на формування конкурентного статусу вс1х локальних фiрм» [5]. Воно е даевь шим в кра!нах, що розвиваються у напрямi розширення самостiйностi регютв у питаннях розробки та !мплемен-таци крайових конкурентних переваг.
Актив!защею регюнал!заци державно! пол1тики, а саме делегуванням значно! кiлькостi управлiнських пов-новажень та координацiйних функцiй з нацюнального на крайовий рiвень. Прикладами виступають процеси феде-
ралiзацii в Бельги або передача значного обсягу повно-важень центральною владою мюцевим органам самовря-дування у Великш Британи. Отже, глобалiзацiя надае на-цiональним регiонам статусу стратегiчних гравщв свгго-вого ринку, перетворюючи ix на активних автономних суб'ектiв мiжнародноi системи конкурентно!' взаемодл. Саме в даному контекстi особливо!' актуальностi набувае проблематика забезпечення конкурентоспроможностi нацiональниx репошв як ix здатностi вiдповiдати на ви-клики глобального середовища, визначаючи, створюючи та розвиваючи локальнi конкурента переваги.
Список джерел
1. Китинг М. Новый регионализм в Западной Европе / М. Китинг // Логос. - 2003. - № 6(40). - С. 81.
2. Баль-Вожняк Т. Економiчнi мережi як ефективш мехашзми координацп гнновацшно! дшльносп / Т. Баль-Вожняк // Мйжнародна економiчна полiтика. - К.: КНЕУ, 2011.
3. Андерсон В.М. Неоекономiчнi виклики глобалiзацil: нова економiчна географш / Андерсон В.М. // Вюник Одеського нацiонального унгверситету. Сер. Економжа. - 2009. -Т. 14. - Вип. 15.
4. Брикова I. Детермгнанти мiжнародноl конкурентоспромож-носл нацiональниx регiонiв у глобальному економiчному просторi / I. Брикова //
5. Sixth Periodic Report on the Social and Economic Situation and Development of Regions in the European Union, Brussels, 1999.
Г. Семенов
академж АЕН Украти О. €ропутова
ОЦ1НКА ТА АНАЛ1З Ф1НАНСОВОГО СТАНУ АКЦ1ОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА
Сьогодт обгрунгованють та дiевiсть управлiнських рушень на усiх рiвнях залежить ввд результатiв оцiнки фь нансового стану суб'екпв господарювання, змiст яко! ви-ходить за межi обчислення окремих коефiцiенгiв i перед-бачае вивчення комплексу показникiв, котрi дають можли-вiсть проаналiзувати рiзнi аспекти даяльносп п1дириемства.
Значна кiлькiсть пiдприемств в Укра!ш мае неза-довiльну структуру катталу та вiдчувае нестачу оборо-тних коштiв. За своечасно! розробки то впровадження заходiв, спрямованих на полшшення фiнансового стану в довгостроковому перiодi, так! пiдириемства можуть зб!льшити свш майновий потенцiал, ввдновити плато-спроможнють та прибутковють. Попередження розвитку негативних кризових явищ на шдприемста е можли-вим пльки за систематичного забезпечення управлшсь-кого персоналу шформащею про поточний рiвень фь нансово! стшкосп та здатнють шдприемства до пода-льшого розвитку. Така фшансово-аналогична шформа-щя повинна отримуватися за результатами ощнювання фшансового стану щдприемства.
Питання оцшки фшансового стану щдприемства розглядалися в працях заруб!жних науковщв ! практиков, зокрема: М. Баканова, I. Балабанова, О. Волково!, А. Ко-вальова, В. Ковальова, М. Крейтно!, Е. Макар'яна, Д. Молякова, В. Привалова, В. Родюново!, Н. Русак, В. Русак, Р. Сайфулша, Г. Савицько!, М. Федотово!, А. Шеремета, Л. Бернстайна, А. Гропел!, Т. Карлш, Б. Коласс, Е. Нкбахта, Е. Хелферта та ш.
Анал!з економ!чно! лггератури сввдчить про наяв-шсть р!зномаштних тлумачень сутносп фшансового стану та визначень фшансово! стшкосп, фшансового положення шдприемства, про ввдсутнють едино! думки щодо групування та способу обчислення показнишв оцшки фшансового стану [ 1, 2].
Фшансовий стан щдприемства - це комплексне по-няття, яке е результатом взаемоди вах елеменпв систе-
ми фшансових ввдносин пiдириемства, визначаеться су-купнютю виробничо-господарських фактор!в ! характе-ризуеться системою показниюв, що ввдображають наявнють, розмщення ! використання фшансових ресурав.
Фшансовий стан щдприемства залежить в!д результата його виробничо!, комерцшно! та фшансово-господарсько! д!яльносто Перш за все на фшансовому стан! шдприемства позитивно визначаються безперебш-ний випуск ! реал!защя високоякюно! продукцп.
Таким чином, актуальнють теми статп обумовлена необх1дн!стю ефективного управл!ння д!яльнютю п!дп-риемств в умовах сучасного стану економши, недоско-нал!стю теоретичного, методичного та законодавчого забезпечення ефективного функцюнування щдприемств, а також антикризового управл!ння, необх!дн!стю прове-дення системних дослвджень з питань формування цшс-но! науково! парадигми антикризового управлшня ф!-нансами пiдириемств; удосконалення полггики держави в галуз! оздоровлення реального сектору економши, що сприятиме тдвищенню ф!нансово! безпеки, як окремих вггчизняних п!дприемств, так ! економ!ки в цшому.
Метою статт! е дослвдження сутност! ф!нансового стану п!дприемства в сучасних умовах, розгляд факто-р!в, як! впливають на ф!нансове становище шдприемства, розвиток сучасних метод!в проведення ф!нансово-економ!чного анал!зу на шдприемствах Укра!ни, а також розробка шляхов покращення ф!нансового стану шдприемства.
Для досягнення мети були поставлен! так! завдання:
- виявити фактори, як! впливають на фшансовий стан шдприемства
- провести анал!з майнового стану ПАТ «МОТОР С1Ч»;
- досл!дити ф!нансову ст!йк1сть, л!кввднють та пла-
тоспроможн!сть ПАТ «МОТОР С1Ч».
Основними видами д!яльност! ПАТ „МОТОР С1Ч" е:
144
В1СНИК ЕКОНОМ1ЧНО1 НАУКИ УКРА1НИ
