Назви педагогічних професій у латинській мові Текст научной статьи по специальности «Науки об образовании»

УДК 37.015.4:811.124'06

Карбовшк I. В., старший викладач © Падура М.Ф., к.ф.н., професор ушверситету Лъв\всъкий нацюналънийутеерситет ветеринарногмедицини та бютехнологт

¡меш С.З. Тжицъкого

НАЗВИ ПЕДАГОГ1ЧНИХ ПРОФЕС1Й У ЛАТИНСЬК1Й MOBI

Статтю присвячено анал1зу римсъког педагог1чног лексики, зокрема назв педагог1чних профест.

Ключое1 слова: педагог1чна лексика, термт, семантика, етимолог1я, навчання, виховання.

Незважаючи на значш усшхи в дослщженш латинсько! мови, зокрема фонетики, лексики, граматики, синтаксису та стилютики, термшолопчна лексика, яку вживали стародавш римляни у р1зних сферах людсько! д1яльност1 i культури, вивчена ще недостатньо. Спостер1гаеться вщсутшсть спещальних словниюв i праць, присвячених латинськш термшологп у таких галузях, як точн! науки, спорт, торпвля, арх1тектура, буд1вництво, вшськова справа, фшософ1я, мистецтвознавство педагопка тощо.

Пропонована стаття присвячена вивченню педагопчно! термшологп давшх римлян, зокрема термшам, що позначають педагопчш професп. Метою дослщження е теоретичне обгрунтування педагопчних передумов вивчення питания етимологп термша, анал1з педагопчно! лексики у латинськш мов1, зокрема назв педагопчних професш. Основне завдання дослщження полягае у тому щоб: 1) звернути увагу науковщв на актуальшсть вивчення даного питания; 2) проанал1зувати педагопчну лексику у латинськш мов1, зокрема назви педагопчних професш; 3) зосередити увагу на етимологп даних терммв.

1стор1я антично! педагопки вивчена грунтовно в1тчизняними i заруб1жними вченими. Навчання i виховання у стародавньому Рим1 були предметом особливо! уваги Г.Е.Жураковського [2], I. Цветаева [5], А. Мелехова [3], А. Тихова [4], Л. Грасберга [6], А Г. Франса [7] тощо, яю детально анал1зували юторш педагопчно! Teopi! i практики давшх греюв i римлян з багатим використанням першоджерел. Однак щ дослщження присвячеш змкту виховання та навчання, педагопчнш ще! греюв i римлян. Термшолопя педагопки не пщлягала анал1зу.

У латинськш MOBi ¿снуе значна кшьюсть термш1в-назв, що служать для позначення oci6, що займаються вихованням i навчанням. Найдавшшим з них е термш magister - вчитель. Однак вихщне значения цього слова було шшим, а саме: правитель, начальник, кергвник, наглядач [1, c.611; 8, т. 2, с. 10-11]. Етимолопчно воно пов'язане з такими словами, як magnus - великий, magis -быъше, що мютять коршь mag [8, т. 2, с. 10-11]. Римляни вживали це слово для

© Карбовшк I. В., Падура М.Ф., 2012

176

позначення посадовщв, кер1вник1в, наприклад: magister populi - глава народу, тобто диктатор; magister equitum - начальник ктноти; magister morum -цензор; magister navis - каттан корабля та íh.. Шзшше слово magister вживали для позначення поняття учитель, переважно у поеднанш 3Í словом ludus -школа: magister ludi; magister ludi librarii; primus magister [7, c. 44]. Зрозумшо, що термш magister ludi Mir з'явитися з виникненням шкш, тобто в IV чи V ст. до н.е., а до цього виховання i навчання були зосереджеш у cími i мали практичний характер. Факти про первинне навчання i виховання у римських с1м'ях залишили грецький письменник I-II ст. н.е. Плутарх, кторик Тацит, Tít .Швш. Зокрема, Плутарх згадуе про те, що першу платну школу в Phmí вщкрив вшьновщпущеник Cnypiñ Карвшй Руга у другш половин! III ст. до н.е. У таких приватних початкових школах, що називалися ludi учитель magister ludi навчав читати, писати i рахувати, належав переважно до нижчого класу суспшьства, часто це був вшьновщпущеник.

Другим педагопчним термшом, chhohímom до слова magister, був термш litterator, що походить вщ слова littera - буква, адже обов'язком л1тератора було навчити д1тей азбуки, читати i писати. У такому значенш термш litterator вщповщае грецькому grammatistes - учитель грамоти [8, т. 2, с. 6]. Цкаво, що слово litterator зустр1чаеться у римських автор1в у подвшному, причому протилежному, значенш. 3 одного боку, litterator ор1ентуеться у питаниях мови i л1тератури, ф1лолог, здатний анал1зувати твори письменник1в. 3 шшого боку, litterator може вживатися у негативному значенш, а саме, як людина, що знае азбуку, поверхнево осв1чена. На позначення учителя читання вживали litterio, calculator (в1д лат. calculare - рахувати) був учителем арифметики. 1снуе припущення, що калькулятор доповнював основного вчителя елементарно! школи (latterator), що навчав д1тей читати i писати [6, c. 56]. В античних текстах калькулятор згадуеться поряд з такими спещалктами, як кал1граф та стенограф.

В останш стол1ття Римсько! iMnepii' з'являються hobí педагог1чн1 терм1ни на позначення вчител1в початково! школи. До них належать institutor -наставник, учитель (вщ лат. instituere - настановляти, навчати) [1, c. 537]; tabularius - учитель арифметики, як i калькулятор; librarius чи magister librarius -учитель грамоти в1д слова liber - книга. Терм1ни librarius, antiquarius i notarius вживали для позначення учителя письма [7, c. 22]. Поява вищезгаданих терм1н1в свщчить про оптим1зац1ю навчання у римських школах, виконання навчальних функц1й досвщченими спец1ал1стами.

У багатих римських с1м'ях п1дл1тка давали п1д oniKy осв1ченого, культурного раба, переважно грецького, якого називали педагогом -paedagogus. Педагог повинен був виховувати хлопця, слщкувати за його навчанням, навчати грецько! мови. Педагог супроводжував хлопця до школи, тому його називали pedisequus (той, що супроводжуе), comes чи custos -откун.

Другий ступ1нь римсько! школи - середнш курс навчання (учн1 bíkom вщ 12-13 до 15-16 pokíb) - демонструе ¿ншу педагог1чну терм1нолог1ю. Цей курс проходив п1д кер1вництвом учителя-граматика grammaticus, який мав бути

177

добрим фшологом, знати основи граматики, грецько! та римсько! л1тератури, icTopii'. Термш grammaticus грецького походження. Його латинським екв1валентом було слово litteratus - людина грамотна, осв1чена, високо! фшолопчно! ерудици [8, т. 2, с. 68]. Головним предметом навчання в школ1 граматика було читання i тлумачення поет1в, усш та письмов1 вправи грецькою чи латинською мовами.

Третш стутнь римсько! школи - це навчання риторики пщ кер1вництвом ритора - вчителя Teopii' i практики красномовства. Метою ритора було шдготувати слухач1в до практично! д!яльност! поличного та судового оратора. Основним терм!ном для позначення учителя риторики був грецизм rhetor. KpiM основного термша, зустр!чаються так! chhohímh, як orator, scholasticus, graecus. Одн!ею Í3 вправ у красномовств! у риторичних школах були декламац!! (declamationes): легш! називалися свазор!! (suasoriae), важч! - контроверсп (controversiae). Зв!дси ритор, у школ! якого так! декламац!! практикувалися, отримав назву declamator, тобто вчитель красномовства, шк!льно! риторики.

Особливого розгляду потребуе терм!н doctor (в!д лат. docere - навчати) -учитель, викладач, наставник. У бшьшост! випадюв, doctor служить для позначення учителя риторики, граматики, фшософп. Мова йде про вчителя високого класу, високоосв!ченого викладача, вченого.

Близьким за значениям до термша doctor було слово professor - викладач, учитель (вщ д!еслова profiteri - оголошувати, навчати, читати лекцИ) [1, c. 817]. Пщ цим терм!ном передбачаеться викладач будь-яко! науково! дисципл!ни: риторики, фшологп, точних наук, ф!лософ!!, юриспруденц!!, нав!ть медицини, однак не вчитель елементарно! школи.

Термш praeceptor (в!д лат. praecipere - навчати, давати настанови) вживаеться в загальному значенн! як учитель, чи наставник, на життевому шляху [7, c. 33]. Термш educator - вихователъ (вщ лат. educare - виховувати).

KpiM вищезгаданих терм!н!в - ¿меннимв, утворених за допомогою суф!кса -tor (doctor, educator, institutor, praeceptor, professor, rector, rhetor etc.), римсьм автори вживали для позначення oci6, що займаються педагопчною д!яльн!стю, субстантивован! д!еприкметники тепер!шнього часу активного стану (participium praesentis activi). Таких приклад!в багато у Квштшана, Тац!та i шших письменник!в: замють praeceptores - praecipientes (учител!, наставники; досл!вно - mi, що навчаютъ); docentes замкть doctores [6, c. 58].

Досл!дження римсько! педагог!чно! лексики, зокрема назв педагог!чних профес!й, показуе, що вона створювалася поступово, а також п!д впливом грецько! педагопчно! Teopi! i практики, запозичивши ряд грецьких терм!н!в (grammaticus, paedagogus, rhetor, scholasticus, sophista). Значного збагачення римська педагог!чна терм!нолог!я досягла в часи iMnepi! у зв'язку Í3 ростом осв!ченост! серед широких верств населения, спещал!заци навчальних дисципл!н, переходом шкш пщ державний контроль i вчител1в на державне утримання. Деяк1 термши, що позначають oci6, зайнятих педагопчною д1яльшстю, пережили Римську ÍMnepiro i ввшшли до складу педагог1чно! та

178

науково! лексики народ1в сучасно! Свропи: doctor, educator, magister, paedagogus, praeceptor, professor, rector, scholasticus etc.

Л1тература

1. Дворецкий И. X. Латинско-русский словарь. 2-е узд. - М., 1976.

2. Жураковский Г.Е. Очерки по истории античной педагогики. - М.,

1963.

3. Мелихов А. Очерк воспитания и обучения в древнем Риме. - Харьков,

1913.

4. Тихов А. Образованность и наука у древних греков и римлян. -Гимназия, 1895, № 6 -7, 8, 10.

5. Цветаев И.В. Школы древних римлян. - Руський вестник, 1888, март,

т. 105.

6. Franz H. Die Padagogik des griechischen und romischen Altertums. In Handbuch der Erziehungswissenschaft, 1934, 5. Teil.

7. Grasberger L. Erziehung und Unterricht im klassischen Altertum. Würzburg, 1864 - 1881.

8. Walde A. Lateinisches etymologisches Woerbuch. 3. Aufl. - Heidelberg, 1938 - 1954, Bd. 1-2.

Summary

This article is devoted to the analysis of Roman vocabulary and teaching professions

Key words: teaching vocabulary, definition, semantics, etymology, studies, education.

179