CC BY
78
УДК 340.11:061.1ЄС (477)
І.В. Гетьман,
канд. юрид. наук, завідувачка лабораторії європейського права та порівняльного правознавства Інститут державного будівництва та місцевого самоврядування НАПрН України, м. Харків
МИСЛЕННЄВА ДІЯЛЬНІСТЬ У ПРАВОВІЙ ГЕРМЕНЕВТИЦІ ЯК КВІНТЕСЕНЦІЯ ПРОЦЕСУ АДАПТАЦІЇ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПРАВА
Стаття присвячена дослідженню процесу адаптації законодавства України до європейського права з використанням прикладних знань теорії розуміння - герменевтики, зокрема, її правової складової частини. У роботі отримала деталізацію конструкція адаптаційного процесу як мисленнєвої діяльності, визначені її етапи, вивчені передумови, викладені альтернативні знання з даної проблематики.
Ключові слова: герменевтична методологія, розуміння, пізнання, мислення, адаптація, європейське право, квінтесенція.
Актуальні процеси переосмислення соціальної і правової дійсності зумовлюють трансформації в теорії та практиці юридичного життя. При цьому потребують свого уточнення наріжні категоріальні наукові положення, морального переозброєння вимагає методологічний арсенал знань, унаслідок чого на новий рівень має вийти дослідницька й нормотворча (тобто практична) діяльність.
У межах цієї публікації поставимо за мету прослідити зміни, що відбуваються в баченні предмета правознавчої науки, тобто в розумінні сутності права. Наразі процеси переосмислення правової дійсності активно стимулюються (а) розробкою і прийняттям низки нових галузевих кодексів (зокрема, Цивільного, Кримінального, Кримінального процесуального, Сімейного, Адміністративного судочинства та ін.) і
(б) діяльністю органів судочинства. У першу чергу йтиметься про діяльність Конституційного Суду в напрямку офіційного тлумачення (роз’яснення з метою правильного застосування) норм Конституції (далі -КУ) й законів України (ст. 147 КУ) [14].
Утім, правове поле в цілому продовжує сприйматися суспільною свідомістю й відтворюватися правовою теорією як однобічний вплив влади на суспільство, право - як засіб здійснення певних управлінських завдань, як знаряддя для силового забезпечення проведення певної політики, практично - як веління держави [Див.: 3, с. 177; 24, с. 12, 41, 77]. Подібна ідея в концентрованому вигляді була сформульована свого часу відомим російським юристом Г. Ф. Шершеневичем: «Будь-яка норма права є наказ... Ми даємо найменування правових тільки тим нормам, додержання яких приписується під загрозою, що виходить від держави» [27, с. 281, 283].
За таких обставин орієнтація наукових пошуків обмежується лише нормативним (установленим) правом як велінням, що суттєво звужує поле зору дослідника, в результаті чого правознавство, як наука про місце й роль права у життєдіяльності суспільства та держави, практично зводиться до законодавства, що не може бути одним і тим самим за своїм визначенням. Як слушно зауважив у зв’язку із цим видатний російський філософ і юрист І. О. Ільїн, «воно [законодавство] само не досліджує предмет, натомість підводить короткі підсумки іншим самостійним наукам про право» [11, с. 64]. Таким чином, наведена вище ілюстрація існуючого нині стану справ у загальнотеоретичній юриспруденції надає змогу дійти висновку стосовно тлумачення права у звуженому («інструментальному») розумінні, яке є недостатнім для побудови сучасної теорії права, що й зумовлює пошуки інших, більш змістовних та адекватних актуальних підходів до цього питання.
Прикметним для становлення більш відповідаючого сучасним реаліям бачення категорії «право» є герменевтичний підхід, що обстоюється багатьма знаними науковцями сучасності, серед яких С. С. Алексєєв, В. А. Бачинін, Ю. І. Гревцов, М. І. Козюбра, В. М. Кудрявцев, С. І. Максимов, І. П. Малинова, В. С. Нерсесянц, М. І. Панов, О. В. Петришин, А. В. Поляков, П. М. Рабінович, І. Л. Честнов, Л. С. Явич та ін. [Див.: 1; 4; 8; 13; 15-22; 26; 28]. Він передбачає необхідність поглибленого дослідження власного смислу права, констатацію певних, незвичних для вітчизняної науки «онтичних» його властивостей: (а) неможливості лише формалізованого підходу; (б) потреби виходу за межі юридичного тексту з метою проникнення у квінтесенцію змісту для правильного його розуміння за допомогою мисленнєвої діяльності, відповідних «герменевтичних канонів» і руху в «герменевтичному колі» [22, с. 12-14].
Герменевтика (від грец. hermeneutike - мистецтво тлумачення) - це метод інтерпретації текстів, явищ культури в широкому розумінні [25, с. 186]. Етимологію цього терміна пов’язують з іменем давньогрецького бога Гермеса, який приходив до людей під час сну і тлумачив їм (передавав, інтерпретував) волю Зевса. Отже,
правова герменевтика - це насамперед практичний інструментарій з трактування текстів правових актів (нормативного характеру), а відповідно до цього, її квінтесенцією становить мисленнєва діяльність тлумача.
Спираючись на наведене, поглиблено вивчаючи герменевтичну проблематику, можна констатувати той факт, що останнім часом науковці дослідники в царині юридичної науки не тільки почали цікавитися доробком правової герменевтики, а й намагаються збагнути доволі складний смисл герменевтики філософської, усвідомлюючи, що для повного осягнення [зрозуміло, що термін «повного» використовується не в прямому розумінні - авт. І. Г.] правової герменевтики потрібно знати її філософські конструкції [12, с. 31]. Філософська герменевтика розглядає все буття людства як вічний, нескінченний, безперервний процес пізнання не тільки й не стільки тексту, як життя загалом. Ми цілком підтримуємо саме таку варіацію наукової позиції щодо правової герменевтики та її ролі в тлумачувальній діяльності, оскільки «розуміння», як центральна категорія філософської герменевтики, означає розуміння не тільки правового тексту, тому що з позицій філософської герменевтики, мається на увазі розуміння життя взагалі, розуміння один одного у взаємному спілкуванні і створенні певного спільного світу [12, с. 32].
На сьогоднішній день зрощування доктринальних положень правової й загальнофілософської герменевтики, на жаль, тільки-но відбувається. Науковці-теоретики просто ще не встигли побудувати струнку загальну систему пропозицій, спрямованих на озброєння правозастосувальників правилами рекомендаційного характеру. Окремо вкажемо, що ця проблема не тільки є визначальною щодо правильного розуміння і тлумачення внутрішнього галузевого законодавства, але й набуває актуальності в контексті євроінтеграційних процесів з адаптації законодавства України до права Європейського Союзу.
Вбачається закономірним саме зараз розібратися з тим, як визначає наука теорії держави і права, власне, діяльність щодо тлумачення доктринальних положень загальної теорії розуміння - герменевтики (в тому числі і правової), не застосовуючи поки що їх. Отже, теорія права трактує термін «тлумачення» як (1) діяльність органів держави, посадових осіб, громадських організацій, окремих громадян, спрямовану на встановлення змісту волі соціальних сил, що знаходяться при владі; (2) здійснення певним суб’єктом сукупності дій у суворій послідовності й системі, відповідним чином оформлених і доведених до адресатів правових приписів; (3) інтелектуально-вольову діяльність з установлення істинного смислу правових актів з метою їх удосконалення й реалізації [10, с. 419-421].
Як висновок з наведеного можемо зазначити, що тлумачення як процес становить собою специфічну діяльність різних суб’єктів, за якої (а) встановлюється смисл норми, її буквальний зміст; (б) з’ясовується істинна воля нормотворчого органу, що прийняв (видав) той чи інший нормативно-правовий акт;
(в) окреслюється призначення й мета норми, її соціально-політична та інша сутність; (г) розпочинається процес зіставлення норми з іншими чинними нормативними актами стосовно їх взаємовідповідності; (д) провадиться співставлення істинного смислу норми з її текстовим вираженням [5, с. 6-8].
Якщо ми врахуємо всі ці загальнотеоретичні положення й додамо до них знання, накопичені загальнофілософським герменевтичним підходом (який, як уже підкреслювалося, є фундаментом правової герменевтики), це, неодмінно, допоможе уявити конструкцію, яка служить філософо-правовим підґрунтям гносеологічної діяльності з тлумачення й адаптації норм права. Отже, адаптаційним процесам, як і процесам правозастосовної діяльності взагалі, завжди передує мисленнєва активна компонента, конструкція якої має таку стадійність: первинне розуміння - пізнання - розуміння - тлумачення (пояснення) - правозастосування чи адаптація з подальшим застосуванням норм права [9, с. 20-23].
Оскільки вказане має важливе значення, в тому числі і щодо адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, вбачається закономірним детальніше заглибитись у з’ясування суті мисленнєвої діяльності при тлумаченні норм права з подальшою метою їх адаптації до права ЄС. Таким чином, стадія
1) первісного розуміння характеризується попереднім знанням головних характеристик об’єкта, який вивчається. На цій стадії має місце аналіз структури вже наявного знання й ефективне його впорядкування. Із цієї точки зору розуміння є формою, так би мовити, «знання про знання», яка є протилежною «знанню про незнання», тобто самій проблемі;
2) пізнання вирізняється мисленнєвою діяльністю, що розпочинається із «знання про незнання», проходить його осмислення, що оформлюється у вигляді проблеми, й переходить за допомогою накопичення позитивного знання до «знання про знання», тобто до розуміння;
3) розуміння характеризується осмисленням, тобто виявленням і реконструкцією сенсу. Таке трактування відкриває широкі перспективи для розгляду розуміння в плані не тільки пізнання, а й оціночної діяльності свідомості, а якщо ще ширше - в контексті життєдіяльності й суспільної практики;
4) пояснення характеризує пізнавальну роль остаточно можливого розуміння смислу проблеми і співвідноситься з останнім у такий спосіб: розуміти - значить уміти пояснити: адже будь-яке пояснення будується на підставі того чи іншого розуміння. Уміння пояснити закономірно зумовлює здатність до тлумачення. Мисленнєва діяльність при цьому підкорюється засадам ідеї «входження до герменевтичного кола», автором якої є Г.-Г. Гадамер. Сутність останньої полягає в непогодженні з існуванням розуміння в так
званому чистому вигляді, бо йому завжди передує процедура передрозуміння, а їй - процедура перед-передрозуміння і далі так по колу [6, с. 317]. Ідею герменевтичного кола цей філософ застосував і стосовно права під таким кутом зору: вчений наводить приклад з інтерпретацією закону юристом (суддею) та істориком права. Перший повинен осягнути сутність закону з точки зору конкретного казусу, другий має простежити те, як історично змінювався зміст закону, й порівняти його початкове розуміння теперішнім [6, с. 384];
5) правозастосування відбувається безперешкодно у випадку, коли додержані всі попередні стадії мисленнєвої діяльності під час тлумачення. Розуміння смислу норми права істориком права і юристом-фахівцем на практиці часто збігається, тому наведена градація більшою мірою має суто теоретичне значення. Крім того, на цій стадії замість правозастосувальної може розгорнутися адаптаційна діяльність, викликана необхідністю євроінтеграційного курсу України.
Вивчення порушеної проблематики - евристичне завдання для нової статті, а на сторінках цієї публікації як підсумок зауважимо, що адаптаційна діяльність - це довершене тлумачення норм законодавства ЄС та України, чітке знання історії й усвідомлення потреби виникнення відповідної норми європейського права. При цьому треба всіма способами уникати спокуси «сліпого копіювання» (термінологія В. Я. Тація [23, с. 3-12]) норм та інститутів європейського права.
Викладене надає змогу дещо уточнити заявлену сентенцію, нині бракує правил рекомендаційного характеру для суб’єктів, професійна діяльність яких пов’язана з практичним тлумаченням та адаптацією норм вітчизняного права. Не спростовуючи правильність зазначеного, зробимо акцент на тому, що теоретичний матеріал для побудови практичного інструментарію (хоча це й несподівано) все-таки існує. Звичайно, його поки що не містять конкретні емпіричні правила, вимоги, схеми тощо, але теоретичне підґрунтя інформації для їх формування можна знайти у філософських дослідженнях Аристотеля, Ф. К. Савіньї, Г.-Г. Гадамера, А. Кауфмана, П. Рікера, Е. Бетті, Ф. Шлейермахера та ін. [7, с. 20].
Підсумовуючи наведені міркування закликаємо до творчої співпраці в цьому напрямку й висловлюємо власну позицію стосовно того, що скептичне ставлення наукової спільноти й соціуму загалом до процедур трактування норм права, правозастосування, адаптації законодавства України до права ЄС є актом занадто емоційного й негативно-афективного сприйняття діяльності юристів-теоретиків і практиків. Гадаємо, що авторитет античного велетня філософської думки Аристотеля дозволить адекватно сприймати реалії сьогодення стосовно правової кризи й беззаконня. Адже ще у Стародавні часи мудрець відзначав, що юридична герменевтика «виходить з того, що закон недовершений не тому, що [він] недовершений сам по собі, а тому що людська діяльність порівняно з тим порядком, який мається на увазі законами, неминуче залишається недовершеною й, отже, не припускає простого застосування закону» [2, с. 56]. Цілком закономірно, що після такого непорушного теоретичного постулату обґрунтованими будуть певні емпіричні приклади, що стосуються визнання необхідності філософського осмислення правової проблематики [18] й розв’язання різноманітних інтерпретаційних питань правового регулювання за допомогою використання наукових здобутків загальної теорії розуміння (інтерпретації) - герменевтики [21, с. 62]. Так, у деяких сучасних наукових працях у галузі права підкреслюється вагома користь напрацювань герменевтичної методології у вивченні й поліпшенні взаємопорозуміння учасників правового спілкування, що відбувається в усній формі. Насамперед можемо взяти для прикладу: (а) переговори між представниками делегацій держав щодо адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу; (б) домовленість контрагентів з приводу укладання договорів; (в) дебати в судовому процесі; (г) допит на досудовому слідстві; (д) розгляд питань на засіданні колегіального органу та ін. [21, с. 69]. При цьому все частіше висловлюється думка, що герменевтичний підхід, як правова філософія, має використовуватись у правознавстві, та і в правотворчості [17, с. 153-159].
Сподіваємося, що проведений науковий аналіз категоріально-сутнісного моменту мисленнєвої діяльності в процесі пізнавальної діяльності в перебігу розуміння проблем тлумачення й адаптації надихнуть всіх тих, хто цікавиться питаннями філософської і правової герменевтики, на нові наукові пошуки. Хочеться закликати всіх не розподіляти надбання герменевтики загальнофілософської і правової, оскільки сьогодні, в умовах постмодерну, розумінню права допомагають знання різних наук - філософії, соціології, логіки, мовознавства, тим більше, що наукова зрілість дослідника полягає не у відшаровуванні знань інших наук, а в толерантному ставленні до них і в збагаченні наукового потенціалу права їх досягненнями.
Список літератури: 1. Алексеев С. С. Право на пороге нового тысячелетия: некоторые тенденции мирового правового развития - надежда и драма современной епохи: моногр. / С. С. Алексеев. - М.: Статут, 2000. - 256 с. 2. Аристотель. Политика: моногр. / Аристотель; пер. С. А. Жебелева, М. Л. Гаспарова. - М.: Транзиткнига, 2005. - 393 с. 3. Байтин М. И. Сущность права: моногр. / М. И. Байтин. - М.: Право и гос-во, 2005. - 544 с. 4. Бачинін В. А. Філософія права: підруч. / В. А. Бачинін, М. І. Панов. - К.: Ін Юре, 2002. - 472 с. 5. Белякова Е. Значение толкования норм права для процесса совершенствования системы законодательства / Е. Белякова // Актуал. пробл. тлумачення і застосування юрид. норм: зб. ст. учасн. міжнар. наук.-практ. конф., присв. пам’яті П. О. Недбайла (28-29 бер. 2008 р.) - Л.: Юрид. ф-т Львів. нац. ун-ту, 2008. - С. 6-8. 6. Гадамер Г.-Г. Истина и метод. Основы философской герменевтики: моногр. / Г.-Г. Гадамер. - М.: Прогресс, 1988. - 704 с. 7. Гетьман І. В. Практичні моменти інструментальної герменевтики права на прикладі історичних аналогій / І. В. Гетьман // Держ. буд-во та місц. самоврядування: зб. наук. пр. / відп. ред. Ю. П. Битяк. - Х.: Право, 2010. - Вип. 20. - С. 20-27. 8. Гревцов Ю. И. Очерки теории и социологии права / Ю. И. Гревцов. - СПб.: Знание, 1996. - 264 с. 9. Гусев С. С. Проблема понимания в философии: филос.-гносеол. анализ / С. С. Гусев, Г. Л. Тульчинський - М.: Политиздат, 1985. -
192 с. 10. Загальна теорія держави і права: підруч. [для студ. юрид. вищ. навч. закл.] / за ред. М. В. Цвіка, О. В. Петришина. - Х.: Право, 2009. - 584 с. 11. Ильин И. А. Теория права и государства: моногр. / И. А. Ильин. - М.: Зерцало, 2003. - 400 с. 12. Козлихин И. Ю. О нетрадиционных подходах к праву / И. Ю. Козлихин // Правоведение. - 2006. - № 1. - С. 31-40. 13. КозюбраМ. Рівні праворозуміння: антропологічний аспект / М. Козюбра // Щоріч. укр. права: зб. наук. пр. / відп. за вип. О. В. Петришин. - Х.: Право, 2010. - N° 2. - С. 515. 14. Конституція України. - К.: Преса України, 1997. - 64 с. 15. Кудрявцев В. Н. Правовое поведение: норма и патология: моногр. / В. Н. Кудрявцев. - М.: Наука, 1982. - 288 с. 16. Максимов С. І. Проблема розуміння у правозастосуванні / С. І. Максимов, Н. І. Сатохіна // Вісн. Луган. держ. ун-ту внутр. справ. - 2007. - № 1. - С. 15-23. 17. Малинова И. П. Эпистемология права / И. П. Малинова // Рос. юрид. журн. - 1999. - № 3. - С. 153-159. 18. Нерсесянц В. С. Философия права: моногр. / В. С. Нерсесянц. - М.: НОРМА-ИНФРА М, 1997. -652 с. 19. Петришин О. В. Право як соціальне явище: особливості юридичного підходу / О. В. Петришин // Пробл. філос. права. - 20062007. - Т. ІУ-У. - С. 73-83. 20. Поляков А. В. Петербургская школа философии права и задачи современного правоведения / А. В. Поляков // Правоведение. - 2000. - № 2. - С. 4-23. 21. Рабінович П. Герменевтика і правове регулювання / П. Рабінович // Вісн. Акад. прав. наук України. - 1999. - № 2. - С. 61-71. 22. Рабінович П. М. Верховенство права з позицій європейсько-міжнародного та українсько-конституційного судочинства / П. М. Рабінович // Бюл. М-ва юстиції України. - 2006. - № 3 (53). - С. 12-20. 23. Тацій В. Я. Методологічні проблеми правової науки на етапі формування правової, демократичної, соціальної держави / В. Я. Тацій // Методол. пробл. прав. науки: матер. міжнар. наук. конф. (Харків, 13-14 груд. 2002 р.) / упоряд.: М. І. Панов, Ю. М. Грошевой. - Х.: Право, 2003. - С. 3-12. 24. Теория государства и права: курс лекций / под ред. Н. И. Матузова и А. В. Малько. - М.: Юристъ, 1997. - 672 с. 25. Філософський словник соціальних термінів / за заг. ред. В. П. Андрущенка. - Х.: Корвін, 2002. - 672 с. 26. Честнов И. Л. Диалогическая онтология права в ситуации постмодерна / И. Л. Честнов // Правоведение. - 2001. - № 3. - С. 45-52. 27. Шершеневич Г. Ф. Общая теорія права: литогр. / Г. Ф. Шершеневич. - М., 1912. - 308 с. 28. Явич Л. С. Право и общественные отношения: моногр. / Л. С. Явич. - М.: Б. И., Юрид. лит., 1971. - 152 с.
МЫСЛИТЕЛЬНАЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ В ПРАВОВОЙ ГЕРМЕНЕВТИКЕ КАК КВИНТЭССЕНЦИЯ ПРОЦЕССА АДАПТАЦИИ ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВА УКРАИНЫ К ЕВРОПЕЙСКОМУ ПРАВУ
Гетьман И. В.
Статья посвящена исследованию процесса адаптации законодательства Украины к европейскому праву с использованием прикладных знаний теории понимания - герменевтики, в частности, её правовой составляющей. В работе получила детализацию конструкция адаптационного процесса как мыслительной деятельности, выведены его этапы, изучены предпосылки, изложены альтернативные знания по данной проблематике.
Ключевые слова: герменевтическая методология, понимание, познание, мышление, адаптация, европейское право, квинтэссенция.
THE MIND ACTION IN A LEGAL HERMENEUTIC AS A QUINTESSENCE OF THE ADAPTATION’S PROCESSES OF THE UKRAINE’S legislation TO European Law
Get'man I. V.
The article dedicates to the investigation of the process adaptation the Ukraine’s legislation with the using practical knowledge the theory of understanding - the hermeneutic, in a case hers legal part. In a work had given detailing the construction of an adaptation’s process, as the mind action, had learned its term’s, element’s, an alternative knowledge in this problematic.
Key words: hermeneutical methodology, understanding, knowledge, mind, adaptation, European Law, quintessence.
Надійшла до редакції 19.12.2012 р.
